Научная фантастика - Владко В.

Аргонавти всевсiту (укр.)

                       Володимир Владко

            ЪДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДД¬
            ¦   А Р Г О Н А В Т И   В С Е С В I Т У  ¦
            АДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДЩ
                    науково-фантастичний роман
                       (на украинском языке)

        (сканируется по изданию: Владко В. "Аргонавты Вселенной"
                                 (на украинском языке): Киев,
                                 "Веселка", 1975 г.

                                 отсканировано by UDA, 1997-98 г.)




                        ПЕРЕДМОВА

    Науково-фантастичний роман  Володимира  Владка розповiдає про
незвичайнi пригоди космонавтiв, якi здiйснили подорож на загадко-
ву  планету Венеру.  Написаний ще 1935 року,  роман був улюбленою
книжкою багатьох поколiнь юних читачiв.  Вiн витримав кiлька  ви-
дань. Письменник постiйно працював над ним, щоразу враховуючи но-
вiтнi досягнення науки...  Значно перероблений,  роман  вийшов  у
1958  роцi.  Вiдтодi минуло чимало лiт.  А життя постiйно вносить
змiни в людськi прогнози.  За цей час на Венерi побували  автома-
тичнi космiчнi станцiї,  i загадкова "ранкова зiрка" вже довiрила
деякi свої таємницi землянам.  Чверть столiття тому були астроно-
ми, якi припускали, що природнi умови на нашiй "пiвденнiй" сусiд-
цi загалом мало вiдрiзняються вiд  земних.  Там  тiльки,  мовляв,
жаркiше...  Сучаснi дослiдження теж пiдтвердили,  що жаркiше, але
жара та сягає 280 градусiв за Цельсiем!  Зрозумiло,  що за  такої
жари майбутнi мандрiвники не знайдуть на Венерi екзотичних рослин
i не стрiнуть дивовижних ящерiв, з якими читач здибається на сто-
рiнках цього науково-фантастичного роману.  Тепер це суто фантас-
тична деталь. Але вiд того роман не втратив свого великого вихов-
ного та пiзнавального значення i читається з таким самим неослаб-
ним iнтересом.





                         ЧАСТИНА ПЕРША

        А С Т Р О П Л А Н   Л Е Т И Т Ь   Н А   В Е Н Е Р У


        РОЗДIЛ    ПЕРШИЙ,

    який описує вилiт астроплана "Венера-1"  з
    Землi в свiтовий простiр,  знайомить чита-
    чiв з учасниками першої радянської мiжпла-
    нетної  експедицiї  - академiком Риндiним,
    геологом Соколом i професором Ван Луном, а
    також  розповiдає,  як  трудно освоїтися з
    неминучою пiд час космiчного польоту втра-
    тою ваги.

    Спираючись руками на краї  верхнього  люка,  академiк  Микола
Петрович Риндiн ще раз поглянув на гiрський пейзаж, що  розкинув-
ся на сходi перед астропланом. Вiн з насолодою дихав свiжим  аро-
матним повiтрям гiрської долини, вiдчував м'яке  тепло  ранкового
сонця, лагiдний дотик ледве помiтного вiтерця  гойдав  його  сиве
волосся. Iз схилiв долини  до  Риндiна  долiтали  немов  навмисно
приглушенi звуки, наче там глухо рокотав прибiй. Микола  Петрович
обернувся. Неясний шум посилився. Десятки тисяч  людей,  що  роз-
мiстилися по високих схилах на вiдстанi кiлометра-двох вiд ракет-
ного корабля, помiтили в бiноклi сиву голову командира  астропла-
на, яка з'явилася над люком, i дружними  оплесками  вiтали  його.
Певна рiч, звiдси, з астроплана, не можна було розiбрати  жодного
слова, з схилiв долинав самий гомiн, який то наростав,  то  зати-
хав. Народ прощався з  вiдважними  учасниками  першої  радянської
мiжпланетної експедицiї.
    Простора широка долина з трьох бокiв замикалась крутими  схи-
лами гiр, уздовж яких збiгали вгору, сяючи  смарагдовою  зеленню,
густi гаї, що немов умилися в недавньому ранковому дощi.  I  лише
на сходi, куди задумливо дивився академiк Риндiн, тi крутi  схили
розступалися, вiдкриваючи оку далекий гiрський пейзаж,  увiнчаний
високою й неприступною снiговою вершиною, яка гордовито  височiла
в голубому небi. Гори, великi i малi, глибокi урвища  i  скелястi
пiки, стрiмкi кручi i пологi  схили  в  хаотичному  нагромадженнi
тiснилися i товпились, наче пориваючись до далекого i величного в
своєму одвiчному спокої Казбеку. Це було примхливе царство злама-
них, перетятих лiнiй, зигзагiв, гострих i тупих кутiв,  якi  зас-
тигли тут у первозданному безладдi так, як схотiлося колись  при-
родi та її стихiям, що  м'яли  i  ламали  за  доiсторичних  часiв
покiрну земну кору.
    Тим бiльше разючою серед усього цього хаосу здавалася  тонка,
iдеально пряма лiнiя, прокреслена немов по лiнiйцi  поверх  прим-
хливих зламiв гiрського рельєфу. Анi на мiлiметр не змiнюючи сво-
го напряму на схiд, лiнiя виходила з глибини долини  i  линула  в
далечiнь  i  вище,  до  вершин  Казбеку.  Вона  пробiгала   понад
мiжгiр'ями i урвищами, пiдтримувана стрункими, сплетеними з мета-
левого мережива естакадами; вона нестримно прокладала  собi  шлях
серед величезних скель, розсуваючи їх i розкидаючи по обидва  бо-
ки купами висаджених уламкiв. В далечiнь i вище вгору йшла лiнiя,
стаючи дедалi тоншою, дедалi непомiтнiшою, аж  доки  погляд,  на-
рештi, зовсiм уже не мiг розрiзняти її в  серпанку,  що  обгортав
далеку снiжно-бiлу вершину.
    I дивно було думати, що тонка лiнiя, яка простяглася на бага-
то десяткiв кiлометрiв мiж вершиною Казбеку й долиною, яка  легко
перетинала мiжгiр'я глибиною в кiлькасот метрiв,- насправдi являє
собою масивну дворейкову дорогу завширшки близько десяти метрiв.
    Для чого ж призначалася ця дивовижна залiзниця, якщо  мiж  її
рейками легко можна було поставити поперек невеликий вагон?  Чому
вона прокладена на дику й безлюдну вершину Казбеку? З якої причи-
ни ця дорога на всьому її протязi не вiдхиляється анi на йоту вiд
лiнiї земної паралелi, що йде, як вiдомо, з заходу  на  схiд,-  i
разом з тим прокладена так точно, що за кожним вiдрiзком  її  ре-
йок можна було б безпомилково перевiрити компас?..,
    У глибинi долини, там, де  закiнчувалося  полотно  залiзницi,
височiв величезний ангар, проте  без  бокових  стiн.  На  високих
пiдпорахфермах лежало широке склепiння. Саме сюди, до  вiдкритого
ангара, увiходили рейки залiзницi, що простяглася до  Казбеку.  I
пiд високим склепiнням виднiлася не менш  дивовижна  споруда,  що
нерухомо стояла на рейках.
    Вона  нагадувала  реактивний  лiтак,  але  лiтак  гiгантських
розмiрiв i ще стрiмкiший за своїми  обрисами,  нiж  усi  лiтальнi
апарати, вiдомi досi людству. Довге веретеноподiбне тiло  споруди
з вiдкритим нагорi люком, в якому стояв академiк Риндiн,  виблис-
кувало, наче дзеркало, так бездоганно була вiдшлiфована його  по-
верхня, на якiй не можна було вiдрiзнити навiть  слiду  будь-якої
заклепки чи то зварки швiв. Прозорий матерiал iлюмiнаторiв у  за-
гостренiй  носовiй  частинi,  здавалося,  органiчно  зливався   з
блiдо-рожевуватим металом корпусу. Самий корпус, загострений спе-
реду, як голка, поступово товстiшав ближче до середини,  а  потiм
знову починав звужуватися. I в цьому мiсцi, ближче до  хвоста,  з
корпусу виростали невеличкi, вiдхиленi  назад  крила.  Вони  були
такi малi порiвняно з розмiрами цiлого апарата,  що  трудно  було
повiрити в їх здатнiсть пiдтримувати пiд час  польоту  величезний
металевий корпус.
    Крила несли на кiнцях невеличкi довгастi сигарки,  також  за-
гостренi спереду, кожна сигарка  закiнчувалася  круглим  отвором.
Такий же отвiр, тiльки значно бiльших розмiрiв, був i в  кормовiй
частинi самого апарата, устаткований одним вертикальним  i  двома
горизонтальними стабiлiзаторами. Увесь апарат, на  корпусi  якого
було ясно видно напис "Венера-1", лежав, наче в жолобi, у широко-
му i масивному вiзку. Колеса цього вiзка спиралися на рейки диво-
вижної залiзницi.
    Все це було добре видно iз зелених схилiв, де з кожною хвили-
ною ставало бiльше й бiльше глядачiв. Тисячi, десятки  тисяч  лю-
дей з'їхалися сюди в цей день,- було помiтно, що  цього  разу  їх
привабила аж нiяк не мальовнича кавказька природа.
    Спецiальнi поїзди, низки стратопланiв i лiтакiв,  нескiнченнi
потоки автомобiлiв привезли сюди, до цiєї гiрської долини,  деле-
гацiї робiтникiв, колгоспникiв, наукових дiячiв з усiх  республiк
i країв Радянського Союзу, з народно-демократичних  республiк  та
iнших країн свiту. Схвильованi люди заповнювали схили зеленої до-
лини, наче природнi ступенi величезного гiрського амфiтеатру.
    I сам Микола Петрович Риндiн вiдчував якийсь неспокiй,  прис-
лухаючись до далекого гомону вiтань. Через яку-небудь чверть  го-
дини вiн iз своїми супутниками мчатиме з  неймовiрною,  приголом-
шливою швидкiстю в мiжпланетному просторi. Ракетний корабель  по-
несе трьох товаришiв, надовго вiдiрваних вiд  Землi,  у  невiдомi
простори Космосу, далi й далi в глиб безкрайого космiчного  океа-
ну. Що чекає на них там?.. Та хiба ж можуть навiть найстараннiшi,
найглибшi розмiрковування передбачити те, що насправдi може  ста-
тися з ними? Особливо - на самiй Венерi.
    Так, на цiй молодiй планетi за аналогiєю з  Землею  має  бути
своє життя. Це зрозумiло. Але яких саме форм набуло воно  на  Ве-
нерi? Адже вченi могли судити тiльки з тих даних, якi давала в їх
розпорядження Земля. Втiм - хiба цього досить? Хiба мiг би,  нап-
риклад, художник переконливо й живо вiдобразити на своєму полотнi
десяток людей, коли б вiн знав усього лише  одну-єдину  людину  -
самого себе i бiльш нiкого?.. Так i наука, яка  знає  лише  земнi
умови життя i бiльш нiяких,- хiба може вона бодай приблизно уяви-
ти собi форми життя на iншiй планетi, нехай навiть схожiй за зов-
нiшнiми, грубими ознаками з Землею? Звичайно, нi,  -  життя  може
набувати таких рiзноманiтних форм, так варiюватися, що було б на-
ївним проводити якiсь далеко скерованi аналогiї i грубо уподiбню-
вати життя на Венерi - земному. Але ж тодi  вiдкриваються  можли-
востi для найнесподiванiших, найнеймовiрнiших форм життя  на  Ве-
нерi!.. Так, Микола Петрович думав про це не раз - i щоразу  зму-
шений був припиняти, кидати цi мiркування, бо тут явно  не  можна
було дiйти яких-небудь, бодай вiдносно переконливих висновкiв.
    Неясний шум i гомiн, що долинав iз схилiв, посилився.  Риндiн
мимоволi пiднiс руку, вiдповiдаючи на вiтання. Його  погляд  упав
на годинник. I цього було досить для того, щоб дисциплiнований  i
точний розум академiка Риндiна миттю повернув його до дiйсностi.
    -  Одинадцять  сорок  п'ять...  Через  п'ятнадцять  хвилин  -
старт,- вголос подумав Риндiн i, кинувши останнiй погляд на  схи-
ли, рясно усiянi людьми, зiйшов гвинтовими сходами вниз,  закрив-
ши за собою люк.
    Автоматичний механiзм дзвiнко клацнув, притискаючи кришку лю-
ка, кризi важелi висунулися з стiн i, увiйшовши до  своїх  гнiзд,
герметичне  замкнули  верхнiй  люк.  Микола  Петрович  задоволене
вiдзначив, як бездоганно почало дiяти автоматичне обладнання  ас-
троплана. Саме так - максимум автоматизацiї! Команда корабля  му-
сила тiльки стежити за роботою автоматiв i, в разi потреби, коре-
гувати її,- таким було гасло вчених та iнженерiв, якi конструюва-
ли i будували перший у свiтi пасажирський астроплан.
    Сходи вели нижче й нижче. Цей прохiд являв  собою  своєрiдний
повiтряний шлюз, що замикався другим, внутрiшнiм герметичним  лю-
ком.  Користуючись  шлюзом,  можна  було,  наприклад,  вийти   iз
внутрiшнiх примiщень ракетного корабля на його поверхню навiть  у
мiжпланетному  просторi,  втративши  при  цьому  лише    незначну
кiлькiсть повiтря.
    Другий люк автоматично замкнувся за Миколою  Петровичем.  Те-
пер кабiни астроплана були цiлком закритi,  iзольованi  вiд  зов-
нiшнього свiту. Жоден звук не долинав всередину  корабля,  а  тим
бiльше - до його центральної каюти, де чекали  на  Риндiна  Вадим
Сокiл i Ван Лун.
    -   Через дванадцять хвилин вирушаємо, хлопцi,- звернувся  до
них Риндiн, входячи до каюти, i спинився. Його уважний погляд од-
разу помiтив вагання на худорлявому обличчi  Сокола  i  насупленi
брови Ван Луна. Поява Риндiна,  очевидно,  обiрвала  їх  бурхливу
розмову.
    -   Що сталося, товаришi? - спитав Риндiн, переводячи  погляд
з одного на другого.
    Обидва мовчали. Нарештi, Ван Лун вiдповiв:
    -   Вадим не хотiв вас турбувати, Миколо Петровичу.  Але  ду-
маю, треба сказати вам. Ось подивiться!
    Вiн простягнув руку. На його смуглявiй жовтуватiй долонi  ле-
жав звичайний чорний гудзик, одiрваний  вiд  одягу  разом  з  ма-
леньким шматочком темно-синьої тканини. Риндiн  здивовано  погля-
нув на гудзик.
    -  Що це значить? - спитав вiн.
    -  Миколо Петровичу,  в  астропланi  хтось  був,-  переконано
вiдповiв Ван Лун.- Знайшов це сьогоднi на пiдлозi. Синя тканина -
не наша. У нас немає такого  одягу.  Гудзик  залишив  хтось  сто-
роннiй. Вiн поспiшав, зачепився за щось, обiрвав гудзика.  Навiть
не помiтив цього. Значить, дуже поспiшав.
    Професор Ван Лун говорив з м'яким, ледве чутним акцентом, ко-
роткими, енергiйними фразами, iнодi з помiтним трудом  пiдбираючи
потрiбнi слова. I вiд цього його мова здавалася ще виразнiшою.
    Сокiл неуважно махнув рукою:
    -   Нема про що говорити, Миколо  Петровичу.  Я  оглянув  усi
примiщення корабля. Нiкого, звiсно, немає. Скорiш за  все,  цього
гудзика загубив хтось з механiкiв чи прибиральникiв. Адже  в  них
саме такi синi комбiнезони. А Ван завжди перебiльшує!
     Ван Лун мовчки поглянув на Сокола, i ледве помiтна  iронiчна
посмiшка трохи пiдняла кiнчики його повних губ. Ця  посмiшка,  що
наче завжди ховалася у вузьких очах професора,  ладна  була  пер-
шої-лiпшої хвилини оживити вуглуватi риси його тонкого  розумного
обличчя. Ван Лун рiдко  посмiхався,  ще  рiдше  смiявся;  глибокi
зморшки на його молодому обличчi i сиве пасмо у гладкому, блиску-
чому чорному волоссi красномовно говорили  спостережливiй  людинi
про суворi й важкi випробування, яких  довелося  йому  зазнати  в
життi.
    Микола Петрович  похитав  головою.  Стурбоване  обличчя  ака-
демiка свiдчило про те, що несподiвана  пригода  непокоїть  його.
Кiлька секунд вiн також мовчав, мiркуючи, а потiм вимовив:
    -  Доводиться приєднатися до вашого припущення, Вадиме.  Нав-
ряд чи хтось стороннiй мiг опинитися в астропланi, та й нема  йо-
му тут чого робити.
    Ван Лун промовчав. Сокiл з готовнiстю кивнув головою.
    -  А зараз - прошу по мiсцях,-  продовжував  Риндiн  твердо.-
Через десять хвилин старт. Ви прекрасно  знаєте,  що  час  нашого
вильоту точно обумовлено взаємним розташуванням Землi  й  Венери,
яке повториться не скоро. Хвилина запiзнення потягне за собою ус-
кладнення пiд час шляху, зрив розрахункiв, змiну маршруту.  Земля
i Венера не ждуть, по мiсцях!
    Риндiн задоволене вiдзначив, як  бездоганно  точно,  наче  на
тренуваннi, виконали  його  команду  обидва  помiчники,  як  вони
спокiйно й швидко пiдiйшли до пневматичних  гамакiв,  уляглися  в
них, закрiпилися широкими ременями. Пружини й гумовi  амортизато-
ри гамакiв натяглися пiд вагою людей.
    -  Ми готовi! - пролунали одночасно голоси Сокола i Ван Луна.
    -  Чудово,- вiдгукнувся Риндiн i пройшов у  передню,  навiга-
торську каюту, що мiстилася на самому носi корабля.
    Десятки тисяч бiноклiв стежили за ракетним кораблем  з  висо-
ких схилiв долини: кожному з людей, що  зiбралися  тут,  хотiлося
помiтити перший його рух. Проте астроплан лишався нерухомим,  ле-
жачи в жолобi ракетного вiзка, який мав понести його  на  вершину
Казбеку i звiдти, наче катапульта, жбурнути у простiр. I  стрiлка
годинника нестерпно повiльно повзла до намiченого, вiдомого  кож-
ному строку - дванадцятої години дня. Час завмер, час немов  спи-
нився!
    Академiк Риндiн спокiйним i зосередженим поглядом  окинув  ще
раз таку знайому йому навiгаторську  рубку.  Праворуч  i  лiворуч
крiзь два широкi круглi iлюмiнатори з товстого органiчного  скла,
яке не поступалося за мiцнiстю сталi, було видно чисте голубе не-
бо. Риндiн пiдiйшов до iлюмiнатора, подивився в далечiнь. Вiн по-
бачив рейкову злiтну дорiжку, яка йшла до Казбеку i,  немов  най-
тонша нитка, губилася далеко пiд самою вершиною гори.
    -  Так,- промовив вiн, вiдходячи од iлюмiнатора.
    Широке зручне крiсло прийняло його тiло в свої обiйми. У цьо-
му крiслi не було  жодного  твердого  виступу;  м'якi,  наповненi
повiтрям подушки оточували Риндiна з  трьох  бокiв,  пiдтримували
його спину й голову. Здавалося, що тiло просто висить у  повiтрi,
не спираючись нi  на  що.  Коли  астроплан  стрiмливо  набиратиме
швидкiсть, перевантаження тiла стане  надто  велике,  його  треба
всiма засобами пом'якшити. Ван Лун i Сокiл у своїх еластичних га-
маках мусили вiдчувати себе добре, незважаючи на триразове  пере-
вантаження, зрештою  не  страшне  для  мiцної,  здорової  людини.
Риндiн не мiг користуватися гамаком у вiдповiдальний момент зльо-
ту: попри цiлковиту автоматизацiю роботи двигунiв, попри телекон-
троль з Землi,- вiн все ж таки зобов'язаний був стежити за  iнди-
каторами i нi на хвилину не залишати прилади  без  догляду.  Тому
вiн користувався крiслом, певна рiч, не таким зручним,  як  широ-
кий гамак, але таким, що давало можливiсть бачити прилади i.  при
необхiдностi вдаватися до пульта керування.
    Впевненим рухом Микола  Петрович  поклав  руку  на  цей  цен-
тральний пульт, увiмкнув струм до сiтки двигунiв. Спалахнула  зе-
лена контрольна лампочка - маленьке очко посерединi  пульта.  Все
було гаразд. Потiм вiн поглянув на оранжеву кнопку,  яка  вмикала
ракетнi двигуни на вiзку. Щойно її буде натиснуто - двигуни вiзка
почнуть працювати i, з величезним прискоренням штовхаючи  астроп-
лан уздовж рейкової дорiжки, винесуть його на вершину Казбеку.  I
в той момент, коли корабель вiддiлиться од вiзка, продовжуючи  за
iнерцiєю свiй рух у розрiдженому повiтрi гiрських висот,  автома-
тично ввiмкнуться його власнi потужнi ракетнi  двигуни,  що  пра-
цюють уже на атомному паливi  -  атомiтi.  Прискорення  триватиме
далi й далi, аж поки астроплан не досягне космiчної швидкостi.
    I на весь цей перiод, з моменту запуску двигунiв вiзка  i  до
досягнення космiчної швидкостi, екiпаж корабля мiг бути  вiльний.
Двигуни астроплана працювали автоматично, а всi корективи  до  їх
роботи мали вносити iнженери з поверхнi  Землi,  якi  стежили  за
польотом астроплана за допомогою радiолокацiйних установок;  а  в
мiру потреби

вони по радiо можуть впливати на роботу двигунiв. Цi ж самi спос-
терiгачi стежитимуть i за виходом астроплана на курс у земнiй iо-
носферi.
    Все, безсумнiвно, було в  повному  порядку.  Микола  Петрович
пiдвiв угору зосереджене обличчя. Погляд його спинився на безлiчi
iндикаторiв, циферблатiв i шкал, якi заповнювали собою не  тiльки
весь простiнок мiж iлюмiнаторами, а й стiни вище i нижче  їх.  Це
було дуже складне господарство. Сюди  сходилися  проводи  з  усiх
частин корабля, вiд усiх  його  автоматично  працюючих  приладiв.
Навiгатор, сидячи в своєму крiслi, мiг бачити, як точно й  справ-
но працює кожен прилад, кожен апарат; в разi  найменшої  несправ-
ностi пiд циферблатом чи шкалою, якi говорили про роботу апарата,
спалахувала тривожна червона лампочка.
    Прямо перед Риндiним рiвним зеленкуватим свiтлом сяяв  прямо-
кутний дзеркальний  екран  перископа  астроплана,  який  дозволяв
навiгаторовi, знову-таки не  сходячи  з  мiсця,  бачити  все,  що
вiдбувалося навколо корабля: йому треба було тiльки легким натис-
ком руки повертати перископ у потрiбному напрямi. Бистрим  погля-
дом Риндiн пробiг по циферблатах i шкалах. I тут все було  в  по-
рядку. Отже...
    Годинник показав, що до дванадцятої години лишається  хвилина
- всього одна хвилина!  Рука  Риндiна  наблизилася  до  оранжевої
кнопки, яка  вмикала  допомiжнi  ракетнi  двигуни  вiзка.  Рiзкий
дзвiнок попередив Сокола i Ван Луна,  якi  лежали  в  центральнiй
каютi, про старт. Обличчя Риндiна набуло суворого, рiшучого вира-
зу, очi звузилися. Ось вiн, вирiшальний, вiдповiдальний момент!
    Рука Миколи Петровича, що лежала  на  пультi,  ледве  помiтно
напружилась, натискаючи оранжеву кнопку.
    I тiєї ж митi здригнулися десятки тисяч людей на високих схи-
лах гiрської кавказької долини. Крiзь скло бiноклiв вони  побачи-
ли пiд кораблем тонкi, прозорi цiвки диму. Спочатку це  нагадува-
ло всього лише звичайний димок з вихлопних труб автомобiля чи мо-
тоцикла. Але це була тiльки одна мить. Слiдом за тим  з  чотирьох
сопел вiзка вихопилися майже прямi туманнi струменi сiрого  диму.
Мiжпланетний корабель м'яко рушив уздовж рейкової  дороги.  Стру-
менi диму перетворилися на скаженi вихори, що безнастанно  крути-
лися. I астроплан, з кожною миттю прискорюючи рух, ринув  уперед.
Тiльки тепер до людей на схилах долинули  звуки  лютого  шипiння,
яке переходило у високий свист, наче  хтось  розривав  величезний
шмат полотна.
    Секунда, двi, три... Астроплана вже не було в долинi, вiн ви-
летiв на рейкову дорогу i мчав уздовж неї до  Казбеку.  Але  його
прискорення було таке стрiмке, рух так  наростав,  що  вiн  майже
зразу-таки зник, немов розчинився в повiтрi. Тiльки хмара  сiрого
диму, що повiльно розпливалася в стривоженому повiтрi,  нагадува-
ла про шлях, яким пролинув мiжпланетний корабель уздовж  рейкової
злiтної дороги. Лише спостерiгачi на спецiальних вишках, де стоя-
ли стереоскопiчнi пiдзорнi труби, заздалегiдь наведенi на  верши-
ну Казбеку, вiдзначили, як в одну невловиму мить над нею  промай-
нула крихiтна темна рисочка, що вiдiрвалася вiд рейкової  дороги,
i зникла за обрiєм. Та ще на  екранах  радiолокацiйних  приладiв,
ледь здригаючись, позначалася свiтлова крива  лiнiя  польоту  ас-
троплана "Венера-I", який покидав земну атмосферу...
    У каютi корабля не було чути звукiв ракетних двигунiв  вiзка.
Микола Петрович вiдчув лише, як поважчало його тiло, як воно  по-
чало глибше втискуватися в  еластичнi  подушки  крiсла.  Це  було
тiльки початком. Потiм тiло наче налилося свинцем, подушки крiсла
натиснули на нього з усiх бокiв. Напруження дедалi збiльшувалося,
швидкiсть наростала. Треба терпiти, це неминуче, швидкiсть  дiйде
до передбаченої норми i спиниться на нiй, треба чекати i освоюва-
тися...
    Риндiн спробував поворушити рукою. Вона майже  Не  слухалася,
обважнiла так, немов на нiй повисли гирi. Перед очима пливли фiо-
летовi кола, переплiтаючись i розпливаючись. А як почувають  себе
Сокiл i Ван Лун?..
    Напружуючи всi сили, вiн дотягнувся рукою до пульта i  натис-
нув на одну з кнопок. Спалахнуло жовте очко сигнальної  лампочки:
увiмкнулася гучномовна телефонна установка.
    -  Як почуваєте себе, друзi? - промовив Риндiн напруженим го-
лосом, який дивно змiнився.
    -  Все гаразд, Миколо Петровичу,- почув вiн голос  Ван  Луна,
що також змiнився i був дивно  напружений.-  Гадав,  буде  важче.
Очевидно, добре  допомагають  гамаки.  Вони  прогинаються  дедалi
бiльше. Вiдтягуються назад.
    - Незабаром все це скiнчиться,- спробував сказати цiлком  не-
вимушено й безтурботно Риндiн.- Ми йдемо  вже  на  наших  власних
двигунах. Вiдчуваєте вiбрацiю?
    - Аякже! Скiльки набрали?
    - Майже п'ять тисяч метрiв на секунду,- вiдповiв Риндiн, гля-
нувши на шкалу покажчика.- Ну, тихо! Мовчимо!
    Швидкiсть наростала. Яка все-таки страшна рiч  це  переванта-
ження! Якщо воно перевищить припустимi межi, то дiятиме  руйнiвно
на нервову i серцево-судинну системи людини, на  органи  слуху  й
зору. Академiк Риндiн знав, що перевантаження пiд час  прискорен-
ня астроплана буде не бiльше як потрiйним. Але й в цьому разi па-
сажири змушенi деякий час вiдчувати потроєну важкiсть. Його влас-
не тiло, яке важить за звичайних умов сiмдесят п'ять  кiлограмiв,
зараз, у перiод прискорення, потягнуло б на  вагах  цiлих  двiстi
двадцять п'ять кiлограмiв.
    I це вiдчувається помiтно, навiть надто помiтно!
    Серце б'ється рiзкими поштовхами, ледве справляючись з  масою
кровi, вiдкинутою прискоренням  назад.  Тiло  вiдчувається,  наче
неймовiрно важка  кам'яна  брила...  а  прискорення  все  триває!
Стрiлка покажчика швидкостi вже пiдходить до  позначки  9,0,  ас-
троплан пронизує iоносферу... вiн поступово  входить  у  найвищi,
найрозрiдженiшi  її  шари...  стрiлка  наближається  до  позначки
10,0... прекрасно!.. Тiльки б менше було перед очима цих  набрид-
ливих фiолетових кiл, як вони заважають, дратують...
    Думки Риндiна, уривчастi й безладнi, сумбурно виникали, пере-
ганяючи одна одну. Це було схоже на гарячковий стан, коли  людина
не може нi на чому зосередитися. Проте в  такому  станi  мислення
буває неясним, туманним, а думки Миколи Петровича, хоча й мелька-
ли дуже швидко й безладно,  але  кожна  з  них  зокрема  лишалася
чiткою й ясною. I цi думки весь час поверталися до головного - до
покажчика швидкостi, яка невпинно наростала i звiльнювала астроп-
лан  вiд  могутньої  сили  земного  тяжiння.  Стрiлка   покажчика
повiльно посувається повз позначку 11,0... тепер лишаються тiльки
десятi  частки  кiлометра,  тiльки  сотнi   метрiв...    Чи    не
уповiльниться тут прискорення?.. Нi, стрiлка  рухається  все  так
само рiвно... Позначка 11,3 пройдена... Зараз... зараз... Ось во-
на, вирiшальна помiтка 11,5! Є космiчна швидкiсть, її досягнуто!
    I тiєї ж митi Риндiн вiдчув, як його тiло  рвонулося  вперед,
затримуване тiльки широкими ременями, якими вiн був  прикрiплений
до крiсла. М'якi подушки нiби одразу стали бiльш пружними, наче в
них звiльнилися несподiвано тугi пружини. Вони виштовхували  тiло
Риндiна з крiсла. Стрiлка покажчика  швидкостi  вже  не  рухалася
далi праворуч. Вона завмерла на позначцi  11,5.  Ракетнi  двигуни
вимкнулися. Зникла помiтна вiбрацiя, яка  свiдчила  досi  про  їх
напружену роботу. I все тiло звiльнилося вiд тягаря, який  давив.
Риндiн вiдчув, як легко й  вiльно  стало  дихати.  Вiн  спробував
спертися зручнiше на бильце крiсла i  вiдчув,  що  м'якi  подушки
вiдштовхнули його вгору.
    Виходить, уже невагомiсть? Тодi треба бути дуже обережним,  з
нею треба  освоїтися...  Адже  можуть  з'явитися  дуже  неприємнi
вiдчуття, незважаючи на велике попереднє тренування, яке проходи-
ли учасники експедицiї, незважаючи на полегшуючу дiю вжитих  ними
перед стартом спецiальних препаратiв...
    Микола Петрович повiльно й акуратно розстебнув замок  широких
ременiв, що прикрiпляли його до крiсла, i сперся на бильця.  Цьо-
го руху було досить для того, щоб крiсло  у  вiдповiдь  пiдступно
вiдкинуло його вiд себе у повiтря. Вiн хотiв ухопитися за  бильця
i не встиг, його руки промахнулися в рiзкому русi. Крiсло  раптом
опинилося навiть не внизу, а десь збоку - i продовжувало вiддаля-
тися вбiк i вгору. Каюта повiльно поверталась навколо Миколи Пет-
ровича, що висiв у повiтрi. Нi, виявляється, з усiм  цим  не  так
легко освоїтися!
    Здавалося з цiлковитою очевиднiстю, що вiн, Риндiн,  абсолют-
но не рухається, а застиг у в'язкому i  в  той  же  час  пружному
повiтрi. А каюта разом з усiм обладнанням все так  само  повiльно
повертається навколо нього, загрозливо насуваючись в той  же  час
однiєю стiною на Миколу Петровича. Пульт керування з крiслом,  що
стояло перед ним, був уже збоку i внизу. Потiм вiн разом з  усiєю
каютою поплив убiк, наче намагаючись опинитися над  головою  Рин-
дiна.
    -  Нi, це просто-таки забавно! - вихопилося у Миколи Петрови-
ча.
    Певна рiч, в усьому цьому не могло бути нiчого  несподiваного
нi для академiка Риндiна,  нi  для  його  супутникiв.  Вони  були
пiдготовленi до явищ невагомостi. Але одне дiло - теоретичне уяв-
лення, i зовсiм iнше - фiзичне вiдчуття.  Риндiн  чудово  знав  -
теоретично! - як буде поводитися за умов невагомостi його тiло  i
якою своєрiдною буде поведiнка всiх речей в кораблi. Все було са-
ме так, як передбачалося. Проте орiєнтуватися на практицi i керу-
вати своїми рухами виявилося неймовiрно важко. Кожен з  них  тяг-
нув за собою несподiванi наслiдки. Складнiше за все було освоїти-
ся з парадоксальним вiдчуттям "верху" i "низу".
    "Верх" кожної митi був там, де перебувала на той  час  голова
Миколи Петровича, а "низ" - там, де  лишалися  ноги.  Позначалися
земнi звички. I неможливо було примусити себе вiдчути власнi  по-
вороти i змiни пози. В  усiх  випадках  здавалося,  що  тiло  ли-
шається нерухомим, а навколо обертаються  i  перемiщаються  стiни
каюти i її обладнання. Помах рукою направо - i вся каюта  почина-
ла повертатися туди ж таки, а водночас на нього нiби  навалювала-
ся лiва стiна. Помах рукою в iнший бiк - i знову обертання каюти,
але вже в зворотному напрямi...
    -   Гаразд, починаємо освоюватись! - вирiшив Риндiн.
    Вiн пiдтягнувся до найближчої стiни каюти (чи, вiрнiше,  при-
мусив, як здавалося, її повернутися i наблизитися до  себе).  Тут
вiн мiцно вхопився за одну з  численних  шкiряних  петель,  прик-
рiплених до неї. Його тiло вiд рiзкого руху вдарилося об стiну  -
i в цю хвилину академiк Риндiн по заслузi оцiнив  передбачливiсть
варшавських учених, конструкторiв внутрiшнього обладнання астроп-
лана. Стiни й стеля каюти були оббитi м'яким, пружним матерiалом.
Коли б не це, на боцi Миколи Петровича виник  би  чималий  синець
вiд удару об стiну.
    Тепер Микола Петрович, тримаючись за петлю, легко перевернув-
ся в повiтрi i повиснув, як здавалося, пiд пультом.  Мабуть,  для
стороннього спостерiгача це була дуже дивовижна поза - чи то  вiн
повернувся догори ногами, чи то повиснув у неприродному станi уз-
довж бокової стiни каюти. Проте Риндiн не помiчав цього, йому бу-
ло цiлком зручно, доки не псували справи рiзкi нерозрахованi рухи.
    Вiн лежав у повiтрi цiлком вiльно, не роблячи нiяких рухiв  i
нi на що не опираючись. Лише однiєю рукою вiн тримався за  шкiря-
ну петлю в стiнi. Весь  мiжпланетний  корабель  наче  спинився  в
просторi, завмер у цiлковитому спокої - анi  найменшої  вiбрацiї,
вiдчуття абсолютної нерухомостi!
    Микола Петрович уперше весело посмiхнувся: невагомiсть  вияв-
лялася страшенно цiкавою! А як там товаришi? Адже вони без коман-
ди, без його розпорядження, безумовно, навiть не рушили з  мiсць.
Ай, вiн зовсiм забув про них, не гаразд!
    Пульт керування все так само висiв  над  ним.  Не  випускаючи
шкiряної петлi з лiвої руки, Риндiн потягнувся правою до пульта й
увiмкнув гучномовний телефон. I зразу ж  гаки  пульт  хитнувся  i
поплив убiк, хоча, звичайно, насправдi  вiдштовхнувся  вiд  нього
сам Микола Петрович. Знову iлюзiя через невагомiсть!
    Начальник експедицiї голосно промовив:
    -  Можна залишити  гамаки,  товаришi!  Все  гаразд.  Ми  -  в
мiжпланетному просторi !


        РОЗДIЛ ДРУГИЙ,

    який обриває, на жаль, розповiдь про полiт
    астроплана для того,  щоб викласти читачам
    змiст iсторичної доповiдi академiка Риндi-
    на  в московському Палацi Рад i ознайомити
    їх з причинами i метою мiжпланетної  подо-
    рожi радянських вчених на Венеру.

    Перед тим як продовжувати розповiдь, нам доводиться  поверну-
тися на кiлька днiв назад -  до  того  iсторичного  вечора,  коли
вiдбувалися знаменнi збори  Всесоюзного  товариства  мiжпланетних
сполучень, якi прикували до себе увагу всього людства.
    Цього пам'ятного вечора, рiвно  чверть  до  восьмої,  потужна
московська радiостанцiя передала в ефiр короткий сигнал, якого  з
нетерпiнням чекала чи не вся земна куля. I хоча  радiохвилi  при-
несли до приймачiв лише короткий рiзкий звук гонга, за яким  поп-
ливли  мелодiйнi  переливи  знайомих  цiлому   свiтовi    срiбних
дзвiночкiв,- не було, мабуть, на всiй Землi  такої  людини,  яка,
сидячи бiля приймача чи телевiзора, не сказала б собi те ж саме:
    -  Ще п'ятнадцять хвилин!
    По всiх країнах свiту, по всiх мiстах i селах люди  з  нетер-
пiнням чекали цього сигналу, що облетiв Землю, як ми сказали i як
попереджали слухачiв повiдомлення останнiх днiв, рiвно чверть  до
восьмої вечора. Тi, хто був дома, знову й знову старанно настрою-
вали свої приймачi й кольоровi телевiзори. Люди, що проходили  по
вулицях, шукали очима найближчий репродуктор, щоб спинитися  бiля
нього i послухати.
    Безсумнiвно, найщасливiшими були тi, хто мав можливiсть  вли-
тися до безперервного людського потоку, вiддатися йому цiлком  до
тiєї самої секунди, коли цей потiк  внесе  людину  в  гiгантський
московський Палац Рад i залишить її бiля нумерованого мiсця в од-
ному з сотень концентричних кiл-рядiв найбiльшого в свiтi  голов-
ного залу Палацу. Але для цього треба було бути в столицi велико-
го Радянського Союзу, в славнiй Москвi, де гордо  височiв  Палац,
увiнчаний велетенською постаттю Ленiна.
    Хвилини протiкали нестерпно повiльно. Здавалося, вони  розтя-
гались на цiлi години. Уже не було жодного вiльного мiсця  в  го-
ловному залi, вiд стола президiї i до самого верху,  до  найвищих
рядiв крiсел, розташованих амфiтеатром. Незвична тиша панувала  в
залi, хоча тут зiбралося близько ста тисяч чоловiк. Така  ж  сама
тиша, яка панувала i бiля кожного радiоприймача,  настроєного  на
Москву. I ось пiшли у вiчнiсть останнi секунди. Хвилинна  стрiлка
на величезному годиннику Палацу Рад, залишивши годинну  на  цифрi
8, вказала на цифру 12. I весь зал, весь  радянський  народ,  все
людство, що чекало бiля приймачiв, почули ще один  короткий  удар
гонга. Останнiй сигналi
    Слiдом  за  тим  пробили  вiсiм  гучних  i  протяжних  ударiв
кремлiвськi куранти. I ще було чутно бiй годинника, а на  екранах
всiх телевiзорiв чiткими й ясними рисами вже виникли контури  ве-
ликого залу Палацу.
    В напруженiй тишi розтанув останнiй  удар  курантiв.  Нiколи,
мабуть, ще не вслухалася так Земля у тихе шарудiння, що  долинало
з репродукторiв. Ще секунда... двi... три...
    -  Збори Всесоюзного товариства мiжпланетних  сполучень  вва-
жаю вiдкритими. Слово має академiк Микола Петрович Риндiнi
    Буря овацiй розiтнула тишу. Люди в залi, люди бiля незчислен-
них радiоприймачiв i телевiзорiв, люди, яким досi секунди  здава-
лися довгими й тягучими, забули про час, намагаючись нескiнченни-
ми оплесками висловити своє хвилювання i захоплення.
    У цьому шумi оплескiв потонули будьякi iншi звуки. Люди поба-
чили, як твердими рiшучими  кроками  на  трибуну  в  центрi  залу
зiйшла невисока людина, як вона спинилась I спокiйно вклонилася.
    Майже водночас з рiзних бокiв спалахнули яскравi  прожектори,
їх промiння схрестилося на трибунi, залило свiтлом маленьку люди-
ну. I раптово цей силует неймовiрно зрiс, збiльшився, перетворив-
ся на велетня, що майже сягав головою  склепiння  Палацу.  Силует
трохи вiбрував у повiтрi,  вiн  складався,  здавалось,  з  якоїсь
напiвпрозорої речовини, бо, придивившись, крiзь нього можна  було
побачити протилежнi ряди амфiтеатру i стiни, неяснi й туманнi. Це
було останнє досягнення  оптичної  технiки:  освiтленi  промiнням
прожекторiв дзеркала на трибунi вiдкидали вгору  гiгантський  си-
лует, рельєфне зображення промовця.
    Тепер уже кожен, незалежно од вiдстанi,  ясно  бачив  знайомi
риси обличчя академiка Риндiна, збiльшенi до величезних розмiрiв.
Ось характерна шапка його сивого волосся,  ось  енергiйнi,  трохи
насупленi брови, рiвний прямий нiс,  вуса,  акуратно  пiдстрижена
борiдка. Новий вибух оплескiв пронiсся по залу.
    Академiк Риндiн пiднiс руку. Вона  наче  пронизала  склепiння
залу i зникла за ним. Риндiн закликав до тишi. Цього було досить:
за кiлька секунд в залi запанувала така тиша, що можна було почу-
ти схвильоване дихання сусiдiв.
    -  Шановнi товаришi, дорогi друзi!  ~-  почав  академiк  свою
промову.- Моя мiсiя сьогоднi не надто складна, i я спробую  вико-
нати її якнайшвидше. Менi доведеться стисло й ясно розповiсти вам
про те, що ви всi вже неодноразово читали в газетах i  журналах,-
про мету нашої мiжпланетної подорожi, в яку  ми  вирушаємо  через
кiлька днiв. Сьогоднi ми зустрiчаємося з вами востаннє перед роз-
лукою на довгий час.
    Коротка, насичена хвилюванням  пауза  здалася  слухачам  дуже
значною. Незнанi небезпеки  i  труднощi  чекають  вiдважних  ман-
дрiвникiв у крижаних просторах Всесвiту; перед ними -  знайомство
з загадковим свiтом нашої далекої срiблястої сусiдки Венери...
    -  Для чого ми  залишаємо  нашу  Землю,  навiщо  посилає  нас
Батькiвщина в безмежнi простори Космосу? Перед нашою  експедицiєю
поставлено багато важливих i вiдповiдальних наукових завдань. Не-
має потреби та й можливостi перелiчувати їх  всi.  Вже  самий  по
собi вилiт у Космос першого пасажирського мiжпланетного корабля е
величезною науковою подiєю. Наш астроплан являє собою цiлу  лабо-
раторiю з безлiччю приладiв для наукових дослiджень  у  свiтовому
просторi. Що ж ми будемо дослiджувати, вивчати,  спитаєте  ви.  Я
вiдповiм вам: все, починаючи вiд астрономiчних  явищ  i  кiнчаючи
складними фiзичними проблемами, серед яких чи не найголовнiшою  є
перевiрка за умов Космосу iснуючих гiпотез про природу та  поход-
ження космiчного промiння. Це - в мiжпланетному  просторi.  А  на
самiй Венерi? Певна рiч,  у  першу  чергу  -  природу  i,  як  ми
сподiваємося, найцiкавiше життя на цiй все ще загадковiй для  нас
молодiй планетi, яка вiчно ховає своє обличчя пiд покровом густої
хмарної атмосфери.
    Як бачите, наукових завдань у нас дуже багато. Але серед  них
є одне, яке має, крiм усього iншого, ще й дуже важливий  практич-
ний характер.  Вирiшення  його  допоможе  нам  покiнчити  з  без-
жалiсним ворогом всiх металiв Землi - корозiєю. Що це означає? Як
ви знаєте, корозiєю називається  руйнування  металу  пiд  рiзними
фiзико-хiмiчними впливами. Iржа на залiзi, зелений окис на  мiдi,
матове нашарування на алюмiнiї - все це  корозiя.  Це  невловимий
всюдисущий злодiй, який краде у нас неймовiрну кiлькiсть металiв.
Людство щороку втрачає вiд  корозiї  близько  ЗО  мiльйонiв  тонн
рiзних металiв. Ми боремося, звичайно, з корозiєю, ми  винаходимо
рiзнi тривкi сплави металiв,- з нiкелем, хромом, молiбденом,  ва-
надiєм та iншими домiшками. Але всього цього надто мало. Всюдису-
щий злодiй продовжує красти мiльйони тонн металу з нашого  госпо-
дарства, вiн пiдстерiгає нас усюди. I ми хочемо остаточно  i  на-
завжди перемогти його. Як?
    Академiк Риндiн уважно подивився на притихлий зал.
    -  Згадаємо  вiдому  перiодичну  таблицю  елементiв  великого
росiйського хiмiка Дмитра Iвановича Менделєєва, iм'ям  якого  пи-
шається наш народ, як красою i славою росiйської науки.  I,  зга-
давши перiодичну систему Менделєєва, ви одразу помiтите, що  вона
закiнчується в її теперiшньому  виглядi  на  елементi  номер  сто
один, так званому менделевiї.* Нагадаю вам,  що  вiдносно  зовсiм
недавно, ще в серединi нашого сторiччя, таблиця  Менделєєва  була
значно коротшою, вона закiнчувалася на елементi номер  дев'яносто
два, на уранi. Так, так, саме уран був у таблицi останнiм елемен-
том, який вченi до того часу спромоглися вiдкрити i знайти в корi
нашої Землi, у виглядi хiмiчних сполук з iншими  елементами.  Але
пiсля того наука просунулася вперед широкими i переможними крока-
ми. Ви знаєте, що вона оволодiла
-----------
* Нинi вiдомо 105 елементiв (прим. ред.).
-----------  розщепленням  атомних  ядер,  звiльненням    атомної
енергiї i створенням нових хiмiчних елементiв. Капiталiсти й  аг-
ресори намагалися використати атомну енергiю для вiйни, для  руй-
нацiї. Наш свiт,  свiт  будiвництва  комунiзму,  поставив  атомну
енергiю на службу народовi, його мирним потребам, розвитковi  на-
родного господарства. Згадайте, що саме в нашiй країнi,  великому
Радянському Союзi, ще в 1954 роцi вперше в свiтi була сконструйо-
вана i збудована електростанцiя, що працювала на атомнiй енергiї.
Ми, радянськi люди, з гордiстю можемо сказати, що великий  Радян-
ський Союз першим у свiтi розв'язав проблему мирного  використан-
ня гiгантської сили атомної енергiї. Людство пам'ятає, як  враже-
ний був хижацький капiталiстичний свiт, коли атомна енергiя поча-
ла покiрно служити нашому мирному соцiалiстичному народному  гос-
подарству!  Там,  в  капiталiстичних  країнах,  вченi  винаходили
атомнi, водневi i кобальтовi бомби та атомнi гармати,  призначенi
для руйнацiї i масового знищення людей. А у  нас,  в  Радянському
Союзi, наука наполегливо працювала над тим, щоб примусити  атомну
енергiю служити народовi, його щастю, його свiтлому  майбутньому.
I ми домоглися цього! Атомна енергiя працює на нас  на  численних
електростанцiях, якi ми широко будували, починаючи з шостої  п'я-
тирiчки. З допомогою атомної енергiї ми провадимо велетенське пе-
ретворення природи, змiнюємо карту нашої Батькiвщини.  Збудувавши
потужнi атомнi електростанцiї, ми зросили мiльйони  гектарiв  по-
сушливих земель, а протягом останнiх  рокiв  здiйснили  титанiчну
роботу - повернули назад, на пiвдень, течiю сибiрських рiчок! Але
ви i без мене прекрасно знаєте, як використовується в  Радянсько-
му Союзi i народно-демократичних республiках для мирних,  творчих
потреб енергiя урану i плутонiю,  енергiя  термоядерних  реакцiй.
Тому повернемося до моєї головної теми, вiд якої я дещо ухилився,
прошу пробачення!
    Академiк Риндiн посмiхнувся, почувши,  як  вiтальним  гомоном
вiдповiли йому десятки тисяч слухачiв, що  жадiбно  ловили  кожне
слово його промови.
    -  Так от, щодо розширення  таблицi  Менделєєва.  Працюючи  з
розпадом урану, вченi створили новi хiмiчнi елементи, невiдомi до
того часу людству. Це були: нептунiй, плутонiй, америцiй,  кюрiй,
берклiй, калiфорнiй, ейнштейнiй, фермiнiй i, нарештi,  менделевiй
- що посiли вiдповiдно з дев'яносто третього по сто перше мiсця в
таблицi великого росiйського вченого. Все це штучно створенi  лю-
диною елементи, так званi трансурановi. Дуже важливо  вiдзначити,
що цi вiдкриття спростували одне поширене помилкове  упередження,
яке довгий час панувало в науцi. Бiльшiсть учених вважала ранiше,
що розширення таблицi Менделєєва за межi урану взагалi неможливе,
бо, мовляв, елементи, важчi вiд урану, не можуть практично  iсну-
вати, вони були б надто нестiйкими. Розвиток науки вiдкинув  такi
твердження. Вiн примусив скептикiв згадати i по  заслузi  оцiнити
пророче передбачення самого Менделєєва,  який  вказував,  що  вiн
припускає можливiсть розширення його перiодичної  системи  в  бiк
важливих  елементiв  поза  ураном.  Який  правий  був  генiальний
росiйський вчений, що проникав своїм гострим  поглядом  у  далеке
майбутнє! Звичайно, серед трансуранових елементiв, створених  лю-
диною, виявились i дуже нестiйкi, як, наприклад, нептунiй, перiод
пiврозпаду якого продовжується всього два-три днi. До речi, нага-
даю вам, що перiодом пiврозпаду називається час,  протягом  якого
розпадається половина атомiв даного елемента. Нептунiй, як  бачи-
мо, дуже нестiйкий. Але ж природний елемент радон, який займає  в
таблицi Менделєєва вiсiмдесят шосте мiсце й iснує в природi неза-
лежно вiд людини,- ненабагато стiйкiший вiд нептунiю: його перiод
пiврозпаду не триває й чотирьох днiв...  А  от  штучно  створений
ученими елемент плутонiй, навпаки, вiдносно  дуже  стiйкий.  Його
перiод пiврозпаду складає двадцять чотири тисячi рокiв,- тодi  як
загальновiдомий природний елемент радiй,  наприклад,  має  перiод
пiврозпаду всього в тисячу п'ятсот дев'яносто рокiв! Отож ми  пе-
реконуємося, що деякi трансурановi, штучно створенi людиною  еле-
менти можуть бути i дуже стiйкими,- в усякому разi  для  практич-
них потреб людства. Думаю, ви погодитеся, що двадцять чотири  ти-
сячi рокiв для нас з вами - строк бiльше нiж достатнiй!..
    Академiк Риндiн зачекав, поки по залу прокотився легкий смiх,
викликаний його жартом, i вiв далi:
    -  Отже, трансурановi елементи штучно  створенi  людиною.  Чи
означає це, що такi елементи нiколи не iснували ранiше в природi?
Безумовно, нi. Цi елементи могли iснувати тодi, коли  наша  Земля
була значно молодша, коли вони не встигли ще розкластися, зруйну-
ватися. Запам'ятаємо це положення i перейдемо до iнших висновкiв,
чи, якщо хочете, гiпотез. Чому не  припустити,  що  таблицю  Мен-
делєєва можна розширити ще далi? Чому не помiркувати про  можливе
iснування - в штучному чи природному виглядi - не тiльки  трансу-
ранових елементiв вiд дев'яносто третього до ста першого,  але  й
ще важчих, якi слiд було б умовно назвати надважкими  елементами!
Хто вiзьме на себе смiливiсть твердити, що такi надважкi  елемен-
ти не iснували колись на нашiй Землi або не  iснують  i  сьогоднi
десь у природi безкрайого Всесвiту?..  Цього  твердити  не  зможе
нiхто. Але чому ж тодi вони невiдомi  науцi?  Та  лише  тому,  що
подiбнi елементи або самi поступово розпадаються, як нестiйкi (це
стосується радiоактивних елементiв), або, можливо, вони iснують в
надто незначнiй кiлькостi, та до того ще i в неприступних для нас
поки що глибоких сферах земної кулi. Погляньте на цю таблицю!
    Яскраво освiтлене зверху прожекторами, над трибуною спустило-
ся велике полотнище, на якому кожен  мiг  впiзнати  знайомi  ряди
перiодичної системи елементiв Менделєєва. Але ця таблиця мала де-
що незвичний вигляд. її рiвнi ряди не закiнчувалися  менделевiєм,
елементом номер сто один. Нi, пiд першим  рядом  сьомого  перiоду
був проставлений ще додатковий ряд, клiтинки якого були заповненi
умовними номерами. I один з тих номерiв  сяяв  яскравим  червоним
свiтлом: це був номер сто одинадцять. Академiк Риндiн вказував на
нього:
    -  Дивiться! Ми теоретично продовжили, розширили  сьомий  ряд
таблицi Менделє-
єва. Якщо вiн iснує, то в ньому, як i в  попередньому,  має  бути
тридцять два елементи. Отож, цей перiод буде  закiнчуватися  еле-
ментом номер сто вiсiмнадцять, оскiльки  починається  цей  перiод
елементом номер вiсiмдесят сiм, францiєм. Зараз нас не  цiкавлять
тi елементи, з яких мусить складатися сьомий перiод. Проте  звер-
нiмо увагу на елемент номер сто одинадцять, мiсце якого  освiтле-
но червоним свiтлом на таблицi. Яким мусить бути цей елемент? По-
дивiться на  початок  попереднього  пiвперiоду.  Там,  якраз  над
клiтиною нашого невiдомого ще елемента номер сто  одинадцять,  ви
побачите елемент сiмдесят дев'ять, давно знайоме нам золото!  Але
в такому разi - якi припущення можемо ми зробити вiдносно власти-
востей цiкавого для нас елемента номер сто  одинадцять?  Якщо  ми
знаємо основнi принципи побудови таблицi Менделєєва, то нам  доз-
волено припустити, що невiдомий елемент номер сто одинадцять  бу-
де мати  властивостi,  подiбнi  до  властивостей  елемента  номер
сiмдесят дев'ять - золота. До того ж цi властивостi в новому еле-
ментi можуть бути виявленi  навiть  значно  яскравiше.  Ми  маємо
пiдстави гадати, що елемент номер сто одинадцять буде не менш,  а
ще бiльш благородним металом, нiж золото. Вiн не  тiльки  сам  не
буде пiддаватися корозiї, але зможе облагороджувати й iншi  мета-
ли, якщо його додавати до них бодай у  незначнiй  кiлькостi.  Цей
невiдомий ще метал може стати в наших руках чудовою зброєю  проти
корозiї. I ми умовно назвали цей незвичайний за своїми властивос-
тями, поки ще iснуючий тiльки в наших припущеннях  елемент  номер
сто одинадцять - ультразолотом! По  залу  пролинув  тихий  гомiн.
Ультразолото! Таємничий, загадковий, невiдомий  досi  метал!  Вiн
надасть всiм iншим металам, як припускає академiк Риндiн, власти-
востей благородного золота - не пiддаватися корозiї!..
    -  Але виникає складне питання, яке дуже  трудно  розв'язати:
де ж вiдшукати цей уявлюваний поки що метал, це ультразолото?  На
Землi нам досi не пощастило знайти навiть мiзерних  його  слiдiв.
Якщо ультразолото i є на Землi, то воно, очевидно, ховається  вiд
нас десь у глибинах земної кулi, в її найвiддаленiших надрах. До-
бути його звiдти ми поки що не можемо, навiть  озброївшись  нашою
могутньою сучасною технiкою.
    Академiк Риндiн зробив паузу, щоб вiдпити води з склянки, яка
стояла перед ним. Гiгантський силует хитнувся над  трибуною.  Очi
глядачiв усього свiту стежили за його рухами.
    -  Дослiдникам не допомогло навiть глибоке, до  десяти  кiло-
метрiв бурiння. Та воно й зрозумiло, бо - що  таке  десять  кiло-
метрiв у масштабах земної кулi? Мiзерний укол,  який  не  досягає
навiть середнiх шарiв лiтосфери! Тим часом, намагатися  вiдшукати
ультразолото, можливо, слiд було б значно глибше, нiж розташованi
в земних надрах джерела магми, що викидають вогняну лаву  на  по-
верхню Землi пiд час вулканiчних вибухiв. Доводиться визнати,  що
розв'язання такого смiливого завдання лежить поки що поза  нашими
можливостями. Що ж, визнаємо це. Гаразд, ми  не  можемо  поки  що
вiдшукати i здобути дорогоцiнний елемент у глибинах нашої  старої
Землi, якщо вiн, звичайно, там ще зберiгся. Проте чому б тодi  не
спробувати вiднайти його, цей елемент, у  Всесвiтi,  який  оточує
нас?.. Адже є планети, значно молодшi  вiд  нашої  Землi.  Цiлком
можливо, що ультразолото на них не встигло зруйнуватися, воно там
залишилося не тiльки в глибоких надрах. Ви пам'ятаєте, безумовно,
що  всi  планети  Сонячної  системи  мають  спiльне   походження.
Хiмiчний склад
їх мусить бути однаковий чи майже однаковий  -  в  залежностi  од
вiку тiєї чи iншої планети i пов'язаного з цим розпаду елементiв.
Ми вважаємо, що всi елементи в їх первiсному виглядi - я  маю  на
увазi переважно надважкi! - найкраще збереглися б на Сонцi,  цьо-
му розжареному сяючому свiтилi.
    Нове полотнище опустилося зi склепiння залу. Тепер  на  ньому
яскраво грали кольоровi лiнiї, розташованi на довгих смужках. Во-
ни переливалися всiма барвами райдуги.
    -  Насамперед вченi вирiшили перевiрити свої припущення  саме
на Сонцi. Заново проведений найточнiший спектральний аналiз пока-
зав, що цiкавий для нас дорогоцiнний елемент - ультразолото -  на
Сонцi є I Це сталося майже зовсiм так,  як  було  в  свiй  час  з
вiдкриттям елемента гелiю. Адже ви знаєте,  що  наука,  користую-
чись спектральним аналiзом,  вiдкрила  цей  елемент  спочатку  на
Сонцi, а потiм уже на Землi. Саме так астрономи  Варшавської  об-
серваторiї за допомогою  найновiших  удосконалених  спектроскопiв
встановили, що ультразолото в газоподiбному станi е на Сонцi. Але
хiба ми можемо мрiяти дiстати його звiдти? Безумовно,  нi.  Ми  з
вами - люди реального краю, ми дозволяємо собi мрiяти тiльки  про
те, що можна здiйснити практично, хоча б для цього i потрiбнi бу-
ли найсмiливiшi спроби. Про якi ж спроби може йти мова  в  даному
разi?.. Тодi ми задумалися над новою проблемою. Наш  дорогоцiнний
елемент теоретично може бути на iнших планетах...
    Академiк Риндiн знову вiдпив трохи води з склянки.
    -  Стараннi спостереження показали, що ультразолото е  насам-
перед на нашiй сусiдцi по Сонячнiй системi - Венерi. I зрозумiло,
чому це так.  Венера  молодша  вiд  Землi,  вона  зберегла  доро-
гоцiнний елемент у зовнiшнiх шарах своєї кори. Всi  ви  чули  про
загадкове голубувате сяйво, яке обгортає  час  вiд  часу  Венеру.
Протягом столiть вченi неспроможнi були розв'язати загадку  цього
сяйва. Але вони не знали спектра ультразолота, який знаємо ми.  I
це знання допомогло нам установити, що в голубуватому сяйвi Вене-
ри є слiди газоподiбних сполук ультразолота. I ми впевнено  гово-
римо тепер: так, потрiбний нашому господарству надважкий  елемент
- ультразолото е на Венерi! Тепер  продовжимо  нашу  думку.  Якщо
ультразолото там є, то радянськi вченi зобов'язанi його  здобути.
Не може бути iншого висновку, коли  ми  знаємо,  що  ультразолото
змiцнить господарство нашої країни, що його використання  принесе
новi блага радянському народовi, народам країн могутнього  демок-
ратичного табору, та й всiм народам Землi! Радянську  науку  зав-
жди вели благороднi цiлi, це її постiйний шлях!
    Цi слова академiка Риндiна викликали бурхливу хвилю оплескiв.
Напруження слухачiв, наелектризованих смiливими твердженнями ака-
демiка, знайшло собi вихiд, розрядку. Перечекавши хвилину, Риндiн
продовжував розповiдь...
    Але ми надто вiдхилилися вiд того. що вiдбувається на мiжпла-
нетному кораблi, який стрiмливо мчить у Космосi до своєї  далекої
мети. Повернемося ж до наших мандрiвникiв, якi опинилися в  свiтi
невагомостi.


        РОЗДIЛ ТРЕТIЙ,

    який показує, що iз втратою ваги освоїтися
    нелегко  не тiльки академiковi Риндiну,  а
    також розповiдає про перший снiданок  екс-
    педицiї  в  мiжпланетному  просторi  i про
    несподiванi наслiдки того, що професор Ван
    Лун закурив свою улюблену люльку.

    Настала коротка пауза. I тiльки пiсля неї Микола Петрович по-
чув дещо збентежений голос Сокола, який вiдповiдав йому:
    -  Не так-то легко вилiзти з гамака, Миколо Петровичу, ременi
здорово затягнулися, он яка справа...
    -  Зараз, зараз я допоможу вам,- вiдгукнувся Риндiн.
    Перед тим як залишити навiгаторську  рубку,  академiк  уважно
переглянув ще раз показання приладiв. Стрiлка покажчика швидкостi
вже повiльно почала посуватися назад вiд позначки 11,5, всi  iншi
iндикатори також говорили про правильну роботу автоматiв, що  об-
слуговували корабель. У цю  секунду  спалахнула  зелена  лампочка
радiотелефону. Риндiн швидко повернув вимикач радiоустановки.  Це
був сигнал Землi!
    -  "Венера-1", "Венера-1", чи чуєте мене? Я Земля, я  Земля,-
чiтко долинуло з репродуктора.
    -  Чудово чую,- вiдповiв Риндiн голосом, який перехопило  вiд
хвилювання.
    -  Як почуваєте себе? Чи все у вас гаразд? - вiв далi голос з
Землi.
    -  Все в порядку. Освоюємося з невагомiстю. Прилади й  апара-
тура дiють бездоганно. Курс ще не перевiряли, хотiв би знати вашi
данi.
    -   Ми тримаємо вас у полi зору ультракороткохвильових радiо-
локаторiв. Зараз працюють пости Iндiї,  Владивостока  i  плавучий
пост Тихого океану. Iнформуємо вас: внаслiдок невiдомої ще причи-
ни астроплан пiд час вильоту з Землi трохи ухилився вiд намiчено-
го курсу...
    -   Але як це могло трапитися? - здивовано вигукнув  Риндiн.-
Адже всi розрахунки...
    -   Причини ще не встановлено, але так чи  iнакше,  астроплан
ухилився вбiк. Поки що гадаємо, що це пов'язане з  якоюсь  неточ-
нiстю в розрахунках потужностi двигунiв ракетного вiзка, який  не
дав потрiбного розгону. Iнакше довелося б припустити, що  астроп-
лан виявився важчий вiд його розрахункової ваги.  Щойно  з'ясуємо
все це, повiдомимо вас. А тим часом нам довелося форсувати  робо-
ту автомiтних ракетних двигунiв  самого  корабля,  щоб  виправити
курс. Тепер уже все гаразд. Лишилося тiльки одне  побоювання:  чи
не викликала ця форсована робота ваших ракетних двигунiв перевит-
рати палива? Просимо перевiрити. Хоч ви i  маєте  значний  резер-
вний запас, все-таки краще мати точнi вiдомостi.
    Академiк Риндiн знову не розумiючи знизав плечима. Дуже  див-
но! Як могла статися така неточнiсть?  Потужнiсть  ракетних  дви-
гунiв вiзка перевiрялася не раз, i астроплан нiяк не  мiг  раптом
поважчати проти розрахункової ваги. Як же розумiти  все  це?  Вiн
голосно вiдповiв у мiкрофон:
    - Єсть, буде зроблено, перевiримо.
    - Земля надсилає вам палкий привiт i побажання успiху.  Буде-
мо викликати вас через нашi потужнi передавачi й далi.  До  поба-
чення, товаришу Риндiн! До побачення, "Венера-1"!
    - До побачення, Земле!
    Зелена лампочка погасла. Так, дивно... "Важче вiд розрахунко-
вої ваги..." Хм! Проте зараз треба допомогти Ван Луну i Соколу...
    Микола Петрович почав посуватися до центральної  каюти;  вiн,
усе ще тримаючись однiєю рукою за шкiряну петлю в стiнi,  пiдтяг-
нувся до дальшої,- таких петель було  багато  на  всiх  стiнах  i
стелi каюти,- ухопився за неї i знову пiдтягнувся далi.  Це  було
схоже на рухи плавця, який пливе вздовж берега, перехоплюючи  ру-
ками прибережне камiння i пiдтягуючись до нього,  вiд  одного  до
другого.
    Опинившись бiля дверей, Риндiн випустив з рук останню петлю i
взявся за притолоку, зробив руками широкий плавний рух  i  вiльно
виплив у повiтрi до центральної каюти. Вже добре  орiєнтуючись  i
враховуючи кожен рух тiла, Микола Петрович  без  особливих  труд-
нощiв iмiтував все тi ж самi жести плавця. Пружне повiтря  дозво-
ляло пливти в ньому приблизно так, як робить людина, що  поринула
у воду.
    -  А знаєте, Миколо Петровичу, це навiть красиво! -  вигукнув
зацiкавлений Сокiл.- Ви  встигли  здорово  освоїтися.  Ну,  я  не
вiдстану вiд вас, от побачите!
    Вiн лежав на гамаку - саме на гамаку, а не в ньому.  Здавало-
ся, що еластичний гамак вiдштовхував вiд себе тiло геолога. Мико-
ла Петрович усмiхнувся, звернувши на це увагу:
    -  Цiлком зрозумiле явище. Так само i  мене  виштовхнуло  моє
крiсло. Ну, чи можете розстебнути ременi, чи допомогти вам?
    -  Та вже, здається, можу. Адже я також  освоююсь,-  вiдповiв
упевнено Сокiл.- Заждiть, Ван, давайте-по черзi. Я  вже  приготу-
вався, а ви використаєте мiй досвiд.
    -  Гаразд, гаразд, пiдожду,- вiдгукнувся Ван Лун.- Гадаю, ви-
користаю ваш досвiд, дорогий мандрiвнику!
    Сокiл iз зусиллям вiдстебнув тугий замок ременiв,  якi  прик-
рiпляли його до гамака.  Замок  клацнув,  ремiнь  вiдлетiв  убiк.
Пружний гамак наче тiльки чекав цього. Вiн  буквально  вiджбурнув
Сокола вiд себе. Вадим Сокiл вiдлетiв по косiй лiнiї, немов  сна-
ряд. Вiн пролетiв через усю каюту, безпорадно розмахуючи руками i
ногами, i вдарився об протилежну стiну пiд самою стелею.
    -  Ох, хай йому чорт! - гукнув вiн.
    -  Хапайтеся за петлi, за петлi! - пiдбадьорив  його  Риндiн,
ледве стримуючи смiх.- I не робiть рiзких рухiв, легше!
    Але було вже пiзно. Енергiйному Соколовi трудно  було  одразу
перейти до уповiльнених, плавних рухiв. Ударившись об стiну,  вiн
умить одлетiв вiд неї в протилежний бiк, не встигши вхопитися  за
петлi. А рiзкий рух, яким вiн  хотiв  досягти  найближчої  петлi,
примусив його тiло перевернутися. Вiн летiв назад, знову до гама-
ка, але цього разу вiльно перекидаючись у повiтрi. Пiдлетiвши  до
свого гамака, вiн устиг схопитися за його край i затриматися, хи-
таючись, немов човен на бурхливих хвилях.
    Вадим Сокiл уже не посмiхався. На його худорлявому обличчi  з
великими, свiтлими, трохи опуклими короткозорими очима, що здава-
лися ще бiльшими пiд круглими окулярами, було помiтно  явне  роз-
дратування. Завжди неслухняне бiляве i кучеряве його волосся  бу-
ло скуйовджене. Микола Петрович, згадуючи свою першу  подорож  по
навiгаторськiй рубцi, мiг тiльки поспiвчувати геологовi. Зате Ван
Лун широко всмiхався, стежачи з свого гамака за товаришем.
    -  Дуже цiкаве видовище,- добродушно промовляв вiн.-  Вiдомий
геолог Вадим Сергiйович Сокiл опановує нову стихiю. Як  це  треба
сказати - боротьба з невагомiстю? Або - що таке рiвновага?  Вади-
ме, тримайтеся мiцнiше, це дуже-дуже iсторична мить!
    -  Гаразд, гаразд,- промурмотiв у вiдповiдь Сокiл.-  Вилiзай-
те самi, шановний товаришу, подивимося, як це вийде у вас.
    -  Зважимо на ваш досвiд, дорогий  друже,  зважимо!  Адже  ви
самi радили менi.
    Справдi, Ван  Лун  не  повторив  помилок  свого  друга.  Вiн,
вiдстiбуючи ременi, мiцно тримався за гамак. I коли  той  спробу-
вав вiдкинути його, Ван Лун втримався, ухопившися за край гамака,
наче за гриву здибленого коня. Потiм  вiн  навмисно  уповiльненим
рухом простягнув руку до найближчої шкiряної петлi на стiнi  каю-
ти, пiдтягнувся до неї i звiдти скромно поглянув на Сокола,  який
все ще сердився:
    -  Роблю висновок. У таких справах надмiр енергiї -  не  пер-
ший помiчник. Це добре, дуже добре, коли багато  енергiї.  Тiльки
не тут. Гадаю, тут краще трохи аналiтичного мислення. А також ро-
бити вiрнi висновки з явищ, так, Вадиме?
    -  Прибережiть дотепи до кращого випадку,- огризнувся Сокiл.-
Подивився б я на вас, коли б ви вилiзали з гамака перший!
    -   Юпiтер, ти гнiваєшся, отож ти неправий! -  все  так  само
добродушно вiдгукнувся Ван Лун.
    -  Нiчого, нiчого, Вадиме,- втiшно зауважив Риндiн,-  у  мене
також було щось схоже, коли я вiдстебнув ременi крiсла. Побачите,
це тiльки перший раз так. Звикнете, освоїтеся. От i я також  весь
час придивляюсь i пiдмiчаю правильнi i неправильнi рухи у вас.  I
це допомагає. Головне, як я бачу, повiльнiсть i плавнiсть рухiв.
    Микола Петрович простягнув руку i  взявся  за  тонкий  стояк,
який з'єднував пiдлогу i стелю  каюти.  Таких  стоякiв  було  тут
кiлька - спецiально розрахованих на життя  за  умов  невагомостi.
Легко пiдтягнувшись до стояка, Риндiн опинився майже бiля  стiни.
Уздовж неї, як i вздовж iнших стiн, тяглося  поруччя.  Тримаючись
за нього, можна було легко  пересуватися  в  потрiбному  напрямi.
Стоячи бiля стiни, Риндiн сказав:
    -  Бачите, як, зрештою, все це просто? Тепер, друзi мої, зви-
кайте, а я знову вирушаю до навiгаторської.  Погляну  ще  раз  на
прилади, зорiєнтуюся по них. З Землi повiдомили, що  їм  довелося
форсувати роботу ракетних двигунiв. Треба перевiрити, в чому  тут
рiч. Це забере, гадаю, з пiвгодини. А ви подумайте про  снiданок,
Ван Лун. Та посмачнiший. Таку знаменну  подiю,  як  втрату  ваги,
можна й вiдсвяткувати. Згода?
    -  Правильно, Миколо Петровичу, снiдати! Втративши вагу, слiд
поповнити бодай масу,- вже весело пiдхопив Сокiл. Природжене  по-
чуття гумору перемогло його роздратованiсть; та й взагалi  геолог
не вмiв довго сердитися.- А як гадає наш шеф-повар?
    -  Шеф-повар думає: перший снiданок в астропланi -  це  також
iсторична подiя,- повчально вимовив Ван Лун у вiдповiдь.
    Пересуваючись уздовж поруччя,  Микола  Петрович  перейшов  до
навiгаторської рубки.
    Сокiл доброзичливо глянув на Ван Луна:
    -  Ну, Ван, давайте практикуватися в пересуваннi. I не я  бу-
ду, якщо ви не залишитеся в хвостi! А тим часом можете жартувати,
скiльки вам завгодно. Все одно я беру на себе першi спроби, а  ви
повторюєте зроблене мною. Ага, уразив?
    Намагаючись не робити жодного зайвого або рiзкого руху. Сокiл
розпочав мандрування по каютi. Тепер i вiн мiг упевнитися в тому,
як добре попрацювали вченi, конструктори внутрiшнiх примiщень ко-
рабля. Поруччя, що протяглося вздовж стiн, шкiрянi петлi в стiнах
i стелi, плескатi металевi держаки,  поставленi  в  рiзноманiтних
мiсцях, стояки, що з'єднували пiдлогу i стелю каюти,- все це  да-
вало можливiсть дуже легко рухатися в усiх  напрямах,  переходячи
вiд однiєї надiйної опори до iншої.
    Щоб перевiрити себе. Сокiл спробував нi за що не триматися  i
стати на ноги. Вiдразу ж таки вiн вiдчув, що каюта  повiльно  по-
вертається навколо нього. Вона хитнулася в один  бiк,  в  другий,
спинилась i знову попливла, аж поки не перевернулася зовсiм. Дур-
на картина! I Ван Лун чомусь стоїть догори  ногами  i,  здається,
посмiхається лукавими очима...
    Сокiл знову схопився за поруччя. Здавалося, що вiн з величез-
ною силою повернув навколо себе каюту i так  само  рiшуче  спинив
її, коли помiтив, що Ван Лун зайняв нормальне положення, вниз но-
гами. Так, усе гаразд!
    -  Це наче в цирку,- озвався Ван Лун.- Проте дуже сумно бачи-
ти, як твiй товариш увесь час стає догори ногами...
    -  Тiльки з вашого погляду, Ван, з вашої точки зору. А з моєї
- ви поводитеся просто непристойно. Варт менi на хвилинку вiдвес-
ти од вас очi, як ви одразу використовуєте це i стаєте на  голову
або приймаєте ще яку-небудь  безглузду  балаганну  позу.  Вчений,
серйозна доросла людина, професор iз свiтовим  iм'ям,-  i  раптом
отакi трюки! До речi, будь ласка, складiть  гамаки,  вам  до  них
ближче.
    -   Єсть скласти гамаки. I навiть, гадаю, не буду  неввiчливо
жартувати. Такий ваш поганий досвiд менi непотрiбний.
    -   Та вже гаразд, гаразд, виконуйте!
    Ван Лун, який весь час уважно стежив за рухами  Сокола,  оче-
видно, робив для себе певнi висновки.  I  цього  разу  вiн  також
обiйшовся без будь-яких  ускладнень.  Впевнено  рухаючись  уздовж
стiни, вiн дiстався до важельного пристрою бiля гамакiв.  Не  ви-
пускаючи з лiвої руки поруччя, Ван  Лун  правою  з  силою  вiдвiв
важiль униз.  Обидва  гамаки  слухняно  поповзли  вгору.  Система
тросiв i амортизаторiв пiдтягла їх до стелi. В каютi одразу  ста-
ло просторiше.
    -   Ну, як? - запитав Ван Лун Сокола.
    Але Вадим  не  вiдповiдав.  Вiн  помiтив,  що  опинився  бiля
iлюмiнатора, i з iнтересом зазирнув у нього. Нiчого  не  видно...
Чому б це? фу, як по-дурному, адже  вiн  чудово  знав,  що  перед
стартом усi iлюмiнатори було закрито внутрiшнiми вiконницями, ме-
талевими заслiнками, якi всувалися помiж  двома  шарами  товстого
органiчного скла. З якого боку мусить  бути  Сонце?  Звичайно,  з
правого, адже вони вилiтали на схiд. Значить,  з  цього,  лiвого,
можна вiдчинити вiконницю.
    -  Ван, вимкнiть свiтло!
    Пролунало характерне клацання вимикача. В каютi стало  зовсiм
темно, коли не зважати на свiтло, що пробивалося з дверей навiга-
торської рубки. Сокiл намацав важiль вiконницi i кiлькома оберта-
ми опустив заслiнку, як опускають скло в автомобiлi.
    -  Надзвичайно! - вигукнув за його спиною Ван Лун.
    Вони обидва припали до скла iлюмiнатора. Перед ними вiдкрива-
лася гiдна подиву в своїй величностi картина  Великого  Всесвiту.
Це була глибока нiч - i разом з тим нiч, сяюча блиском незчислен-
них далеких вогнiв, холодних i в той же  час  палаючих.  Незмiрне
вiддалений небозвiд немов був засланий  чорним  оксамитом.  I  на
ньому, розкиданi примхливими i складними вiзерунками, виблискува-
ли мiрiади яскравих зiрок - бiлих, оранжевих, червоних,  зелених,
голубих. Нiколи нiхто з жителiв Землi не бачив подiбного  видови-
ща! Вражала не тiльки надзвичайна яснiсть, з якою око без наймен-
ших труднощiв розрiзняло першу-лiпшу зiрку - вiд великої i слiпу-
чої до найменшої, яка здавалася крихiтною iскоркою, що  несмiливо
виглядала з глибокої складки небесної чорної  оксамитної  завiси.
Найбiльш вражаючим було те, що жодна з зiрок не мерехтiла, не пе-
реливалася, то пригасаючи, то знову стаючи яскравою, як  було  це
звичним для жителiв Землi. Нi, кожна iз зiрок, велика чи  дрiбна,
палала неослабним далеким, але рiвним свiтлом, яке лилося з  гли-
бини матового чорного фону.
    I Сокiл, i Ван Лун з подивом дивилися на знайомi їм з  дитин-
ства сузiр'я. Та й справдi, хiба перед ними зараз  були  тi  нес-
кладнi комбiнацiї з кiлькох зiрок, до яких звикло  людство,  зав-
жди наглухо вiдокремлене вiд чудесної  картини  Всесвiту  товстою
пеленою земної атмосфери, що безжалiсно гасила  барви  й  яскравi
кольори! Тi великi мерехтливi зiрки були всього лише грубою  кан-
вою сузiр'їв, дивовижних виблискуючих вiзерункiв Великого  Космо-
су. Тiльки тепер Ван Лун i Сокiл бачили  по-справжньому,  з  яким
невичерпним багатством  фантазiї  гаптувала  природа  цi  небеснi
вiзерунки.  Вони  вiдрiзнялися  вiд  бачених  з  Землi   знайомих
сузiр'їв  не  менш,  нiж    багатобарвна    талановита    картина
вiдрiзняється вiд сухого i кволого малюнка олiвцем.
    Враженим поглядом мандрiвники знаходили i в думках  вiдзнача-
ли цi забарвленi незчисленними кольорами небеснi  вiзерунки.  Ось
виразний хрест Лебедя, ось недалеко вiд нього неправильний  чоти-
рикутник Лiри. Ще далi - вигнутий, наче готовий до  стрибка  Дра-
кон, а бiля нього, майже в згинi його тiла, починається така зна-
йома ще з дитинства витягнена каструлька Малої Ведмедицi...
    -   Ми  з  вами  щасливцi,  Ван,-  захоплено  промовив  Вадим
Сокiл.- Заради цього чудового видовища варто було  перенести  всю
нашу важку пiдготовку й витерпiти перевантаження пiд час  приско-
рення руху астроплана! Та невже ж ви  не  вiдчуваєте  поетичностi
цiєї незрiвнянної картини?
    Ван Лун скоса подивився на свого експансивного друга. Вiн лу-
каво примружив очi:
    -  Сперечатися не можу, поезiя - дуже добре, i космiчне  небо
- також. Але Микола Петрович прийде i спитає:  де  снiданок?  Вам
можна займатися поезiєю. Шеф-повар мусить подумати про  прозу.  А
щоб готувати снiданок, потрiбне  свiтло.  Значить,  i  вам  дове-
деться зробити певну поетичну паузу...
    -  Сухар! Безнадiйний сухар!
    -  Дуже приємно. Проте небо, гадаю,  не  змiниться,  поки  ми
поснiдаємо,- лагiдно втiшив Вадима Ван  Лун,  вмикаючи  свiтло  в
каютi.- А як дiятиме невагома автоматика?
    Вiн уже встиг перейти - чи, може, правильнiше було б  сказати
"перепливти" - до протилежної стiни каюти, i цього разу  уникнув-
ши будь-яких ускладнень. Вiдiрвавшися вiд видовища космiчного не-
ба, Вадим Сокiл стежив за дiями друга. Ван Лун повернув  рукоятку
в заглибинi стiни. Вiд стiни  вiдокремилася  невеличка  квадратна
панель i плавно опустилася на колiнчастих  пiдставках,  утворивши
стiл. В отворi стiни, який вiдкрився за нею, виявилися полицi ук-
ладистого буфета, уставленi посудом незвичної форми,  консервними
бляшанками, дивовижними скляними пляшками, сплюснутими, як  фляж-
ки; плескатi боки цих пляшок були гумовими.  Ван  Лун  упевненими
рухами знiмав з полиць посуд, що стояв у пружинних  затискувачах,
i ставив  його  на  столi  також  у  затискувачi,  кожен  з  яких
вiдповiдав тiй чи iншiй формi посуду. Розставивши все на столi  в
iдеальному порядку, Ван Лун задоволене присвиснув:
    - Зовсiм як в кращому, зразковому ресторанi! Тепер ще сервет-
ки. I можна приступати до їжi.
    -  Без чаю, без гарячого? - розчаровано вiдзначив Сокiл.
    - Дуже-дуже  шкодую.  Зате  одержите  склянку  вина,  доброго
вина,- втiшив його Ван Лун.- Якщо, звiсно, Микола Петрович дозво-
лить...
    - А чому б йому i не дозволити? - пролунав веселий голос Рин-
дiна, який з'явився в дверях каюти.- Навпаки, вiн цiлком  пiдтри-
мує вашу iдею, Ван. Сьогоднi - особливий день, велике  свято  для
кожного з нас. Склянка вина сьогоднi - це добре!
    -  Тiльки дивно якось, що немає стiльцiв. Здається  нiби  все
не так,- нарiкав Сокiл, наближаючись до стола.
    -  Обiйдемося, Вадиме! А потiм, повiрте менi, що  повiтря  за
наших умов краще вiд найвигiднiшого  стiльця.  Не  забудьте  лише
закрiпитися пружинами бiля стола. Почнемо, друзi!
    Риндiн першим "сiв" бiля стола, прийнявши звичайну позу люди-
ну, що сидить, Цьому допомогло й те, що вiн защепнув навколо кож-
ної ноги пiд столом пружиннi кiльця, пристосованi пiд  квадратною
панеллю. Його приклад наслiдували й iншi. Тепер  кожен  був  наче
прикрiплений до стола вище колiн, не доводилося  побоюватися,  що
необережний рiзкий рух вiдштовхне людину вiд стола i винесе її на
середину каюти.
    Навколо стола в повiтрi сидiли три мандрiвники Космосу.  Вони
всмiхалися, поглядаючи один на одного.  Справдi,  вигляд  людини,
яка, по сутi, нi на чому не сидить, незважаючи на схожу  позу,  а
просто висить у повiтрi, був досить кумедним. Втiм, таке  вiдчут-
тя тривало дуже недовго. Вже через хвилину-двi  члени  експедицiї
забули про це. Риндiн все ж таки попередив ще раз:
    -  Без рiзких рухiв, друзi! Iнакше пружиннi  кiльця  не  вря-
тують. Пам'ятайте золоте правило: дiя дорiвнює протидiї. Якщо  ви
натискуєте на якусь рiч, ви з такою  самою  силою  вiдштовхуєтеся
вiд неї.
    - Як Вадим вiд стiнки,- пiдморгнув Ван Лун.
    Сокiл i собi посмiхнувся, згадавши, як його кидало вiд однiєї
стiни каюти до другої.
    - Ну, почнемо ж таки!
    Микола Петрович узяв пляшку, вийняв з неї корок i  перевернув
пляшку шийкою вниз. Як i слiд було чекати, з неї не вилилося  анi
краплини. Тодi Риндiн пiднiс пляшку до своєї чашки - також незви-
чайної форми: вона звужувалася вгору. Вiн устромив шийку пляшки у
верхню частину чашки i злегка натиснув на гумовi стiнки. З  шийки
повiльно виповзла велика червона краплина вина. Вона  також  явно
не бажала вiдокремлюватися вiд пляшки; незважаючи  на  її  досить
великий розмiр, ця краплина зразу ж таки ховалася назад у пляшку,
варт було тiльки зменшити тиск на гумовi стiнки.
    Риндiн трохи струсонув пляшку:
    -  Ну, вiдокремлюйся! Велика краплина  вина  вiдiрвалася  вiд
    шийки i залишилася в чашцi.
    -  Перший бокал готовий! Давайте вашi!
    В такий же спосiб Риндiн наповнив чашки  товаришiв,  поставив
пляшку назад у затискувач на столi i пiднiс свою чашку:
    -  Наш перший тост - за велику Радянську Батькiвщину, за  ра-
дянський народ, за успiх того, що доручено  нам  Батькiвщиною!  -
урочисто вимовив вiн.
    Кожен узяв по тонкiй склянiй трубочцi i через неї випив вино.
Першим вiдiрвався вiд чашки Сокiл.
    -  Чудове вино,- сказав вiн.- Нiколи ще не пив такого!
    -  Скажу, воно ж таки космiчне,- вiдгукнувся Ван Лун.
    -  Але трубочка страшенно заважає,-  вiв  далi  Сокiл.-  Куди
краще й приємнiше було б пити без неї, прямо з чашки.
    -  А ви спробуйте, якщо для вас замало добре вiдомих усiм нам
теоретичних даних,- хитро пiдморгнув Ван Луну Риндiн.
    -Та нi, я розумiю, що це необхiдно. А все ж таки цiкаво спро-
бувати. Невже не впораюся, навiть якщо  буду  дуже  обережним?  -
заявив Сокiл.
    Геолог випустив  трубочку  iз  пальцiв;  вона  не  залишилася
висiти в повiтрi,  а  повiльно  попливла  до  столу.  Ван  Лун  з
цiкавiстю стежив за Соколом, який пiднiс чашку до  рота,  спробу-
вав потягти з неї вино.
    -  Так,  так,  невгамовний  ви  експериментатор,-  жартiвливо
пiдохотив Сокола Риндiн.- Енергiйнiше!
    Рука Вадима Сокола здригнулась, чашка хитнулася. I тiєї ж се-
кунди з неї вилетiла велика куляста краплина  вина  завбiльшки  з
яблуко. Гойдаючись у повiтрi i виблискуючи круглими боками,  вона
пролетiла повз голову Сокола i полинула далi вздовж каюти.
    -  Ловiть, ловiть! - вигукнув Ван Лун.- Вино вiдлiтає!
    Краплина пливла в повiтрi далi й далi.
    -  I справдi, доведеться вам ловити цю краплину, бо, зiткнув-
шись iз якоюсь рiччю, вона одразу ж розпливеться на нiй,- перема-
гаючи смiх, сказав Микола Петрович.
    Сконфужений Сокiл висмикнув ноги з пружинних кiлець пiд  сто-
лом i кинувся навздогiн за краплиною. Але спiймати її було нелег-
кою справою. Вiд найменшого  коливання  повiтря  кругла  краплина
зразу ж таки вiдхилялася вбiк, змiнюючи напрям руху. Сокiл  напо-
легливо переслiдував її,  перехоплюючи  руками  петлi  в  стiнах,
стояки й поруччя. Проте краплина, наче жива iстота, кожного  разу
ухилялася вiд нього, вiдштовхувана коливаннями повiтря, якi мимо-
волi робив своїми рухами Сокiл.
    -  Мабуть, доведеться ловити прямо в рот. Руки дуже-дуже зай-
нятi! - незворушно зауважив Ван Лун, стежачи за дiями Вадима.
    Сокiл видимо розгубився. Рiзким рухом витягненої вперед  руки
вiн спробував настигнути краплину i схопити її,  забувши,  що  це
рiдина. Йому пощастило-таки зачепити краплину рукою - i одразу  ж
вона зникла. Червоне вино миттю облiпило руку Сокола, хутко  роз-
теклося по пальцях i далi пiд рукав. На  манжетi  сорочки  Вадима
з'явилася яскраво-червона пляма. I вся кисть начебто  одяглася  в
червону рукавичку: вино тонким шаром вкрило її.
    Риндiн i Ван Лун дружньо смiялися, поки  Сокiл,  повернувшися
до столу, збентежено витирав руку серветкою.
    - Ну, жертва цiкавостi, переконалися тепер,  що  з  трубочкою
зручнiше й безпечнiше? I що взагалi, мабуть, не  варт  ревiзувати
данi нашої пiдготовки? - поцiкавився Микола Петрович.
    Сокiл мовчки кивнув головою. Так, очевидно,  цей  експеримент
був зайвим...
    Ван Лун вiдкрив бляшанку консервiв  i  розклав  її  вмiст  по
тарiлках. Тут несподiванок не  трапилося.  Кожен  добре  пам'ятав
теоретичну пiдготовку до умов життя у невагомостi i їв  обережни-
ми, уповiльненими рухами. Сокiл вiдзначив про себе, що  найважчим
було освоїтися з цiлковитою вiдсутнiстю ваги у шматочкiв їжi. Що-
разу рука, пiдкоряючись багаторiчнiй звичцi до земних, умов,  на-
че сама намагалася з силою пiднiмати шматки їжi. I  якщо  б  пос-
тiйним контролем не вдавалося її стримувати, кожного разу
їжа вiдлiтала б до стелi каюти.
    Навiть кожен шматочок хлiба вимагав особливої уваги. Покладе-
ний на стiл, вiн немовби просто не хотiв спокiйно лежати на  ньо-
му, а вперто вiдпливав убiк, наче живий. Сокiл зiтхнув:
    -  Пояснити все це, певна рiч, дуже  просто:  найменший  пош-
товх чи дотик пальця уже достатнiй для того, щоб цей шматок хлiба
поплив у повiтрi. Але ж як незручно!..
    -  Звикати, звикати треба, Вадиме,- поставив крапку  на  вис-
ловлюваннях незадоволеного Сокола Микола Петрович.
    Нарештi, снiданок було закiнчено.
    Ван Лун вийняв з кишенi свою улюблену люльку i набив її тютю-
ном. Узявши трубку в рот, вiн вийняв сiрники.
    -  Ван, дорогий, а ви пам'ятаєте нашу умову?  -  спинив  його
Риндiн.- Не бiльше двох люльок на добу. Ми  не  можемо  витрачати
дорогоцiнне повiтря на вашу погану звичку!
    -   Миколо Петровичу,- жалiбно  заблагав  Ван  Лун,-  дозволю
собi заперечити. Це всього лише перша. Принаймнi - в астропланi!
    -  Ну, гаразд,- махнув рукою Риндiн.- I все ж таки куди  кра-
ще б вам взагалi кинути курити... а, та хiба ж вас перекона-
єш, такого завзятого курця!
    Ван Лун запалив сiрника, як завжди  вичiкуючи,  доки  згорить
його головка. Але сiрник майже одразу згас, хоч на нього нiхто не
дмухав. Ван Лун запалив другий. Проте й цей згас так само швидко.
Сокiл запитливо поглянув на Риндiна i помiтив на його обличчi лу-
каву посмiшку.
    -  В чому рiч, Миколо Петровичу? - спитав вiн.
    Риндiн розсмiявся:
    -  Та нема тут нiчого особливого, друже мiй. Ван  Лун  також,
очевидно, експериментує. Чи просто забув одну з деталей нашої пе-
редпольотної пiдготовки. А мусив пам'ятати, особливо,  якщо  йому
вже так кортить i надалi отруювати себе курiнням. Абсолютно  при-
родна рiч для нашого невагомого свiту. Сiрник за  звичайних  умов
горить лише тому, що нагрiте його полум'ям  повiтря  пiдiймається
вгору. Воно розширюється вiд нагрiвання, стає легким - i його ви-
тискують довколишнi шари повiтря, холоднi i тому важчi.  Значить,
на Землi повiтря весь час надходить до  полум'я,  пiдтримує  його
горiння. А тут...
    -  Розумiю, розумiю i пам'ятаю,- перебив його Сокiл.- Тут не-
має ваги, тому нагрiте повiтря не  стає  легшим,  воно  лишається
бiля сiрника i не допускав до полум'я свiжого кисню. Сiрник  зга-
сає. Все це так. Значить...
    -   Значить, треба легенько обдувати  запалений  сiрник,  щоб
видаляти продукти горiння i доставляти новий кисень для полум'я,-
закiнчив Риндiн.- Що ми зараз i спробуємо зробити для  Ван  Луна.
Зважте, Ван, на що здатна дружба, на  яке  самопожертвування!  До
речi, з усього цього з'ясовується, що ви без сторонньої  допомоги
не можете запалити сiрника. Прекрасно, є надiйний засiб контролю-
вати ваше курiння!
    Ван Лун, який весь  час  терпляче  слухав,  запалив  третього
сiрника. Полум'я розгорiлося. Ван Лун обережно розпалив люльку  i
з насолодою затягнувся пахучим димом.
    Сивi цiвки диму повисли в повiтрi коло Ван Луна. У каютi  за-
панувала тиша. Кожен думав про своє. I раптом  Сокiл  закашлявся,
ковтнувши диму, i навiть чхнув. Ван Лун трохи  винувато  поглянув
на нього.
    -  Будьте здоровi, Вадиме,- почав вiн i одразу спинився.  Йо-
го вразила незвичайна луна: здавалося, що бiля протилежної  стiни
теж чхнув хтось. Що то за чортiвня?.. Ван Лун вийняв люльку з ро-
та i здивовано спитав:
    -  Гадаю, акустичнi ефекти не можуть  виникати  через  втрату
ваги? Звiдки така гучна луна?
    Йому вiдповiдали не менш здивованi погляди Риндiна i  Сокола:
певна рiч, втрата ваги нiякого вiдношення до луни не має!
    Ван Лун хотiв покласти люльку на стiл, але, не зробивши  цьо-
го, просто залишив її в повiтрi, де вона й попливла, трохи погой-
дуючись i все ще випускаючи з себе тонесеньку цiвку диму.  Потому
вiн виразно приклав пальця до губiв i тихо вирушив  уздовж  стiни
туди, звiдки почулася дивна луна.
    Там, у стiнi, мiстилося кiлька високих нiш,  закритих  зверху
донизу рухомими шторними кришками,  якi  бувають  на  конторських
столах. Усi знали: у тих нiшах стояли вдосконаленi легкi  скафан-
дри з апаратами для дихання. В астропланi було всього чотири такi
скафандри: три в нiшах  центральної  каюти  i  один  запасний  на
складi. Вони могли дуже знадобитися в разi потреби  працювати  на
Венерi у водi чи в атмосферi, непридатнiй для дихання людини. При
крайнiй потребi в цих скафандрах можна було навiть вийти з кораб-
ля в мiжпланетному просторi: вони були досить пружними, незважаю-
чи на свою легкiсть, i обiгрiвалися зсередини електрикою.
    Ван Лун наблизився до крайньої нiшi, звiдки, як йому здавало-
ся, долинула незвична луна. Вiн знову прислухався. Тиша. Двi  па-
ри очей, Риндiна i Сокола, уважно стежили за  його  дiями.  Сокiл
пiдвiвся з-за столу:
    -  Що ви хочете робити, Ван?
    Ван Лун спинив його помахом руки. В нього  були  свої  власнi
мiркування. Притримуючися за шкiряну петлю, вiн натиснув кнопку в
стiнi. Шторна кришка сковзнула вниз, вiдкриваючи нiшу.
    В нiй, як i слiд було чекати, стояв скафандр, прикрiплений до
стiни затискувачами. Сiро-зелений еластичний,  змiцнений  метале-
вою  сiткою,  гумовий  костюм  з  прозорим  закругленим    зверху
цилiндром з найтривкiшого органiчного скла. Цилiндр-шолом  тьмяно
поблискував, вiддзеркалюючи свiтло з  каюти.  Крiм  скафандра,  в
нiшi не було нiчого.
    Проте Ван Лун i не шукав у нiй нiчого. Вiн натиснув  ще  одну
кнопку в стiнi. Яскраве свiтло внутрiшньої  електричної  лампочки
залляло нiшу.
    I команда астроплана  побачила  в  прозорому  цилiндрi-шоломi
чиєсь молоде обличчя. На Ван Луна розгублено дивилися широко роз-
плющенi очi невiдомої людини, що була в скафандрi.



        РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ,

    в якому  автор  знову  змушений  перервати
    свою розповiдь про подiї  в  мiжпланетному
    кораблi для того,  щоб читачi,  ознайомив-
    шись з закiнченням доповiдi академiка Рин-
    дiна  на  зборах  Товариства  мiжпланетних
    сполучень у Москвi, дiстали цiлковите уяв-
    лення  про те,  як був пiдготовлений полiт
    на Венеру.

    Отож академiк Риндiн продовжував свою  доповiдь,  яку  слухав
весь свiт.
    -  I справдi,- сказав вiн,- радянська наука останнiми  роками
впритул пiдiйшла до здiйснення космiчного перельоту на  найближчу
планету. Адже у нас є  такий  надзвичайний  засiб  пересування  в
просторi, як ракетнi кораблi, створенi за генiальною iдеєю  вели-
кого росiйського вченого  i  винахiдника  Костянтина  Едуардовича
Цiолковського. Саме вiн, наш  славетний  спiввiтчизник,  протягом
усього свого життя наполегливо привертав увагу науки до  створен-
ня проектiв мiжпланетних ракетних кораблiв. Всi  подальшi  успiхи
багатьох вiтчизняних i зарубiжних учених в цiй галузi,- всi  вони
стали можливими завдяки генiальнiй роботi основоположника  теорiї
мiжпланетних сполучень Цiолковського. Озброєнi автоматикою, елек-
тронiкою та iншими блискучими досягненнями науки, ми  можемо  те-
пер здiйснити те, що лише кiлька десяткiв  рокiв  тому  здавалося
красивою, але нездiйсненною фантастикою. Людство i досi пам'ятає,
який вражений був свiт, коли в 1957 роцi радянськi вченi запусти-
ли спочатку один, а через мiсяць i другий, значно бiльший,  штуч-
ний супутник Землi. А втiм, обидва цi штучнi  супутники  не  були
постiйними: через певний час вони знизилися i згорiли вiд тертя в
атмосферi. Але саме вони, цi першi  супутники,  вiдкрили  людству
дверi в Космос. Згодом радянськi вченi створили вже  перший  пос-
тiйний штучний супутник Землi, який нiколи не впаде назад на  на-
шу планету, бо обертається навколо неї на такiй висотi,  де  його
вже не гальмують залишки земної атмосфери. Цей перший  радянський
постiйний супутник i досi обертається навколо нашої  планети  ра-
зом з другим, майже таким самим супутником,  створеним  американ-
ськими вченими. Як ви пам'ятаєте, цей перший ракетний корабель  з
установленими на ньому  довгодiючими  автоматичними  приладами  i
радiоапаратурою був закинутий на висоту 2000 кiлометрiв  над  по-
верхнею Землi. Вiн був розрахований так, щоб робити  повне  обер-
тання навколо Землi за 96 зоряних хвилин.  Отож  протягом  однiєї
зоряної доби вiн робить 15 обертiв навколо Землi. I  за  цей  час
давно знайомий вам супутник нашої планети "Диск-1" встигає повер-
нутися до мiсцевостi, над якою вiн пролiтав рiвно добу тому.  Ось
чому ви можете бачити супутник "Диск-1" у небi нашої  Батькiвщини
в перший-лiпший телескоп.  Ще  один  постiйний  штучний  супутник
"Диск-2" було створено через три роки пiсля першого. Це  завдання
було вже складнiшим. Другий мiжпланетний апарат було  закинуто  з
Тiбетського  плоскогiр'я  уже  на  висоту  тридцять  п'ять  тисяч
вiсiмсот кiлометрiв над Землею. Цим ученi досягли того, що супут-
ник "Диск-2" видно з рiзних точок Землi щодня в певному напрямi в
той же самий час. Регулярно о восьмiй годинi  вечора,  наприклад,
вiн опиняється над Москвою. Звичайно, спостерiгати  цей  супутник
можна  тiльки  в  умовах  обсерваторiї,  бо  для  такої   великої
вiдстанi, яка вiддiляє його вiд Землi, "Диск-2" вiдносно дуже ма-
лий. Але разом iз своїм братом,  "Диском-1",  вiн  вiрно  служить
науцi. За допомогою  штучних  супутникiв  ми  уточнюємо  метеоро-
логiчнi спостереження, зокрема вивчає- мо  поширення  i  характер
хмарного покрову Землi; супутники допомагають нам стежити за  ру-
хом криги в Арктицi i Антарктидi,  а  також  у  сумiжних  з  ними
океанських  смугах;  автоматично  дiючi  на  штучних   супутниках
радiоустановки попереджають нас про виникнення  лicових  пожеж  у
малонаселених мiсцевостях. Нарештi, супутник "Диск-2" служить  ще
й ретрансляцiйною станцiєю для ультракороткохвильових  радiопере-
дач; за його допомогою передачi потужного  московського  телецен-
тру бачить уся наша величезна країна i разом з нею - цiла
Європа. Зокрема i зараз моя доповiдь передається  по  Радянському
Союзу за допомогою "Диска-2".
    Усiх оплескiв, якi  спалахнули  пiсля  цiєї  фрази,  академiк
Риндiн не чув, бо зараз аплодували сотнi тисяч i мiльйони  телег-
лядачiв, якi належно оцiнили це його повiдомлення.
    -   Досить давно ми вiдрядили перший радянський ракетний  ко-
рабель на Мiсяць. Певна рiч, вiн летiв  без  пасажирiв.  Корабель
"Мiсяць-1"  мусив  послужити  лише  практичнiй  .перевiрцi  наших
складних розрахункiв. У носовiй  частицi  корабля  був  вибуховий
пристрiй, своєрiдна бомба. Природно,  вибух  цiєї  бомби  не  мiг
нiкому пошкодити, бо вже давно було встановлено, що на Мiсяцi не-
має нiякого життя. Що ж, "Мiсяць-1" виправдав усi сподiвання,  що
покладалися на нього, блискуче ствердив нашi розрахунки. Точно  в
передбачений час ракетний снаряд досягнув Мiсяця, подавши тим са-
мим урочистий сигнал: мiжпланетне сполучення вiдкрито!
    Знову буря оплескiв пролинула по залу.
    -  Згодом з Землi вилетiв другий ракетний мiжпланетний  кора-
бель "Мiсяць-2". Уряд i Комунiстична партiя наполягали  на  тому,
щоб i цей полiт вiдбувся без  пасажирiв.  У  першому  експеримен-
тальному перельотi Земля - Мiсяць -  Земля,  що  був  генеральним
iспитом автоматичних приладiв керування, не можна ще було ризику-
вати життям учених. Астроплан "Мiсяць-2" було обладнано найсучас-
нiшими тодi автоматичними установками, сконструйованими  в  наших
наукових iнститутах. Цi установки керували двигунами апарата, ко-
регували його рух, приймаючи радiоiмпульси з Землi. Вченi  стежи-
ли за польотом цього корабля i вивчали данi, якi  передавалися  з
нього автоматично по радiо. Своєрiдна мандрiвка вдосконалених ав-
томатичних установок пройшла блискуче. Керований по радiо з Землi
апарат облетiв навколо Мiсяця i, повернувшися на Землю,  благопо-
лучно знизився в призначеному районi. Ви всi знаєте  про  це.  Ви
бачили чудовi фотографiї, зробленi за командою з Землi, з  "Мiся-
ця-2". До речi, вони встановили, що  Мiсяць  i  з  того  боку  не
вiдрiзняється нiчим iстотним. Але, ясно,  не  тiльки  заради  цих
цiкавих фотографiй "Мiсяць-2" було вiдправлено у мiжпланетний пе-
релiт. Ця подорож автоматичних установок i  апаратiв  пiдтвердила
ще раз можливiсть пасажирських польотiв у свiтовому просторi. Те-
пер радянська наука має практичний  досвiд  зореплавання,  астро-
навiгацiї. Ми маємо право тепер здiйснити полiт на Венеру! Радян-
ський уряд i Комунiстична партiя дали згоду на те, щоб  радянськi
вченi здiйснили мiжпланетну  подорож,  а  водночас  i  спробували
вiдшукати на Венерi ультразолото. Ось  чому  величезний  колектив
наукових iнститутiв Радянського Союзу i народнодемократичних рес-
публiк  наполегливо  працював  усi  останнi  роки  над  тим,  щоб
всебiчно пiдготувати нашу подорож, забезпечити
її успiх. Сконструювали астроплан науковцi Московського  iнститу-
ту мiжпланетних сполучень. Нове атомне паливо для наших  ракетних
двигунiв - атомiт - створено в Ленiнградському iнститутi фiзичної
хiмiї. Оптичнi прилади астроплана виготовлено Укра-
їнським iнститутом експериментальної оптики. Складну систему здо-
бування  пiд  час  подорожi  електричної  енергiї  розроблено   й
здiйснено вченими Мiжнародного  iнституту  енергетичних  проблем.
Внутрiшнє обладнання астроплана  створено  на  дослiдних  заводах
Варшавського iнституту гiгiєни. Свою частку внесли також  науковi
iнститути Софiї й Берлiна. Як бачите,  наш  астроплан  "Венера-1"
справдi створений зусиллями вчених i  iнженерiв  усього  великого
демократичного табору народiв свiту! Вченi розрахували все,  зва-
жили всi можливостi, якi тiльки можна було передбачити. I  я  те-
пер смiливо можу заявити: ми озброєнi знанням, досвiдом, натхненi
довiр'ям до нас з боку великої Радянської Батькiвщини  i  дружнiх
народiв демократичного табору i зробимо все для того, щоб викона-
ти нашi завдання!..
    Виразним жестом академiк Риндiн вгамував оплески.
    -  Друзi i товаришi, не поспiшайте.  Прибережiть  оплески  до
нашого повернення. Перед нами - велика, важка i  тривала  подорож
по незнаному океану Всесвiту. З  цього  приводу  менi  згадується
красива стародавня казка, вiдомий поетичний грецький мiф про  ар-
гонавтiв. Пам'ятаєте його? Цей мiф розповiдає про вiдважних  каз-
кових героїв, старогрецьких морякiв, якi на малесенькому корабли-
ку вирушили в далеку подорож на розшуки золотого руна, шкури  чу-
десного барана, яка мала, як вони вiрили, чарiвнi властивостi. На
своєму маленькому кораблi, що називався "Арго",  моряки  подолали
Егейське море, подолали невiдоме їм до того часу грiзне Чорне мо-
ре, яке здавалося мандрiвникам загадковим, таким, що ховає в собi
невiдомi небезпеки. Древнiй мiф розповiдає,  як  вiдважнi  моряки
вийшли переможцями з смiливого поєдинку з грiзними силами  приро-
ди i знайшли своє золоте руно в Колхiдi, як називалося тодi  наше
Закавказзя. Героїчнi мандрiвники на кораблi "Арго", славнi  арго-
навти перемогли!
    Думаючи про нашу подорож, я завжди згадую цю красиву i наївну
казку... Я думаю: адже й ми,  подiбно  старогрецьким  аргонавтам,
попливемо по невiдомому безкрайому океану Всесвiту, долаючи  його
бурхливi ефiрнi хвилi, можливi, хоча й не знанi нами  ще  бурi  й
шторми, борючися з могутнiми силами космiчних стихiй  i  намагаю-
чись вiдшукати наше золоте руно, наше ультразолото... Сучаснi ар-
гонавти Всесвiту сподiваються досягти не менших успiхiв, нiж ста-
родавнi аргонавти грецького мiфа!
    Академiк Риндiн спинився схвильований. Потiм вiн пiдвiв руку,
наче заспокоюючи i себе, i слухачiв:
    -  А проте це, звичайно, тiльки  поетичне  порiвняння.  Друзi
мої, пробачте  менi  його;  повiрте,  вченi  також  дуже  люблять
поезiю! Отже, сьогоднi, дорогi товаришi, ми надовго прощаємося  з
вами. Як ви вже знаєте, через кiлька дiб ми вилiтаємо з першої  в
iсторiї людства мiжпланетної станцiї бiля пiднiжжя Казбеку.  Чому
обране це мiсце для старту нашого  корабля?  Ви  знаєте,  що  для
вильоту в свiтовий простiр, у Космос, астроплан мусить  розвинути
так звану космiчну швидкiсть,- для Венери вона дорiвнює одинадця-
ти i п'яти десятим кiлометра на секунду. Це величезна  швидкiсть,
а розвинути її треба надзвичайно хутко, витративши при цьому  ду-
же багато палива. I ось ми насамперед використали швидкiсть обер-
тання самої Землi з заходу на схiд. Астроплан  стартує  в  районi
Центрального Кавказу на сорок третiм  градусi  пiвнiчної  широти.
Швидкiсть обертання Землi на цьому градусi складає близько трьох-
сот сорока метрiв на секунду. Можна вважати, що цi  триста  сорок
метрiв на секунду є нашим прямим виграшем, чи не так? Адже ми по-
летимо в напрямi з заходу на схiд, себто використає- мо цю  гото-
ву швидкiсть. Далi, ми розгонимо астроплан уздовж злiтної  рейко-
вої дорiжки, яка веде на вершину Казбеку i там обрива-
ється. Що це дає нам? Астроплан аж до кiнця  злiтної  дорiжки  не
витратить жодного грама власного палива: його  потягне  за  собою
ракетний вiзок. Ракетнi двигуни вiзка швидко розгонять  астроплан
i виведуть його на вершину Казбеку, на висоту близько п'яти кiло-
метрiв, де опiр повiтря майже вдвоє менший, нiж на рiвнi моря. Це
буде тривати всього двадцять п'ять секунд, але за цей час астроп-
лан дiстане швидкiсть шiстсот метрiв на секунду, як бачите,  дуже
чималу.  Ца  вершинi  Казбеку,  де  обривається  злiтна   рейкова
дорiжка, вiзок скотиться по рейках назад, униз, витративши цiлком
свiй запас палива. А звiльнений астроплан полетить далi,  продов-
жуючи прискорювати полiт, бо в той момент, як вiн вiддiлиться вiд
вiзка, почнуть працювати його власнi ракетнi двигуни.
    Академiк Риндiн знову зробив паузу. I тепер, коли вiн загово-
рив пiсля неї, голос його зазвучав м'яко i проникливе: так  гово-
рять про друзiв, про справжнiх, випробуваних товаришiв.
    -  Три чоловiки будуть пасажирами астроплана  "Венера-1".  На
мене покладено керiвництво експедицiєю, моїми товаришами є  вiдо-
мий геолог i хiмiк Вадим Сергiйович Сокiл i  визначний  вчений-е-
нергетик Ван Лун. Нас, як бачите, дуже мало. Тому кожному  з  нас
доведеться виконувати цiлий комплекс обов'язкiв. З  цiєї  причини
нам довелося всерйоз вивчити й новi спецiальностi - в додаток  до
тих, якими ми володiли ранiше. Професор Ван  Лун  несе  додатково
обов'язки штурмана нашого корабля, радиста, фото- i  кiнооперато-
ра. Крiм того, на нього покладено  фiзiологiчнi  дослiдження  пiд
час польоту, а також  вiдповiдальнiсть  за  наш  побут,  яку  вiн
подiляє з Вадимом Сергiйовичем Соколом: обидва вони позмiнно  ви-
конуватимуть ще й обов'язки кухаря астроплана. Правда,  керiвниц-
тво в цьому важливому для нас дiлi належить товаришевi Ван  Луну,
найдосвiдченiшому мандрiвниковi. Так чи iнакше, навантаження  то-
вариша Ван Луна - не з малих. Вадим Сергiйович  Сокiл,  природно,
буде зайнятий фiзичними i хiмiчними дослiдами i бiологiчними дос-
лiдженнями, збиранням мiнералогiчних i петрографiчних зразкiв; на
ньому ж лежать метеорологiчнi спостереження - i  вiн  є  запасним
водiєм астроплана. Втiм, товариш Ван Лун теж зумiє в разi  потре-
би зайняти мiсце за пультом керування: адже ми понад рiк тренува-
лися, готуючись до польоту. До речi, я хотiв  би  тут  вiдзначити
одну, хоча й випадкову, але дуже важливу для нас  обставину,  яка
виявилася виключно позитивною  для  експедицiї.  Радянський  уряд
охоче включив до складу експедицiї нашого друга професора Ван Лу-
на. За його проектом iнститут енергетичних  проблем  створив  для
астроплана "Венера-1"  оригiнальну  й  цiнну  систему  здобування
електроенергiї пiд час перельоту. Це радикально розв'язало одну з
найважливiших проблем, яка стояла перед конструкторами  астропла-
на. Ми забезпеченi тепер електроенергiєю з моменту вильоту кораб-
ля i до моменту повернення на Землю. Цей блискучий винахiд  нале-
жить професору Ван Луну. Але, крiм того, виявилося, що цей видат-
ний учений, який увiйшов до складу нашої експедицiї,  ще  й  дос-
вiдчений мандрiвник i пристрасний мисливець. Досить  сказати,  що
професор Ван Лун об'їздив половину свiту, беручи участь i  керую-
чи деякими дослiдницькими експедицiями Всесоюзного  географiчного
товариства. Ви, звичайно, чули й читали, що на Венерi  нашiй  ек-
спедицiї доведеться, можливо, зустрiтися з небезпечними хижаками.
Ми повиннi бути готовi до всього - навiть до зустрiчi  з  доiсто-
ричними потворами, якi можуть виявитися на Венерi. Ця молода пла-
нета, як ви знаєте, значно молодша вiд Землi, там не може ще  бу-
ти людей. Проте на Венерi можуть бути невiдомi нам тварини,  мож-
ливо - хижаки. Якщо це так,- товариш Ван Лун буде нашим  надiйним
захисником. Його досвiд мандрiвника й мисливця дуже згодиться ек-
спедицiї. Ну, звiсно, ми можемо тiльки пошкодувати,  що  наш  ас-
троплан попри  свої  велетенськi  розмiри  все-таки  неспроможний
вмiстити в собi бодай одного з представникiв тваринного свiту Ве-
нери, бо товариш Ван Лун напевно допомiг би нам спiймати, привез-
ти на Землю й показати вам як зразок хоча б одного i них!
    Микола Петрович Риндiн знову перечекав, поки уляжеться в залi
смiх, викликаний його жартiвливим жалкуванням, i закiнчив:
    -  Всi ми, члени команди астроплана "Венера-1", добре  встиг-
ли узнати один одного за час пiдготовки. Ми маємо  все  необхiдне
для далекої подорожi,- нашими запасами  завантажена  вся  корисна
площа корабля. Через сто сорок шiсть днiв пiсля вильоту  з  Землi
ми опинимося на Венерi, де, за умовами астронавiгацiї, нам  дове-
деться пробути досить  довго  -  чотириста  шiстдесят  сiм  днiв:
ранiше вилетiти на Землю ми не зможемо. За цей час  експедицiя  в
мiру  можливостi  вивчить  незнану  планету,  спробує   вiдтукати
ультразолото - i  привезе  його  на  Землю  в  подарунок  любимiй
Батькiвщинi. Збувається давня мрiя людства, що  вiками  здавалася
красивою, але нездiйсненною казкою. Ще зовсiм недавно, у  п'ятде-
сятих роках нашого столiття, мiжпланетна подорож  лишалася  прак-
тично неможливою, хоча  свiтова  наука  вже  оволодiвала  атомною
енергiєю. Тодi, як i ранiше, Радянському Союзовi  i  його  друзям
доводилося витрачати надто багато сил  на  оборону.  Цей  трудний
перiод -  позаду.  Переставши  побоюватися  нападу,  нашi  народи
цiлком вiддали всi свої сили мирному будiвництву, розвитковi нау-
ки й технiки. Минуло всього кiлька десятирiч, i  людство  бачить,
як могутня атомна енергiя, що служить не справi вiйни,  а  справi
миру, дає нашим народам можливiсть здiйснити вiкову мрiю - перет-
ворити на яв подорож до iншої планети. Тому й  прикутi  зараз  до
нашої країни, великого Радянського Союзу, погляди, думки й почут-
тя всiх людей земної кулi: Радянська країна вперше в свiтi втiли-
ла в життя давню мрiю кращих умiв людства i  починає  оволодiвати
свiтовим простором! Менi хочеться сказати вам лише одне.  Учасни-
ки першої мiжпланетної експедицiї безмежно вдячнi Батькiвщинi  за
довiр'я i переконанi, що виправдають його. До  побачення,  дорогi
друзi i товаришi, до побачення! Через чотири днi -  старт  нашого
астроплана "Венера-1". У недiлю, о  дванадцятiй  годинi  дня,  ми
вилiтаємо у свiтовий простiр. До побачення, друзi i товаришi!
    I знову нескiнченнi овацiї бурею пронеслися  по  всiй  Землi.
Академiк Риндiн сходив з трибуни. Його гiгантський силует, здава-
лося, сходив разом з ним, повiльно розпливаючись у повiтрi. Вели-
чезний зал зборiв Палацу Рад захоплено аплодував керiвниковi пер-
шої мiжпланетної подорожi i його товаришам, аплодував  аргонавтам
Всесвiту.
    I так само аплодували люди в усьому свiтi, все ще дивлячись у
репродуктори радiоприймачiв, звiдки щойно лунали мужнi слова ака-
демiка, якi диктори перекладали на  десятки  iноземних  мов.  Уже
згасли екрани телевiзорiв, уже давно змовкли радiоприймачi, а лю-
ди все ще сидiли й сидiли бiля них, охопленi хвилюванням.
    Лише чотири днi вiддiляли людство вiд великої подiї, яка  все
ще здавалася багатьом фантастичною,- вiдльоту радянського астроп-
лана з трьома  членами  його  екiпажу  на  Венеру,  на  подолання
невiдомих  небезпек  i  труднощiв,  для  оволодiння  новим  доро-
гоцiнним елементом - ультразолотом!..


        РОЗДIЛ П'ЯТИЙ,

    який повертає,  нарештi,  читачiв,-  тепер
    уже надовго! - до подiй, що розгорнулися в
    астропланi, i знайомить їх (так само, як i
    мандрiвникiв у Космосi,- мабуть,  лише  га
    винятком тiльки Вадима Сокола) з четвертим
    пасажиром мiжпланетного корабля.

    -  Що це? - голосно скрикнув вражений появою  незнайомця  Ва-
дим Сокiл. Вiд несподiванки вiн пiдскочив - i його одразу  вiдки-
нуло вгору, до стелi. Вдарившись головою об крiплення, вiн  ледве
встиг вхопитися за рятiвнi петлi в стелi. Але його очi не  вiдри-
валися вiд обличчя незнайомця, що також  дивився  вже  на  нього,
втiм, не так розгублено, як на Ван Луна.
    Микола Петрович Риндiн зосереджено похитав головою: ось вона,
невiдома досi причина зайвої ваги астроплана!.. I тiльки Ван Лун,
один з усiх, лишався спокiйний i незворушний -  принаймнi  зовнi.
Вiн  упевненою  рукою  торкнувся  нижньої    частини    прозорого
цилiндра-шолома, яка з'єднувалася вигнутим  металевим  кiльцем  з
плечима й грудьми скафандра, i, переконавшись, що шолом  не  зак-
рiплений на скафандрi, з особливою ввiчливiстю промовив:
     - Прошу, шановний товаришу, прошу! Виходьте  без  церемонiй.
Будьмо знайомi.
    Лише Риндiн помiтив, як права рука Ван Луна стиснулася в  ку-
лак, нiби вiн вважав, що тут можна було побоюватися нових усклад-
нень. Але незнайомець не  примусив  себе  чекати.  Вiн,  слухняно
пiдкорюючись, вiдкинув прозорий шолом назад, узявся руками за ме-
талеве наплiчне кiльце i з помiтними  труднощами  видряпався  на-
зовнi. Проте, вилiзаючи iз скафандра  i  зiскакуючи  на  пiдлогу,
вiн, природно, не розрахував руху i несподiвано для  самого  себе
полетiв вiд скафандра вздовж каюти до протилежної стiни.
    -   Що це? - злякано вигукнув незнайомець свiжим дзвiнким го-
лосом, нiби копiюючи попереднiй вигук Сокола, який все ще спанте-
личено дивився на нього. Вiн безпорадно борсався  в  повiтрi,  не
знаючи, як спинитися в каютi, що крутилася  навколо  нього,  доки
мiцна рука Ван Луна не схопила його за плече i утримала на мiсцi.
    -  Вважаю, що треба познайомитися,  юний  товаришу.  Хто  ви?
Навiщо опинилися тут? - все так само сухо i ввiчливо  спитав  Ван
Лун,  вдивляючись  холодно  примруженими    очима    в    обличчя
невiдомого.- Втiм, ви, якщо не помиляюсь, дiвчина?..
    Навiть у незворушному голосi Ван Луна пролунала нотка  здиву-
вання. Чорти його знають, що таке! Невiдома особа  в  астропланi,
та ще - дiвчина. Втiм, це було саме так.
    "Невiдома особа" була зодягнута в темно-синiй комбiнезон  ме-
ханiка з великими кишенями на грудях i  шароварах.  Пiд  широкими
складками комбiнезона вгадувалася струнка дiвоча постать.  Тонке,
дуже  блiде  обличчя  дiвчини  з  крутим  упертим    пiдборiддям,
свiтло-карими очима, пухнастими вигнутими бровами  i  задерикува-
тим коротким носиком було розгублене. Вона ледве трималася на но-
гах.
    Але, як вiдзначив спостережливий Ван Лун про себе, це не  ма-
ло нiчого спiльного з розгубленiстю  людини,  що  була  захоплена
зненацька. Дiвчина, очевидно, почувала себе недобре, i  їй,  крiм
того, було трудно й незвично за умов невагомостi.  Нарештi,  вона
мiцно схопилася за найближчий стояк. Здавалося, тепер вона  почу-
вала себе певнiше, хоч її  обличчя  лишалося  блiдим.  На  вигляд
дiвчинi було не бiльш як сiмнадцять-вiсiмнадцять рокiв. I Ван Лун
на довершення всього готовий був присягтися, що  на  обличчi  її,
десь у куточках пухлих, стражденно скривлених губiв, i в  свiтлих
блискучих очах був якийсь задерикуватий вираз упевненостi в собi,
щось на зразок "а от ви нiчого зi мною i не зробите!"
    -  Гадаю, десь навiть бачив вас,-  промовив  Ван  Лун,  знову
опанувавши себе.- Де це було? Гм... зараз, зараз!
    За гострими очима мандрiвника Ван Луна наче була схована най-
чутливiша фотоплiвка, на якiй його надзвичайна пам'ять автоматич-
но вiдзначала все, на що бодай випадково натрапляв його погляд. I
тепер ця плiвка хутко розкручувалася в зворотному  напрямi,  кадр
за кадром. Пiд час подорожей?.. Нi, не  годиться,  дiвчина  надто
молода. Астроплан, пiдготовка, Кавказ, долина... Нi, теж  не  те,
хоча вже ближче. Москва... Так, ще, ще! Єсть!
    Ван Лун зовнiшньо все так само спокiйно поцiкавився:
    -  Ваш iнтерес до географiї дуже  похвальний,  люба  дiвчино.
Але чого ви тут? Ми на Венерi не збираемося полювати  на  тигрiв.
Пам'ятаю, вони цiкавили вас найбiльше.
    Дiвчина розгублено поглянула на нього:
    -  Як? Ви пам'ятаєте це, товаришу Ван Лун? Але ж нас було ба-
гато, i запитували всi...
    Не вiдповiдаючи їй, Ван Лун обернувся до Риндiна:
    -  Ця молода особа була з екскурсiєю  в  географiчному  музеї
Академiї наук, у Москвi, коли оглядав його i я.  Дуже  цiкавилася
тиграми. Розпитувала мене  наполегливо,  скiльки  менi  пощастило
вбити смугастих звiркiв. Не думав, що буду бесiдувати з нею в ра-
кетному кораблi. Але й тодi, дозволю собi  зауважити,-  вiв  далi
вiн, знову звертаючись до дiвчини,- мене також не цiкавили зайцi.
Навiть мiжпланетнi.
    Дiвчина зблiдла ще бiльше. I вiд цього  в  неї  на  лобi  пiд
сплутаним темним волоссям  яскравiше  позначилося  багрове  свiже
садно, з якого сочилася кров. Це помiтив i Сокiл, який раптом ви-
гукнув:
    -  Галю, ви сильно вдарилися об стiнку! Треба промити!
    Остаточно спантеличений Риндiн запитливо подивився на  геоло-
га, який почервонiв у свою чергу. Ван Лун хитро присвиснув:
    -  Дуже-дуже цiкаво! Нашу дiвчину знає й Вадим. Вважаю, знач-
но краще за мене! Тодi прошу вас, друже, з'ясуйте, в чому тут рiч?
    Сокiл сердито вiдмахнувся вiд нього:
    -  Нiчого я не можу з'ясувати. Для мене це така ж несподiван-
ка, як i для вас.
    -  Проте ви її знаєте? - заперечив Риндiн.
    -  Знаю,- неохоче погодився Сокiл.- Це Галина Рижко,  студен-
тка полiтехнiчного iнституту. Я читав там лекцiї, i вона  не  раз
розпитувала мене про подорож на Венеру i говорила, що їй страшен-
но хотiлося б взяти в нiй участь. Але я нiколи не думав...
    -  Що вона з'явиться  тут,  наче  як  це?..  Як  мiжпланетний
заєць? - безжалiсно закiнчив за нього Ван Лун.-  Розумiю...-  Вiн
обернувся до дiвчини: - Це, сподiваюсь, ваша маленька рiч?
    На його простягнутiй руцi лежав знайдений в  каютi  гудзик  з
обривком темно-синьої тканини,- тiєї самої тканини,  з  якої  був
пошитий комбiнезон дiвчини.
    -   Дiрку бачу на вашому лiвому рукавi,- вiв далi  Ван  Лун.-
Гадаю, вiдiрвався, коли ви поспiшали туди, в скафандр. Так?  Гуд-
зик легко пришивається. Легковажний вчинок не легко кiнчається.
    Дiвчина опустила очi  долу.  Глузливо-суворий  тон  Ван  Луна
впливав на неї, немов холодний душ. Але Ван Луна трудно було роз-
жалобити. Вiн так само суворо вiв далi:
    -  Так, розумiю, ви вирiшили взяти участь у  нашiй  подорожi?
Дуже-дуже похвально. А хто вас запрошував? Мiжпланетний  корабель
- не трамвай, не автобус. Там завжди може  бути  зайвий  пасажир.
Тут - нi! Ви сподiвалися, що вас не викинуть з  астроплана?  Дуже
даремно, дiвчино.
    -  Заждiть, Ван Лун,- спинив  його  Микола  Петрович  Риндiн,
який весь час мовчав i тiльки уважно слухав.- Ви  зовсiм  переля-
каєте її. Вiдповiдайте, дiвчино, адже тепер приховувати вже  нема
чого. Та й боятися також пiзно, треба вiдповiдати.
    Дiвчина рвучко пiдвела голову. На її очах виблискували  сльо-
зи, але вона рiшуче й смiливо сказала:
    -  Я нiчого не боюсь. I приховувати менi нiчого. Менi  сором-
но, що вам доводиться так менi дорiкати. I справедливо  дорiкати!
I хай товариш Ван Лун робить, як хоче,  якщо...  i,  зрештою,  ви
маєте право, я не повинна була... я все  розумiю!  Тiльки  це  не
так, я доведу, я все розрахувала... i просто не могла... от,  ко-
ли побачила, як випробовували корабель, нiчого вже не могла  зро-
бити з собою, вирiшила, що також полечу... ой!
    Вона змовкла, нiби збиралася з  силами.  Вiльною  рукою  вона
торкнулася садна на лобi, зморщилася вiд болю i  непевно  знизала
плечима, немовби намагаючись звiльнитися вiд якоїсь ваги.  Облич-
чя її зблiдло ще бiльше, вона безпорадно прикрила очi i  похитну-
лась. Ван Лун пiдхопив її своєю мiцною рукою.
    - Що таке?
    - Мабуть, дуже  розхвилювалася,-  сказав  Сокiл,  спiвчутливо
поглядаючи на блiде, мов крейда, обличчя дiвчини.
    - Нi... це не тому,- вiдповiла вона, ледве вимовляючи слова.-
Просто... мене дуже сильно кидало... i  стискало  там...  у  ска-
фандрi... i я ослабла... мабуть, уся в синцях... менi дуже сором-
но, що я не витримала як слiд... i ось зараз...
    Голова її впала на груди, вона змовкла, важко дихаючи.
    -  Вадимо, скорiше дайте їй вина! - стурбовано сказав  Микола
Петрович.- Друзi мої, дiвчина перенесла прискорення  i  величезне
перевантаження без будь-яких полегшуючих пристроїв. Ви тiльки по-
думайте, ви були в пружних гамаках, я в м'якому крiслi, а вона  -
в скафандрi, у цiй темнiй нiшi... Страшно подумати, чого їй дове-
лося зазнати! - Вiя згадав про свiй стан в той час, коли  астроп-
лан шалено прискорював рух, спочатку на злiтнiй рейковiй дорiжцi,
а потiм пiд впливом своїх потужних ракетних двигунiв.
    Вадим Сокiл вже подавав дiвчинi чашку з вином i трубочку. Во-
на вiдпила трохи. На
її щоках з'явився слабкий рум'янець. Вона знiяковiло  глянула  на
Ван Луна, потiм на Риндiна i сказала все ще кволим голосом:
    -   Я, звичайно, дуже винна перед вами, Миколо Петровичу, але
я не могла iнакше...
    -  Зовсiм добра знайома! Прямо по iменi i по  батьковi  звер-
тається! - пiдхопив Ван Лун.- Але справдi, чого вам тут треба? Що
ви тут хочете робити, в нашому астропланi?
    -  Летiти на Венеру, допомагати вам i повернутися з вами  на-
зад на Землю,- палко вiдповiла дiвчина.
    Риндiн знизав плечима.
    -  Цiлком зрозумiло, що летiти. Не викинемо ж ми вас тепер за
борт корабля. Проте...
    -От i я сподiваюсь, що не викинете,- вже  лукаво  пiдтвердила
вона.
    Риндiн, вагаючись, розвiв руками.
    -  Послухайте, мила дiвчино... здається, Галя? Це  прекрасно,
що у вас стiльки мужностi i смiливостi. Проте невже ви справдi не
розумiєте, що ви наробили? Ви перевантажили астроплан - i це  вже
вiдбилося на нашому курсi. На щастя,  пости  керування  на  Землi
помiтили це i своєчасно виправили курс. Через це ми  тепер  маємо
перевитрату палива. Але далi: чи подумали ви про  тi  труднощi  й
небезпеки, якi чекають нас? Чи уявляєте ви собi, як може вiдбити-
ся i в подальшому на спiльнiй долi  експедицiї  ваша  несподiвана
поява тут? Адже професор Ван Лун, по сутi, має цiлковиту рацiю!
    -  Гадаю, так,- пiдтвердив той.
    -  Наш корабель розрахований тiльки на  трьох  пасажирiв,  на
трьох розрахованi i всi нашi запаси. Чим, наприклад, нам  годува-
ти вас, га?
    -  Я, Миколо Петровичу, звикла їсти дуже мало. Весь  останнiй
мiсяць  я  привчала  себе  до  цього.  Менi  вистачить  найменшої
крихiтки,- переконливо вiдповiла Галина Рижко.
    Риндiн не змiг стримати посмiшки: доводилося визнати, що  йо-
му почало щось подобатися в цiй  дiвчинi,  яка  вперто  трималася
свого i на все знаходила вiдповiдь, бодай i наївну. Чого, наприк-
лад, варта ця простодушна, майже дитяча вiдповiдь: "Я звикла
їсти дуже мало!"
    - Ну, про це потiм,- сказав вiн по  можливостi  суворо.-  Хто
ви, скiльки вам рокiв?
    - Мене зовуть Галиною Рижко. Менi дев'ятнадцять  рокiв.  Сту-
дентка другого курсу полiтехнiчного iнституту. Комсомолка.
    - I все-таки наважилися на такий недисциплiнований  вчинок  -
потай забратися в астроплан? Поставити пiд  загрозу  успiх  нашої
експедицiї? - з докором вимовив Риндiн.
    Галина Рижко знову захвилювалася.
    - Миколо Петровичу, я розумiю,  з  цього  погляду  я  зробила
негiдний вчинок. I, мабуть, дiстану покарання...  коли  повернуся
на Землю. Адже ж тут комсомольської органiзацiї немає.
    - Мда...- погодився Риндiн, погладжуючи свою сиву  борiдку  i
скоса поглядаючи на супутникiв: обидва вони були явно  не  комсо-
мольського вiку. Нi, вона навiть кмiтлива й дотепна, ця дiвчинка!
    -  Але в мене справдi не було iншого виходу,- розповiдала Га-
лина.- Адже я твердо вирiшила, що мушу летiти! Я писала вам, про-
сила взяти мене з собою, доводила, що пiдготувалася i стану вам у
пригодi.
    -  Писали менi?
    -  Так, писала, i не один раз.  I  завжди  одержувала  поганi
вiдповiдi. Правда, не вiд вас особисто, а вiд  вашого  секретаря.
Ну чого можна чекати вiд бездушного секретаря?  Бюрократ,  i  все
тут!
    - Це  чому  ж,  дозвольте  спитати?  -  насторожено  промовив
Риндiн, згадавши свого старанного i нiбито дуже чутливого  секре-
таря.- Я, знаєте, щось не помiчав.
    -  Так то ви, а то я,- переконано вiдповiла Галя.- Як  же  не
бюрократ,  коли  на  всi  листи,  навiть  найдоказовiшi,   завжди
вiдповiдає одне й те ж саме: "Задовольнити ваше прохання неможли-
во". Твердить одне й те ж, наче зазубрив.  I  не  звертає  нiякої
уваги на докази. Типовий бюрократ!
    -  Та-ак,- розумiюче кивнув головою Риндiн.- I його вiдповiдi
вас не переконали?
    -  Звичайно, нi! Правда, спочатку я розгубилася...
    -  Такого не може бути! - перервав її Ван Лун.
    -  Чому? Звичайно, розгубилась,-  простодушно  подивилася  на
нього Галя.- Все ж таки вiдповiдь вiд iменi академiка Риндiна.  А
потiм я подумала: адже це вiдповiдає не сам  академiк  Риндiн,  в
нього, мабуть, немає навiть часу прочитати мої листи,  вiн  такий
зайнятий! А от, коли б вiн прочитав, було  б  iнакше.  I  тодi  я
вирiшила сама все розрахувати, перевiрити.
    -   I що ж?
    -  I виявилося, що секретар - бюрократ. Мене можна було  взя-
ти. I я остаточно вирiшила, що полечу з вами на Венеру i назад.
    -  Нi, ви чуєте? - сплеснув руками Риндiн.- Навiть  i  назад!
Ну, далi?
    -  I в мене не було iншого  способу,  крiм  того,  щоб  потай
пробратися на корабель. Це було дуже трудно, знаєте.
    -  Ще б пак! - пiдтвердив Риндiн.- Лишається тiльки дивувати-
ся, як можна було це зробити при такiй охоронi.
    Галина посмiхнулась - задерикувато й весело:
    -  Ну, якщо хочеш, то перехитрити завжди  можна.  Особливо  -
дiвчинi. Треба дуже захотiти. Менi  допомiг  мiй  комбiнезон  ме-
ханiка. От я i пробралась. Залiзла в скафандр. А товариш Ван  Лун
знайшов мене... на щастя, вже тепер, коли корабель летить.
    Риндiн багатозначно переглянувся з  товаришами.  Становище  й
справдi було своє- рiдне: адже дiйсно,  нi  в  космiчний  простiр
дiвчину не викинеш, нi на Землю звiдси не повернеш.
    Галя Рижко тим часом задумливо крутила  в  руках  гудзик  вiд
комбiнезона, який їй дав Ван Лун. Пiдвiвши голову, вона  помiтила
погляд Риндiна i цiлком спокiйно пояснила:
    -  Це коли я лiзла в скафандр, так, правда,  дуже  поспiшала,
щоб встигнути. Боялася, що ви повернетесь. Зачепилася  рукавом  i
вiдiрвала гудзик. Вiн вiдскочив i покотився. А  менi  вже  нiколи
було шукати його. Ну, нiчого, я пришию.
    Дiвчина розмовляла так невимушено, наче  й  справдi  вона  не
вчинила нiчого особливого. Ну, їхала, скажiмо, в тролейбусi  зай-
цем. Контролер виявив, примусив купити квиток, i все  тут.  Можна
їхати далi, дiло закiнчено, слiд подумати i про те,  щоб  пришити
гудзик, який вiдiрвався пiд час посадки, добре - ми знайшли його.
Саме так подумав Сокiл. Вiн скоса поглянув на дiвчину:
    -  Слухайте, Галю, ви, очевидно, не розумiєте все-таки, що ви
накоїли. Адже я вам не раз пояснював всю неможливiсть,  всю  без-
глуздiсть вашого наполегливого прагнення вирушити з нашою  експе-
дицiєю...
    -  I зовсiм не так! - палко заперечила вона.-  Ви,  звичайно,
заперечували. А пам'ятаєте, як ви сказали, що самi особисто  були
б радi, коли б я полетiла з вами?  Пам'ятаєте?  Нi,  скажiть,  ви
пам'ятаєте?
    Сокiл безпорадно розвiв руками. Нiяково вiдповiв:
    - Проте я говорив все це зовсiм в iншому планi... так  сказа-
ти, в особистому.
    - А особисте завжди невiддiльне вiд  загального  i  навпаки,-
трiумфуючи заявила Галя.- I я тодi ж таки зрозумiла, що коли б не
офiцiальна заборона взяти ще когонебудь, то й ви б  погодилися...
може статися, навiть скорiше вiд iнших,- додала  вона,  потупивши
очi i ледве помiтно всмiхаючись.
    - Прямо дивно! - тепер уже цiлком щиро обурився Ван Лун.-  Ви
вважаєте, все дiло в офiцiальнiй заборонi?  Отак:  заборонено,  i
все? А дозволю собi спитати,- продукти? Ваша, пробачте,  вага?  I
яка користь од вас, вибачте, в чому?
    - Даремно  ви  сердитеся,  товаришу  Ван  Лун,-   простодушно
вiдповiла дiвчина.-
їсти я буду дуже мало, адже ж я вже говорила, що спецiально  тре-
нувалася, i не обтяжу вас. Вага у мене маленька-маленька,  всього
п'ятдесят шiсть кiло. I за час подорожi я навiть ще бiльше  схуд-
ну, от побачите. I до подорожi я пiдготувалася. Можу, Миколо Пет-
ровичу, допомагати вам в роботi з приладами. Спецiально  навчала-
ся в обсерваторiї.
    -  Що?
    -  Моя мама працює в Кримськiй астрономiчнiй обсерваторiї.  I
я завджи дуже цiкавилася астрономiєю,  допомагала  їй  i  ранiше.
Потiм, коли вирiшила летiти, ще бiльше  пiдучилася  у  мами.  Ну,
звичайно, я їй нiчого не казала про свої плани. Бо мами - вони ще
гiршi вiд бюрократiв-секретарiв, їх нiколи нi в чому не можна пе-
реконати, завжди вважають тебе за дiвчисько, наче нiколи не  були
самi молодими. От вам, Вадиме Сергiйовичу, допомагатиму шукати на
Венерi ультразолото. Завжди дуже любила хiмiю i геологiю. I  можу
навiть взяти на себе готування їжi на кораблi, адже ж  це  жiноча
справа,- закiнчила вона, скоса глянувши на Ван  Луна.  Помiтивши,
що вiн з цiкавiстю подивився на неї, Галя додала: - Ще вмiю  тро-
хи стрiляти. Мене хвалили в нашому гуртку. Звичайно, не  те,  щоб
по-справжньому, як ви, товаришу Ван Лун, але трохи можу.
    Ван Лун розшукав свою люльку, яка за цей час  встигла  переп-
ливти до протилежної стiнки, з трудом знову  розпалив  її.  Метка
дiвчина, нiчого не скажеш. Вона на все має вiдповiдь. А щодо  го-
тування їжi, це, звiсно, iдея, хм... дуже-дуже нудне заняття  для
чоловiка, що там не кажи...
    Галя Рижко вже помiтила роздум Ван Луна i поквапилася  додати
ще, ледь-ледь посмiхаючись:
    - I я не курю, значить, не  буду  витрачати  на  себе  багато
повiтря. Бачите, все зовсiм не так погано, як вам здалося.
    -  Та що це справдi, Миколо Петровичу,- майже добродушним то-
ном поскаржився Ван Лун,  вiдвертаючись  од  Галi,  щоб  вона  не
помiтила усмiшки, яка мимоволi з'явилася на його обличчi,-  вона,
зауважу, дозволяє собi вже жартувати зi мною.
    -  Та заждiть, Ван,- вiдповiв Риндiн,- все це надто  серйозна
справа. Адже її треба буде годувати, розумiєте?  Де  ми  вiзьмемо
для неї їжу?
    Але замiсть Ван Луна вiдповiла сама Галя:
    -  Астроплан летiтиме до Венери, я пам'ятаю, сто сорок  шiсть
днiв. На спуск на Венеру потрiбно  буде,  припустiмо,  ще  кiлька
днiв. Я пам'ятаю всi розрахунки i цифри в  статтях  i  доповiдях,
особливо - ваших, Миколо Петровичу. Я їх чи не напам'ять заучува-
ла. От взагалi це виходить близько ста шiстдесяти днiв.  На  зво-
ротний шлях будемо рахувати стiльки ж таки. Всього - триста двад-
цять. Перебування на Венерi - ще майже п'ятсот днiв. А  продуктiв
взято набагато бiльше, крiм того, є ще й  резервний  запас.  Зна-
чить, вистачить i на мене, от!
    Сокiл, який почував себе трохи нiяково,-  особливо  тому,  що
вiн так несвоєчасно i зрадницьки почервонiв (i чого б це,  власне
кажучи?),- вирiшив, що час i йому подати голос. Вiн вiдкашлявся i
сказав:
    -  Все це гаразд, Галю, припустiмо. А от уявiть собi, що  нам
не пощастить поповнити нашi запаси на Венерi. Що буде тодi?
    -  Нiяк не можу уявити собi такого,- рiшуче вiдповiла  дiвчи-
на, все так же невинно дивлячись на Миколу Петровича, немовби  це
вiн поставив їй запитання, а не Сокiл.- Нiяк не можу! Вадим  Сер-
гiйович стiльки розповiдав менi  про  рiзних  дивовижних  тварин,
яких нам доведеться зустрiти на Венерi. I говорив, що  коли  б  я
полетiла, то  вiн  переконав  би  товариша  Ван  Луна  спецiально
пiдстрелити там молоденького iгуанодона i почастувати мене  пече-
нею з нього. Запевняв, що  це  буде  схоже  на  телячу  вiдбивну,
тiльки ще нiжнiше. Вiн дуже красиво тодi розповiдав. I  я  завжди
вiрила йому, Миколо Петровичу.
    Сокiл бурхливо розкашлявся - певна рiч, зовсiм не  для  того,
щоб замаскувати цим своє  збентеження  i  зрадницький  рум'янець,
який знову розливався по його обличчю. Потiм  довелося  протирати
окуляри, тим бiльше, що Риндiн розсмiявся i навiть Ван Лун  широ-
ко всмiхнувся.
    -  Нi, таки й справдi її нiчим не проймеш, цю дiвчину,-  ска-
зав, нарештi, Риндiн. - Вперта i по слово в кишеню не лазить. То-
варишi, у мене є пропозицiя.
    -  Яка?
    -  За її словами, вона знає досить багато. Але це  тiльки  за
її словами. Давайте перевiримо, з ким ми маємо справу. Хай  кожен
з нас поставить їй кiлька запитань iз своєї спецiальностi, а  во-
на вiдповiсть на них. Чи доведе наша нова знайома  свою  пiдгото-
ванiсть до подорожi? Я навiть можу почати.
    Йому не заперечував нiхто. Микола Петрович  задумливо  кашля-
нув, зiбрав у жменю свою борiдку, подивився скоса на Галю Рижко i
спитав:
    -  Ви згоднi, дiвчино?
    -  Згодна, Миколо Петровичу,- не замислюючись  анi  на  мить,
вiдповiла Галя.
    -  Так. Е... скажiть нам, будь ласка, яка вiдстань вiд  Землi
до Венери?
    -  Пiд час так званої сполуки, себто коли вiдстань  мiж  цими
планетами найкоротша,- тридцять  дев'ять  мiльйонiв  кiлометрiв,-
одним духом випалила Галя.
    -  Гм... А правильно, так-так!
    Микола Петрович перевiв погляд на Ван Луна, немов демонструю-
чи йому своє здивування з приводу такої точної  вiдповiдi.  Потiм
знову подивився на Галю: вона впевнено i незалежно пiдвела  голо-
ву, короткий її носик виглядав ще задерикуватiше.
    -  Так-так,- повторив Риндiн.- Тепер скажiть, що таке альбедо?
    -  Це - кiлькiсть вiдбитого планетою свiтла!
    -  Чому дорiвнює альбедо Венери?
    -  П'ятдесят дев'ять процентiв.
    -  А Мiсяця?
    -  Сiм i три десятих процента.
    -  Який висновок з цього ви зробите?
    -  На Мiсяцi немає атмосфери, а на  Венерi  є,  i  вона  дуже
щiльна, бо вiдбиває багато свiтла!
    Запитання i  вiдповiдi  сипалися,  наче  пострiли  з  скорос-
трiльної рушницi. Риндiн розвiв руками:
    -  Гм... так-так,- кивнув вiн схвально головою.-  Вона  мене,
знаєте, переконала, друзi мої. Ану перевiрте, Вадиме,  тепер  ви.
I, знаєте, без усяких знижок на знайомство, гм!
    Вадим Сокiл ображено знизав плечима.  З  незалежним  виглядом
вiн енергiйно поправив окуляри, якi i без того  цiлком  правильно
сидiли на носi.
    -  Ну от, ви згадали про атмосферу Венери. Що  ви  ще  пам'я-
таєте про це? Хоча б у загальних рисах, якщо не зовсiм точно.
    -  А точних вiдомостей про атмосферу Венери взагалi ще немає,
як ви самi менi казали.- Галя Рижко цього разу дивилася  прямо  у
вiчi Соколу. Це був не iронiчний погляд, але здавалося, що десь у
глибинi її очей ледве помiтно спалахують i зразу ж таки  згасають
насмiшкуватi вогники.- За неповними даними,  якi  нам  доведеться
перевiрити, атмосфера Венери значно щiльнiша вiд земної.
    Риндiн посмiхнувся. Просто молодець ця дiвчина! Звiдки в  неї
стiльки смiливостi i незалежностi? Тим  часом  Сокiл  продовжував
запитувати, чомусь дивлячись убiк:
    -  Яка атомна вага радiю?
    -  Двiстi двадцять шiсть цiлих i п'ять десятих.
    -  Який геологiчний перiод ви знаєте мiж трiасовим i  крейдя-
ним?
    -  Юрський геологiчний перiод,- випалила Галя..
    Сокiл подивився на Риндiна. Той махнув рукою.
    -  Вистачить! З хiмiї i геологiї вона дещо  знає.  Ван,  ваша
черга!
     Проте Ван Лун, посмоктуючи люльку, лише усмiхнувся:
    -  В мене немає запитань. Тiльки одна маленька перевiрка.
    -  Це щодо готування їжi? - пожартував Риндiн.
    -  Вважаю, серйознiше. Чи знаєте ви, що це таке?
    Вiн вийняв з кишенi досить великий чорний пiстолет  з  тонким
дулом i високою мушкою. Галя Рижко уважно подивилася на  нього  i
вiдповiла:
    -  Схоже на пневматичний пiстолет.
    -  Так, схоже. Електричний тренувальний пiстолет. Буду проси-
ти вас зараз...
    -  Хвилинку, Ван,-  перервав  його  Сокiл.-  Навiщо  вам  цей
пiстолет в астропланi?
    -  Дозволю собi поспитати також: навiщо у нас в астропланi  є
мiкрофiльмова бiблiотечка з рiзними довiдниками?
    - Ну, це зрозумiло. Нам завжди може бути потрiбна та чи  iнша
довiдка. Порiвняли!
    -  Вважаю, правильно порiвняв.  Бо  пiстолет  так  само  пот-
рiбний, як i довiдник. Справжнiй стрiлець завжди тренується: тре-
ба, щоб рука тримала зброю твердо. Вас з Миколою  Петровичем  теж
проситиму полюбити пiстолет. Це стане  в  пригодi,-  багатозначно
пообiцяв Ван Лун.- Дiвчино, будь ласка, ось цiль.
    Вiн перевернув металевий щит з супертитана, який  стояв  бiля
стiни. На його зворотному боцi було прикрiплено паперову мiшень.
    -  А я все забував спитати, навiщо тут, у  каютi,  цей  аркуш
супертитана! - засмiявся Риндiн.
    -  Вирiшив, так буде краще. Не пошкодимо оббивку каюти,- нез-
ворушно  вiдповiв  Ван  Лун.-  Так,  стрiляйте,  дiвчино.  Десять
пострiлiв. Звiдси, вiд цiєї стiни,- вимiрив, п'ять метрiв. Прошу,
покажiть, який ви стрiлець.
    Галя взяла пiстолет. Ван Лун зацiкавлено стежив за її рiшучи-
ми рухами. Здавалось, i тепер дiвчина не вiдчувала анi тiнi збен-
теження, немов все вiдбувалося саме так, як вона  й  передбачала.
Вона стала на вказане їй мiсце, ще раз уважно оглянула  пiстолет.
Звела погляд на Ван Луна.
    -  А ви його пристрiлювали, товаришу Ван Лун?  Адже  це  дуже
рисковано - складати iспит, стрiляючи з пiстолета,  якого  вперше
взяли до рук.
    -  Дуже прошу не думати так,- заспокоїв її Ван  Лун.-  Запев-
няю: якщо не влучите, пiстолетовi не докоряйте. Пристрiляний пра-
вильно.
    Галя неквапно, старанно прицiлилась. Всi  уважно  стежили  за
нею.
    Пострiл - сухий i ледь чутний. Маленька куля врiзалась у чор-
не яблучко мiшенi. Але тiєї ж секунди Галя  Рижко  враз  похитну-
лась i ледве втрималася на мiсцi, схопившись за поруччя.
    -  Ой! - вигукнула вона.- Яка сильна вiддача! Ну i  штовхнуло
мене!
    Риндiн розсмiявся.
    -  Ну, ось вам ще одне запитання: що треба зробити, щоб уник-
нути в подальшому таких неприємностей? Покажiть свою кмiтливiсть,
Галю!
    Дiвчина замислилась, опустивши пiстолет дулом униз.
    -  А справдi, що зробити? - повторив Сокiл.- Ван, як  ви  га-
даєте?
    Втiм, Галя уже знайшла вихiд сама:
    -  Треба добре спертися спиною об стояк. I все.
    Так вона й зробила. I знову пiдвела пiстолет.
    Пострiли залунали один за одним.  А  коли  дiвчина  закiнчила
стрiляти, Ван Лун пiдiйшов до стiни, взяв мiшень i  уважно  огля-
нув її. Потiм вiн  подивився  на  Галю  Рижко  зацiкавлено,  наче
вiдкрив у нiй новi, досi невiдомi йому риси.
    -  Так... дайте руку, дiвчино. Це дужедуже добре,- сказав вiн
зовсiм iншим тоном, в якому не було й  вiдтiнку  iронiї.  I  Галя
Рижко збентежено i радiсно почервонiла: вона зрозумiла, що завою-
вала симпатiї Ван Луна, найсуворiшого з трьох членiв експедицiї.
    А вiн уже говорив Риндiну i Соколу:
    -  Дуже буду радий, якщо й ви доб'єтеся таких наслiдкiв.  Ма-
буть, доведеться добре попрацювати. Такi успiхи приходять не  од-
разу. Ця дiвчина...
    Ван Лун ще раз подивився на розчервонiлу, задоволену Галю.
    -  Ця дiвчина послала всi десять куль в яблучко. Немає жодно-
го промаху, немає жодного бокового влучення! Вважаю, її можна на-
зивати снайпером!


        РОЗДIЛ ШОСТИЙ,

    де читач, якщо вiн справдi цiкавиться аст-
    ронавiгацiєю i не боїться цифр i розрахун-
    кiв, може при бажаннi узнати про складний,
    на перший погляд, небесний маршрут астроп-
    лана i. крiм того, довiдатися, який вигляд
    мають Земля i Мiсяць з каюта мiжпланетного
    корабля.

