вання восьмого перiоду, пiдкореного тим самим законам, якi дiють
у вже вiдомих нам семи перiодах? Треба визнати, що ця гiпотеза,
хоч i дуже смiлива, не така вже неймовiрна - особливо пiсля того,
як дослiднi данi пiдтвердили iснування гiпотетичного закiнчення
сьомого перiоду з його ультразолотом... Все розумiєте, Галю?
- Так, Миколо Петровичу,- пiдтвердила дiвчина, не зводячи
захоплених очей з Риндiна. Проте вона була захоплена, якщо сказа-
ти правду, ще й iншим. Перед нею в новому свiтлi вималювався Ва-
дим Сергiйович Сокiл - смiливий вчений, який, не боячись спере-
чань з противниками, висував свої науковi гiпотези i наполегливо
захищав їх. Для цього, мабуть, треба страшенно багато знати i ро-
зумiти все-все, не так, як розумiє зараз Галя, саму тiльки вер-
хiвочку, та й то лише пiсля того, як Микола Петрович докладно
з'ясував їй все... а треба знати все чисто, вiд початку й до
кiнця - i вмiти самiй придумувати новi теорiї... Нi, Галина Риж-
ко обов'язково мусить стати такою самою вченою, щоб i вона могла
не тiльки випадково щось збагнути, а крок за кроком, обгрунтова-
но i розумно вiдкривати нове в науцi, доводити свою правоту i
свої гiпотези.
- Миколо Петровичу,- спитала вона,- а з Вадимом Сергiйови-
чем iншi вченi не погоджувалися, сперечались?
- Ого, будьте певнi, суперечок було вдосталь,- посмiхнувся
Риндiн.- Новi теорiї i гiпотези завжди викликають опiр тих, хто
звик iти уторованими стежками, це загальновiдомо, люба дiвчинко,
хоча й досить сумно. Але Вадим, як ви знаєте, має досить твердий
характер i переконання, вiн легко не здається,- за що я його, до
речi, особливо люблю. I вiн наполегливо доводив, що восьмий
перiод таблицi Менделєєва можливий, що не слiд спинятися на
пiвдорозi, а треба смiливо просувати науку далi й далi. За його
гiпотезою виходило, що коли припустити iснування восьмого перiо-
ду таблицi Менделєєва, то iснуючий в ньому елемент номер сто
двадцять може повторити властивостi вже вiдомого нам радiю, вия-
витися найближчим його родичем, проте вже iз значно яскравiше
виявленими особливостями радiоактивностi. Такий новий уявлюваний
елемент Вадим i його однодумцi умовно назвали iнфрарадiєм. I
твердили, що цей ще не вiдкритий елемент, iнфрарадiй, буде потуж-
ним джерелом енергiї. Iнфрарадiй, як припускав Вадим, буде вип-
ромiнювати енергiю в мiльйони разiв повiльнiше, нiж ядра урану чи
плутонiю, якi розщеплюються в ланцюговiй реакцiї. Бо там ми маємо
справу з вибухом, а не з розпадом, який протiкає постiйно i пла-
номiрно. Втiм, енергiя iнфрарадiю мусить, за iдеєю Сокола, вип-
ромiнюватися в сотнi тисяч разiв активнiше, нiж енергiя знайомо-
го нам звичайного радiю. Ви розумiєте, Галю, яким зручним i ко-
рисним джерелом енергiї мiг би бути такий елемент, як iнфрарадiй?
- I Вадим Сергiйович гадає тепер, що...- Галя Рижко не нава-
жувалася закiнчити своє запитання: надто вже все це було важли-
вим i серйозним, щоб її зеленувато-сiрi камiнцi, такi неприваб-
ливi на вигляд, могли бути могутнiм iнфрарадiєм!
- Так, вiн гадає, що ви вiдкрили на Венерi iнфрарадiй...
вiрнiше сказати, якiсь солi iнфрарадiю. I дуже добре, що тiльки
солi, iнакше ви не вiдбулися б вашим опiком,- закiнчив Микола
Петрович. Вiн знову взяв у руки один з камiнцiв, принесених Га-
лею, i пiднiс його до очей, уважно розглядаючи.
- А на Землi немає iнфрарадiю? - спитала ще Галя.
- Це невiдомо,- неуважно обiзвався Риндiн, зосереджено роз-
глядаючи камiнець.- Якщо вiн i є на нашiй старенькiй, якщо не
розклався за мiльярди рокiв її iснування цiлком, то, певна рiч,
ховається вiд нас де-небудь у найглибших надрах Землi. I в тако-
му разi - чи не його енергiя розiгрiває вогнища магми в цих над-
рах i викидає вогняну лаву на поверхню Землi пiд час вулканiчних
вибухiв?.. Ми не знаємо цього, Галю. I - ось що. Давайте вiдкла-
демо подалi цi камiнцi. Важко сказати, чи мають вони вiдношення
до iнфрарадiю. Це встановить Вадим. Проте вони дуже активнi, Менi
от зараз здалося, що поверхнею камiнця пробiгають крихiтнi золотi
iскорки... i тiльки потiм я збагнув, що насправдi це - подразнен-
ня сiтчатки в моїх очах. А тепер от, як бачите, ще й сльози вис-
тупили! Нi, вiдкладемо вашi камiнцi. Це - небезпечнi iграшки, нам
треба бути дуже обережними з ними... Що таке, Ван? Якiсь новини?
