Володимир Владко
ЪДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДД¬
¦ А Р Г О Н А В Т И В С Е С В I Т У ¦
АДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДЩ
науково-фантастичний роман
(на украинском языке)
(сканируется по изданию: Владко В. "Аргонавты Вселенной"
(на украинском языке): Киев,
"Веселка", 1975 г.
отсканировано by UDA, 1997-98 г.)
ПЕРЕДМОВА
Науково-фантастичний роман Володимира Владка розповiдає про
незвичайнi пригоди космонавтiв, якi здiйснили подорож на загадко-
ву планету Венеру. Написаний ще 1935 року, роман був улюбленою
книжкою багатьох поколiнь юних читачiв. Вiн витримав кiлька ви-
дань. Письменник постiйно працював над ним, щоразу враховуючи но-
вiтнi досягнення науки... Значно перероблений, роман вийшов у
1958 роцi. Вiдтодi минуло чимало лiт. А життя постiйно вносить
змiни в людськi прогнози. За цей час на Венерi побували автома-
тичнi космiчнi станцiї, i загадкова "ранкова зiрка" вже довiрила
деякi свої таємницi землянам. Чверть столiття тому були астроно-
ми, якi припускали, що природнi умови на нашiй "пiвденнiй" сусiд-
цi загалом мало вiдрiзняються вiд земних. Там тiльки, мовляв,
жаркiше... Сучаснi дослiдження теж пiдтвердили, що жаркiше, але
жара та сягає 280 градусiв за Цельсiем! Зрозумiло, що за такої
жари майбутнi мандрiвники не знайдуть на Венерi екзотичних рослин
i не стрiнуть дивовижних ящерiв, з якими читач здибається на сто-
рiнках цього науково-фантастичного роману. Тепер це суто фантас-
тична деталь. Але вiд того роман не втратив свого великого вихов-
ного та пiзнавального значення i читається з таким самим неослаб-
ним iнтересом.
ЧАСТИНА ПЕРША
А С Т Р О П Л А Н Л Е Т И Т Ь Н А В Е Н Е Р У
РОЗДIЛ ПЕРШИЙ,
який описує вилiт астроплана "Венера-1" з
Землi в свiтовий простiр, знайомить чита-
чiв з учасниками першої радянської мiжпла-
нетної експедицiї - академiком Риндiним,
геологом Соколом i професором Ван Луном, а
також розповiдає, як трудно освоїтися з
неминучою пiд час космiчного польоту втра-
тою ваги.
Спираючись руками на краї верхнього люка, академiк Микола
Петрович Риндiн ще раз поглянув на гiрський пейзаж, що розкинув-
ся на сходi перед астропланом. Вiн з насолодою дихав свiжим аро-
матним повiтрям гiрської долини, вiдчував м'яке тепло ранкового
сонця, лагiдний дотик ледве помiтного вiтерця гойдав його сиве
волосся. Iз схилiв долини до Риндiна долiтали немов навмисно
приглушенi звуки, наче там глухо рокотав прибiй. Микола Петрович
обернувся. Неясний шум посилився. Десятки тисяч людей, що роз-
мiстилися по високих схилах на вiдстанi кiлометра-двох вiд ракет-
ного корабля, помiтили в бiноклi сиву голову командира астропла-
на, яка з'явилася над люком, i дружними оплесками вiтали його.
Певна рiч, звiдси, з астроплана, не можна було розiбрати жодного
слова, з схилiв долинав самий гомiн, який то наростав, то зати-
хав. Народ прощався з вiдважними учасниками першої радянської
мiжпланетної експедицiї.
Простора широка долина з трьох бокiв замикалась крутими схи-
лами гiр, уздовж яких збiгали вгору, сяючи смарагдовою зеленню,
густi гаї, що немов умилися в недавньому ранковому дощi. I лише
на сходi, куди задумливо дивився академiк Риндiн, тi крутi схили
розступалися, вiдкриваючи оку далекий гiрський пейзаж, увiнчаний
високою й неприступною снiговою вершиною, яка гордовито височiла
в голубому небi. Гори, великi i малi, глибокi урвища i скелястi
пiки, стрiмкi кручi i пологi схили в хаотичному нагромадженнi
тiснилися i товпились, наче пориваючись до далекого i величного в
своєму одвiчному спокої Казбеку. Це було примхливе царство злама-
них, перетятих лiнiй, зигзагiв, гострих i тупих кутiв, якi зас-
тигли тут у первозданному безладдi так, як схотiлося колись при-
родi та її стихiям, що м'яли i ламали за доiсторичних часiв
покiрну земну кору.