    До вечора (звичайно, тiльки умовного вечора, бо ракетний  ко-
рабель, природно, не знав анi дня, анi ночi) Галина  Рижко  оста-
точно завоювала  симпатiї  всього  екiпажу  астроплана.  Що  сто-
сується Ван Луна, то пiсля стрiльби з електричного пiстолета  Га-
ля остаточно i беззастережно перемогла його серце, рiшуче  взявши
на себе також i обов'язки кухаря на кораблi. Микола  Петрович,  в
свою чергу, здався, побачивши, з якою  готовнiстю  дiвчина  нама-
гається бути корисною кожному в першiй-лiпшiй справi. Дещо напру-
женими i дивними залишалися тiльки взаємини мiж Галею i  Соколом.
Геолог помiтно нiяковiв i уникав розмов; Галя ж, здавалося, прос-
то не помiчала цього i поводилася з Вадимом пiдкреслено байдуже.
    Вечеряли всi разом. Галя спробувала чесно виконувати взятi на
себе зобов'язання i
їсти "найменшу крихiтку". Але Риндiн поставив  перед  нею  велику
бляшанку консервiв i значливе сказав:
    -   Ану, їжте, дiвчино! У нас тут треба добре їсти. Ми  муси-
мо прибути на Венеру мiцними i здоровими. А тому - щоб я бiльш не
чув цих ваших розмов про "голодне тренування", зрозумiло?
    -  Це розпорядження чи побажання, Миколо Петровичу? -  цiлком
серйозно спитала Галя.
    -  Звичайно, розпорядження. А що?
    -  Ну, коли розпорядження,  то  я,  як  дисциплiнований  член
екiпажу, не маю права сперечатися. А  коли  б  не  розпорядження,
тодi...
    Втiм, Галя не закiнчила, нагнувши кирпатий нiс  до  бляшанки:
консерви так чудово пахли, особливо для дiвчини,  яка  нiчого  не
їла майже цiлу добу.
    Умовна нiч минула  швидко.  Втомленi  незвичними  вiдчуттями,
мандрiвники спали мiцно; Риндiн, Сокiл i Ван Лун - у своїх  гама-
ках, а Галина Рижко - на найм'якшiй з  перин,  прямо  в  повiтрi,
прив'язавшися до стiни. Лягаючи, вона ще спитала:
    -  Кiнець кiнцем, навiщо зараз оцi  гамаки?  Адже  в  повiтрi
спати аж нiяк не гiрше.
    -  Не гiрше, але незручно. Найменший рух повiтря, який  спри-
чиняє наша потужна вентиляцiя, понесе вас по каютi.  Отож,  краще
прив'яжiться мiцнiше,- вiдповiв їй Риндiн. Проте Галя не  вiдгук-
нулась. Вона вже спала.
    Микола Петрович прокинувся  першим.  Вiн  розклав  у  навiга-
торськiй рубцi рисунки i схеми, ввiмкнув прилади, щоб ще раз  пе-
ревiрити курс корабля. Власне, цим мусив  займатися,  як  штурман
астроплана, Ван Лун. Але Микола Петрович не хотiв будити  товари-
ша : хай молодь добре вiдпочине! Адже ж i Ван Лун, i Сокiл  несли
сьогоднi по черзi першу нiчну вахту на астропланi.
    Вiн увiмкнув екран перископа, який дозволяв за допомогою сис-
теми дзеркал оглядати весь небозвiд, i насамперед скерував перис-
коп назад, туди, де в мiжпланетному просторi  залишилася  планета
Земля. На великому чотирикутному екранi перед ним чiтко вималюва-
лася казкова картина.
    Чорне бездонне небо, всипане яскравими iскрами  зiрок.  I  на
ньому - величезний, трохи щербатий з одного боку  блакитнуватозе-
ленуватий диск, вкритий великими бiлими, неправильної, примхливої
форми плямами. Цi плями повiльно, ледве помiтно  пересувалися  по
диску, то ховаючи за собою деяку його частину, то, навпаки,  доз-
воляючи бачити окремi дiлянки. I тодi  ставали  видимими  знайомi
обриси суходолiв i океанiв... Так, це була мила, рiдна Земля, вiд
якої астроплан вiдлiтав все далi й далi, линучи до Венери.
    Дивне видовище, в реальнiсть якого трудно було повiрити!  Ось
вiдкрилися на мить i знову затяглися хмарами глибоко порiзанi об-
риси Європи. Пiренейський пiвострiв... Британськi острови... Хма-
ри весь час заважали,- як щiльно вони обгортають Землю! Ось Апен-
нiнський пiвострiв:.. Але головне: де ж  наш  великий  Радянський
Союз?.. Де ти. Батькiвщино, до якої весь час прагнуть думки i по-
чуття твоїх вiрних синiв, що летять у Космосi?..  I  раптом  бiлi
хмари розсунулися, вiдкриваючи за собою виразнi обриси  Кримсько-
го пiвострова, який гострокiнцевим ромбом врiзався  в  темне  тло
Чорного моря. Батькiвщино! Радянська країно!
    Хмари пливли й пливли, дозволяючи поглядовi лише  зрiдка  за-
зирнути за їх густу завiсу. Наче  на  великому  глобусi,  ставали
чiтко видимими срiблястi ниточки рiчок, звивистi  лiнiї  морських
заток на пiвночi й пiвднi... Батькiвщино, Радянська  Батькiвщино,
чи ж скоро доведеться знову зустрiтися з тобою нам, кого ти  пос-
лала в довгу i трудну подорож у мiжпланетному просторi?
    Зображення на екранi весь час трохи  здригалося,  коливалося.
Риндiн знову взявся за рукоятки, що встановлювали оптичний фокус.
Зображення прояснилося. Веселий свiжий голос проговорив  за  спи-
ною академiка:
    -  А як же красиво, Миколо Петровичу!  Прямо  наче  в  казцi!
Адже ж це - Земля?
    -  Так, Галю, так! - вiдповiв Риндiн, не  зводячи  погляду  з
свiтлого диска.-  Наша  мила  Земля,  обгорнена  хмарами,  вiдда-
ляється вiд нас - чи ми вiдлiтаємо вiд неї,  хiба  не  все  одно!
Одразу впiзнали стару знайому?
    -  Аякже! Коли б не хмари, зовсiм схоже з  величезним  глобу-
сом... Я вам не заважаю, Миколо Петровичу?
    -. Нi, нi, дивiться. Менi так чи iнакше треба братися до дiла.
    Перевiряючи свої обчислення  за  записами  автоматичних  при-
ладiв i стрiчок, на яких фiксувалися повiдомлення земних  пунктiв
керування астропланом, Риндiн упевненою рукою викреслював на  зо-
рянiй картi шлях мiжпланетного корабля. Отак, звiдси вiн почався,
цей шлях, з цiєї точки земної орбiти. Тепер - полога спiраль май-
же навколо Землi, вiдрив, полiт у  мiжпланетний  простiр...  так!
Лiнiя польоту вигинається лiворуч, немовби тяжiючи до Сонця...
    Галина Рижко давно вже не  дивилася  на  екран  перископа.  З
непiдробним захопленням, напiввiдкривши пухкi губи, вона  стежила
за олiвцем Риндiна. Кiлька разiв вона вiдкривала  рот,  щоб  щось
сказати, i все не наважувалася. Нарештi, вона набралася духу:
    -  Миколо Петровичу! - в її голосi звучало благання.
    -  Що, Галю?
    -  Миколо Петровичу... ох, як менi хочеться попросити вас про
щось!
    -  То кажiть, я слухаю.
    -  А що, коли б ви зараз думали трохи вголос... щоб i я чула!
    -  Гаразд,- вiдповiв вiн,- вже якщо ви так пiклуєтеся про ме-
не, спробую думати вголос.
    -  Ой, та я!.. - у Галини Рижко перехопило подих, їй бракува-
ло слiв для висловлення почуттiв.
    -  Отже, почнемо,- дiловитим тоном сказав Риндiн.- Що ви  мо-
жете сказати про цей рисунок?
    -  Посерединi,- стараючись не  поспiшати,  заговорила  вона,-
мабуть. Сонце. I цей кружечок позначений лiтерою  "С",-  значить,
Сонце. Перший вiд нього, ну, внутрiшнiй  елiпс,-  орбiта  Венери,
правда? Зовнiшнiй, великий елiпс - орбiта Землi. Кружечок  унизу,
на великому елiпсi, iз позначкою "З1" -  мабуть.  Земля.  А  тодi
кружечок на меншому елiпсi з позначкою "В0" - мусить  бути  Вене-
рою. Але чому на кожнiй орбiтi по два й три кружечки?..
    -  Нижнiй кружечок, позначений "31",-це Земля в  той  момент,
коли з неї вилетiла наша ракета. "В1" -Венера в той самий  момент
на її орбiтi. Бачите шлях нашого астроплана? Вiн  помiчений  пун-
ктирною лiнiєю i з'єднується з орбiтою Венери в точцi "В2"- отут,
вище. Зрозумiло?
    Галя розгублено глянула на Риндiна. А якщо все це  буде  таке
складне, що вона нiчого не зрозумiє? Що робити? Втiм, Микола Пет-
рович, помiтивши її збентеження, виручив дiвчину:
    -  Нi, все-таки спочатку треба як слiд пояснити вам.
    Галя Рижко полегшено зiтхнула: фу-у, пронесло! А  Риндiн  уже
взяв олiвець:
    -  Слухайте уважно. Ви, мабуть, уже догадалися, чому ми обра-
ли такий довгий, на перший погляд, шлях вiд Землi до Венери,  чо-
му ми летимо не по прямiй лiнiї, яка з'єднала б "З1"  i,  припус-
тiмо, "Во", а вздовж довгого пiв-елiпса, який позначений тут пун-
ктиром i з'єднує кружечки  "З1"  i  "В2".  Це  цiлком  зрозумiло.
Обравши перший, зовнiшньо "короткий" шлях, ми змушенi були б вит-
ратити надто багато палива. А тут, на другому шляху, ми весь  час
використовуємо силу тяжiння Сонця, яка, немов надпотужний двигун,
мчить нас уздовж пiв-елiпса, як астероїд, з кожною секундою  наб-
лижаючи астроплан до його мети. Пiдкоряючись  тяжiнню  Сонця,  ми
летимо зараз у мiжпланетному просторi, не запускаючи  зовсiм  ра-
кетнi двигуни. Розумiєте, скiльки ми заощаджує- мо палива?  Отже,
з того моменту, як ми вилетiли з земної орбiти, наш астроплан сам
немовби перетворився на маленький астеро-
їд, який лише вздовж пiв-елiпса "З1"- "В2",  неухильно  наближаю-
чись до орбiти Венери... Що вам неясно, Галю? - спинився  Риндiн,
помiтивши нерiшучий рух дiвчини.
    -   Те, що ви кажете, все ясно, Миколо Петровичу. Але як мож-
на було з такою точнiстю вилетiти з Землi, щоб  одразу  опинитися
на правильному шляху, летiти до Венери, наче до цiлi?
- А хто ж вам говорив вiдносно того,  щоб  "одразу  опинитися  на
правильному шляху"? Це - нiсенiтниця, ось що! При  всiй  точностi
розрахункiв i попередньої пiдготовки просто смiшно думати про те,
щоб отак - раз, два i готово! - правильно лягти на курс. Насампе-
ред майже неможливо заздалегiдь врахувати наймiзернiшi  вiдхилен-
ня вiд заданої швидкостi в одинадцять тисяч п'ятсот метрiв на се-
кунду. А коли змiнити її бодай на який-небудь метр  на  секунду,-
тодi радiус дiї корабля зменшиться чи збiльшиться  на  десятки  й
сотнi тисяч кiлометрiв! Розумiєте, що це означає? Припустiмо,  що
на астропланi виявилося трохи бiльше чи менше  вантажу,-  i  його
швидкiсть одразу змiниться, доведеться робити значну поправку  до
розрахункiв. Втiм, навiщо припускати щось таке, коли нам уже  до-
велося вiдчути це в зв'язку з деякими необдуманими i  легковажни-
ми вчинками? Адже земним постам керування довелося чимало  попра-
цювати для того, щоб виправити курс астроплана, який змiнився че-
рез раптову добавку вантажу на нашому кораблi...
    На щоках Галi спалахнув рум'янець збентеження: вона добре ро-
зумiла, що мав на увазi Микола Петрович. А вiн, мовби  нiчого  не
помiчаючи, вiв далi:
    -  Це - щодо швидкостi. А напрям? Та досить  вiдхилитися  пiд
час вильоту вiд курсу лише на одну дугову хвилину, лише  на  одну
шiстдесяту частку  градуса,  щоб  ця  малесенька  невiдповiднiсть
зросла на вiдстанi Марса до шiстдесяти шести тисяч кiлометрiв.  А
ви говорите - "одразу"! Не можна так легковажно кидати слова, ми-
ла дiвчино. Тут потрiбна найскладнiша  i  найточнiша  праця  всiх
чисто земних постiв керування нашим астропланом - i в  Радянсько-
му Союзi, i в Iндiї,- i плавучих океанських постiв. В  їх  роботi
беруть участь десятки електронних обчислювальних машин. Бо  iнак-
ше, без таких машин, нiхто на Землi не встиг би нiчого пiдрахува-
ти. А електроннi лiчильнi машини дають наслiдки  своїх  обчислень
майже вмить - i так само швидко радiоiмпульси, якi  надходять  iз
земних постiв керування, виправляють курс астроплана,  запускають
його ракетнi двигуни. Це зовсiм не так  просто,  як  може  декому
здатися... Вся радянська наука допомагає нам i технiкою, i розра-
хунками, i невсипущим турботливим спостереженням за нами  в  Кос-
мосi. Ось що!
    Микола Петрович скоса подивився на  Галю:  здається,  дiвчина
зрозумiла, що сказала нiсенiтницю.
    -  Зараз ми, звичайно, як кажуть штурмани, вже "лягли на пра-
вильний курс",- примирливо вiв вiн,- але коштувало це  величезної
роботи там, на Землi... Так... Ну, перейдемо до найпростiших роз-
рахункiв, пов'язаних з нашим маршрутом. Продовжуючи летiти з  та-
кою самою швидкiстю, астроплан опише в мiжпланетному просторi цей
пiв-елiпс протягом ста сорока шести днiв i  опиниться  на  орбiтi
Венери. Але де перебуватиме в цей час сама Венера?  Чи  потрапимо
ми на неї, як куля влучає в цiль?.. Це  залежить  головним  чином
вiд того, в якому мiсцi своєї орбiти була Венера в момент  нашого
вильоту з Землi. Припустiмо, що вона перебувала в цей час у точцi
"В0". Що тодi? Адже ж Земля рухається  по  своїй  орбiтi  навколо
Сонця повiльнiше, нiж Венера. Наша  планета  обертається  навколо
Сонця за триста шiстдесят п'ять днiв, а Венера...
    -  За двiстi двадцять чотири днi,- закiнчила Галя.
    Це вона знала добре!
    -  Так,- пiдтвердив Риндiн.- Яку вiдстань у дугових  градусах
пролетить у свiтовому просторi по своїй орбiтi Земля за 146 днiв?
Щодня вона пролiтає... запишемо, щоб було яснiше. Так, щодня  во-
на пролiтає 360°/365 = 0,987°. Отже, за 146 днiв Земля  пролетить
0,987°, взятi 146 разiв, що складає 144°. А  Венера?  Щодня  вона
пролiтає 360°/224 = 1,607°. Отже, за 146  днiв  Венера  пролетить
1,607° x 146 = 234,5°. Iнакше кажучи, якщо в момент нашого вильо-
ту з Землi Венера буде на своїй орбiтi в точцi "В0", то ми вже не
знайдемо її в точцi "В2", долетiвши до цiєї точки її орбiти.  Ве-
нера випередить за час нашого польоту Землю, вона опиниться вже в
точцi "Вх", перегнавши Землю в своєму русi по орбiтi...
    - На 234,5° мiнус 144°, себто на 90,5°,- вiдповiла Галя, зро-
зумiвши паузу Риндiна як запитання, звернене до  неї.-  I  ми  не
потрапимо на Венеру,- додала вона.- От неприємнiсть  яка!  I  вся
подорож пiшла б нанiвець. Астроплан буде в точцi "В2", а Венера -
вже в точцi "Вх"... Що ж робити, Миколо Петровичу?
    Риндiн посмiхнувся: його потiшила юна запальнiсть дiвчини.
    -   Нiчого, е вихiд iз становища. Щоб потрапити на Венеру  за
нашим маршрутом, треба вилiтати з Землi дещо ранiше,  тодi,  коли
Венера буде ще в точцi "В1". Це означає - тодi,  коли  Венера  на
своїй орбiтi буде позаду Землi на 234,5°  мiнус  180°,  себто  на
54,5°, рахуючи в напрямi руху обох планет по їх орбiтах.  I  тодi
за сто сорок шiсть днiв Венера, переганяючи Землю, долетить  саме
до точки "В2", куди тим часом примчить i наш астроплан, як це по-
казує пунктирна лiнiя, що з'єднує пiв-елiпсом  обидвi  орбiти.  А
Земля за той же самий час вiдстане, вона долетить по своїй орбiтi
тiльки до точки "З2". Зрозумiло? Земля  вiдстане  вiд  Венери  на
36°. Уявляєте собi все це, Галю?
    -  Ясно, Миколо Петровичу. Ми вилетiли з Землi  в  той  самий
день, годину i хвилину, коли Венера вiдстала вiд Землi на  54,5°,
i рисунок показує це: в момент вiдльоту астроплана Земля  була  в
точцi "31", а Венера - в точцi "В1". Все в порядку.  Спiймає-  мо
Венеру в просторi!
    Галя дзвiнко розсмiялася: такою веселою здалася їй думка  про
полювання на Венеру в свiтовому просторi! Але зразу ж вона додала:
    -  Ми летимо наче комета. Здорово! Шкода тiльки, що в астроп-
лана немає такого красивого хвоста, який буває у комет. Було б на
що помилуватися з Землi. Та й вiд нас його було б, мабуть, видно,
такий хвостик!..
    Академiк Риндiн втiшив її:
    -  На нашому небозводi є й без того чимало чудесного, не  ба-
ченого нами досi. Ось - хiба не чарiвне видовище?
    I вiн указав рукою на екран перископа. Галя знову поглянула -
i в неї перехопило подих вiд феєричної  картини,  яка  вiдкрилася
перед її очима.
    З-за величезного блакитнувато-зеленуватого,  вкритого блиску-
чою бiлою пеленою хмар диска Землi,  що сяяв на непроникливо чор-
ному небозводi,  починала випливати невеличка срiбна куля.  Щойно
було  видно  лише  її  краї - i ось вона випливла вже наполовину.
Срiбна куля поспiшала, немов прагнучи вiдiрватися вiд величезного
диска Землi.  I на тiй кулi чiтко вiдрiзнялися примхливi вiзерун-
ки,  знайомi кожнiй людинi,  яка бодай один раз пiднiмала очi  до
неба в мiсячну нiч.
    -  Мiсяць! - радiсно скрикнула Галя.
    -  Так, старий незмiнний Мiсяць,- прошепотiв Риндiн: вiн  та-
кож вiдчув хвилювання.
    Споконвiчний супутник Землi, що ховався досi за нею,  плив  у
холодному  похмурому  космiчному  просторi.  Ось  Мiсяць  немовби
зовсiм одiрвався вiд Землi i почав вiддалятися вiд неї. Так  зда-
валося спостерiгачам на космiчному кораблi...  Звичайно,  це  був
цiлком природний рух Мiсяця по його орбiтi навколо  Землi.  Проте
не можна було позбутися дивного враження,  наче  Мiсяць  вирiшив,
нарештi, залишити свiй звичний шлях, вiдiрватися зовсiм од  Землi
i втекти вiд неї в безмежнi простори Всесвiту.
    Мов зачарована, дивилася Галя Рижко на екран, їй не  хотiлося
говорити. Звiдкiльсь виникали спогади дитячих рокiв,- коли  вона,
ще школярка, годинами просиджувала бiля  маленького  телескопа  в
обсерваторiї, де працювала її мати.  Як  захоплювало  її  те,  що
вiдкривалося перед нею в маленькому очку окуляра! I бiльш за  все
любила вона без кiнця роздивлятися Мiсяць. Зiрки, планети  -  все
це було таке крихiтне, схоже одне на одне. Зате на Мiсяцi  -  все
чисто рельєфне, все яскраве! Чiтко окресленi обриси  його  гiр  i
долин, уславлених "морiв", кратерiв, що ховалися в густих  чорних
тiнях. Галя пам'ятала, як потiм вона з не меншою  цiкавiстю  роз-
глядала фотографiї, зробленi ракетним кораблем  "Мiсяць-2",  який
облетiв навколо Мiсяця i повернувся на Землю. Найдивнiшим за  все
для неї в цих фотографiях було те, що  знiмки  протилежного  боку
Мiсяця виявилися схожими на  звичний  вигляд  мiсячної  поверхнi,
завжди вiдкритої для Землi. Ну, трохи iнший  малюнок,  дещо  iншi
вiзерунки; але й там - тi ж самi гори, рiзкi тiнi,  кратери...  а
вона ж мрiяла, що мiжпланетний корабель привезе щось зовсiм iнше,
нове, незвичайне... Фотографiї розчарували дiвчину, хоча вони бу-
ли на свiй лад дуже красивими i ефектними.
    Але нiколи ранiше нi на фотографiях, нi навiть у  найбiльшому
телескопi Кримської обсерваторiї, куди час вiд часу дозволяла  їй
зазирнути мати, Галi не доводилося бачити  срiбний  Мiсяць  таким
прекрасним, яким був вiн зараз! У телескопi Мiсяць завжди нерухо-
мо i мертво висiв мiж мерехтливими зiрками на синьому фонi  неба.
Iнодi здавалося, що вiн ледве здригався,-i Галя знала:  це  пояс-
нюється  коливаннями  повiтря  в  земнiй  атмосферi,  це   тiльки
здається так... А насправдi - Мiсяць  зовсiм-зовсiм  мертвий,  на
його срiбних горах i в чорних долинах немає й не може бути нiяко-
го життя. Мiсяць  завжди  справляв  на  Галю  враження  холодної,
наскрiзь промерзлої скляної кулi, яка навiть порепалася вiд люто-
го морозу.
    Зараз Мiсяць чомусь виглядав по-iншому. Щоправда,  вiн  такий
самий холодний i наче порепаний, але  не  мертвий.  Мабуть,  таке
враження складалося вiд того, що на екранi перископа  Мiсяць  ру-
хався, був зовсiм близько вiд Землi i не висiв самiтно на пустин-
ному небозводi. А може бути - там все-таки є що-небудь живе?
    Але ось Мiсяць якось зразу  майже  перестав  вiддалятися  вiд
Землi, видимий  рух  його  уповiльнився,  вiн  уже  не  намагався
вiдiрватися i пiти в простiр. Так буває i на Землi, пiд час  схо-
ду Мiсяця, коли  вiн,  щойно  показавшись  над  обрiєм,  спочатку
пiдiймається швидко-швидко, а потiм уповiльнює рух по небу i пли-
ве вгору вже ледве помiтно.
    Академiк Риндiн щось записував у книзi  спостережень.  Вчений
знав, якими важливими i цiнними згодом  можуть  виявитися  навiть
найдрiбнiшi деталi його спостережень у польотi. Тому вiн не  про-
пускав нагоди заглибитися в такi записи. Втiм, на цей раз  навiть
не вченому, а й звичайному спостерiгачевi було б що  записати,  i
досить докладно: вперше в iсторiї людства люди спостерiгали не  з
Землi, а з Космосу, як сходить Мiсяць, схований доти за  величез-
ним диском нашої планети.
    Галя Рижко бачила, як на сторiнках грубого зошита,  що  лежав
перед Риндiним, один за одним виникають чiткi рядки записiв.  Во-
на думала: з яким iнтересом вивчатимуть цi записи на Землi,  коли
астроплан повернеться з подорожi! I яка шкода, що вченi на  Землi
не зможуть на власнi очi побачити те, що вона з Миколою  Петрови-
чем щойно спостерiгала на екранi перископа!
    Немовби вгадавши її думки, Риндiн  вiдiрвався  од  записiв  i
сказав:
    - До речi, треба замiнити плiвку в фотоавтоматi. Галю,  стеж-
те уважно, як я це робитиму. В подальшому таку замiну  робитимете
ви, а не Ван Лун. Це ввiйде до ваших обов'язкiв.
    У Галi знову перехопило подих вiд радостi.
    -  Мої обов'язки? - не вiрячи своїм вухам, перепитала вона.
    -  Так, звичайно,- незворушно пiдтвердив Риндiн.-I у вас  та-
ких обов'язкiв буде чимало. Якщо ви вже опинилися тут, будемо на-
вантажувати, аж доки не почнете скаржитися.
    - Скарг  нiколи  не  буде,  Миколо  Петровичу,-    переконано
вiдповiла Галя. Здiйснюються найзаповiтнiшi її мрiї: вона  брати-
ме участь у науковiй роботi експедицiї! Ох, мамо, мамо,  якби  ти
тiльки знала!
    Микола Петрович помiтив, яка радiсть освiтила обличчя дiвчини.
    - Гаразд, гаразд, там подивимося,- буркнув вiн.- От як  зава-
лимо вас роботою, тодi й перевiримо, чи не поскаржитеся ви! А по-
ки що - знайомтеся з фотоавтоматом. Вiн установлений паралельно з
перископом i вмикається повертанням цiєї рукоятки.
    У кiлькох словах Риндiн пояснив Галi, як замiнювати касети  з
плiвками, якими заряджають апарат. I правда, це було зовсiм прос-
то, дiвчина засвоїла все вiдразу.
    -  Миколо Петровичу, це значить, до автомат  сфотографував  i
вихiд Мiсяця з-за Землi, яким ми милувалися? - спитала вона,  ко-
ли Риндiн закiнчив свої пояснення.
    -  Звичайно. Я  ввiмкнув  його  зразу  ж,  тiльки-но  почався
вихiд. I автомат акуратно робив своє дiло. А для  того  щоб  док-
ладнiше зафiксувати це цiкаве явище, я навiть прискорив його дiю,
автомат робив удвоє бiльше знiмкiв на хвилину,  нiж  звичайно.  I
тепер тут, у цiй алюмiнiєвiй коробцi, лежать наслiдки його  робо-
ти: двадцять п'ять метрiв знятої  плiвки,  наполовину  присвяченi
виходу Мiсяця з-за Землi. Це буде непогана частина великої  серiї
фотографiй, зроблених за час нашої космiчної подорожi.  Буде  чим
зацiкавитися i вченим, i широкiй публiцi, коли ми повернемося  на
Землю. До речi, друже мiй, що скажуть рiднi, довiдавшися про  ва-
ше зникнення?
    Запитання Миколи Петровича торкнулося найболючiшого мiсця Га-
линої душi. Це було саме те, що мучило її найбiльше. Одна  справа
- зважитися на щось, навiть  найвiдчайдушнiше:  тодi  зопалу  все
iнше здається неважливим, другорядним. Зате потiм, коли  все  вже
зроблене, коли вiдрiзанi всi шляхи назад,- тодi зовсiм iнше дiло.
Тодi починають мучити iншi думки, якi ти ранiше навмисне вiдганя-
ла вiд себе. Рiднi... це значить - мама, мила, турботлива, яка не
раз тривожно казала їй: "Ой, Галинко, бережись, палка ти  голово!
Не доведуть тебе до добра твої божевiльнi захоплення то одним, то
iншим!"
    -  Бачте, Галю,- вiв далi Риндiн лагiдно,- я уявляю собi,  як
хвилювався б я сам, коли б раптом отак зненацька зникла моя  доч-
ка. Невже рiднi абсолютно нiчого не знали про вашi намiри?
    -  Я розкажу вам, Миколо Петровичу! - Галя вирiшила не прихо-
вувати нiчого.- Моя мама трошечки знала... я  багато  говорила  з
нею про те, як менi хочеться полетiти з вами.  Ну,  звiсно,  вона
тiльки смiялася, вiдповiдала, що це, мовляв, дитячi вигадки. Хiба
її переконаєш? А вiд'їжджаючи, я залишила листа, в якому  написа-
ла, що обов'язково полечу. Вона, я гадаю, все одно  не  повiрила,
мабуть. А тепер... тепер вона, звiсно, ще теж нiчого не знає, ду-
має, що я в iнститутi.
    Микола Петрович пiдвiвся з-за стола.
    -   Нi, вона вже не думає так, Галю,- сказав вiн твердо.
    -  Що? - дiвчина спантеличено поглянула на нього.
    -   Вона вже не думає так,- повторив Риндiн.- Ще ввечерi, ко-
ли ви з Ван Луном були зайнятi готуванням вечерi,  я  в  черговiй
розмовi з Землею, з центральним постом  керування,  розповiв  про
вашу появу у нас. I просив сповiстити вашу матiр про те,  що  нам
довелося везти вас далi. Крiм того, я вiд iменi всiх  членiв  ек-
спедицiї передав наполегливе прохання, щоб ваша мати  приготувала
до нашого повернення для вас добрячу порцiю березової кашi... чу-
ли, що це таке - березова каша? Ах, не доводилося? Шкода,  шкода!
Знаєте, дивлячись на вас, менi хочеться змiнити деякi  мої  давнi
переконання. Я завжди вважав так званi тiлеснi покарання  варвар-
ством. Але зараз менi чомусь зда-
ється, що хороша порцiя березової кашi була б для вас корисною...
певна рiч, не тепер, а значно ранiше. Але може статися, ваша  ма-
ти задовольнить наше прохання, як ви гадаєте, громадянко?
    У жартiвливому тонi Миколи Петровича Галя ясно вiдчула i сер-
йознi нотки. Вона схилила  голову:  виправдовуватися,  захищатися
було нi до чого. А Микола Петрович так  лагiдно  докоряв  їй,  що
чимсь нагадував Галi маму.
    -  Проте досить з цим,- раптом змiнив свiй тон Риндiн.- Буде-
мо сподiватися, що все обiйдеться. А тепер ось що.  Iдiть,  друже
мiй, до каюти. Якщо Ван Лун i Сокiл ще  не  прокинулися,  будiть,
досить потурати їм. Поснiдаємо - i до працi. Та й ви, мабуть, хо-
чете їсти, чи не так? Зголоднiли трохи?
    I звiдки вiн усе знає? Адже Галя, прокинувшись, вирiшила  бу-
ло продовжувати своє голодне тренування. А зараз - так хочеться
їсти, так хочеться!
    -  Iдiть, iдiть. Як буде готове, покличте мене,  я  теж  їсти
хочу.
    А коли Галина Рижко зникла за дверима рубки, Микола  Петрович
подивився їй услiд i похитав головою:
    -  Хороша дiвчина, але треба тримати її в руках.  Хе-хе,  го-
лодне тренування, що ти скажеш?
    I знову заглибився в свої записи.


        РОЗДIЛ  СЬОМИЙ,

    який розповiдає  про  обов'язки  учасникiв
    експедицiї,  про  те,  чому на Венерi.  на
    думку Вадимо. Сокола, повиннi iснувати ме-
    галозаври i археоптерикси, а також про те,
    що навiть у мiжпланетному просторi  можуть
    траплятися зiткнення.

    Незабаром у ракетному кораблi закипiла робота. I Сокiл, i Ван
Лун почували себе нiяково, коли довiдалися, прокинувшись, що ака-
демiк пiдвiвся значно ранiше вiд них i давно вже зайнятий  дiлом.
Адже i в них так само було чимало роботи.
    Як ми вже знаємо, кожен  учасник  експедицiї  мав  своє  коло
обов'язкiв, яке заздалегiдь розробив пiд час пiдготовки подорожi.
Але в першi ж днi польоту дещо змiнилося - насамперед через Гали-
ну Рижко, яка не тiльки охоче бралася за першу-лiпшу роботу,  аби
бути корисною, але й старанно, точно її виконувала.
    Найскладнiшою справою для Ван Луна  були  обов'язки  штурмана
астроплана, пов'язанi з  копiткими  обчисленнями:  вони  забирали
найбiльшу частину його часу. Безумовно, саме  в  першому  перiодi
польоту Ван Лун мiг би займатися штурманською справою менше,  нiж
будь-коли в iнший час. Адже астроплан з початку  польоту  перебу-
вав пiд постiйним наглядом земних постiв керування. Зiркими  очи-
ма  радiолокаторiв  цi  пости  стежили  за  польотом  астроплана,
вiдзначали на зоряних картах його шлях, провадили перевiрочнi об-
числення курсу i з допомогою потужних радiоiмпульсiв  примушували
ракетнi двигуни корабля виправляти найменшу неточнiсть у напрямi.
Та пiсля двохтрьох днiв польоту  виправляти  вже  не  було  чого.
Астроплан лiг на бездоганно правильний  курс,  з  якого  вiн  без
якоїсь особливої причини вже не мiг збитися.  Цей  курс  мусив  з
точнiстю годинникового механiзму привести його  через  сто  сорок
шiсть днiв до тiєї точки свiтового простору, де в  цей  час  опи-
ниться на своїй орбiтi Венера. Що ж тут робити штурмановi?
    Але Микола Петрович Риндiн дотримувався iншого  погляду.  Вiн
говорив:
    -  Все це дуже добре, Ван. Але треба врахувати кiлька  можли-
востей. В першу чергу, ми не можемо знати, на якiй  вiдстанi  вiд
Землi радiоiмпульси постiв керування почнуть  слабшати  i,  внас-
лiдок цього, не зможуть впливати на нашi приймальнi пристрої. Ме-
не, зокрема, непокоїть космiчне промiння - чи  не  завадить  воно
прийомовi  радiоiмпульсiв?  Тодi  нам  доведеться   розраховувати
тiльки на власнi сили, без допомоги земних постiв  керування.  Це
перше. Далi, хто знає, чи не з'явиться  якась  зовнiшня  причина,
яка вплине на наш курс?
    -  Але яка саме, хотiв би я знати, Миколо Петровичу? - не ро-
зумiючи, запитав Ван Лун.
    -  Ви не знаєте? I я  також  не  знаю,-  спокiйно  вiдповiдав
Риндiн.- Втiм, нi ви, нi я не можемо поручитися, що така  причина
не  виникне.  I  ми  зобов'язанi  бути  готовими   до    подiбної
можливостi. I, нарештi, третє. Я сумнiваюся, щоб земнi пости  ке-
рування могли тримати нас на повiдку пiд час вiдльоту  з  Венери.
Далекувато, знаєте, i знов-таки нам  невiдомо,  як  будуть  дiяти
радiоiмпульси на такiй величезнiй вiдстанi. Значить, тодi нам до-
ведеться розраховувати тiльки на себе. Тому давайте тепер же пра-
цювати на повний хiд - так, наче земних постiв керування  взагалi
не iснує. Тренування, висловлюючись вашою мовою, тут  конче  пот-
рiбне, i я буду залюбки допомагати вам, дорогий мiй! До речi, Га-
ля вiд дечого звiльнила вас, чи не так?
    Таким чином, Ван Лун разом з Риндiним  виконував  штурманськi
обов'язки паралельно з земними  постами  керування.  Порiвняно  з
цiєю складною роботою -  йому  здавалися  вiдпочинком  кiнозйомки
епiзодiв у Космосi; та й було їх зовсiм небагато.
    Вадим Сокiл насамперед дослiджував космiчне промiння - одне з
найменш вивчених фiзичних явищ.
    Слiд визнати, що природа  цього  загадкового  випромiнювання,
надзвичайно жорстокого,- воно пронизує на своєму шляху майже  всi
перепони,- лишалася i досi не вивченою наукою.  Вiдомо  було,  що
випромiнювання виникає десь у бездоганних глибинах Всесвiту -  i,
мабуть, це все. Розвиток науки i технiки за останнi роки  допомiг
людинi оволодiти великими висотами. Прекраснi радянськi  ракетоп-
лани пiдiймалися до найвищих шарiв  стратосфери  i  починали  вже
штурмувати iоносферу. Але й вони не допомогли науцi розгадати ос-
новнi таємницi космiчного промiння. Безсилими виявились також  не
лише радiозонди, але й штучнi супутники  Землi;  навiть  корабель
"Мiсяць-2", автоматичнi апарати якого зафiксували активнiсть кос-
мiчного випромiнювання на всiй вiдстанi мiж Землею i Мiсяцем,  не
внiс нiчого вирiшальне нового  в  це  питання.  Встановлено  було
тiльки одне: що вище над Землею,  що  далi  вiд  Землi  провадити
спостереження, то активнiша дiя космiчного промiння.
    Вченi сподiвалися, що тепер астроплан академiка Риндiна допо-
може,  нарештi,  з'ясувати  природу  загадкового  випромiнювання.
Правда,  дехто  з  учених  висловлював  побоювання,  що  космiчне
промiння в глибинах мiжпланетного простору може  вплинути  погано
не тiльки на прилади, а й на  органiзм  учасникiв  експедицiї.  В
якiй мiрi обгрунтованими були такi побоювання,- нiхто,  звичайно,
сказати не мiг, тим бiльше, що iншi вченi  заперечували  цю  мож-
ливiсть. Все-таки Ленiнградський iнститут  фiзичних  проблем  на-
полiг на тому, щоб в астроплан  взяли  запаси  листового  свинцю.
Космiчне промiння в певнiй мiрi  затримує  свинець  -  в  усякому
разi, бiльше, нiж iншi матерiали. Iнститут фiзичних проблем  вва-
жав, що в разi потреби апарати i люди можуть бути захищенi  таки-
ми свинцевими аркушами.
    Так чи iнакше, але  досi  нiхто  з  учасникiв  експедицiї  не
помiчав  нiяких  змiн,  не  вiдчував  нiякого  впливу  космiчного
промiння на свiй органiзм, хоча астроплан давно вже  перебував  у
мiжпланетному просторi.
    Сокiл наполегливо провадив свої дослiдження, вимiрюючи iнтен-
сивнiсть i напрям потокiв космiчного випромiнювання.  Вiн  працю-
вав iз складними приладами, i Галя Рижко з повагою  поглядала  на
їх циферблати. Чутливi стрiлки,  здригаючись,  вiдзначали  iнтен-
сивнiсть космiчного промiння,  яке  пронизувало  весь  астроплан.
Iншi прилади дозволяли встановити напрям, за яким промiння  поши-
рювалося у Всесвiтi. Справа була в тому, що чимало вчених взагалi
заперечували думку про якийсь  переважний  напрям  потокiв  цього
промiння. Дослiдження Сокола мали метою перевiрити всi  такi  до-
гадки i встановити iстину.
    Нiкого, крiм Риндiна, Сокiл не знайомив  з  наслiдками  своїх
спостережень i висновками. Тiльки Микола Петрович,  керiвник  ек-
спедицiї, мав право коли завгодно пiдходити до Вадима пiд час йо-
го роботи i переглядати розрахунки i записи. Одного  разу  Галина
Рижко випадково почула коротку розмову:
    - Чи певнi ви, що головний потiк iде саме з боку  крабовидної
туманностi Тельця? - запитував стурбованим тоном Риндiн.
    Сокiл вiдповiв, дещо вагаючись:
    - Поки що всi данi свiдчать саме про  це,  Миколо  Петровичу.
Але ось пiвгодини тому гамма-прилад показав, що  напрям  змiнився
на шiсть градусiв. Може статися, якраз у цей час пости  керування
вiдхилили курс ракети?
    - Сумнiваюсь. Вони попередили б мене або принаймнi  сповiсти-
ли б про це потiм. Треба перевiрити. Цiкавiше за все, що в  тако-
му разi головний напрям космiчного промiння збiгається з одним iз
головних потокiв радiовипромiнювання. Ви пам'ятаєте, їх три, такi
потоки: вiд дзети Тельця, вiд "наднової" зiрки в сузiр'ї  Кассiо-
пеї i вiд тiєї точки в сузiр'ї Лебедя, де, як твердять, зiткнули-
ся двi галактики. Перевiряйте, перевiряйте, Вадиме! Це надзвичай-
но важливо. Невже центри виявляються спiльними i  для  космiчного
промiння, i для радiовипромiнювання?..
    I Риндiн повернувся до себе в навiгаторську рубку, а Сокiл  з
головою занурився в свої розрахунки.
    Галя Рижко мало що зрозумiла з усiєї цiєї розмови.  Тут  було
страшенно багато темного й незрозумiлого, в цiй заплутанiй астро-
номiї! З часом вона безумовно зрозумiє все, цього Галя була  пев-
на. I якщо б вона не вирiшила нi про що не запитувати Вадима Сер-
гiйовича, доки вiн не перестане  офiцiальничати,-  звiсно,  можна
було б дуже швидко довiдатися, в чому тут рiч. Але Сокiл мовчав -
чи то вiд збентеження, чи чомусь ще. А сама Галя починати не мог-
ла: тут уже було питання самолюбства!
    Найбiльше подобалося Галi допомагати Ван Луновi.  Щодо  готу-
вання їжi i господарських справ, то все це Галя, як ми  пам'ятає-
мо, взяла в свої руки з першого ж таки дня. До речi, Ван  Лун  аж
нiяк  не  заперечував.  У  нього  лишалося  чимало  дiла.    Крiм
обов'язкiв штурмана, про якi ми вже говорили, вiн стежив за робо-
тою численних приладiв, що автоматично очищали повiтря в  астроп-
ланi, видаляли з нього вуглекислоту, додавали свiжого кисню i ре-
гулювали вологiсть повiтря. Схвально поглядаючи на Галю, яка  до-
помагала йому, Ван Лун промовляв:
    -  Дуже, дуже добре, дiвчино! Ще трохи - i  Микола  Петрович,
вважаю, дозволить передати вам все господарство. Шанобливо  прошу
- придивляйтеся, вивчайте. Воно взагалi дуже iнтересно.
    Втiм, Галинi Рижко  здавалося  неймовiрно  цiкавим  буквально
все. Микола Петрович заохочував iнтерес дiвчини до  справ  експе-
дицiї. Посмiхаючись, вiн казав:
    -  Ви, Галю, можете бути дуже кориснi нам. Навiть не  нам,  а
всiй науцi. Подумайте тiльки: все, що ви вiзьмете на  себе,  роз-
вантажить Ван Луна i Вадима. У них лишиться бiльше часу  для  го-
ловних справ. А вiд цього,  безумовно,  виграє  наука.  Звичайно,
тут, як i всюди, треба знати мiру. Якщо, наприклад, забрати  над-
то багато обов'язкiв у Ван Луна, то вiн почне витрачати весь  час
на тренувальну стрiльбу. А це для науки, гм, не найкориснiше.
    -  Вважаю скромно: все ж таки кориснiше, нiж  лiричнi  вправи
для геолога,- ущипливо вiдповiв Ван Лун, покосившися в бiк Сокола.
    Дiло вiдбувалося пiд час обiду. Сокiл, мабуть, не розчув фра-
зи Ван Луна, занурений у власнi  думки.  Iнакше  вiн  обов'язково
вiдповiв би аналогiчною шпилькою на адресу Вана. Такими вже  були
звичнi стосунки двох друзiв.
    На загальне здивування Сокiл  раптом  палко  заявив,  немовби
пiдбиваючи пiдсумок своїм мiркуванням:
    -  Археоптерикс має бути! Неодмiнно має бути.
    Сенс цього вигуку зрозумiв тiльки Ван Лун, який зразу ж  таки
охоче пiдтримав розмову:
    -  Це, роблю висновок, нове вiяння в науцi? Дуже цiкаво. Зга-
дую: вчора один мiй добрий друг наполегливо запевняв,  що  ми  не
зустрiнемо археоптериксiв. Боюся помилитися, але вiн нiбито дово-
див, що розвиток фауни на Венерi ще не дiйшов до них.
    -  Я не говорив так,- ображено заперечив Сокiл.
    -  Попереджав, боюся помилитись,- ввiчливо нагадав  Ван  Лун,
посмiхаючись краєчками губiв.
    -  Киньте, Ван! Тут справа не в жартах, та ще сумнiвного  ха-
рактеру! Так, я вчора ще не вирiшив для  себе  цього  питання.  А
сьогоднi прийшов до певних висновкiв. На жаль, для вас усе це  не
дуже важливо.
    -  Дозволю собi спитати: чому? -  насторожено  примружив  очi
Ван Лун.
    -  А що являє собою для вас цей самий археоптерикс? У  кращо-
му разi - чергову цiль для пострiлу, i все.
    -  Можна й так. Вважаю, ваш археоптерикс мене цiкавить менше,
нiж iншi тварини. Як мисливця, пiдкреслюю.
    -  А iнакше ставитися до нього ви й не можете. Тим часом  для
геолога чи палеонтолога це питання надзвичайно важливе. Його пра-
вильне розв'язання може багато на що  пролити  свiтло.  Що  таке,
кiнець кiнцем, археоптерикс? Ну, скажiть, Ван!
    Ван Лун не любив запитань "з пiдковиркою", якi  охоче  ставив
перед ним Вадим Сокiл. Однак палеонтологiєю вiн у свiй час  трохи
цiкавився: тут нiбито  не  було  нiчого  пiдступного.  Презирливо
скрививши губи, Ван Лун вiдповiв:
    -  Хм... думаю - такий птах... з рiзних ваших потвор однiєї з
ер... як це?.. мезозойської чи плезозойської?
    -  Ха-ха-ха! - розреготався  геолог,  переможно  глянувши  на
Риндiна i Галю.- Як ви зволили сказати? "Плезозойської" ери?  Ой,
не можу! Ха-ха-ха! Дорогий Ван... ой, не можу! Ха-ха-ха! Ви,  ма-
буть, вважаєте, що назва ери походить  вiд  найменування  тварини
плезiозавра? "Плезозойська"! От насмiшив!
    Ван Лун помiтно  образився,  хоча  голос  його  лунав,  як  i
ранiше, урiвноважено:
    -  Дозволю собi зауважити: нiколи не вважав себе знавцем  па-
леонтологiї,- сухо вiдповiв вiн.- Моя спецiальнiсть -  енергетика
i ще трохи подорожi та полювання. Назви ер пам'ятаю не дуже,  мо-
жу помилитися. Сподiваюсь, коли вашi звiрi з'являться, знайду для
них  пiдходящу  кулю.  А  вам  можна  буде  спокiйно   працювати,
сподiваюсь також. I сказати потiм, яка тварина, яка саме  ера.  I
пiдкреслюю: не дуже добре володiю вашою мовою. Можу iнодi помиля-
тися. Пробачте!
    Микола Петрович вирiшив, що йому слiд втрутитися  в  розмову,
яка набула дещо гострого характеру. Вiн м'яко зауважив  примирли-
вим тоном:
    - На вашому мiсцi, Вадиме, я не звертав би уваги на  випадко-
ву обмовку. Цiлком ясно, що Ван Лун просто  помилився  на  словi.
Зрозумiло, що вiн хотiв сказати не "плезозойська" ера, а  "палео-
зойська", чи не так, Ван?
    -  Вадим мiг зрозумiти одразу,- стримано i все ще трохи обра-
жено пiдтвердив Ван Лун.
    Микола Петрович так само примирливо закiнчив:
    -  А вам, Вадиме, не завадило б щиро визнати, що ви й досi не
взялися як слiд за тренувальну стрiльбу. Нiби ви не знаєте, що це
- ваше слабке мiсце. Ви зобов'язанi оволодiти пiстолетом i  гвин-
тiвкою не гiрше вiд нашої Галi. Ви йому  допоможете,  дiвчино?  У
Ван Луна щось нiчого не виходить з його другом.
    Галина Рижко, зашарiвшись (i коли  вже  вона  вiдучиться  вiд
цiєї поганої звички?..), мовчки кивнула головою. Сокiл скоса гля-
нув на неї i покiрливо вiдповiв:
    -  Завтра ж таки почну, Миколо Петровичу. Визнаю, що вiдстав.
    -  То ж бо й є. I ось що я думаю, Вадиме. Питання про археоп-
терикса досить цiкаве, а менi, на жаль,  не  довелося  чути  вашi
мiркування з приводу цього. Чи не погодитеся ви пояснити нам вашi
погляди? Час зараз
є. Це буде корисно нам усiм i, зокрема, нашому молодшому  товари-
шевi.- Вiн указав на Галю.
    -  Наш молодий товариш, Миколо  Петровичу,-  вiдповiв  Сокiл,
протираючи окуляри,- обiзнаний на цьому дещо бiльше i глибше, нiж
дехто iз старших...
    -  Вадиме! - докiрливо перестерiг його Риндiн.
    -Та нi, я справдi нiчого не хотiв сказати такого. Ви в  цьому
переконаєтеся самi. Ми чимало розмовляли з Галею на теми геологiї
i палеонтологiї... ще там, на Землi,- додав вiн.-I якщо мова зай-
шла про лекцiю, чи що, або реферат, то дозвольте перше слово  на-
дати товаришцi Рижко. Вона впорає- ться з цим, запевняю вас.
    Микола Петрович помiтно зацiкавився:
    - Ви так вважаєте, Вадиме? Ану, прошу вас, Галю. Ми слухаємо.
    Галя безпорадно подивилася на Риндiна, на Сокола,  який  три-
мався так, нiби все це його зовсiм не обходило, на Ван  Луна,  що
спiвчутливо дивився на неї. Виходить, як на iспитi. Там теж  люб-
лять отак запрошувати: "Прошу вас, ми  слухаємо..."  Ну,  гаразд,
якщо слухаєте, то слухайте! Галина Рижко нiколи не ухилялася  вiд
бою. Будь ласка!
    - А про що я мушу розповiсти? - вже задерикувато спитала  во-
на саме Сокола.
    - Ну... про геологiчнi перiоди, чи що.
    Галя набрала повнi груди повiтря i хутко заговорила:
    - Iсторiю Землi подiляють на два  часи:  догеологiчний  -  це
неймовiрно довгий перiод космiчного розвитку нашої  планети  -  i
геологiчний. Цей останнiй подiляється на ери, а ери  на  перiоди.
Перiоди - на епохи. Найстародавнiшi ери - архейська i  еозойська.
Вони не залишили нам майже нiяких ознак життя  тварин  i  рослин.
Нашi знання про розвиток життя починаються з палеозойської ери, з
першого її перiоду  -  кембрiйського.  За  ним  iшли  девонський,
кам'яновугiльний i пермський перiоди цiєї ж  самої  палеозойської
ери. Пiсля цього почалася мезозойська ера з її перiодами: трiасо-
вим, юрським i крейдяним. Далi - кайнозойська ера.  Це  вже  наша
ера, її перiоди - третинний i четвертинний. Все!
    Вона спинилася, захекавшись, наче пiсля  доброї  пробiжки  на
сто метрiв. Сокiл демонстративно зааплодував:
    -  Ну, що я вам казав, Миколо  Петровичу?  Хiба  не  зразкове
знання теми? Стисло, конкретно i без помилок. А тепер  можу  дещо
додати i я. Мiж iншим, це, зокрема, може бути корисним i для Вана.
    Ван Лун виразно пихкнув люлькою.
    - Нi, я зовсiм про iнше,- мирно пояснив Сокiл.-  Я  про  свої
думки. Ви прекрасно знаєте, Ван, що Венера настiльки молодша  вiд
Землi, що там тепер мусить проходити ера, подiбна до земної мезо-
зойської. Чому це так - цiлком ясно. Всi спостереження, якi  про-
вадилися досi з метою вивчити атмосферу Венери, показали, що  на-
ша сусiдка завжди огорнена суцiльною пеленою густих  хмар  -  вiд
полюса до полюса. Це свiдчить про бурхливе  паростворення  на  її
поверхнi. Далi, останнi дослiдження складу її атмосфери  показали
дуже своєрiдну картину. Я нагадаю вам про це,  Миколо  Петровичу,
це я про нашу бесiду з Акiмовим, пам'ятаєте?
    - Звичайно,-  пiдтвердив  Риндiн.-   Професор    Московського
унiверситету.
    - Саме так. Я прочитаю вам висновки цього солiдного  вченого.
Я тодi записав їх. Ось вони.
    Сокiл перегорнув кiлька сторiнок своєї записної книжки i про-
читав уголос:
    -  "Незвичайно щiльна атмосфера Венери помiтна, як вiдомо,  у
формi обiдочка в перiод проходження планети по сонячному диску. Я
порiвнював темнi лiнiї в спектрi Венери  з  лiнiями  вуглекислого
газу в лабораторiї. I змушений констатувати, що обидва ряди лiнiй
майже збiглися. Отже, можна твердити, що в атмосферi Венери  дуже
багато вуглекислоти. Без побоювань помилитися,  я  вважаю,  що  в
повiтрi Венери вуглекислого  газу  майже  в  десять  тисяч  разiв
бiльше, нiж в атмосферi Землi. Ось чому я дуже радив би вам  узя-
ти з собою досить великий запас кисню..." Ну,  далi  йдуть  деякi
спецiальнi висновки. Проте i прочитаного цiлком досить.
    -  Так, вважаю, досить,- серйозно погодився Ван Лун.-  В  де-
сять тисяч разiв бiльше? Iнтересуюсь: чим же дихають там вашi ар-
хеоптерикси i бронтозаври?
    -   Все це  доведеться  з'ясувати  саме  нам,-  тихо  вимовив
Риндiн.
    -   Важкувато нам доведеться на Венерi,-  сказала  стурбовано
Галя.
    -   Ми маємо скафандри. Це буде, звичайно, важкувато, але  що
ж поробиш? А може статися, цi припущення виявляться i перебiльше-
ними.
    -   От-от, ми все це i перевiримо,- заговорив  знову  Сокiл.-
Але я особисто надаю вирiшального значення твердженням  професора
Акiмова. Це виключно серйозний науковий працiвник. Ви пам'ятаєте,
Миколо Петровичу, як вiн спецiально прийшов до нас, щоб  розказа-
ти про наслiдки своїх спостережень i попередити  нас?..  Так  от,
хай Акiмов навiть дещо перебiльшує, хай на Венерi не  так  багато
вуглекислоти, як вважає вiн. Все одно цього також  цiлком  досить
для моїх висновкiв. Будь ласка, Миколо Петровичу, ось  об'єктивнi
данi про умови життя на  Венерi.  Виключна  вологiсть  атмосфери,
суцiльнi хмари, середня температура - досить стала i без  великих
коливань,  десь  близько  сорока  градусiв  вище  нуля,-   значно
збiльшений  процент  вмiсту  вуглекислоти  в  атмосферi.  Все  це
свiдчить про те, що на Венерi нинi продовжується не тiльки  мезо-
зойська ера взагалi, але навiть точнiше - юрський її перiод.
    -  А поправки на самобутнiсть i  своєрiднiсть  розвитку  форм
життя на Венерi? - запитливо зауважив Риндiн, який слухав  Сокола
з великою цiкавiстю.
    -  Втiм, Миколо Петровичу, адже ж це само  собою  мається  на
увазi,- трохи ображено вiдповiв Сокiл.- Я  просто  вживаю  звичнi
для нас термiни.
    Галина Рижко захоплено слухала геолога. Перед  її  очима,  що
враз заблищали, вже виникали дивнi, розкiшнi картини життя  Вене-
ри. Буйнi лiси невиданих рослин -  гiгантських  пальм,  папоротi,
примхливих хвойних  дерев...  i  серед  цих  хащiв  -  неймовiрнi
напiвфантастичнi страховища, потвори, якi так вражали її уяву  ще
в дитинствi на сторiнках пiдручникiв i популярних книжок  з  гео-
логiї. Брр!.. i страшно, i неймовiрно цiкаво!
    -  Дозволю собi  утруднити  вас:  чому  цi  умови  характернi
тiльки для юрського перiоду? - поцiкавився Ван Лун.
    -  Можу пояснити,  Ван,-  поблажливо  зауважив  Сокiл.-  Пер-
ший-лiпший пiдручник з геологiї  розкаже  вам,  що  для  юрського
перiоду на Землi були типовими саме пiдвищена вологiсть  атмосфе-
ри i пiдвищена середня температура. Це загальновiдомо. А якщо до-
дати до цього ще значно збiльшений процент  вуглекислого  газу  в
повiтрi, то стає остаточно неминучим саме такий висновок. Бо вуг-
лекислота, себто сполука вуглецю з киснем, дає рослинам у надмiрi
необхiдний
їм матерiал для побудови клiтин. I  саме  надмiр  вуглекислоти  в
довколишньому середовищi за певних вiдомих  умов  може  виявитися
дуже корисним для розвитку рослин.
    -  Розумiю,- погодився Ван Лун.- А далi?  Нагадую:  археопте-
рикс?
    -  А справа ось у чому. Якщо ми зробимо висновок, що  на  Ве-
нерi зараз триває перiод, аналогiчний земному юрському, то  муси-
мо неминуче пов'язати рослинний свiт цього перiоду з його тварин-
ним свiтом. Iншими словами, на Венерi мусять тепер iснувати  тва-
рини, аналогiчнi  тим,  якi  населяли  Землю  в  юрський  перiод.
Справдi, хiба можна заперечувати взаємозв'язки фауни  i  флори  у
першому-лiпшому геологiчному перiодi? Певна рiч, нi! А коли  так,
то виходить, що на Венерi ми зустрiнемося з динозаврами,  бронто-
заврами, атлантозаврами, диплодоками з категорiї...
    -  Рептилiй,- вставила i своє слово Галя Рижко. Вона вiдчува-
ла, як розповiдь Сокола дедалi бiльше захоплює її. Ах,  якi  над-
звичайнi справи чекають їх на Венерi.  Скорiше  б  уже  опинитися
там! Вона не сходила палаючих вiд збудження очей з  Сокола,  який
вiв далi:
    -  Потiм ми, очевидно, натрапимо на Венерi на хижакiв типу...
    -  Цератозаврiв! - знову не витримала Галя.  О,  вона  чудово
пам'ятала малюнки, якi зображали цих доiсторичних велетнiв. Та що
там малюнки! Дiвчина вже нiби на власнi очi бачила цих потвор - з
довгими шиями, зубастими пащами i величезними гребiнцями на  спи-
нах. Ось вони виповзають на товстих кривих  лапах  з  лiсу,  вони
наступають на вiдважних мандрiвникiв, якi вийшли з ракетного  ко-
рабля в своїх скафандрах,- без скафандрiв,  звичайно,  не  можна,
атмосфера Венери непридатна для  дихання  людини...  Лютi  хижаки
загрозливо роззявляють пащi... але вперед виходить смiливий  мис-
ливець Ван Лун! Вiн спокiйно прицiлює- ться... бац! Один з страш-
них велетнiв падає, корчиться, загрiбає лапами землю, ламає дере-
ва. Але друга потвора тим часом кидається на Ван  Луна  з  iншого
боку. А вiн - вiн не помiчає цього. "Товаришу Ван, небезпека!"  -
кричить йому Галя. Проте Ван Лун не чує. Потвора наближається  до
нього, вона уже ось-ось схопить його, розiрве на шматки.  I  тодi
Галина Рижко блискавично дiє. Так, прийшла її черга показати,  на
що вона здатна! Вона прикладає гвинтiвку до плеча. Лунає пострiл,
влучний пострiл юного снайпера, який безстрашно зустрiв  небезпе-
ку. Куля з гвинтiвки Галi Рижко вбиває хижака. Як i перша  потво-
ра, вiн падає, звивається в корчах, з нього юшить  густа  кров...
Ван  Лун  дякує  Галi,  а  вона  вiдповiдає  йому:  "Нiчого,   це
дрiбницi!", i спокiйно йде далi, її пильнi очi вже  шукають  iншу
цiль... Ех, оце життя!
    Захоплена яскравими картинами, якi малювала їй уява, Галя за-
була на мить, що вона перебуває поки що не на Венерi, а все ще  в
астропланi. Давай далi, давай! I вона з силою вдарила кулаком  по
столу, бiля якого вiдбувалася бесiда.
    I зразу ж таки дiвчина злетiла вгору, пiд стелю,  вiдштовхну-
та власним ударом. Чашка з водою, яку тримала Галя, полетiла, пе-
рекидаючись в повiтрi, в один бiк, виделка - в iнший. А сама  Га-
ля, хапаючись за шкiрянi петлi в стiнi, з усiх сил брикала  нога-
ми, щоб повернути тiлу нормальне положення. Вона чула гучний смiх
товаришiв, але не наважувалася навiть поглянути в їх  бiк:  такий
сором, така ганьба! Досi не звикнути до умов життя  в  невагомому
свiтi!  "Юний  снайпер",  "вiдважний  стрiлець"...  просто  дурне
дiвчисько, що не вмiє держати себе в руках, ось вона хто!
    Спритним рухом Ван Лун спiймав чашку, яка все ще  перекидала-
ся в повiтрi, i поставив її на стiл, закрiпивши в пружинному  за-
тискачi. Ще через секунду повернулася з повiтря i виделка. Цiлком
спокiйно, наче сталося саме те, що мусило статися, Ван Лун сказав:
    - Шкодую,  Iнститут  мiжпланетних  сполучень  не   передбачив
мiцнiших затискачiв, щоб добре утримувати на  мiсцi  експансивних
пасажирiв. Галю, треба помiркувати. Ременi чи шнурки зав'язувати.
Стелю головою пробивати не треба!
    Не пiдводячи очей, знiяковiла Галя Рижко  знову  примостилася
бiля столу. Цього разу вона не знайшла слiв  для  вiдповiдi.  Якi
там слова! Ще хвилина - i вона могла б розплакатися з  досади  на
саму себе! Втiм, тут, як завжди, доброзичливо вiдгукнувся  Микола
Петрович.
    -  Досить, досить, друзi! Менi здається, що Вадим не закiнчив
своєї розповiдi. Ви спинилися на цератозаврi?..
    -  Правда,  Галю,  адже  ви  самi  можете  доповнити   мене,-
приєднався до нього Сокiл, бажаючи розважити засмучену  дiвчину.-
Ми не згадали кiлькох рептилiй того ж таки перiоду. Пам'ятаєте, з
тих, що пристосувалися до життя в повiтрi?
    Галя потроху опанувала себе.
    -  Птеродактилi i рамфорiнхи,- вiдповiла вона коротко, все ще
втупившись у стiл.
    -   Так,- пiдтвердив Сокiл.- Отже, я закiнчую. Ми,  очевидно,
зустрiнемося на Венерi з iхтiозавром, рептилiєю, яка  пристосува-
лася до життя у водi, забавною такою напiврибиною. I  зрештою,  я
певен, що ми знайдемо там i живих  археоптериксiв  -  цих  дивних
напiвплазунiв, напiвптахiв. У мене, каюся, є навiть своя мрiя...
    Вiн спинився на кiлька секунд, нiби обмiрковуючи.
    -   Яка мрiя?
    -   Привезти назад на Землю, як зразок, одного живого археоп-
терикса. Адже ж вiн, слово честi, дуже малесенький, i важить  ма-
ло, i мiсця займе зовсiм небагато. Миколо Петровичу, адже  ж  ар-
хеоптерикс за розмiром не бiльший вiд звичайної нашої ворони,-  з
благанням додав Сокiл, поглянувши на Риндiна.
    -  Мабуть, поки що про це говорити ранувато,- вiдповiв  той.-
Спочатку знайдiть вашого археоптерикса, а тодi вже обговоримо, як
бути з ним.
    -  Наважуся  заперечити,-  втрутився  в  розмову  Ван    Лун,
зберiгаючи незворушно серйозний вигляд.- Навiщо, вважаю, везти на
Землю таку дрiбницю? Це не фауна Венери, це просто  як  ворона...
як це?.. Так, обскубана ворона! Нi, нi,-  рiшуче  вiв  вiн  далi,
нiби не помiчаючи того, що Сокiл ось-ось  готовий  був  вибухнути
вiд обурення,- пропоную краще дещо  переконливiше.-  Вiн  виразно
приклацнув пальцями.- Наприклад, можна бронтозаврика... дуже  по-
менше розмiром, щоб помiстився в кораблi. Вважаю,  можна  тримати
його на ланцюжку для безпеки. I привчати їсти з рук... а?
    Дружний смiх зустрiв пропозицiю Ван Луна. Дiйсно, це була ку-
медна думка: везти в астропланi на Землю, та ще привчати  їсти  з
рук "невеличку" тварину - метрiв щось вiсiмнадцять завдовжки!
    -   Менi  здається,  ви  забуваєте,  Ван,  що  у  нас   всьо-
го-на-всього астроплан,  а  не  океанський  пароплав,-  зауважив,
смiючись, Риндiн.
    -  Дозволю собi  з'ясувати:  не  забув.  Пропоную  не  багато
рiзних зразкiв,- наполягав Ван Лун,  не  змiнюючи  тону,-  тiльки
один бронтозаврик, Миколо Петровичу! Щонайменшу, як це,-  бронто-
заврячу дитинку. Вона, мабуть, трошки пiдросте в  дорозi.  Приле-
тить на Землю дуже симпатична!
    Певна рiч, Ван Лун вiдверто жартував. Але людина, незнайома з
його манерою жартувати, наприклад, Галина Рижко,  легко  могла  б
подумати, що вiн говорить цiлком серйозно. Жоден мускул не здриг-
нувся на його незворушному  вилицюватому  обличчi,  не  пiдвелися
навiть краєчки його повних губiв. Тiльки гострi сiрi очi,  здава-
лося, примружилися трохи бiльше.
    -  Гаразд, гаразд,- вiдповiв нарештi Риндiн.- Подивимося, ви-
беремо там. У нас попереду ще багато часу для мiркувань. У  край-
ньому разi кожен вiзьме те, що буде йому до смаку. Вам, Ван Лун,-
бронтозавряче дитинчатко, Соколовi - археоптерикс, ну, а ми з Га-
лею на мiсцi подивимося. Життя на Венерi, як я собi уявляю,  таке
романтичне i химерне, що...
    Вiн не закiнчив. Його голос раптом потонув у гулi i  гуркотi.
Дзвiнко загув метал, астроплан здригнувся, наче вiд мiцного удару.
    I зразу пiсля того стало чути, як щось напружено i  пронизли-
во засвистiло. Свист був монотонний, вiн  не  припинявся  анi  на
мить, вiн долинав немовби звiдкись зверху... Що це таке? Що  тра-
пилося?
    Зблiдла Галя Рижко запитально дивилася на вчених.  Чому  вони
мовчать? Чому Ван Лун стиснув у кулацi свою люльку,  а  в  Сокола
таке стривожене обличчя i тонкi пальцi нервово  перебирають  край
пiджака? Чому Риндiн нахмурився так, що його кошлатi брови  майже
зiйшлися на перенiссi?..
    А свист не змовкав. Галя глибоко зiтхнула, їй раптом здалося,
що стало важко дихати. I тут-таки вона помiтила, що i Сокiл дихає
так само утруднено. Що ж це?..
    Риндiн кинувся до панелiв з кнопками i рукоятками, якi  керу-
вали апаратами для очищення повiтря. Вiн повернув одну  рукоятку,
Другу, придивився до циферблатiв. Свист не змовкав. Микола Петро-
вич обернувся до товаришiв. Його слова лунали як рiшучий наказ:
    -  Негайно надiньте скафандри! Галя вiзьме мiй. Я зачинюся  в
навiгаторськiй рубцi. Ван Лун, ви будете керувати роботою. В бор-
ту астроплана пробоїна. I крiзь неї в простiр виходить наше доро-
гоцiнне повiтря. Надiти скафандри! Хутко!
    Монотонний свист не стихав. Риндiн, швидко перебираючи  петлi
в стiнi, пересувався до навiгаторської рубки, але ще  перед  тим,
як зачинити за собою наглухо дверi, вiн на секунду спинився i до-
дав:
    -  Я думаю, що це - метеорит.  Сподiватимемося,  що  вiн  був
один. До роботи, Ван Лун!
    Дверi м'яко зачинилися за ним.  Метеорит?..  Метеорит  пробив
стiну астроплана?.. Але тодi ж  це  означає,  що  все  повiтря  з
мiжпланетного корабля вийде в простiр.  Це  означає,  що...  Галя
Рижко нервово стиснула кулаки. На хвилину вона зовсiм  розгубила-
ся. Думки не слухалися її, вона перестала володiти собою. Що  мо-
же зробити Ван Лун, якщо стiну астроплана пробито?
    Астроплан здригнувся ще раз. Це був ще один  удар,  не  такий
мiцний, як перший, але все-таки вiдчутний. I цей другий удар  був
немовби сигналом: по металевих стiнках корпусу астроплана забара-
банив дощ, град дрiбних уривчастих ударiв. Всi вони йшли з  одно-
го боку - злiва i зверху.
    Галя завмерла, жах охопив її.
    Метеорит був не один!


        РОЗДIЛ ВОСЬМИЙ,

    де розповiдається про те, як Ван Лун i Ва-
    дим  Сокiл  лiквiдували наслiдки зiткнення
    астроплана з метеоритом,  а Галя Рижко тим
    часом навчалася користуватися скафандром.

    Соромно було признатися, проте Галя Рижко  вiдчула  неприємну
слабкiсть в ногах. Вона збентежено закусила губу i подивилася  на
Ван Луна i Сокола. Тi були вже в скафандрах i надiвали шоломи.  А
вона все ще стояла, мов скам'янiла!.. Швидше, швидше!
    -  Галю, чи не треба вам допомогти? - почула вона голос Соко-
ла, який долинав до неї чомусь глухо, немов крiзь вату.
    -  Нi, нi, я сама впораюсь! - крикнула вона у вiдповiдь.
    Як дивно: варто людинi, хоч би як  вона  розгубилася,  почати
щось робити,- i вона дуже швидко опановує себе! Галя Рижко влiзла
в скафандр. Пальцi в щiльних  рукавичках  робили  спочатку  якiсь
незграбнi  рухи.  Але  все-таки  вони  без  особливих   утруднень
вiдстебнули пряжки ременiв, якi прикрiплювали скафандр  до  нiшi,
де вiн стояв. Тепер шолом! Галя опустила на голову прозорий  зак-
руглений зверху цилiндр, який сам щiльно лiг своєю нижньою части-
ною на наплiчне вигнуте кiльце. Дiвчина зсередини замкнула замки.
Готово! Цилiндричний шолом наглухо iзолював її голову.  А  дихати
як? Та все було передбачено.  Замки  шолома,  закриваючись,  самi
привели в дiю повiтряний апарат. Тепер треба було тiльки поверну-
ти зсередини оцю рукоятку, як навчав її  Ван  Лун,  вiдрегулювати
приток повiтря.
Єсть! До цилiндра шолома почав надходити кисень з резервуарiв  на
спинi скафандра, заряджених  оксилiтом.  Так  називалася  чудесна
хiмiчна речовина, розроблена в  Iндiйському  iнститутi  пiдводних
дослiджень. Вона поглинала з  повiтря  в  шоломi  вуглекислоту  i
шкiдливi продукти дихання людини i замiсть  них  подавала  свiжий
кисень.
    Галя Рижко виступила з нiшi. Вона стояла, намагаючись не  ру-
хатися, щоб звикнути до скафандра, i тiльки обережно пiднiмала  i
опускала руку. Крiзь мiцне й iдеально прозоре органiчне скло  шо-
лома-цилiндра було добре видно, як Ван Лун пiдiйшов до панелi ке-
рування повiтряними приладами i вимкнув їх один за одним.  Здиво-
вана Галя почула його спокiйний голос; вiн здавався зараз  навiть
чiткiшим, нiж хвилину тому. Хiба шолом пропускає звуки?.. Ван Лун
говорив нiби про себе:
    -   Навiщо марно витрачати повiтря? Все одно його висмоктує з
каюти простiр! Тиск дуже-дуже впав.
    Галя пiдiйшла до барометра-анероїда, прикрiпленого до  стiни.
Його маленька тремтлива стрiлка, яка показувала  тиск  повiтря  в
каютi, повiльно пересувалася лiворуч... Вона вже  давно  залишила
позаду червону риску з цифрою 760 i тепер пiдходила до 740... Ось
уже 739... 736... 730... 720... Це означало, що в каютi весь  час
зменшувався тиск повiтря. Воно виходило в простiр крiзь  пробоїну
в стiнi астроплана. Ось  стрiлка  барометра  пройшла  повз  цифру
700,- i продовжувала повзти лiворуч.
    Скафандр Галi Рижко трохи роздувся зсередини, його  рукава  й
шаровари нагадували  величезнi  сосиски,  перехопленi  металевими
кiльцями, якi не давали тканинi  розтягатися  надмiру.  Так  само
роздулися i скафандри Сокола i Ван Луна. Галя розумiла: це  тому,
що всерединi скафандра тиск повiтря лишався нормальним,  а  зовнi
вiн дуже впав. З мимовiльним вiдчуттям побоювання Галя Рижко  по-
мацала пальцями в рукавичках тканину, з якої був  зроблений  ска-
фандр: а що, як раптом вона не витримає, лусне, що  тодi?  Одразу
кiнець! Проте тканина, товста i пружна,  навiть  не  згиналася  в
складки. Це було щось подiбне до надзвичайно мiцної гуми.
    Знову залунав голос Ван Луна:
    - Дуже раджу товаришам увiмкнути електричнi грiлки.  В  каютi
вже стало холодно. Галю, ви пам'ятаєте,  як  увiмкнути  електрог-
рiлку?
    - Так, так, пам'ятаю, спасибi.
    - Все-таки нагадую: навпроти пiдборiддя, в нижнiй частинi шо-
лома, є маленька рукоятка. Повертати треба праворуч.  Не  швидко.
Краще повiльно. Не так, як їхати на цератозаврi, га? Але  вмикай-
те, щоб не замерзнути.
    Справдi, ртутний стовпчик термометра опускався дедалi  нижче.
Жах який! I повiтря виходить, i ще температура  падає!  По  спинi
дiвчини пробiгли мурашки, i вона негайно повернула рукоятку елек-
трогрiлки. Приємне тепло почало розливатися всерединi  скафандра.
I знову Галя подумала: але як же вона чує голос Ван Луна, а вiн -
її вiдповiдi? Адже справа не лише в тому, що
їх роздiляють тонкi прозорi стiнки шоломiв. Якщо крикнути  гучно,
то звук, можливо, проникатиме крiзь них. Але крiм того,  в  каютi
лишається дедалi менше повiтря, а саме  ним  передаються  звуковi
хвилi. Брак  повiтря  -  значить  i  звуки  вже  поширюватися  не
можуть... як же, справдi...
    Але тут в її вухах пролунав голос Риндiна:
    -  Ну як, друзi? Знайшли? Де пробо-
їна?
    На голос академiка озвався Сокiл:
    -  Шукаємо, Миколо Петровичу. Я у лiвому вiдсiку.
    Сокола пiдтримав Ван Лун:
    - Я - у правому. Зараз знайдемо. Галя озирнулася. Анi Сокола,
    анi Ван Луна не було в каютi. "Можливо, Ван Луну  або  Соколу
потрiбна моя допомога?" - майнуло в головi дiвчини. Швидко  пере-
бираючи руками металевi стояки й шкiрянi петлi,  вона  рушила  до
дверей.
    -  Залиштеся! - почула вона наказ Риндiна.-  Там  i  без  вас
упораються. Стежте за приладами. Що з тиском? Яка температура?
    Галя повернулася назад. Маленька стрiлка анероїда  невблаган-
но посувалася лiворуч.
    -  Шiстсот  двадцять  три,  Миколо  Петровичу...   Нi,    вже
шiстсот... п'ятсот вiсiмдесят... п'ятсот шiстдесят... п'ятсот...
    -  Температура?
    -  Мiнус двадцять вiсiм... двадцять дев'ять... Тридцять!
    -  А ви спокiйнiше, дiвчино. Не хвилюйтеся.
    -  Слухаю, Миколо Петровичу,- прошепотiла  Галя,  не  зводячи
очей з стрiлки, яка, здригаючись, повзла далi й далi лiворуч.
    Може статися, академiк Риндiн i справдi має рацiю - чого  вже
тут хвилюватися: ще кiлька хвилин, i в каютi, де  щойно  точилася
весела, жвава бесiда, не  лишиться  навiть  ковтка  повiтря...  а
потiм, потiм...
    -  Ну, чого ж ви мовчите, Галю? - запитував Риндiн.- Вiзьмiть
себе в руки!
    -  Гаразд,  Миколо  Петровичу,-  намагаючись  говорити  впев-
ненiше, вiдповiла Галя.- Тиск чотириста десять... вiсiм... сiм...
Температура мiнус тридцять три...
    Ця невесела розмова лунала i у вухах Сокола. Посуваючись тем-
ним коридором, вiн гарячково  шукав  пробоїну.  Яскравий  промiнь
електричного прожектора, що висiв на  грудях  Вадима,  промацував
кожен сантиметр корпусу астроплана.
    -  Як у вас, Ван Лун? Знайшли? - спитав вiн неголосно,  проте
його перебило гостре запитання Риндiна:
    -  Як ви там, Галю? Тримаетеся? Що нового?
    -  Триста  шiстдесят,  Миколо  Петровичу,-  вiдповiла  Галя.-
Нiчого, тримаюся... триста сорок п'ять... Температура...
    Ван Лун, зцiпивши зуби, вдивлявся в  металевi  листи  обшивки
астроплана, освiтленi його прожектором. Вiн добре знав астроплан,
знав, що назустрiч йому з протилежного  боку  посувається  Сокiл.
Вiн знав, яка вдосконалена конструкцiя корпусу мiжпланетного  ко-
рабля, над створенням якого кiлька рокiв працювали колективи Мос-
ковського i Празького iнститутiв мiжпланетних сполучень.  Мабуть,
навряд чи комусь спало б на думку вважати Ван Луна, вiдомого ман-
дрiвника i мисливця, боязкою людиною. I все ж таки  саме  тут,  у
цьому вузенькому коридорi, Ван Лун явно вiдчув  щось  подiбне  до
страху. Звiдки взялося це вiдчуття?
    Ось тут, злiва, поза супертитановою стiнкою мiститься їх цен-
тральна каюта. Дещо далi починається навiгаторська рубка. Там че-
кає повiдомлень вiд нього Риндiн. А в загальнiй каютi -  ця  мила
експансивна дiвчина Галина Рижко. Там, в обох каютах,  рiвно  го-
рить електрика. В центральнiй каютi хоча й  замало  повiтря,  але
все ж таки там - життя. А направо?.. Направо, поза двома  щiльни-
ми  шарами  мiнеральної  шерстi  i  гуми,  поза  зовнiшнiм  шаром
вiдшлiфованого до слiпучого блиску супертитана,- там мертва  кос-
мiчна безодня. Мiльйони i мiльйони мiльйонiв  кiлометрiв  свiтло-
вих рокiв, ще яких  завгодно  одиниць,  якими  людство  умовилося
вимiрювати вiдстань. Але суть всього цього нагромадження  вимiрю-
вальних одиниць зводиться до одного: там  страхiтлива  порожнеча,
невiдома i безконечна порожнеча Космосу, крiзь яку лине, падає по
iнерцiї
їх астроплан. Як це любив говорити  Микола  Петрович?  "Аргонавти
Всесвiту"? Так, схоже, схоже...
    Раптом Ван Лун спинився. Хутким рухом вiн вимкнув  прожектор.
Так, ось вона, пробоїна! Крiзь неї рiвним незгасаючим свiтлом сяє
яскрава жовтувата зiрка. Чудове, взагалi кажучи,  видовище:  чор-
ний небозвiд i на ньому ця зiрка, наче великий дiамант.  Ван  Лун
пiдiйшов до пробоїни, нахилився i зазирнув у чорну безодню.  Його
прозорий шолом-цилiндр притиснувся до пробоїни в стiнцi,  пiдтяг-
нувся сам до неї, нiби на нього хтось натискував ззаду.
    - Так, розумiю, розумiю,- усмiхнувся Ван Лун.- Присмоктує по-
рожнеча!..
    Дивна зв'язанiсть власних рухiв  вразила  його,  немовби  вiн
iнстинктивно  побоювався  ступнути  зайвий  крок.  Його   обличчя
вiддiляло вiд мiжпланетного простору тiльки товсте органiчне скло
шолома-цилiндра. Дивно i страшно було думати, що тут-таки, за цим
прозорим склом,- температура абсолютного нуля, нiщо, таємнича по-
рожнеча Всесвiту. I вiн, ледве стримуючи  хвилювання,  дивився  у
пробоїну.
    Тепер Ван Лун бачив не одну лише велику жовтувату зiрку,  яку
помiтив спочатку. Чорна безконечна глибина була, здавалося,  геть
уся рясно засипана iскрами й вогниками. Це були  зовсiм  не  такi
зiрки, до яких звик погляд людини на Землi! Вони палали кожна са-
ма по собi, сплiтаючись при тому в  барвистi  чарiвнi  вiзерунки:
погляд пробiгав  по  них,  мимоволi  затримуючись  на  величезних
слiпучих зiрках, якi палахкотiли невгасним яскравим свiтлом дале-
ких гiгантських свiтил.
    Але зараз був не час для спостережень.
    -  Триста двадцять, п'ятнадцять, одинадцять,-  лунав  у  його
навушниках голос Галi.
    -  Миколо Петровичу,- закричав Ван Лун,- дозвольте доповiсти,
пробоїну знайдено!
    -  Дуже добре, Ван,- почув вiн у вiдповiдь нетерплячий  голос
Риндiна.- Чи легко полагодити це?
    -  Зараз почну. Гадаю, заварю швидко. Незабаром  все  буде  в
порядку... Вадиме, прошу вас, iдiть до мене, в сектор...- Вiн ог-
лядiвся, ввiмкнув прожектор. А, ось вони, умовнi позначення пере-
ходiв i вiдсiкiв астроплана! - В сектор К-14! Iнструменти! Одразу!
    -  Єсть!
    Ван Лун знову схилився до пробоїни. Що ж, все-таки попрацюва-
ти доведеться. Оплавленi краї пробоїни свiдчили про величезну си-
лу, з якою вдарив невеличкий метеорит. Очевидно, сам  вiн  вибух-
нув пiд час удару, перетворився на газ.
    -  Вадиме, довго чекати вас доводиться!
    -  А я вже тут, Ван! З темряви з'явився силует Сокола, вiрнi-
ше -  його скафандра. Бiле промiння прожектора прорiзало пiтьму i
схрестилося з промiнням прожектора Ван Луна. Фантастичнi  постатi
двох мандрiвникiв у Всесвiтi схилилися коло пробоїни, пильно роз-
глядаючи її. Метеорит пробив, як той снаряд, оболонку астроплана,
та до того ще й крiплення переборки.
    -  М-да...- пробурмотiв Сокiл.- Оце так удар! Мабуть, нам  ще
пощастило, що в цьому мiсцi було крiплення переборки. Воно  прий-
няло на себе частину удару, iнакше  метеорит  мiг  би  пробити  i
внутрiшню стiнку, врiзатися в каюту... Гаразд, але чому не  спра-
цювали радiолокацiйнi шукачi?.. Це не просто цiкаво, але  й  три-
вожно, Ван. Це визначає, що i надалi...
    -  Про "надалi", вважаю, встигнемо поговорити,- сухо  вiдгук-
нувся Ван Лун.- Давайте працювати, прошу.
    Вiн акуратно вимiрив дiаметр пробоїни.  Потiм  промiння  його
прожектора освiтило принесений Соколом ящик з iнструментами.  Ван
Лун вiдшукав у ньому щось схоже на плескату пробку i вимiрив її.
    -  Нi, треба ширше.
    Вiн узяв iншу.
    -  Ця пiдiйде. Пробка мала конiчну форму. Ван Лун
устромив її тоншим кiнцем у пробоїну - i вона зразу ж таки  втис-
нулася в неї сама майже на третину, Ван Лун задоволене зауважив:
    -  Отак присмоктувало до отвору i мiй шолом.
    -  Вплив порожнечi,- озвався Сокiл.- Вона висмоктує з  нашого
корабля повiтря.
    За ящиком, який принiс Сокiл,  тягнувся  гнучкий  електричний
кабель. Сокiл вийняв з ящика невеличний апарат, з'єднаний  шнуром
з корпусом ящика, приставив його до пробки  i  повернув  вимикач.
Одразу iз приладу висунувся  масивний  металевий  стрижень,  який
дрiбними сильними ударами бив по пробцi. Це був електричний моло-
ток. Частими ударами вiн забивав пробку  в  пробоїну.  Вже  через
пiвхвилини Сокiл виключив молоток. Пробка мiцно  увiйшла  в  про-
боїну, щiльно закривши отвiр.
    -  Тепер заваримо краї!
    У руках Ван Луна був уже iнший апарат. Вiн скидався на знайо-
мий кожному виробничниковi прилад для  електрозварювання,  тiльки
був менший. Ван Лун включив його. Спалахнула слiпуча, яскрава ду-
га полум'я. Легкими рухами Ван Лун проводив кiнчиком  приладу  по
краях пробоїни. I там, де вогняна дуга з'єднувала корпус  астроп-
лана, крiплення переборки i пробку,- метал пробки зразу  розплав-
лявся i заливав стiнку ракети, розпливаючись по нiй. Пробка  зва-
рювалася з металевою стiнкою i крiпленням переборки. Ця  операцiя
забрала теж небагато часу.
    I нарештi Галя Рижко, яка уважно прислухалася до голосiв  Ван
Луна i Сокола, почула радiсний вигук геолога:
    -  Миколо Петровичу, можна пускати  повiтрянi  апарати.  Про-
боїну закрито!
    Проте Риндiн заперечив:
    -  Рано ще, Вадиме! Дверi в коридор вiдчиненi, та й ви ще бу-
дете повертатися, повiтря даремно виходитиме у вiдсiки. Йдiть  до
каюти, iзолюйте її, а тодi  вже  i  вмикайте  апарати  постачання
повiтря.
    -  Єсть!
    Тим часом Галя Рижко, яка остаточно заспокоїлася,  зацiкавле-
но вивчала свiй скафандр. Зроблений вiн був продумано i дуже  до-
тепно. Товстий шар якоїсь невiдомої Галi тканини, мiцної й  пруж-
ної, немов насиченої гумою, вкривав усе тiло; з неї ж були  зроб-
ленi шаровари й рукава. Зовнi ця пружна товста тканина була вкри-
та ще й тонкою металевою сiткою, яка, мабуть, призначена була за-
хищати тканину вiд ударiв, пошкоджень i подряпин i не  давати  їй
надто роздуватися зсередини. Для цього ж таки в рукава й  шарова-
ри були вставленi металевi кiльця.
    Високий цилiндричний закруглений зверху шолом з прозорого ма-
терiалу мiцно закрiплювався  на  наплiчному  вигнутому  кiльцi  з
блискучого металу. Це кiльце зручно лежало на плечах  людини,  не
заважаючи їй  рухатися,  i  разом  з  тим  надiйно  прикрiплювало
цилiндричний шолом. Кiлька гнучких трубок  в  металевих  спiралях
з'єднували нижню частину шолома з апаратами для дихання,  схожими
на ранець, якi мiстилися за спиною.
    Потужний прожектор, закрiплений на  грудях  скафандра,  давав
слiпуче бiле промiння. Галя кiлька разiв вмикала i вимикала його,
знайшовши кнопку керування.
    Виявилося, що руки рухаються в рукавах скафандра зовсiм  лег-
ко - так само, як i пальцi в товстих рукавичках. Вiдчуття зв'яза-
ностi i незграбностi, яке було у Галi перший час, виникало тiльки
спочатку, доки вона не звикла до скафандра.
    Взагалi в цьому надзвичайному скафандрi було безлiч  дотепних
пристосувань. Галя дуже легко  навчилася  керувати  обiгрiванням.
Вона зразу ж таки намацала маленьку рукоятку в нижнiй частинi шо-
лома, про яку
їй сказав Ван Лун, i знайшла потрiбне для  неї  положення.  Елек-
трогрiлка була, мабуть, десь у тканинi костюма, а  можливо,  наг-
рiвалася та сама металева сiтка, яка вкривала скафандр... В  уся-
кому  разi  вiд  цiєї  грiлки  розливалося  приємне  тепло,   яке
рiвномiрно зiгрiвало все тiло.
    Галi дуже кортiло вiдшукати в скафандрi мiнiатюрну радiоуста-
новку, яка давала можливiсть перемовлятися з товаришами i  навiть
чути всi звуки, що лунали зовнi, поза скафандром. Адже для  цього
треба, щоб у шоломi був свiй власний мiкрофон  i  репродуктор  i,
крiм того, окремий мiкрофон, виведений назовнi. Галя  чудово  ро-
зумiла все це, недарма вона завжди цiкавилася радiотехнiкою.  Але
виявити щось у шоломi чи бiля нього  їй  не  вдалося:  мабуть,  i
мiкрофон, i телефон були дуже маленькими.
    Шукаючи радiоустановку, Галя обмацала вже всю верхню  частину
скафандра, коли прочинилися зовнiшнi  дверi  каюти  i  ввiйшли  в
своєму фантастичному для незвичного ока одязi Сокiл  i  Ван  Лун.
Останнiй зачинив за собою дверi, перевiрив, чи досить мiцно  при-
хопили їх кривi важелi, що висунули-' ся з стiни, чи не залишило-
ся десь щiлини. Потiм вiн повернувся до Галi:
    - Нудьгуєте, дiвчино, так? - лагiдно, хоча,  як  i  звичайно,
трохи насмiшкувато пролунав  його  голос.-  Нiчого,  нiчого,  вже
кiнець. Прошу стежити за барометром, включаю постачання повiтря.
    -  Та я зовсiм i не нудьгувала, а слухала, як ви розмовляли,-
вiдповiла Галя.- I потiм зайнята була скафандром. Я нiколи не ду-
мала, що це така складна конструкцiя.
    -  А що, важко впоратися? - спитав Сокiл.
    -  Нi, зовсiм не так! Вiн складний, а  виходить,  що  вся  ця
складнiсть допомагає людинi вiдчувати себе зручно й легко.
    -  Отож воно й є,- задоволено сказав Сокiл.- У нас на астроп-
ланi все так! Ну, незабаром почнемо дихати  нормальним  повiтрям,
товаришi. Ван Лун уже ввiмкнув!
    З вихiдної трубки балона iз стислим повiтрям лився потiк про-
зорого газу. Стрiлка барометра анероїда повiльно поверталась  на-
зад, до показникiв нормального тиску. I знову вона не  квапилася,
а повiльно просувалась по  циферблату,  обережно  проходячи  повз
кожну цифру.
    -  Скiльки вже? - почула Галя голос Риндiна.
    -  Шiстсот шiстдесят, Миколо Петровичу.
    -  Значить, трохи згодом можна вже йти до вас, а то у мене  в
рубцi повiтря наче
- на Гiмалаях...
    Серце Галi тривожно стислося. Як вона могла забути про  це!..
В астропланi, очевидно, було тiльки три скафандри. I Микола  Пет-
рович вiддав їй свiй... Ой, як страшно думати про те, що могло  б
статися!.. А що ж буде пiсля того, як вони прилетять  на  Венеру?
Невже ж такi передбачливi люди, як Риндiн i Ван Лун, не  захопили
з собою запасного скафандра? А  якщо  один  з  апаратiв  вийде  з
ладу?..
    Наче у вiдповiдь її думкам пролунав знову голос Риндiна:
    -  Ван Лун, як ви могли забути про резервний  скафандр?  Його
давно вже слiд було перенести до каюти.
    У Галi вiдлягло вiд серця: значить, усе гаразд.
    -  Шкодую дуже, Миколо Петровичу,-  вiдповiв  Ван  Лун.-  Ду-
же-дуже шкодую. Це лише моя провина.
    Галя, вагаючись, подивилася на Сокола. Помiтивши це, вiн спи-
тав:
    -  Що, знову якесь нерозв'язане питання, Галю?
    -  Так,- сказала вона,- не розумiю однiєї речi.
    -  Якої?
    -  Ось, внутрiшнє примiщення  астроплана  немовби  герметично
вiддiлене вiд тих коридорiв, якi проходять мiж зовнiшньою i внут-
рiшньою стiнами астроплана, правда?
    - Правда.
    - А метеорит пробив тiльки зовнiшню стiну?
    -Ну i що ж?
    - Значить, крiзь отвiр  у  цiй  зовнiшнi  стiнi  могло  вийти
тiльки те  повiтря,  яке  було  в  коридорах...  А  з  внутрiшнiх
примiщень воно не мусило вийти. Втiм, повiтря весь час виходило i
свистiло... Як же це так?
    -  А от погляньте сюди, Галю,- вiдповiв Сокiл, вказуючи в ку-
ток каюти.
    Там,  у  кiлькох  сантиметрах  вiд  пiдлоги,  косим  зигзагом
змiїлася трiщина. Вона була досить великою, над нею навiть лусну-
ла м'яка тканина, що вкривала стiну в цьому мiсцi.
    -  Вiд мiцного удару метеорита трiснула стiна  каюти,-  пояс-
нив Сокiл враженiй Галинi.- Крiзь цю трiщину i виходило у вiдсiки
повiтря. Воно й свистiло, як ви помiтили. Але все обiйшлося  бла-
гополучно, тепер ми з Ваном заваримо i цю трiщину. А ви, Галиноч-
ко, в свою чергу, зашиєте i тканину пiсля того, щоб усе було кра-
сиво... А ось i Микола Петрович!
    Дверi  навiгаторської  рубки  вiдчинилися.  На  порозi  стояв
Риндiн. Обличчя його було похмурим.  Жестом  вiн  показав:  зняти
скафандри!
    Це було виконано одразу. Мандрiвники зняли шоломи i з насоло-
дою, на повнi груди вдихнули свiже, холодне повiтря. У каютi  бу-
ло холодно, мабуть, усього градусiв з десять вище нуля: опалення,
ввiмкнене Ван Луном водночас  з  апаратом  повiтропостачання,  не
встигло ще пiдняти температуру до норми.
    -  Щось трапилося, Миколо  Петровичу?  -  стривожено  запитав
Сокiл.
    Голос Риндiна звучав дуже спокiйно, так пiдкреслено спокiйно,
як звучить голос вiдважної людини пiд  час  очевидної  небезпеки.
Академiк пощипував вуса.
    -  Метеорит трохи змiнив наш курс,- сказав вiн.
    Три пари очей занепокоєно дивилися на нього. Риндiн, усе  так
само пощипуючи вуса, говорив далi:
    -  Ви цiкавилися, Вадиме, чому не  спрацювали  нашi  радiоло-
кацiйнi установки? Це дуже просто. Вони промацують простiр  попе-
реду i дещо з бокiв, щоб в разi появи в їх полi зору  метеоритiв,
негайно автоматично змiнити курс астроплана i уникнути зiткнення.
Так воно й було весь час. А цього разу  радiолокацiйнi  установки
не могли помiтити метеорит, бо вiн летiв не назустрiч нам, а зза-
ду, наздоганяв нас. I наздогнав.  Швидкiсть  нашу  вiн  майже  не
змiнив: його маса замала для цього, та i його  власна  швидкiсть,
хоча й дуже велика, все ж була в значнiй мiрi погашена тим, що ми
летiли в тому ж напрямi. Але курс вiн все-таки дещо  змiнив,  цей
мiжпланетний снаряд... Земнi пости керування вже вiдзначили  неп-
риємну пригоду, запитували мене. Я розповiв те, що знав i що  мiг
гадати. На Землi вже вирахували наше вiдхилення i  зараз  почнуть
виправляти курс. Але це може спричинитися до затримки... можливо,
доведеться знову запускати нашi двигуни.  А  поки  що  ми  летимо
вбiк, трохи ухиляючись в глибину Сонячної системи.
    -  Проте це ж означає...- нерiшуче сказав Сокiл.
    -  Нiчого ще не означає,- вiдрубав Риндiн.- Якщо б не iснува-
ло земних постiв керування, нам було б значно важче.  А  зараз...
Ван Лун, ходiмо до карт. Ми повиннi самi точно встановити  вiдхи-
лення  i  допомогти  Землi  виправити  наш  курс.  Дорога   кожна
секунда!..


        РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ,

    що являє собою щоденник  Галини  Рижко,  в
    якому вона розповiдає про обладнання мiжп-
    ланетного корабля,  про те, чому в подорож
    можна було взяти дуже мало води,  про мiк-
    роакумулятори i здобуття енергiї за  раху-
    нок  Сонця  -  i про багато iнших важливих
    речей.

    ...Чому я вирiшила вести щоденник?  Не  знаю  й  сама.  Може,
вплинуло зауваження Миколи  Петровича.  Вчора,  вiдiрвавшись  вiд
своїх обчислень i протираючи запаленi,  почервонiлi  повiки,  вiн
сказав менi:
    -  А шкода, що нiхто на астропланi не веде  свого  особистого
щоденника. Звичайно, особливих пригод у нас не дуже багато,  якщо
не рахувати головного удару метеорита, з наслiдками якого ми нiяк
не впораємося. Так, пригод у нас ще менше, нiж у  звичайного  ко-
рабля, який пливе десь в Атлантичному чи Тихому океанi, анi  бур,
анi штормiв... I все-таки непогано було б потiм,  у  майбутньому,
повернувшись додому, на Землю, почитати такий щоденник. Одне дiло
- офiцiальний службовий журнал з його записами, i зовсiм  iнше  -
записи особистi, вiд душi, з iндивiдуальними  враженнями.  Як  ви
гадаєте, Галю?
    Проте моєї вiдповiдi Микола Петрович i не чекав,  а  тут-таки
знову заглибився в обчислення. Ось уже третю добу  вiн  майже  не
спить, як i товариш Ван Лун. Вони  перевiряють  курс,  побоюючись
найменшої помилки в розрахунках. Це все пiсля зустрiчi  з  гидким
метеоритом, про який я не можу думати спокiйно. Стiльки  накоїти!
Микола Петрович i Ван Лун вiдриваються вiд працi тiльки на лiченi
хвилини, щоб поснiдати i пообiдати.
    Яка вiн надзвичайна людина, наш Микола Петрович, i як я  люб-
лю його! Я все ладна зробити для нього - рiшуче все, тiльки б вiн
усмiхнувся в свої короткi сивi вуса, у нього така лагiдна,  добра
усмiшка! I як це вiн може бути завжди турботливий,  як  знаходить
час навiть думати про наш настрiй, жартує,  вигадує  всякi  речi,
щоб нiхто з нас не хвилювався. Наприклад, учора вiн  запропонував
нам влаштувати змагання, турнiр стрiльцiв з електричного пiстоле-
та. "Переможець,- сказав вiн,- дiстане  звання  кращого  снайпера
астроплана i цiлої Венери, оскiльки,- засмiявся вiн,-  ми  навряд
чи зустрiнемо там когось, хто  спробував  би  вiдвойовувати  таке
звання". Мiж iншим,  посправжньому  змагатися  доведеться  тiльки
менi i товаришу Ван Луну (я нiяк не звикну називати  його  просто
Ваном, як iншi, вiн такий завжди глузливий, хоча теж  дуже  хоро-
ший i пiклується про мене). На iнших зважати не доводиться, особ-
ливо на Вадима Сергiйовича, який, на мою думку,  зовсiм  не  вмiє
стрiляти. А проте Ван Лун iронiчно зауважив, що Вадим  Сергiйович
все-таки може сподiватися потрапити до кращої четвiрки  стрiльцiв
астроплана! Ну, втiм, зараз не до жартiв.
    Всi ми дуже занепокоєнi. Земнi пости керування нiяк не  виве-
дуть наш астроплан на точний курс. Щось заважає. Микола  Петрович
побоюється, що це трапляється через  перекручення  радiосигналiв,
якi ми приймає- мо. Щось, пов'язане з космiчним промiнням,  а  що
саме, я ще не зрозумiла. Як зрозумiю - обов'язково запишу. А  по-
ки що знаю тiльки, що з кожним днем радiозв'язок з Землею гiршає.
Слова ледве чутно, такий гуркiт у  репродукторi.  А  тут  iще  це
вiдхилення вiд курсу!..
    В усьому винний, певна рiч, метеорит, який пробив  стiну  ко-
рабля i вплинув своїм ударом на наш напрямок. Як це могло  трапи-
тись? Як могла статися така неприємнiсть?
    Адже кожному вiдомо, що такий випадок  пiд  час  мiжпланетної
подорожi взагалi є винятковим. Науковi  працiвники  в  переважнiй
бiльшостi вважали,  що  при  розрахунках  подорожi  на  небезпеку
зiткнення з метеоритом можна просто не зважати. Ми розмовляли про
цей самий наш метеорит з Вадимом Сергiйовичем i з Ваном  (нарештi
я назвала товариша Ван Луна, як i всi!). Ось як вiдбувалася  наша
бесiда.
    -  Пам'ятаю таке: тiльки одного разу пiд час обговорень  май-
бутнього польоту ми натрапили на одного чи двох песимiстiв,- пох-
муро зауважив Ван,- якi мiркували про метеоритну небезпеку. I  як
їх тодi розгромили! Особливо того маленького кандидата  наук,  як
його?.. Та ви його знаєте, Вадиме.
    -  Так, так,- озвався Вадим Сергiйович,- маленький,  худорля-
вий, в старомодному пенсне. Як же! Вiн ще сипав цифрами  про  се-
редню кiлькiсть метеоритiв, яку щосекунди викидає Космос на  Зем-
лю. А що ж, i вiд нього була користь. Адже це пiсля  тих  супере-
чок Iнститут мiжпланетних сполучень та Iнститут радiозв'язку  вже
остаточно вирiшили обладнати астроплан протиметеоритними радiоло-
кацiйними установками. I дуже добре зробили!
    -  Так... i, незважаючи на тi  установки,  метеорит  все-таки
врiзався в нас,- так само похмуро додав Ван.
    -  Вiд цього також є користь. У подальшому астроплани  будуть
обладнанi круговими радiолокацiйними установками, от побачите!  -
закiнчив свої заперечення Сокiл.
    Скажу просто - нам здорово не пощастило. Наскочити в свiтово-
му просторi на метеорит вважається майже неможливим. За пiдрахун-
ками астрономiв навiть у  найгустiших  метеоритних  потоках,  так
званих Леонiдах, найближчi твердi частини потоку  вiддаленi  одна
вiд одної на сто десять кiлометрiв!
    Бiльше того, я пам'ятаю навiть таку  фразу  з  однiєї  астро-
номiчної книжки в маминiй бiблiотецi: "Кожен метеорит у звичайно-
му потоцi вiддалений од свого сусiди принаймнi на  п'ятсот  кiло-
метрiв". I це ж-у потоцi!
    У мiкрофiльмовiй бiблiотецi нашого корабля, у книжцi професо-
ра Оберта я знайшла такi слова:
    "Ракета мусить мандрувати по Всесвiту принаймнi п'ятсот трид-
цять рокiв, доки зустрiнеться бодай з одним метеоритом.  У  цьому
розумiннi мандрiвка в мiжпланетному кораблi в усякому  разi  менш
небезпечна, нiж, наприклад, поїздка в звичайному автомобiлi.  До-
водячи це, вченi вирахували навiть, що можливiсть зустрiчi  раке-
ти з метеоритом пiд час  подорожi  Земля  -  Мiсяць  обчислюється
спiввiдношенням 1:100 000 000".
    Одна можливiсть на сто мiльйонiв, один шанс iз ста  мiльйонiв
- i цей єдиний шанс випав на нашу долю. От уже справдi надзвичай-
не "щастя"!
    Ну, взагалi все обiйшлося благополучно, якщо  не  зважати  на
те, що астроплан вiдхилився вiд свого курсу. Проте й  це  незаба-
ром лiквiдується,- так обiцяє Микола Петрович. Я буду дуже  рада,
вiн хоч вiдпочине трохи.
    За цi три доби  я  ще  краще  ознайомилася  з  нашим  чудовим
мiжпланетним кораблем, яким не втомлююся захоплюватись. I  тiльки
тепер я зрозумiла, яка величезна праця багатьох i багатьох науко-
вих iнститутiв потрiбна була для його створення.  Скiльки  вчених
працювало над його конструюванням, як сумлiнно i продумано  зроб-
ленi всi його деталi, все обладнання! I душа всього цього  -  наш
дорогий i милий Микола Петрович.
    Спробую стисло описати тут астроплан i його конструкцiю  так,
як я встигла зрозумiти.
    "Венера-1" - гiгантська блискуча, загострена спереду  сигара.
Завдовжки вона має понад тридцять метрiв, а в  дiаметрi,  в  най-
ширшiй її частинi,- бiля семи метрiв.  З  обох  бокiв  астроплана
мiстяться маленькi крильцята, а на них по  невеличкому  ракетному
двигуну. На хвостi  астроплана  -  три  стабiлiзатори,  схожi  на
плавцi риби; мiж ними отвiр головного ракетного двигуна, так зва-
не сопло.
    Оболонка корабля зроблена з найлегшого сплаву металiв  -  су-
пертитана; вiн легкий, проте дуже мiцний  i  твердий.  Шлiфований
супертитан вкриває весь корпус астроплана.  А  вiдшлiфований  вiн
для того, щоб зменшити  тертя  астроплана  в  атмосферi  пiд  час
польоту чи зниження. Пiд шаром супертитана прокладенi ще два  ша-
ри - штучної мiнеральної шерстi i гуми. Це - теплова iзоляцiя, бо
пiд час польоту в атмосферi астроплан страшенно нагрiвається  вiд
тертя. А пiд час польоту в мiжпланетному просторi - ще  важче:  з
одного боку, освiтленого Сонцем, астроплан дуже нагрiвається, а з
iншого, тiньового, навпаки, сильно охолоджується. I, мабуть,  гу-
ма ще може i пом'якшити удар, коли ми пiд час посадки  стукнемося
об щось. Не знаю, це я сама придумала...
    Ну, пiд усiм цим є ще шар свинцю. Вiн  якось  особливо  елек-
тричне оброблений, щоб пропускати менше космiчного  випромiнюван-
ня. Микола Петрович говорив менi, що вiн довго заперечував  проти
свинцю, адже це дуже збiльшило вагу корабля. Проте нiчого не мож-
на було зробити, i вiн зрештою погодився,  бо  космiчне  промiння
може виявитися в просторi небезпечним ворогом.
    Така  зовнiшня  оболонка  астроплана.  На  вiдстанi   близько
пiвметра вiд неї iде внутрiшня стiнка корабля -  друга  оболонка.
Цi двi оболонки з'єднанi мiцними переборками: так роблять на мор-
ських кораблях i пiдводних човнах, щоб було мiцнiше. I  виходить,
нiби два кораблi встромленi один в другий. Це  також  важливо  на
випадок аварiї. Тiльки уявити собi, що могло статися, коли  б  на
астропланi не було внутрiшньої оболонки, зробленої, до речi,  та-
кож з мiцного й твердого супертитана!.. Метеорит пробив  би  тодi
обидвi стiнки корабля,  з  каюти  одразу  ж  таки  вийшло  б  усе
повiтря, i ми задихнулися б, навiть не встигши одягти  нашi  ска-
фандри. Страшно i подумати про таке! Тепер у космiчному  просторi
летiв би мертвий, освiтлений зсередини астроплан, а в  ньому,  за
пробитими стiнами, лежали б замерзлi  трупи  мандрiвникiв...  Фу,
навiть думати про таке не хочу!
    За внутрiшньою супертитановою стiнкою  починаються  нашi  во-
лодiння. Мiж iншим, двi каюти - загальна i навiгаторська рубка  -
займають на астропланi найменше мiсця. Потiм я  поясню,  чому  це
так. Обидвi каюти розмiщенi в носовiй частинi  зверху  (я  вживаю
цей неточний вислiв "зверху" тiльки за звичкою). Їх з'єднують ши-
рокi дверi, якi можна герметично зачиняти. Круглий люк у  пiдлозi
загальної каюти веде вниз. (знову неточний вислiв!), до примiщен-
ня, де зберiгаються запаси їжi, води, стисненого повiтря  i  таке
iнше. Цi складськi примiщення куди бiльшi вiд  обох  кают.  А  ще
далi, до центра корабля,- запаси вибухового  атомного  матерiалу.
Вiн служить для роботи ракетних двигунiв, вiн-таки може стати нам
у  пригодi  пiд  час  шукань  ультразолота  на  Венерi.   Поблизу
зберiгаються iнструменти i запаснi прилади. Поруч - кладова непо-
рушного харчового запасу.
    Ще далi, в нижнiй частинi корабля, розмiщено машинний вiддiл.
Там стоять машини, якi переробляють зiпсоване повiтря. Вони заби-
рають з нього вуглекислоту i шкiдливi гази,  якi  видiляє  людина
пiд час дихання, i збагачують повiтря свiжим киснем. До речi,  це
надзвичайнi прилади, вперше  застосованi  на  нашому  астропланi!
Особливо вражаючим є те, що вони дозволили нам взяти з собою ней-
мовiрно мало води. Я спочатку навiть не повiрила,  що  таке  може
бути.
    Тiльки уявити собi: людинi треба на добу близько двох з поло-
виною кiлограмiв води! Скiльки ж це треба було б узяти в  подорож
води на три чоловiки на сто сорок шiсть днiв, не кажучи  вже  про
зворотний шлях i про непорушний аварiйний запас! Та цiлi  цистер-
ни! А в наших баках - тiльки аварiйнi запаси: нам  вода  не  пот-
рiбна! Як так? А отак! Та нашi апарати, виявляється, можуть ще  й
самi здобувати воду... ну, не самi, але начебто самi. Це страшен-
но цiкаво i дуже дотепно.
    Особливi прилади, конденсатори, виловлюють з повiтря ту воло-
гу, яка випаровується нашими тiлами пiд час дихання чи крiзь  по-
ри тiла. Потiм ця волога насичується повiтрям, до  неї  додаються
деякi необхiднi органiзмовi солi - i виходить чудова смачна вода.
Її кiлькостi цiлком вистачає для того,  щоб,  як  говорить  Вадим
Сергiйович, "задовольнити добову потребу людини у водi".  Кожному
з нас треба на добу примiром два з половиною лiтри води, як я вже
сказала; а конденсатори могли б дати навiть бiльше -  чи  не  три
лiтри на добу.
    I тут немає нiякої помилки в цифрах! Я й сама страшенно  зди-
вувалася i вирiшила, що не розчула, коли Ван пояснював  менi  це.
Я, вагаючись, спитала його:
    - Товаришу Ван Лун, тут якась помилка. Ви  самi  сказали,  що
кожен з нас одержує на добу два з половиною  лiтри  води.  Як  же
конденсатори могли б виловлювати з повiтря i давати  нам  близько
трьох лiтрiв? Адже не може бути, щоб  органiзми  видiляли  вологи
бiльше, нiж одержують її?..
    Мабуть, у мене був дуже дурний, спантеличений вигляд, бо  Ван
Лун розсмiявся. Вiн вiдповiв менi (я не вмiю передати його  особ-
ливу манеру говорити, запишу по-своєму):
    -  Саме так, Галю! Людина взагалi видiляє  бiльше  води,  нiж
поглинає її з питвом та
їжею. Бачте, в надрах органiзму  вiдбувається  весь  час  хiмiчне
створення води. Деяка частина кисню, який ми вдихаємо з  повiтря,
i деяка частина водню, який мiститься в їжi, сполучаються i ство-
рюють воду. В цiлому в органiзмi щодоби синтезується,  таким  чи-
ном, близько чотирьохсот грамiв води. I конденсатори можуть улов-
лювати її. Зрозумiло?
    Звiсно, я зрозумiла, чого ж тут не розумiти!  I  все-таки  це
дуже дивно. Я знала досi про круговорот води в природi,  а  вихо-
дить, що такий самий круговорот вiдбувається i в нашому тiлi.  Та
ще й з хiмiчним додатком!
    Признаюся, спочатку, коли я про все це довiдалася, менi  було
трошечки огидно: як же це - пити ту ж саму воду, яка вже  пройшла
крiзь органiзм, таку, яка, так би мовити, уже була у  вжитку?  Як
не очищуй її, все одно, вона нiби якась не така,  не  свiжа...  А
потiм я збагнула: адже i в природi точнiсiнько так само,  вода  ж
до нас повертається знову i знову та сама, яка вже побувала в ор-
ганiзмах людей i тварин. Крiм того,  наша  вода  з  конденсаторiв
свiжа, прохолодна i кришталево чиста,- менi дуже подобається.
    Так чи iнакше, а водою ми забезпеченi вдосталь. Нiхто  з  нас
її не економить, та цього й не потрiбно, хоча  на  кораблi  немає
великих i важких бакiв з запасом води.
    Не менш смачне в астропланi i повiтря. I я не випадково напи-
сала слово "смачне". Адже кожен знає, як легко i  приємно  дихає-
ться в лiсi чи в полi пiсля грози! Повiтря  тодi  буває  особливо
свiжим, навiть трошечки гостреньким, з якимсь незвичайним присма-
ком. Це тому, що пiд час грози повiтря насичується озоном. Апара-
ти для очищення повiтря в каютах додають не лише  кисень,  але  й
озон. Тому наше повiтря завжди свiже i приємне. А крiм того, озон
вбиває всякi бактерiї - теж непогано!
    Щоб покiнчити з повiтрям i водою, розповiм  ще,  як  ми  вми-
ваємося. Це дуже кумедно, хоча до нашого вмивання  слiд  звикати.
Справа в тому, що вмиватися, як на Землi, в астропланi не  можна:
вода просто не литиметься з крана, адже вона невагома. Звiсно, її
можна було б примусити бити вгору чи вниз фонтанчиком пiд тиском.
Але тодi вона негайно полетить у повiтря великими круглими  крап-
линами,- спробуй спiймай її там!
    Тому я, як i всi iншi, користуюся губкою.  Я  стискаю  губку,
занурюю її у воду в тазику i там вiдпускаю.  Вода  зразу  ж  таки
втягується в губку: адже тиск повiтря в каютi нормальний! Тодi  я
виймаю губку разом з водою, яка набралася в нiй, i умиваюся  губ-
кою, а потiм витираюся рушником. От до чого доводиться  додумува-
тися за умов невагомостi!
    Умивання  -  єдине, мабуть, що у нас не  автоматизовано,  тут
нiчого не вдiєш.
    Ой, зовсiм забула, треба ще розповiсти про те, як менi  дово-
диться кип'ятити воду! Це теж дуже цiкаво i знову стосується тiєї
ж самої невагомостi в астропланi.
    Що буде, коли в астропланi взяти електричний чайник i спробу-
вати закип'ятити в ньому воду, налити окрiп у чашку, ну, скажiмо,
чай, щоб потiм пити його? Нiбито просто? А насправдi нiчого  б  з
цього не вийшло.
    Неприємностi почалися б з того, що вода в чайнику не  кипiти-
ме. Ось дно чайника нагрiвається, вода бiля нього вже  кипить,  а
вище лишається зовсiм холодною. Дивно? А все чому?  Та  тому,  що
вода в чайнику невагома, нижня її частина, яка  прилягає  до  дна
чайника, не стає легшою, хоча й нагрiлася, не пiдiймається вгору.
А холодна, навпаки, не опускається вниз, щоб зiгрiтися  бiля  дна
чайника, як це буває за звичайних земних умов. I щоб  закип'ятити
воду в астропланi - треба було б весь час енергiйно  перемiшувати
воду в чайнику, анi на хвилинку не спиняючись. Веселе заняття?
    Але ось, припустiмо, вода все-таки закипiла. Як налити чай  з
чайника? Та вiн просто не виллється з носика - адже вiн такий са-
мий невагомий, наш чай! Можна струсонути  чайник,  виштовхнути  з
нього воду, але тодi окрiп великою краплиною вилетить з носика  i
полине вздовж каюти. Летючий окрiп - теж  не  дуже  приємна  рiч!
Спiймати його в повiтрi i не обваритися при цьому - я особисто не
берусь.
    Тому у нас запроваджено суцiльну механiзацiю.  Наш  електрич-
ний чайник, в якому я щодня кип'ячу воду, не потребує допомоги, в
ньому не треба перемiшувати воду i не треба виштовхувати її з но-
сика. В ньому вмiщено маленький моторчик з  лопатями,  якi  обер-
таються у водi. Щойно я включаю чайник,  наливши  в  нього  воду,
вмикається i моторчик. Лопатi весь час  крутяться  i  перемiшують
воду. Вона швидко обертається в чайнику, а це створює  вiдцентро-
ву силу. I коли я потiм нахиляю чайник,- вiдцентрова сила  витис-
кує воду з носика: тут уже треба спритно пiдiбрати її в чашку,  а
потiм пити крiзь трубочку, що не дуже приємно, але нiчого не зро-
биш, iншого виходу немає...
    Суп я варю також в особливому казанчику з мотором.  Тiльки  в
ньому немає лопатей (адже вони перетворили б на кришиво  все  те,
що я кладу в суп), а замiсть того обертається весь казанчик.  Ось
як трудно бути домашньою  господаркою  чи  кухарем  у  невагомому
свiтi!
    ...Здається, я дуже багато написала тут про нашу  кухню.  Але
все це таке незвичайне i дивовижне, що я просто не могла  стрима-
тися. Зате тепер розповiм про серйознi речi.
    Всi нашi машини, все чисто автоматичне обладнання - все елек-
тричне. Електрика - серце астроплана! I яка я рада, що  опинилася
тут, все побачила на власнi очi, про все дiзналася!
    Спочатку я тiльки те й робила, що дивувалась. Адже всi цi ма-
шини,  автомати  i  рiзнi  прилади  забирають  страшенно   багато
енергiї. Звiдки взяти стiльки енергiї, щоб її  вистачило  на  всю
подорож з Землi на Венеру i назад, та ще й на весь час  життя  на
Венерi? Я й спитала про це Вана (адже саме вiн вiдає всiм  госпо-
дарством корабля). А вiн вiдповiв менi, та ще й пiдморгнув:
    -  Чого-чого, а електрики в нас досить! Щодо цього можете  не
турбуватися, дiвчино.
    Чомусь вiн дуже любить називати мене "дiвчино", каже, що звик
так звертатися до студенток, якi працювали з ним 'у рiзних експе-
дицiях. Ну i хай, менi однаково!
    Насамперед вiн показав менi акумуляторне вiддiлення.  Ох,  як
там багато цих самих акумуляторiв, цiлi шафи понаставленi, тiльки
не таких, як ми звикли, а  зовсiм  малесеньких.  Вони  звуться  -
мiкроакумулятори, їх  сконструювали  в  Iнститутi  електропроблем
всього кiлька рокiв тому. Я думаю навiть,  що,  коли  б  не  було
мiкроакумуляторiв, навряд чи можна було б так здорово, дотепно  i
економiчно налагодити все  наше  електричне  господарство.  Втiм,
треба спочатку розказати, що це таке.
    Рiзнi акумулятори вiдрiзняються своєю
ємкiстю, величиною свого електричного заряду. Це зрозумiло кожно-
му школяревi. Але досi у вжитку були тiльки незграбнi великi аку-
мулятори старого типу. Вони  були  дуже  незручними,  з  мiзерною
ємкiстю. I от, ще на початку  нашого  столiття,  радянський  ака-
демiк Йоффе теоретично передбачив, що можуть iснувати  акумулято-
ри й iншого типу. А потiм ученi розробили його теорiю i  створили
мiкроакумулятори.
    Вони завбiльшки всього з сiрникову  коробочку,  зовсiм  мале-
сенькi. А ємкiсть мiкроакумулятора така, що вiн може живити своєю
електрикою машину на двадцять п'ять кiнських сил  протягом  цiлих
ста годин! Як саме вiн влаштований, я  не  можу  розказати.  Знаю
тiльки, що в ньому вiдбуваються якiсь  складнi  хiмiчнi  процеси,
якi й дозволяють мiкроакумулятору зберiгати в собi такий  великий
електричний заряд. Ван Лун почав був пояснювати менi, але тут-та-
ки й кинув, сказав, що це з галузi електрохiмiї i що для мене  це
не важливо. Ну й гаразд, буде час - сама розберуся.
    Так от, цiлi шафи таких  мiкроакумуляторiв  стоять  у  нас  в
особливому  примiщеннi.  Щойно  працюючий  акумулятор  розряджує-
ться, автоматичнi прилади виключають його i включають свiжий. Та-
ким чином, машини й апарати  спиняться  лише  тодi,  коли  висна-
житься останнiй мiкроакумулятор. А коли ж це трапиться? Адже  так
чи iнакше, яким велетенським  не  був  би  загальний  заряд  усiх
мiкроакумуляторiв, все одно його не може вистачити  на  весь  час
подорожi. Значить, їх треба заряджати. А за рахунок чого?  Звiдки
взяти потрiбну для цього енергiю?
    Звичайно, можна було б одержувати енергiю вiд  електрогенера-
торiв, якi працюють на якомусь паливi. Але для цього  потрiбнi  й
самi генератори, i паливо для них. А все це зайвий вантаж для ас-
троплана. I отут я розповiм про найвидатнiший винахiд,  зроблений
спецiально для нашого мiжпланетного корабля!
    Професор Ван Лун розробив  новий,  оригiнальний  i  абсолютно
надiйний  спосiб  постiйно  одержувати  нову  енергiю  пiд    час
подорожi, протягом всього перебування експедицiї в  мiжпланетному
просторi.  Це  прямо  генiально  по  простотi  i  дотепностi:  ми
дiстаємо енергiю без будь-яких витрат i  зусиль,  автоматично!  I
все це зроблено за iдеєю i пiд керiвництвом нашого професора  Ван
Луна. Як я його поважаю!
    Уже давно вченi мрiяли про те, щоб  добитись  безпосереднього
перетворення променевої енергiї Сонця на електрику. Саме безпосе-
реднє, а не з допомогою якихось промiжних процесiв, громiздких  i
незручних. Справдi, вiдносно легко було збудувати потужне  велике
дзеркало, яке збирало б у фокус сонячне промiння i нагрiвало  ним
котел з водою. Вода, перетворена на пару, могла б рухати  генера-
тор i давати електроенергiю. Такi установки широко створювалися в
першiй половинi нашого сторiччя i навiть  давали  деяку  користь.
Але вони всi були громiздкими, малопотужними - i головне,  соняч-
на енергiя в них використовувалася тiльки на  якихось  5-10  про-
центiв. Мiзерна кiлькiсть! I легко зрозумiти чому. Адже ж  у  тих
установках променева енергiя Сонця  спочатку  перетворювалася  на
теплову, потiм на механiчну, а вже потому й на електричну.
    А от коли б перетворювати променеву енергiю  безпосередньо  в
електричну, без неминучих у промiжних перетвореннях втрат, тодi й
процент використання обов'язково пiдвищився б. Втiм, як  здiйсни-
ти отаке безпосереднє перетворення?..
    Щоправда, наука знала своєрiднi  речовини,  якi  пiд  впливом
свiтла давали так званий фотоефект, викидали  з  себе  електрони,
отже - давали електричний струм, їх  використовували  вже  досить
давно для влаштування фотоелементiв,-  найбiльше  елемент  селен.
Проте такi устрої не вирiшували справи, бо вони давали ще  менший
коефiцiєнт корисної  дiї,  перетворювали  на  електричну  енергiю
зовсiм мало променевої енергiї Сонця,- якихось 1-1,5 процента.
    Отак було довгий час - аж  доки  наука  не  вiдкрила  чудеснi
якостi так званих напiвпровiдникiв. Саме вони, цi  напiвпровiдни-
ки,  якi  досi,  здавалося,  взагалi  були  нi    до    чого    в
електротехнiцi,- поклали початок нової ери у використаннi  проме-
невої енергiї Сонця!
    Професор Ван Лун пояснив це менi так:
    -   Виявилося, люба Галю, що напiвпровiдники мають надзвичай-
ну цiннiсть. Чи уявляєте ви собi, що це таке взагалi?  Ну  от,  е
вiдомi вам провiдники, найчастiше - метали. Якщо ми замкнемо  ба-
тарейку вiд кишенькового лiхтарика мiдною, наприклад,  дротинкою,
то тiєю дротинкою пiде струм i нагрiє її. А що буде, коли ми зам-
кнемо ту ж батарейку дротинкою, скажiмо, з скла чи гуми?
    -   Та нiчого й не буде,- вiдповiла я.- Нiякий струм  по  нiй
не пiде.
    -   Правильно. Бо i скло, i гума - не провiдники, а  iзолято-
ри, як i багато iнших речовин, подiбних до них. Але є такi  речо-
вини, якi й струм проводять погано,  i  в  iзолятори  непридатнi,
наприклад, елементи германiй, селен, кремнiй, закис мiдi й  iншi.
Вони називаються напiвпровiдниками.  I  вони  мають  дуже  цiкаву
властивiсть - пропускають електричний струм в одному напрямi кра-
ще, нiж у протилежному. Це дало можливiсть робити  з  них  мiнiа-
тюрнi  пристрої  замiсть  електронних  ламп.  Недаремно  тепер  у
радiоелектронiцi наступає нова ера - ера напiвпровiдникових мало-
габаритних пристроїв.
    -  Я чула про це,- вiдповiла я.- Але як же так виходить? I не
провiдники, i раптом - ще кращi провiдники, нiж iншi метали?..
    -  Все залежить вiд умов, Галю,- всмiхнувся Ван Лун  i  почав
менi пояснювати, в чому тут рiч. Ну, все це дуже й дуже  складно,
так складно, що я не беруся тут переказувати все те, що менi роз-
повiв професор Ван Лун. Тому одразу перейду до основного.
    Отi самi напiвпровiдники, якщо їх освiтлювати, теж  викидають
з себе електрони (яких вони мають дуже великий  запас!)  i  дають
електричний струм. Спочатку такi  напiвпровiдниковi  фотоелементи
перетворювали на електричну енергiю тiльки 10 процентiв  промене-
вої сонячної (хоч i це було чимало - порiвняно з первiсними,  се-
леновими). А потiм їх дуже удосконалили - i вони почали  перетво-
рювати аж 20 процентiв! Це вже зовсiм iнша справа!
    Отже, професор Ван Лун вирiшив:
    -  Хто заважає нам використати напiвпровiдниковi  фотоелемен-
ти для того, щоб одержувати електроенергiю пiд  час  мiжпланетної
подорожi? Адже стiнка астроплана, повернута до  Сонця,  весь  час
буде освiтлена його яскравим промiнням. I це освiтлення буде пос-
тiйним, бо за весь час подорожi жодна хмаринка не закриє вiд  ас-
троплана могутнє сяюче Сонце! Значить, якщо  вмонтувати  в  стiни
корпусу астроплана напiвпровiдниковi фотоелементи,- вони весь час
даватимуть нам електроенергiю, бо весь час на них впливатиме  со-
нячне свiтло, весь час вони перетворюватимуть  променеву  енергiю
Сонця на потрiбну нам електричну. Ось де джерело енергiї для жив-
лення цiлого господарства мiжпланетного корабля.
    Може, професор Ван Лун говорив  i  не  зовсiм  так,  а  бiльш
по-науковому, але я записала по-своєму, як зрозумiла i  як  умiю.
Вiн каже, що в основному все правильно; ну, а вже вiн у  цiй  га-
лузi знає все!
    I от виявилося, що такi розрахунки були правильними.
    У зовнiшнiх стiнках нашого астроплана  вмонтованi  малесенькi
напiвпровiдниковi фотоелементи, їх  безлiч,  просто  навiть  ней-
мовiрна кiлькiсть. Всi  вони  з'єднанi  групами  послiдовно,  щоб
дiстати вiд них потрiбну нам напругу. А групи вже з'єднанi  пара-
лельно,- щоб одержуваний струм був потрiбної  потужностi.  Нiбито
просто,- а як трудно було конструкторам розмiстити i  розподiлити
всi тi незчисленнi фотоелементи, та ще й так, щоб вони не зменши-
ли мiцностi супертитанової оболонки астроплана!
    Так чи iнакше, Сонце  сяє  в  мiжпланетному  просторi  цiлком
справно, i так само справно працюють нашi напiвпровiдниковi фото-
батареї, що являють собою цiлу фотоелектростанцiю. Струм, який ми
постiйно одержуємо вiд неї, весь час заряджає мiкроакумулятори  -
i ми не вiдчуваємо анi найменшої нестачi електроенергiї, яка над-
ходить до нас постiйно i безкоштовно, без будьяких зусиль з нашо-
го боку. Як у чарiвнiй казцi!
    Микола Петрович якось сказав:
    -  Наша енергосистема мусить працювати абсолютно  невiдмовно,
ще точнiше, нiж людське серце!
    I  я  розумiю,  що  це   саме    так.    Адже    вiд    нашої
фотоелектростанцiї, вiд незчисленних  напiвпровiдникових  батаре-
йок, що заряджають величезну кiлькiсть мiкроакумуляторiв,- цiлком
залежить робота всiх чисто механiзмiв i автоматичних приладiв ас-
троплана. А це - цiле складне господарство.
    Ось я виписала тут стовпчиком перелiк -  з  чого  складається
робота нашого машинного господарства (пiд диктовку професора  Ван
Луна):
    1. Очищення  повiтря,  конденсацiя  води  i  вентиляцiя  всiх
примiщень астроплана.
    2. Освiтлення i опалення корабля.
    3. Робота всiх допомiжних механiзмiв - автоматичних  запорiв,
дверей, гамакiв, люкiв, шаф, буфета... та тут  усього  i  не  пе-
релiчиш.
    4. Робота всiх автоматичних приладiв i апаратiв, пов'язаних з
керуванням астропланом.
    5. I нарештi, автоматична дiя механiзмiв, якi керують  ракет-
ними двигунами, подають до них рiдке паливо - атомiт.
    Втiм, про це слiд поговорити окремо. I це я  знаю  вже  не  з
слiв Ван Луна, а з розповiдi самого Миколи Петровича.
    Спочатку  менi,  признаюся,  було  страшно  уявити  собi,  що
тут-таки, за нашими спинами, за тонкими супертитановими  перебор-
ками астроплана, лежить багатотонний запас атомiта, нової атомної
вибухової речовини величезної сили. Динамiт, пiроксилiн,  нiтрог-
лiцерин, тринiтротолуол - всi цi вибуховi речовини не можуть  iти
в порiвняння з атомiтом. Ця нова речовина була виготовлена тiльки
два роки тому Ленiнградським  i  Київським  iнститутами  фiзичної
хiмiї - спецiально для нашого астроплана. I, як каже Микола  Пет-
рович, тiльки це дало можливiсть здiйснити мiжпланетну подорож на
такому порiвняно маленькому кораблi. Микола Петрович  пояснив  це
так:
    -  От ви вже знаєте, Галю, що без нашої фотоелектростанцiї  i
мiкроакумуляторiв ми не могли б забезпечити  астроплан  потрiбною
кiлькiстю електроенергiї. Без автоматичних механiзмiв керування i
без зiрких земних постiв, без  радiолокаторiв  i  допомоги  швид-
кiсних електронних лiчильних машин - ми не  могли  б  летiти  так
певно й надiйно, як це вiдбувається тепер. Але головне все ж  та-
ки - атомiт. Послухайте мене уважно, i ви зрозумiєте, в чому  тут
рiч.
    Виявляється, що наука i технiка до останнього часу  не  могли
здiйснити пасажирську мiжпланетну  подорож  тiльки  тому,  що  не
iснувало вiдповiдного палива для ракетних  двигунiв.  Можна  було
збудувати  i  вiдрядити  снаряд  "Мiсяць-1"  i  навiть   корабель
"Мiсяць-2", який облетiв навколо Мiсяця i  повернувся  на  Землю.
Але пасажирський мiжпланетний корабель - зовсiм iнше.
    Адже кожен пасажир - це не лише його власна вага, проте ще  й
вага продуктiв харчування i численних апаратiв, якi мусять обслу-
говувати людину в дорозi. Кожному пасажировi  треба  на  день  аж
нiяк не менше вiд 600 грамiв їжi - це  остаточний  мiнiмум.  Отож
скiльки їжi доводиться везти з собою в астропланi  трьом  пасажи-
рам, що летять на Венеру i назад?.. Який це велетенський вантаж!
    Тепер далi. Скiльки ж палива повинен витратити корабель,  так
навантажений? Адже астроплан має не тiльки пiднятися  з  Землi  i
розвинути космiчну швидкiсть, але потiм ще й вдруге злетiти  -  з
поверхнi Венери. I тут створюється щось дуже подiбне до зачарова-
ного кола.
    У мiжпланетному кораблi має бути дуже багато палива - i  тому
його загальна вага стає бiльшою. Але тодi для його розгону  треба
витрачати також бiльше палива, i тому знову збiльшувати мiсткiсть
бакiв. А чим бiльшi баки, тим бiльше треба палива для розгону ко-
рабля. I так без кiнця. Виходить, що за рахунок палива  вага  ко-
рабля стає неймовiрно великою - i головна  частина  цього  палива
потрiбна тiльки для того, щоб розiгнати до великої швидкостi те ж
саме паливо. Де ж вихiд? Як зменшити запас палива? Це й було  го-
ловним завданням багатьох учених  i  конструкторiв  протягом  де-
сяткiв рокiв.
    -  Певна рiч, вони мали свою провiдну зiрку,-  сказав  Микола
Петрович, розповiдаючи менi про все це.-  Великий  основоположник
реактивної технiки i зореплавання Цiолковський залишив науцi свою
знамениту формулу, за якою можна визначити запас  потрiбного  для
мiжпланетного корабля палива. За цiєю формулою кiнцева  швидкiсть
всякої ракети (отож i астроплана, який має ракетнi двигуни) зале-
жить вiд тiєї швидкостi, з якою продукти згоряння, гази витiкають
з двигуна, i вiд того, яку частину загальної ваги корабля пiд час
зльоту складає вага палива. Чим бiльша швидкiсть витiкання газiв,
тим менше можна взяти палива.
    Таким чином, вагу палива можна  було  визначити  за  формулою
Цiолковського,- але вiд того конструкторам не ставало легше.
    - Я на їх мiсцi давно вже вдалася б у  вiдчай  i  кинула  всю
справу,- чесно призналась я Миколi Петровичу, слухаючи його.
    - Це вiд того, люба Галю,- вiдповiв вiн,- що ви не маєте пот-
рiбної для вченого наполегливостi i терпiння.
    Наполегливiсть i терпiння! Звучить це дуже красиво,  проте...
нi, варт записати, в чому тут справа, якi труднощi  стояли  перед
конструкторами!
    Щоб перемогти земне тяжiння i вирушити в полiт на Венеру, ас-
троплан мусить розвинути колосальну швидкiсть - 11,5 кiлометра на
секунду. Це знають всi. Якщо перекласти цi цифри  на  бiльш  зро-
зумiлу мову, то вийде, що астроплан мусить летiти з швидкiстю по-
над 40 000 кiлометрiв на годину,- отже, вiн може за одну лише та-
ку годину облетiти навколо Землi  по  екватору.  Дуже  симпатична
швидкiсть!
    Втiм, виявляється, що коли  б  робити  розрахунки  тiльки  по
самiй цiй швидкостi, то з подорожi нiчого б не вийшло. I от чому.
    Злiтаючи з Землi, корабель повинен подолати  опiр  повiтря  i
витратити на це додаткове паливо - це раз. Паливо необхiдне i для
гальмування астроплана пiд час  посадки  на  Венеру,  iнакше  вiн
просто розiб'ється - це два. Другий злiт, уже з поверхнi  Венери,
знову паливо - це три. Гальмування пiд час посадки на Землю -  ще
паливо - це чотири. Ну, i деякий запас  палива  на  непередбаченi
випадки, як-от наше зiткнення з метеоритом - це п'ять.
    Коли б усе паливо, яке астроплан мусить мати  в  своїх  баках
(на два зльоти, двi посадки, керування в дорозi i  резервний  за-
пас), використати на розгон корабля в безповiтряному просторi, де
немає опору повiтря,- тодi мiжпланетний корабель розвинув би  так
звану "iдеальну швидкiсть".  Не  11,5  кiлометра  на  секунду,  а
близько 30 кiлометрiв на секунду. Таку швидкiсть i брали в  осно-
ву своїх обчислень i розрахункiв конструктори.
    -  I багато з них, як i ви, Галю, у вiдчаї хапались за  голо-
ви: становище здавалося безвихiдним,- додав, посмiхаючись,  Мико-
ла  Петрович.-  Зрозумiло,  що  ще  в  п'ятдесятих  роках  нашого
столiття пасажирська мiжпланетна подорож була нездiйсненною...
    Ускладнення полягало  в  тому,  що  за  тих  часiв  швидкiсть
витiкання газiв з рiдинних ракетних  двигунiв  не  перебiльшувала
трьох кiлометрiв на секунду. А за таких умов, як показує все та ж
сама знаменита формула Цiолковського,  для  досягнення  швидкостi
астроплана в 30 кiлометрiв на секунду - потрiбний був зовсiм фан-
тастичний запас палива. I сказати  дивно:  вага  палива  пiд  час
зльоту мусила перебiльшувати вагу  самого  астроплана  в...  5900
разiв! Ясно, що тодi i це було абсолютно нездiйсненно, просто не-
мислимо.
    Конструктори вигадували хтозна-скiльки обхiдних  шляхiв,  щоб
зменшити запас палива пiд час зльоту.  Ще  сам  великий  Цiолков-
ський висував iдею про злiт астроплана не з Землi, а з її штучно-
го супутника - як-от нашi "Диск-1" або "Диск-2".  Якщо  астроплан
злiтав би з такого штучного супутника, йому не треба було б дола-
ти опiр повiтря. Та й земне тяжiння значно  зменшилось  би.  Отож
можна було б зменшити i запас палива. А головне -  можна  було  б
використати велику власну швидкiсть супутника. Але поки  що  така
iдея лишається також нездiйсненною.  Штучнi  супутники  Землi  ще
надто маленькi, вони непридатнi для ролi мiжпланетних вокзалiв...
    Була й iнша iдея,- створення ракетних поїздiв, складених  ра-
кет. У такому поїздi задня ракета служить  тiльки  для  зльоту  в
земнiй атмосферi. Вона штовхає передню ракету, двигуни якої  поки
що не працюють, розгонить її. А потiм, коли ця задня ракета  вит-
ратить запас свого палива, вона вiдпадає вiд передньої  ракети  i
падає назад, на Землю. Тим часом перша летить далi: вона  дiстала
вже певну швидкiсть, пройшла крiзь щiльнi шари атмосфери -  i  її
ракетним двигунам доводиться розганятися вже майже в умовах  без-
повiтряного простору. Але й ця iдея виявилася досi практично май-
же нездiйсненною, хоча в нашому астропланi є дещо вiд неї. Я  маю
на увазi ракетний вiзок, який винiс наш мiжпланетний  корабель  у
розрiдженi верхнi шари атмосфери пiд час старту з Землi.
    Всi отi iдеї не розв'язували  питання.  Лишався  тiльки  один
реальний шлях: шукати паливо, в кого  швидкiсть  витiкання  газiв
була б значно бiльша. Над цим конструктори та винахiдники й били-
ся багато рокiв.
    - Що ж, вони досягли великих успiхiв, але всього  цього  було
замало для мiжпланетної подорожi,- задумливо похитав головою  Ми-
кола Петрович.- Для земних перельотiв новi види палива  прислужи-
лися добре, а для космiчних - вони лишалися все ще слабкими...
    Ну, щодо земних перельотiв, то тут  все  гаразд,  це  я  сама
знаю. Тепер ракетоплани i стратоплани лiтають з такою  швидкiстю,
яка й не снилась у  п'ятдесятих  роках.  Пасажирський  ракетоплан
маршруту Москва - Владивосток, наприклад, долає весь шлях  усього
за пiвгодини!
    Я сказала про це Миколi Петровичу. Вiн ствердив:
    -  Так, так, це правильно. Швидкiсть витiкання газiв у  раке-
топланi пiдвищилася до 4-5 кiлометрiв на секунду. Це  велике  до-
сягнення технiки. Але хiба така швидкiсть може задовольнити  кон-
структорiв мiжпланетного корабля? Звичайно, нi.
    I от коли. здавалося, було вичерпано вже всi можливостi,  ко-
ли вченi переконалися, що iз звичайного палива  не  можна  вижати
бiльшої швидкостi витiкання газiв,- на  допомогу  прийшла  радян-
ська атомна технiка. Два науково-дослiдних iнститути,  Ленiнград-
ський i Київський iнститути фiзичної хiмiї, майже водночас розро-
били новi типи атомного палива. Один з них,  атомiт,  вивiв  кон-
структорiв з безнадiйного до того часу стану.  Мiжпланетна  подо-
рож стала реальнiстю!
    Нове дивовижне атомне паливо, яке винайшли  радянськi  вченi,
дало  можливiсть  сконструювати  ракетнi  двигуни,  з  яких  гази
витiкали з  швидкiстю  12  кiлометрiв  на  секунду.  Атомiт  став
чарiвним ключем до дверей в мiжпланетний простiр (це не я вигада-
ла таке красиве порiвняння, так сказав Микола Петрович!).
    На нашому астропланi "Венера-1" встановленi саме такi ракетнi
двигуни. Що це дало?
    Ранiше, при старому ракетному паливi, його вага мусила б  пе-
ревищувати вагу корабля в 5900 разiв (навiть писати  не  хочеться
такi неймовiрнi цифри!). А при атомiтi -  вага  палива  перевищує
вагу самого корабля тiльки в 12 разiв. Певна рiч,  це  величезне,
вирiшальне досягнення технiки. Втiм, не слiд думати, що конструк-
торам нашого астроплана було дуже легко. Спiввiдношення  I  :  12
зовсiм не схоже з колишнiм, цiлком божевiльним 1 :  5900,  але  й
воно практично досить складне. Микола Петрович пояснив менi так -
i я одразу зрозумiла, як важко доводиться конструкторам астропла-
на:
    -  Чи тримали ви коли-небудь в руках,  Галю,  звичайну,  най-
простiшу залiзну поливальницю?
    -  I навiть воду в нiй носила, поливала грядки на нашому  го-
родi,- здивовано вiдповiла я.- Але при чому тут поливальниця?
    -  А от при чому. Звичайнiсiнька поливальниця  важить  усього
тiльки в сiм разiв менше, нiж вода, яку в неї налили. Поливальни-
ця й вода дають спiввiдношення I : 7. У нас,  в  нашому  кораблi,
спiввiдношення мiж вагою складного астроплана з  усiма  його  ме-
ханiзмами, устаткуванням i пасажирами i вагою запасу палива дося-
гає 1 : 12. По вiдношенню до ваги взятого  палива  астроплан  му-
сить бути легший, нiж поливальниця по вiдношенню до налитої в неї
води. Розумiєте?
    -  Але як же цього можна досягти? - ще бiльше здивувалась я.
    Микола Петрович знизав плечима:
    -  Конструктори виконали  своє  завдання,  тiльки  й  усього.
Труднощi, бачте, iснують, на мою думку, тiльки для того,  щоб  їх
перемагати. Над цим працюємо, до речi, i ми з вами...


        РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ,

    в якому Галина Рижко продовжує свiй щоден-
    ник  i  закiнчує  розповiдь про обладнання
    астроплана "Венера-1"; у цьому роздiлi та-
    кож йдеться про те,  яким пiдступним i не-
    безпечним ворогом може бути в мiжпланетно-
    му просторi загадкове космiчне промiння.

    ...Кiлька днiв я не брала щоденника - було дуже багато важли-
вих справ. Зате тепер, коли життя в астропланi  увiйшло,  як  ка-
жуть, у звичайну колiю,- хочу швиденько надолужити прогаяне.  Тим
бiльше, що Микола Петрович,  довiдавшись  про  мiй  щоденник  (я,
звiсно, сказала йому, що пишу), зауважив:
    -  Дуже добре, Галю. Досi вашi обов'язки на кораблi були  де-
що невизначеними. Нi, нi,- поспiшив вiн мене заспокоїти, бо я вже
вiдкрила рота, щоб заперечити,-я знаю, ви робите чимало  корисно-
го i важливого. I їжу готуєте, i господарство ведете,  i  допома-
гаєте Ван Луновi стежити за приладами повiтроочищувальної  систе-
ми, i стали непоганим фотооператором... Але тепер я вважатиму ва-
шим головним обов'язком - вести  докладний  щоденник.  Ви  ж  ро-
зумiєте: потiм, коли ми повернемося,  можна  буде  об'єднати  мої
службовi записи i ваш щоденник. Хiба це не буде  цiкаво?  Пишiть,
Галю, записуйте все!
    Так от, спочатку  про  найголовнiше:  ми  знову  летимо  пра-
вильним курсом. Микола Петрович i професор Ван Лун розрахували  i
вивiрили все. А земнi пости керування пiдтвердили їх  розрахунки.
Потiм ракетнi двигуни виправили курс. Тепер усе гаразд,  метеори-
товi не пощастило збити нас з курсу! I у  всiх  нас  дуже  добрий
настрiй, хоча виявилося, що метеорит завдав нам ще однiєї значної
неприємностi, на жаль, непоправної.
    Саме в тому мiсцi, де вiн пробив зовнiшню стiнку  астроплана,
в однiй з шаф у складi зберiгався запасний  четвертий  скафандр,-
той самий, який наче за долею призначався менi. Хоча, звiсно,  це
я жартую: просто вiн був запасним, на всякий випадок, коли б один
iз скафандрiв чомусь вибув з ладу. Зрештою, так  воно  й  вийшло.
Метеорит пробив цей скафандр навскоси, починаючи з прозорого  шо-
лома. Скафандр безнадiйно вийшов з ладу - i навiть полагодити йо-
го з допомогою запасних частин, якi є в головному складi, теж не-
можливо. Тепер, коли ми працюватимемо на Венерi, з астроплана  не
можна буде виходити всiм одразу, бо нас четверо, а скафандрiв ли-
шилося тiльки три... А може статися, що на Венерi i  не  так  вже
багато вуглекислоти  в  атмосферi,  як  пророкував  той  професор
Акiмов?.. Не знаю, побачимо...
    Минулого разу я не закiнчила розповiдь про астроплан  i  його
двигуни. Доведеться дописати про це, спробую коротше.
    Я  спинилась  на  спiввiдношеннi  ваги  астроплана  з   вагою
атомiтного палива - 1 : 12. Навiть за  умов  найбiльшої  економiї
палива - злiт з рейкової дорiжки за допомогою вiзка з  додаткови-
ми ракетними двигунами, початок роботи наших власних  двигунiв  у
розрiдженому  повiтрi  вершини  Казбеку,  використання  швидкостi
обертання Землi i багато чого iншого - астроплан довелося  заван-
тажити дуже великою кiлькiстю палива. Iнакше не можна було!
    При зльотi з Землi корабель важив близько 650 тонн. З  них  -
не слiд лякатись. адже я все пояснила ранiше,- на паливо припадає
600 тонн, близько 40 тонн важить  корпус  астроплана,  двигуни  i
примiщення для атомiту. I тiльки 10 тонн корисний вантаж.  Ось  з
чого вiн складається (це все без мене, я в розрахунки не вдавала-
ся. Ну, зараз це не важливо, бо все обiйшлося), щоб було  яснiше,
випишу стовпчиком, так буде зрозумiлiше.
    1. Три пасажири 210 кiлограмiв.
    2. Запас продуктiв (туди i назад, заокруглено по 200 днiв,  а
всього на дорогу - 400  днiв;  перебування  на  Венерi-467  днiв;
усього продуктiв на 3 чоловiки по 1 кiлограму на день - 2  тисячi
595 кiлограмiв та ще резервний запас  їжi  -  405  кiлограмiв)  -
усього продуктiв 3000 кiлограмiв.
    3. Вода 1000 кiлограмiв. (от як мало  води:  проте  я  ранiше
докладно розповiла про роботу конденсаторiв, якi  повертають  на-
зад воду, видiлену нашими органiзмами у виглядi пари).
    4. Рiдкий кисень 500 кiлограмiв. (адже й кисень також  повер-
тається нам назад з продуктiв дихання, отож нам потрiбен дуже ма-
ленький додаток).
                 Усього: 4710 кiлограмiв. До цього  треба  додати
    ще дуже багато: запас рiдкого повiтря,  установки  для  того,
щоб очищати й переробляти повiтря, прилади опалення, охолодження,
конденсатори води, енергетична система в стiнках  корабля,  одяг,
скафандри, посуд, аптечка, рiзнi iнструменти i  апарати,  радiос-
танцiя, радiолокатори, кiно- i фотокамери, рiзнi  прилади,  зброя
та припаси до неї, мiкрофiльмова бiблiотечка, поштовi ракети (про
них я розповiм згодом) i ще всiляке дрiбне обладнання. Все це ва-
жить понад 5 тонн - дуже мало, якщо врахувати, скiльки всього по-
виннi взяти пасажири для тривалої мiжпланетної подорожi. Ну, i ще
я. В менi ваги тiльки 56  кiлограмiв,  зовсiм  дрiбниця.  Звiсно,
продукти доводиться витрачати й на мене... проте  це  я  вже  про
iнше заговорила.
    Отож, 10 тонн корисного вантажу при 40 тоннах ваги самого ко-
рабля i 600 тоннах ваги палива - це, кожен  погодиться,  не  дуже
вигiдне спiввiдношення. Ми немовби мандруємо на  величезнiй  цис-
тернi з паливом, у верхню частину якої  вбудованi  двi  порiвняно
маленькi каютки!.. Але й таке спiввiдношення  було  нездiйсненним
для людей, якi жили ще в п'ятдесятих роках нашого столiття,  коли
ще не був винайдений атомiт.
    Так, тепер ще про атомiт i нашi двигуни, щоб покiнчити з усiм
цим.
    Уся центральна i задня частина астроплана є величезним  скла-
дом нового атомного палива, атомiту. Це -  темно-бура  масляниста
рiдина, яка не замерзає навiть пiд впливом найнижчих  температур.
I ще вона майже зовсiм позбавлена в'язкостi:  атомiт  надтекучий,
вiн  вiльно  просочується  крiзь  найщiльнiшi  фiльтри,  якими  б
дрiбними не були їхнi пори. Це дуже важливо!
    Атомiт зберiгається в баках, з яких тонкими  трубками  надхо-
дить пiд тиском до камери згоряння, їх  у  нас  три:  одна,  цен-
тральна, в хвостовiй частинi астроплана, i двi маленькi на кiнцях
крил. Центральна камера - потужний двигун, який  розгонить  кора-
бель, а двi маленькi служать для керування, для поворотiв  i  ма-
неврування в мiжпланетному просторi.
    В атмосферi й стратосферi керувати астропланом можна за допо-
могою стабiлiзаторiв - це такi крильцята  на  зразок  плавцiв  на
хвостовiй частинi корабля, вони дiють зовсiм  так,  як  кермо  на
водi. Але ними користуватися можна лише там, де є атмосфера,- над
Землею чи над Венерою. А в мiжпланетному  просторi  стабiлiзатори
безсилi. Тут кораблем керують  за  допомогою  маленьких  ракетних
двигунiв.
    Припустiмо, нам треба повернути праворуч. Коли б  ми  були  в
човнi, звичайному рiчковому човнi, то для  цього  досить  було  б
мiцнiше натиснути на лiве весло - i човен,  пiдштовхнутий  злiва,
поверне праворуч. Приблизно так i з нашими  маленькими  ракетними
двигунами, вони нiби замiнюють нам весла. Якщо ми хочемо поверну-
ти ракетний корабель праворуч, то приводимо в дiю  лiвий  двигун.
Вiн пiдштовхує лiву частину корабля - i повертає  його  праворуч.
Дуже просто!
    Значно складнiша будова самого ракетного  двигуна.  Тут  кон-
структори зiткнулися з дуже високою температурою вибухiв атомiту.
Вона досягає 4000 градусiв. Такої  температури  неспроможнi  були
витримати нiякi вогнетривкi матерiали, вони плавились - i  двигун
виходив з ладу. Тому довелось створити нову жаростiйку  речовину,
особливу пористу керамiку. З неї i зроблено камери згоряння  дви-
гунiв.
    Атомiт  просочується  крiзь  найдрiбнiшi  пори  в  керамiчних
стiнках камери i при цьому додатково охолоджує їх. Всерединi  ка-
мер вiн вибухає з величезною силою i  виштовхує  з  сопла  ракети
продукти вибуху у  виглядi  слiпучо  сяючих  газiв  iз  швидкiстю
близько 12 кiлометрiв на секунду. Ось що таке атомiтi
    ...Фу, я дуже втомилася вiд докладних технiчних  описiв!  Ма-
буть, я ще чимало пропустила. I тi, хто читатиме колись  мiй  що-
денник (а це ж так i мусить бути, iнакше б я його взагалi не  пи-
сала!), ще, чого доброго, скажуть, що їм не  все  тут  зрозумiло.
Але я не можу краще розповiсти про астроплан i його обладнання, я
й так старалася з усiх сил. Попрошу Миколу Петровича  переглянути
цi сторiнки, може, я десь наплутала...
    А поки що розкажу про iнше. Як я вже писала, астроплан  знову
лiг на правильний курс. Виявилось, що  вiд  удару  метеорита  вiн
вiдхилився на кiлька градусiв усередину вiд його  напiвелiптичної
орбiти. Адже тут не можна говорити - на пiвдень чи на пiвнiч,  на
схiд чи на захiд. У нас немає сторiн свiту.  Весь  час  величезне
слiпуче Сонце заливає нас своїм гарячим промiнням лiворуч, з  од-
ного боку, не змiнюючи свого положення на небозводi, чорному,  як
вугiлля. Далеко позаду од нас ми бачимо нашу  рiдну  Землю,  вона
весь час зменшується в розмiрах  i  тепер  уже  перетворилася  на
спокiйну далеку зеленувату планету. Менi дуже  хотiлось  побачити
фази Землi - адже вона також, як i Мiсяць, проходить через  рiзнi
фази. Але для цього треба було б летiти навколо Землi. А нам  во-
на здається весь час майже повним диском, хоча Микола Петрович  i
каже, що цей диск має потроху  вищерблятися,  бо  ми  переганяємо
Землю в її русi по орбiтi. Але я цього не помiчала, хоч як  приг-
лядалась.
    I пiвнiчне, i пiвденне небо, вживаючи земнi  вислови,  завжди
перед нами. Повертаючи дзеркала перископа, ми  можемо  бачити  на
небi перше-лiпше сузiр'я в перший-лiпший час: адже нас не  вiдго-
роджує вiд половини неба обрiй Землi. А сузiр'я ми бачимо так яс-
но, як їх не бачив жоден астроном з Землi. I це  зрозумiло:  адже
нам не заважає земна атмосфера. Тому ми  зробили  безлiч  цiкавих
фотознiмкiв зоряного неба, це робила я сама, як фотооператор  ас-
троплана Венера-1".
    Проте в нас є один ворог, з яким на Землi не доводиться  зус-
трiчатись. Це - космiчне промiння, яке пронизує майже все на сво-
єму шляху i йде звiдкись з  глибини  Всесвiту.  Вадим  Сергiйович
встановив, що головний потiк космiчного промiння лине з боку кра-
бовидної туманностi Тельця, але вiн не певен, що немає ще й iнших
напрямiв. Цей потiк дедалi дужчає i  нинi  спричиняє  нам  безлiч
неприємностей.
    Вадим Сергiйович провадив свої дослiдження з  самого  початку
подорожi. Микола Петрович каже, що цi дослiдження -  найважливiше
його завдання на першому етапi шляху корабля, бо  експедицiя  має
пролити свiтло на природу  i  походження  загадкового  космiчного
промiння. Спочатку це промiння день у день ставало активнiшим.  А
тепер, кiлька днiв тому, воно досягло  якогось  максимуму.  Сокiл
сказав тодi:
    -  Образно висловлюючись, ми летимо серед  потоку  космiчного
промiння, який аж нiяк не слабшає. Нiколи не гадав, що воно  може
досягти такої iнтенсивностi!..
    Ван Лун жартiвливо озвався:
    -  Шкодую,  нема  зонтика  вiд  такого  дощу.  Може,    треба
винайти?..
    Вiн iнодi дуже смiшно говорить, професор Ван Лун. I  по-нашо-
му, i не зовсiм понашому. I жартує так серйозно,  що  не  вiдразу
зрозумiєш. Але менi вiн страшенно  подобається,  такий  розумний,
стриманий. Не так, як Вадим Сергiйович, який може зопалу  нагово-
рити всякої всячини. Сподобаються йому, наприклад, чиїсь очi, вiн
i почне говорити рiзнi красивi слова: i якi тi очi глибокi,  i  в
них, мовляв, є щось загадкове, таємниче. особливо пiд  пухнастими
бровами, i як вони заглядають у душу... Тодi  його  навiть  важко
спинити, та й не дуже хочеться, бо кожнiй дiвчинi  приємно,  коли
про її очi говорять щось приємне. Тiльки все  це  вiн,  звичайно,
вигадує. Я навмисно роздивлялася свої очi в  дзеркалi,  нiчого  в
них немає анi глибокого, анi загадкового, а тим бiльше  таємничо-
го, i нi в яку душу вони не заглядають, звичайнiсiнькi собi  очi,
слово честi... Втiм, це я вже не про те.
    Так от, Ван Лун пожартував щодо зонтика, яким  можна  було  б
прикритися вiд космiчного промiння; йому i на думку тодi не  спа-
дало, як нам доведеться ще згадувати його слова...
    Насамперед, космiчне промiння позбавило  нас  радiозв'язку  з
Землею i вiдрiзало астроплан вiд земних постiв керування.
    Сталося саме те, чого боявся Микола Петрович, i тепер нам до-
водиться уважно стежити за курсом корабля i, якщо треба,  то  вже
самим виправляти його.
    Я вже писала, що кiлька днiв тому радiозв'язок з Землею рiзко
погiршав. Чiткий i ясний до того голос диктора Землi почав  тону-
ти в трiскотiннi i шумах електричних розрядiв. У мене  було  таке
враження, нiби десь поблизу вдарила мiцна гроза, яка заважає  нам
чути радiопередачу з Землi. Спочатку це були окремi  потрiскуван-
ня й удари -  як  вiд  гуркотiння  грому.  Потiм  у  репродукторi
здiйнявся суцiльний гуркiт, голосу диктора вже не можна було  чу-
ти, вiн немов з трудом пробивався крiзь хвилi того гуркоту.
    Микола Петрович спробував слухати, надiвши навушники, але до-
велося кинути їх. Голос диктора зник зовсiм.
    З останнiх уривчастих фраз, якi долинули до  нас,  було  зро-
зумiло, що й на Землi перестали чути нашу передачу. Тiльки там не
було отих набридливих розрядiв, а просто сигнали астроплана поча-
ли слабшати, затухати - i зрештою зникли зовсiм. Ну, та  це  зро-
зумiло, адже наша радiостанцiя слабенька, її потужнiсть не йде нi
в яке порiвняння з потужнiстю земних передавачiв. I нашi  сигнали
зникали: не могли пробити потiк космiчного промiння. А земнi сиг-
нали, можливо, i проходили, але космiчне промiння так спотворюва-
ло їх, що не можна було розiбрати.
    Так чи iнакше, радiозв'язок з Землею втрачено. Добре, що  хоч
справно працювали нашi радiолокатори, встановленi в носовiй  час-
тинi корабля для виявлення зустрiчних метеоритiв. На iнших чутли-
вих зеленуватих сяючих екранах кожен, навiть  найдрiбнiший  дале-
кий ще метеорит раптом викликає скривлювання яскравої лiнiї,  яка
перетинає екран. I тодi одразу автоматично починає дiяти  той  чи
iнший ракетний двигун на крилах астроплана, корабель трохи повер-
тає вбiк, скривлювання лiнiї на екранi зникає, i астроплан знову,
так само автоматично, лягає на правильний курс, обiйшовши  метео-
рит. Нi, зустрiчних метеоритiв ми зовсiм не боїмося, доки  працює
цей надзвичайний, чутливiший вiд якого завгодно телескопа апарат,
що дiє, як каже Вадим Сергiйович, "швидше вiд думки".
    Нас трохи захищає вiд космiчного промiння шар електрично  об-
робленого свинцю, прокладений в оболонцi корабля  пiд  супертита-
ном. Проте виявилось, що цього надто мало. I незабаром нам  дове-
лося переконатись у цьому.
    Вперше  ми  вiдчули  на  собi  вплив  загадкового  космiчного
промiння цiлком несподiвано, зненацька, два днi  тому,  на  двад-
цять третiй день подорожi. Сталося це так.
    Ми спокiйно сидiли в центральнiй каютi пiсля вечерi i  вiдпо-
чивали. Ван Лун закурив свою люльку; вiн дуже  рiдко  робить  це,
намагаючись економити повiтря. Але двi люльки на добу - його нор-
ма, яку визначив Микола Петрович. I всi ми  звикли  до  того,  що
пiсля обiду i пiсля вечерi Ван Лун урочисто закурює при  допомозi
Вадима Сергiйовича чи мене: адже йому важко зробити це самому, бо
хтось повинен обмахувати запалений сiрник,  iнакше  вiн  погасне.
Завжди така процедура викликає веселi жарти, i  ми  смiємося;  до
того ж тютюн Ван Луна дуже приємно  пахне.  Одне  слово,  всi  ми
звикли, i люлька Ван Луна нiкого не дратує.
    Але цього разу,  щойно  голубуватий  димок  люльки  поплив  у
повiтрi, Вадим Сергiйович раптом розсердився i гукнув:
    -  Пiд три чорти вашу люльку, Ван! Набридла вона менi! Не хо-
чу!
    Ми здивовано поглянули на нього: це було  таким  незвичайним,
таким дивним з боку м'якого, соромливого Вадима Сергiйовича. Про-
те виявилось, що несподiванки тiльки  починаються.  Важко  уявити
собi, якi враженi були Микола Петрович i я, коли i  професор  Ван
Лун, завжди такий стриманий i ввiчливий, ладний в  усiх  випадках
пожартувати, як вiн це вмiє, тонко i  дотепно,-  раптом  пiдвiвся
з-за столу i повернув до Сокола нахмурене, роздратоване  обличчя.
Вiн гостро сказав:
    -  Вважаю, краще замовчiть. Ви менi теж набридли.
    Сокiл спалахнув, його обличчя почервонiло. Вiн закричав:
    -  Це що за брутальнiсть? Та я.. Але  Ван  Лун  не  дав  йому
    закiнчити фразу. Вiн уже стояв бiля Вадима Сергiйовича з  за-
несеною рукою, великий i грiзний. Крiзь зцiпленi  зуби  вiн  люто
прошипiв:
    -  Просив краще замовчати. Iнакше знiмайте окуляри. Вони  мо-
жуть зараз розбитися.
    Ще мить - i Ван Лун мiг  вдарити  Вадима  Сергiйовича.  Проте
цього  не  трапилося,  бо  Сокiл  справдi   зовсiм    несподiвано
заплакав... Не можна було зрозумiти, що трапилось. Я,  витрiщивши
очi, дивилася на обох. Сокiл дiйсно плакав; у нього на очах  з'я-
вилися сльози, вiн плакав, мов дитина. Потiм вiн  опустив  голову
на руки i монотонно заговорив:
    -  Мене ображають... загрожують... ображають...
    Вiн повторював однi й тi ж самi слова скривдженим голосом,  в
якому бринiли сльози. А Ван Лун стояв бiля нього з занесеним  ку-
лаком i лютим, роздратованим обличчям,- i в нього рухались  м'язи
на вилицях. Це було прямо страшно, i, головне,  нiчого  не  можна
було зрозумiти: за що вони розсердилися один на одного, що трапи-
лось?..
    -  Миколо Петровичу, що це таке? - спитала  я.  Слово  честi,
менi було дуже страшно.
    Микола Петрович мовчав, i його обличчя не заспокоювало  мене,
на ньому було помiтне сильне напруження.  Вiн  лише  зробив  менi
знак, щоб я не втручалась: нехай, мовляв, вони самi вгамуються! А
потiм уже нахилився до мене i сказав:
    -  У кожної людини можуть бути такi моменти, коли на неї зсе-
редини, так би мовити, натискають враження  вiд  сильних  пережи-
вань i розстроюються нерви. Ми надто багато  працювали  останнiми
днями. Це, менi здається, бурхлива реакцiя.
    -  Але їх треба заспокоїти! - вигукнула я. А Микола Петрович,
навiть не вiдповiвши менi, зацiкавлено вдивлявся  в  обличчя  Ван
Луна. I взагалi те, що вiн сказав менi, було зовсiм  незрозумiле:
нiколи ранiше Микола Петрович не лишався б осторонь, якщо б Сокiл
i Ван Лун посварилися. В цей час Ван Лун нахилився  до  Сокола  i
загрозливо мовив:
    -  Менi гидко дивитись на вас. Ви не чоловiк, вас треба  вчи-
ти. Прошу встати i вiдповiдати по-чоловiчому. Я допоможу вам сам!
    Ван Лун мiцно схопив Сокола за комiр. Вадим Сергiйович навiть
не опирався. Безвiльно звiсивши голову, вiн усе ще плакав. А  Ван
Лун сiпав його з боку в бiк, i той хитався в повiтрi,  як  велика
лялька.
    Я не витримала:
    -  Та що ж ви робите, товаришу Ван Лун? Перестаньте! Це ж бо-
жевiлля!
    Але Ван Лун тiльки похмуро покосився на мене i так само  люто
процiдив крiзь зуби:
    -  Мовчати, дiвчино. Коли  розмовляють  чоловiки,  дiвчата  -
геть! Не їхня це справа!
    В одчаї я кинулась до Миколи Петровича,- i  остовпiла,  поба-
чивши дивний, незнайомий вираз його обличчя. Очi його горiли, гу-
би ворушилися, i брови сiпались, коли вiн, немов увi снi, говорив:
    -  Зрозумiло, Ван Лун наб'є  йому...  Ну,  давайте,  давайте,
Лун! Проте... подивимося, може, краще, щоб Вадим?.. Ану,  подиви-
мось!
    Я схопила його за руку:
    -  Миколо Петровичу, що з вами? Невже i ви... так само...
    Далi я вже не змогла говорити. Ще секунда - i я сама  розпла-
калася б, як Сокiл. До горла пiдступав щiльний клубок, стало важ-
ко дихати.
    Микола Петрович дуже уважно, нiби з трудом мiркуючи,  дивився
на мене. Але я бачила, що вiн опанував себе. Вiн глянув ще раз на
Вадима Сергiйовича, на Ван Луна - i, провiвши рукою по чолу,  не-
мов прокидаючись вiд важкого сну, кинувся до них:
    -   Ван Лун, облиште Вадима!
    Ван Лун нiби не чув нiчого.
    -  Ван, чи розумiєте ви, що я вам кажу?
    Ван Лун, нарештi, обернувся i якимись  скляними,  невиразними
очима втупився в Миколу Петровича. Його залiзна рука  все  ще  не
випускала Сокола.
    -  Зараз-таки облиште Вадима, Ван! Я  вимагаю  цього.  Як  ви
смiєте не виконувати мого розпорядження?
    Ван Лун мовчав. Я з страхом дивилась на нього: адже так  може
поводитися хiба що божевiльний. Сльози пiдступали до моїх очей, я
мiцно стискувала кулаки, щоб не  розплакатись.  Такi  надзвичайнi
люди - i так поводяться! Як це жахливо, цього просто не можна пе-
ренести!..
    -  Ван, облиште Вадима, я наказую вам!
    Рука Ван Луна одiрвалась вiд Сокола, який так  i  повиснув  у
повiтрi, зiгнувшись у неприроднiй позi, з головою, що нiби  впала
на руки. I вiн все ще плакав!
    -  Iдiть сюди, Ван,- голосно наказав Микола Петрович,  вимов-
ляючи слова дуже роздiльно i твердо.- Ви не маєте права  торкати-
ся Вадима. Я наказу вам, чуєте?
    -  Чую,- глухо вiдповiв Ван Лун.
    -  Ви обiцяєте менi? Мовчання.
    -  Обiцяєте, Ван?-повторив Микола Петрович наполегливо.
    I тiльки тодi Ван Лун тихо, якимсь  байдужим,  чужим  голосом
обiзвався:
    -  Обiцяю...
    Микола Петрович озирнувся. Його погляд спинився на  цифербла-
тах приладiв, з якими Сокiл працював перед вечерею. Вони  все  ще
лишались невимкненими - адже записи треба було  провадити  безпе-
рервно,- i з автоматичного  реєстратора  повiльно  виповзала  ву-
зенька паперова стрiчка, на якiй вiдзначалась iнтенсивнiсть  кос-
мiчного промiння. Брови Миколи  Петровича  зсунулись.  Вiн  хутко
пiдiйшов до  приладiв,  кiлька  секунд  уважно  вивчав  показання
лiчильникiв i запис на стрiчцi. Потiм так само  хутко  повернувся
до мене:
    -  Галю, як ви себе почуваєте?
    Отже, вiн думав, що я також... що й я божеволiю, як  Сокiл  i
Ван Лун! Це було неймовiрно. Адже я сама щойно намагалася  вивес-
ти його з дивного стану. Але я стрималась, хоча сльози душили ме-
не. Я вiдповiла:
    -  Добре, Миколо Петровичу. Я тiльки не  розумiю,  що  у  нас
дiється.
    Тодi вiн ще раз позирнув на прилади, на Ван Луна, який  стояв
у кутку каюти i щось бурмотiв про  себе,  на  Сокола,  що,  як  i
ранiше, висiв у неприроднiй позi в повiтрi. Потiм  Микола  Петро-
вич похитав головою, обвiв поглядом каюту, мов розшукуючи  щось,-
i рiшуче покликав мене:
    -  Ходiмо, Галю. Зараз не можна гаяти анi хвилини!
    Ми спустились у склад крiзь люк у пiдлозi каюти. Микола  Пет-
рович вiдкрив там ящик, вийняв звiдти два довгi рулони з  щiльно-
го сiрого i тьмяного металу i сказав:
    -  Несiть до каюти. Мерщiй, мерщiй!
    Узявши ще два рулони, вiн поспiшив слiдом за мною.
    Ван Лун i Сокiл не рухалися з мiсця. Вони нiчого не помiчали,
нi на що не звертали уваги.
    За вказiвкою Миколи Петровича я розгорнула один з  рулонiв  i
вкрила широкою металевою смугою всю бокову стiну каюти. Сiрий ме-
тал був дуже м'яким i сухняним. Потiм поверх цього шару я  покла-
ла другий i третiй. Сiрий метал укрив усю стiну. Микола  Петрович
надiйно закрiпив його. А потiм вiн розпорядився:
    -  Давайте сюди Сокола, Галю!
    Немов дитину, ми перенесли Вадима Сергiйовича до вкритої  ме-
талом стiни, поклали його там. Микола Петрович полегшено  зiтхнув
i покликав Ван Луна:
    -  Ван, iдiть сюди.
    Ван Лун роздратовано глянув на нас. Видно  було,  що  вiн  не
хотiв iти. Але заперечувати Миколi Петровичу  не  змiг.  Повiльно
вiн пiдiйшов до нас.
    -  Сiдайте тут, поговоримо,-м'яко сказав Микола Петрович, бе-
ручи його за руку.
    Ван Лун все так само неохоче сiв.  Всi  мовчали.  Не  говорив
нiчого й Микола Петрович, мов чекаючи чогось. Так минула хвилина,
друга... I ось Ван Лун провiв рукою по головi, струсонув нею, на-
че прокидаючись. Вiн здивовано глянув на Миколу Петровича:
    -  Що таке? Я немов п'яний! Важка голова...
    Майже тiєї митi пролунав i голос Сокола:
    -  Нiсенiтниця яка, чого це в  мене  мокре  обличчя?  Що  тут
вiдбувалось? I свинець чомусь на стiнi,- додав вiн здивовано, ог-
лянувши каюту.
    - Друзi мої, нам усiм треба бути обачнiшими,- вiдповiв  Мико-
ла Петрович.- На щастя, цього разу обiйшлося без  великого  лиха.
Але ще кiлька хвилин - i я не знаю, чим би все скiнчилось. Ми по-
водилися дуже нерозумно... хоча, хто мiг передбачити подiбнi яви-
ща?..
    -  Але що ж трапилось? - повторив здивовано Вадим Сергiйович.
    Микола Петрович пригладив своє сиве волосся, i я помiтила, як
тремтiли його тонкi пальцi. Потiм вiн повiльно мовив:
    -  Наша каюта слабо захищена вiд  космiчного  промiння.  Воно
заливає нас своїм безперервним потоком. I, як це не сумно,  впли-
ває на нервову систему, граничне збуджує її. Я  ще  не  усвiдомив
собi всього цього. Але факти лишаються фактами, друзi мої!  Пояс-
нення прийдуть потiм. А зараз можна  встановити  тiльки  ось  що.
Збудження позначилось найсильнiше на  мiцному,  дужому  органiзмi
Ван Луна i на нервовому,  емоцiональному  органiзмi  Вадима.  Тут
дiють якiсь ще невiдомi нам закономiрностi. На Галi й менi  збуд-
ження позначилося менше, хоча... хоча вiдчули й ми, правда, Галю?
    Я мовчки кивнула головою. Менi було так  хороше  зараз,  коли
минулися всi цi жахи!
    -  На щастя,- вiв далi Микола Петрович,- менi спала на  думку
одна iдея. Ми з Галею посилили захист каюти, обклали стiну, з бо-
ку якої iде головний потiк космiчного промiння,  потрiйним  шаром
електричне обробленого свинцю. Бачите, як вiн згодився.  Свинцевi
прокладки зменшують  iнтенсивнiсть  потоку  космiчного  промiння,
дозволяють нам перебувати немов у тiнi - i це врятовує нас зараз,
друзi!
    Я глянула на Ван Луна i сказала:
    -  Зонтик вiд космiчного промiння, товаришу Ван  Лун!  Пам'я-
таєте, ви жартували, що його треба винайти?
    Ван Лун лише стурбовано похитав головою.
    Кiлька хвилин ми мовчали. I тут  менi  спало  на  думку  щось
страшне. А що, коли б Микола Петрович не опанував себе тодi,  ко-
ли вiн i сам починав уже марити? Якби вiн не встиг  зрозумiти,  в
чому справа, i не згадав би про цей засiб захисту  вiд  жахливого
космiчного промiння? Тодi ми всi поступово збожеволiли  б...  Ой,
який жах!
    Немов вiдповiдаючи на мої думки,  Микола  Петрович  заговорив
знову:
    -  Дуже прошу вас, друзi мої, якомога бiльше  часу  проводити
пiд захистом свинцевого шару, в тiнi вiд космiчного  промiння.  I
якщо хтось iз вас помiтить у себе чи iншого найменшi ознаки збуд-
ження,- негайно ж iти сюди i сповiщати мене. Друзi мої,  небезпе-
ка надто велика, щоб можна було не зважати на неї. А вас, Вадиме,
прошу пильно вимiряти критичний порiг iнтенсивностi потоку. I,  я
гадаю, треба ще посилити захист...
    ...Того ж таки вечора ми використали майже весь запас  листо-
вого свинцю в рулонах i вкрили стiну, звiдки линув головний потiк
космiчного промiння, ще кiлькома захисними шарами,  знявши  перед
тим з цiєї стiни всi прилади.
    I я добре зрозумiла: ми врятувалися лише тому, що  цей  потiк
лине тiльки з одного боку! Астроплан летить немов у широкому  по-
тоцi космiчного промiння. Як добре, що Микола  Петрович  придумав
свинцевий зонтик, пiд яким ми сховалися!..