- одразу пожвавiшав Риндiн, побачивши Ван Луна, який хутко
увiйшов до каюти, тримаючи у руцi аркуш паперу.
- Дуже важливi новини, Миколо Петровичу,- промовив Ван Лун.-
Сигнали з Землi!
Риндiн радiсно простягнув до нього руки:
- Дорогий Ван, це найкраще, що ви взагалi могли сказати!
Значить, зонд-антена дала свої наслiдки. Якi ж сигнали, що каже
Земля? Ви добре чули?
- Так, тiльки не мову, а радiограму. На Землi не певнi, що
ми можемо вiльно прийняти радiотелефонну передачу. I Земля подає
сигнали за азбукою Морзе. Ось автомат записав, прошу.- I вiн по-
дав Риндiну принесений аркуш паперу.
- "Венера-1", "Венера-1", слухайте нас, говорить Земля,- чи-
тав голосно Микола Петрович. Його голос уривався, академiк був не
в силах стримати радiсне хвилювання.- Пiсля одержання поштової
ракети - знову не маємо вiд вас нiяких вiдомостей. Безперервно
намагаємося зв'язатися з вами. Слухайте нас, "Венера-1"! Перей-
шли на азбуку Морзе, бо нема певностi, що простiр не перекручує
хвилi радiотелефону. Передавайте вiдповiднi сигнали на повнiй по-
тужностi вашого передавача, також за азбукою Морзе. Щойно одержи-
мо ваше пiдтвердження, зразу ж таки сповiстимо вам про новi важ-
ливi данi вiдносно вашого зворотного старту з Венери. З'ясовано
можливiсть значного прискорення вашого вiдльоту. Передавайте
вiдповiднi сигнали, чекаємо! "Венера-1", вiдповiдайте! Будемо
знову викликати вас, як i ранiше, через кожну годину. "Венера-1",
вiдповiдайте Землi".
Риндiн пiдвiв очi на Ван Луна.
- Якi ж це можуть бути новi данi про вiдлiт, Ван? Ви не
здогадуєтесь?
- Нi, Миколо Петровичу. Важко сказати, вважаю.
- Втiм, навiщо я запитую? Зараз треба думати про iнше. Ви
перевiряли, що саме пошкоджено в нашому передавачi?
- Перевiряв, ще не знайшов, шкодую. Буду шукати, доки не
знайду. Полагоджу, Миколо Петровичу, обiцяю.
- Треба поспiшати, Ван. Земля чекає нашої вiдповiдi. I над-
звичайно цiкаво, що то за новi данi?.. А що там Вадим? Усе ще
зайнятий аналiзом?
- Я зараз пiду довiдаюся,- трохи пiдвелася Галя. Їй так
хотiлося бути знову корисною! Проте Риндiн суворо спинив
її:
- Нiкуди ви не пiдете, люба моя. Лежiть у своєму гамаку i не
думайте встати. Ранiше нiж через доби двi-три я не дозволю вам
рухатися.
- Ой! - незадоволено озвалася Галя.- Аж двi-три доби!
- Так, якщо не бiльше. Ми не знаємо ступеня активностi цьо-
го мiнералу. Треба буде ще вимiряти, якщо Вадим не зробив уже
цього. Так чи iнакше, але ваше щастя, Галю, що ви були в ска-
фандрi, коли несли зразки. Металева сiтка, яка вкриває гумову
тканину скафандра, дещо нейтралiзувала радiоактивний вплив мiне-
ралу. Iнакше було б значно гiрше. Отож лежiть i мовчiть. Вам про-
писаний постiльний режим!.. А, Вадиме! Нарештi! Якi наслiдки?
Втiм, навряд чи треба було запитувати Сокола про наслiдки йо-
го дослiдження. Геолог не увiйшов, а влетiв до каюти. Потiм вiн
проробив кiлька неймовiрних танцювальних рухiв, що закiнчилися
стрибком чи не пiд саму стелю. Його очi сяяли, нiс i одна щока
були замащенi чорнилом i якимсь червоним хiмiчним реактивом. Зах-
линаючись вiд збудження, Сокiл вигукнув:
- Це iнфрарадiй, Миколо Петровичу! Сумнiвiв немає! Вага, ве-
личезна радiоактивнiсть, всi iншi показники свiдчать про одне й
те саме: Галя знайшла солi iнфрарадiю! Галиночко, чи ж розумiєте
ви, що це означає? А, та що там казати!