Тим бiльше разючою серед усього цього хаосу здавалася тонка,
iдеально пряма лiнiя, прокреслена немов по лiнiйцi поверх прим-
хливих зламiв гiрського рельєфу. Анi на мiлiметр не змiнюючи сво-
го напряму на схiд, лiнiя виходила з глибини долини i линула в
далечiнь i вище, до вершин Казбеку. Вона пробiгала понад
мiжгiр'ями i урвищами, пiдтримувана стрункими, сплетеними з мета-
левого мережива естакадами; вона нестримно прокладала собi шлях
серед величезних скель, розсуваючи їх i розкидаючи по обидва бо-
ки купами висаджених уламкiв. В далечiнь i вище вгору йшла лiнiя,
стаючи дедалi тоншою, дедалi непомiтнiшою, аж доки погляд, на-
рештi, зовсiм уже не мiг розрiзняти її в серпанку, що обгортав
далеку снiжно-бiлу вершину.
I дивно було думати, що тонка лiнiя, яка простяглася на бага-
то десяткiв кiлометрiв мiж вершиною Казбеку й долиною, яка легко
перетинала мiжгiр'я глибиною в кiлькасот метрiв,- насправдi являє
собою масивну дворейкову дорогу завширшки близько десяти метрiв.
Для чого ж призначалася ця дивовижна залiзниця, якщо мiж її
рейками легко можна було поставити поперек невеликий вагон? Чому
вона прокладена на дику й безлюдну вершину Казбеку? З якої причи-
ни ця дорога на всьому її протязi не вiдхиляється анi на йоту вiд
лiнiї земної паралелi, що йде, як вiдомо, з заходу на схiд,- i
разом з тим прокладена так точно, що за кожним вiдрiзком її ре-
йок можна було б безпомилково перевiрити компас?..,
У глибинi долини, там, де закiнчувалося полотно залiзницi,
височiв величезний ангар, проте без бокових стiн. На високих
пiдпорахфермах лежало широке склепiння. Саме сюди, до вiдкритого
ангара, увiходили рейки залiзницi, що простяглася до Казбеку. I
пiд високим склепiнням виднiлася не менш дивовижна споруда, що
нерухомо стояла на рейках.
Вона нагадувала реактивний лiтак, але лiтак гiгантських
розмiрiв i ще стрiмкiший за своїми обрисами, нiж усi лiтальнi
апарати, вiдомi досi людству. Довге веретеноподiбне тiло споруди
з вiдкритим нагорi люком, в якому стояв академiк Риндiн, виблис-
кувало, наче дзеркало, так бездоганно була вiдшлiфована його по-
верхня, на якiй не можна було вiдрiзнити навiть слiду будь-якої
заклепки чи то зварки швiв. Прозорий матерiал iлюмiнаторiв у за-
гостренiй носовiй частинi, здавалося, органiчно зливався з
блiдо-рожевуватим металом корпусу. Самий корпус, загострений спе-
реду, як голка, поступово товстiшав ближче до середини, а потiм
знову починав звужуватися. I в цьому мiсцi, ближче до хвоста, з
корпусу виростали невеличкi, вiдхиленi назад крила. Вони були
такi малi порiвняно з розмiрами цiлого апарата, що трудно було
повiрити в їх здатнiсть пiдтримувати пiд час польоту величезний
металевий корпус.
Крила несли на кiнцях невеличкi довгастi сигарки, також за-
гостренi спереду, кожна сигарка закiнчувалася круглим отвором.
Такий же отвiр, тiльки значно бiльших розмiрiв, був i в кормовiй
частинi самого апарата, устаткований одним вертикальним i двома
горизонтальними стабiлiзаторами. Увесь апарат, на корпусi якого
було ясно видно напис "Венера-1", лежав, наче в жолобi, у широко-
му i масивному вiзку. Колеса цього вiзка спиралися на рейки диво-
вижної залiзницi.
Все це було добре видно iз зелених схилiв, де з кожною хвили-
ною ставало бiльше й бiльше глядачiв. Тисячi, десятки тисяч лю-
дей з'їхалися сюди в цей день,- було помiтно, що цього разу їх
привабила аж нiяк не мальовнича кавказька природа.
Спецiальнi поїзди, низки стратопланiв i лiтакiв, нескiнченнi
потоки автомобiлiв привезли сюди, до цiєї гiрської долини, деле-
гацiї робiтникiв, колгоспникiв, наукових дiячiв з усiх республiк
i країв Радянського Союзу, з народно-демократичних республiк та
iнших країн свiту. Схвильованi люди заповнювали схили зеленої до-
лини, наче природнi ступенi величезного гiрського амфiтеатру.