        РОЗДIЛ ОДИНАДЦЯТИЙ,

    де Галя Рижко,  продовжуючи свiй щоденник,
    розповiдає про рiзнi припущення вчених що-
    до Венери, а також про власнi спостережен-
    ня астронавтiв над цiєю планетою; крiм то-
    го,  читачi дiзнаються з цього роздiлу про
    корисний винахiд,  який самостiйно зробила
    Галя.

    Наступного дня Микола Петрович разом з Ван Луном склав ще од-
ну карту нашого шляху в мiжпланетному просторi. На тiй картi  бу-
ло точно визначено положення  астроплана  щодо  головного  потоку
космiчного промiння. I як ця карта допомагала нам згодом!
    Адже вiдтодi, як обiрвався радiозв'язок з Землею, ми всi  об-
числення маршруту робили самi й самi виправляли курс. Це  доводи-
лося робити по зiрках - i багато разiв перевiряти такi розрахунки.
    I от виходить, що обчислення маршруту можна  легше  i  значно
простiше перевiряти за новим постiйним i незмiнним  орiєнтиром  -
потоком космiчного випромiнювання. Тiльки менi  здається,  що  ця
зручнiсть не така вже надзвичайна, щоб через неї втрачати радiоз-
в'язок з Землею i опинитись у небезпецi збожеволiти...
    Микола Петрович каже, що все це буде важливо для  науки,  ос-
кiльки нiхто й нiде досi не передбачав такої можливостi, щоб кос-
мiчне промiння мало фiзiологiчний чи психiчний вплив на живi  ор-
ганiзми... Ну, я, мабуть, не можу бути справжнiм ученим, я  охоче
уникнула б цiєї iсторiї, яка трапилася  в  нашому  кораблi.  Менi
щось не подобається, коли я виконую роль морської свинки чи  кро-
ля, над якими провадять всiлякi експерименти, бодай вони й були б
страшенно науковi i важливi...
    Ми з Ван Луном кiлька днiв спостерiгали Венеру,- так розпоря-
дився Микола Петрович. Оце менi сподобалося!
    Микола Петрович сказав:
    -  Протягом сорока восьми годин треба уважно стежити за  най-
меншими змiнами на диску Венери. Прошу не зводити з планети очей!
Тому я й призначаю вас обох, Ван Луна i Галю, щоб ви вартували по
черзi i стежили безперервно. Особливо прошу вас вiдзначити i зра-
зу ж таки сказати  менi,  якщо  з'явиться  блакитнувате  сяйво  в
якiй-небудь частинi диска.
    Сам Микола Петрович невiдривне стежив за маршрутом  астропла-
на. Чомусь вiн узяв на себе цю додаткову роботу,  хоча  штурманом
корабля лишався Ван Лун. Але, мабуть, так сталося тому, що  треба
було невiдривно стежити за Венерою. А Вадим Сергiйович у цей  час
спостерiгав поверхню Сонця - також за вказiвкою Миколи Петровича.
    Я зазирнула було в телескоп Сокола, коли вiн одiйшов, аби за-
писати данi. Яка прекрасна, дивна i  велична  картина  вiдкрилася
передi мною в окулярi телескопа.
    Та хiба ж це те спокiйне, м'яке i лагiдне сонечко,  до  якого
ми звикли на Землi? Нiчого схожого! Величезний  бурхливий  вогня-
ний диск. Вiн безперервно кипить, вiн викидає з себе весь час ви-
сокi  фонтани  слiпучого  рiзноколiрного  полум'я.  Цi    фонтани
злiтають угору, розсипаються гiгантськими  барвистими  квiтами  з
примхливими широкими пелюстками - i падають назад у вогняне море.
На змiну їм вибухають новi й новi стовпи полум'я, як химернi вог-
нянi дерева, якi вкривають бурхливу поверхню  могутнього  свiтила
дивовижними, аж неймовiрними вiзерунками. А ось виривається веле-
тенський вихор розпечених парiв, вiн крутиться i звивається, роз-
риває на шмаття золоту поверхню Сонця. Темна  пляма  неправильної
форми надовго лишається на блискучому колi, i щось клекоче в нiй,
щось шалено кипить усерединi цiєї плями, немов хоче  видертися  з
глибокої прiрви. Але не варт i пробувати розiбрати  i  розглянути
те, що робиться там, усерединi, в  глибинi  сонячної  плями,  яку
повiльно затягують хвилi вогняного моря...
    Вадим Сергiйович показав менi навiть  сонячну  корону.  Вияв-
ляється, ми можемо спостерiгати це явище коли завгодно, i  зовсiм
не треба чекати, як на Землi, рiдкiсного повного сонячного затем-
нення. Точнiше, ми можемо першої-лiпшої хвилини самi зробити  та-
ке повне сонячне затемнення.
    Сокiл одрiзав кружок цупкого паперу i закрiпив його  на  дро-
тинцi, закривши цим кружком сонячний диск. I правда, сталося май-
же справжнє сонячне затемнення! В обидва боки вiд  чорного  диска
на майже такому ж чорному небозводi простяглися дивовижно красивi
срiблястi широкi смуги. Вони були нiжнi-нiжнi, м'якого  перлисто-
го кольору; бiля диска вони здавалися густiшими, а далi  поступо-
во блiднули, немов танули на чорному  небозводi.  А  навколо  цих
смуг яскраво горiли великi спокiйнi зiрки!
    -  I зовсiм не  треба  поспiшати  з  спостереженнями,  як  на
Землi,- сказав Вадим Сергiйович.- Там сонячну корону  можна  роз-
дивлятися тiльки хвилину-двi, доки Мiсяць не почне вiдкривати со-
нячний диск. А ми можемо спостерiгати корону цiлими добами i тиж-
нями, скiльки завгодно, доки будемо закривати диск Сонця  екраном
з паперу. I все це тому, що нам не заважає земна  атмосфера,  яка
розсiює свiтло! Ну, Галю, можете зробити серiю фотографiй  соняч-
ної корони. Це дуже цiнно для вивчення хромосфери Сонця. Я  думаю
навiть ось що. Коли б нам не пощастило нiчого знайти на Венерi...
    -  Хiба таке може бути? - перебила я його.
    -  Нi, я певен, що ми вiдшукаємо на Венерi ультразолото.  Але
навiть якщо припустити, що ми не знайшли б його, то й тодi  наших
спостережень у мiжпланетному просторi,  фотографiй  i  матерiалiв
кiнозйомок досить було б для того, щоб цiлком виправдати подорож.
От побачите, як зустрiнуть усе це на Землi, коли ми повернемося.
    "Коли ми повернемося..." Про це,  менi  здається,  думати  ще
надто рано. Перед нами ще стiльки роботи! Ну от, я знову вiдхили-
лася вiд теми: i завжди так бувало зi мною, навiть коли я ще  пи-
сала класнi твори. Недисциплiнованiсть це, чи що?..
    Дуже цiкаво дивитися в телескоп Сокола i  милуватися  грiзним
Сонцем. Але, слово честi, i в другому телескопi, бiля якого  чер-
гуємо я i Ван Лун, видовище не менш красиве.  Правда,  тут  немає
величезних i страшних вогняних бур, у нас все значно  спокiйнiше,
просто-таки дуже мирне. От я спробую  описати  те,  що  ми  спос-
терiгаємо вже другу добу (до речi, в мене е час, я зараз вiдпочи-
ваю, а чергує бiля телескопа Ван Лун).
    В окулярi телескопа вiдкривається велике коло, нiби  затягну-
те найчорнiшим оксамитом. Коло спокiйне  i  нерухоме.  Якiсь  да-
лекi-далекi iскорки горять в його глибинi. I тiльки  коли  уважно
придивишся, бачиш, що цей  чорний  оксамит  розстилається  кудись
страшно глибоко i далеко, сягає навiть за блискучi  iскорки.  Але
це тiльки якщо придивитися. А на перший погляд - коло  в  окулярi
немов зовсiм близько. Чорний оксамит, здається, розiсланий  прямо
перед самiсiньким телескопом.
    I на його непроникливiй поверхнi, як  блискучий  дорогоцiнний
камiнь, нерухомо й спокiйно лежить Венера. Її нiяк не можна  наз-
вати за земною звичкою нi вечiрньою, нi ранковою зiркою. Це - ве-
личезне небесне свiтило, яке ми зараз бачимо, на жаль, не цiлком,
а тiльки у фазi. Тому воно має вигляд серпа  з  гострими  довгими
рiжками, повернутими у бiк, протилежний  Сонцю.  Нi,  я  написала
неправильно: ми бачимо Венеру цiлком, але яскраво  освiтлений  на
нiй тiльки цей серп, що охоплює її лiворуч. Помiж краями серпа  -
темний диск, оточений ореолом, який слабо свiтиться. Цей ореол  -
атмосфера Венери.
    Як давно вивчають науковцi Венеру - i як вона  все-таки  мало
вивчена! Я уважно читала ще на Землi все, що можна було знайти  в
маминiй бiблiотецi про Венеру. А тут, в астропланi,  знову  пере-
дивлялася мiкрофiльми, довiдники й книжки, слухала те,  .що  роз-
повiдали про Венеру Микола Петрович, Вадим Сергiйович i Ван  Лун.
Тепер я змогла б i сама прочитати лекцiю про Венеру, от правда! I
навiть спробую записати тут те, що знаю про нашу сусiдку,  проте,
певна рiч, коротко. Iнакше мiй щоденник вийде надто довгим. А ко-
ротенько можна, я гадаю.
    З дев'яти планет сонячної системи Венера i найближча до Землi
i схожа на Землю бiльше, нiж iншi. Її розмiр i маса тiльки  трохи
меншi, нiж у нашої планети. I людина мусить почувати себе на  Ве-
нерi майже як вдома, майже зручно.
    Ще в 1761 роцi великий росiйський учений  М.В.Ломоносов  вия-
вив за допомогою телескопа свiтловий обiдок навколо Венери -  ко-
ли вона проходила по диску Сонця. Ломоносов тодi вже зробив  вис-
новок, який свiдчив про його велику наукову передбачливiсть.  Вiн
пояснив це явище саме тим, що на Венерi iснує атмосфера. Справдi,
коли Венера, пiдходячи до Сонця, повернута неосвiтленим боком  до
Землi, земний спостерiгач бачить її  як  темний  диск  з  свiтлим
ореолом, який i є атмосферою планети, освiтленої Сонцем.
    Це цiкаве явище спостерiгали астрономи останнього  разу  1882
року - i повторення його передбачається тiльки в  2004  роцi.  Як
бачите, ореол Венери можна спостерiгати з Землi дуже рiдко.
    Довгий час ученi думали, що хмари на Венерi створенi з  водя-
ної пари, яка добре вiддзеркалює сонячне промiння. Але потiм пог-
ляди на склад атмосфери Венери  дуже  розiйшлися.  Чимало  вчених
вважало i вважає, що в найвищих шарах атмосфери цiєї планети  не-
має анi водяної пари, анi кисню i що вони мiстять,  головним  чи-
ном, вуглекислоту. Iншi вченi твердили, що разом з  вуглекислотою
в атмосферi Венери є й водяна пара, i кисень. Але  всi  сходилися
на одному, що на Венерi дуже багато вуглекислоти.
    (От тому наша експедицiя i взяла з  собою  скафандри.  Iнакше
нiхто з учасникiв, можливо, не мiг би взагалi вийти  на  поверхню
Венери. I яка шкода, що один з них, запасний, мовби  самою  долею
призначений для мене, виведено з ладу тим гидким метеоритом! Як я
тепер виходитиму з астроплана на Венерi без скафандра?..)
    Крiм того, вченi вважають, що атмосфера Венери за своєю будо-
вою аналогiчна земнiй, хоча, можливо, вона має бiльшу висоту, нiж
земна, i її тиск бiля поверхнi планети може бути в  два-три  рази
бiльший, нiж на Землi. Саме це нам i доведеться перевiрити.
    Не встановила наука досi i перiоду обертання  Венери  навколо
своєї осi. Тут ученi все ще сперечаються. Частина астрономiв вва-
жає, що цей перiод складає 68 годин. Iншi твердять,  що  день  на
Венерi дорiвнює земному. А третi заперечують i тi, i iншi  погля-
ди, заявляючи, що  перiод  обертання  Венери  навколо  своєї  осi
дорiвнює перiоду її обертання навколо Сонця, себто 224  добам.  А
хто має рацiю - знов-таки повинна встановити наша експедицiя.
    Не прийшли вченi до спiльного висновку i про те, пiд яким ку-
том нахилений екватор Венери до її орбiти. А вiд  цього  залежать
змiни довжини дня й ночi протягом року. Деякi  астрономи  кажуть,
наприклад, що одну пiвкулю Венери постiйно  освiтлено  Сонцем,  а
зате друга так само постiйно занурена  у  вiчну  темряву.  Зовсiм
так, як у нашого астроплана.
    А якщо це так, тодi виходить, на однiй половинi  Венери  зав-
жди спека, а на iншiй  -  дуже  низька  температура.  I  лише  на
вузькiй напiвосвiтленiй смужцi, яка проходить  мiж  освiтленою  i
затем'неною  пiвкулями,  клiмат  планети  Венери  можна   вважати
помiрним.
    Отож взагалi я, як не спецiалiст, можу сказати, що  по-справ-
жньому про Венеру ще нiхто нiчого не знає. Суперечок бiльше,  нiж
дiйсного знання,- хоча астрономи, звичайно, дуже образилися б  на
мене за такi непоштивi слова. Але ж я не винна. Я нiчого не вига-
дувала, а чесно розповiла тут все те, що твердять рiзнi вченi.  I
виявляється - самi суперечки!..
    Що стосується вiдстанi Венери вiд Землi, то тут становище яс-
нiше. Середня вiдстань мiж цими двома планетами дорiвнює вiдстанi
Землi вiд Сонця - близько 150 мiльйонам кiлометрiв. Але iнодi во-
на буває майже в чотири рази меншою, а iнодi приблизно в  один  i
три чвертi раза бiльшою.
    Хтось мiг би подумати, що наш астроплан вирушив у подорож як-
раз у той час, коли вiдстань мiж Венерою i Землею найкоротша, ко-
ли через це на полiт пiде менше часу? А от зовсiм  i  не  так,  а
навпаки!
    Певна рiч, можна було б летiти i  за  найкоротшим  маршрутом,
коли Венера перебуває в так званому "нижньому сполученнi" з  Зем-
лею. I тодi наш астроплан був би в дорозi всього-на-всього 41 до-
бу, а не 146 дiб, як тепер. Чому ж не взято цей короткий маршрут,
а вибрано наш, довгий, який в чотири рази довший вiд  найкоротшої
вiдстанi мiж планетами? Правда, це здається дуже дивним?
    А якщо розiбратися, то все стає зрозумiлим. Щоб полетiти пря-
мо на Венеру  за  таким  коротким  маршрутом,-  потрiбна  була  б
швидкiсть не 11,5 кiлометра на секунду, як у нас,  коли  ми  весь
час наче пливемо  вздовж  течiї  земної  орбiти,  лише  поступово
вiдходячи вiд неї, а значно бiльша - 31,8 кiлометра на секунду. I
скiльки б довелося витратити палива у ракетних двигунах для того,
щоб розiгнати астроплан до такої швидкостi! Я не хочу  пiдрахову-
вати, але скажу тiльки, що навiть  при  потужностi  атомiту,  при
швидкостi витiкання газiв 12 кiлометрiв на секунду,- таку  ракету
не можна було б  збудувати.  Ось  чому  для  нас  вибрано  довгий
напiвелiптичний маршрут: на ньому астроплан  не  мусить  погашати
величезну швидкiсть руху Землi по її орбiтi навколо Сонця i  дуже
економить паливо.
    Ну, хоча маршрут i довгуватий, проте астроплан  справно  лине
до Венери, долаючи велетенськi астрономiчнi вiдстанi i  неухильно
наближаючи нас до мети. I ми з Ван Луном по черзi стежимо за виг-
лядом Венери у телескопi. Микола Петрович нагадав нам ще раз:
    -  Темна частина Венери ще важливiша  для  спостережень,  нiж
освiтлена. Прошу не забувати про це.
    Ми, звичайно, не забуваємо,  але  досi  не  помiтили  на  тiй
темнiй частинi нiчого цiкавого. Вона вся  цiлком  однакова,  яко-
гось невиразного попелястого кольору. Рiвна  сiра  поверхня  -  i
бiльше нiчого. На яскравiй частинi Венери, на освiтленому  Сонцем
серпi, я справдi помiтила неясний рух. Здавалося, що  там  пливли
якiсь ледве помiтнi тiнi. Ми з професором Ван Луном  думаємо,  що
це пересуваються великi скупчення хмар в атмосферi Венери.  Мико-
ла Петрович теж на хвилинку задумався - i погодився з  нами.  Але
крiм  цього  -  протягом  всiєї  першої  доби  ми  не    помiтили
нiчогiсiнько.
    Пiсля вечерi, повернувшись до телескопа i замiнивши Ван Луна,
я знову припала до окуляра, намагаючись роздивитися найменшi под-
робицi. I майже тiєї ж хвилини я скрикнула вiд несподiванки:  та,
може, менi це мариться? Нi, не мариться, не здається. Це - факт!
    На верхньому рiжку серпа Венери  виникло  нiжне  блакитнувате
сяйво. Немов тендiтна прозора квiтка з найтоншими свiтлими пелюс-
тками розкрилася на самому кiнчиковi яскравого рiжка. Чи,  можли-
во, це було щось подiбне до китички з тонкого шовку. Вона  гойда-
лась, вона тремтiла на чорному тлi  небозводу,  вигиналася  вниз,
але кожного разу вiдхилялась назад, немов боялася торкнутися  по-
пелястої поверхнi темної частини  Венери.  Як  зачарована,  спос-
терiгала я це дивне видовище... Ще кiлька секунд - i все  зникло,
немов i не було цього нiжного примарного сяйва. Воно  зникло  так
само несподiвано, як i з'явилося.
    Я хотiла було бiгти до Миколи Петровича, щоб розповiсти  йому
про загадкове явище, але згадала, як вiн попереджав, що  пiд  час
чергування вiд телескопа вiдходити нi в якому разi не можна,  ко-
ли немає замiни.
    -  Ви стоїте на науковiй вахтi,- казав вiн,- i кожна  секунда
спостереження може несподiвано стати найцiннiшою!
    Яку вiн мав рацiю! Як хороше, що я згадала про його  поперед-
ження.
    Минуло не бiльше пiвхвилини - i в мене знову  перехопило  по-
дих од хвилювання. Внизу, праворуч, бiля самого краю темної попе-
лястої поверхнi Венери, з боку, полярно протилежного тому, де не-
щодавно виникло i зникло перше сяйво, щось почало свiтитися. Спо-
чатку я побачила, як пiд сiрим попелом зажеврiла тьмяна  червону-
вата цятка, як то буває у згаслому вогнищi, коли пiд попелом  ли-
шаються жеврiючi вуглинки. Потiм на сiрiй поверхнi ясно  позначи-
лася свiтла червона плямка. Вона свiтилася зсередини, наче  прос-
вiчувала крiзь попiл. Потому плямка зробилася яскравiшою i розши-
рилась, посерединi її спалахнув зовсiм яскравий червоний  вогник.
I пiсля цього пляма вже не яскравiшала далi. Лишаючись все  такою
самою, вона наче переливалася хвилями,  по  нiй  пробiгали  темнi
тiнi i свiтлi вiдблиски, як буває це у загравi вiд пожеж.
    Не вiдриваючись вiд окуляра, я закричала:
    -  Миколо Петровичу! Миколо Петровичу! Iдiть сюди!
    -  Що трапилось? - почула я бiля себе його стурбований голос.
    -  Дивiться! Микола Петрович кiлька хвилин уважно  вдивлявся,
    поправляючи наводку окуляра. Я помiтила, як його пальцi  нер-
вово стискували бронзове кiльце окуляра.
    -  Що це, Миколо Петровичу?
    Бiля нас уже стояли зацiкавленi Ван Лун i Сокiл.
    Микола Петрович, вагаючись, знизав плечима:
    -  Не знаю, що й думати... Досi нiхто нiчого подiбного на Ве-
нерi не спостерiгав... Схоже, нiби  на  поверхнi  планети  вiдбу-
вається вибух вулкана - i ми бачимо його  вiдблиски  крiзь  густу
атмосферу Венери, крiзь хмари. Це єдине, що  я  можу  припустити.
Спробуємо перевiрити. Вадимо, увiмкнiть панорамний радiолокатор!
    Я зрозумiла, чого хоче Микола Петрович. Дотепний  прилад,  що
називався  панорамним  радiолокатором,  давав  можливiсть  бачити
вiддаленi речi, навiть схованi вiд спостерiгача пiд густими  хма-
рами, пеленою пари чи туману. Але цей прилад добре дiяв тiльки на
якiйсь певнiй, не надто великiй вiдстанi. З Землi, наприклад, Ве-
неру за його допомогою спостерiгати було неможливо. Значить,  Ми-
кола Петрович гадає, що тепер,. коли ми вже  близько  до  Венери,
панорамний радiолокатор дiятиме i допоможе нам побачити, що  саме
вiдбувається пiд суцiльними хмарами.
    Але цi сподiвання не виправдалися. Хоч як ми всi вдивлялися в
зображення Венери на екранi панорамного  радiолокатора,-  нам  не
пощастило побачити нiчого нового. Мабуть, планета була ще далеко,
прилад не допомагав,- хiба що яскравiшою стала  освiтлена  пляма,
от i все. Це було дуже прикро,  принаймнi  для  мене:  адже  менi
страшенно хотiлося,  щоб  загадкове  явище,  яке  менi  пощастило
помiтити, тут-таки дiстало своє наукове пояснення. Тодi  я  знала
б, що саме вiдкрила на Венерi! А так - виходило зовсiм не  науко-
ве вiдкриття, а просто якесь випадкове спостереження...
    Мабуть,  Микола  Петрович  помiтив,  що  я  засмутилась.  Вiн
лагiдно торкнувся мого плеча i сказав:
    -  Нiчого, Галю, я думаю, що не помилився.  Iншого  пояснення
не може бути. Так я i запишу в нашому  журналi  спостережень.  Ви
можете вважати, що вам належить честь бути першою  людиною,  якiй
пощастило. спостерiгати вибух вулкана на Венерi!
    -  I коли-небудь люди, вивчаючи iсторiю Венери, шанобливо чи-
татимуть в астрономiчних книжках: "Уперше це явище спостерiгала в
такому-то роцi молодий, але талановитий науковий працiвник  Гали-
на Рижко",- пiдхопив насмiшкувато Сокiл.
    От який вiн! Обов'язково йому треба пустити шпильку. Це, пев-
на рiч, тому, що не вiн, а я помiтила вибух вулкана. Зовсiм  iнша
людина - професор Ван Лун. Адже саме йому могло б i справдi  ста-
ти неприємно: скiльки вiн перед тим стежив за Венерою i нiчого не
виявив. А менi пощастило. I всетаки Ван Лун нiчого такого не ска-
зав, а лише потиснув менi руку.  Я  навiть  зашарiлася  вiд  нес-
подiванки - нiяк не одвикну вiд цiєї дурної звички! А Вадим  Сер-
гiйович просто не може обiйтися без шпильок, гадає, що  дуже  до-
тепно. Ну, я йому ще покажу, на що здатна Галина  Рижко!  А  якщо
вiн знову почне заводити розмови зi мною про "особисте",  як  вiн
говорить,- я його зразу обрiжу. Бо коли людиною цiкавишся, навiть
ще не любиш її, а просто цiкавишся, то нiяк не можна говорити  їй
весь час неприємностi, пускати гострi шпильки... Це кожен знає...
    А зате в мене є така iдея, що... Проте зараз  не  говоритиму.
Спочатку вроблю, перевiрю, а тодi  вже...  Ну,  тримайся,  Вадиме
Сергiйовичу!..
    ...Два днi пiдряд я вигадувала час, щоб перевiрити свої  дум-
ки, оту iдею. Дуже трудно  що-небудь  робити  по  секрету  в  за-
гальнiй каютi. Обов'язково зацiкавляться i почнуть  приставати  з
запитаннями - не той, так iнший:
    - Що це ви майструєте, Галю?
    - Це що, новий винахiд, Галю?
    - Товаришi, готується сенсацiйне наукове вiдкриття  в  галузi
гумової промисловостi!
    Звичайно,  цю  останню  фразу  сказав  Вадим  Сергiйович.   I
знов-таки гадає, що дуже дотепно!
    Але я нiкому нiчого не пояснила, а робила  своє  дiло.  Зараз
розповiм, яке саме.
    Склянки й чашки в нашому буфетi стоять у спецiальних гнiздах,
у пружних затискувачах. Це для того, щоб вони  не  розбилися  при
поштовхах,- ну, зрозумiло, не пiд час польоту, коли все  спокiйне
i навiть не гойднеться, а, наприклад, при зльотi чи посадцi. I  в
тих гнiздах є цупкi гумовi прокладки. Вони круглi, з одного  боку
плескатi, а з другого  -  вдавленi,  як  маленькi  блюдечка,  щоб
склянка або чашка мiцнiше трималась у гнiздi. От я  i  взяла  два
таких гумових кружки i почала робити  з  ними  дослiди,  щоб  пе-
ревiрити мою iдею. Певна рiч, нiхто не розумiв, у чому справа.  А
я не пояснювала. Всi мої припущення виявились правильними! Тодi я
розшукала кiлька шурупiв та викрутку i приховала їх  до  ночi.  А
вночi я закiнчила свою роботу i перевiрила мiй винахiд уже в дiї.
Здорово вийшло! Прямо краще й не треба! Можна було спокiйно ляга-
ти спати, хоча, правду кажучи, менi страшенно трудно було дочека-
тися ранку: хотiлося одразу розбудити всiх  i  показати.  Але  я,
зрозумiло, стрималась.
    Зате ранком я пiдвелась ранiше вiд усiх, зодяглась i трохи ще
попрактикувалась, щоб вiдчувати себе певнiше.  I  якраз,  коли  я
вирiшила, що можна будити товаришiв,- Ван Лун прокинувся сам. Вiн
сiв у гамаку i побачив мене бiля дверей. Нi, Ван  Лун  нiчого  не
сказав, хоч я й помiтила, що вiн дуже здивувався. А  я  спокiйно,
немов нi на що не звертаючи  уваги,  ступнула  ще  крок,  другий,
третiй... Ван Лун простягнув руку i штовхнув Сокола, який усе  ще
спав у сусiдньому гамаку:
    -  Вадиме, тут якесь чудо! Мабуть, менi  сниться.  Погляньте,
уклiнно прошу!
    Вадим Сергiйович, протираючи окуляри, подивився в мiй бiк.  А
я незворушно йшла по пiдлозi каюти, роблячи широкi кроки.  Дiйшла
до однiєї стiни, повернула назад - i знову пiшла  по  пiдлозi.  I
навiть жодного разу не посмiхнулась, i взагалi не дивилась в
їх бiк, хоч i боялась, щось ось-ось пирсну зо смiху.
    Вадим Сергiйович надiв окуляри i здивовано вигукнув:
    -  Та що це, насправдi? Скiнчилася невагомiсть, чи що?  Галю,
як це ви умудряє- теся ходити по пiдлозi? Ван, ви  що-небудь  ро-
зумiєте?
    -  Нi,- вiдповiв Ван Лун.- Прошу вас пояснити.
    -  Що пояснювати, коли я сам нiчого не розумiю? Дивiться, iде
немов по Землi! Хода, правда, трохи дивнувата,  так  ходять,  ка-
жуть, кавалеристи, похитуючись i широко  розставляючи  ноги,  але
все ж таки вона йде! Миколо Петровичу, дивiться, що наша Галя ро-
бить!
    -  Справдi, Галю, як це у вас виходить? - здивувався  розбуд-
жений голосами товаришiв Микола Петрович.
    -  Нiчого особливого, Миколо  Петровичу,-  скромно  вiдповiла
я.- Маленький пристрiй, навiть не вартий уваги.
    -  Оце ловко! - шумно обурився Сокiл.- Винайшла спосiб  ходи-
ти по пiдлозi в невагомому свiтi i каже, що не варто уваги.
    -  У вас, Галю, вважаю, талант винахiдника,- сказав Ван  Лун,
знизуючи плечима.
    -  Але скажiть все-таки, як ви зробили це, Галю?  -  повторив
Микола Петрович.- Навчiть i нас.
    -  Дуже просто, Миколо Петровичу. Ось, будь  ласка.  Я  взяла
два гумовi кружки з гнiзд для склянок. Вибрала такi, якi пiдiйшли
менi за розмiром. I пригвинтила їх до каблукiв.
    -  I що ж?
    -  I ходжу, як бачите.
    - Товаришi, вона глузує з нас! - вже  зовсiм  обурився  Вадим
Сергiйович.- При чому тут гумовi кружки на каблуках?  Що  у  нас,
липуча пiдлога, чи що?
    -  Стривайте, стривайте, Вадиме,- спинив його  Микола  Петро-
вич.- Я, здається, починаю догадуватись. Ван, ви розумiєте?
    -  Ледь-ледь. Треба ще послухати Галю,- озвався той.
    -  Галю, ану, пройдiться ще! - розпорядився Микола Петрович.-
I скажiть яснiше, в чому тут рiч. Присоски?
    Дивно, як швидко вiн умiє в усьому чисто розiбратись! Я  сту-
пила ще кiлька крокiв i вiдповiла:
    -  Звичайно, присоски,  Миколо  Петровичу.  Пiдлога  в  каютi
рiвна, гумова. Я натискую однiєю ногою, тримаючись за стояк. Кру-
жик сплющується, видавлює повiтря мiж своєю ввiгнутою поверхнею i
пiдлогою. А тодi зовнiшнiй тиск притискує мою ногу до пiдлоги.  Я
ставлю другу ногу, притискую
її вже без стояка, тримаючись на однiй, першiй,  нозi.  Вона  теж
немов прилипає до пiдлоги. Тодi я трошечки  вiдхиляю  вбiк  першу
ногу, краєчок гумового кружка вiдстає, мiж ним  i  пiдлогою  вхо-
дить повiтря - i нога вiдклеїлась, можна робити дальший крок. Ну,
звiсно, треба трохи попрактикуватися. Але все дуже просто.
    -  Втiм, як ви додумалися до цього, дiвчинко? - все ще здиво-
вано допитувався Микола Петрович.- Адже це страшенно дотепно -  i
розв'язує проблему ходiння за умов невагомостi.
    -  Я згадала недавно, коли ми з товаришем Ван Луном  стрiляли
в цiль, про одну напiвзабуту рiч. Менi стало шкода кульок, якi ми
витрачаємо пiд час стрiльби в цiль, i я згадала, як у мене в  ди-
тинствi був iграшковий пiстолетик з присоском.  Вiн  стрiляв  де-
рев'яною паличкою з плескатим гумовим кружком на кiнцi. Той  кру-
жок прилипав до стiни, i паличкою  можна  було  стрiляти  скiльки
завгодно. От я й подумала, що...
    -  Молодець, Галю! Це чудова iдея, яка  чомусь  не  спала  на
думку жодному з iнженерiв, що займались устаткуванням нашого  ко-
рабля,- засмiявся Микола Петрович.- Надзвичайно простий i  дотеп-
ний винахiд!
    -  Думаю, тi iнженери були надто дорослими. Забули про дитячi
iграшки. А треба пам'ятати. Корисно iнодi,- висловив  свою  думку
Ван Лун.- Проситиму Галю навчити мене теж, будь ласка.
    I  навiть  Вадим  Сергiйович  цього  разу  не  пустив  нiякої
шпильки. Вiн похитав головою i просто сказав:
    -  Так, Галю, це ви справдi здорово вигадали. Доведеться  нам
усiм повчитися у вас. Навчите, Галиночко?
    Я кивнула головою. Оце зовсiм iнша справа!  Коли  Вадим  Сер-
гiйович не глузує, я ладна його слухати цiлий  день:  вiн  одразу
стає таким милим, гарним... I хай навiть говорить про своє  улюб-
лене "особисте"...
    Того ж таки дня гумовi кружки були пригвинченi до каблукiв. I
тепер ми ходимо по пiдлозi каюти майже так само вiльно, як  ходи-
ли на Землi. А я вiдкрила ще одну рiч.
    Виявляється, що в астропланi за допомогою тих гумових кружкiв
на каблуках можна ходити не тiльки по пiдлозi, а й по стiнах i по
стелi,- звiсно, там, де вони не оббитi м'якою тканиною, а  твердi
й рiвнi. Зовсiм так, як мухи ходять, смiшно, але цiкаво! Втiм, це
я так записала, мiж iншим, нам ходити по стiнах i по стелi нi  до
чого.
    А винахiд - i корисний! - все-таки у мене вийшов!


        РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ,

    що розповiдає про ге,  як астронавти  вiд-
    ряджали на Землю поштову ракету i якi пiс-
    ля того в них виникли думки,  пов'язанi  з
    мiжпланетними подорожами взагалi; цим таки
    роздiлом закiнчуються уривки  з  щоденника
    Галини Рижко.

    Дуже нам погано без радiозв'язку з рiдною Землею!
    Спочатку Ван Лун (вiн краще вiд усiх знає радiо)  сподiвався,
що потiк космiчного  промiння  не  лишатиметься  весь  час  таким
рiвним i мiцним. I якщо ми пролетимо крiзь його  головне  рiчище,
то  потiм,  може  статися,  радiозв'язок  поновиться.  Проте   цi
сподiвання не справдились. Потiк лишається i далi  все  таким  же
сильним, iнтенсивним.
    Через те, що нам доводиться час вiд часу виходити з-за  свин-
цевого укриття, кожен змушений уважно стежити за своїм станом.  I
коли вiдчує якийсь неспокiй, роздратування - треба одразу  кидати
справи i ховатися знову пiд свинцевими аркушами. Гамаки давно вже
висять пiд стiною, яка вкрита свинцем. Космiчне промiння  -  дуже
небезпечний i пiдступний ворог, про нього весь час треба пам'ята-
ти.
    З усiм цим ми  вже  звиклися  i  навчились  бути  обережними.
Астроплан летить правильним курсом, це  стверджують  щоденнi  пе-
ревiрки, якi робить Ван Лун (Микола Петрович тепер не бере участi
в цьому, впевнившись, що Ван точно й акуратно робить  усi  обчис-
лення). Отже, ракетнi двигуни запускати не доводиться.
    Але з того часу,  як  обiрвався  радiозв'язок  з  Землею,  ми
вiдчули себе значно далi вiд  Батькiвщини.  Адже  ранiше  кожного
дня, та й по кiлька разiв на день, ми чули голос Землi, знали, що
за нами турботливо стежать i завжди в разi потреби допоможуть.  А
тепер зовсiм iнше...
    У репродукторi чути саме набридливе трiскотiння i гуркiт роз-
рядiв: або немов цiлий десяток барабанщикiв безладно б'ють в сухi
оглушливi барабани, або немов прокочуються суцiльнi удари  грому.
Репродуктор ми тепер навiть не пробуємо вмикати.
    Ван Лун -  дуже наполеглива людина. Вiн усе-таки щодня пробує
розшукати щонебудь у гуркотi розрядiв, хоча  репродуктором  також
не користується, вмикає  навушники.  Звичайно,  йому  не  щастить
нiчого почути, крiм трiскотiння i шумiв космiчного промiння,  але
вiн настiйливо знову й знову вмикає радiоустановку.
    I вiн не тiльки слухає, а й пробує щодня передавати  донесен-
ня на Землю!
    -  Навiщо ви робите це, Ван? - поцiкавився Вадим Сергiйович.-
Адже ясно, що Земля все одно не почує нас. Якщо до нас  не  дохо-
дять  сигнали  потужних  земних  радiопередавачiв,  то  як  можна
сподiватися,  що  до  Землi  дiйдуть  сигнали  нашої   слабенької
радiоустановки? Даремна праця!
    Ван Лун незворушно вiдповiв:
    -  Я маю час. Там, на Землi, вдень i вночi  вслухаються,  че-
кають. Може, думаю, хоч на кiлька секунд почують нас. Уже  добре.
Там турбуються. Нам не треба турбуватися:  Земля  в  порядку.  Ми
знаємо це навiть без її сигналiв. А от Земля не знає, що з  нами.
Турбується дедалi бiльше. Вважаю, слiд пробувати.
    -  Так, ви маєте рацiю,- погодився  Сокiл.-  Навiть  одне-два
слова, якi на Землi почули б вiд нас, заспокоїли  б  Батькiвщину.
Правильно, Ван, пробачте, не додумав!
    Це буває дуже  рiдко,  щоб  Вадим  Сергiйович  отак  мирно  i
покiрно погодився, коли чує заперечення. Але Ван Лун, певна  рiч,
мiркує правильно.
    А Микола Петрович - залiзна людина! Я б на його  мiсцi  давно
вже не витримала. Проте я ще не писала нiчого про це.
    Зараз поясню все.
    Ми маємо ще один спосiб дати про себе звiстку на далеку рiдну
Землю. Я вже згадувала, що на астропланi є малесенькi поштовi ра-
кети. За планом роботи експедицiї першу поштову ракету ми  мусимо
надiслати з документами, фото- i кiноплiвкою, записами й  листами
на Землю на сотий день подорожi. I Микола Петрович нiзащо не  хо-
че порушити цей план. А як же на Землi зрадiли б  нашiй  поштовiй
ракетi! Особливо тепер, пiсля того як  обiрвався  радiозв'язок  i
його нiяк не щастить поновити...
    Коли я довiдалась про поштовi ракети,  то  дуже  здивувалась.
Справдi, як це можна так нацiлити маленьку ракетку, вiдправлену з
астроплана, щоб вона знайшла в мiжпланетному просторi далеку Зем-
лю, яка наче загубилася у великому Всесвiтi?.. Адже ми не  зможе-
мо виправляти її курс на вiдстанi, в  нас  немає  таких  складних
приладiв. Та й з Землi  її  не  побачиш,  вона  крихiтна,  всього
близько трьох метрiв завдовжки. Мабуть, поштову  ракету  могли  б
вiдшукати в просторi радiолокатори,- але  цьому,  напевно,  зава-
дить усе той самий набридливий потiк космiчного промiння...
    Я  подiлилася  своїми  побоюваннями  з  Вадимом  Сергiйовичем
(пiсля того, як я вигадала гумовi кружки на каблуках,  вiн  майже
перестав кепкувати, i в нас знову добрi взає- мини, хоча про  "о-
собисте" вiн чомусь нiчого не каже. Я думаю, це тому, що про  "о-
собисте" можна говорити тiльки вiч-на-вiч, а тут ми весь час  усi
вкупi. Але поглядає вiн на мене iнодi зовсiм так, як це  було  ще
на Землi, це я добре бачу!). Сокiл пояснив менi:
    -   Природно, Галиночко, тут е велика доля риску. Але я  осо-
бисто певен, що поштова ракета долетить до Землi.
    -  Чому?
    -  Та ось чому. Насамперед, їй буде надано по можливостi най-
точнiший напрямок. Це зробити неважко. Потiм ракета  полетить  не
довгим елiпсом, а значно коротшим маршрутом, майже прямо на  Зем-
лю, її маса невеличка, вона може витрачати вiдносно мало  палива.
Швидкiсть її, зрозумiло, буде також дуже малою, бо  ракета  поле-
тить у бiк, протилежний нашому руховi. Але щойно вона вiдiрветься
вiд нас, щойно пролетить невеличку частину шляху,- ракета  потра-
пить до зони притягання Землi,  i  це  буде  скеровувати  її  по-
дальший полiт. А як тiльки ракета вийде за межi потужного  потоку
космiчного промiння, її зразу ж таки намацають земнi радiолокато-
ри i почнуть нею керувати так, щоб вона потрапила саме  туди,  де
на неї чекатимуть. Навiть бiльше того, її направлять, наскiльки я
пам'ятаю, у Чорне море, щоб опiр води загальмував її швидкiсть  i
щоб ракета не розбилась об поверхню Землi. А з моря  вона  завжди
вирине, бо пiсля того, як буде витрачене її  паливо,  вона  стане
втроє легша вiд води. Розумiєте?
    Мабуть,  усе  це  так.  Втiм,  коли  я  думав  про  величезну
вiдстань, яку мусить пролетiти  малесенька  ракета,  щоб  досягти
Землi,- в мене якось паморочиться в головi, i я нiчого вже не мо-
жу уявити собi ясно...
    Так от, Микола Петрович  категорично  вiдмовився  вiдправляти
першу поштову ракету ранiше  намiченого  за  планом  строку.  Тут
нiчого не поробиш, вiн керiвник експедицiї, його слово - закон. I
ми терпляче ждемо, тим бiльше, що й взагалi до пуску першої раке-
ти за планом тепер уже  лишилося  небагато  часу,  всього  кiлька
днiв. Перший етап нашого шляху кiнчається.
    Венера сяє на чорному небозводi, як нiколи ранiше.  Вивержен-
ня вулкана давно вже припинилося, i вся поверхня  темної  частини
планети знову стала однаково попелястою. Чекаючи дня пуску першої
поштової ракети, ми весь час повертаємося до  однiєї  надзвичайно
пекучої теми розмов - вiдсутностi радiозв'язку з Землею.
    Сьогоднi пiсля снiданку Ван Лун вирiшив провести ще один  ек-
сперимент з радiоустановкою астроплана, яка мiститься  в  навiга-
торськiй рубцi. Вiн попросив  мене  взяти  запасний  радiоприймач
(такий самий, як i в радiоустановцi) i сiсти  з  ним  бiля  самої
дальньої стiнки центральної каюти. Я мала уважно слухати  переда-
чу Ван Луна i вiдзначати змiни чутностi. А вiн поступово  зменшу-
ватиме потужнiсть передавача - з тим, щоб встановити, коли ця са-
ма потужнiсть так зменшиться, що я перестану чути  його  передачу
на цiй маленькiй вiдстанi. Шляхом  якихось  складних  i  малозро-
зумiлих менi обчислень Ван Лун потiм встановить,  як  далеко  мо-
жуть поширюватися сигнали нашого передавача в мiжпланетному прос-
торi, аж доки їх не заглушить i остаточно не викривить потiк кос-
мiчного промiння.
    Ми взяли запасний приймач на складi, i я влаштувалася з ним у
центральнiй каютi. Ван Лун подався в навiгаторську рубку до пере-
давача, а я настроїла приймач якнайточнiше на його хвилю,- ту са-
му, до речi, на якiй працювала завжди  i  Земля,  надсилаючи  нам
свої сигнали. Тiльки тепер вони не доходили до нас, застрявали  у
павутиннi космiчних променiв.
    Спочатку я добре чула голос Ван Луна,  хоч  i  на  такiй  ма-
ленькiй вiдстанi в навушниках сильно трiщало. Потiм Ван  Лун  по-
чав зменшувати потужнiсть передавача. I одразу його  голос  почав
слабшати: менi здавалося, що вiн тонув у трiскотiннi розрядiв.  Я
акуратно вiдзначала за секундомiром, як  слабшала  тучнiсть.  Ось
голос Ван Луна вже ледь-ледь долинає до мене в навушниках, я  на-
силу можу розiбрати окремi слова. Мабуть, далi не має рацiї  слу-
хати.
    Все-таки я ще раз пiдправила верньєри настроювання, щоб  воно
було якомога точнiшим, i вирiшила слухати доти,  доки  голос  Ван
Луна не зникне остаточно. А вiн терпляче подавав сигнали,  повто-
рюючи однi й тi самi слова, якi ледве чутно долинали  до  мене  в
навушниках:
    -  Алло... алло... говорить... "Венера-1"... слухайте...  ал-
ло... алло... говорить... "Венера-1".. слухайте...
    Цей голос то зовсiм зникав, то слабо-слабо виникав знову, не-
мов проштовхуючись крiзь трiскотiння космiчних променiв.
    -  Алло... алло... слухайте...  слухайте  нас,  "Венера-1"...
слухайте, слухайте... "Венера-1", говорить  Земля...  слухайте...
слухайте нас...
    Що за дивнi жарти? Чому це Ван Лун заговорив  так,  немов  це
слова Землi? I чому його голос  почав  звучати  по-iншому,  немов
став зовсiм не тим? Так,  так,  голос  дуже  змiнився,  це  добре
помiтно, незважаючи навiть на гуркiт розрядiв. Що таке?..
    -  Слухайте, слухайте, "Венера-1",  говорить  Земля...  Гово-
рить Земля!.. Алло, Земля викликає "Венеру-1"!..
    Ой, чи не збожеволiла я? Може,  це  знову  якийсь  пiдступний
вплив космiчного промiння, адже я зараз не в тiнi, не пiд свинце-
вим прикриттям. Але це ж не голос Ван Луна, а зовсiм iнший,  нев-
же... невже це Земля?
    -  Галю, люба, що з вами? Ви раптом так зблiдли. Прямо на се-
бе не схожi! Що таке?
    До мене пiдiйшов стурбований Микола Петрович. Вiд  хвилювання
менi наче зацiпило, я нiчого не могла вiдповiсти. Замiсть того  я
подала йому навушники. Микола Петрович поглянув на мене  здивова-
но i навiть з якимсь побоюванням: мабуть, вiн i справдi  подумав,
що я марю пiд впливом космiчного промiння! Але вiн узяв  навушни-
ки, надiв їх i прислухався. Тепер уже  я  дивилася  на  нього  зi
страхом: а що, коли менi й справдi тiльки  почувся  голос  Землi?
Що, коли дiйсно це наслiдок  якогось  нервового  збудження  через
космiчне промiння?..
    Але ось на напруженому обличчi Миколи Петровича з'явився  ви-
раз безмежного здивування. Обома руками вiн щiльно  притиснув  до
голови навушники. Вiн жадiбно слухав. Отже менi не здалось, що  я
чула Землю?.. Нi, звичайно, нi! От я i зараз чую:
    -  Слухайте, слухайте нас, "Венера-1"! Говорить Земля,  гово-
рить Земля! Слухайте нас, слухайте нас! Дуже турбуемося про  вас.
Пiсля обриву радiозв'язку деякий час  тримали  вас  у  полi  зору
радiолокаторiв... Слухайте нас,  "Венера-1"!  Потiм  вiдмовили  й
радiолокатори. Намагання вiдшукати вас за допомогою потужних  те-
лескопiв не дали успiху. Слухайте нас, "Венера-1"! Сповiстiть про
ваш стан, самопочуття, курс. Говорить круглодобовий потужний  пе-
редавач "Земля"! Чи чуєте нас, "Венера-1"?.. Якщо чує- те,  поси-
лайте поштову ракету на Землю з докладним повiдомленням про  вашi
справи. Слухайте, слухайте нас, "Венера-1"! Говорить Земля, гово-
рить Земля! Слухайте, слухайте, вiдповiдайте! Дуже турбуемося про
вас...
    Передавач Землi повторював весь час одне й те  саме  повiдом-
лення. Адже там, на Батькiвщинi, не знали, чи почули ми  його.  I
диктор повторював i повторював без кiнця тi ж самi слова  заклику
до нас. Турботлива, рiдна Радянська Батькiвщина не  забувала  про
нас! А ми з Миколою Петровичем не вiдривалися  вiд  навушникiв  i
слухали, слухали як зачарованi любий голос Землi. Тепер нам  було
однаково, що саме вiн говорив, важливо було слухати, слухати  да-
леку i в той же час таку близьку нашому серцю Землю!..
    -  Що слухаєте? Зрозумiти не можна! Давно вже вимкнув переда-
вач, нагадую,- здивовано сказав Ван Лун, пiдходячи до нас.
    Замiсть вiдповiдi Микола Петрович зняв навушники  i  простяг-
нув їх Ван Луновi. Той недовiрливо взяв, надiв i... Я  нiколи  ще
не бачила Ван Луна таким збентеженим i радiсним. Вiн вiдкрив  рот
i знову закрив його, конвульсивно дихнув i завмер на  мiсцi,  по-
чувши голос Землi. Вiн схопив мене за плече i стиснув його.
    -  Ой, товаришу Ван Лун, менi боляче!
    Ван Лун не чув мене. А Микола Петрович уже наказував:
    -  Вадиме, Ван Лун, готуйте листи i матерiали! Я зараз  зберу
записи i закiнчу коротку доповiдь. За годину вiдправлятимемо пош-
тову ракету.
    Яке це щастя, яка радiсть - слухати далекий голос рiдної  Ра-
дянської країни! Батькiвщино, дорога наша Батькiвщино! Чи зна-
єш ти, як ми любимо тебе? Чи знаєш ти, якими мiцними,  енергiйни-
ми, такими, що не бояться нiкого й нiчого, стали ми одразу,  щой-
но почули твiй турботливий голос?.. Твiй голос - це  значить,  що
ми знову разом з тобою, ми не вiдiрванi вiд тебе, рiдна!  Говори,
говори ще далi, милий голос Землi! Говори, ми готовi слухати  без
кiнця!
    А голос у навушниках повторював все одне й те ж саме повiдом-
лення. Вiн лунав нiби спокiйно, розмiрено; але в цьому  спокiйно-
му i чiткому голосi нам вчувалася тривога. Та й як не  тривожити-
ся, якщо там, на Землi, вже стiльки часу  нiчого  не  знають  про
нас. Говори, рiдний, милий голос Землi, говори, голос  Батькiвщи-
ни!..
    Ван Лун, Сокiл i я пройшли до складу, де лежала поштова раке-
та. Це була блискуча металева сигара три метри завдовжки, зробле-
на з того самого супертитана, що й весь наш астроплан. Та вона  i
за формою нагадувала його: така ж довга, витягнута, гостроноса, з
маленькими крильцятами  в  заднiй  частинi  корпусу.  Але  на  її
крильцятах не було додаткових ракетних двигунiв.  Поштова  ракета
мала тiльки один, центральний, двигун з отвором на  хвостi.  Вона
була повнiстю заряджена атомiтом, лишалося тiльки вкласти  в  неї
вантаж i вiдправити.
    Вадим Сергiйович викрутив гвинти на боцi ракети i вiдкрив не-
величкi дверцята:
    -  Готово, Миколо Петровичу!
    Уважний i зосереджений Микола Петрович, який  приєднався  тим
часом до нас, принiс з собою грубезний пакет: адже записи i доне-
сення на Землю давно вже були готовi! Вiн пильно оглянув  ракету:
все було в порядку. I тут я наважилася на те, про що давно хотiла
попросити.
    - Миколо Петровичу,- звернулась я до нього,- дозвольте менi...
    - Що саме, Галю?
    - Надiслати i мого листа... вiн маленький...  менi  дуже  хо-
четься заспокоїти маму...
    Лагiдна усмiшка освiтила обличчя Миколи Петровича.
    - А я вже дивувався: i чому це Галя нiчого не каже  про  лист
додому? Почав було думати, що ви забули про маму.
    -  Ой, Миколо Петровичу, що ви кажете! Значить, можна? Я  за-
раз!
    Звичайно, мiй лист також був давно готовий. От що я  написала
в ньому:
    "Мила моя, дорога мамусю! Не сердься на свою навiжену  дочку!
Я знаю i розумiю, що зробила дуже  погано,  приховавши  вiд  тебе
свої намiри. Мамуню, прости мене! Адже ж тепер все  благополучно,
i ми незабаром долетимо до Венери. I ще, мила  мамусю,  знай,  що
всi в астропланi до мене дуже добре ставляться i я намагаюсь  бу-
ти корисною. В мене вже є свої  обов'язки,  i  я  навiть  зробила
деякi маленькi вiдкриття. Тобi не доведеться червонiти  за  мене,
мамуню! А з Венери я привезу тобi надзвичайнi подарунки, ось  по-
бачиш. Ще раз, не сердься, мамусю, а частiше дивися на  Венеру  в
твiй великий телескоп. Коли ти одержиш цього листа, Галинка  буде
вже на нiй. Мiцно-мiцно тебе цiлую.
                                   Твоя Галя".  Мого  листа  було
    покладено разом з великим пакетом i iншими листами на  Землю.
Вадим Сергiйович знову пригвинтив дверцята поштової ракети.
    -  Приготуйтеся,- розпорядився Микола Петрович.-  Одягаймося,
Вадиме!
    Вони надiли скафандри. А тодi Микола Петрович натиснув  кноп-
ку керування пiдйомником, на якому лежала поштова ракета,- i  ме-
талева платформа з нею повiльно почала  пiдiйматися  вгору  через
великий
    люк, що вiдчинявся перед нею в стелi складу. Микола Петрович,
    простеживши, як дверi люка знову зачинилися, подав знак Вади-
    мовi Сергiйовичу - i вони обидва вирушили назовнi, як звичай-
    но, через шлюзовi люки. А ще за кiлька хвилин ми з Ван  Луном
    вiдчули ледве помiтний поштовх.  Поштова  ракета  вiдiрвалася
    вiд астроплана i полинула на Землю.
    Дзеркало телескопа у нас уже було повернуте туди, куди  мусив
летiти космiчний листоноша. I ми з  Ван  Луном  побачили  вогняну
хмарку, що швидко вiддалялась вiд нас: це працював ракетний  дви-
гун нашого листоношi. Лише кiлька секунд  -  i  хмаринка  зникла,
розтанула. Все! I тiльки голос диктора Землi в навушниках все  ще
нагадував нам про надзвичайну подiю. Iнодi цей голос  майже  зни-
кав, iнодi його було чути краще. Ми слухали все тi самi  слова  i
радiсно поглядали одне на одного:  Батькiвщина  пам'ятає  i  тур-
бується про нас, її посланцiв у мiжпланетному просторi!..
    ...Вже вкладаючись спати  (я,  як  i  ранiше,  сплю  прямо  в
повiтрi, тiльки прив'язуюсь до стiнки пiд свинцевими аркушами,- i
це дуже зручно!), я спитала Сокола, який цiєї ночi був на вахтi:
    -  Вадимо Сергiйовичу, розкажiть, будь ласка, як ви  вiдправ-
ляли поштову ракету i як ви самi не вiдiрвалися вiд корабля:  ад-
же один лише крок... брр, менi страшно думати, що можна було  за-
лишитися там, зовнi, у холодному, мертвому просторi... а наш  ас-
троплан мчить так швидко, хiба його потiм доженеш? Розкажiть  про
вiдправлення ракети!
    У нашiй каютi панувала сутiнь, але з  тону,  яким  вiдповiдав
менi Сокiл, я зрозумiла, що вiн усмiхається.
    -  Нiчого особливого, Галю. Коли ми вийшли на палубу  астроп-
лана, поштова ракета вже лежала там, на своїй платформi, мiж роз-
чиненими дверима вантажного люка, наче в колисцi. Ну, ми  встано-
вили її в потрiбному напрямi, як показав Микола  Петрович.  Потiм
запустили двигун, а самi вiдiйшли вбiк. I вона майже одразу  рво-
нулась i полетiла назад, до Землi. Тiльки i всього.
    Я була невдоволена. Така важлива подiя - а вiн так сухо  роз-
повiв про неї! Та Вадим Сергiйович, трохи помовчавши, додав, нiби
розмiрковуючи вголос:
    -   Нi, мабуть, не все. Мушу сказати, Галиночко,  що  менi  й
справдi стало моторошно, коли з дюзи  поштової  ракети  вирвалася
розпечена хмарка газiв. Ми стояли, як я вже сказав,  осторонь.  I
все-таки мене трохи штовхнуло. Я вiдчув, що мене  вiдносить  вбiк
од астроплана. Немов щось тягне в простiр. I не те, щоб я  падав,
нi, не так. А немовби одпливаю, одпливаю повiльно, проте нестрим-
но... i схопитися нема за що, i пливти нема в чому... це тобi  не
вода, а порожнеча! Це було, правда, страшнувате вiдчуття.  Власне
кажучи, нiчого небезпечного,- вiв вiн далi, нiби  виправдуючись,-
адже ми з Миколою Петровичем зачепилися тонкими тросами за  гачки
бiля верхнього люка, отож нам нiщо не загрожувало. Та, крiм того,
мало вплинути i власне притягнення  астроплана,  яке  обов'язково
потягло б мене назад, до корпусу астроплана. Все  це  я  розумiв.
Але, як я тепер добре бачу, можна ясно розумiти i все-таки пiдда-
ватися емоцiйним вiдчуттям, особливо, коли вони незвичнi...  Так,
мабуть, я довго пам'ятатиму цю хвилину!
    Дивно, але цього разу навiть насмiшкуватий Ван Лун не вiдгук-
нувся яким-небудь жартом. Вiн задумливо сказав:
    -  Думаю, це правда. Людина - жива, вона багато вiдчуває. Ро-
зум не завжди зверху. Машина нiколи не боїться, людина може  хви-
люватися. Це так.
    Всi змовкли. А я уявила собi, що стою на корпусi  астроплана,
в темнiй порожнечi... навколо тiльки далекi холоднi зiрки... i от
мене вiдносить убiк, i трос вiдчепився... i я лечу в чорний, без-
межний простiр... i астроплан все далi й далi вiд мене... i я за-
лишаюся сама в цiй порожнечi... Нi, це надто страшно! Фу,  навiть
пiт на лобi виступив! Краще думати про щось iнше. I я спитала Ван
Луна:
    -  А чому все-таки ми почули  сьогоднi  Землю,  товаришу  Ван
Лун? Чому космiчне промiння пропустило до нас передачу  Землi,  а
не заглушило її, як ранiше?
    Ван Лун, помовчавши трохи, мовив:
    -  Це дуже важко сказати. Вважаю,  можливо,  Микола  Петрович
пояснить. Сам не знаю. Тiльки якщо Микола Петрович не спить.
    Голос Миколи Петровича лунав мрiйливо, коли вiн вiдповiв:
    -  Нi, Ван, я не сплю. Але думаю не про те, про що ви запиту-
вали. Мене, мабуть, дуже схвилював голос нашої рiдної Землi, який
ми так хотiли почути, так чекали весь час. I ось ми почули його,-
дбайливий, стривожений... Менi згадалися нашi розмови перед стар-
том: це коли ви, Вадимо, казали про те, що ми надовго  прощаємося
з Землею, вiдриваємося вiд неї. Пам'ятаєте?
    -  Так, пам'ятаю,- трохи нiяково вiдгукнувся Сокiл.
    -  Як бачите, ви помилилися, Вадимо. Ми  не  вiдiрвалися  вiд
Землi, вона з нами завжди й скрiзь, наша  Батькiвщина.  Навiть  у
безмежних просторах Всесвiту. Де б ми не опинились, наш  народ  i
Батькiвщина думають i пiклуються про нас. Як це прекрасно,  друзi
мої! Яке щастя бути сином Радянської Вiтчизни!..
    Вiн замовк. Нiхто з нас не  насмiлювався  порушити  мовчання,
завадити думкам  Миколи  Петровича.  Та  й  самi  ми  були  також
схвильованi його словами, теплими  й  зворушливими.  Батькiвщино,
наша Радянська Батькiвщино, ти з нами!
    Але от Микола Петрович заговорив знову:
    -  Тепер щодо вашого запитання, Галю. Вiдповiдь на нього  мо-
же бути зовсiм не така складна, як вам здається.
    -  Та що ви!
    -  Ось послухайте. Це, звичайно, тiльки попереднi думки,  во-
ни ще потребують перевiрки. Проте справа уявляється  менi  такою.
Потужний потiк космiчного промiння, до якого ми попали  незабаром
пiсля вильоту з  Землi,  має  свої  межi.  Можливо,  що  космiчне
промiння поширюється не суцiльно, а окремими потоками, такими ши-
рокими рукавами. Довгий час ми летiли, прорiзаючи такий  потужний
потiк, який, судячи з спостережень Вадима,  iде  вiд  крабовидної
туманностi Тельця. I цей потiк заглушав усi радiосигнали.  А  те-
пер, як менi здається, ми вилетiли з  того  потоку,  принаймнi  з
найбiльш iнтенсивної його частини. Тут, у цьому районi  космiчно-
го простору, в якому ми перебуває- мо тепер, потiк промiння слаб-
ший, вiн менше викривлює i заглушає радiосигнали. Хоча в навушни-
ках i чути трiскотiння та гуркiт, але, як ви помiтили самi,  вони
стали значно слабшi. I ми дiстали можливiсть розбирати сигнали  з
Землi. Ну, можливо також, що й  у  нас  на  Землi  збiльшили  по-
тужнiсть передавача, точнiше, його скерували в наш бiк...  Повто-
рюю, все це тiльки мої здогади: хiба  можна  сказати  зараз  щось
певне? От  завтра  Вадим  проведе  новi  спостереження,  вимiрить
iнтенсивнiсть, силу потоку космiчного промiння. I, може  статися,
наслiдки цих нових спостережень ствердять мої думки.  Довiдаємося
завтра.
    -  Ще одна загадка,- вставив Вадим Сергiйович.
    -  Назвемо це краще ще одним завданням,  яке  нам  доведеться
розв'язати,- поправив його Микола Петрович.
    -  Будь ласка, хай буде завдання,-  погодився  Сокiл.-  Перед
нами їх стiльки, що й не злiчити... i одне важливiше за друге.
    -  Вважаю, це дуже добре,- втрутився Ван Лун.- А то навiщо  б
нам летiти на Венеру? Туристи просто  подорожують,  а  нам  треба
працювати, розв'язувати завдання.
    - Та хiба я заперечую? - жваво озвався Сокiл.- Це само  собою
зрозумiло, Ван. В мене були зовсiм iншi думки, i ви їх  пiдкрiпи-
ли своїм зауваженням, дорогий Друже.
    -  Якi думки? Скажiть, прошу.
    -  Уявiть собi, про фантастику.
    -  Про яку фантастику? - в один голос здивовано  поцiкавились
i Ван Лун, i Микола Петрович. Вражена була i я.
    -  А от про яку,- раптом захоплено заговорив Сокiл.- Ось ми з
вами летимо в мiжпланетному просторi, летимо на Венеру. Це  безу-
мовний факт - i разом з тим, з погляду людей, якi жили ще в неда-
лекому  минулому,  ну,  скажiмо,  у  п'ятдесятих  роках    нашого
столiття,- це така ж фантастика.
    -  При чому тут п'ятдесятi роки нашого столiття? -  заперечи-
ла я.- Вони минулися, тi роки, i нiякої фантастики в нашiй  подо-
рожi немає.
    -  Правильно, правильно, Галиночко, i я ж так кажу. Але ось я
згадую, як описували в минулому мiжпланетнi подорожi. I  дивуюсь.
Менi довелося прочитати чимало науково-фантастичних романiв на цю
тему - i я завжди дивувався.
    -  З чого?
    -  А з того, що коли судити за цими романами, то  мiжпланетнi
подорожi завжди виникали i здiйснювалися  випадково,  без  нiякої
потреби. Отак, вирiшили - i полетiли. А  навiщо?  З  якою  метою?
Невiдомо. За словами Ван Луна - як туристи.
    -  Та про що ви, Вадиме? - вже нетерпляче спитав Микола  Пет-
рович.
    -  Зараз усе поясню. Ось я  нагадаю  вам  кiлька  найпопуляр-
нiших у свiй час науковофантастичних романiв про мiжпланетнi  по-
дорожi,  звичайно.  Почнемо  з  уславленого  роману   прекрасного
письменника Жюля Верна "З Землi на Мiсяць".  Чудовий  роман,  ним
зачитувалися цiлi поколiння людей! I можна  тiльки  захоплюватися
розмахом смiливої фантазiї Жюля Верна. Але...
    -  Ви що, хочете нагадати про науковi неточностi Жюля  Верна?
- поцiкавився Микола Петрович.
    -  Зовсiм нi. Якщо пригадати, що  цей  роман  написано  ще  в
дев'ятнадцятому столiттi, то, навпаки, можна дивуватися, як  Жюль
Верн спромiгся припустити так мало неточностей. Адже тодi  навiть
нiхто i не думав ще розроблювати питання про мiжпланетнi подорожi
з науковою метою. Нi, я не про те, Миколо Петровичу. От що я  маю
на увазi: чому герої Жюля Верна полетiли на Мiсяць? Та просто то-
му, що артилерiйському клубовi, членами якого  вони  були,  стало
нiчого робити пiсля закiнчення вiйни мiж Пiвднем i Пiвнiччю  Аме-
рики. А коли нема чого робити,- давай, мовляв, вигадувати  занят-
тя! I вигадали: збудуємо велетенську гармату, з якої i  надiшлемо
на Мiсяць ядро. От i все. Не було чого робити, ну й полетiли,  чи
не так?
    -  Правда,- змушенi були погодитись ми.
    -  Вiзьмемо iнший роман, "Першi люди на Мiсяцi" Герберта Уел-
лса. Чому його герой Кевор полетiв на Мiсяць? Та  лише  тому,  що
йому спало на думку саме так використати винайдений ним непроник-
ливий для земного тяжiння матерiал (я зараз нiчого  не  кажу  про
неможливiсть такого матерiалу з наукового  погляду,  зараз  не  в
цьому рiч). Теж не мали чого робити, так?
    -  Справдi, мети не було,- ствердив Микола Петрович.
    -  I в жодному науково-фантастичному романi минулого менi  не
пощастило знайти такої мети, такої  потреби,  причини,  завдання,
якi б довели менi: так, мiжпланетна подорож необхiдна. Я не  хочу
перераховувати iншi романи. Але мене дивує:  чому  автори  науко-
во-фантастичних романiв про мiжпланетнi подорожi  завжди  уникали
наводити реальнi, переконливi причини i завдання таких подорожей?
Адже це неправильно. Ми з вами летимо на Венеру, це нiяка не фан-
тастика,- i ми летимо, маючи серйознi завдання нашої Батькiвщини,
нашого радянського народу. А там - знiчев'я, без будь-якої мети i
причини. Ось що я хотiв сказати,- закiнчив Сокiл свою  несподiва-
ну для нас розмову.
    -  Менi здається, Вадиме, що ви самi вже  вiдповiли  собi  на
ваше запитання,- вимовив м'яко Микола Петрович.
    -  Як? Коли? - щиро здивувався Вадим Сергiйович.
    -  У тi роки, коли писалися згаданi вами романи,  мiжпланетна
подорож була не реальнiстю, а тiльки красивою мрiєю.
    -  Так що з того?
    -  А те, що мiжпланетну подорож у тi роки не могли здiйснити,
як ви знаєте, бо до цього наука i технiка ще не доросли. Не  було
анi розрахункiв, анi теорiї, анi матерiалiв, анi потрiбного пали-
ва.
    -  Не розумiю, Миколо Петровичу.
    -  Ви вважаєте, що в тi роки можна було здiйснити  мiжпланет-
ну подорож?
    -  Нi, звичайно, не можна було. Але я не розумiю, яке це  має
вiдношення до мого запитання?
    -   Пряме, Вадимо. Кожен винахiд чи вiдкриття -  i  вам  слiд
було б про це пам'ятати! - виникає не випадково. Вони завжди обу-
мовленi розвитком суспiльства, його соцiальних сил, його науки  i
технiки. Мрiя може iснувати в усякi часи; але її здiйснення  може
вiдбутися тiльки тодi, коли для цього будуть певнi умови  в  роз-
витку суспiльства i його сил. Тодi  мрiя  стає  реальнiстю.  Хiба
можна уявити собi швидкiсний лiтак, навiть не сучасний  ракетний,
а старий, з мотором i пропелером, до того часу, як наука  i  тех-
нiка розробили двигуни внутрiшнього згоряння? Певна рiч, нi. Хiба
могли б ми здiйснити нашу подорож,  коли  б  наука  не  оволодiла
атомною енергiєю, коли б ученi не  створили  для  нашого  корабля
атомiт? Також нi. Але розвиток суспiльства, його науки i  технiки
водночас iдуть в усiх напрямках. I виникають тi  самi  причини  i
завдання, про якi ви казали. Вони пiдштовхують  науку  i  технiку
далi й далi. Розвиток науки про атом дозволив нам розширити  таб-
лицю Менделєєва - i ми задумалися про ультразолото. Це  примусило
нас думати i про шукання його на Венерi. Життя  висунуло  реальну
iдею про потребу нашої мiжпланетної подорожi  i  примусило  науку
посилено шукати шляхiв i засобiв її  здiйснення.  Все  пов'язане,
все обумовлене, все переплiтається у взаємнiй  залежностi.  I  це
називається, як ви знаєте,- дiалектикою. Так, Вадимо? Я думаю, що
ви й без моєї допомоги могли б отак помiркувати, чи не правда?
    -  Мiг, Миколо Петровичу,- вже нiяково вiдповiв Сокiл.
    -  А доки немає умов, мрiя лишається тiльки  мрiєю.  От  тому
автори романiв, про якi ви казали, просто позбавленi були  можли-
востi знайти реальнi причини для сво-
їх фантастичних мiжпланетних подорожей, що про них  вони  мрiяли.
Тепер у великому нашому Радянському Союзi створено такi умови.  I
мрiя стала реальнiстю. Доказом чого i е наша  з  вами  розмова  в
мiжпланетному астропланi, друзi мої! Ну, а тепер -  спати,  спати
негайно. Ми й так надто забалакалися. Завтра - чимало роботи,  як
i завжди. Спати! - рiшуче закiнчив Микола Петрович.
    Але я ще довго не могла заснути. Я думала далi й далi, уявля-
ла собi, як розвиватимуться наука i технiка в майбутньому  i  яка
мрiя тодi здiйсниться. Проте я нiчого не придумала. Мабуть, тому,
що в мене ще немає достатнiх знань, як  каже  Микола  Петрович...
Мама теж твердила, що менi ще багато треба працювати  над  собою.
Доведеться...
    ...Знову я дуже довго не бралася за щоденник. Мабуть, це  то-
му, що нiчого особливо цiкавого не траплялось. Всi  були  зайнятi
своїми звичайними справами. I тiльки сьогоднi вранцi все змiнило-
ся. Ось як це було.
    Рано-вранцi (звичайно, тiльки за годинником, адже в нас i ра-
нок, i день, i вечiр, i нiч - умовнi) ми почули веселий голос Ми-
коли Петровича, який, як це частенько трапляється, пiднявся ранiш
за всiх.
    - Досить спати, друзi мої! Вставайте, мерщiй, мерщiй! Ось во-
на, наша красуня Венера! Сьогоднi вона вiдкрила нам своє обличчя.
Можете по черзi пiдходити до  телескопа,  знайомитися  з  нею.  Я
ввiмкнув панорамний радiолокатор,- i вiн дiє. Не дуже  добре  чо-
мусь, але  все-таки  дiє.  Можна  побачити  величезний  океан  на
Венерi. А кому не  терпиться,-  дивiться  прямо  в  iлюмiнатор  у
навiгаторськiй рубцi. Аргонавти Всесвiту, перший етап нашої подо-
рожi закiнчується!
    Аргонавти (це значить - ми!) хутко одяглися. Певна рiч, ранiш
за всiх встиг Вадим Сергiйович; вiн i захопив першим екран  пано-
рамного радiолокатора. А ми з Ван Луном пiшли  до  навiгаторської
рубки, до iлюмiнатора.
    Велетенська Венера була перед нами за прозорим  склом.  Майже
третина її диска, що закривав геть-чисто iлюмiнатор, сяяла яскра-
вим бiлим свiтлом, наче вкрита суцiльною снiжною завiсою. Так бу-
ло з лiвого боку. А двi третини диска Венери  мали  зовсiм  iнший
вигляд. Тут пливли непроникливi темнi хмари, неосвiтленi  Сонцем,
похмурi, важкi i безрадiснi. Що  ховається  пiд  ними?  Якi  нес-
подiванки готує нам планета, на яку нам доведеться опускатися?
    Микола Петрович покликав мене:
    - Галю, ваша черга до екрана локатора!
    Признаюсь, я була розчарована, коли подивилася на екранi  Ду-
мала, що панорамний радiолокатор одразу вiдкриє менi всi захованi
таємницi Венери. А насправдi було зовсiм не так.
    Правда, я майже зразу ж таки знайшла на  екранi  той  великий
океан, про який говорив Микола Петрович. Але це була просто вели-
чезна темна пляма неправильної форми. Видно було  й  iншi  плями,
меншого розмiру. I бiльше нiчого я не могла розгледiти. Та й  над
плямами також пливли хмари, звичайно, вже не такi щiльнi,  як  це
здавалося неозброєному оку, але досить густi, наче  сiрий  туман.
Так ось вiн, океан Венери! От зазирнути б ближче, глибше,  розди-
витися, що в цьому океанi! Або на суходолi, по берегах океану...
    Але це було неможливо, наш панорамний радiолокатор  з  якоїсь
невiдомої причини працював погано. Тим часом, мабуть, i тепер пiд
цим сiрим туманом блукають якiсь тварини, незнанi  нами  потвори.
Вони i не пiдозрiвають, що до них  наближаються  люди  з  далекої
Землi... Якi вони, цi потвори...
    I мимоволi перед моїми очима виникали химернi силуети  дивних
потвор доiсторичних часiв, про якi менi розповiдав  ще  на  Землi
Вадим Сергiйович,- про яких ми стiльки говорили вже  тут,  в  ас-
тропланi.    Iгуанодони,      бронтозаври,        птеродактилi...
археоптерикси... Ах, до чого ж хочеться бодай на хвилинку  зазир-
нути туди, на Венеру, хоча б одним оком подивитися, що чекає  нас
там!
    Але панорамний радiолокатор допомагає мало. Суцiльною завiсою
пливуть над загадковою поверхнею Венери густi хмари,  не  лишаючи
нiде навiть найменшого просвiту. I даремно ми намагаємось  розди-
витися щось на екранi локатора. Нiчого,  крiм  тих  самих  темних
плям, розпливчастих, неправильної форми... Наш  астроплан,  як  i
ранiше, лине вперед. Скiльки ж часу нам ще летiти до Венери?..
    Микола Петрович покликав Ван Луна  до  навiгаторської  рубки.
Вони пробули там досить довго, щось обчислювали i записували, пе-
ревiряючи за приладами i записами. А потiм Микола  Петрович  уро-
чисто оголосив:
    - Починається новий етап польоту, друзi мої! Ми  вже  в  зонi
реального притягання Венери!
    Притягання - отож, буде й  вага?..  Навiть  дивно,  що  дове-
деться знову вiдчувати її. Не можна буде перелетiти одним махом з
одного кiнця до iншого, доведеться робити  зусилля,  щоб  пiдняти
важку рiч, просити кого-небудь допомогти...
    Микола Петрович наказав:
    - По гамаках, друзi! Ви, Галю лягайте в мiй, я буду в  крiслi
навiгаторської рубки. I не забудьте добре закрiпити запобiжнi ре-
менi!
    Наче я сама не розумiю... навiть образливо!
    Ми залишили навiгаторську  рубку.  Я  виходила  останньою  i,
озирнувшись, побачила, як Микола Петрович поклав  руки  на  пульт
керування. Вiн сидiв у крiслi впевнено i спокiйно, i тiльки  сиве
волосся видавало, що перед пультом керування сидить не молода лю-
дина, а лiтнiй вчений.
    I я мимоволi позаздрила його самовладанню, його спокоєвi. Яка
вiн надзвичайна людина, наш Микола Петрович! Ми троє  були  зараз
тiльки пасажирами мiжпланетного корабля. Нам лишалось тiльки  че-
кати, доки астроплан опиниться на Венерi. А вiн, Микола Петрович,
вiв корабель. В його руках була доля i наша, i цiлої експедицiї.
    Я знала, що в разi потреби за пульт керування могли б сiсти i
Сокiл, i Ван Лун: вони спецiально навчалися керувати астропланом.
Проте, я думаю, навряд чи хтось з них  мiг  би  залишитися  таким
спокiйним i стриманим бiля пульта мiжпланетного корабля  пiд  час
наближення до Венери, наближення часу посадки, одного з найнебез-
печнiших етапiв нашої подорожi. Так, навряд чи  в  цьому  я  була
певна...
    Микола Петрович тримав у своїх спокiйних руках, що лежали  на
пультi, нашу долю. Починався спуск на Венеру!


        РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ,

    що описує круговий полiт мiжпланетного ко-
    рабля навколо Венери  i  великi  труднощi.
    якi  виникли  перед  астронавтами  пiд час
    спуску  на  вкриту  непроникливою  завiсою
    хмар планету.

    Якщо б хтось мiг збоку спостерiгати наближення  мiжпланетного
корабля до Венери, вiн побачив би своєрiдну, дивовижну картину.
    Холодний, прозорий, наче  кришталь,  простiр.  Порожнеча  без
кiнця i краю. Тiльки простiр, тiльки  безмежний  простiр  в  усiх
напрямах, який сягає в безконечну чорну глибину, у  далеке  чорне
тло, на якому розкиданi  незчисленнi  яскравi  дiаманти,  багато-
барвнi самоцвiти Всесвiту, зiрки.
    Буйно розливає своє слiпуче промiння гiгантське Сонце - i  не
можна зрозумiти, чи стоїть на мiсцi ця вiбруюча вогняна куля,  чи
мчить кудись у невiдомому просторi.
    А в потоках гарячого сонячного  промiння  з  вражаючою  швид-
кiстю мчить у просторi друга, ще бiльша, як здається звiдси,  ку-
ля. Але вона темна, обгорнута в щiльнi хмари, наче в  непроникли-
вий одяг. Куля повiльно обертається навколо своєї осi i  мчить  у
невiдомiсть, мчить безнастанно, пролiтаючи кожної секунди близько
тридцяти п'яти кiлометрiв. Це -  Венера.  Загадкова  планета,  що
сховала свої таємницi пiд густою пеленою хмар.
    А недалеко вiд величезної планети, наче намагаючись перехопи-
ти Венеру в її безупинному русi, лине блискуча крихiтна  порошин-
ка. Вона виблискує в промiннi Сонця, мов iскорка, вона явно  хоче
наздогнати Венеру, перетяти їй шлях. Де  тобi,  мiзерна  металева
порошинко, i не намагайся! Ти така малесенька,- гiгантська плане-
та, неквапно обертаючись у просторi, розчавить тебе своєю  масою,
знищить, навiть не помiтивши цього! Але  металева  порошинка  все
так само летить i летить, наближаючись навскоси до орбiти Венери.
    Мiльярди зiрок здивовано поглядають на дивну, вiдважну  поро-
шинку; навiть Сонце, могутнє блискуче Сонце, здається, зацiкавле-
но позирає сюди.
    А порошинка лине далi й далi - впевнено i  прямо.  Нею  керує
людський розум. Маленька, ледве помiтна металева  рисочка,  схожа
на крихiтну сигарку,- вона вперто летить своїм шляхом.
    I ось з одного її боку виникає ледь помiтна хмаринка диму, що
повiльно тане в холодному просторi.
    Академiк Микола Петрович Риндiн, прицiлюючись  всiм  корпусом
астроплана, не зводячи напруженого погляду  з  величезного  диска
планети, пересунув рукоятку керування ракетними двигунами.  Заряд
атомiту вибухнув; вогонь i розпеченi гази вилетiли iз сопла раке-
ти на правому крилi. Астроплан здригнувся i трошки змiнив напрям.
    Хмара диму розтанула в просторi, її вже немає.  Металева  си-
гарка майже не змiнила свого шляху. Вона все так  само  неухильно
лине до обгорненої хмарами планети.
    Над гамаками центральної каюти свiтився великий  чотирикутний
екран  перископа.  На  ньому  яскраво    позначався    величезний
свiтло-сiрий диск Венери. Погляди трьох  мандрiвникiв,  пасажирiв
загальної каюти, не вiдривались вiд нього. Диск збiльшувався, вже
ледве вмiщуючись в рамках екрана. Сiрий загадковий диск, затягну-
тий суцiльною пеленою хмар.
    Вiдстань мiж планетою i блискучою сигаркою зменшувалась. Зда-
валось,  вони  осьось  зiткнуться.  Ще  мить  -    i    астроплан
розiб'ється, перетвориться на порох, на нiщо... Але саме в цю се-
кунду з його правого боку з'явилась iще одна хмаринка диму.
    Академiк Риндiн вiдчув, як краплини поту  скотилися  по  його
лобi. Вирiшальний момент наближався. Ось сюди, сюди треба  скеру-
вати корабель, щоб вiн пролетiв якраз над густими хмарами, не ви-
ще, але й не нижче, щоб вiд тертя  в  атмосферi  Венери  почалося
гальмування. Iнакше благополучна посадка буде  неможливою.  Сюди,
сюди... Рукоятка керування двигунами знову легко  зсунулась.  Ви-
бух атомiтного заряду знов штовхнув астроплан. На  мить  академiк
Риндiн мимоволi заплющив очi: зараз з'ясується все!
    Металева сигарка з льоту ринула до туманної пелени, що обгор-
тала гiгантську планету. Ринула - i сховалась у тiй  пеленi.  Да-
лекi зiрки на чорному небозводi, здавалось, здригнулися,  затрем-
тiли...
    На великий екран перископа в центральнiй каютi астроплана на-
сунулись сiрi хмари. Мерехтливими  прозорими  струменями  вони  з
блискавичною швидкiстю промайнули перед очима  мандрiвникiв...  I
через якусь долю секунди вони вже зникли. I - дивно! - диск Вене-
ри наче повiльно повертався перед схвильованими спостерiгачами  в
каютi, вiдкриваючи їх очам новi й новi шари сiрих i бiлих хмар.
    Нi, величезна куля планети не розчавила, не  знищила  астроп-
лан! Блискуча сигарка проскочила над тiєю кулею,  ледве  торкнув-
шись хмарної пелени. I там, де вона пролетiла, в туманi, що коли-
вався над хмарами, лишилась пряма тонка смужка - слiд  планетного
корабля. А сам корабель уже линув  далi,  вздовж  елiпса  навколо
планети, яка захопила його силою свого тяжiння. Венера несла  те-
пер з собою в Космосi  корабель  аргонавтiв  Всесвiту,  що  почав
обертатися навколо неї, мов її супутник.
    У центральнiй каютi астроплана гучно й радiсно  пролунав  го-
лос Миколи Петровича Риндiна, посилений репродуктором:
    -  Друзi, гiпербола нашого польоту перетворилася на елiпс! Ми
летимо навколо Венери! Ми вступили в перший елiпс. Десять годин i
п'ятдесят чотири хвилини триватиме наш полiт навколо  Венери  цим
елiпсом,- доки ми не опинимося на тому ж самому мiсцi, де  вперше
влетiли в атмосферу планети. Розрахунки правильнi! Можна вийти  з
гамакiв!
    Дружнi вiтальнi вигуки були йому вiдповiддю.  Сокiл  збуджено
потискував руку Ван Луновi: перемога,  атмосфера  Венери  гальмує
астроплан, все в порядку!
    Кiлька годин мiжпланетний корабель  мчав  навколо  Венери  по
елiпсу, нiби намагаючись вiдiрватися вiд планети, знову  полинути
до безкраїх просторiв Всесвiту. Але саме тодi, коли астроплан до-
сяг, здавалося, найбiльшої вiдстанi, коли Венера лишалась уже да-
леко позаду,- її тяжiння почало невблаганно вигинати  цей  елiпс.
Астроплан плавно закругляв свiй шлях, описуючи широку криву,  яка
повинна була знову привести його до Венери, до  пелени  її  хмар.
Перший елiпс закiнчувався. Мiжпланетний  корабель  повертався  до
тiєї самої точки над хмарами Венери, де вiн пролiтав першого разу.
    Академiк Риндiн знову сидiв перед пультом керування,  чекаючи
потрiбної митi, щоб знову, коли виникне потреба, запустити двигу-
ни. Так, уже перший елiпс показав, що  розрахунки  маршруту  були
правильнi,- iнакше астроплан не перейшов би з гiперболи на елiпс.
Усе це так. Але треба бути готовими до несподiванок: хiба не  до-
велося мандрiвникам уже кiлька разiв стикатися з ними  по  дорозi
на Венеру?.. Людина, яка тримає в своїх  руках  кермо  астроплана
пiд час спуску на чужу планету, зобов'язана бути готовою до всьо-
го.
    I в центральнiй каютi астроплана  знову  настала  тиша.  Одна
думка володiла всiма:  наближається  другий  вирiшальний  момент!
Мiжпланетний корабель ще раз рине в атмосферу Венери, виникне но-
ве гальмування вiд тертя в атмосферi, елiпс зменшиться... Так пе-
редбачено, так було розраховано, i все-таки... скорiше б, скорiше!
    Астроплан пролинув над густими шарами хмар з  такою  ж  самою
блискавичною швидкiстю, як i ранiше,- принаймнi так здалося всiм.
I потiм хмари знову почали вiддалятися.
    Риндiн стурбовано поглянув на циферблат  електричного  термо-
метра, який вiдмiчав, як змiнюється  температура  корпусу  ракети
зовнi. Так, як i слiд було чекати, супертитанова  оболонка  трохи
розiгрiлась. Але поки що немає нiчого  загрозливого.  Це  -  нор-
мальне пiдвищення температури для тiла, яке  з  величезною  швид-
кiстю промчало крiзь шари атмосфери зi швидкiстю  близько  десяти
кiлометрiв на секунду. А тепер ця швидкiсть ще  зменшилася  внас-
лiдок другого гальмування - тертя в атмосферi.
    Все вiдбувається правильно.
    Риндiн сповiстив супутникiв:
    -  Вступили в другий елiпс. Швидкiсть - дев'ять  з  половиною
кiлометрiв на секунду. Тривалiсть польоту по другому елiпсу - чо-
тири з половиною години.
    -  Це виходить, що другий елiпс удвоє менший вiд  першого?  -
запитала Галя Рижко, яка бажала знати абсолютно все.
    -  Нi,  Галиночко,  навiть  менше  нiж  удвоє,-  вiдповiв  їй
Сокiл,- бо ми летимо тепер  значно  повiльнiше.  Незабаром  дове-
деться шукати мiсце для посадки!
    -  Зовсiм незабаром. Тiльки три елiпси, дуже трошечки,- стри-
мано пожартував Ван Лун.- Тодi шукатимемо рiвний аеродром.
    Шукати? Аеродром? Та ще й рiвний?.. Справдi,  це  звучало  як
насмiшка.
    Та й взагалi, як це "шукати мiсце для посадки" на  обгорнутiй
хмарами Венерi?
    Скiльки сягало око, поверхня планети була вкрита все такими ж
самими непроникливими хмарами. Вони клубочились одна  над  одною,
сходились i розходились, наче велетенськi хвилi перекочувалися  в
сiрому хмарному океанi. I хоч би це був тiльки один густий проша-
рок хмар! Нi, хмари йшли в кiлька рядiв. I коли у верхньому  шарi
створювався розрив, в який з напруженою увагою вдивлялися  чотири
пари очей,- там виднiлися знову хмари, ще густiшi,  ще  непроник-
ливiшi...
    -  А панорамний радiолокатор? Хiба вiн не допоможе? -  вголос
подумала Галя Рижко.-  Адже  вiн  повинен  вiдкрити  нам  те,  що
дiється за хмарами, на самiй поверхнi Венери!
    Сокiл безнадiйно махнув рукою: погано  i  з  локатором!  Галя
зразу ж сама побачила це.
    Так, навiть з цiєї, вже зовсiм невеличкої  за  астрономiчними
масштабами вiдстанi панорамний радiолокатор допомагав  мало.  Все
було таким самим, як i перед початком гальмування. Ось на  екранi
великий океан, вiн немов збiльшився в розмiрах. Можна яснiше роз-
дивитись нерiвнi береги, мов порiзанi  глибокими  язиками  заток.
Ось посеред океану свiтла пляма - мабуть, острiв. А злiва, на су-
ходолi,- розпливчаста звивиста лiнiя: чи не  рiчка?..  Але  добре
роздивитися нiчого не можна. Правда, як i ранiше, на екранi лока-
тора оку не заважають  густi  хмари,  вони  наче  розтанули,  але
замiсть них сiрими струменями пливе  нерiвний  туман.  Iнодi  вiн
стає прозорiший, тодi можна бачити i острiв,  i  рiчку.  А  потiм
знову набiгає щiльна хвиля туману - i все зникає за його тремтли-
вим серпанком.
    Панорамний радiолокатор допомагає погано.  Чому  вiн  кепсько
дiє?
    На це запитання не мiг вiдповiсти нiхто.
    -  Ще одна загадка? - сумно спитала Галя Сокола. Той  похмуро
кивнув головою.
    Отже, розраховувати на допомогу панорамного радiолокатора при
виборi мiсця посадки не доводилось. Це було серйозним  ускладнен-
ням, великою загрозою. Незабаром астроплан почне описувати  рiвнi
кола над Венерою. Тодi треба сiдати. Куди?..
    Ось тут i мусив показати себе  радiолокатор,  випробуваний  i
перевiрений на Землi. В земних умовах  з  його  допомогою  погляд
легко проникав крiзь найгустiшi хмари - i поверхня Землi здавала-
ся для спостерiгача ясною й чiткою, можна було  роздивитися  най-
меншi деталi. I Риндiн, i конструктори корабля вважали, що  пано-
рамний радiолокатор буде так само дiяти i на Венерi,  дасть  мож-
ливiсть роздивитися її поверхню незалежно вiд  хмарної  пелени  i
вибрати мiсце посадки. Локатор чомусь вiдмовив. Що робити  тепер?
Адже не можна знижуватись наослiп, прямо в густi хмари. Хто знає,
що ховається за ними - гори, скелi, урвища... Щаслива посадка  за
таких умов була б рiдкiсним випадком.
    Зосереджене, нахмурене обличчя академiка Риндiна свiдчило про
його тривогу.
    Це розумiли всi - i бачили в той же час, що  Микола  Петрович
намагається не показувати цiєї тривоги, ховаючи її за  звичайними
дiловими зауваженнями. Але навiть самий голос зраджував його, ко-
ли вiн, лишаючись зовнi цiлком спокiйним, казав:
    -  Ван Лун, Галю, уважно стежте за екраном перископа.  Можли-
во, що в просвiтi мiж хмарами вам пощастить помiтити щось.  Вади-
ме, перевiрте ще раз напругу на панорамному радiолокаторi.  Може,
щось там з контактами... або замало обертiв у генераторi?
    Сокiл слухняно виконував розпорядження Миколи Петровича,  пе-
ревiряв ще й ще раз. Все було в порядку, але радiолокатор  працю-
вав гiрше, нiж спочатку, перед першим  гальмуванням.  I  це  було
найдивнiше.
    Виходило, що на досить великiй вiдстанi панорамний радiолока-
тор дiяв, хоча i не так бездоганно, як на Землi i як  сподiвалися
його конструктори. Все-таки вiн давав  можливiсть  розрiзняти  на
поверхнi Венери деякi крупнi об'єкти. Проте що  бiльше  астроплан
наближався до планети, то гiрше працював радiолокатор.  Зараз,  у
кiнцi другого елiпса, на його екранi не  можна  було  роздивитися
навiть тiєї звичайної розпливчастої лiнiї, яку мандрiвники вважа-
ли рiчкою на суходолi. Все сховали пiд собою  нерiвнi,  тремтливi
струменi туману, який геть затягнув екран. Галя Рижко тихо спита-
ла похмурого, стурбованого Сокола:
    -  Чому це могло трапитись, що локатор працює  дедалi  гiрше?
Хiба ультракороткi хвилi не всюди однаковi?
    Сокiл роздратовано знизав плечима.
    -  Хвилi-то однаковi, та хто  ж  його  знає,  що  тут  вiдбу-
вається? Можливо, щось зiпсувалось в апаратi, хоча я  й  не  можу
виявити найменшої несправностi в схемi. Може статися,  що  повер-
хня Венери чомусь взагалi погано вiдбиває ультракороткi хвилi...
    -  Гаразд, але чому ж тодi ранiше було видно краще,  а  тепер
значно гiрше?
    -  Чорти його знають! А звiдки нам вiдомо,  може,  тут  є  ще
якесь невiдоме випромiнювання, яке шкiдливо впливає на дiю  лока-
тора? Хiба можна сказати щось певне? Так чи iнакше, вiд  панорам-
ного радiолокатора користi зараз мало, ось що!
    Галя Рижко не стала бiльше розпитувати. Вона перейшла до  ек-
рана перископа в навiгаторську рубку. Але ж i тут не було  нiчого
видно,- крiм тих  самих  непроникливих  хмар.  Галя  засмутилася.
Правда, що ховається пiд ними, тими хмарами? Куди Миколi Петрови-
чу доведеться скеровувати астроплан?
    Лише на одну  коротку  мить  Галi  раптом  здалося,  що  вона
помiтила мiж хмарами щось дивовижно червоне. Великий  розрив  мiж
хмарами верхнього шару вiдкрив другий, нижнiй шар. I в ньому май-
нув просвiт - яскраво, яскраво-червоний! Чому саме червоний, а не
якийсь iнший, скажiмо - зелений?.. Проте це тривало  тiльки  одну
мить - i просвiт знову зник. Та невже ж це  тiльки  здалося?  Нi,
було, було щось червоне, Галi варт лише примружити очi - i цiлком
чiтко воскресає яскраво-червоний просвiт!
    Вона з боязким сподiванням озирнулася  на  супутникiв.  Сокiл
лишався в центральнiй каютi, вiн усе ще пробував розшукати уявлю-
вану несправнiсть у схемi панорамного радiолокатора. Микола  Пет-
рович якраз цiєї митi заглибився в розрахунки. Але Ван Лун!.. Ван
Лун чомусь не менш запитливо дивився на Галю, немов чекав, що во-
на скаже. Помiтивши, що Галя вагається, Ван Лун нахилився до  неї
i тихо прошепотiв:
    -  Що побачили, дiвчино? Скажiть, прошу.
    Галя все ще не наважувалася: а якщо їй тiльки здалося?
    -  Дуже прошу, скажiть,- наполягав Ван Лун.- Важливо!
    -  Я не знаю... здається, побачила там, пiд хмарами...
    -  Червоне? Так? Галя навiть  здригнулася  вiд  несподiванки:
    невже Ван Лун також бачив цей дивний колiр?
    -  Так, червоне. Не знаю, що це  було.  Може,  якiсь  гори...
Адже ж тiльки на одну секундочку!
    -  Нi, це не гори, Галю. Вважаю, треба сказати Миколi  Петро-
вичу. Мої очi теж бачили червоне. Виходить, що...
    Що саме "виходить"? Невiдомо... Галя  побачила,  як  Ван  Лун
пiдiйшов до Миколи Петровича i почав розповiдати йому. Риндiн ду-
же зацiкавлено прислухався до його слiв. Потiм Галя почула  голос
Миколи Петровича:
    -  Звичайно, це дуже цiкаво, дорогий Ван. I ви певнi,  що  то
був не якийсь гiрський рельєф, а рослиннiсть?
    -  Саме так, Миколо Петровичу,- переконано вiдповiв Ван Лун.-
Знаєте, враження таке, як вiд пишного оксамитного  килима.  Безу-
мовно, рослиннiсть. Проте червона. А мiсцями - оранжева.
    Значить, зiркi очi Ван Луна встигли за цю мить щось  роздиви-
тися! А перед Галею тiльки нiби щось майнуло - i все...
    -  Тодi доводиться визнати, що наш радянський астроном  Тихов
мав цiлковиту рацiю,- промовив Микола Петрович, машинально  пощи-
пуючи свою борiдку.- Пам'ятаєте, Ван, уже досить давно, ще в  со-
рокових роках нашого сторiччя, вiн  висловив  думку  про  те,  що
колiр рослинностi на Венерi має бути не такий, як на Землi. Внас-
лiдок жаркого клiмату,  твердив  Тихов,  рослини  Венери  повиннi
вiдбивати  оранжеве  i  червоне  промiння  Сонця.  Адже  саме  це
промiння дає зайвий для них запас теплової енергiї... Цiкаво, ду-
же цiкаво!..
    Вiн ще на хвилинку замислився - i потому знову засмучено мах-
нув рукою:
    -  Цiкаво, звiсно... Але як це може допомогти, Ван, у  нашому
становищi? - гiрко спитав вiн.- Припустiмо, що ви з Галею не  по-
милилися, що рослиннiсть на Венерi має  оранжево-червоний  колiр.
Гаразд. Припустiмо, що ви бачили лiс, або луки, або джунглi. Що з
того? Навiть коли б ми вирiшили спускатися на них - i  це,  певна
рiч, полегшило б наше завдання - навiть тодi,- де шукати це  ваше
"червоне", якщо все знову затяглося хмарами? Спасибi, що сказали,
Ван, але це не допомагає зараз.- I вiн рiшуче заглибився в обчис-
лення.
    Так минали години. Академiк Риндiн не вiдходив вiд пульта ке-
рування. Коли Галя несмiливо нагадала йому про обiд,  вiн  тiльки
коротко, але виразно буркнув:
    -  Не до того!
    Про який обiд вiн мiг зараз думати? Астроплан  наближався  до
мети складного i трудного польоту. Пройдено весь довгий i  небез-
печний шлях у мiжпланетному просторi.  Ось  вона,  Венера,  з  її
оранжево-червоною, а не зеленою, як на Землi,  рослиннiстю,  ось,
зовсiм близько! Лишається тiльки зробити посадку. А як її  зроби-
ти? Куди? Де шукати мiсце для неї?
    Астроплан, пiдкоряючись тяжiнню Венери, плавно  пройшов  дру-
гий елiпс. Невдовзi мало початися третє гальмування. Воно вже  не
було новиною, Микола Петрович знав, що все йде гаразд,- принаймнi
в цьому розумiннi. А далi?.. В усякому  разi,  вiн  вiдчував,  що
думки i надiї  його  супутникiв  зверненi  до  нього:  саме  вiн,
керiвник експедицiї, мусить приймати рiшення, якi усунуть  небез-
пеку. Проте рiшення можна було прийняти тiльки одне.
    -  Третє гальмування,- глухо промовив Ван Лун, дивлячись  ра-
зом з Галиною Рижко на екран перископа.
    У лiченi секунди астроплан промайнув над скупченими  щiльними
хмарами i знову почав оддалятися вiд них. Термометр показував, що
оболонка корпусу розiгрiлася тепер значно менше, нiж пiд час двох
перших гальмувань. Це також  свiдчило  про  помiтне  уповiльнення
швидкостi мiжпланетного корабля.
    Галя помiтила, що пiсля третього польоту над хмарами  астроп-
лан, хоч i вiддалявся вiд них, але дуже недалеко,  їй  здавалося,
що корабель описує вже не елiпс, а рiвне коло. Однак усе-таки  це
був елiпс, помiтно укорочений, такий, що наближався до кола,  але
все ще елiпс...
    Академiк Риндiн вiдзначив:
    -  До четвертого гальмування лишається двi  години  п'ятдесят
чотири хвилини. А тодi...
    Що тодi? Невже зниження, посадка? Куди?.. Галя вiдчувала,  що
в неї злипаються очi. Нервове напруження переросло у важку  втому
- i не лише в неї. Рухи Сокола i Ван Луна  стали  також  кволими,
уповiльненими. А ще Галя помiтила, що варт їй поглянути  на  сiре
безмежне море хмар, яке заповнювало весь екран перископа,  як  її
нездоланно охоплює сонливiсть. Зусиллям волi вона вiдганяла  сон,
збентежено поглядаючи на Риндiна: тiльки на ньому не була помiтна
втома, його рухи були такi ж енергiйнi i точнi, як i ранiше. Сон-
ливiсть охоплювала Галю дедалi дужче, її очi мимоволi  заплющува-
лися - "просто хоч сiрниками повiки пiдпирай", як скаржилася  во-
на колись мамi ще маленьким дiвчиськом...  I  нарештi  її  голова
важко впала на руки. Одразу майнула тривожна думка: не можна спа-
ти, не можна! I нiби тiєї ж самої хвилини Галя знову пiдвела  го-
лову i озирнулася. Що сталось?
    На екранi перископа те саме море хмар, сiре,  похмуре,-  жод-
них змiн. Але чому таке стурбоване обличчя Ван Луна, чому вiн раз
у раз зцiплює зуби, не кажучи анi слова?  Чому  Вадим  Сергiйович
безнастанно нервово поправляє окуляри? Що сталося? I в каютi  не-
мов стало жарко, навiть руки спiтнiли...
    -  Вадиме Сергiйовичу, скажiть, що вiдбувається? -  розгубле-
но спитала Галя.
    -  Закiнчилось четверте гальмування. Ми знижуємось.
    -  Як знижуємось, куди? Замiсть вiдповiдi Сокiл  тiльки  зни-
    зав плечима. Що вiн мiг вiдповiсти, якщо пiд астропланом  бу-
ла сiра пелена хмар?..
    Академiк Риндiн прийняв рiшення.
    -  По  гамаках,  товаришi,-  голосно  наказав  вiн.-  Надiйно
закрiпiть запобiжнi ременi! Негайно!
    За хвилину-пiвтори вiн почув голос Сокола:
    -  Єсть, Миколо Петровичу. Виконано! Риндiн глибоко, уривчас-
    то зiтхнув. Вiн розумiв усю небезпеку становища, в якому  пе-
ребував астроплан.
    Подальше зменшення швидкостi на круговому польотi було  надто
рискованим. Корабель першої-лiпшої хвилини мiг  втратити  кiлька-
сот метрiв висоти i заритися в хмари. I коли там,  у  хмарах,  на
його шляху опиниться висока гора, то... Пiсля четвертого  гальму-
вання астроплан летiв зi швидкiстю сiм з половиною кiлометрiв  на
секунду. Це значне зменшення швидкостi, безумовно, проте...
    Цифри говорили самi за себе. Лiтак на Землi робить посадку iз
швидкiстю не бiльш як сто кiлометрiв на годину. На годину!  I  це
вважають дуже великою посадочною швидкiстю.  Адже  приземлення  -
найнебезпечнiший момент польоту.
    Астроплан летить зi швидкiстю семи з половиною кiлометрiв  на
секунду. Значить, вiн робить зараз двадцять сiм тисяч  кiлометрiв
на годину, летить у двiстi сiмдесят разiв швидше, нiж  лiтак,  що
приземляється. Останнiй елiпс навколо Венери вiн пролетiв за  го-
дину тридцять шiсть хвилин.
    Треба рiзко, всiма засобами зменшити швидкiсть. Iншого  вихо-
ду немає. Панорамний радiолокатор не дiє внаслiдок якоїсь  загад-
кової причини. Вiн не допоможе вибрати  мiсце  посадки.  Значить,
для посадки треба щось побачити на власнi очi. Так, iншого  вихо-
ду немає!
    Академiк Риндiн рiшуче пересунув  важiль  на  боковiй  стiнцi
пульта керування. Пронизливий тривожний дзвiнок пролунав  у  цен-
тральнiй каютi: увага, увага, будьте напоготовi!
    I майже слiдом за тим тiло Риндiна  рiзко  хитнулося  вперед.
Його стримали тiльки широкi запобiжнi ременi крiсла. Вони  врiза-
лись у тiло до болю, але не випустили його.
    Боковi двигуни на кiнцях крил астроплана повернулися  на  сто
вiсiмдесят градусiв,
їхнi сопла скерувалися вже не назад, а вперед. I з них  вихопили-
ся хмарки розпечених газiв. Вибухи палива в цих двигунах  штовха-
ли астроплан назад, гальмували його рух, уповiльнювали швидкiсть.
Астроплан сiпнуло назад, швидкiсть стрiмливо  падала.  Мiжпланет-
ний корабель iшов уже над самими хмарами.
    Микола Петрович перевiв боковий важiль ще далi. Знову тривож-
ний дзвiнок, знову рiзкий поштовх, який кинув тiло вперед. Боковi
двигуни дали ще кiлька гальмуючих вибухiв.
    Покажчик швидкостi хутко  мiняв  показання.  Ось  щойно  було
шiсть кiлометрiв на секунду, i вже п'ять... чотири... вже три...
    Блiдий Сокiл мовчав. Обличчя Ван Луна було майже визивно нез-
ворушне. Галя Рижко вiдчувала, як стукотить її серце, i  похололi
пальцi мимоволi стискали край гамака щоразу, як астроплан  сiпало
назад.
    Мозок академiка Риндiна працював, як точний  механiзм,  майже
автоматично. Микола Петрович уважно стежив за стрiлкою  покажчика
швидкостi - це було  зараз  найголовнiше.  Три  кiлометри...  два
кiлометри... один кiлометр на секунду! Треба менше, значно менше,
але це не в його силах, доки корабель летить носом уперед.  Треба
змiнювати стан, не можна гаяти часу! Вiн  енергiйно  потягнув  на
себе руль висоти, який приводив у дiю закрилки на  горизонтальних
стабiлiзаторах.
    Описуючи плавну криву, астроплан почав набирати висоту.  Його
загострений нiс пiдводився вище i вище до неба: так лiтак перехо-
дить звичайно з горизонтального польоту в  мертву  петлю,  стаючи
при цьому майже вертикально. От  астроплан  задер  нiс  майже  до
зенiту. Ще трохи - i вiн почне перекидатися в зворотний бiк.  Але
ж не може Риндiн допустити, щоб корабель робив мертву петлю?..
    Звичайно, нi! Микола Петрович  вiдвiв  руль  висоти  в  попе-
реднiй стан. Астроплан по вертикалi йшов вгору вiд хмарної  пеле-
ни, з кожною секундою втрачаючи швидкiсть.  Вiн  iшов  тiльки  за
iнерцiєю,  яку  швидко  гасило  тяжiння  Венери.  Повiльнiшим   i
повiльнiшим стає рух астроплана вгору... ще секунда, двi, три - i
швидкiсть згасла зовсiм. Астроплан, що застиг  на  якусь  мить  у
повiтрi, почав падати по вертикалi хвостовою частиною вниз.
    I так само, як на шляху до зенiту, вгору,  його  швидкiсть  з
кожною секундою зменшувалась, так зараз швидкiсть падiння  кожної
секунди збiльшувалась. Якщо її не уповiльнити, астроплан  прорiже
хмари, що ховають поверхню Венери, i вщент  розiб'ється  об  неї!
Треба запустити ракетнi двигуни, треба гальмувати ними!
    Iз сопел обох двигунiв на крилах астроплана вихопились  стру-
менi розпеченого газу, скерованi вниз, до сiрих  хмар.  Швидкiсть
падiння уповiльнилась, але ж зразу-таки почала  наростати  знову.
Хмари наближались. Астроплан падав на них кормою вниз.
    Академiк Риндiн увiмкнув автомат бокових двигунiв. Вiн  пода-
вав до камер згоряння невеличкi заряди атомiту, вибухи вiдбували-
ся один за одним, слабшi,  але  частiшi.  Цi  вибухи  затримували
падiння корабля, нейтралiзували тяжiння Венери:  астроплан  сков-
зався вниз з невеличкою вiдносною швидкiстю. Хмари ближче,  ближ-
че... I раптом екран перископа став сiрий: корабель  занурився  в
щiльнi хмари, прорiзаючи їх по вертикалi вниз.
    Тепер усе залежало вiд того, яка поверхня Венери, що  на  неї
впаде астроплан. Риндiн розумiв це, але бiльше вiн нiчого  зроби-
ти не мiг. Панорамний радiолокатор не дiяв, знижуватися на  гори-
зонтальному польотi вiн не мiг. Лишалося тiльки гальмувати верти-
кальне падiння, гальмувати всiма засобами... Що внизу?
    I раптом екран перископа прояснився. Астроплан пролетiв крiзь
товстий шар хмар, лишивши їх вгорi за собою. Вигук здивування ви-
хопився у Галини Рижко. Ось воно, те червоне, яке  вона  на  мить
побачила в просвiтi мiж хмарами ще тодi, пiд час кругового польо-
ту!
    Яскраво-червона ковдра буйної рослинностi  вкривала  поверхню
Венери. Звiдси, з висоти понад кiлометр,  не  можна  було  одразу
зрозумiти, трава, чи чагарник, чи хащi химерно  забарвлених  пер-
вiсних лiсiв виднiлися пiд астропланом. Але червона ковдра засти-
лала собою все, всю нерiвну горбкувату поверхню,  скiльки  сягало
око. Он срiблiв вода. I скелi, гострi скелi пiдносять вгору  свої
верхiвки з густої оранжево-червоної рослинностi.  Але  як  швидко
все це наближається, зростає. Астроплан падає надто стрiмливо!
    Микола Петрович вирiшив запустити водночас i центральний дви-
гун. Це було дуже ризиковано. Навiть малi заряди атомiту  в  цен-
тральному двигунi могли своїми вибухами нахилити корпус астропла-
на, тодi гальмування взагалi стане неможливим... Втiм, на все  це
треба було зважитися. Три вибухи в центральному двигунi  примуси-
ли астроплан майже пiдстрибнути вгору. I знову почалося  стрiмли-
ве зниження. Пружинна стальна спiраль висунулася з кормової  час-
тини корабля. Вона була готова прийняти на себе  перший  удар  об
поверхню планети. I все ж таки швидкiсть падiння надто  небезпеч-
на...
    Гострi верхiвки скель унизу наче  летiли  назустрiч  кораблю,
готовi простромити його корпус. Астроплан здригався  вiд  вибухiв
атомiту в камерах згоряння, гальмував своє падiння,- i нiчого  не
допомагало. Корабель падав.
    Микола Петрович вiдкинувся на спинку крiсла. Вiн вiдчув  ней-
мовiрну втому. Тепер  уже  навiть  вiн  не  мiг  нiчим  допомогти
справi. Ще лишилася пружна стальна спiраль. Думки перебивали  од-
на одну. Спiраль допоможе, якщо корабель упаде кормою вниз. А як-
що пiд кутом?.. I якщо корпус врiжеться в скелi?.. Треба  чекати.
Зроблено все, що було в його можливостях. Все чисто!
    Рiзкий, мiцний поштовх струсонув корабель. Все всерединi зад-
звенiло й загуло. В каютi упало щось скляне, розбилося. Гамак,  в
якому лежала Галя, прогнувся вниз i знову мiцно, рвучко  пiдштов-
хнув її вгору. Астроплан упав на поверхню Венери,- на  щастя,  не
на скелi, а в гущавину первiсного лiсу. Стальна спiраль  прийняла
на себе частину удару,  стислася,  наче  пружинна  ресора,  трохи
пiдкинула корабель угору. Вiн хитнувся - i з розмаху звалився бо-
ком на високi гiллястi дереза.
    Тi дерева ламалися пiд його вагою, наче  тонесенькi  палички,
астроплан своїм корпусом приминав  їх;  немов  жива  iстота,  вiн
хотiв умоститися серед них, зупинитися в своє- му русi. Але  опiр
дерев був надто слабкий, щоб затримати величезний корабель,  який
упав на пологий схил.
    Ламаючи далi й далi дерева, астроплан спочатку сковзався вниз
тим схилом, а потiм i зовсiм покотився пiд укiс. Тепер уже в цен-
тральнiй каютi не можна було зрозумiти нiчого.
    На  екранi  перископа  все  стрибало,  крутилося,   миготiло.
Астроплан котився кудись униз, перекидаючись i зрiдка  вдаряючись
об камiння. Гуркiт i дзвiн, глухий гул не припинялися.
    Все переплуталося, перемiшалося у свiдомостi Галi  Рижко.  Не
було вже анi верху, анi низу; пiдлога, стеля i стiни каюти крути-
лися навколо неї. Гамак то вiдкидав тiло
її вiд себе, то глибоко прогинався пiд ним. На  екранi  перископа
мелькало небо, грунт, вкритий химерним мережаним чагарником, чер-
вонi дерева, скелi - все мчало в скаженiй гонитвi.  Галя  почула,
як скрикнув Сокiл. I ось астроплан наче рвучко спинився,  вiбрую-
чи всiм корпусом. Вiд цiєї вiбрацiї гостро дзвенiло в головi,  на
свiдомiсть  навалювалася  якась  невиразна,  нездоланна    втома,
важкiсть, немовби все навколо  обгорталося  в  сiру  непроникливу
ковдру.
    Бiльше Галя Рижко не пам'ятала нiчого...




                     ЧАСТИНА ДРУГА

           П Е Р Ш I   Л Ю Д И   Н А   В Е Н Е Р I


        РОЗДIЛ ПЕРШИЙ,

    що розповiдає  про  дивовижного   дракона,
    який  заглядав  у iлюмiнатор корабля,  про
    сумнiви Вадима Сокола i про те, чому манд-
    рiвники  можуть  виходити  з астроплана на
    Венерi тiльки в скафандрах з приладами для
    дихання.

    Блiде фiолетове свiтло пробивалося крiзь товсте скло iлюмiна-
тора центральної каюти астроплана. У напiвтемрявi перед очима Га-
лi повiльно пропливали химернi голубi, червонi i зеленi неспокiй-
нi хвилi. Страшенно болiла голова.
    Що трапилось? Чому так темно?
    Галя Рижко напружено пригадувала. Так,  здається,  вона  тодi
знепритомнiла. Був  гуркiт,  пронизливе  рипiння,  все  гуло  вiд
ударiв. Але ж пiсля того вона ще щось бачила? Значить, свiдомiсть
поверталась до неї? Чи це тiльки марилось, як буває в  кошмарному
снi?
    Нi, вона добре пам'ятає, надто добре. Було так: вона  розплю-
щила очi, i дивна тиша, дивний пiсля гулу i гуркоту, пiсля ударiв
i штовханiв спокiй  вразили  її.  Здається,  в  каютi  тодi  було
свiтлiше... Так, адже ж Галя ще подивилась: як почувають себе то-
варишi? Але вона не встигла побачити нiкого.
    її погляд упав на великий екран перископа. А на ньому...
    Екран був освiтлений, на  ньому  погойдувались  червонi  вер-
хiвки дивовижних величезних рослин, схожих на пальми,- нiби вiтер
гойдав їх. Пальми на Венерi? Проте Галя не встигла вiдповiсти  на
це запитання,
її очi широко розплющилися вiд здивування, i вона застигла,  вче-
пившись за гамак.
    З-за густого оранжево-червоного листя небачених рослин з'яви-
лась голова якоїсь потвори. Наче величезний казковий дракон  пла-
зував хащею, пiдводячи над верхiвками дерев  свою  вугласту  хижу
голову. Круглi i застиглi тупi очi вдивлялися чи то в Галю, чи то
кудись ще повз неї. Гiгантськi вигнутi щелепи рухалися  пiд  цими
тьмяними очима, змикалися i розмикалися, мов широкi кривi  шаблi.
Потвора пiдповзла до корабля, пiдминаючи дерева  своїм  блискучим
жовто-коричневим тiлом. I раптом - вона немов кинулася вбiк.  Усе
зникло, тiльки великi червонолистi дерева гойдалися на екранi.
    А може, нiчого i не зникало,  може,  це  Галя  сама  опустила
втомлену голову, ховаючись  вiд  страшного  видiння?  Приснилось?
Адже зараз на екранi перископа немає зовсiм нiчого, навiть черво-
них дерев. Усе затягнуте фiолетовою напiвтемрявою, дивною i  неп-
риродною, наче вiд штучного освiтлення. I на екранi, як i ранiше,
пробiгають темнi i свiтлi хвилi, розпливчастi смуги.
    Чи бачила Галя справдi цю потвору, чи то  тiльки  примарилось
їй вiд збудження i втоми? Дiвчина пiдвела руку  -  i  її  вразило
незвичне вiдчуття ваги. Рука немовби  налита  свинцем,  її  прямо
тягло вниз. Ага, значить все приходить в норму, i насамперед  ва-
га. Будемо знову звикати до неї! Цiкаво!
    Вона слабко всмiхнулась, але зразу ж таки  спiймала  себе  на
тому, що її голова весь час повертається до екрана  перископа:  а
чи не з'явиться раптом знову  та  потвора?  Нi,  екран  порожнiй,
тiльки темнi i свiтлi смуги, як i ранiше, пробiгають по ньому.  I
це теж дивно: що то за смуги?
    У тишi Галя ясно почула далекий  стогiн.  Вона  швидко  сiла,
прислухалась. Хто це стогне? Та як же вона зразу не  згадала,  не
подумала про товаришiв? Може, кому-небудь з них погано?
    В сутiнках вона розгледiла постатi Сокола i Ван Луна.  Обидва
лежали в своїх гамаках. Сплять? I стогiн долинав звiдкись  здаля,
а не звiдси. Отже...
    Невже Микола Петрович? Ой, не може бути, не можна, щоб з  Ми-
колою Петровичем трапилось щось лихе!
    Дiвчина хутко розстебнула пряжки запобiжних ременiв, що прик-
рiплювали її до гамака, i зiскочила на пiдлогу. Як трудно  вiдра-
зу звикати до ваги! Вона iз зусиллям, непевно, переступала з  но-
ги на ногу: тiло, яке звикло за час довгої мiжпланетної  подорожi
до невагомостi, до вражаючої легкостi рухiв, тепер було неслухня-
не, важке, незграбне. Але все це дрiбницi! Мерщiй, мерщiй до  Ми-
коли Петровича!
    Тут, у навiгаторськiй рубцi, було трохи свiтлiше. I Галя Риж-
ко з жахом побачила, що Микола Петрович лежить на боцi, перегнув-
шись через пульт керування. Руки його безвiльно звисли. I час  од
часу Микола Петрович тихо стогнав.
    Галя зблiдла. В неї затремтiли руки й ноги. Нещастя, яке  не-
щастя!
    -  Миколо Петровичу! Миколо Петровичу! Що  з  вами?  -  ледве
чутно сказала вона, обережно торкаючись плеча Риндiна.
    Академiк тихо простогнав:
    -  Води... Дивно, але, почувши голос Миколи  Петровича,  Галя
    миттю опанувала себе: адже ж треба було негайно дiяти,  допо-
магати дорогому, надзвичайному, любимому Миколi Петровичу!
    Дуже обережно, напружуючи всi сили, вона трохи пiдняла важко-
го, ослабленого Риндiна i посадила його в крiсло.  Голова  Миколи
Петровича безсило вiдкинулась на м'яку спинку. На  високому  чолi
закипiла кров, глибокий порiз перетинав його злiва направо.  Галя
тривожно вдивлялася в блiде лице Риндiна. Але ось його очi  трохи
розплющились. Непевний погляд спинився на дiвчинi. Губи поворуши-
лись.
    - Води, Галю...- знов почула дiвчина.
    Вона кинулась до центральної каюти, налила чашку води i  при-
несла її Риндiну.  Микола  Петрович  припав  до  чашки  губами  i
жадiбно осушив її. Тепер  вiн  дихав  рiвнiше  i  не  стогнав.  З
радiстю Галя побачила, як Микола  Петрович  потроху  оживає.  Вiн
напружено дивився на неї i, здається, хотiв  щось  запитати.  Але
говорити йому було ще важко. Проте Галя зрозумiла,  що  турбувало
Миколу Петровича, як тiльки вiн почав:
    -  А як...
    -  Нiбито все гаразд,  Миколо  Петровичу,-  швидко  вiдповiла
дiвчина.- Зараз я вам все розкажу. Всi  живi  i  здоровi.  Тiльки
мiцно сплять. Зараз, зараз, я за одну мить!
    Вона знову побiгла до центральної каюти. Уже  в  дверях  Галя
побачила, що Ван Лун вилiз з гамака i стоїть посеред каюти,  роз-
минаючи руки.
    -  Товаришу Ван Лун,- вигукнула Галя.- З  Миколою  Петровичем
не гаразд. Його поранено. I вiн запитує, що з вами i Вадимом Сер-
гiйовичем.
    -  Зi мною все гаразд,- почула вона голос Сокола.- Ось тiльки
дуже ослаб, ледве рухаюсь.
    -  Гадаю, нема коли розмовляти,- перебив його Ван Лун.-  Тре-
ба дiяти. Ходiмо до Миколи Петровича!
    Через кiлька хвилин все  з'ясувалося.  Ще  слабким,  але  вже
рiвним голосом Риндiн розповiв товаришам, що сталося з ним.
    Академiк анi на мить не кидав свого поста бiля  пульта  керу-
вання кораблем. В один з моментiв, коли астроплан  котився  вниз,
ударяючись об дерева i ламаючи їх, Риндiна викинуло  з  крiсла  i
жбурнуло на пульт, на важелi. Вдарившись об пульт, Микола  Петро-
вич поранив голову. Кров залила обличчя, але про це  думати  було
нiколи. Навпомацки Риндiн вимкнув головний рубильник  електросис-
теми, щоб випадкове замикання, випадкове натиснення на важiль  чи
кнопку пульта не наробило лиха. Астроплан в цей час жорстоко  ки-
дало з боку на бiк. Потiм, вiдчувши, що корабель перестав котити-
ся i спинився, що вiн лежить нерухомо, Риндiн  хотiв  пiдвестися,
стати на  рiвнi  ноги.  Але  не  змiг.  Його  охопило  нездоланне
зацiпенiння. Здається, потiм вiн знепритомнiв, вiн  не  пам'ятає.
Скiльки часу вiн пролежав, також не може сказати.
    - Щось я пригадую, нiби хронометр показував пiд  час  нашого,
так би мовити, приземлення, тридцять чотири хвилини на  першу.  А
скiльки тепер? - спитав Риндiн.
    Погляди товаришiв спинились  на  циферблатi  хронометра.  Всi
здивовано скрикнули: хронометр показував чверть на десяту!
    - Вважаю, тут щось не так,- похмуро сказав Ван Лун.- Не вiрю,
що так багато. Якщо правда, тодi виходить, ми спали бiля  дев'яти
годин. Або лежали непритомнi. Не розумiю.
    - А тим часом це саме так,- вiдгукнувся Сокiл.- Мiй  годинник
показує стiльки ж. Дивно лише, що ми знепритомнiли всi  водночас.
А потiм - прийшли до свiдомостi також майже разом,  нiби  змовив-
шись.
    Риндiн мовчав. Нарештi вiн сказав:
    - Так чи iнакше, але хронометровi доводиться вiрити.  Ми  всi
лежали непритомнi чи скутi виключно глибоким сном близько  дев'я-
ти годин. Як пояснити  це?  Поки  що  я  можу  припустити  тiльки
одне...- Вiн спинився, роздумуючи.
    - Реакцiя на нервове збудження, яке було в нас пiд  час  зни-
ження астроплана? - жваво озвався Сокiл.
    - Можливо, i це мало своє значення,-  вiдповiв  Риндiн.-  Але
головне, менi здається,- реакцiя людського органiзму на  стрiмли-
ве повернення ваги.
    -  Ваги?
    -  Так. Мабуть, це найголовнiше. Майже раптове виникнення ва-
ги - дуже серйозний фактор. Я й досi ще  вiдчуваю  незвичну  роз-
слабленiсть, кволiсть. Трудно поворушитися... А втiм,  перевiрити
таке припущення ми поки що не можемо.  Доведеться  вiдкласти  пе-
ревiрку до повернення на Землю. Тодi, пiд час  другого  зниження,
все з'ясується.
    -А, та це коли ще станеться,- стрепенулася  Галя  Рижко.-  До
повернення на Землю мине стiльки часу! А тепер, зараз - ми на Ве-
нерi, i все в порядку, ура, ура, ура! - Вона вiдступила  на  крок
назад, пiдвела руку i тоном справжнього промовця урочисто мовила:
- Дозвольте вiтати вас, дорогi  товаришi,  з  iсторичною  подiєю.
Першi люди прибули на Венеру! Невiдома планета,  правду  сказати,
прийняла нас у свої обiйми дещо негостинно. Але ми не звертатиме-
мо на це уваги. Я, звiсно, мушу висловити жаль з приводу того, що
нас не зустрiли анi делегацiї, анi окремi представники  населення
цiєї планети...
    Вона раптом змовкла, нiби вражена чимсь. На  обличчi  дiвчини
з'явився вираз розгубленостi.
    -  Що таке, Галю, чому ви обiрвали вашу промову? - поцiкавив-
ся, посмiхаючись, Микола Петрович.- Такий пишний, урочистий поча-
ток - i несподiвана зупинка. В чому рiч? Ми чекаємо  продовження,
товаришу промовець!
    Але Галя не хотiла жартувати. Вона згадала про те, що їй  до-
велося побачити: наяву чи у снi? Вона не знала цього. Проте брид-
ка голова фантастичного дракона так ясно  вималювалася  перед  її
очима, що дiвчина здригнулася. Сокiл помiтив це.
    -  Галю, ви нездужаєте? - турботливо  спитав  вiн.-  Сiдайте,
заспокойтеся, ми всi надто багато пережили протягом  цiєї  остан-
ньої доби. Я зараз принесу вам води, гаразд?
    -  Нi, дякую, не треба,- вiдповiла  Галя,  опановуючи  себе.-
Спасибi, Вадиме Сергiйовичу, я хочу... я хочу розповiсти про  од-
ну рiч. Тiльки не смiйтеся, будь ласка!
    Вона стисло розповiла про те, що бачила на екранi  перископа,
описала вигляд потвори, її голову, що визирала з-за червоних вер-
хiвок дерев, не забула навiть про вiтер. Всi слухали її уважно  -
i нiхто не смiявся. Коли Галя закiнчила, Сокiл запитав:
    -  Ви певнi, що бачили вигнутi, кривi щелепи?
    -  Безумовно, певна. Це був гидкий дракон!
    Сокiл розвiв руками:
    -  Тварини з такими прикметами невiдомi науцi. Те, що ви роз-
повiли, Галиночко, не нагадує жодної з iстот юрського перiоду.
    -  А якщо не юрського? - втрутився  Ван  Лун.-  Дозволю  собi
висловити подив. Палеонтологiї, припустiмо, невiдомий такий  дра-
кон: згоден, ви добре знаєте це. Палеонтологiя - це ще не Венера.
Чому не може бути такого дракона на Венерi?
    -  Я не казав такого,- запротестував Сокiл.- Я сказав тiльки,
що описаної Галею тварини не може бути серед ящерiв,  характерних
для юрського перiоду. Не може бути
її i серед гiгантських ссавцiв.
    -  Чому? - наполягав Ван Лун.
    -  Голова, яку так виразно намалювала Галя, могла б  належати
хiба що якомусь представниковi комах. Так, так, не дивуйтеся! Са-
ме для них характернi подiбнi вигнутi, кривi щелепи.
    -  Виходить, ви гадаєте, що то була комаха? -  iронiчно  спи-
тав Ван Лун.
    -  I цього я також не говорив. А якщо  ви  хочете  знати  мою
думку, то я скажу ось що. Це була не комаха, проте й не  ящiр,  а
також i не ссавець...
    Сокiл витримав ефектну паузу пiд нетерплячими поглядами това-
ришiв i насмiшкувато закiнчив:
    -  Це був плiд буйної фантазiї нашої експансивної  Галиночки!
Цiкаве сновидiння, не бiльше.- Вiн вiв далi, не дивлячись на  Га-
лю, яка вже знищувала його обуреним,  палаючим  поглядом.-  Певна
рiч, дуже цiкаво простежити з психологiчного погляду  -  як  саме
створюється в уявi людини, що заглиблена в неспокiйний сон,  фан-
тастичний образ, складений з рiзнорiдних,  цiлком  не  пов'язаних
мiж собою рисочок. Мабуть, колись  на  Галиночку  справив  велике
враження вигляд якоїсь комахи пiд збiльшувальним склом.
    Отож виходить, що Вадим Сергiйович вирiшив знову глузувати  з
неї? Ну, гаразд, Галина Рижко вдаватиме, що це не впливає на неї.
Побачимо,  в  кого  бiльше  витримки!  I  Галя  цiлком  незалежно
вiдповiла:
    -  Не знаю, не пам'ятаю такого випадку. I  взагалi  не  люблю
комах.
    Сокiл запитливо подивився на неї:
    -  Отже, ви наполягаєте на тому, що описану вами  потвору  ви
бачили насправдi?  Доведеться  записати  до  анналiв  науки  нове
вiдкриття, зроблене молодою, але талановитою...
    Його насмiшкувату реплiку раптом перебив серйозний, без натя-
ку на iронiю голос Ван Луна:
    -  Квапитися не треба, Вадимо. Можу трошки додати  вiд  себе.
Побоююся здивувати вас, проте менi також... ну, скажiмо, приснив-
ся такий звiр. Цiлком такий самий. Що скажете, цiкавлюся?
    Тепер був спантеличений Сокiл. Вiн з ваганням дивився на  Ван
Луна: чи не жартує той, як це частенько бувало?  Але  серйознiсть
Ван Луна не лишала мiсця для сумнiвiв. I Вадимовi довелося  чесно
признатися:
    -  Тодi я просто не знаю, що вам сказати. Дуже дивно...  Мож-
ливо, Микола Петрович висловить свою думку?
    Втiм, i Риндiн лише розвiв руками:
    -  А що ж я можу сказати, друже мiй?  Мабуть,  треба  погоди-
тись, що страховище не приснилося нашiй Галi, якщо його бачив та-
кож i Ван Лун. Сперечатися зараз безглуздо. Можу  зробити  тiльки
один висновок: нас чекає тут ще багато несподiванок, багато зага-
док, якi потребуватимуть розв'язання. Поживемо  -  побачимо.  Тим
часом чи не пора братися до дiла? Ми щось  надто  забалакалися  з
вами. Звичайно, зараз, як ми бачимо, нiч, i виходити з  астропла-
на навряд чи варт,- особливо пiсля розповiдi Галi. Але ми можемо,
не вiдкладаючи, встановити, наприклад, чим дихає  на  Венерi  ота
потвора та iншi тварини, яких тут, мабуть, чимало. Вадиме,  прошу
вас, дослiдiть склад повiтря зовнi, чи придатне воно для нас,  чи
зможемо ми вiльно виходити з корабля... хоч  я  заздалегiдь  сум-
нiваюся в цьому,- додав вiн невесело.
    -  Єсть, Миколо Петровичу,- вiдгукнувся Вадим Сокiл. Вiн вий-
шов до центральної каюти.
    Риндiн через силу пiдвiвся з крiсла i непевно пiшов слiдом за
ним, тихо сказавши про себе:
    -  Мабуть, це зараз найголовнiше для нас...
    Ван Лун пiдiйшов до Галi, лагiдно обiйняв її за плечi i  нез-
вичайно тепло промовив:
    - Дiвчино, все цiлком ясно. То був не сон. Той звiр  був-таки
поза стiнами корабля. Справдi, дуже схожий на дракона.
    -  I ви бачили його? I те, як вiн лiз мiж деревами?
    -  Так, бачив. Дуже шкодував, що тiльки на екранi  бачив.  Не
можна було перевiрити його iснування кулею. Потiм  знову  заснув.
Мабуть, сильно втомився.
    -  А який же вiн величезний! Ви ж бачили? - наполягала  Галя,
якiй дуже хотiлося почути ще щось про дракона саме вiд Ван  Луна.
Але вiн ухилився вiд дальшої розмови на цю тему.
    -  Микола Петрович сказав: ще багато чого побачимо. Гадаю од-
не: треба мати добрi нерви й витримку.  Вiдзначу:  радий,  що  ви
влучно стрiляєте, дiвчино. Вам i менi буде чимало  дiла.  Ходiмо,
довiдаємось, як з повiтрям. Також дуже цiкаво i важливо.
    У центральнiй каютi Сокiл зосереджено працював бiля  невелич-
кого приладу, вигнутi трубки якого зникали в стiнi.  Автоматичний
насос нагнiтав повiтря до дослiдних  резервуарiв  у  каютi  крiзь
крани в зовнiшнiй стiнцi астроплана. Геолог навiть не озирнувся в
бiк Галi i Ван Луна, що увiйшли. Побачивши, що Риндiн  перев'язує
рану на лобi, Галя пiдбiгла до нього:
    - Дайте, я забинтую, Миколо Петровичу!  Адже  менi  зручнiше,
нiж вам!
    - Тихше, тихше, Галю,- спинив її Риндiн.- Якщо  хочете,  будь
ла.ска, менi таки й справдi незручно бинтувати самому. Тiльки  не
заважайте Вадимовi, не вiдвертайте увагу, це дуже  серйозне  дос-
лiдження.
    Проте аналiз повiтря Венери вiдiбрав зовсiм не так багато ча-
су. Галя ледве встигла закiнчити перев'язку,  зроблену  за  всiма
правилами швидкої медичної допомоги, як Сокiл уже  виключив  при-
лад. Вiн мовчки подав Риндiну аркушик паперу з своїми висновками.
Микола Петрович так само мовчки продивився тi  висновки.  Галя  i
Ван Лун з нетерпiнням дивилися на нього. Втiм, нахмурене  обличчя
академiка не обiцяло нiяких радiсних новин. Вiн  перечитав  чiткi
рядки, написанi Соколом, ще раз i  пiдвiв  на  товаришiв  занепо-
коєний погляд. Галя вся зiщулилася вiд тривожного чекання.
    - Аналiз,  певна  рiч,  дуже  приблизний,-  сказав    нарештi
Риндiн.- У деталях ми його ще уточнимо. Але, друзi мої,  вже  те-
пер ясно одне. Не можу вас порадувати. З  астроплана  можна  буде
виходити тiльки в скафандрах!
    Вiн трохи помовчав, в роздумi покусуючи губи, i закiнчив:
    -  За цими попереднiми даними - в атмосферi Венери й  справдi
надто багато вуглекислоти. Не якiсь там частки  процента,  як  на
Землi, а близько п'ятнадцяти процентiв! I це створює для нас  ду-
же утрудненi умови, друзi мої. Для нас це забагато. Людина не мо-
же дихати таким повiтрям. Добре, що ми маємо скафандри... хоча їх
i залишилося всього три...
    Важке мовчання товаришiв було  йому  вiдповiддю.  П'ятнадцять
процентiв вуглекислоти! Скафандри, без яких не можна виходити на-
зовнi, лише три скафандри на чотирьох... Але як  же  трудно  тодi
вивчати Венеру! Як трудно буде шукати ультразолото!
    -  Може, це ще не  зовсiм  так?  -  несмiливо,  з  прихованою
надiєю мовила Галя.- Може, ще раз перевiрити?
    Нiхто не вiдповiв їй, та вона й сама одразу зрозумiла, що  це
прозвучало несерйозно: хiба ж мiг  би  отак  грубо  помилитися  в
своє- му аналiзi досвiдчений вчений Сокiл?
    Ван Лун сердито промовив:
    -  Гадаю, все одно зробимо своє дiло.- Вiн хотiв  розповiдати
далi, але тут-таки спинився i прислухався разом з усiма.
    Пролунало глухе рипiння, наче хтось ззовнi шкрябав  корабель.
Астроплан  здригнувся,  гойднувся.  Передня  його  частина  трохи
пiднялась i потiм знову стала на своє мiсце. Здавалося, що якийсь
велетень намагається перевернути корабель на бiк. Корпус  астроп-
лана був надто важким i не пiддавався, хоча  поштовхи  були  дуже
вiдчутними. Галя бачила зблiдле обличчя Сокола,  нахмуренi  брови
Риндiна. Ван Лун мiцно тримався за поруччя бiля стiни каюти i ог-
лядався, наче шукав щось. I раптом вiн указав мовчки на  iлюмiна-
тор. Галя глянула - i, скрикнувши вiд несподiванки, схопила Мико-
лу Петровича за руку.
    Неясна, туманна тiнь заслонила собою весь iлюмiнатор, в  яко-
му ще за мить до того можна було роздивитися розпливчастi  обриси
незнаних рослин. Потiм тiнь зникла. Потому величезна лапа  шкряб-
нула по товстому склу. А ще через мить за iлюмiнатором  розлилося
примарне блакитнувате свiтло, мiнливе, нерiвне. Воно наближалося,
посилювалося, це свiтло!
    Круглi, мов тарiлки, зеленкуватi витрiщенi очi невiдомої тва-
рини тупо дивилися в iлюмiнатор. Не видно було анi носа, анi  чо-
гось iншого,- крiм отих очей та ще зморшкуватого  великого  рота,
оточеного твердими наростами. Блакитнувате свiтло розливалося са-
ме вiд цього рота. Широко розмикалися i змикалися кривi  зубчастi
щелепи, схожi на вигнутi шаблi.
    Це тривало всього кiлька секунд. Потiм усе зникло.
    Невiдома гiгантська тварина  наче  розчинилась  у  фiолетових
сутiнках за iлюмiнатором,- сутiнках, що ховали  в  собi  таємницi
загадкового свiту Венери.


        РОЗДIЛ ДРУГИЙ,

    де мова йде про радянський прапор на Вене-
    рi, першу вилазку академiка Риндiна i про-
    фесора  Ван Луна на поверхню дивної плане-
    ти,  а також про те, як у каютi астроплана
    з'явились клiщi-кровососи.

    Двоє людей  в  скафандрах  з  закругленими  зверху  прозорими
цилiндричними шоломами вийшли  iз  зовнiшнього  люка  астроплана.
Слiдом за ними висунулась легка пересувна металева драбинка  -  i
люк одразу зачинився. Люди в скафандрах установили драбинку  так,
що її нижнiй кiнець уперся в грунт, i спустилися з астроплана. Це
були Риндiн i Ван Лун; перший нiс  якусь  довгасту,  загорнену  в
тканину рiч, другий тримав у руцi коротку автоматичну гвинтiвку.
    Микола Петрович перший зiскочив з драбинки на грунт  -  грунт
Венери, на який ще не ступала нiколи нога людини. Вiн оглянувся.
    Дивний, незвичний ранок зустрiчав їх на чужiй  планетi.  Вони
стояли в мiжгiр'ї.  Гостроверхi  скелi,  величезнi  брили  бурого
камiння здiймалися праворуч i лiворуч з густої  оранжево-червоної
рослинностi. Високо над скелями повiльно пливли важкi сiрi хмари,
одна за одною, одна за одною. Сонце, мабуть, нiколи не  пробивало
своїм промiнням щiльний хмарний покров планети. Але  свiтла  було
багато навiть у глибокому мiжгiр'ї, де лежав астроплан.
    Ван Лун уважно оглядав скелi. Пiсля нiчної пригоди з  невiдо-
мою гiгантською твариною вiн не довiряв Венерi. Хто знає,  чи  не
висунеться з-за першоi-лiпшоi скелi якесь страховище? Треба  бути
готовому до всього. Автоматична гвинтiвка на зводi, в  нiй  трид-
цять надiйних розривних куль; електричний, вже не тренувальний, а
бойовий пiстолет при боцi, пiд лiвою рукою; двi атомiтнi  гранати
на поясi; запаснi обойми з патронами для гвинтiвки - в кишенi. Що
ж, Ван Лун готовий до якої завгодно зустрiчi!
    Риндiн дивився на верхiв'я скель, на хмари, що повiльно плив-
ли в небi. Ван Лун почув його схвильований голос:
    -  Здрастуй, невiдома плането!  -  Урочисто  мовив  академiк,
простягши  вперед  руки.-  Здрастуй,  Венеро,  загадкова  плането
таємниць i несподiванок, на яку досi ще не ступала  нога  людини!
Ми прийшли сюди - i ми вiдкриємо твої таємницi, хоча б як  негос-
тинно ти зустрiла нас!
    Вiн обернувся. Його сиву голову було напрочуд добре  видно  в
прозорому шоломi: часом здавалося, що й  шолома  взагалi  нiякого
немає, а тiльки навколо голови переливаються сяючi блiки.
    -  Так, я схвильований, Ван,- промовив Риндiн, побачивши,  як
уважно дивиться на нього Ван Лун.-  Схвильований  цiєю  хвилиною,
якої ми так довго чекали, до якої ми так наполегливо,  незважаючи
нi на що, готувалися роками. Ми з вами - першi  люди  на  Венерi!
Ван, та скажiть же що-небудь! Зараз ваша прославлена  стриманiсть
просто нестерпна. Ну, Ван!
    Ван Лун розвiв руками:
    -  Не вмiю, Миколо Петровичу,- вiдверто признався вiн.-  Все-
рединi дуже багато. Зовнi нiчого немає. Всерединi  кипить,  зовнi
спокiйно. Така погана вдача,  Миколо  Петровичу,-  засмiявся  Ван
Лун,- навiть батьки так казали. Але нiчого, ви хвилюйтеся, я  бу-
ду спокiйний. Разом складемо, подiлимо на два, стане  якраз,  га-
разд?
    -  Добре, добре, Ван,- також смiючись, вiдповiв Риндiн.-Вже з
вашого незвично довгого монолога бачу, що й  ви  зараз  не  такий
спокiйний, як здається з першого погляду. Гаразд,  ходiмо,  друже
мiй. Он та висока скеля, по-моєму, краще вiд iнших пiдходить  для
нашої мети.
    Швидко, легко Микола Петрович вирушив до скелi, на  яку  вка-
зав. Ван Лун iшов за ним слiдом, уважний  i  весь  зiбраний.  Вiн
зiрко оглядався на всi боки, не пропускаючи  жодного  пiдозрiлого
мiсця. Академiк Риндiн перебував пiд надiйним захистом!
    Вадим Сокiл i Галя Рижко стежили за обома дослiдниками в  бо-
ковий iлюмiнатор каюти. Вони щиро заздрили Риндiну  i  Ван  Луну,
особливо Галя: дiвчинi так хотiлося скорiше вийти з  мiжпланетно-
го корабля i опинитися на Венерi, самiй стати на її грунт.  Проте
вона розумiла, що саме Миколi Петровичу Риндiну, керiвниковi  ек-
спедицiї, належить честь першому розпочати  вивчення  планети.  А
Ван Лун зобов'язаний був супроводжувати Риндiна в першiй  вилазцi
i охороняти його.
    Певна рiч, на астропланi був ще  один  вiльний  скафандр,-  з
трьох, що лишилися непошкодженими. Втiм, i тут Галя розумiла,- ще
один учасник першого виходу до невiдомого  свiту  Венери  був  би
зайвим тягарем для Ван Луна, якому довелося б  думати  не  тiльки
про Миколу Петровича, а одразу про двох пiдопiчних. Тут нiчого не
вдiєш! Лишалося тiльки терпляче ждати своєї черги, тим бiльше, що
Риндiн перед виходом з корабля сказав пiдбадьорююче:
    -  Ви самi розумiєте, друзi, що корабель  не  можна  залишати
всiм, навiть коли б у нас було i чотири справних скафандри.  Зате
обiцяю вам, що наступного разу в астропланi зостануся я сам, а ви
всi пiдете в колективну розвiдку.
    Це було сказано так тепло, так по-дружньому,  що  i  Галя,  i
Сокiл примирилися з своєю долею.  I  тепер  вони,  не  вiдриваючи
очей, стежили за Риндiним i Ван  Луном,  якi  пiдiймалися  схилом
мiжгiр'я.
    Микола Петрович раптом спинився. Вiн нахиливсь i глянув  собi
пiд ноги.
    -   Чи доводилось вам бачити щось подiбне, Ван? - спитав  вiн
голосом, в якому був явний подив.
    -   Нi,- коротко вiдповiв Ван Лун, вiдступивши на крок.
    Частина схилу перед ними була вкрита мiрiадами комах.  Iстоти
найрiзноманiтнiших форм - довгi,  короткi,  круглi,  плескатi,  з
шiстьма, десятьма i сотнями нiг, рiзнi завбiльшки, розмiром з му-
ху i величезнi, мов гiгантськi жуки-рогачi,- комахи рушили  одним
суцiльним потоком вздовж улоговини, на краю якої  опинилися  ман-
дрiвники. Цей живий потiк спускався  з  одного  схилу,  перетинав
улоговину i потiм пiдiймався  на  другий  схил.  Комахи  рухалися
кiлькома шарами, один над одним; вони квапилися, переганяли  одна
одну, немов хтось їх гнав. I жодна з iстот не ухилялася вбiк, усi
трималися в одному рiчищi, наповненому до країв.
    Ван Лун обережно опустив ногу в гумовому чоботi  скафандра  в
цей живий потiк. Вiн вiдчув,  як  пiд  його  пiдошвою  хрумкотять
сотнi комах. Але потiк не спинявся, вiн обтiкав ногу i  продовжу-
вав свiй рух.
    -  Дуже дивне явище, мушу  сказати,-  огидливо  процiдив  Ван
Лун.- Однак можна йти далi, Миколо Петровичу.
    I вiн кiлькома кроками перейшов через  живу  рiчку,  занурюю-
чись майже по колiно. Риндiн iшов слiдом за ним.
    Група високих дерев, що нагадували пальми з широкими  вiялами
довгастого червоного листя, перетинала їм шлях.  Микола  Петрович
указав на неї Ван Луну:
    -  Як бачите, Ван, Сокiл мав рацiю, коли запевняв нас, що  на
Венерi ми зустрiнемо рослиннiсть, схожу з флорою  нашого  земного
юрського перiоду. Цi дерева немов i справдi схожi на  рослиннiсть
юрського перiоду.
    -  Щодо рослин - сперечатися не можу,  хоча  вони  й  оранже-
во-червоного кольору,- озвався Ван Лун,- зате тварини тут, заува-
жу, iншi. Не такi, як красномовно описував Вадим. Ось, зверну ва-
шу увагу, чудовий зразок!
    Рука Ван Луна вказувала кудись мiж стовбурами дерев. Тепер їх
побачив i Риндiн. На грубезних блискучих нитках величезного паву-
тиння, яке густою сiткою простягалося мiж двома високими  дерева-
ми, сидiв великий ситий кошлатий павук. Вiн був завбiльшки з  го-
лову людини або навiть  бiльший.  Павук  уже  помiтив  людей,  що
пiдходили, його маленькi оченята  люто  втупилися  в  них,  довгi
кривi лапи збуджено рухалися по павутинню. I не можна  було  зро-
зумiти, чи хоче вiн утекти, зляканий незвичними пришельцями,  чи,
навпаки, готовий кинутися на них.
    -  Як вiн вам подобається? - спитав Ван Лун  Риндiна,  звiвши
на всякий випадок вгору гвинтiвку.
    -  Досить огидна iстота,- пробурмотiв Микола Петрович.-  Про-
те, Ван, зустрiч з цим, як ви висловилися, "чудовим  зразком"  аж
нiяк не спростовує припущень Вадима. Цiлком  можливо,  що  павуки
iснували i серед земних юрських тварин. Нашi зустрiчi ще не  роз-
бивають теорiї Вадима, знаєте...
    -  Дозволю собi спитати: а як з тiєю тваринкою, що  заглядала
вночi до iлюмiнатора? - скромно, але досить iронiчно  спитав  Ван
Лун.
    -  Так,  це  поки  що  лишається  загадкою,-  визнав  Риндiн.
Справдi, нiчний вiдвiдувач нiчим не нагадував iстот  земного  юр-
ського перiоду, навiть сам Сокiл змушений був погодитися з цим.
    -  А ось iще приємна компанiя! - вигукнув Ван  Лун,  оглядаю-
чись.- Нi, Миколо Петровичу, тут iнша фауна!
    З-за великої скелi назустрiч їм вилетiла цiла хмара  крилатих
iстот. Великi, розмiром з долоню комахи пронизливо дзижчали,  об-
лiплюючи шоломи й скафандри мандрiвникiв. Ван Лун бачив, як  вони
звивалися, чiпляючись за складки скафандра i намагаючись  ужалити
товсте скло шоломiв; бачив, як згиналися гострi жала, ковзаючи по
склу, як виступали з жал маленькi краплинки каламутної жовтуватої
рiдини. На щастя, навiть цi гострi жала не здатнi були  пошкодити
скафандри, вкритi поверх гумової тканини ще  й  густою  металевою
сiткою.
    Вiдмахуючись вiд настирливих  комах  вiльною  рукою  i  гвин-
тiвкою, Ван Лун вийшов з тiнi, яку кидала  скеля,  на  свiтло.  I
вiдразу комахи зникли, вiдлетiли од нього. Зацiкавлений  Ван  Лун
знов увiйшов в тiнь скелi - i комахи  знову  люто  накинулися  на
нього.
    -  Миколо Петровичу,- крикнув Ван Лун Риндiну,  який  усе  ще
вiдганяв невгамовних крилатих ворогiв,- iдiть сюди,  прошу!  Вони
не люблять свiтла. Нападають тiльки в тiнi!
    Вiн продемонстрував  Риндiну  ще  раз,  як  хижi  комахи  об-
лiплюють його в тiнi i як негайно зникають, вiдлiтаючи з освiтле-
ного мiсця.
    -   Цiкавий приклад свiтлобоязнi в  комах,-  зауважив  Микола
Петрович, стоячи на свiтлi.- Гаразд, Ван, усе це дуже добре...
    -   Дозволю собi не погодитися,- заперечив Ван Лун.- Менi  не
дуже подобається. Не дуже добре - цi комахи.
    -   Так, так, це я сказав машинально, що, мовляв, добре,- по-
годився Риндiн.- Скорiше, зовсiм недобре, ви  маєте  рацiю,  Ван.
Проте все ж таки, як нам рушити далi? Тут, у проходi мiж скелями,
цi лютi комахи. Там, мiж деревами, той павук. Iншої стежки  вгору
я не бачу. А, Ван?
    - Цiлком просто, Миколо Петровичу. Можна йти  куди  завгодно.
Комахи тiльки дзижчать, але не шкодять.  Не  страшно.  Можемо  не
звертати уваги, вони не пошкодять. Скафандри  досить  мiцнi.  Але
мiж деревами ближче. Вважаю, знiму павука, i пiдемо далi.
    I, не вiдкладаючи дiла на безрiк, Ван Лун пiдвiв  автоматичну
гвинтiвку. Втiм, Риндiн спинив його.
    -  Заждiть хвилинку, Ван,-  сказав  вiн.-  Це  поки  що  дуже
рiдкiсний екземпляр. Якщо вже знiмати, як ви  сказали,  то  краще
спочатку знiму його я, а вже потiм ви, гаразд?
    Вiн вийняв свiй малесенький фотоапарат i сфотографував  вели-
чезного павука, який все ще неспокiйно перебирав лапами.
    -  Тепер дiло за вами, Ван!
    Сухий пострiл розiрвав повiтря. Павук пiдскочив i впав на во-
логий грунт. Власне кажучи, впав уже не павук,  а  тiльки  шматки
його кошлатого тiла. Ван Лун забув, що його  гвинтiвку  заряджено
розривними кулями. Струс повiтря розiрвав павутиння, яке  звисало
тепер клоччям з дерев, вiдкриваючи прохiд.
    Шлях був вiльний. Мандрiвники пройшли мiж деревами i опинили-
ся бiля пiднiжжя скелi, до якої вони простували. Ще  кiлька  хви-
лин - i обидва мандрiвники стояли на
її вершинi. Звiдси вiдкривалася значно ширша панорама, нiж знизу.
    Мiжпланетний корабель лежав у вузькому мiжгiр'ї серед  скель.
Це мiжгiр'я, завглибшки метрiв п'ятдесят, нагадувало  рiчище  ви-
сохлої рiчки; подекуди воно було усiяне великим камiнням,  прине-
сеним сюди, мабуть,  бурхливою  водою.  Але  якщо  тут  колись  i
протiкала рiчка, то це було дуже давно, бо тепер  мiжгiр'я  густо
заросло деревами, якi пiдносили свої стрункi глянсуватi  стовбури
мiж камiнням i скелями. Дивнi, незвичайнi дерева! Вони були схожi
водночас i на пальми, i на гiгантську папороть. Деякi з них висо-
ко здiймали свої червонi вiялоподiбнi  верхiвки,  iншi,  навпаки,
були скривленi й приземкуватi, наче плазували по грунтi, обвиваю-
чись навколо скель...
    Микола Петрович Риндiн засмучено похитав головою:
    -  Поганувате мiсце ми обрали для посадки астроплана, Ван! Ну
як вибиратися звiдси? Адже корабель так застряг, що не можуть до-
помогти навiть його колеса... вони не пiдуть по тому  величезному
камiнню. А стартувати за допомогою ракетних двигунiв прямо з цьо-
го вузького мiжгiр'я також неможливо. I скель, скель  як  багато!
Нi, поганеньке мiсце ми обрали!
    -  Зауважу: не пам'ятаю, щоб нам довелося вибирати його,-нез-
ворушно озвався Ван Лун.
    -  Ну це, звичайно, так, проте... Втiм, гаразд. Про  старт  з
Венери думати ще ранувато.
    -  Вважаю, так. Ще встигнемо помiркувати.
    -А як ви гадаєте, Ван, товаришi бачать нас тут?
    Ван Лун усмiхнувся:
    -  Ми ж бачимо астроплан. Значить, вони також бачать нас.-  I
вiн вiтально помахав рукою в бiк астроплана, який тьмяно  виблис-
кував шлiфованим корпусом в глибинi мiжгiр'я.
    Справдi, Вадим Сокiл i Галя Рижко бачили все. Лише на  кiлька
хвилин Риндiн i Ван Лун зникли з очей,- тодi,  коли  на  людей  в
скафандрах в тiнi скель нападали  розлюченi  хижi  комахи.  Потiм
Сокiл i Галя бачили, як Ван Лун кудись стрiляв.
    - Ось Ван уже й тiшиться,- весело, хоча й з ноткою  заздростi
в голосi сказав Вадим.- Бачите, полює!
    -  Здорово, Вадиме Сергiйовичу,-  вiдгукнулася  Галя,  пильно
дивлячись в iлюмiнатор.- Може, це - щось схоже на оленя або  зай-
ця? От буде смачний обiд! I як же менi набридли консерви та моро-
жене м'ясо, так уже хочеться свiженької їжi!..
    - Не думаю,- заперечив Сокiл.- Анi олень, анi заєць не пiдхо-
дить для юрського перiоду, i ви це добре знаєте, Галю.
    -  Ну, хай тодi буде молодий iгуанодон. Як ви казали менi ко-
лись: "Засмажимо фiле молодого iгуанодона?"
    Сокiл тiльки вiдмахнувся:
    -  Чи довго ще ви згадуватимете про мої жарти? Ну й  характер
у вас, Галю! Хоча...- замислився вiн,-  хоча...  хто  знає,  може
статися, що iгуанодони i їстiвнi,  це  питання  палеонтологiя  не
розробляла. Власне кажучи, в цьому немає  нiчого  неймовiрного...
Проте вони вже забралися на гору, дивiться!
    Тепер було чiтко видно: Риндiн i Ван Лун  стояли  на  вершинi
скелi, яка панувала над мiжгiр'ям, їх силуети ясно вирiзнялися на
тлi неба. Ван Лун з силою бив по скелi своєю похiдною киркою, Ми-
кола Петрович розгортав принесену ним довгасту рiч. Через  кiлька
хвилин Риндiн установив на вершинi скелi якийсь  широкий  товстий
стержень. Вiд нього вiдходили мiцнi стальнi вiдтяжки. Ван Лун ук-
рiплював їх на вбитих у скелю кiлках.
    Ось Микола Петрович обернувся до астроплана i помахав  рукою,
наче закликаючи до уваги товаришiв, якi лишилися в  мiжпланетному
кораблi. Ван Лун також дивився в
їх бiк.
    -  Та бачимо, бачимо! - нетерпляче вигукнула  Галя.-  Давайте
вже мерщiй!
    Микола Петрович нахилився. Вiн щось робив з товстим стержнем,
укрiпленим вертикально в скелi. I раптом стержень почав зростати!
Здавалося, вiн витягувався вгору, як пiдзорна труба, одне  колiно
за одним. Так воно було i насправдi. Стержень зростав,  пiдiймав-
ся вгору, дедалi тоншаючи. Але найвища його частина все ще  лиша-
лася товстою, широкою. Ось щогла, на яку  поступово  перетворився
стержень, досягла заввишки метрiв п'ять-шiсть - i на мить застиг-
ла так. I тодi раптом на її верхiвцi розкрився  великий  червоний
прапор! Прапор рiдного Радянського Союзу, тонкий шовковий  яскра-
во-червоний прапор з золотим серпом i молотом у лiвому  горiшньо-
му  кутi!  Щогла  трохи  погойдувалася  в  повiтрi,  пiдтримувана
стальними вiдтяжками.
    Радянський  червоний  прапор,  прапор   любимої    Радянської
Батькiвщини маяв на високiй скелi Венери!.. Над ним у небi  плив-
ли важкi сiрi хмари, внизу i навколо  нього  розливалося  оранже-
во-червоне море примхливої рослинностi  невiдомої  планети,-  але
прапор Батькiвщини гордовито майорiв у цьому новому  свiтi,  куди
прилетiли вiдважнi посланцi радянського народу!
    Урочисто i нерухомо, як у почеснiй вартi, застигли бiля  пра-
пора Батькiвщини на скелi Риндiн i Ван Лун. Галя Рижко схвильова-
но схопила руку Сокола. Вона вигукнула :
    -  Як чудово! Наш, радянський прапор на Венерi,  Вадиме  Сер-
гiйовичу!
    Сокiл мовчки палко потиснув її руку.  I  вони  заспiвали  мо-
гутнiй, урочистий Гiмн Радянського Союзу. Вони спiвали  його  го-
лосно i радiсно, випроставшись на весь зрiст,  з  сяючими  очима.
Гiмн лунав у каютi астроплана, проте їм здавалося,  що  його  ме-
лодiя охопила все мiжгiр'я, що разом з ними спiвають i  скелi,  i
дерева, i густий оранжевий чагарник, вся Венера, увiнчана  гордо-
витим червоним прапором...
    Вiдлунали останнi слова Гiмну. Галя вiдчувала, як  прискорено
калатає її серце. Як усе прекрасно! I Вадим Сергiйович такий  ми-
лий, хороший, близький! їй не хотiлося говорити, хотiлося ще дов-
го-довго переживати цi надзвичайнi  хвилини,  неповторнi  хвилини
радостi й щастя.
    Але ось Сокiл перший порушив мовчання. Вiн стурбовано  дивив-
ся в iлюмiнатор, а потiм обернувся до Галi.
    -  Мабуть, буде сильний дощ, Галю. Погляньте, яка онде  насу-
вається важка чорна хмара!
    Справдi,  з-за  гори  випливала  величезна    грiзна    хмара
синьо-чорного кольору. Вона насувалася  дедалi  ближче,  опускаю-
чись нижче й нижче, майже торкаючись  верхiвок  дерев,  якi  зат-
рiпотiли й забилися пiд поривами вiтру.
    Наближення дощу помiтили i  Риндiн  та  Ван  Лун.  Хутко  пе-
ревiривши наостанку крiплення  щогли,  вони  поспiшили  зi  скелi
вниз. Хмара закривала вже майже все небо.
    Важко впали першi великi краплини.  Вони  скотилися  по  склу
iлюмiнатора, лишаючи на ньому широкi мокрi смуги.  I  тодi  майже
одразу ринув заливний дощ. В його потоках уже не можна було  роз-
гледiти окремих краплин чи навiть струменiв. Здавалося, що  це  й
не дощ зовсiм: з низького почорнiлого неба лилися суцiльнi  пото-
ки води, наче хтось там, угорi, перегортав один  за  одним  вели-
чезнi баки, наповненi вщерть пiнявою водою. Бурхливi потоки рину-
ли мiж скелями вздовж схилiв мiжгiр'я.
    - Нелегко буде нашим добратися  до  корабля  пiд  такою  ней-
мовiрною  зливою,-  iз  спiвчуттям  промовив  Сокiл.  Галя,    не
вiдповiдаючи йому, прислухалася: їй здалося, нiби  вона  чує,  як
вiдчиняється верхнiй шлюзовий люк. Так, так, вона чує!
    -  Iдуть, вони iдуть! - радiсно закричала дiвчина.
    Справдi, за хвилину вiдчинилися дверi каюти, i на порозi з'я-
вилися Ван Лун i Риндiн. Вода ручаями збiгала  на  пiдлогу  з  їх
скафандрiв. Галя кинулася до Миколи Петровича  i  допомогла  йому
зняти шолом.
    -  А, ми вже турбувалися  тут,  Миколо  Петровичу,-  збуджено
примовляла вона,- така жахлива злива, я нiколи не  бачила  нiчого
подiбного!
    -  Ага, прямо-таки тропiчна,- вiдповiв
їй, всмiхаючись, Риндiн.- Яка ваша думка, Ван?
    -  Вважаю, навiть понадтропiчна.  Гадав  ранiше,  у  нас,  на
пiвднi, мiцнi дощi. В  Iндокитаї  ще  мiцнiшi.  Цей  дощ  -  най-
сильнiший. Добре, встигли дiйти. Iнакше було б  важкувато,-  ска-
зав Ван Лун, указуючи на iлюмiнатор.- Дивитися звiдси добре,  iти
там погано.
    Схили мiжгiр'я перетворилися на  суцiльнi  кипучi  водоспади.
Разом iз шаленою водою, що ринула вниз, мчало, перекидаючись, ве-
лике камiння, вивернутi з корiнням дерева. На днi мiжгiр'я бурли-
ла i клекотiла гiрська рiчка, яка виникла пiд час зливи.
    -  Може, бурхливий потiк води мiг би винести  нас  звiдси?  -
промовив задумливо Риндiн, але тут-таки  безнадiйно  вiдкинув  це
припущення: -Куди там! Корабель затиснуто мiж скелями, та  й  та-
кий вiн важкий, що вода зможе пiдняти його тiльки тодi, якщо  за-
повнить цiле мiжгiр'я аж до країв.
    Галя притулилася до товстого скла iлюмiнатора. Коли  вже  Ван
Лун, який об'їздив пiвсвiту, не бачив нiколи ранiше такої  страш-
ної зливи, то що було казати їй!  Анi  в  тропiках,  анi  в  суб-
тропiках Галина Рижко не бувала, якщо не зважати на  Чорноморське
узбережжя Кавказу. Але хiба там може бути що-небудь подiбне?  Ой,
яка жахлива, неймовiрна злива! Вiд самого вигляду тих  безнастан-
них потокiв клекочучої води вже ставало холодно. Так холодно,  що
по спинi забiгали мурашки i навiть задубiли  кiнчики  пальцiв  на
ногах. Це, певна рiч, тiльки здає-  ться,  адже  в  каютi,  як  i
ранiше, тепло. Але чому в Галi неприємно затерпла лiва нога,  на-
че вона її пересидiла? Що то за дурнi новини?
    Мимоволi Галя помацала  ногу  бiля  колiна,  де  вона  нiбито
навiть трошки опухла,- i скрикнула вiд  несподiванки,  її  пальцi
наштовхнулися на якусь гулю завбiльшки з кулак.
    -  Ой! - пролунав її зляканий голос.
    -  Що трапилося, Галю? Дiвчина мовчки з страхом  дивилася  на
    свою лiву ногу. Бiля колiна на  нiй  сидiла  дивна  незграбна
iстота. Вона  була  кругла,  наче  булька,  але  темно-червоного,
навiть вишневого кольору, що рiзко вирiзнявся на синiй тканинi її
шаровар. Iстота сидiла нерухомо, її короткi товстi лапи  вп'ялися
в тканину.
    -  Струсонiть  ногою,  Галю,  звалиться!  -  крикнув   Сокiл,
пiдбiгаючи до неї.
    Нi, це не допомагало: огидна iстота цупко трималася на  нозi.
Ван Лун узяв шомпол, яким чистив гвинтiвку, i  спробував  скинути
неприємного гостя з ноги. З цього також нiчого не вийшло. Але Ван
Лун за цей час устиг роздивитися шестиногого незнайомця.
    -  Вважаю, це клiщ,- спокiйно мовив вiн.- Насмоктався  кровi,
дуже роздувся. Галю, прошу, не хвилюйтеся. Зараз усе зроблю.
    Шомполом вiн вiдчепив i вiдiрвав вiд тканини шаровар одну ла-
пу клiща, потiм другу, третю, не даючи їм  знову  вчепитися.  На-
рештi клiщ упав на пiдлогу, безпорадно перебираючи в повiтрi  ла-
пами. Блiда наче крейда Галя нервово i злякано терла  ногу  обома
руками: як же вона не почула, коли клiщ почав кусати її?..
    Ван Лун вмiлими спритними рухами закотив  шаровари  на  лiвiй
нозi дiвчини. Ось вона, малесенька ранка бiля колiна! Звiдси клiщ
смоктав кров.
    - I ви не вiдчували нiчого, Галю? - здивовано  спитав  Микола
Петрович.
    Галя сердито хитнула головою: коли б то вона вiдчувала!
    -  Немає нiчого дивного,- заспокiйливо  промовив  Сокiл.  Вiн
уже взяв з аптечки дезинфiкуючу рiдину i  обмивав  нею  ранку  на
нозi Галi.- Цiлком можливо, що ця порода клiщiв насамперед випус-
кає iз своїх залоз якусь рiдину. Така  рiдина  анестезує  тiло  в
мiсцi укусу, робить його нечутливим до болю. Це свого роду  прис-
тосування органiзму...
    Вiн говорив веселим,  життєрадiсним  тоном,  мабуть,  бажаючи
заспокоїти Галю, вiдвернути увагу дiвчини, яка дуже розхвилювала-
ся. Галина розумiла це: звичайно, Вадим Сергiйович  дуже  дбайли-
вий i милий!
    -  Я i потiм також не помiтила б,- сказала вона  збентежено,-
коли б не затерпла нога. От тодi я  й  звернула  увагу...  А  вiн
неотруйний, цей клiщ?
    -  Нi, нi, що ви! - заспокоював її  Сокiл,  залiплюючи  ранку
пластирем.- От i. все, для хвилювання вже немає причин. Звичайно,
клiщ не отруйний. Згадується менi, в природi взагалi не iснує от-
руйних клiщiв... на Землi, я маю на увазi. Але й тут, мабуть, та-
кож немає. А от як ця погань з'явилася в каютi? Адже ж не з Землi
ми його привезли?
    -   Можливо, пролiз через люк, коли ми з  Ваном  виходили  чи
поверталися,- висловив припущення Риндiн.
    -   Хм... важко уявити собi,  адже  клiщi.  дуже  малорухливi
iстоти,- заперечив Сокiл.- Ну,  Галиночко,  розвеселiться,  люба!
Зрозумiйте, нiчого особливого, по сутi, не сталося. Трохи  вкусив
вас клiщ. Ван зняв його. Ранку промито, залiплено. I все,  бiльше
нема чого думати. У життi й не таке трапляється. Навiщо  звертати
увагу на такi дрiбницi? Та я на вашому мiсцi  вже  забув  би  про
все. Подумаєш, вкусив якийсь мiзерний клiщ! Дрiбниця!
    -   Дозволю собi зауважити: ще одна така дрiбниця  сидить  на
вашiй власнiй нозi, Вадиме,- пролунав незворушний голос Ван Луна,
який спокiйно закурював свою улюблену люльку, тепер уже без  сто-
ронньої допомоги.
    -   Де? Де? От мерзота! - аж пiдскочив стривожений Сокiл. Вiн
люто вдарив себе рукою по нозi.  Обличчя  його  перекосилося  вiд
гримаси огиди. З-пiд руки бризнула кров. Рiзким  ударом  роздавив
клiща, який сидiв на нозi. Вадим заметушився: -  Де  дезинфекцiя?
Куди я поставив  пляшку?  Мерщiй  треба  промити!  Чорти  ж  його
знають, що то за клiщi... насправдi, як неприємно, як бридко...
    -  Гадаю, не варт звертати увагу, друже,- попихкуючи люлькою,
так само спокiйно говорив Ван Лун, явно копiюючи  попередню  мову
Сокола, звернену до Галi.- Трохи вкусив вас клiщ, трохи ви  вбили
його. Дрiбницi. Зовсiм, гм, дурниця, чи не так?
    Сокiл сердито поглянув на Ван Луна, проте змовчав. Зате  Галя
смiялася на весь голос. Вона розумiла чудово,  що  не  має  права
смiятися, адже Вадим Сергiйович говорив тодi все це,  щоб  заспо-
коїти її, пiдбадьорити... Але вже надто смiшно вiн одразу змiнив-
ся, коли дiло торкнулося його самого. А тут iще Ван Лун глузує  з
таким страшенно серйозним виглядом... I ось веде ще й далi,  хоча
б на хвилинку посмiхнувсь: як вiн може так - жартувати i оком  не
моргнути!
    -  Клiщ не дуже юрська iстота нiбито. Нiчого, ще побачимо ба-
гато. Будемо вивчати. Два дослiди є: Галя i Вадим. Цiлком  добре,
можна перевiряти враження, чи не так, Вадиме? Проте вважаю, клiщi
не самi залiзли до нас, Миколо Петровичу,- звернувся Ван  Лун  до
Риндiна.- Скорiше, ми принесли їх сюди. Зараз перевiримо.
    Уважний огляд скафандрiв довiв, що Ван Лун мав рацiю. На  од-
ному скафандрi, причаївшися, сидiло три клiщi, на другому - один.
Вони неспокiйно ворушилися, сухi i плескатi, чуючи  запахи  живих
iстот, кров'ю яких могли заспокоїти голод. Всiх  непроханих  гос-
тей одразу було знищено.
    Злива за iлюмiнатором вщухала. Але  про  вихiд  з  астроплана
годi було й думати. Бурхливi водоспади все ще  линули  по  схилах
мiжгiр'я, хоча й не так нестримно, як ранiше. Рiчка,  що  виникла
внизу, навпаки, помiтно  збiльшувалася,  її  потоки  перекочували
важке камiння i кружляли  його  у  коловоротах.  Микола  Петрович
вiдiйшов од iлюмiнатора, пощипуючи борiдку,  що  завжди  свiдчило
про його неспокiй.
    -  Слухайте, друзi мої,- сказав вiн, звертаючись до всiх  ра-
зом.- Нам слiд обмiркувати, як поводитися далi. Якi  першочерговi
завдання стоять перед нами? Насамперед, треба встановити: чи змо-
жемо ми якимсь чином витягти звiдси наш астроплан? Ми знаємо вже,
що вiн лежить мiж скелями. Умови для зворотного старту майже  не-
можливi. Але як мiцно тримають його скелi? Чи не зможе потiк  во-
ди, скажiмо, вiд такої зливи, визволити його? Ясна рiч,  якщо  ми
перед тим вживемо певних допомiжних заходiв... Це перше завдання,
яке пiдлягає вивченню i розв'язанню, тим бiльше, що заливнi  дощi
тут бувають, очевидно, нерiдко. Друге завдання - вивчити найближ-
чий до нас район Венери, його геологiчнi особливостi,  його  рос-
линний i тваринний свiт. Я  вирiшив  зробити  ось  як.  Щойно  ми
дiстанемо  можливiсть,  щойно  зiйде  вода,  Вадим  i  Ван    Лун
вийдуть... так, так, i ви, Галю, можете вирушити з ними,- поквап-
ливо додав Риндiн, помiтивши, як стрепенулася засмучена дiвчина.-
Ви оглянете астроплан, вивчите, як саме вiн лежить.  Потiм,  якщо
залишиться час, Вадим накреслить  геологiчну  схему  мiжгiр'я.  З
цього ми й почнемо. Це буде першою нашою серйозною розвiдкою,  чи
не так?
    -  Можна збиратися, Миколо Петровичу? - запитала  Галя.  Вона
вже горiла вiд нетерпiння. Риндiн мимоволi розсмiявся:
    -  Нi, Галю, на жаль, доведеться трохи зачекати, не поспiшай-
те. Я бачу, ви ладнi вибiгти просто пiд зливу? Така прогулянка не
дасть потрiбних нам наслiдкiв.
    -  Та ж злива вже вщухла, Миколо Петровичу,- упиралася  Галя,
якiй таки й справдi дуже хотiлося вийти якнайшвидше.
    -  Навiть тодi, коли вона зовсiм вщухне, коли зiйде вся  вода
з мiжгiр'я, i тодi треба буде спочатку придивитися. Адже ми ще не
знаємо й приблизно, яка тривалiсть дня на Венерi. Чи  ви  бажаєте
вирушити в подорож, так би мовити, проти ночi, прямо на  побачен-
ня з нашим нiчним вiдвiдувачем?
    Певна рiч, Микола Петрович мав рацiю. I дощ ще не припинився,
i вода ще сходитиме  довго,  i,  можливо,  вже  надходить  вечiр,
таємнича нiч Венери з її неприродним для людей  Землi  фiолетува-
тим присмерком. Нiч Венери з блукаючими серед примхливих жовтога-
рячих  i  червоних  рослин  дивними  i    страшними    потворними
тваринами... брр, i згадувати про них неприємно!
    Галя Рижко мовчки зiтхнула. Доводиться чекати!