Вiн кинувся до Галi i розцiлував її. Розгублена дiвчина
тiльки руками змахнула:
- Вадиме Сергiйовичу, що ви робите! Ой Вадиме Сергiйовичу!
Втiм, Сокiл не бачив i не чув нiчого. Вiн пiдбiг до Риндiна,
який вже весело смiявся, i так само мiцно розцiлував його. Потiм
спинився перед Ван Луном, хотiв було обiйняти i його, але тут-та-
ки махнув безнадiйно рукою:
- Все одно, Ван, ви нiчого не розумiєте в емоцiях. Нi, менi
треба заспокоїтися, лишитися на самотi!
Вiн вибiг за дверi, в коридор - i звiдти до товаришiв долину-
ли його переможнi вигуки:
- Є iнфрарадiй! Ура, є iнфрарадiй! Ура!
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ,
що описує дослiди з iнфрарадiєм i небез-
печний стан, в якому опинився Вадим Сокiл,
що так i не навчився добре стрiляти: крiм
того, роздiл розповiдає, як було знайдено
ультразолото i як було викрадено Ван Луна.
Галi Рижко довелося пролежати не двiтри, а цiлi п'ять довгих
дiб: червоний опух спадав дуже повiльно, а головне - не стихав
гострий бiль. Увечерi в дiвчини пiдвищувалася температура, i бiля
неї по черзi сидiли Риндiн i Ван Лун. Сокiл не виходив з лабора-
торiї, вкрай зайнятий складними дослiдженнями властивостей i
особливостей iнфрарадiю. Лише iнодi, коли в лабораторiї протiка-
ли довготривалi реакцiї, якi не потребували спостереження, вiн
сiдав коло Галi i з захопленням розповiдав товаришам про хiд
своїх дослiджень.
Доводиться визнати, що дiвчина багато чого не розумiла в тих
розповiдях. Мова йшла про нейтрони i фотони, про альфа-, бета- i
гама-частинки, про одиницi вимiру радiоактивностi, якi називали-
ся кюрi i рентгенами. Мова сучасної фiзичної хiмiї виявлялася
надто складною для Галини Рижко, яка звикла була пишатися своїми
знаннями.
Та й взагалi, правду сказати, розмови про iнфрарадiй виклика-
ли в неї деяку досаду. Адже це вiн, знайдений нею в печерi мiне-
рал, наче щоб вiдомстити, примусив її лежати без руху в той час,
як усi учасники експедицiї напружено працювали. А Галi доводило-
ся додержуватися постiльного режиму - не можна було й думати про
те, щоб порушити розпорядження Миколи Петровича...
Ван Лун полагодив, нарештi, великий радiопередавач астропла-
на. I тепер регулярно через кожнi двi години вiн вистукував клю-
чем кiлька разiв одну й ту ж саму радiограму, адресовану далекiй
Землi:
- "Говорить "Венера-1", говорить "Вонера-1". Слухайте нас,
Земля! Вашу радiограму прийняли. У нас усе в порядку. Розшуки
ультразолота тривають. Знайдений новий елемент номер сто двад-
цять - iнфрарадiй. Обмiрковуємо спосiб його доставки на Землю,
оскiльки це утруднюється сильною радiоактивнiстю нового елемента.
Чекаємо ваших повiдомлень. Палкий привiт рiднiй Землi!"
Це тривало вже кiлька днiв, але сигнали з Венерн, очевидно,
не доходили до Землi. Вiдповiдi на радiограму не було. Земля все
ще наполегливо передавала той самий заклик до експедицiї Риндiна,
який вперше прийняв Ван Лун того пам'ятного дня, коли мандрiвни-
ки знову зiбралися в каютi пiсля небезпечних пригод Галi i Мико-
ли Петровича. Тим упертiше Ван Лун передавав свою радiограму
Землi: адже Батькiвщина турбу-
ється за долю аргонавтiв Всесвiту.
Крiм того перед мандрiвниками постало кiлька нових завдань, у
розв'язаннi яких могла допомогти тiльки Земля. Насамперед - як
везти назад, на Землю, iнфрарадiй, який за всiма ознаками був ду-
же небезпечним вантажем. Адже ж нiхто не мiг сказати наперед, як
саме впливатиме на новий елемент пiдступне космiчне промiння,
крiзь потужний потiк якого доведеться пролiтати мiжпланетному ко-
раблю по дорозi на Землю.
А в тому, що iнфрарадiй надзвичайно небезпечний, Галя переко-
налася на власнi очi. Це трапилося наступного ж дня пiсля того,
як було встановлено, що знайдений нею мiнерал справдi мiстить у
собi солi iнфрарадiю.
Дiвчинi дуже трудно було уявити собi, що в сiро-зелених непо-
казних камiнцях справдi може ховатися ота величезна кiлькiсть