I сам Микола Петрович Риндiн вiдчував якийсь неспокiй, прис-
лухаючись до далекого гомону вiтань. Через яку-небудь чверть го-
дини вiн iз своїми супутниками мчатиме з неймовiрною, приголом-
шливою швидкiстю в мiжпланетному просторi. Ракетний корабель по-
несе трьох товаришiв, надовго вiдiрваних вiд Землi, у невiдомi
простори Космосу, далi й далi в глиб безкрайого космiчного океа-
ну. Що чекає на них там?.. Та хiба ж можуть навiть найстараннiшi,
найглибшi розмiрковування передбачити те, що насправдi може ста-
тися з ними? Особливо - на самiй Венерi.
Так, на цiй молодiй планетi за аналогiєю з Землею має бути
своє життя. Це зрозумiло. Але яких саме форм набуло воно на Ве-
нерi? Адже вченi могли судити тiльки з тих даних, якi давала в їх
розпорядження Земля. Втiм - хiба цього досить? Хiба мiг би, нап-
риклад, художник переконливо й живо вiдобразити на своєму полотнi
десяток людей, коли б вiн знав усього лише одну-єдину людину -
самого себе i бiльш нiкого?.. Так i наука, яка знає лише земнi
умови життя i бiльш нiяких,- хiба може вона бодай приблизно уяви-
ти собi форми життя на iншiй планетi, нехай навiть схожiй за зов-
нiшнiми, грубими ознаками з Землею? Звичайно, нi, - життя може
набувати таких рiзноманiтних форм, так варiюватися, що було б на-
ївним проводити якiсь далеко скерованi аналогiї i грубо уподiбню-
вати життя на Венерi - земному. Але ж тодi вiдкриваються можли-
востi для найнесподiванiших, найнеймовiрнiших форм життя на Ве-
нерi!.. Так, Микола Петрович думав про це не раз - i щоразу зму-
шений був припиняти, кидати цi мiркування, бо тут явно не можна
було дiйти яких-небудь, бодай вiдносно переконливих висновкiв.
Неясний шум i гомiн, що долинав iз схилiв, посилився. Риндiн
мимоволi пiднiс руку, вiдповiдаючи на вiтання. Його погляд упав
на годинник. I цього було досить для того, щоб дисциплiнований i
точний розум академiка Риндiна миттю повернув його до дiйсностi.
- Одинадцять сорок п'ять... Через п'ятнадцять хвилин -
старт,- вголос подумав Риндiн i, кинувши останнiй погляд на схи-
ли, рясно усiянi людьми, зiйшов гвинтовими сходами вниз, закрив-
ши за собою люк.
Автоматичний механiзм дзвiнко клацнув, притискаючи кришку лю-
ка, кризi важелi висунулися з стiн i, увiйшовши до своїх гнiзд,
герметичне замкнули верхнiй люк. Микола Петрович задоволене
вiдзначив, як бездоганно почало дiяти автоматичне обладнання ас-
троплана. Саме так - максимум автоматизацiї! Команда корабля му-
сила тiльки стежити за роботою автоматiв i, в разi потреби, коре-
гувати її,- таким було гасло вчених та iнженерiв, якi конструюва-
ли i будували перший у свiтi пасажирський астроплан.
Сходи вели нижче й нижче. Цей прохiд являв собою своєрiдний
повiтряний шлюз, що замикався другим, внутрiшнiм герметичним лю-
ком. Користуючись шлюзом, можна було, наприклад, вийти iз
внутрiшнiх примiщень ракетного корабля на його поверхню навiть у
мiжпланетному просторi, втративши при цьому лише незначну
кiлькiсть повiтря.
Другий люк автоматично замкнувся за Миколою Петровичем. Те-
пер кабiни астроплана були цiлком закритi, iзольованi вiд зов-
нiшнього свiту. Жоден звук не долинав всередину корабля, а тим
бiльше - до його центральної каюти, де чекали на Риндiна Вадим
Сокiл i Ван Лун.
- Через дванадцять хвилин вирушаємо, хлопцi,- звернувся до
них Риндiн, входячи до каюти, i спинився. Його уважний погляд од-
разу помiтив вагання на худорлявому обличчi Сокола i насупленi
брови Ван Луна. Поява Риндiна, очевидно, обiрвала їх бурхливу
розмову.
- Що сталося, товаришi? - спитав Риндiн, переводячи погляд
з одного на другого.
Обидва мовчали. Нарештi, Ван Лун вiдповiв:
- Вадим не хотiв вас турбувати, Миколо Петровичу. Але ду-