        РОЗДIЛ ТРЕТIЙ,

    який описує подорож  Вадима  Сокола,  Галi
    Рижко  i  Ван Луна по нетрях Венери,  зна-
    йомство мандрiвникiв з химерним  рослинним
    свiтом  планети  i закiнчується тривожними
    сигналами,  якi подає академiк Риндiн,  що
    залишився в астропланi.

    -  Астроплан застряв кормовою частиною!
    -  Стабiлiзатори цiлi й непошкодженi!
    -  У правого сопла погнутий край!
    -  З правого ж таки боку в корпусi кiлька вм'ятин!
    Галя Рижко виголошувала цi урочистi фрази, кожного  разу  по-
вертаючи перед тим маленький вимикач на грудях скафандра. Цим во-
на включала переносну радiоустановку, прикрiплену ременями в  неї
на спинi. Радiохвилi несли її повiдомлення до  мiжпланетного  ко-
рабля, де до них уважно прислухався Микола Петрович. Вiн  вiдзна-
чав на схемi астроплана, що лежала перед ним, тi пошкодження, про
якi сповiщала йому Галя.
    Звичайно, можна було б i не вдаватися по допомогу до перенос-
ної радiоустановки, бо на такiй маленькiй вiдстанi досить було  б
i постiйного передавача, вмонтованого в скафандрi. Але мандрiвни-
ки мали на увазi  пiсля  огляду  астроплана  зробити  вилазку  за
мiжгiр'я. А звiдти доповiдати Риндiну можна було  вже  тiльки  за
допомогою значно потужнiшої переносної радiоустановки, бо переда-
вач скафандра не перекрив би велику вiдстань.
    Огляд астроплана не давав нiчого втiшного. Мiжпланетний кора-
бель, упавши на поверхню Венери, котився вниз у мiжгiр'я,- про це
свiдчили глибокi вм'ятини в його металевому  корпусi.  Добре  ще,
хоч обiйшлося без пробоїн i серйозних пошкоджень. Але годi було й
думати про легке визволення мiжпланетного корабля iз  скель,  якi
оточували його.
    Повернення на Землю ставало складною, трудною проблемою. Роз-
в'язати її, мабуть, буде значно важче, нiж  навiть  вiдшукати  на
Венерi мету їх прильоту - ультразолото.
    Троє людей у скафандрах пильно оглядали астроплан  i  вивчали
його положення мiж скелями. Точнiше, оглядали двоє, Сокiл i  Галя
Рижко, бо Ван Лун весь час роздивлявся навколо, промацуючи своїми
зiркими примруженими очима мiсцевiсть: адже зараз пiд його охоро-
ною перебувало вже двоє товаришiв. Обидва вони, i Галя, i  Вадим,
були за вимогою Ван Луна  озброєнi  скорострiльними  електричними
пiстолетами. Але якщо на Галю ще можна було в якiйсь мiрi  покла-
датися як на стрiльця, то думка про Вадима примушувала  Ван  Луна
тiльки оглядатися ще пильнiше.
    Ще перед виходом з корабля Ван  Лун  розповiв  товаришам  про
зустрiч з летючими хижими комахами i павуком. Згадав  вiн  i  про
живий потiк з рiзноманiтних комах. Тепер Галя i Вадим  мали  мож-
ливiсть самi переконатися, що поверхня Венери густо заселена  ко-
махами найдивовижнiших типiв i видiв. Вони аж кишiли, роєм роїли-
ся буквально всюди.
    - А може, б нашому мiжгiр'ї iснують якiсь особливi  умови?  -
висловив догадку Сокiл.- Раптом виявиться, що це чомусь  улюблена
ними дiлянка? Адже ж iнакше трудно пояснити таку кiлькiсть  комах
в одному мiсцi.
    Ван Лун знизав плечима i нiчого не вiдповiв. Йому таке припу-
щення здавалося сумнiвним. Втiм, мабуть,  усе  поступово  з'ясує-
ться. А поки що - треба бути обачливими. В усякому  разi,  досвiд
нiчної пригоди i денних зустрiчей Ван Луна  з  комахами  пiд  час
першої вилазки з Риндiним не минув дарма. Перед тим  як  вирушити
далi за межi скелястого мiжгiр'я, Галя Рижко за  пропозицiєю  Ван
Луна повернулася до астроплана i  взяла  з  собою  також  скорос-
трiльну гвинтiвку в додаток до пiстолета.  Попри  всю  повагу  до
новiтнiх зразкiв зброї, Ван Лун все ж таки покладався  бiльше  на
випробувану радянську автоматичну тридцятизарядну гвинтiвку.
    Обережний Микола Петрович вирiшив був спочатку, що мандрiвни-
ки для першого разу мусять обмежитися тiльки оглядом  астроплана.
Але потiм вiн зважив на прохання Сокола, який палко  доводив,  що
пiсля зливи слiд, не вiдкладаючи, вивчити намиви, створенi водос-
падами, i породи схилiв мiжгiр'я, що оголилися пiд потоками води.
    -  Гаразд, iдiть,- погодився академiк i додав: -  Але  пам'я-
тайте, що радiопередавач астроплана пiд час падiння пошкоджено, i
ми його ще не полагодили. Значить, я буду вас тiльки чути,  бо  ж
Галя бере переносну радiоустановку, а вiдповiдати вам  нiчого  не
зможу. I умовимося так: якщо потрiбне буде ваше термiнове  повер-
нення,- я подам вам сигнал двома маленькими вибухами з  ракетного
двигуна. Сподiваюся, що цього робити не доведеться, але  на  всяк
випадок - пам'ятайте: почувши вибухи, негайно повертайтеся! А те-
пер вирушайте. Бажаю успiху!
    Тiльки вiдiйшовши од астроплана i скель, серед яких  вiн  ле-
жав, тiльки ступивши на вогкi ще вiд дощу  схили  мiжгiр'я,  ман-
дрiвники на мить спинилися, враженi дивовижним пейзажем.  Спинив-
ся навiть Ван Лун, який уже був знайомий з ландшафтом Венери. Нi,
пiд час першого його виходу з Риндiним картина була далеко не та-
кою!
    Злива освiжила, оновила рослиннiсть - i вона сяяла тепер  со-
ковитими рiзноманiтними  барвами.  Очi  мандрiвникiв,  звиклi  до
сутiнi, що панувала  в  каютi  корабля,  до  тьмяного  сiруватого
кольору всього, що було з ними в астропланi,  мимоволi  жмурилися
вiд яскравих тонiв, майже  заслiпленi  фантастичною  квiтчастiстю
незайманої дикої природи. Те, що вони бачили зараз, не йшло нi  в
яке порiвняння з баченим будь-коли ранiше.  Венера  являла  собою
велетенську вологу теплицю пiд непроникливим хмарним покровом!
    Гiгантськi стрункi дерева, схожi на араукарiї, пiдносили  ви-
соко вгору широкi крони свого вiття, яке погойдувалося пiд  пори-
вами вiтру. Здавалося, було виразно чути, як шелестiло їх  крупне
лускоподiбне червоне листя, серед якого виднiлися величезнi  шиш-
ки завбiльшки з двi-три людськi голови. Ось з ближньої  араукарiї
зiрвалася одна з таких шишок. Важка коричнева  куля  пролетiла  в
повiтрi, ламаючи на своєму шляху гiлки, i покотилася схилом униз,
до астроплана.
    Галя Рижко мимоволi вiдступила на крок i  оглянулася:  чи  не
готує ще якесь з дерев  отакий  несподiваний  подарунок,  здатний
вбити на мiсцi необережного перехожого?..
    Безкраїй первiсний лiс оточував мiжгiр'я i тягнувся аж до са-
мого обрiю. Де-не-де понад лiсом височiли червонi  кошлатi  шапки
велетенських араукарiй на довгих струнких стовбурах. I ще  високо
пiдiймалися яскравi витягненi конуси якихось рiдних  братiв  зем-
них кипарисiв. Мiж ними око вiдзначало ще одного  цiкавого  пред-
ставника флори Венери: на хмарному тлi неба маяли,  гойдаючися  в
прозорому повiтрi, широкi лапчастi вiяла листя своєрiдного i кра-
сивого дерева, що нагадувало рiдкiсне на Землi дерево гiнкго. Ви-
сокi стовбури араукарiй стояли вiддалiк один вiд одного,  а  весь
грунт мiж ними був укритий густими, непролазними  хащами  рослин,
якi майже нiчим не вiдрiзнялися вiд пальм,- хiба що тiльки черво-
ним кольором листя.
    Це були справжнi цiкадеї з їх товстими приземкуватими стовбу-
рами, усипаними крупною лускою. Прямо з стовбурiв цикадей  пишни-
ми розкидистими волоттями в усi боки розходилося  довге  пiрчасте
червоне листя, переплiтаючись з сусiднiм, ледве  вiдшукуючи  собi
серед нього хоч скiлькинебудь  вiльне  мiсце.  Через  якийсь  час
звиклий погляд мандрiвникiв вже почав розрiзняти цикадеї  вiд  їх
сусiдiв - доiсторичних бенетитiв, проте з листям iнодi пiрчастим,
як у самих цикадей, iнодi прямим i рiвним.
    Ще нижче, пiд широкими пiрчастими волоттями цикадей, у густо-
му вологому присмерку розросталися хащi оранжевої  папоротi  най-
рiзноманiтнiших форм. Це був нижнiй  поверх  рослинностi  Венери:
пiд широким узорчатим листям папоротi не росло вже нiчого, бо во-
но вiдкидало на грунт глибоку темну тiнь, не пропускаючи,  здава-
лося, анi найменших залишкiв розсiяного сонячного свiтла, яке ли-
лося з хмарного неба.
    Проте й тут, у глибокому присмерку, кипiло буйне  i  жорстоке
життя. Мiрiади рiзних комах метушилися, кидалися  одна  на  одну,
пожирали одна одну. Галя Рижко з задоволенням подивилася на мiцнi
гумовi чоботи свого скафандра, вкритi густою металевою сiткою, на
щiльнi непроникливi рукавички, на весь  надiйний  скафандр.  Так,
без нього тут не можна було б i кроку ступити! Тiльки  вiн  захи-
щав людину вiд бридких, як на її погляд, ненажерливих  комах,  що
ними були переповненi й чагарник, i листя дерев, i всi звивини  i
заглиблення грунту, i навiть саме повiтря. Навiть увi снi Галi не
доводилося бачити щось схоже з цим перенаселеним царством комах.
    Але ось нетрi, якими пробиралися  мандрiвники,  стали  зовсiм
непролазнi. Ван Лун дедалi частiше вживав своєрiдний  електронiж,
який вiн передбачливо взяв з собою в похiд. Це був держак з плас-
тмаси, який рогдвоювався на кiнцi. I  там  була  натягнута  груба
дротина, крiзь яку Ван Лун, натискуючи пальцем на кнопку, пропус-
кав електричний струм. Дротина розжарювалась вмить до  бiлого  i,
немов найгострiший нiж,  розрiзала  те,  до  чого  доторкувалась,
навiть цiлi стовбури тонких дерев.  Ван  Лун  наче  пiдсiкав  тим
електроножем повiтряне корiння дерев, що переплiталося мiж собою,
прокладаючи вузеньку стежку, якою слiдом за ним пробиралися Сокiл
i Галя Рижко.
    -  Так ми далеко не пiдемо, якщо кожен крок доводиться  брати
з бою,- поскаржилася, нарештi, дiвчина.
    Ван Лун обернувся до неї:
    -  Незабаром, гадаю, кiнець цьому скрабу. Нiчого!
    -  Якому скрабу? Що це означає?
    -  Пробачте, забув, що ви не знаєте цього. Поясню. Такi  неп-
рохiднi хащi бачив колись в Австралiї,- охоче розповiв Ван  Лун.-
Щоправда, рослини там iншi, однак iти так само важко.  Дуже  дикi
хащi, густий чагарник. Називається в Австралiї - скраб.  Новаковi
самому ходити до скрабу не можна. Обов'язково заблукає.
    Голос Ван Луна лунав цiлком природно - i навiть  трудно  було
уявити собi, що, цей знайомий до найменшої iнтонацiї  голос  спо-
чатку мiнiатюрна радiоустановка скафандра перетворювала на  елек-
тромагнiтнi коливання, а потiм його приймала така сама  установка
в скафандрi Галi. Здавалося, що вiн долинає прямо вiд  Ван  Луна,
наче й не було на ньому нiякого непроникливого шолома.
    -  А незабаром кiнець,  тому  що  кiнчає-  ться  схил.  Далi,
пам'ятаю, кам'янисте плато. Бачив, коли ходив з Миколою  Петрови-
чем,- закiнчив Ван Лун свiй незвично довгий монолог.
    Справдi, зарослi порiдшали, щойно закiнчився положистий схил,
яким пiдiймалися мандрiвники. Вони вийшли на скелястий  майданчик
i полегшено зiтхнули.
    Не далi нiж у кiлометрi вiд них лiворуч починався знову  гус-
тий лiс - мабуть, ще бiльш непрохiдний порiвняно з зарослями, якi
вони тiльки-но пройшли. Цей лiс тягнувся суцiльною  оранжево-чер-
воною смугою вiд одного краю обрiю до другого. Праворуч iшло вниз
мiжгiр'я, а за ним - знову лiс, такий самий могутнiй,  такий  са-
мий первiсний. Чи ж не вкрита лiсами i вся поверхня Венери?..
    Зарослi звiдси, вiд кам'янистого майданчика, спускалися  схи-
лом униз, до дна мiжгiр'я, де лежав мiжпланетний корабель.  Тепер
згори можна було переконатися, що мiжгiр'я  дiйсно  являло  собою
рiчище рiчки, яка зникла. З одного боку  воно  круто  вигиналося,
наче обходячи мiцну перепону з гiгантських скель. Зате з  другого
боку, куди був  скерований  гострий  нiс  мiжпланетного  корабля,
мiжгiр'я розширювалося i  вже  не  робило  поворотiв.  Зi  схилiв
мiжгiр'я над астропланом нависали  великi  скелi,  що  висовували
свої поламанi верхiвки з червоного моря густих зарослей, якi ото-
чували їх. I що нижче спускалися схили мiжгiр'я, то менше залиша-
лося на них дерев. Унизу цикадеї створювали тiльки  окремi  неве-
личкi групи: дно мiжгiря, вогке й темне, вкривала сама густа  па-
пороть. Астроплан, мабуть, упав на один iз  схилiв  i  вже  потiм
скотився вниз, ламаючи на своєму шляху дерева. Слiди  цього  було
виразно видно: поламанi пальми, кiлька розщеплених кипарисiв -  i
маса  розчавленої  папоротi,  яка  тiльки  тепер  починала   знов
пiдiймати вгору своє оранжеве узорчате, освiжене зливою листя.
    Мiжпланетний корабель лежав затиснутий двома скелями на само-
му днi мiжгiр'я. Двi масивнi скелi височiли там, нахиленi пiд ку-
том одна до одної,- i астроплан наче навмисно втиснувся мiж  ними
своєю кормовою частиною. На його корпусi, що потьмянiв  вiд  наг-
рiвання в атмосферi Венери, були ясно помiтнi блискучi  подряпини
- слiди ударiв пiд час падiння.
    -  Так, здорово застряли,- сказав Вадим Сокiл, засмучено  по-
хитуючи головою.- I трудно навiть уявити собi, як нам  доведеться
вибиратися...
    Ван Лун промовчав, не зводячи погляду з астроплана, який зда-
вався звiдси, з висоти бiля кiлометра, зовсiм iграшковим. Звичай-
но, становище було незавидне.
    -  Важкувато буде,- вiв далi Вадим  Сокiл.-  Єдиний,  на  мою
думку, вихiд - це висадити в повiтря скелi... не одразу,  звiсно,
а частинами. Проте i тодi невiдомо, що робити далi. Мiжгiр'я гли-
боко завалене камiнням, наше колiсне шасi не допоможе... От зада-
ча!
    Вiн машинально зробив такий жест, наче хотiв за звичкою  ску-
йовдити своє кучеряве волосся,- i вiдсмикнув руку, натрапивши  на
товсте скло цилiндричного шолома.
    I раптом Галя Рижко радiсно вигукнула:
    -  Товаришi! Що я вам скажу! Обидва  її  супутники  запитливо
    глянули на неї: що вона ще вигадала, ця експансивна  дiвчина?
Але Галя вже вела далi:
    -  Можна iнакше, не висаджувати скелi! I взагалi, навiть  без
утруднень стартувати звiдси!
    -  Новий винахiд, Галиночко? Що ж,  послухаємо,-  недовiрливо
озвався Сокiл.
    -  I нiякий не винахiд,- палко заперечила ображена  його  не-
довiр'ям дiвчина.- Погляньте самi: куди скеровано нiс астроплана?
I в якому вiн станi?
    Два прозорi шоломи повернулися в бiк астроплана. Нижня части-
на його корми лежала мiж скелями. Нiс мiжпланетного корабля стир-
чав угору... Ну, так що ж з того? Що надумала Галя Рижко?
    Але дiвчина не чекала вiдповiдi на свої палкi запитання.  Во-
на вже говорила далi - пристрастно й переконливо:
    -  Хiба  це  не  нагадує  вам  трамплiн?  Ну  от,   звичайний
трамплiн, якi бувають у гiмнастичних залах. Скiльки разiв я стри-
бала з нього! Та ви просто не хочете помiркувати, слово честi!  А
це так легко уявити собi. Адже ж астроплан  всiм  своїм  корпусом
скерований пiд кутом угору, вздовж мiжгiр'я. I нiчого  бiльше  не
треба. Якщо Микола Петрович дасть  iз  ракетних  двигунiв  вибухи
потрiбної сили, пiдряд кiлька вибухiв,- тодi наш  корабель  поле-
тить уперед i вгору. Адже скель прямо перед ним немає, так? А  по
дотичнiй лiнiї, скерованiй туди, куди  дивиться  нiс  астроплана,
вiн вилетить угору, i схили мiжгiр'я йому  не  завадять.  По  до-
тичнiй, все одно немов по естакадi!
    Бачачи серйознi погляди товаришiв,  бачачи  їх  роздум,  Галя
знiяковiла, її збудження раптом згасло: що, як все, що  вона  за-
раз наговорила,- дурницi? А коли це неможливо?..
    Ван Лун i Сокiл ще раз подивилися на астроплан, потiм переве-
ли погляд на схили вздовж  мiжгiр'я,  наче  перевiряючи  можливий
полiт астроплана по дотичнiй.
    -  Та скажiть уже нарештi, що ви  про  це  думаєте,-  жалiсно
промовила розгублена Галя.
    Ван Лун поклав їй руку на плече:
    -  Думаю, дiвчино, у вас добра голова. Не знаю, як буде з пе-
ревантаженням. Втiм, думка вiрна. Визнаю: радiю, що ви  опинилися
в нашому кораблi.
    -  Так, Галиночко, це цiкава думка,- жваво  озвався  i  Вадим
Сокiл.- Звичайно, потрiбнi будуть ще складнi розрахунки  вiдносно
перевантаження: адже початковий поштовх мусить бути дуже сильним.
Але в основi iдея правильна.
    От тепер Галя Рижко по-справжньому розгубилася. Вона вiдчула,
як рум'янець заливає все її обличчя. А шолом як на зло такий про-
зорий, зразу видасть її збентеження!..
    Проте коли хто з товаришiв i помiтив щось, все одно нiчого не
сказав з цього приводу.
    -  Ходiмо далi,- коротко запропонував Ван Лун.
    -  Звичайно,- в один голос вiдгукнулися Сокiл i Галя.
    Одне за одним вони вирушили до лiсу мiж вогкими ще  вiд  учо-
рашньої зливи скелями. Кам'янисте плато майже одразу  поступилося
мiсцем долинi, вкритiй низькою папороттю. Галя здивовано  вiдзна-
чила про себе: як раптово, протягом всього кiлькох сотень  метрiв
змiнюється характер грунту на Венерi,  та  й  рослиннiсть  також!
Щойно був сухий кам'янистий грунт,- i ось уже  її  гумовi  чоботи
ступають по соковитому оранжевому листi густої папоротi i  навiть
час од часу загрузають у товстому шарi вiдмерлих рослин, який ус-
тилав вогкий i м'який грунт.
    -  Хотiв би показати вам, як рухається рiчка з комах,- промо-
вив засмучено Ван Лун.- Але тепер нiде такого немає.
    -  Нiчого, Ван, немає живої рiчки, зате комах узагалi  досить
i тут,- вiдiзвався Сокiл.
    Мабуть, навiть за умов Венери живий потiк комах, який  бачили
пiд час першої вилазки Риндiн i Ван Лун, був  не  частим  явищем.
Можливо, комахи переселялися перед зливою? Хто  знає:  нашi  ман-
дрiвники лише починали своє  ознайомлення  з  природою  невiдомої
планети. Проте Сокiл не помилявся: комах було досить  усюди  -  i
навiть значно бiльше нiж досить. Вони повзали,  бiгали  i  лiтали
цiлими хмарами. I часом їх дзижчання, свистiння, скрекiт i безлiч
iнших пронизливих звукiв, якi давало своєрiдне населення  Венери,
буквально оглушали.
    Попереду, як i ранiше, швидкою i розмiреною  ходою  iшов  Ван
Лун. I так само, як i ранiше, вiн тримав  напоготовi  автоматичну
гвинтiвку i уважно оглядався на всi боки. Ван  Лун  вибирав  шлях
мiж рiдким чагарником, iнодi вiдламував гiлки i складав їх  хрес-
том. Галя розумiла, що вiн робить це для  того,  щоб  легше  було
знайти шлях назад. Вона почула голос Ван Луна, який звертався  до
Сокола:
    -  Не знаю, чому не зустрiчається нiяких iнших тварин юрсько-
го перiоду? Що скажете, друже? Якщо палеонтологи  на  Землi  мали
рацiю... не кажучи вже про вас самого, мiж iншим,- тодi нам  дав-
но вже час зустрiти ваших страховищ. Iгуанодонiв i  мегалозаврiв,
наприклад. Втiм, їх немає. Лише комахи, павуки, клiщi.  Не  можна
зрозумiти чому.
    Дивно: в його тонi Галя Рижко не помiчала звичайних iронiчних
ноток. Та й Сокiл вiдповiдав йому так само серйозно:
    -  Рiшуче нiчого не можу сказати, Ван. Я подумав ось про  що.
Можливо, великi тварини на Венерi не люблять денного  свiтла,  як
отi хижi комахи, про яких ви розповiдали,  i  з'являються  тiльки
вночi? Проте - навряд чи це так... Як ви гадаєте, Ван?
    Вiдповiдi вiн не почув, бо Ван Лун раптом спинився  i  пiдвiв
гвинтiвку. Вiн прислухався, як i решта.
    Десь далеко пролунав низький дивний гул.  Вiн  нагадував  гул
лiтака - такий самий розмiрений, рiвний, на дуже  низьких  нотах.
Цей гул ставав дедалi гучнiший,- i потiм так само  поступово  по-
чав стихати. Ось вiн майже завмер - i зник  зовсiм.  Трудно  було
позбутися враження, нiби десь поблизу пролетiв великий  багатомо-
торний лiтак. Ван Лун запитально поглянув на супутникiв :
    -  Що думаєте?
    Певна рiч, думати можна було все що завгодно, проте вiдповiдi
не мiг дати нiхто. Перший могутнiй звук, який почули  мандрiвники
на Венерi, лишався для них загадкою, як i багато дечого iншого.
    Ван Лун вiв товаришiв до високої i  широкої  скелi,  яка  ви-
сочiла напiвдорозi до величезного лiсу. Без  особливих  утруднень
всi вибралися на неї. Нiхто не запитував, навiщо Ван  Лун  привiв
їх сюди: було ясно, що з цiєї скелi вiдкривався найбiльш  широкий
краєвид.
    Так i було насправдi. Але мандрiвникам i звiдси не  вдавалося
побачити нiчого дiйсно нового, якщо не зважати на те, що за оран-
жевою смугою лiсу, над яким здiймалися дене-де гордовитi  вершини
велетнiв араукарiй i бенетитiв, вони  помiтили  далеку  срiблясту
стрiчку великої рiки. Вона ясно вирiзнялася серед червоного  моря
первiсного лiсу, що простягся аж до самого обрiю. Сокiл  засмуче-
но зiтхнув:
    -  Скiльки води! Як хороше, як чудово було  б  нам  знизитися
там. Адже ж з водної поверхнi можна стартувати цiлком безпечно.
    -  I до того ж ця рiчка зовсiм недалеко,- додала Галя.- Усьо-
го кiлометрiв п'ять чи десять, правда, Вадимо Сергiйовичу?
    -  Так, по прямiй - кiлометрiв вiсiм. Проте нам вiд цього  не
легше,- ще раз зiтхнув Сокiл.- Астроплан туди не перетягнеш!
    -  А це що таке? - тривожно скинув до плеча гвинтiвку Ван Лун.
    Галя одразу зробила те ж саме, намагаючись  не  видати  свого
хвилювання.
    Понад лiсом, не бiльше як в кiлькох сотнях  метрiв  вiд  них,
над самими верхiвками дерев летiла якась дивовижна iстота. В  неї
був довгий тулуб, величезнi крила, якi здавалися  прозорими,-  чи
то iстота так  хутко  махала  ними?..  Вона  летiла  швидко,  але
нерiвно, немов кидаючись з боку в бiк. I тому її  нiяк  не  можна
було добре роздивитися. Так чи iнакше, дивна iстота була, очевид-
но, зайнята своїми власними справами, мандрiвники  не  привертали
її уваги, вона вiдлiтала далi й далi.
    Швидким рухом Ван Лун опустив  гвинтiвку  i  пiднiс  до  очей
бiнокль. Втiм, щоб користуватися ним крiзь прозоре  скло  шолома,
треба було старанно навести фокус. Тим часом дивовижний  крилатий
незнайомець нiби поринув униз i зник за верхiвками дерев.
    Ван Лун не стримав досади:
    -  Не встиг роздивитися. Що це було, хотiв би знати?
    -  В усякому разi, не лiтак,- вiдповiла Галя.
    -  Летючий ящiр,- висловив припущення Сокiл.
    Як бачимо, дискусiя з цього приводу не обiцяла успiху.
    Ван Лун запропонував:
    -  Далi заглиблюватися, вважаю,  не  варт.  Час  повертатися.
Давно вже ходимо.
    -А чи не зайдемо ми на зворотному шляху на те мiсце, де ви  з
Миколою Петровичем встановлювали прапор? - чи то спитала,  чи  то
попросила Галя Рижко, їй  дуже  хотiлося  побувати  бiля  прапора
Батькiвщини, який майорiв над Венерою.
    -  Це можна,- погодився Ван Лун.- Скеля  по  дорозi.  Тодi  -
ходiмо!
    Зворотний шлях здавався значно легшим. Та це було так i  нас-
правдi, бо тепер не доводилося витрачати час i сили  на  розчищу-
вання дороги. Не минуло й пiвгодини, як мандрiвники опинилися  на
скелi, яка панувала над мiжгiр'ям i була увiнчана червоним прапо-
ром. Сокола i Галю знову охопило хвилювання,- як тодi, коли  вони
дивилися з астроплана на Риндiна i Ван Луна, що пiднiмали на  цiй
скелi гордовитий прапор далекої Радянської Батькiвщини.
    На невеличкiй дiлянцi поверхнi Венери наче навмисне  зiбрали-
ся докупи представники рiзних i дуже вiддалених епох розвитку жи-
вої природи!
    Навколо мандрiвникiв простягався густий лiс, незайманi  оран-
жево-червонi хащi юрського перiоду, де привiльне зростали i  пиш-
но квiтували рослини, яких не бачить i нiколи не побачить  Земля.
Там, на Землi,  вони  давним-давно  вимерли,  поступилися  мiсцем
iншим видам, знайомим людству. А в цих первiсних хащах  ховаються
небаченi тварини, невiдомi звiрi, потворнi iстоти, схожi на  дра-
конiв, летючих ящерiв, зубатих птахiв. Десь  там,  у  непрохiдних
нетрях, вони причаїлися, щоб пiд покровом ночi вийти  на  розшуки
здобичi.
    Стрiмкi скелястi схили вели звiдси вниз, до дна  мiжгiр'я.  I
на скелi, яка пiдносилася вище iнших, пiд великим  маючим  черво-
ним прапором з золотими серпом i молотом - стояло  троє  людей  у
скафандрах. М'якi блiки свiтла грали на товстому органiчному склi
їхнiх цилiндричних шоломiв, тьмяно  вiдсвiчували  темнi  металевi
прилади на скафандрах.
    А ще нижче, на днi мiжгiр'я, серед скель нерухомо лежала дов-
гаста металева сигара з маленькими крильцями, мiжпланетний  кора-
бель аргонавтiв Всесвiту,- найостаннiше досягнення людського  ро-
зуму i винахiдливостi, астроплан "Венера-1", який принiс сюди, на
чужу i далеку планету, перекинув  до  хащ  юрського  перiоду  чо-
тирьох мандрiвникiв.
    Араукарiї, цикадеї, бенетити -  i  вдосконаленi  скафандри  з
радiоустановками. Доiсторичнi потвори, дракони, ящери - i  ракет-
ний мiжпланетний корабель!
    Кожен з трьох товаришiв, що стояли на скелi, вiдчував  незви-
чайнiсть, напiвфантастичнiсть цього контрастного становища. I  нi
Ван Лун, нi Галя не здивувалися, почувши пiднесений голос  Вадима
Сокiла:
    - Бракує слiв, щоб сказати про те, що переповнює душу! Наче у
фантастичнiй машинi часу ми досягли далекого минулого природи - i
тепер спостерiгаємо те, чого не бачила нiколи ранiше жодна  люди-
на. Дикий, надзвичайний, нi з чим не зрiвняний пейзаж! Але як вiн
приваблює погляд саме цiєю своєю дикою своєрiднiстю...
    Раптом вiн замовк, не зводячи широко вiдкритих очей з астроп-
лана, що лежав на вiдстанi близько кiлометра вiд них.  З  бокових
сопел корабля вихопилися двi хмарки розпечених газiв. I вже пото-
му до товаришiв долинули гучнi звуки двох вибухiв.
    Мандрiвники на мить завмерли. Невже це сигнал небезпеки? Так,
вибухи не могли означати нiчого iншого. Два вибухи один за  одним
збирався зробити Микола Петрович в разi небезпеки, в  разi,  коли
його супутникам треба буде негайно повертатися. Що ж сталося?..
    -  Погляньте! - вигукнула Галя, вказуючи на астроплан.
    Ван Лун i Сокiл побачили, як бiля корми корабля майнув  серед
скель величезний темний силует. Майнув - i зник.
    -  Униз, за мною! - скомандував Ван Лун i кинувся бiгти.
    Перестрибуючи велике камiння, ламаючи на шляху соковите  лис-
тя папоротi, товаришi бiгли вниз, до астроплана, куди їх  кликали
тривожнi сигнали Миколи Петровича Риндiна.


        РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ,

    де пояснюється  причина тривожних сигналiв
    академiка Миколи  Петровича  Риндiна,  якi
    вiн подавав з астроплана, але виникає сер-
    йозне занепокоєння за долю  Галини  Рижко,
    мiсцеперебування якої стає остаточно невi-
    домим.

    Залишившись в астропланi, Микола Петрович уважно слухав  усе,
що Галя розповiдала йому за допомогою свого переносного  радiопе-
редавача. Вiн наносив на аркуш паперу, де була  накреслена  схема
корабля, акуратнi позначки про пошкодження: хоча про старт з  Ве-
нери, звичайно, поки що не могло бути  й  мови,  проте  академiку
хотiлося мати точне уявлення про стан астроплана i умови, в  яких
лежав вiн на днi скелястого мiжгiр'я.
    Потiм розвiдники подалися вгору, схилом до лiсу. Спочатку Га-
ля ще сповiщала Миколу Петровича короткими фразами про свої  вра-
ження, але потiм, захопившись дивовижними картинами, що вiдкрива-
лися перед
її очима, просто забула про обiцянку. Микола Петрович тiльки пос-
мiхнувся. Вiн не сердився. Академiк подумав: яка надзвичайна  по-
ра життя - бадьора, схильна захоплюватися юнiсть! Вiк,  коли  все
навколо людини спiває, грає i смiється, коли все здається  зовсiм
не таким, яким бачить це людина потiм, у зрiлому вiцi,- не  кажу-
чи вже про похилий вiк, про старiсть...
    У Миколи Петровича все ще трохи болiла голова. Рiзкий удар об
пульт пiд час падiння астроплана на Венеру давався взнаки. Риндiн
поправив перев'язку на головi. Нiчого, ще доба-двi,  i  все  буде
гаразд. До речi, виявляється, на Венерi можна говорити  "доба"  в
тому ж розумiннi, що й на Землi: тривалiсть дня i ночi тут  прак-
тично дорiвнювала земнiй.
    Ось чому така незначна рiзниця температур  мiж  освiтленим  i
неосвiтленим Сонцем боками Венери, що завжди дивувало астрономiв!
Справдi, температура освiтленої сторони Венери не пiдiймалася, як
давно вже встановили вченi, вище 50-60 градусiв. Зате й  темпера-
тура тiньової сторони нiколи не була  нижче  мiнус  25  градусiв.
Причини цього, як виявлялося, простi: час обертання Венери навко-
ло своєї осi не перебiльшував, як i на Землi, однiєї  доби  -  24
годин. Але на вiдмiну вiд земної - атмосфера Венери, а тим бiльше
її поверхня, схована густою пеленою хмар, не  встигала  анi  дуже
нагрiтися, анi дуже охолонути. Це було цiлком природним.
    Так, чим же зайнятися зараз? Адже Галя Рижко мовчить i нi про
що не повiдомляє...
    Найбiльше Миколу Петровича непокоїв склад повiтря на  Венерi.
Чи не сталося всетаки якоїсь помилки пiд  час  аналiзу?  П'ятнад-
цять процентiв вуглекислоти в атмосферi - надзвичайно важлива об-
ставина, яка граничне ускладнює експедицiї всю її роботу  на  Ве-
нерi.
    Що ж, поки є вiльний час, треба повторити аналiз.
    Це зайняло в  академiка  Риндiна  бiля  пiвгодини  напруженої
працi. Закiнчивши аналiз, Микола Петрович  вiдкинувся  на  спинку
крiсла i задумливо постукав пальцями по столу.  Нiчого  втiшного,
аж нiчогiсiнько!
    Щоправда, у повiтрi Венери не було нiяких  особливих  домiшок
порiвняно з земними. Тi ж самi, що i в атмосферi  Землi,  кисень,
вуглекислота, азот, дуже незначнi домiшки аргону, неону,  крипто-
ну.  Нiчого  нового,  все  цiлком  знайоме.  Але    вуглекислота!
Кiлькiсть вуглекислоти!
    Повiтря Землi має в своєму складi тiльки 0,03 процента вугле-
кислого газу. Три сотих... А в повiтрi Венери, як остаточно вста-
новив Риндiн, вуглекислоти було 15,5 процента! Жахлива кiлькiсть,
яка перевищує всi припущення.
    Хоча, з iншого боку, хто знає: може, за доiсторичних часiв  i
в атмосферi Землi було не менше вуглекислоти? Геологи i палеонто-
логи, очевидно, мають рацiю, коли твердять, що в атмосферi  Землi
в епоху зародження i первiсного розвитку живих iстот  вуглекисло-
го газу було значно бiльше,  нiж  тепер.  Протягом  багатьох  де-
сяткiв i сотень тисячолiть рослини поступово поглинали  вуглекис-
лоту з повiтря i, навпаки, збагачували його киснем, доки не вста-
новився сучасний, звичний для людини склад атмосфери. Чи  не  так
само вiдбувається i на Венерi? Зрештою,  можливо,  що  все  це  -
цiлком закономiрний процес у гiгантськiй природнiй хiмiчнiй лабо-
раторiї живих iстот, якою є молода планета.
    Гаразд, хай усе це так. Проте як бути людям? Людина може  ди-
хати таким повiтрям тiльки дуже обмежений час. Явища повиннi роз-
виватися так.
    Дихаючи повiтрям Венери, людина весь час буде вiдчувати  гос-
трий брак кисню. Вона робитиме глибокi, майже конвульсивнi  вдихи
i видихи.  Так  може  тривати,  скажiмо,  хвилин  п'ятнадцять.  А
потiм... потiм органiзм людини, якому хронiчно бракує кисню, поч-
не отруюватися вуглекислотою. Виникне так звана асфiксiя  -  уду-
шення. Спочатку затуманиться розум, притупиться  чутливiсть,  по-
гаснуть рефлекси,  припиниться  дихання  i,  нарештi,  зупиниться
дiяльнiсть серця. От i все.
    Схиливши голову на руки i неуважно поглядаючи  в  iлюмiнатор,
Риндiн напружено розмiрковував. Звичайно,  взагалi  з  астроплана
без скафандра вийти можна,- якщо на короткий час. Людинi буде ли-
ше важко дихати. Втiм, тiльки на  десять-п'ятнадцять  хвилин,  не
бiльше. Бо тодi почнуть наближатися  i  невблаганно  прогресувати
явища страшної асфiксiї. Отож, всi роботи  на  Венерi  доведеться
проводити в скафандрах - незважаючи  на  всю  незручнiсть  цього.
Природно, така система дуже ускладнить розшуки ультразолота.
    Думки академiка Риндiна йшли далi й далi. Так, Сокiл не поми-
лявся, коли рiшуче  наполягав,  що  на  Венерi  мусить  протiкати
перiод розвитку життя, аналогiчний земному юрському.  Рослиннiсть
Венери, як можна було з'ясувати за час першого походу, майже  та-
ка сама, яка була на Землi в цей геологiчний перiод, якщо не зва-
жити на її фантастичний колiр. Що ж до фауни, до тваринного свiту
- тут справа дещо iнакша. Земна палеонтологiя не  має  даних  про
такий неймовiрний розвиток свiту комах пiд час  юрського  перiоду
на Землi. Хоча, з iншого боку, вiдсутнiсть  даних  ще  нiколи  не
правила за доказ того, що такого явища  взагалi  не  могло  бути.
Данi могли й не зберегтися протягом мiльйонiв рокiв.
    - Так чи iнакше,- мiркував Риндiн уголос,-  тут,  на  Венерi,
комах аж надто багато. Чи можна припустити, що надмiр вуглекисло-
ти в атмосферi планет вiдбивається  i  на  розвитковi  тваринного
свiту? Безумовно, можна. Тварини дихають тим повiтрям.  Отож,  їх
органiзми, пристосовуючись до нього протягом тисячолiть, мусили в
якiйсь мiрi видозмiнитися. I як наслiдок цього вони набули  форм,
вiдмiнних вiд земних. Хiба не є доказом цього вигляд того  нiчно-
го дракона, який заглядав в iлюмiнатор астроплана? Здається,  вiн
був дикий, аж безглуздо потворний з земної точки  зору.  I  це  ж
тiльки один якийсь вид з багатьох i багатьох, якi живуть  на  Ве-
нерi,- iнакше-бо й не може бути...
    Втiм, що це? Невже природа Венери вирiшила  познайомити  його
ще з одним зразком своєї химерної, божевiльної фауни?..  Академiк
Риндiн мимоволi одсахнувся вiд iлюмiнатора.
    Розсуваючи гiлля дерев, безжалiсно ламаючи  на  своєму  шляху
оранжеву папороть i низенькi пальми, схилом  мiжгiр'я  посувалася
величезна дивовижна тварина. Передня
її половина, коричнева i глянсувата, нагадувала величезного рака.
Довгi тонкi вуса-щупальцi неспокiйно звивалися в  повiтрi.  Блис-
кучi чорнi очi озиралися на всi боки. Вони сидiли у  заглибленнях
твердого панцира, який вкривав голову i всю передню частину тулу-
ба тварини. Панцерник з головою рака - ось на що  була  схожа  ця
дивна iстота!
    Широкi переднi лапи, наче потворнi гребiнцi, намагалися  про-
чесати чагарник, вони вивертались кожна в свiй бiк,  глибоко  бо-
рознячи грунт i вириваючи з нього рослини. Заднi лапи були  знач-
но меншими, їх було ледве видно пiд довгастим грубезним  тулубом.
Потвора рушила прямо вниз, до астроплана.
    Схопившись руками за краї стола, Риндiн напружено  стежив  за
рухами тварини. Вона була вдвоє бiльшою, нiж найбiльший слон.
    -  Метрiв дванадцять завдовжки,- вiдзначив Риндiн машинально.
    Потвора пiдповзла. Вона безумовно шукала чогось, її довгi ву-
са-щупальцi не припиняли хитких рухiв i крутилися в повiтрi,  не-
мов тонкi гнучкi гадюки. Торкнувшись чогось, вони  зразу  ж  таки
вiдсувалися вiд речi - i знову звивалися, шукаючи. Ось одне з щу-
пальцiв торкнулося корпусу астроплана - i  вiдсахнулося.  Тварина
одразу змiнила напрям, метнулася вправо.  Ще  секунда  -  i  вона
зникла з поля зору, яке вiдкривалося в iлюмiнаторi.
    Риндiн перебiг до пульта керування i ввiмкнув екран  периско-
па. I тiльки вiн устиг зробити це, як мiцний поштовх жбурнув  йо-
го вбiк. Корабель здригнувся, рiзко  похитнувся  пiд  тим  важким
ударом, вiд якого загула металева оболонка. Потiм удари пiшли вже
один за одним. I пiсля кожного такого удару нiс астроплана  опус-
кався нижче й нижче.
    Вiдкинутий вбiк Риндiн бачив на екранi перископа, як  роздра-
тована чимсь тварина била лапами по хвостовiй частинi корабля. Що
робити? Потвора може  пошкодити  кормове  оперення,  зiгнути  або
навiть i зламати стабiлiзатори...
    Риндiн заспокоювався. Ледве утримуючись на  ногах,  хапаючись
за шкiрянi петлi в стiнi навiгаторської рубки, вiн знову  добрав-
ся  до  пульта  керування.  Кiлька  швидких   рухiв,    поворотiв
рукояток...  Увiмкнено  електросiтку,  подано  маленькi    заряди
атомiту до бокових ракет. Ще мить - i два вибухи  один  за  одним
стрясли корабель. I зразу стало тихо.
    Риндiн пильно подивився на екран.
    Потвора була вже далеко вiд астроплана.  Перелякана,  мабуть,
вибухами, вона квапливо пiдiймалася  схилом,  намагаючись  утекти
подалi вiд металевої сигари, яка викидала з себе вогонь. Одна  iз
заднiх лап тварини безпорадно волочилася по грунту, правий бiк її
глянсуватого коричневого тулуба почорнiв. Полум'я i розпеченi га-
зи, якi вихопилися з сопел астроплана, обпалили тварину i порани-
ли її. Ще кiлька секунд - i потворна тварина  зникла  в  заростях
папоротей i пальм. Тiльки поламанi молодi дерева  вказували  нап-
рям, в якому вона втекла.
    Микола Петрович полегшено зiтхнув. Вiн оглядiвся: чи не  пош-
кодили важкi удари чогось у каютi? Тiльки тепер  Риндiн  помiтив,
що мiжпланетний корабель змiнив своє положення. Ранiше  його  нiс
стирчав угору, а корма була опущена. Тепер стало  навпаки:  корма
трохи пiднялася, а нiс опустився.  Пiдлога  каюти  була  нахилена
вперед, i ходити по нiй стало труднiше. Удари, яких завдавала ас-
троплану роздратована чимсь потвора, були причиною цiєї змiни.
    -  Так,- пробурмотiв Риндiн.- Здивуються ж товаришi, коли по-
вернуться на корабель... але надто мало приємного  зможу  я  роз-
повiсти їм, надто мало...
    I раптом вiн спинився. Адже ж цими двома вибухами вiн  викли-
кав товаришiв назад! Два вибухи один за одним - сигнал небезпеки,
так вони умовилися перед вилазкою. А що, коли його молодi  друзi,
поспiшаючи назад, зiткнуться по дорозi до астроплана з розлютова-
ним страховищем? Звичайно, з ними Ван Лун,  вiн  зможе  захистити
товаришiв. Та й ця дiвчина, Галя, також, здається, не дасть  себе
скривдити. Крiм того, слiд звикати до зустрiчей з  досить  непри-
вабливими мешканцями Венери...  Що  ж,  поки  мандрiвники  повер-
нуться, вiн встигне перевiрити, чи не пошкодила тварина  механiзм
астроплана.
    Проте Риндiн не встиг нiчого перевiрити. Вiн почув, як вiдчи-
няються шлюзовi люки.
    Незабаром широко розчинилися  внутрiшнi  дверi,  i  до  каюти
ввiйшли розвiдники.
    Але чому їх тiльки двоє? А де ж  Галя  Рижко?  Ван  Лун  щось
    швидко говорив - це було видно крiзь прозорий шолом.
    -  Та не кажiть поки що нiчого, Ван,- спинив його Риндiн.- Ви
знову забули, що я все одно нiчого не почую, поки ви  не  знiмете
шолом. Ви чуєте мене добре, чи не так? Ну звичайно, адже в  вашо-
му шоломi є зовнiшнiй мiкрофон. А у мене зовнiшнього  репродукто-
ра на ньому, як ви знаєте, немає. Отже, не трудiться,  послухайте
краще мене. Нiчого страшного не сталося. На астроплан  накинулася
якась потвора. Нi, не така, як ми бачили ранiше, а  iншого  виду,
проте аж нiяк не привабливiшого. Через те, що тварина  намагалася
пошкодити корабель, менi довелося вжити  своїх  заходiв,  зробити
два вибухи, щоб одiгнати її. Але я не врахував, що  тими  ж  таки
вибухами я викличу вас. Менi й на думку цього не спало.  А  де  ж
Галя? Чому вона лишилася зовнi?
    Ван Лун i Сокiл перезирнулися. А тодi Ван  Лун  щось  сказав.
Сокiл кивнув головою i почав знiмати шолом. Мiж тим Ван  Лун,  не
гаючи нi хвилини, повернувся i вийшов з каюти, старанно  зачинив-
ши за собою дверi.
    - Та що ж трапилося? - вже стурбовано спитав  знову  Риндiн.-
Де Галя? Вадимо, в чому рiч? I куди пiшов Ван Лун?
    Сокiл зняв, нарештi, шолом. Його кучеряве волосся  було  ску-
йовджене i мокре. Вiн протер окуляри, дещо розгублено кашлянув  i
нервово пригладив чуба.
    - Досить приготувань, Вадимо! Що сталося? - наполегливо зажа-
дав пояснень Риндiн.
    - Миколо Петровичу, ми дуже поспiшали,  почувши  ваш  виклик.
Звiсно, ми найменшого уявлення не мали, що тут трапилося, думали,
що ви в небезпецi.- Очевидно, Соколу було трудно  сказати  найго-
ловнiше, вiн м'явся i надто докладно пояснював.- Бiгли дуже швид-
ко. Там, знаєте, скелi, велике камiння,  i  корiння  переплелося,
чiпляється за ноги... i де-не-де слизько бувало вiд тi-
єї зливи...
    - Та не тягнiть, Вадиме! Говорiть коротко й ясно!
    - Схил був дуже крутий, Миколо Петровичу. Галя  бiгла  слiдом
за Ван Луном, передо  мною.  I  зненацька  вона  впала,-  мабуть,
спiткнулася. Саме на цьому  крутому  мiсцi.  I  покотилася  прямо
вниз, до астроплана. Я бачив, як вона впала i покотилася... а ко-
ли ми з Ван Луном збiгли вниз,  то  її  вже  там  не  було...  Ми
вирiшили спочатку довiдатися, що трапилося з  вами,  чи  не  пот-
рiбна вам негайна допомога... адже ми чули вашi тривожнi сигнали,
Миколо Петровичу, ми не знали, що цi вибухи сталися з iншої  при-
чини! А зараз Ван Лун пiшов шукати Галю. Вiн  знайде  її,  Миколо
Петровичу, ви не турбуйтеся, все буде гаразд!  Просто,  ми  надто
поспiшали сюди. Можливо, Галя, впавши, трохи забилася  i  знепри-
томнiла... i я сам тепер хочу пiти допомогти Ван Луну  розшукува-
ти її. Ми так з ним i домовилися, що я розповiм вам i пiду.
    Микола Петрович не став бiльше затримувати Сокола. Та  й  про
що ще можна було запитувати?  Вадим  помiтно  хвилювався  й  сам.
Надiваючи  знову  шолом,  вiн  нервував,  робив  невiрнi  рухи...
здається, геолог був стурбований за Галю не тiльки як за  товари-
ша... Риндiн спiвчутливо похитав головою: молодiсть, що вдiєш!..
    Вадим Сокiл поквапливо  вийшов.  Микола  Петрович,  лишившись
наодинцi, спробував розiбратися в тому, що трапилося. Певна  рiч,
треба було поспiшати. Якщо дiвчина пiд час падiння пошкодила  шо-
лом,  якщо  в  органiчному  склi  утворився  отвiр,  щiлина   або
трiщина,- це могло закiнчитися  погано.  Галi  доведеться  дихати
повiтрям Венери, перенасиченим вуглекислотою... адже кисень з шо-
лома виходитиме назовнi... i через п'ятнадцять-двадцять хвилин  -
асфiксiя!
    Риндiн важко сiв  у  крiсло.  Вiн  вiдчув  досадну  кволiсть.
Скiльки неприємностей за такий короткий час! Кожна година перебу-
вання на Венерi приносила новi й новi ускладнення,-  починаючи  з
самого спуску на
її поверхню. Треба берегтися на кожному  кроцi,  життя  на  чужiй
планетi сповнене несподiваних небезпек, якi не можна передбачити.
    Вадим Сокiл, тiльки вийшовши з корабля, за його екрануючi ме-
талевi стiнки, почув голос Ван Луна, що повторював:
    -  Галю! Де ви? Вiдгукнiться! Галю!..
    Але все навколо мовчало. Було чути лише, як шелестiло  черво-
не листя на деревах та дзижчали, посвистували i стрекотiли мiрiа-
ди комах. Чому мовчить Галя Рижко?
    -  Галю! Вiдгукнiться! - лунав у шоломi Сокола голос Ван  Лу-
на. Здавалося, вiн долинав злiва. Вадим ступив  кiлька  крокiв  у
цьому напрямi - i зразу ж таки збагнув: та не можна ж  орiєнтува-
тися в такий спосiб! Адже ж вiн чує голос Ван Луна з  репродукто-
ра гучномовного телефону. Куди б вiн не повернув, голос буде чут-
ний так само добре. Тому Сокiл гукнув:
    -  Ван, я вийшов! Де знайти вас?
    -  Не мене, Галю треба шукати,- пролунала вiдповiдь.- Мене не
треба знаходити, я тут.
    Справдi, з-за великої папоротi з'явилася висока  постать  Ван
Луна.
    -  Не знайшли ще? - коротко спитав Сокiл.
    - Нi,- похмуро вiдповiв Ван Лун.- Будемо шукати всюди.  Тепер
удвох. Вважаю, вже знаю мiсце, де вона впала.
    -  Яким чином?
    -  Поламана папороть,- усе так само коротко пояснив Ван Лун.-
Iдiть, побачите самi.
    Це мiсце було всього за кiлька десяткiв  крокiв.  Поламане  i
зiм'яте листя папоротi стверджувало припущення Ван Луна: Галя ко-
тилася вниз схилом мiжгiр'я, потiм звалившись з плескатої  скелi,
важко впала на папороть. Густе листя пом'якшило удар. Проте де  ж
вона? Чому її нiде не видно?
    -  Якщо вона впала тут, забилася, знепритомнiла, тодi, гадаю,
лишалася б лежати,- мiркував уголос Ван Лун.- Але її тут немає...
Значить, вважаю, вона не забилася, не знепритомнiла. Вона  пiдве-
лася i кудись пiшла. Куди? Чому не до астроплана?  Чому  в  iнший
бiк?
    Вiн уважно оглядав поламанi i прим'ятi рослини,  якi  красно-
мовно розповiдали досвiдченому мисливцевi про те, що  вiдбувалося
тут.
    -  Галя пiшла сюди!
    Ван Лун рушив уздовж схилу,  пильно  вдивляючись  у  найменшi
слiди i не обминаючи жодного сантиметра без вивчення.
    -  Тут Галя вiдступала спиною вперед... бачите,  слiди?  Вони
наче оберненi до нас. Втiм, слiди носкiв глибше вдавленi. Вiдбит-
ки каблукiв - менше. Чому вона йшла спиною вперед? - Ван Лун  ви-
мовляв цi короткi уривчастi фрази,  немов  думаючи  вголос.  Його
зiркi очi промацували кожну рослину.-  Тепер  вона  вже  побiгла.
Вiдбитки нiг на бiльшiй вiдстанi. Глибоко вдавленi.  Вона  бiгла.
Ясно: грунт м'який, видно добре. Чому бiгла вiд астроплана, а  не
до нього? От сюди, за кущi бiгла... Стривайте, а це що?
    Ван Лун спинився вражений. Не менш здивований  був  i  Сокiл,
який iшов за ним.
    Слiди Галi привели їх до невеличкої галявини, зарослої  папо-
роттю. Тут усе було розчавлене, поламане,  знищене.  Нiби  важкий
трактор пройшов по галявинi, ламаючи i нищачи все на своєму  шля-
ху. Слiди Галi, досi яснi i  виразнi,  зникли  пiд  покалiченими,
розчавленими рослинами, втоптаними в сирий грунт.
    Одна й та сама думка промайнула водночас у обох мандрiвникiв:
це був слiд потвори, яка нападала на мiжпланетний корабель!  Зля-
кана вибухами, якими вiдiгнав її вiд астроплана Риндiн, вона про-
биралася тут, ламаючи i давлячи рослини своїм важким тiлом.  I  в
цьому ж таки мiсцi закiнчувалися i слiди Галi Рижко: їх не  можна
було розшукати нi з одного, нi з другого краю галявини.
    Сокiл мовчки дивився на грунт, вкритий знiвеченими, поламани-
ми рослинами. Вузькi енергiйнi очi Ван Луна недобре виблискували,
вiн мiцнiше стискав свою автоматичну гвинтiвку. О,  коли  б  йому
довелося бути тут тодi, як Галя Рижко зiткнулася  з  розлютованою
твариною, дiло закiнчилося б зовсiм поiншому! Але Галя була  тодi
сама. I що сталося з нею?
    Вадим Сокiл боявся висловити те, що мучило його. Вiн  перево-
див нерiшучий погляд з покалiчених рослин на товариша, знову  ог-
лядався на  всi  боки  -  i  не  наважувався  заговорити.  Невже,
невже?.. Ван Лун труснув головою, наче вiдганяючи якусь думку.  А
може й вiн думає те ж саме? Сокiл не витримав :
    -  Ван, дорогий, адже ви не...
    I вiн знову спинився: надто жахливою здавалася йому така  до-
гадка, вiн не насмiлювався її навiть висловити! Проте Ван Лун по-
дивився йому прямо у вiчi i суворо сказав:
    -  I я теж вважав так. Думав,  тварина  могла  схопити  Галю.
Значить, вона забрала дiвчину? Iнакше - куди б вона зникла?  Тодi
чому тут нiчого не залишилося? Наприклад, гвинтiвка.  Або  що-не-
будь iнше. Втiм, нiчого немає. Виходить, теж щось не так. Щось ще.
    -  Що ж саме, Ван?
    -  Не знаю.
    -  Але ви все ж таки щось припускаєте?
    -  Щоб припускати, треба щось знати.  Поки  нiчого  не  знаю.
Треба, вважаю, ще дивитися, ще шукати. Може, не Галю, тодi  гвин-
тiвку чи якусь ще рiч. Будемо шукати.
    Вони оглянули ще раз галявину, обiйшли
її з усiх бокiв. Нi, вiд неї уздовж узгiр'я тягнувся широкий слiд
невiдомої тварини. Анi найменшого слiду Галi Рижко виявити не по-
щастило.
    Ван Лун зупинився i сперся на гвинтiвку. Вiн глянув угору, на
хмарне непроникне небо, начебто обмiрковував щось.
    -  Що, Ван? - нетерпляче спитав Сокiл.
    -  Нiчого не дають розшуки. Треба повертатися до Миколи  Пет-
ровича. Вирiшити, як бути далi. Вiн хвилюється.
    -  Хiба ж ми заспокоїмо його тим, що повернемося з  порожнiми
руками?
    - Нi, не заспокоїмо. Проте вирiшимо. Не можна iти далi,  доки
Микола Петрович не знає. I ввiмкнути передавач. Ходiмо!
    Розмова з Риндiним дала небагато. У  вiдповiдь  на  запитання
Ван Луна Микола Петрович мiг розповiсти тiльки, яка була тварина,
як поквапливо тiкала вона вiд астроплана, злякавшись вибухiв,  як
тягла пошкоджену задню лапу. Ван Лун мовчки слухав, не  вставляю-
чи жодного слова. Коли ж Микола Петрович закiнчив розповiдь,  Ван
Лун сказав упевнено й твердо:
    - Не припускаю, щоб тварина схопила Галю. Вона  тiкала  сама.
Якщо злякана тварина бiжить, їй нема коли думати про те, щоб схо-
пити кого-небудь. Вона тiльки ряту-
ється, розумiєте?
    - Проте ж потвора, крiм того, була дуже розлючена?
    - Значить, вона могла вбити дiвчину на мiсцi. Якщо Галя зава-
жала їй. Але не забрати з собою. Таке неможливо. Зляканi  тварини
так не роблять.
    - Тодi де ж Галя, якщо ця проклята тварина не  потягла  її  з
собою? - наполягав збуджений i нетерплячий Сокiл.
    - Не знаю. Знаю тiльки, де вона впала. Знаю також, там  немає
слiдiв кровi, немає нiяких  залишкiв,  нiяких  речей.  Галя  сама
пiшла з того мiсця. Вона задкувала, потiм побiгла.
    -  I що ж далi?
    -  Далi слiди знову зникли. Все  розчавлено  твариною.  Втiм,
речей також немає. Кровi теж немає.
    -  Але ж не можемо ми припустити, що це страховище...-  Сокiл
знову спинився. Ван Лун пiдвiв на нього холодний погляд:
    -  Припустити, що тварина зжерла Галю? Чому боїтеся говорити,
Вадиме? Треба говорити все,  iнакше  трудно  думати,  вирiшувати.
Припустити таке можна, погодитися з цим не можна. Думав,  вирiшив
вiдкинути.
    - Чому? - В Сокола перехопило подих.
    -  Бо запах скафандра - не запах живої iстоти. Тигр  не  буде
жерти гуму, для нього вона погано пахне. I для iнших  тварин  та-
кож. Навiть дуже голодних.
    Можна було тiльки здивуватися, як спокiйно  Ван  Лун  говорив
це: наче йшлося про щось зовсiм стороннє, а не про  славну,  жит-
тєрадiсну Галю Рижко, яку всi вони  встигли  так  щиро  полюбити!
Втiм, кожен розумiв, що тут справа полягає зовсiм не в черствостi
чи байдужостi: Ван Лун, мiркуючи i обдумуючи, перетворювався  не-
мов на точний,  безпомилково  працюючий  механiзм,  який  не  мiг
вiдхилятися на емоцiйнi переживання, бо вони  тiльки  заважали  б
йому i його бездоганнiй логiцi, його точним висновкам. А  саме  в
них i полягало зараз найголовнiше!
    Ван Лун вiв далi так само спокiйно:
    -  Припускаю, мiг помилитися. Припустимо, тварина могла зжер-
ти Галю. Тодi там залишилося б що-небудь. Речi,  кров.  Втiм,  не
знайшли нiчого. Отже, таке припущення треба вiдкинути.
    -  Але що ж тодi можна припустити?
    -  Можу тiльки одне, Галя жива i неушкоджена. Де -  не  знаю.
Нiхто поки не знає. Треба  знайти,  допомогти,  виручити.  Миколо
Петровичу, Галя пiшла у вашому скафандрi, так?
    -  Так, Ван.
    -  Ви перезаряджували цилiндр з оксилiтом ?
    -  Звичайно. Щойно повернувся разом з вами, зразу  ж  таки  й
перезарядив. Це ви вiдносно  того,  наскiльки  їй  вистачить  ок-
силiту? Повний, повний заряд! Ви ходили щось iз...
    -  Двi з половиною години,- пiдказав Сокiл.
    -  З того часу минуло ще  близько  пiвгодини.  Значить,  Галi
вистачить заряду ще годин на вiсiм-дев'ять,- зробив висновок  Ми-
кола Петрович.- Проте...- i вiн спинився.
    -  Що, Миколо Петровичу? - стрепенувся Ван Лун.
    -  Нiчого, нiчого, Ван. Я подумав про iнше. Iдiть, друзi мої,
на розшуки! Iдiть, не гайте часу!
    Сокiл i Ван Лун закрiпили шоломи i вийшли. Риндiн  глянув  їм
услiд i занепокоєно похитав головою.  Звичайно,  розрахунки  були
правильнi, заряду оксилiту в резервуарах скафандра повинно виста-
чити Галi ще годин на вiсiм-дев'ять. Проте... проте  в  академiка
було все те ж саме побоювання, яке вiн не хотiв висловлювати  то-
варишам. Навiщо? Якщо так, тодi анi вони, анi вiн сам  нiчим  уже
не могли допомогти. Адже ж якщо Галя Рижко пiд час падiння пошко-
дила шолом, тодi... тодi справа дуже погана. Це побоювання виник-
ло в Риндiна одразу, коли вiн уперше почув розповiдь  Сокола  про
те, що трапилося з Галею. Тепер лишалося тiльки чекати.
    Микола Петрович хотiв вiдвернутися вiд тривожних думок  робо-
тою, але все валилося в нього з рук. Мила, славна  дiвчина,  така
весела, така завжди життєрадiсна! Вiн ходив  по  каютi,  неуважно
поглядаючи на прилади. Його погляд весь час спинявся на  великому
циферблатi хронометра: як обурливо повiльно,  неможливо  повiльно
тягнеться час!
    Хвилинна стрiлка ще не встигла  перейти  на  друге  коло,  як
Риндiн почув, що вiдчиня-
ється зовнiшнiй шлюзовий люк. Вiн кинувся до дверей:
    -   Ну? Що? Знайшли?..
    Дверi повiльно  вiдчинились.  I  на  порозi  з'явилися  знову
тiльки Ван Лун i Сокiл. Вони повернулися без Галi.
    Сокiл обережно поставив на  стiл  принесений  ним  невеличкий
прилад. Риндiн упiзнав його одразу: це був переносний  радiопере-
давач, який Галя взяла з собою, виходячи з астроплана в розвiдку.
Передавач, за допомогою якого дiвчина обiцяла розповiдати  Миколi
Петровичу про все побачене нею. Але це означає...
    Риндiн боявся запитувати. Вiн мовчки виразно дивився на това-
ришiв. До його горла пiдступав клубок, щось заважало дихати...
    Ван Лун повiльно знiмав шолом. Потiм вiн повернувся до  Мико-
ли Петровича. I знову одвернувся - йому також трудно було говори-
ти. Вiн вийняв з кишенi люльку, тютюн. I, вже набиваючи її,  про-
мовив крiзь зцiпленi зуби, важко й утруднено:
    -  Це все, що нам пощастило знайти. Передавач лежав  на  краю
глибокої печери. Нi, не печери, а скорiше провалля. Там  кiнчали-
ся i зникли слiди тварини. Ременi передавача вiдiрванi!


        РОЗДIЛ П'ЯТИЙ,

    в якому Галя Рижко, рятуючись вiд потвори,
    що гналася зо нею,  опиняється в  глибокiй
    пiдземнiй  печерi  iз загадковими свiтними
    камiнцями.

    Але що ж сталося з Галею Рижко?
    Спiткнувшись об  вузлувате  корiння,  вона  справдi  втратила
рiвновагу, впала i покотилася вниз схилом мiжгiр'я.  Вона  летiла
повз пальми i папороть, перекидаючись i даремно намагаючись  ухо-
питися за якусь рослину, щоб затриматися. Все мигтiло перед  нею:
папороть, скелi, пальми. Але ось Галя сильно вдарилася об грунт -
i все навколо спинилося.
    Вона лежала на зiм'ятому, поламаному папоротневому листi. Над
дiвчиною схилялося широке мережане листя, ховаючи її  пiд  собою.
Ледве зводячи дух, Галя Рижко спробувала поворушити рукою, ногою.
Нi, наче все цiле, вона нiчого не  пошкодила!  Щоправда,  нила  i
щемiла лiва нога,- мабуть, на нiй садно. Проте це, звiсно, зовсiм
не важливо.
    -  Де ж це я опинилася? - сама до себе озвалася Галя.
    Мабуть, вона скотилася пiд кручу, випередивши в такий  спосiб
товаришiв. Треба скорiше вiдшукати їх, щоб вони не турбувалися, i
поспiшити до астроплана. Адже всi чули сигнальнi вибухи, з  Мико-
лою Петровичем щось трапилося, йому потрiбна допомога.
    Галя трохи пiдвелася, потiм  стала  на  рiвнi  ноги,  ступила
кiлька крокiв убiк, але тiєї ж хвилини знову сховалася пiд  широ-
ким листям оранжевої папоротi, її вразили дивнi звуки,  що  немов
наближалися до неї. Було чути гучне сопiння, сухо  трiщали  гiлки
дерев, нiби хтось iз силою ламав їх. Цi звуки посилювалися,  наб-
лижалися. Причаївшись пiд кущами папоротi, дiвчина визирнула з-за
них - i завмерла вiд несподiванки.
    Метрiв за сто од себе вона побачила величезну коричневу  тва-
рину, яка хутко пiдповзала, плазувала  сюди.  Тварина  квапилася,
вона люто розкидала в обидва боки рослини, що ламалися пiд її ва-
гою. Широкi її лапи, наче потворнi гребiнцi, розчiсували  хрустку
папороть. Довгi тонкi вуса звивалися в повiтрi,  нi  до  чого  не
торкаючись. Тварина плазувала прямо на дiвчину, але нiбито не ба-
чила її. А може, бачила i тому саме прямувала сюди?
    Галя здригнулася: потворне страховище було надто гидке.  Руки
дiвчини стиснули гвинтiвку. Стрiляти? Проте що могла вдiяти гвин-
тiвка проти величезної потвори? Хiба що тiльки  бiльш  розлютити!
Треба вiдiйти з дороги убiк, убiк! Галя  швидко  пробiгла  кiлька
крокiв праворуч. I - який жах! - тварина також змiнила  напрям  у
той самий бiк, немовби зрозумiвши її маневр.
    Тодi треба виграти час, бiгти, вiдступати i знову  спробувати
сховатися за деревами або чагарником!  А  може,  i  потвора  сама
зверне кудись, якщо вона не помiчає її.
    Галя побiгла вздовж мiжгiр'я. Озирнувшись, вона побачила,  що
величезна тварина раптом спинилася. Нi, не спинилася, почала пов-
зти повiльнiше, їй у цьому мiсцi  заважала  група  молодих  бене-
титiв, крiзь якi потворi було важко пробиратися. Страховище неза-
доволено загарчало: очевидно, перепона дратувала його. Треба  ви-
користати час, мерщiй, мерщiй геть! Галя круто повернула й рвону-
лася лiворуч, до густих заростей цикадей.
    -  Ой! - скрикнула вона, знову втративши рiвновагу.  Здавало-
ся, перед нею i пiд нею вiдкрилася безодня, грунт зник з-пiд нiг,
вона послизнулася. Дiвчина вдарилася  спиною  об  камiння  i  по-
летiла вниз, у темряву. Щось  трiснуло  в  неї  за  спиною,  наче
обiрвалося. Що саме, Галя не знала, та й думати про це було нiко-
ли. Вона летiла вниз дедалi швидше й швидше. Свiтле  небо,  густа
оранжево-червона рослиннiсть, жовтi скелi - все лишилося  позаду,
нагорi. Галя стрiмливо падала вниз i  вниз,  судорожне  стискаючи
гвинтiвку.
    М'який удар спинив її падiння. Похиле дно безоднi було  вкри-
те товстим шаром пухкого грунту - дiвчина майже загрузла в ньому,
потiм прокотилася кiлька метрiв  i  зупинилася.  Галя  навiть  не
вiдчула болю, лише скрикнула  вiд  несподiваного  поштовху:  вона
впала начебто на м'який похилий матрац з  пухкого  грунту.  Тепер
вона лежала на цьому грунтi, не знаючи, де вона i куди попала.
    Непроникна темрява оточувала її.  Тiльки  далеко  вгорi  вид-
нiвся маленький свiтлий отвiр: очевидно, звiдти вона i  звалилася
вниз. Так. А що ж робити далi?.. Галя обережно пiдвелася трохи  й
сiла. Гвинтiвка з нею, ось вона. Шолом... чи не пошкоджено  його?
Нi, немовби все гаразд. Слово  честi,  пощастило!  Природна  жит-
тєрадiснiсть дiвчини взяла верх над побоюваннями. Галя,  всмiхаю-
чись, подумала: "Мабуть, я починаю вже звикати до того, щоб пада-
ти i не розбиватися. Це ж тiльки  сказати  комусь:  два  рази  за
кiлька хвилин зiрватися вниз,  пролетiти,  перекидаючись,  добрий
десяток метрiв - i щоб усе було гаразд! Ну й Галинка, ну  й  щас-
тить тобi! Буде що записати до щоденника... коли виберуся  звiдси
i повернуся до товаришiв, звичайно. А от як звiдси вибратися - це
завдання. До печери я попала, чи що?"
    Вона пiдвелася на ноги, обмацала  стiни  навколо  себе.  Вони
оточували її з трьох бокiв. Знову нахилилася i  спробувала,  який
пiд нею грунт. Пухка, трохи волога земля, кiлька камiнцiв.  Певна
рiч, печера! От тiльки надто  темно.  Може,  ввiмкнути  нагрудний
прожектор? Втiм, заждемо. Чомусь стало трохи свiтлiше, мов темря-
ва стає не такою вже непроникливою. Можливо, це очi  звикиють  до
мороку? Хтозна, але вона й справдi бачить  значно  краще,  чимало
розрiзняє навколо себе. Дивна рiч!
    Вражена Галя оглянулася. Справдi, чому вона тепер бачить так,
як це буває в сутiнках? Що сталося? Звiдки взялося це блакитнува-
те освiтлення, дивне примарне сяйво, що наповнює печеру?
    Нерiвнi землянi стiни пiдносилися круто вгору з трьох сторiн.
На похилому грунтi перед нею - уламки гiлок, опале листя: все це,
мабуть, звалилося згори, можливо, разом з нею самою. А прямо  пе-
ред Галею - широкий прохiд у землi, схожий на круглий тунель,  що
веде кудись у надра Венери. Блакитнувате  сяйво  розливалося  вiд
стiн  тунелю.  Здавалося,  що  це  сяйво  ллється  вiд  камiнцiв,
де-не-де повкраплюваних у стiни  i  грунт.  Вони  мерехтiли,  мов
свiтляки. Якесь казкове, незрозумiле освiтлення...
    Галя Рижко ще раз подивилася вгору. Не можна  було  й  думати
про те, щоб повернутися на поверхню Венери тим шляхом, яким  вона
попала сюди! Крутi стiни сходилися вгорi; колодязь, в  який  вона
впала, розширювався донизу. Значить, лишається тiльки одне -  iти
уздовж тунелю, куди б вiн не привiв.
    Обережно, легко ступаючи, дiвчина рушила  вперед.  Прожектора
вона не вмикала - в цьому не було потреби: чи то  її  очi  цiлком
освоїлися з тьмяним освiтленням пiдземелля, чи то загадкове  бла-
китнувате сяйво ще бiльше посилилося, але бачила Галя  перед  со-
бою досить добре.
    Тунель iшов майже прямо, без помiтних поворотiв. Вiн  лишався
все такий же широкий, як i ранiше,  спочатку;  тiльки  в  окремих
мiсцях його стiни сходилися трохи ближче, проте i в таких  мiсцях
ширини вистачало б на те, щоб тунелем мiг проїхати маленький лег-
ковий автомобiль.
    -  Хто викопав його, цей тунель?  -  мiркувала  Галя  Рижко.-
Адже ж не мiг такий широкий пiдземний хiд виникнути сам по  собi.
I грунт тут пухкий, легко осипається. А  може,  я  йду  норою  чи
пiдземним ходом якоїсь величезної тварини. Ох, чи не попаду я так
прямо до її барлога!..
    На якусь мить вона навiть  зупинилася,  стискаючи  гвинтiвку.
Втiм - iншого шляху не було, лишалося тiльки йти вперед i вперед.
I гаяти час також не можна: заряд оксилiту в резервуарах на спинi
скафандра повiльно, але невблаганно зменшувався.
    Тунель повернув убiк - i тут-таки, за поворотом,  роздвоївся.
Одне його колiно йшло праворуч i вниз, друге - лiворуч i  помiтно
угору. Куди йти? Галя розмiрковувала недовго, їй треба було виби-
ратися на поверхню, вивчення надр Венери зараз аж нiяк не цiкави-
ло її. Значить - треба лiворуч i вгору!
    Тепер тунель значно частiше повертав убiк. I кожного разу вiн
обходив твердi скелястi перепони, вiдступав вiд кам'янистих порiд
i заглиблювався в пухкий грунт. Проте ширина його  лишалася  нез-
мiнною; i таким самим незмiнним було блакитнувате сяйво,  що  на-
повнювало його. I Галя вже остаточно зрозумiла: так,  це  справдi
свiтилися невеличкi камiнцi, часто вкрапленi в стiни, склепiння i
грунт пiдземелля.
    Не спиняючись, дiвчина вийняла з пухкої, крихкої стiни кiлька
таких камiнцiв i зацiкавлено оглянула їх. Нiчого особливого, хiба
що свiтяться яскравiше, нiж звичайна гнилушка. Гаразд, потiм роз-
дивимося, покажемо Вадимовi Сергiйовичу, Миколi Петровичу...  як-
що пощастить вибратися з цього пiдземного  ходу,  звичайно!  Галя
поклала камiнцi в похiдну сумку, яка висiла в  неї  при  боцi.  I
зразу ж таки її обпекла тривожна думка: чому вона не вiдчуває ва-
ги переносного радiопередавача, який був  прикрiплений  ремiнцями
за спиною? Похололою рукою Галя спробувала намацати  його  ззаду.
Передавача не було.
    Тiльки тепер Галя  по-справжньому  злякалася,  по-справжньому
вiдчула небезпеку свого становища. Адже ж без передавача вона  не
зможе зв'язатися з товаришами, покликати їх на допомогу. I  друга
думка, ще досаднiша: чому вона зразу ж таки, впавши у це  провал-
ля, не скористалася з передавача? Так просто було:  покликати  на
допомогу, розповiсти про те, що трапилося...  Ван  Лун,  напевно,
вiдразу ж таки знайшов би провалля, спустив униз мотузку чи  щось
ще, можна було б вибратися нагору... i нiкуди не треба було йти з
провалля, треба було сидiти там, викликати допомогу по  радiо!  А
вона вирушила в непотрiбну  мандрiвку,  невiдомо  куди,  невiдомо
навiщо... I тепер Галя десь пiд поверхнею Венери,  товаришi,  ма-
буть, шукають її там, нагорi, а передавач лежить  у  проваллi,  i
вона нiчого не може сповiстити про себе... Яка дурниця, яка  нео-
бачнiсть!
    Ну що ж, ще не пiзно. Треба якнайшвидше повертатися назад, до
передавача. Вiн лежить у проваллi, вiн зiрвався пiд час  падiння.
Ясно, вона не могла загубити його в тунелi, вона  вiдчула  б,  як
передавач падає. Вiн там, там, у тому мiсцi, звiдки  почалася  її
мандрiвка тунелем! Назад, Галинко, мерщiй! Дорогу вона  пам'ятає,
тунель роздвоювався тiльки один раз, заблукати не можна, це ж  бо
зовсiм не лабiринт якийсь.
    Але цiєї митi тишу, яка досi панувала в тунелi, порушили  да-
лекi загрозливi звуки. Вони долинали звiдти, звiдки прийшла  Галя
Рижко. Дiвчина тривожно прислухалася. Так, сумнiвiв бути не  мог-
ло! Вона чула люте сопiння потвори, вiд якої тiкала там,  на  по-
верхнi. Цi звуки долинали поки що здаля, але  з  кожною  хвилиною
ставали гучнiшими. Тварина наближалася сюди! Шлях до радiопереда-
вача був вiдрiзаний! I залишатися тут також не  можна,  в  тунелi
немає де сховатися. Треба тiкати. Куди? Чи не все одно? Головне -
уникнути зустрiчi з потворою!
    Галя  кинулася  бiгти  вздовж  тунелю.  Вона  спотикалася  об
камiння i корiння, що виступало з грунту, кiлька разiв майже  па-
дала. Проте дiвчина бiгла далi й далi, на мить зупиняючись тiльки
для того, щоб прислухатися, чи не  доганяє  її  потвора  з  лапа-
ми-гребiнцями.
    I щоразу вона чула тi ж самi звуки - тепер вони не наближали-
ся, хоча й не вiддалялися. Вiдстань мiж нею i твариною не  змiню-
валася. Потвора не вiдставала, хоч Галя тiкала вiд  неї  що  було
сили. Може, тварина  чула  її  здаля?  Може,  вона  переслiдувала
дiвчину? А може,- i це також було цiлком можливим! - просто  пос-
пiшала норою до свого лiгва? Хто  мiг  знати  це?  Галi  лишалося
тiльки бiгти й бiгти: можливо, що десь трапиться вузьке  вiдгалу-
ження чи бокова печера, тодi  можна  буде  сховатися,  а  потвора
проскочить повз неї... чи лягти за крупним  камiнням,  якщо  воно
попадеться по дорозi... а якщо заритися в пухкий грунт?.. Нi, во-
на не встигне, не встигне!
    Тисячi думок мелькали в головi Галi,  одна  фантастичнiша  за
одну: проте всi цi думки були нездiйсненними. Сховатися,  причаї-
тися в тунелi не було де; рятуватися без кiнця, тiкаючи,  дiвчина
також не могла, в неї вже пiдломлювалися  ноги  вiд  утоми,  вона
прискорено дихала широко вiдкритим ротом. Уже кiлька  разiв  Галя
спинялася i вiдпочивала, притулившись до стiни.  I  кожного  разу
вона з жахом помiчала, що вiдстань, яка вiддiляла її вiд потвори,
зменшувалася: хрипле сопiння тварини стало гучнiшим. Галя кидала-
ся знову бiгти, але сил залишалося дедалi менше й менше.  Автома-
тична гвинтiвка в її руцi помiтно поважчала, її  вже  тяжко  було
нести. Але хiба ж можна було кинути її,  єдиний  захист?  Звiсно,
нi. I, стискаючи гвинтiвку, дiвчина  бiгла  далi,  вже  нерiвними
кроками, раз у раз спотикаючись.
    Сяючi камiнцi пробiгали повз неї назад, то зливаючись у довгi
свiтлi смужки, коли Галя, напружуючи останнi  сили,  прискорювала
бiг, то блимаючи нерухомими  свiтляками,  коли  вона,  знеможена,
ледве пересувала ноги. Тунель весь час робив повороти -  можливо,
тiльки це й рятувало дiвчину, бо цi  крутi  повороти  затримували
тварину, яка переслiдувала її. I  зненацька  тунель  цiлком  нес-
подiвано обiрвався.
    З усього розгону Галя вбiгла до великої печери, яка вiдкрила-
ся перед нею за останнiм поворотом. Ця  печера  була  розташована
нижче тунелю i спочатку здалася Галi глибоким проваллям. Тут  па-
нувало таке ж саме тьмяне освiтлення,  так  само  розливалося  од
стiн блакитнувате сяйво. Що ближче до середини печери,  то  важче
було щось роздивитися. А в центрi печери було, здавалося,  вже  й
зовсiм темно. I все-таки широко розкритi очi  дiвчини  розрiзняли
там якийсь рух. Немов у центрi печери хтось ворушився,  вовтузив-
ся... нi, навiть не один хтось, кiлька невеличких темних тварин.
    А ззаду, чи не за тим останнiм поворотом тунелю, вже чути бу-
ло те саме хрипке сопiння: потвора поспiшала до печери...
    Мiркувати не було часу. Галя побiгла  лiворуч,  уздовж  стiни
печери. Велике камiння i купи пухкого, наче щойно скопаного грун-
ту, заважали їй. Бiгти було вже неможливо, ноги майже  по  колiно
вгрузали в цей пухкий грунт. Насилу переставляючи ноги, Галя  по-
сувалася далi й далi, вона пригиналась i намагалася  ховатися  за
камiнням i купами грунту. Важливо встигнути якнайдалi вiдiйти вiд
виходу з тунелю! Ось велика плеската скеля. За  нею  можна  добре
сховатися, якщо спритно примоститися на землi. Сюди, сюди!
    I щойно Галя встигла втиснутися в  пухкий  вологий  грунт  за
плескатою скелею, як гучне ревiння пролунало пiд склепiнням пече-
ри:  потвора,  яка  переслiдувала  її,  вилiзла  з  тунелю.  А  у
вiдповiдь на її гучне ревiння пролунало тонке гавкаюче  скавчання
невеличких тварин, що вовтузилися в центрi печери.
    Галя вiдчувала, що їй бракує повiтря, що серце  б'ється  кон-
вульсивними поштовхами, кожен з яких голосно вiддається в її  ву-
хах. Але все це - тiльки вiд швидкого бiгу, вiд утоми.  Незабаром
неприємнi явища зникнуть. Зате  думки  дiвчини  пропливали  тепер
значно спокiйнiше, вона хвилювалася менше.
    Обережно, щоб не виказати себе, Галя  визирнула  з-за  скелi:
вона ж повинна була знати, що робиться в печерi. Як це не  дивно,
проте зараз Галя почувала себе певнiше, вона поступово опановува-
ла себе. I гвинтiвка здавалася їй надiйним помiчником, з яким со-
ромно було б розгублюватися. Адже тридцять патронiв в її магазинi
що-небудь таки важили!
    Потвора добралася тепер до середини печери i чимсь  зайнялася
там. Чим саме - Галя розгледiти не могла:  синiй  туман  закривав
вiд її погляду центр печери. Хоча чому вона називає  це  туманом?
Не те, не те! Так тiльки здається, бо блакитнувате сяйво не поши-
рюється далеко вiд стiн i склепiння печери,
її середина занурена в темряву, i можна хiба що здогадуватися про
те, що дiється там. Ось ворушиться щось величезне - це сама  пот-
вора. I бiля неї вовтузяться якiсь невеличкi тварини, їх  кiлька.
Це вони скавчать i видають пронизливi гавкаючi звуки,  метушаться
бiля потвори.
    -  Я попала до лiгва цiєї тварини,- остаточно вирiшила Галя.-
А маленькi -
її дитинчата. Ну й матiнку вони обрали собi, нiвроку,  надзвичай-
но симпатичну!
    Поступово становище прояснювалося. Величезна тварина, мабуть,
i пiдозри не мала про iснування Галi. Вона  просто  поспiшала  до
своїх малят тим самим пiдземним ходом, яким  попереду  неї  бiгла
Галя. I тепер вона так само не помiчала присутностi її в  печерi.
Але що все це могло дати Галi? Нiчого хорошого... В неї  лишалася
одна надiя на порятунок -  дочекатися,  доки  гiгантська  тварина
засне чи знову вирушить на поверхню Венери. Якщо вона засне, мож-
на буде спробувати обережно вибратися з печери в тунель, щоб пiти
звiдси. Так, проте коли  ж  ця  тварина  засне?  Та  чи  й  засне
взагалi? I як Галя зможе довiдатися про це?
    Чекати, поки тварина знову пiде на поверхню? А коли  це  може
статися? Теж  невiдомо.  Тваринi  можна  лежати  тут,  у  печерi,
скiльки їй завгодно, їй немає куди поспiшати. Iнша справа у Галi:
її час обмежений запасами оксилiту, що дає  дiвчинi  дорогоцiнний
кисень для дихання. На скiльки ж часу їй ще вистачить кисню?
    Галя спробувала пiдрахувати, не вiдриваючи погляду вiд  неяс-
них тiней, що вовтузилися всерединi печери. Вони всi разом, з Ван
Луном i Соколом, подорожували по Венерi близько двох годин. Потiм
бiгли до астроплана на заклик Миколи Петровича. Вона впала, поко-
тилася схилом мiжгiр'я. Далi - зустрiч  з  цiєю  твариною.  Друге
падiння. I бiг уздовж тунелю. Все це разом тривало не менше годи-
ни. Отже, вона дихає киснем з приладiв уже години три - три з по-
ловиною. Заряд оксилiту, як казав Ван Лун, розрахований  на  два-
надцять годин. У неї попереду ще бiльше восьми  годин  дихання...
Нi, менше! Адже, коли вона бiгла тунелем, дихання було  прискоре-
не, її легенi поглинали значно бiльше кисню, нiж звичайно. Це та-
кож треба врахувати. Тодi запас, виявляється, значно менший.  Ма-
буть, тiльки годин на п'ять-шiсть.
    Якщо їй не пощастить через шiсть годин повернутися на астроп-
лан,- кiнець, їй не можна пасивно чекати, треба щось робити, дiя-
ти. Що? Галя гарячкове думала, але, як i ранiше, нiчого не  могла
придумати.
    Спробувати зараз пробратися до виходу з тунелю, ховаючись  за
камiнням i купами грунту? Нi, тварина  легко  може  помiтити  її.
Вбити потвору? Але для цього треба насамперед добре  знати,  куди
саме стрiляти. Та й невiдомо, чи зашкодять вiдносно маленькi кулi
автоматичної гвинтiвки або  електричного  пiстолета  такiй  веле-
тенськiй тваринi... I де, до речi, розташованi її життєвi центри?
У головi чи в серцi?.. Нi, все це не пiдходить, не годиться!  Ах,
як могла вона так легковажно зробити, коли, забувши про  радiопе-
редавач, необачно вирушила в цю безглузду подорож уздовж  пiдзем-
ного ходу! I взагалi, як то можна було не помiтити одразу, що пе-
редавач зiрвався зi спини пiд час падiння!  Тепер  уже  не  можна
розраховувати на допомогу товаришiв,- хiба ж можуть вони розшука-
ти її тут, у далекiй печерi пiд поверхнею Венери?.. Думки стриба-
ли, змiнювали одна одну в безладдi, i тiльки одна з них,  найтри-
вожнiша, постiйно поверталася i подавляла решту:
    "А час минає, час минає, кисню лиша-
ється менше й менше..."
    Мама, мила мама, вона вже, напевно, одержала листа вiд  Галi.
I якщо вона навiть сердилася, докоряла своїй доньцi за те, що Га-
линка наперекiр усьому потай забралася до астроплана i вирушила в
мiжпланетну подорож, то, напевно, тепер уже давно пробачила їй. I
коли Галя потай готувалася до польоту i старанно вивчала все,  що
стосувалося Венери i iнших планет,- мама повiрила, що  її  донька
справдi вирiшила стати астрономом, i охоче допомагала їй знайоми-
тися з iнструментами i складними приладами обсерваторiї. Бо  мама
завжди дуже любила свою доньку i прощала  їй  рiзнi  витiвки.  I,
одержавши листа, також пробачила. I тепер навiть, можливо,  пиша-
лася нею: Галинка - учасник мiжпланетної подорожi, її хвалить сам
академiк Риндiн. Галя пише, що допомагає академiку Риндiну в  йо-
го науковiй роботi i всi в астропланi задоволенi нею... Так,  за-
доволенi, куди там! Зараз ось розшукують її, турбуються - замiсть
того, щоб працювати... А вона лежить тут, i час минає, час минає,
кисню стає менше й менше!
    Микола Петрович, мабуть, також дуже незадоволений,  вiн  сер-
диться... А що трапилося з ним самим  в  астропланi?  Навiщо  вiн
викликав їх вибухами? Ах, як погано все це сталося, яких  дурниць
вона наробила! Замiсть того, щоб допомогти милому, доброму Миколi
Петровичу в якiйсь бiдi, вона сама ще полiзла в небезпеку, приму-
сила всiх турбуватися про неї... а час минає, час минає, i  неза-
баром не буде чим дихати...
    Зрозумiло, i Вадим Сергiйович, i Ван Лун розшукують  її-i  не
можуть знайти. Вадим Сергiйович хвилюється, куйовдить  волосся  -
вiн завжди запускає руку у  волосся,  коли  починає  хвилюватися.
Звичайно, Вадим Сергiйович частенько говорить їй неприємнi  речi,
пускає рiзнi шпильки, але Галя чудово знає:  вiн  робить  усе  це
тiльки тому, що хоче приховати вiд iнших,  як  ставиться  до  неї
насправдi. Вона добре це знає, ще на Землi знала, коли Вадим Сер-
гiйович говорив з нею про "особисте", i завжди затинався при цьо-
му, i так смiшно, зворушливо червонiв. Неможливо зрозумiти,  чому
вiн, вiдомий вчений, так ставиться до неї,  звичайної  студентки.
Ну, те, що їй вiн подобається, в цьому немає нiчого дивного:  вiн
такий розумний, надзвичайний дослiдник, не кажучи вже про те, якi
в нього вдумливi очi i м'яке, лагiдне обличчя. А от що вiн  знай-
шов у нiй?.. Просто жах, про що вона думає зараз, коли час  минає
i минає, i запас оксилiту дедалi бiльше виснажується...
    А Ван Луна вона завжди трошки боялася, ранiше бiльше,  а  те-
пер менше, але все одно ще боїться. Вiн такий  серйозний  i  нас-
мiшкуватий, не такий, як Вадим Сергiйович, той наче сiрник:  спа-
лахнув, покричав, посердився трохи - i  заспокоївся  одразу.  Ван
Лун зовсiм не такий. Вiн дуже рiдко сердиться, але тодi  Галя  не
наважиться бодай словом  заперечити  йому.  I  дуже  рiдко  також
смiється, тому вона цiнує кожну його усмiшку.  Спокiйний,  незво-
рушний навiть тодi, коли дуже трудно... А коли б Ван Лун знав, де
вона зараз, вiн обов'язково врятував би її, вже давно допомiг  би
їй, i не доводилося б думати, що час минає i витрачає- ться доро-
гоцiнний кисень...
    I нiхто не довiдається, що сталося з нею i як вона попала сю-
ди, бiдолашна Галинка, i що то за дивнi, незрозумiлi камiнцi, якi
весь час свiтяться! Таких на Землi немає, навiть сам  Вадим  Сер-
гiйович не визначив би, що це таке. Дивовижнi камiнцi!
    Рука Галi намацала бiля себе один  з  них.  Дiвчина  пiднесла
камiнець ближче до очей, стиснула пальцями в товстiй гумовiй  ру-
кавичцi. Не дуже мiцний камiнець, навiть трошки  кришиться,  якщо
натиснути. I свiтиться. I, здається, навiть ледь-ледь теплий - чи
це тiльки враження таке, а не  насправдi?  Ну  звичайно,  адже  ж
пальцi не вiдчувають нiякого тепла. Чому ж вона раптом  вирiшила,
що камiнець теплий?
    Галя збагнула: дивне вiдчуття  тепла,  яке  немов  випромiнює
камiнець, виникає тодi, коли вона пiдносить його  зовсiм  близько
до очей. Тодi здається, що прямо в  очi  ллється  тонке,  приємне
тепло. Дивовижнi камiнцi! Треба буде обов'язково показати їх  Ми-
колi Петровичу i Вадиму Сергiйовичу... так, показати, а от як  це
зробити? I час минає, час минає... от, якщо б  вона  не  загубила
радiопередавач, тодi так легко було б покликати на допомогу...
    Цiкаво, чи ж далеко вона зараз перебуває  вiд  астроплана?  А
може, хтось iз товаришiв ходить, розшукуючи її, поверхнею Венери,
там, нагорi, прямо над нею... Стоп! Чому вона ранiше  про  це  не
подумала? Адже Галя прекрасно пам'ятає, як добре  вона  чула  пiд
час мандрiвки в лiсi i Сокола,  i  Ван  Луна  на  досить  великiй
вiдстанi. А тодi ж вона не включала переносного  радiопередавача,
вони обходилися маленькими, вмонтованими в скафандри...  Значить,
тi маленькi радiоустановки в скафандрах дiють  не  тiльки  зовсiм
зблизька... а тодi... тодi, виходить... ну, ясно, чому  б  їй  не
спробувати покликати товаришiв? Може, вони почують її, якщо пере-
бувають десь недалеко! Особливо коли пiдвищити напругу в радiоус-
тановцi - вона пам'ятала, як говорив їй Ван Лун:
    -  Якщо чомусь стане погано чути, Галю, це означає, що  змен-
шилася напруга вiд мiнiакумуляторiв. Тодi треба її пiдвищити. Ось
тут, бiля пояса, прикрита клапаном, е маленька ручка.  Переведiть
її направо - i напруга  пiдвищиться.  До  речi,  таке  пiдвищення
збiльшує й радiус дiї установки.
    Уникаючи зайвих чи рiзких рухiв, Галя вiдшукала  цю  ручку  i
перевела її до краю праворуч. Скавчання дитинчат  тварини  всере-
динi печери стало майже одразу гучнiше. Ага,  це  при  пiдвищенiй
напрузi приймач у скафандрi бiльше посилює звуки. Все  правильно.
До речi, як добре, що звуки її голосу не вийдуть з шолома -  пот-
вора нiчого не почує, адже ж у неї немає приймача!..
    -  Товаришi, чи чуєте ви мене? - голосно вимовила Галя, вкла-
даючи в цi простi слова всi свої надiї.- Товаришi, це я, Галина,-
вела вона далi i враз спинилася, до краю вражена.
    Мiнливе, але яскраве блакитнувате свiтло раптом  залляло  всю
печеру. Кожен камiнець, який до того  вилучав  рiвне  i  спокiйне
слабке сяйво, тепер видавав яскравi iмпульсуючi хвилi блакитнува-
того свiтла. Це свiтло тремтiло, змiнювало свою силу,  то  прига-
саючи, то знову спалахуючи, воно наче вiдповiдало своїми коливан-
нями на слова дiвчини. Кожне  її  слово  викликало  новi  й  новi
свiтловi хвилi. Щойно Галя змовкла - камiнцi в стiнах i склепiннi
печери, незчисленнi блакитнi лiхтарики, одразу заспокоїлися, при-
гасли i знову лише м'яко миготiли в темрявi, немов крупнi свiтля-
ки.
    Зацiкавлена Галя повторила ще кiлька разiв одне й те  ж  саме
слово:
    - Товаришi!.. Товаришi!..
    Камiнцi знову спалахнули, хвилi блакитнуватого свiтла  линули
вiд стiн i склепiння, вихопивши з мороку найдальшi кутки  печери.
I Галя виразно побачила на мить те, що дiялося посерединi її.
    Там лежала величезна тварина, та, яка  бiгла  слiдом  за  нею
вздовж пiдземного ходу. Вона повiльно ворушила в  повiтрi  своїми
довгими i тонкими вусами-щупальцями. А бiля неї на грунтi  копир-
салося iз десяток маленьких тварин завбiльшки з крупного  собаку.
Вони трохи були схожi  на  ведмежат,-  такi  ж  самi  жовто-бурi,
круглi, незграбнi. Проте загадковi хвилi свiтла, що залляли пече-
ру, зникли так само раптово, як i з'явилися. Вусата  потвора  ра-
зом зi своєю родиною знову занурилася  в  темряву,  ще  непроник-
ливiшу пiсля яскравого свiтла.
    -  Товаришi! - ще раз голосно мовила Галя. Вона так зацiкави-
лася дивовижним свiтловим явищем, що навiть на час забула про не-
безпеку, яка загрожувала їй.
    Знову яскравi блакитнуватi хвилi свiтла прокотилися  по  всiй
печерi - i знову згасли. Проте Галя цього разу встигла  помiтити,
як занепокоєна незвичним мiнливим свiтлом потвора тривожно  заво-
рушилася, її довгi щупальцi.збуджено звились у  повiтрi.  Дiвчина
почула, як загрозливо заревiла потвора, побачила, як вона  пiдве-
ла голову, озираючись.
    -  Е нi, досить експериментiв,-  уже  тихо  проговорила  Галя
Рижко. Втiм, i цi неголосно вимовленi слова вчинили той же  самий
чарiвний ефект. Незчисленнi камiнцi в стiнах i склепiннi  яскраво
спалахнули, випромiнюючи хвилi блакитного свiтла.  I  тепер  Галя
встигла помiтити, що камiнцi свiтилися не всi разом, а  якось  по
черзi, теж хвилями, як ото хвилями хилиться долу од вiтру  висока
стигла пшениця в полi.
    Але не на чудеснi камiнцi дивилася зараз, затамувавши  подих,
дiвчина. Вона з жахом побачила, як вусата потвора, грiзно ревучи,
пiдвелася i оглядiлася. Потiм тварина повiльно повернулася i  так
само повiльно поплазувала  вздовж  печери.  I  хоча  блакитнувате
свiтло вже згасло, Галя  ясно  бачила  в  сутiнках,  як  потвора,
дiставшись однiєї iз стiн, рушила вздовж неї, обмацуючи стiну ву-
сами, її широкi лапи-гребiнцi прочiсували пухкий грунт, вiдкидаю-
чи вбiк велике камiння, наче пiщинки. Одна задня  лапа  по  твори
безсило висiла, i тварина тягла її, очевидно, не володiючи нею.
    Вона рухалася пiд стiною, повз вихiд з пiдземного ходу, далi,
далi в напрямi до застиглої в нервовому напруженнi  дiвчини,  яка
нерухомо лежала за плескатою скелею, мiцно стискаючи в руках свою
останню надiю - гвинтiвку. Становище було безвихiдним, потвора  в
своєму русi  попiд  стiною  вiдрiзала  єдиний  шлях  вiдступу  до
пiдземного ходу. Ще кiлька хвилин - i вона  опиниться  тут,  вона
помiтить дiвчину i тодi...
    Дивно, не пояснимо,-  проте  Галя  раптом  вiдчула,  що  вона
бiльше не хвилюється, що страх, який був охопив її, кудись  зник.
На змiну йому прийшло напружене збудження людини, яка  добре  ро-
зумiє, що допомоги чекати немає звiдки, що вона повинна  поклада-
тись лише на власнi сили. Ну що ж, якщо так, то Галина  Рижко  не
вiддасть дешево своє життя! Якщо треба боротися,- будемо боротися!
    Неквапливо i обережно - мабуть, так поводився б  i  незворуш-
ний Ван Лун! - Галя поклала зручнiше свою автоматичну гвинтiвку i
взяла потвору на прицiл. Вона цiлилася старанно, як у тирi,-  але
поки що не для того, щоб одразу стрiляти. Нi, хай  краще  потвора
пiдповзе ближче, тодi буде вiрнiше. Куди ж скерувати першу кулю з
тридцяти,  якi  були  в  її  розпорядженнi?  Де  життєвi   центри
тварини?..
    А страховище все пiдповзало. Здавалося,  що  потвора  вiдчула
недалеко вiд себе незнайому, чужу  iстоту,  ворога,  її  щупальцi
мелькали, наче блискавки, лапи ще ширше загрiбали грунт,  камiння
вiдлiтало в сторону, наче  снаряди,  ударяючись  iз  гуркотом  об
скелi.
    "Припустити, щоб ця мерзенна потвора схопила  мене  i  вбила?
Нi, не бувати такому!"
    Галя прицiлилася якнайкраще. Вона обрала  надiйну  цiль  -  у
верхнiй частинi голови тварини,  мiж  лютими  її  очима.  Дiвчина
пам'ятала, що рани в голову  звичайно  бувають  найсмертельнiшими
для тварин. Крiм того, при такому прицiлi вона встигне за  кiлька
секунд випустити з гвинтiвки в цю точку не менше десятка куль. Не
промахнеться ж вона з такої невеличкої вiдстанi!..
    Потвора пiдповзала, її вiддаляло вiд  дiвчини  не  бiльше  як
метрiв п'ятнадцять-двадцять. Галя завмерла, її  примружене  праве
око знайшло i тримало пряму лiнiю, що з'єднувала мушку на  стволi
гвинтiвки i обрану нею точку на головi тварини мiж  очима.  Тепер
хай стане трохи свiтлiше, перед пострiлом треба краще бачити...
    -  Стiй,  огидне  страховище!  -  голосно  крикнула  дiвчина.
Яскравi хвилi слухняно попливли печерою.  Так,  цiль  узята  пра-
вильно. Все добре видно.
    Немов пiд час учбової стрiльби, Галя  акуратно  натиснула  на
спуск. Сухий пострiл пролунав коротко й  чiтко  -  i  вiдгукнувся
довгою завмираючою луною в глибинi печери. Щось ударилося об ске-
лю, за якою лежала дiвчина, впало  бiля  неї  разом  з  вiдбитими
скалками камiння.
    Галя поглянула - i похолола. Це була її куля!  Отже,  куля  з
гвинтiвки не пробила череп потвори, вiдскочила вiд нього?..  Пот-
вора зодягнена в панцир?..
    Гаразд, нехай буде, що буде! В магазинi
є ще чимало куль, Галя знайде мiсце, куди
їх всадити, в око, чи що... Не може бути такого, щоб ця  потворна
тварина була цiлком вкрита невразливим панциром!
    Пострiли з автоматичної гвинтiвки лунали один  за  одним,  як
короткi кулеметнi черги. Галя вцiляла  вище  i  нижче,  лiвiше  i
правiше. Мусить же, мусить нарештi  знайтися  вразливе  мiсце  на
тiлi потвори!
    Проте кулi й далi все так само вiдлiтали назад, рикошетували,
вiдбивали кам'янi бризки вiд скель печери. А розлютована тварина,
гучно ревучи, посувалася вперед, роздратована ударами куль об  її
панцир. Щупальцi звивалися в повiтрi, наче довгi батоги,  лапи  з
силою врiзувалися в грунт. Ось потвора вже всього  в  п'яти-шести
метрах вiд дiвчини, яка лежить за плескатою скелею.
    Одна з широких лап, наче закутих  у  панцир,  злетiла  високо
вгору, замахуючись майже над Галею. Ще мить...
    Руки дiвчини похололи. Гвинтiвка здавалася неймовiрно важкою,
такою важкою, що Галя вже не в силах була  пiднести  її  i  знову
стрiляти, її нерви не витримали: це було вкiнець жахливо! У  пот-
вори такий панцир, який не можуть пробити кулi!
    Знасилена Галя в одчаї опустила голову в шоломi на  руки,  на
непотрiбну тепер гвинтiвку. Глухий стогiн вихопився в неї.
    I немов вiдповiдаючи на нього, загадковi камiнцi в  стiнах  i
склепiннi печери спалахнули неспокiйним, хвилястим  свiтлом,  яке
залляло нерухому постать дiвчини в скафандрi i занесену над  нею,
закуту в панцир лапу потвори.


        РОЗДIЛ ШОСТИЙ,

    присвячений описовi подорожi в надра Вене-
    ри,  куди вирушив Ван  Лун,  шукаючи  Галю
    Рижко,  а також тим труднощам, якi зустрiв
    мандрiвник пiд час цiєї подорожi.

    Ван Лун у роздумi стояв перед круглим проваллям. Сюди  чи  не
сюди? Вiн оглянувся. За кiлька метрiв виднiлося ще одне провалля,
теж кругле, теж глибоке. Обидва вони вели кудись у надра  Венери.
Обидва, здавалося, були не природного походження, а зробленi  жи-
вими iстотами, як величезнi нори. Та й Сокiл пiдтвердив це припу-
щення, коли вони з ним знайшли тут переносний радiопередавач Галi
Рижко:
    -  Безумовно, якiсь нори невiдомих страховищ. Ван, це не при-
роднi печери! Дивiться, стiнки пухкi, легко осипаються. Я  певен,
що цими норами користуються тварини - i весь час пiдновлюють  їх,
розчищають.
    Так, припустимо, що обидва круглi отвори в грунтi є  початком
пiдземних ходiв. Проте в який з них  спускатися?  Де  розшукувати
Галю?
    Розмовляючи з товаришами, Ван Лун намагався  втiшити,  заспо-
коїти їх, вселити певнiсть, що Галя жива й здорова, що вона прос-
то десь застряла i тепер чекає на допомогу. Можливо, мовляв,  во-
на ховається вiд якоїсь небезпеки, можливо, в неї бракує сил  по-
вернутися без допомоги товаришiв. Так говорив  Риндiну  i  Соколу
Ван Лун, так думав i вiн сам, доки не знайшов бiля одного  з  цих
отворiв переносного радiоприймача Галi. А тодi напрям думок.  Ван
Луна змiнився, хоча вiн i не сказав про це жодного слова  товари-
шам. Навiщо?
    Якщо Микола Петрович просто дуже турбувався про Галю, яку вiн
устиг  щиро  полюбити  за  її  моторнiсть,   веселий    характер,
кмiтливiсть i безпосереднiсть, то Вадим Сокiл буквально не знахо-
див собi мiсця. Ван Лун ясно розумiв: це була не  тiльки  тривога
за товариша, який потрапив у небезпеку. Це було  щось  бiльше.  I
хоч би як приховував Сокiл свої почуття до дiвчини, вони прорива-
лися i в його збуджених запитаннях, якими вiн засипав Ван Луна, i
в лагiдних словах, якими вiн згадував про Галю.  Сказати  Вадиму,
що у самого Ван Луна лишалося дуже мало надiй,- означало  завдати
йому глибокого суму.
    Нi, поки ще можна на щось сподiватися,- говорити Соколовi про
тривогу Ван Луна було не слiд. Досить i того, що Ван Луну  насилу
пощастило за допомогою Миколи Петровича  вiдговорити  Сокола  вiд
його настiйливого намiру вирушити разом на розшуки дiвчини. Знер-
вований експансивний геолог не розумiв, що вiн буде  тiльки  зай-
вим тягарем для Ван Луна, якому пiд час розшукiв довелося б  вод-
ночас i пiклуватися про товариша - до речi, дуже мало пристосова-
ного до небезпечних подорожей.
    Так, у Ван Луна лишалося не дуже багато надiй.
    Галя впала в одне з цих проваль,- тут сумнiвiв не було. Де  ж
вона могла бути пiсля цього? Якщо вона розбилась пiд час падiння,
тодi знайшли б її тiло. Якщо падiння не завдало  шкоди  їй,  тодi
Галя вiдгукнулася б на крики Ван Луна i Сокола, почувши
їх. Проте дiвчина не озивалась, i тiла її в  проваллях  також  не
було,- Ван  Лун  пильно  оглянув  дно  обох  нiр,  освiтлюючи  їх
промiнням свого прожектора. Що ж тодi лишається?
    Ван Лун згадав, як Сокiл висловив припущення вiдносно  потво-
ри, що нападала на мiжпланетний корабель пiд час їх вилазки. Так,
Галя впала сюди, на днi провалля її немає,- лишається припустити,
що її схопила i потягнула з собою  та  велетенська  тварина,  яку
описав йому Риндiн. Адже i слiди потвори зникали також тут,  бiля
проваль, куди приводили ряди поламаних молодих дерев i  понiвече-
ної оранжевої папоротi. А коли тварина схопила  Галю,-  як  можна
сподiватися врятувати її?
    Тривога дедалi бiльше охоплювала Ван Луна. Найдосаднiше  було
те, що ця тривога заважала спокiйно думати, зважувати, мiркувати.
Треба було опанувати себе. Вiн ще нiчого як слiд не знає, все  це
самi догадки, припущення. Зараз вони здаються похмурими мов  нiч;
трохи згодом - можуть змiнитися, поступитися  мiсцем  для  iнших,
бадьорiших. Як це говориться в старiй пiсеньцi:

      Обiрвалась дорога, зник твiй шлях.
         Але поглянь,- знов стежечка з'явилась;
      Коли й до дна ти вичерпав всю воду,
         З глибин проб'ється нове джерело!

    Треба шукати таку нову стежечку надiй, треба шукати нове дже-
рело сподiванок! Перевiримо ще раз.
    Переносний радiопередавач знайдено тут, бiля цього  провалля.
Але ця нора не така глибока, як друга. I слiди тварини зникали не
тут, а саме бiля другого провалля. А може,  потвора  рушила  цiєю
другою норою, не тiєю, куди звалилася Галя? Може, дiвчина,  впав-
ши, вiдкотилася вбiк i згори її важко помiтити, а сама вона знеп-
ритомнiла i тому не вiдповiдає?.. Все може бути. Треба  спробува-
ти ще пошукати її: а що, коли за цей час вона вже опритомнiла?
    Нахилившись над проваллям, Ван Лун гукнув:
    -  Галю! Вiдгукнiться, Галю! Мовчання. Як i ранiше, чути  ли-
    ше дзижчання i невгамовне стрекотiння незчисленних комах. Га-
ля не озивається. Так, будемо перевiряти далi.
    Яскраве промiння нагрудного прожектора Ван Луна освiтило тем-
не дно першого провалля,- того, бiля якого було знайдено  переда-
вач. Нi, нiчого не видно, крiм... крiм округлої  ямки  в  пухкому
грунтi на днi. Вона нагадує  слiд  людського  тiла.  Можливо,  це
вiдбиток тiла дiвчини, що впала туди згори? Але куди ж тодi  вона
зникла? Адже слiди потвори губилися не тут, а бiля  другого  про-
валля!
    Ось вона, нова стежечка надiї. Звичайно, вiдсутнiсть Галi ли-
шалася поки нерозв'язаною загадкою; проте  вiдпадало  iнше,  най-
страшнiше припущення, що дiвчину схопила потвора. Так, тепер мож-
на було дiяти.
    Ван Лун навмисне особливо пильно перевiрив своє  спорядження:
коли хочеться поспiшати, треба робити все  повiльно  i  акуратно.
Приказка говорить: "Сiм разiв одмiр, а тодi вже рiж".
    Автоматична гвинтiвка з розривними кулями - є.  Запасний  ре-
зервуар з оксилiтом прив'язаний на спинi. В основному  резервуарi
запасу оксилiту вистачить на дванадцять годин  дихання;  запасний
дасть iще шiсть годин,- не для нього самого, а для Галi,  в  якої
заряд оксилiту вже виснажувався. На спинi - переносний радiопере-
давач. Вiн добре укрiплений ремiнцями. Три  атомiтнi  гранати  на
поясi - є. Запаснi обойми з патронами - в сумцi на боцi. Всi при-
лади дiють бездоганно, все в порядку. Можна вирушати.
    Ван Лун увiмкнув переносний радiопередавач  i  чiтко,  твердо
промовив:
    -  Товаришi, вирушаю на розшуки вниз, у провалля. Не знаю, чи
будете чути мене далi. Грунт може гасити сигнали. Втiм,  не  тур-
буйтеся. Все буде гаразд. Пiдтвердiть, що чули мене, прошу!
    Наступної ж таки митi вiн почув короткий хрипкий звук.  Один,
другий... Так, Риндiн i Сокiл вiдповiдають йому.
    Ван Лун знав,  з  якою  тривогою  чекають  його  повiдомлення
Риндiн i Сокiл, якi лишилися в астропланi. Яка шкода, що радiоус-
тановка корабля зiпсувалася пiд час падiння астроплана i струсiв,
яких завдала ця проклята тварина, коли вона нападала на корабель!
I не було часу полагодити пошкодження, тому вiн i не може  почути
голоси товаришiв. Добре, що хоч в них працює  радiоприймач,  який
приймає його сигнали. А передавач може надсилати йому у вiдповiдь
тiльки оцi хрипкi звуки. Так, у путь!
    Ван Лун прив'язав надiйним вузлом до найближчої стрункої  ци-
кадеї мiцний капроновий канатик з вплетеними до нього  дерев'яни-
ми перекладинками i опустив  його  кiнець  в  провалля.  Канатика
цiлком вистачило до самого дна. Увiмкнувши  нагрудний  прожектор,
Ван Лун почав спускатися.
    Ось воно, пухке, вкрите опалим листям i уламками  гiлок  дно.
Ось округла ямка в ньому. А чи немає ще слiдiв? Яскраве  промiння
прожектора освiтлювало кожну заглибину, кожен камiнець. Слiди, де
ж слiди Галi, якщо це справдi вiдбиток її тiла?..
    Є! Ось вони!
    У пухкому грунтi виднiлися слiди гумових чобiт з їх характер-
ними металевими пiдкiвками. Дiвчина  пiшла  в  широкий  пiдземний
хiд, вона йшла легко, вiльними кроками: значить,  обидва  падiння
не завдали
їй шкоди. Гаразд, але навiщо вона вирушила в цей тунель, чому  не
залишилася на днi провалля чекати допомоги?
    Пiдземний хiд не заглиблювався далеко. Мабуть,  вiн  тягнувся
весь час метрiв за п'ять-шiсть пiд поверхнею Венери,  не  глибше.
Про це свiдчив i пухкий вологий грунт, i численне корiння  дерев,
що звисало зверху i з стiн тунелю.
    Слiди Галi було виразно видно  протягом  метрiв  двохсот,  до
мiсця, де тунель розгалужувався. Тут вони одразу зникали.  Дарем-
но Ван Лун намагався вiдшукати бодай один вiдбиток гумового чобо-
та: все було немов  заметено  широкими  смугами,  наче  величезна
мiтла пройшлася пiдземним ходом.  Ця  мiтла  знищила  всi  дрiбнi
слiди. Ван Лун зазирнув у  одне  розгалуження,  в  друге...  Його
спостережливе око вiдзначало всi особливостi, усi деталi.  I  вiн
немовби бачив на власнi очi те, що тут вiдбувалося.
    Галя швидко йшла тунелем до його розгалуження. Тут вона зупи-
нилася в роздумi - мабуть, мiркувала,  куди  саме  їй  iти  далi.
Пiшла вона нiби налiво,- сюди скерований останнiй вiдбиток  чобо-
та. А з правого вiдгалуження виповзла якась велика  тварина,  яка
важко тягла свiй тулуб пухким грунтом. Тому слiдiв Галi бiльше не
видно, тварина повзла тим самим ходом.
    Усе це зрозумiло. Неясно одне: чи пощастило дiвчинi  уникнути
зустрiчi з твариною, чи вона зiткнулася з  нею?  Чи,  може,  вона
тiкала, а тварина наздоганяла її? Знову тривожнi, невтiшнi догад-
ки, що аж нiяк не радують... Втiм, вiдповiдь на це можна  дiстати
тiльки в тому разi, якщо йти далi слiдами цього пiдземного велет-
ня, який плазував уздовж тунелю. Так, а що ж, до речi, являє  со-
бою цей тунель? Очевидно, вiн також не може бути природним.
    "Вважаю, нора крупної тварини,- знову подумав Ван Лун.- Чи не
тiєї, про яку розповiдав Микола Петрович?.."
    Вiн iшов уздовж пiдземного ходу швидкими, хоча й зовсiм  нек-
вапними, розмiреними кроками. Це була  звична  хода  досвiдченого
мандрiвника, який давно оволодiв майстернiстю багато  ходити,  не
витрачаючи при цьому анi крихiтки зайвої енергiї.  Якщо  б  хтось
iнший спробував iти поруч з Ван Луном, то дуже швидко вiдстав  би
вiд нього або змушений був би раз у раз переходити  на  прискоре-
ний крок. Спокiйна, розмiрена хода Ван Луна не  заважала  йому  в
той же час уважно розглядати все на своєму шляху,  помiчати  най-
меншi подробицi, якi випали б з уваги iншої людини.
    Ось вiн на секунду спинився i пiдiйшов до  товстелезного  об-
ривка кореня, що звисав зi стiни. Корiнь був розсотаний, перетер-
тий, наче жорнами, хоча сягав упоперек чвертi метра. Ван Лун нес-
хвальне похитав головою:
    -  Втiм, у цiєї тваринки досить мiцнi  щелепи.  Такого  звiра
треба зустрiчати обережно.
    За кiлька хвилин Ван Лун знову спинився. Його увагу приверну-
ли дивнi свiтнi камiнцi в стiнах пiдземного  ходу.  Вiн  виключив
прожектор i присiв бiля тих камiнцiв, пильно їх розглядаючи.
    -  Еге, дуже цiкавi  свiтляки.  Подумав  був,  що  живi.  Нi,
камiнчики. Таких досi не бачив.
    Але вiн не мав часу для роздумiв про свiтнi камiнцi. I, вклю-
чивши знову прожектор, Ван Лун рушив далi.
    Його насторожений слух вiдзначив би навiть найслабшi,  далекi
звуки. Але чуйний мiкрофон на його шоломi не мiг спiймати нiчого,
крiм шуму крокiв самого мандрiвника.
    Найбiльше непокоїла Ван Луна вiдсутнiсть слiдiв Галi. Припус-
тимо, що дiвчина тiкала вiд тварини, яка переслiдувала  її.  Але,
тiкаючи, вона бодай час вiд часу мусила наближатися до стiн,  за-
лишати бiля них слiди. I Ван Лун тодi помiтив би їх: адже  ж  вiн
дуже добре бачив вiдбитки своїх нiг на  пухкому  грунтi.  Одне  з
двох: або тварина була такою великою i широкою, що буквально про-
тискувалася в пiдземному ходi  i  справдi  стирала  своїм  важким
тiлом всi слiди на грунтi i навiть на  стiнах,  або...  або  вона
наздогнала таки дiвчину, схопила її i потягла з  собою.  I  знову
Ван Лун зусиллям волi вiдiгнав вiд себе це сумне припущення.
    Хiд здавався безконечний. Уже двiчi Ван Лун поглядав  на  го-
динник. Подорож пiд поверхнею Венери тривала понад годину,  проте
виявити нiчого нового не пощастило.
    Тi самi стiни i склепiння з пухкого грунту, що  осипався  вiд
найменшого дотику; у них повкраплюванi у великiй кiлькостi свiтнi
камiнцi. Таке саме корiння дерев, що переплiтається iнодi в прим-
хливе мереживо. I нiяких слiдiв, крiм  тих  якi  залишила  гiган-
тська тварина, що недавно повзла пiдземним ходом туди ж, куди йде
Ван Лун. Двiчi йому траплялися розгалуження, i щоразу  мандрiвник
обирав той хiд, яким ранiше проплазувала тварина:  на  превеликий
жаль Ван Луна, в жодному з розгалужень йому не пощастило  помiти-
ти слiдiв дiвчини...
    Раптом Ван Лун зупинився i прислухався. Його увагу  приверну-
ли неяснi, тихi звуки. Немов хтось далеко пересипав грунт  безпе-
рервною шиплячою цiвкою. Ось упало кiлька каменiв, вони покотили-
ся, вдаряючись один об один. Кожен звук окремо був  би  дивним  i
незрозумiлим, але, доповнюючись взаємно, всi вони разом  малювали
в уявi Ван Луна цiлком певну картину. Ван Лун мiркував:
    "Гадаю, по норi десь попереду мене повзе невiдома iстота.  Це
не та величезна тварина, яка прийшла ранiше, бо повзе  вона  дуже
тихо й обережно. Невiдомо, куди вона рухається, вiд  мене  чи  до
мене: звуки чомусь не слабiшають, проте й не  посилюються.  Втiм,
не може ж вона повзти, лишаючись на одному мiсцi? I все  ж  таки,
судячи по звуках, так воно й виходить. Дивно..."
    Ван Лун вимкнув прожектор i, користуючись  тiльки  слабеньким
освiтленням, яке створювали загадковi свiтнi камiнцi, ще  обереж-
нiше вирушив уперед, тримаючи  гвинтiвку  напоготовi.  Мандрiвник
наче забув одразу про свою звичну манеру ходити швидкими розмiре-
ними кроками. Вiн повiльно пробирався  бiля  стiни,  затримуючись
перед кожним поворотом i пильно вдивляючись у  темряву.  Втiм,  у
такiй пильностi не було нiчого дивного: Ван Лун зобов'язаний  був
знайти i врятувати Галю Рижко - i тому йому доводилося бути  гра-
нично обережним i не припускати непотрiбного риску.
    Крок за кроком вiн просувався вперед. Загадковi звуки все так
само не зникали, але  й  не  посилювалися,  вони  стали,  мабуть,
тiльки значно яснiшi i  виразнiшi,  бо  мандрiвник,  безсумнiвно,
пiдiйшов до мiсця їх виникнення. Незрозумiла  тварина  i  справдi
немовби лишалася на одному мiсцi - та й характер звукiв, якi  во-
на видавала, не змiнювався. Ось ще раз чути, як упали i покотили-
ся кiлька каменiв. I знову пересипається земля... Та що ж це таке?
    Ще один поворот пiдземного ходу - i Ван Лун, нарештi, помiтив
попереду якесь велике тiло, що перетинало тунель. Вiн  зупинився.
Вказiвний палець його правої руки  легко  торкався  спуска  гвин-
тiвки. Примруженi очi вивчали iстоту холодним спокiйним поглядом.
    її округле темне тiло безнастанно ворушилося. Вже здаля  мож-
на було розрiзнити на ньому окремi опуклi кiльця, якi  створювали
враження темних i свiтлих поперечних смуг. Цi смуги  зближувалися
i вiддалялися, безперервно рухаючись. Все тiло було схоже на  об-
рубок грубезної колоди, вкопаної в стiни поперек пiдземного ходу.
Проте цей обрубок весь час рухався, вiн був живий,  вiн  невтомно
вiбрував своїми темними i свiтлими кiльцями. I вiд цього руху  зi
стiни тунелю зривалися i падали дрiбнi i великi каменi,  осипався
грунт.
    Погляд Ван Луна не вiдривався вiд дивної iстоти. Що вона  ро-
бить? Що то за дивовижне положення -  впоперек  пiдземного  ходу?
Мандрiвник ступив ще кiлька крокiв, трохи наближаючись  до  живої
загадки. Тепер йому здавалося, що свiтлi i темнi кiльця висували-
ся одне слiдом за одним з правої стiни тунелю i так само повiльно
входили в лiву стiну. Втiм, може, це тiльки своєрiдна iлюзiя?
    Проте мандрiвник помiтив на боцi незрозумiлої iстоти невелич-
ку чорну пляму. Та пляма повiльно просувалася справа налiво.  Ось
вона пiдiйшла до лiвої стiни, мов торкнулася її - i зникла,  схо-
валася в стiнi. Вп ходить, не iлюзiя, не омана зору! Ван Лун  ба-
чив перед собою лише частину довгої, немов гiгантська змiя, iсто-
ти, що переповзала тунель, вилiзаючи з одної його стiни i зникаю-
чи в другiй. Кiльчасте тiло було дуже довге, кiльця з'являлися  i
зникали, з'являлися i зникали, але тунель все ще був перегородже-
ний.
    Ван Лун опустив дуло гвинтiвки i ввiмкнув прожектор.  Слiпуче
бiле свiтло залляло дивовижну iстоту, а точнiше - ту її  частину,
яка цiєї  митi  проповзала  крiзь  тунель.  Ось  вони,  поперечнi
кiльця, їх тепер виразно видно, вони темнi на  червонувато-корич-
невому тлi цiлого тiла. Але темнi не вони самi.
    Очевидно, нiякої небезпеки ця змiевидна iстота не являла,  до
неї можна було пiдiйти  ближче.  Ван  Лун  зацiкавлено  розглядав
зблизька те, що здавалося таким загадковим здаля.
    М'яке напiвпрозоре, червонуватого забарвлення тiло. Воно без-
настанно пульсувало, пересуваючись, з помiтними зусиллями  пiдтя-
гало свої кiльця. А всерединi того тiла,  у  зворотному  напрямi,
рухалася якась темна маса. Чи нi, та маса не рухалася,  вона  не-
мовби лишилася на тому самому мiсцi, а напiвпрозоре тiло  пересу-
валося по нiй, нiби сковзалося уздовж темного  стержня,  на  який
було натягнуте.
    Ван Лун торкнувся дулом гвинтiвки до одного  з  кiлець.  Воно
здригнулося, червонуватим тiлом  пробiгла  пульсуюча  хвиля  -  i
кiльця одне за одним почали хуткiше, квапливiше з'являтися з пра-
вої стiни i зникати в лiвiй. Ван Лун вiдступив на крок, мiркуючи.
    Справдi, фауна Венери щогодини пiдносила мандрiвникам новi  й
новi несподiванки, нерозв'язанi загадки.  Досi  їм  не  пощастило
здибати жодної тварини, вид якої можна було б одразу i  безпомил-
ково визначити. Комахи i павуки не беруться до уваги, хоча вони i
набули на Венерi незвичних,  фантасмагоричних  форм.  А  крупнiшi
тварини, цi потвори з вусами-щупальцями, шаблевидними щелепами...
всi вони явно не мали нiякого вiдношення до фауни земного юрсько-
го перiоду. Тепер ось  iще  ця  жива  напiвпрозора  колода  з  її
кiльчастим пульсуючим безконечним тiлом  -  завдовжки,  очевидно,
десятки метрiв - адже ж їй не видно нi кiнця нi краю,  вона  тяг-
неться справа налiво ось уже скiльки часу!
    I раптом Ван Лун задоволене присвиснув. Вiн збагнув, що це за
iстота! Легким дотиком вiн ще раз  торкнувся  червонуватого  тiла
стволом гвинтiвки. I знову вздовж нього пробiгла неспокiйна  хви-
ля, кiльця почали рухатися швидше, iстота наче намагалася  ухили-
тися вiд дотику. Ван Лун усмiхнувся: неймовiрно, але це було  са-
ме так, немає нiяких сумнiвiв.
    -  Знаю, хто  ти,-  сказав  вiн,  звертаючись  до  безмовного
вiбруючого тiла,- i власний голос здався йому хрипким i неприрод-
ним вiд збудження.- Ти, втiм, черв'як. Ти - дощовик, ось хто  ти!
I тiкай геть з дороги, менi не до тебе!
    Ван Лун з силою вдарив червонувате тiло прикладом  гвинтiвки.
I воно поспiшило, заквапилося ще бiльше; кiльця,  скорочуючись  i
розправляючись, сковзалися вiд стiни до стiни дедалi швидше, нiби
намагаючись якнайскорiше сховатися в грунтi.
    -  Та лiзь, лiзь, не заважай менi,- пробурмотiв Ван Лун,-  не
затримуй. Дощовик... скiльки часу вiн ще буде загороджувати  менi
путь?
    Гiгантське червонувате тiло, здавалося, було й справдi безко-
нечним. А головне - воно перегороджувало мандрiвниковi дальшу до-
рогу, помiж ним i  склепiнням  лишалося  не  бiльше  як  пiвметра
вiльного простору. Треба було щось робити.
    Ван Лун вiдступив ще трохи  назад,  скинув  гвинтiвку  i,  не
прицiлюючись, натиснув спуск. Короткий звук пострiлу  розтанув  у
повiтрi, поглинутий вологим грунтом. Куля пронизала  тiло  гiган-
тського дощовика. Проте  на  ньому  залишилася  малесенька  темна
крапка - i це було все, всi наслiдки пострiлу. Ван Лун  спантели-
чено поглянув на гвинтiвку.
    "Може, я помилився? - подумав вiн.- Може, це була не  розрив-
на куля?"
    Вiн перевiрив магазин. Нi, вiн був заряджений розривними  ку-
лями. Що ж трапилося? Чому куля не розiрвалася, а пронизала  тiло
дощовика, не завдавши йому нiякiсiнької шкоди?..  Ах,  так,  зро-
зумiло,- i як вiн не передбачив цього заздалегiдь? Куля  не  зус-
трiла  достатнього  опору,  вона  пройшла  нiби   крiзь    рiдкий
холодець...
    Ван Лун вiдчув, як у ньому скипає лють. Йому треба поспiшати,
кожна хвилина затримки може коштувати Галi  Рижко  життя,  а  вiн
змушений стояти тут i чекати, доки пiде з його дороги ця мiзерна,
хоча й величезна iстота! Розрубати її, чи що, знищити? Рука  ман-
дрiвника вже потягнулася до рукоятки короткого кинджала, який, як
i завжди, висiв на поясi скафандра. Але Ван Лун роздумав:
    "Я можу розрубати дощовика пополам. Але це ж -  черв'як!  Все
одно його тiло не спиниться, буде й далi виповзати  з  стiни,  ще
бiльше загороджуючи шлях. Нi, рубати не можна!"
    Лишався тiльки один вихiд - перелiзти через  пульсуюче  тiло,
протиснутися мiж ним i склепiнням  тунелю.  Ван  Лун  розбiгся  i
стрибнув. Його руки охопили  кругле  м'яке  тiло,  яке  здавалося
слизьким i непiддатливим. Працюючи руками i ногами, Ван Лун  вид-
ряпувався на спину дощовику, який напружено сiпався пiд ним,  не-
мов намагаючись скинути мандрiвника з себе.
    Але Ван Лун уже сидiв на ньому верхи. Ще мить - i вiн  легко,
пружно зiскочив з другого боку, протиснувшись пiд склепiнням  ту-
нелю. Не оглядаючись, Ван Лун швидко пiшов уперед: йому  довелося
витратити тут надто багато часу.
    I майже одразу новi звуки,  значно  гучнiшi  i  загрозливiшi,
оволодiли його увагою. Здаля долинало густе ревiння, хрипке й лю-
те. Йому вiдповiдали верескливi, гавкаючi голоси, немовби збудже-
но скавчали дитинчата. Ван Лун рвонувся вперед. Ревiння посилюва-
лося. Так мiг ревiти тiльки великий розлючений звiр, нападаючи на
ворога.
    -  Мерщiй, мерщiй! - пiдганяв себе Ван Лун.- Проклятий  дощо-
вик! Затримав як... мерщiй, мерщiй!
    Удалинi пролунав пострiл. Йому вiдповiла луна. Виходить,  Га-
ля стрiляє не в пiдземному  ходi?..  Ревiння  стало  ще  гучнiше,
лютiше. Ван Лун мчав тунелем, який зробив ще один поворот i  нес-
подiвано обiрвався. Перед мандрiвником вiдкрилася величезна  тем-
на печера. Промiння його прожектора потонуло в її темнiй глибинi.
Де ж Галя?
    Один за одним пролунало ще кiлька пострiлiв.  Потiм  пострiли
злилися в коротку автоматну чергу. Її вкрило все те саме розлюче-
не хрипке ревiння.
    I потiм Ван Лун почув глухий стогiн. Це стогнала Галя  Рижко,
то був її голос! Ван Лун уже вбiгав у печеру, яка чорним  провал-
лям лежала значно нижче вiд пiдземного ходу. Наче у вiдповiдь  на
стогiн дiвчини, величезна печера наповнилася мiнливим,  хвилястим
блакитнуватим свiтлом. Промiння прожектора Ван Луна вихоплювало з
тремтливого присмерку окремi скелi, купи грунту, якихось  тварин,
що вовтузилися посерединi печери. I нарештi Ван Лун  побачив  те,
що шукав.
    Метрiв за п'ятнадцять-двадцять вiд нього, внизу,  бiля  стiни
печери, за плескатою скелею лежала людина в скафандрi. Вона  без-
сило опустила голову в прозорому шоломi  на  руки,  поряд  лежала
гвинтiвка. Людина в скафандрi була нерухома, наче мертва. Галя!
    I вздовж тiєї самої стiни  до  дiвчини  пiдповзала  величезна
потвора. Довгi тонкi вусашупальцi звивалися в повiтрi над  Галею.
Ось тварина пiдняла передню лапу, вкриту гострими зубцями,  схожу
на велетенську гребiнку.
    Щупальце торкнулося нерухомої  постатi  в  скафандрi.  Широка
гребеневидна лапа блискавично замахнулася  над  прозорим  шоломом
дiвчини...


        РОЗДIЛ СЬОМИЙ,

    де розповiдається,  як академiк  Риндiн  i
    Вадим  Сокiл  випускали  за  хмари  Венери
    зонд-антену для встановлення  радiозв'язку
    з Землею,  а також про напад на мандрiвни-
    кiв хижого павука.

    Микола Петрович Риндiн вiдiрвався, нарештi, вiд складного ри-
сунка, який вiн довго i старанно  викреслював  на  паперi.  Вадим
Сокiл, що уважно стежив за рухами руки Риндiна, запитально погля-
нув на академiка.
    -  Отож,- нерiшуче промовив вiн,- виходить, що...
    Риндiн перевiв погляд на нього, потiм поглянув iще раз на ри-
сунок. I тiльки пiсля того повiльно вiдповiв:
    -  Нiчого втiшного поки не виходить, дорогий  Вадиме.  Нiчого
втiшного!
    Вiн неуважно провiв олiвцем по краю паперу кiлька широких ри-
сочок, мов пробуючи графiт. I продовжував, нiби пiдкреслюючи  та-
кими самими штрихами кожне своє слово:
    -  Висновки ось якi. Дiйсно, астроплан мав ранiше  положення,
при якому  зворотний  старт  був  можливий.  Трудний,  рискований
старт, але можливий. Галя...- вiн стримав  мимовiльне  зiтхання.-
Галя подала правильну iдею. Вона  дуже  кмiтлива,  мила  дiвчина!
Поштовх, певна рiч, був би дуже мiцний,  заперечувати  не  можна.
Проте ми пiшли б на нього, бо iншого виходу не  лишалося.  Кiлька
добрячих вибухiв з усiх трьох двигунiв - i астроплан,  рвонувшись
уперед, вилетiв би з мiжгiр'я. Ну, а там ми вже думали  б  i  про
те, щоб установити правильний курс i лягти на нього. Все це  було
можливим - аж до вiзиту вусатої потвори, яка чомусь вирiшила  по-
бавитися з астропланом...
    Пiд ударами її важких лап наш корабель змiнив своє положення.
Змiнив кардинально. Тепер вгору задерлася корма, а носова  части-
на, навпаки, встромилася в грунт. Сопла двигунiв дивляться в  не-
бо. Робити вибухи - значить застрягнути ще бiльше. Тепер  зворот-
ний старт неможливий,- в усякому разi до того часу, як нам  удас-
ться змiнити положення корабля. I от, всi мої  спроби  вжити  за-
ходiв для цього, як бачите, лишаються безуспiшними.-  Вiн  указав
на свiй рисунок.-Як змiнити положення астроплана?..
    Змiнити положення астроплана! I Сокiл, i  Риндiн  чудово  ро-
зумiли, що зсунути з мiсця  багатотонний  мiжпланетний  корабель,
опустити його корму i пiдняти носову частину можна тiльки за  до-
помогою потужного пiдйомного механiзму. А його на кораблi не  бу-
ло. Такi допомiжнi пристрої, хоч i не дуже складнi, але потужнi,-
їх, очевидно, треба було б спорудити самим.  Але  як,  з  чого?..
Наявнi на астропланi домкрати були надто слабкими для такої  опе-
рацiї... Де ж вихiд?..
    -  Звичайно, нашi розмови - це тiльки припущення,-  вiв  далi
задумливо Риндiн.- Про зворотний шлях нам думати рано. Поки ми ще
нiчого не знайшли на Венерi... якщо не загубили. Так, друже  мiй,
треба тверезо дивитися на речi.
    Сокiл схилив голову i нiчого не вiдповiв. Риндiн розумiв,  як
важко його молодому товаришевi. Можливо, його вiдверне  вiд  сум-
них думок жарт? I Микола Петрович заговорив знову:
    -  Кожен день приносить нам стiльки несподiванок, любий Вади-
ме, що перед нами раптово можуть вiдкритися новi  можливостi.  От
уявiть собi, що наш вусатий знайомець, ця сама величезна потвора,
знову повернеться сюди. Припустiмо, що астроплан справив  на  неї
незабутнє враження. Тварина знову вирiшить побавитися - i в  про-
цесi своєї розваги так штовхне корабель, що вiн знову стане в та-
ке саме положення, як i ранiше. Уявляєте собi? I тодi ми  зможемо
без особливих перешкод вилетiти назад. Як  вам  подобається  така
перспектива?
    Втiм, Сокiл, як i ранiше, не вiдповiдав. Вiн  сидiв  навпроти
Миколи Петровича, пригнiчений i похмурий,- такий, яким  був  весь
цей час, з того моменту, як Ван Лун пiшов на розшуки Галi  Рижко.
Риндiн бачив, як Сокiл безнадiйно куйовдить своє кучеряве  волос-
ся, як вiн знiмає i в котрий раз протирає  окуляри,  думаючи  про
одне й те ж саме - про долю Галини.
    -  Послухайте мене, Вадиме,- серйозно промовив Риндiн.- Я ро-
зумiю, в чому рiч. Розумiю, що вам важко. Але ж i я також  повний
тривоги за Галю. Втiм, хiба ж ми допоможемо справi,  якщо  будемо
сидiти i роз'ятрювати себе? Ви поводитеся неправильно, друже мiй!
Треба намагатися вiдвертати увагу  вiд  цього,  зайнятися  чимсь,
зрозумiйте! Ми зробили все, що могли. Ван Лун вирушив на розшуки.
Ви чули, вiн спустився до цього пiдземного ходу. Нiхто з  нас  не
може бути бiльш корисним зараз у розшуках Галi, нiж Ван. Так, ду-
же погано, що ми не можемо далi чути його: мабуть, грубезний  шар
грунту гасить радiосигнали. Що вдiєш? Отож, нам лишається  тiльки
чекати i тримати себе в руках.
    -  Чекати! Тримати себе в руках! - глухо повторив Сокiл.  Вiн
пiдвiв голову i подивився на Риндiна очима, якi дивно виблискува-
ли. Його голос тремтiв i уривався вiд хвилювання.- Чекати! Трима-
ти себе в руках! Миколо Петровичу, не можу я!  Якби  ви  знали...
Скiльки разiв я вже проклинав себе за те, що тодi,  одразу  пiсля
того, як побачив, що вона впала i покотилася пiд укiс, не  кинув-
ся слiдом за нею i не допомiг їй... Адже ж тодi нiчого б не  тра-
пилося, все було б гаразд!..
    -  Проте цими розмовами справi не допоможеш, Вадиме!
    -  Я знаю, я все розумiю, Миколо Петровичу. Але не можу  поз-
бутися цих думок! Ви кажете, що сповненi тривоги  за  Галю.  Але,
мабуть, не так, як я! Миколо Петровичу, ви знаєте, що я  не  можу
нiчого приховувати вiд вас, я надто поважаю вас, ваш свiтлий  ро-
зум. I зараз я також мушу сказати вам щиро, Миколо Петровичу, ад-
же ж я люблю Галю!
    -  Знаю, Вадиме,- тихо й лагiдно  озвався  Риндiн.-  I  вона,
менi здається, теж...
    -  Не знаю, нiчого не знаю! - палко перебив  його  Сокiл.-  Я
нiколи не запитував її про це, i сам також не говорив їй, що люб-
лю. Не вмiю говорити про таке! Але люблю давно,-  з  того  самого
часу, як уперше побачив її, почув її голос i  одразу  вiдчув,  що
для мене вона єдина дiвчина на цiлiй землi. I  часом  менi  важко
було думати про те, що я полечу з вами, а  вона  лишиться...  Ма-
буть, тому я й говорив їй про те, як хотiв би,  щоб  i  вона  по-
летiла з нами... Я жартував тодi, звичайно, i нiколи й  на  думцi
не мав, не мiг навiть уявити собi, що Галя зробить так,  адже  ви
вiрите менi, Миколо Петровичу?
    -  Вiрю, звiсно, вiрю, Вадиме.
    -  Ну, а потiм... коли вона з'явилася в астропланi, менi  бу-
ло i радiсно, i важко. Радiсно,- адже ж  вона  була  з  нами,  зi
мною. Важко,- адже ж я розумiв, що  попереду  багато  небезпек...
нi, не тiльки це! Я зрозумiв, що не матиму тепер  права  говорити
Галi про те, що люблю її, i не дозволяв собi  навiть  думати  про
таке. I нiкому не казав, приховував од усiх... i вiд вас теж...
    Риндiн стримав усмiшку: так, Вадим приховував, правда.  Проте
хiба можна приховати глибоке, мiцне почуття, яке прозирає з усьо-
го? Наївний Вадим, вiн певен, що нiхто не помiчав цього!..
    -  Я розумiв вiдповiдальнiсть, яка лежала на менi,  як  i  на
всiх нас,- пристрасно вiв далi Сокiл.- Вiдповiдальнiсть i  святий
обов'язок перед Батькiвщиною, якiй ми мусили вiддати всi свої си-
ли, всi знання. Я не мав права думати про любов. I не  мав  права
користуватися з того, що був єдиним близьким знайомим Галi  серед
нас. Це було б нечесно, я не мiг так, ви розумiєте, Миколо Петро-
вичу? I я мiцно тримав себе в руках. Жодного слова про любов я не
сказав Галi з того часу, як побачив її в астропланi... навiть  iз
тих небагатьох, якi наважувався говорити їй на Землi, ранiше.  Це
було трудно, але iнакше я не мiг. А тепер... тепер, коли  вона  в
такiй небезпецi... якщо вона ще жива... я теж не можу... не  можу
заспокоїтися, не можу! Адже ж я люблю Галю, Миколо Петровичу,-  з
одчаєм вигукнув Сокiл.
    Риндiн поклав йому на плече руку: Вадимовi треба  було  допо-
могти, заспокоїти його.
    -   Я все розумiю, любий Вадиме,- сказав Риндiн тихо й  пере-
конливо.- Те, що ви розповiли, не такий вже секрет для мене. Так,
так, не дивуйтеся! Я давно вже помiтив те,  що  ви  почуваєте  до
Галi. I схвалював вашу стриманiсть. Та  iнакше  й  бути  не  мог-
ло,-пiдкреслив вiн упевнено.- Я знаю вас, Вадиме. Ви хороша, чес-
на людина - i за це я люблю вас так само, як поважаю за  ваш  та-
лант ученого  i  дослiдника.  I  Галю  я  полюбив  за  час  нашої
подорожi. Слово честi, я був навiть радий, що вона опинилася  ра-
зом з нами, хоча її поява i мала дещо, гм, своє- рiдний характер.
I знаєте що, Вадиме? Ми ще погуляємо  на  вашому  весiллi,  друже
мiй! Ви вiрите менi?
    -  Так, Миколо Петровичу, завжди, всiєю душею, ви  знаєте  це
без моїх слiв!
    -  Так от, заявляю вам твердо: я певен, що Ван Лун через дея-
кий час приведе до нас сюди вашу Галю, живу, неушкоджену i таку ж
точнiсiнько життєрадiсну, як i ранiше. I  вона  обов'язково  роз-
повiсть нам про якiсь свої вiдкриття, зробленi нею в той час, ко-
ли ми отак турбувалися про неї. I вам, друже мiй, доведеться зно-
ву приховувати вiд неї вашi почуття, якщо зможете, певна  рiч.  А
пiсля повернення  на  Землю  вам  доведеться  запросити  мене  на
весiлля, нiчого не поробиш, Вадиме, цього я також певен!
    -  Ви втiшаєте мене, Миколо Петровичу.  Але  ж  ви  не  маєте
пiдстав для такої певностi. Ви не знаєте, що саме думає Галя... i
як вона поставиться, коли раптом довiда-
ється, що я...
    Риндiн голосно розсмiявся:
    - Ну, Вадиме, я бачу, що все в порядку! У вас лишилися тiльки
однi сумнiви - вiдносно того, як саме вiдповiсть вам Галя. А  що-
до її благополучного повернення з Ван Луном - ви  вже  погодилися
зi мною. Не вiдмовляйтеся, не сперечайтеся: ви знаєте,  що  я  не
люблю, коли менi заперечують без достатнiх пiдстав.
    - Миколо Петровичу, та я...
    - Мовчiть, мовчiть! I давайте зразу ж  таки  обговоримо  одну
рiч, яка спала менi на думку. Вадиме  Сергiйовичу,  ви  прекрасно
розумiєте, як потрiбний нам зв'язок з Землею! Пам'ятаєте, ще  за-
довго до старту ми мiркували: чи зможе Земля зв'язуватися з  нами
на Венерi по радiо? Професор Власов - пригадуєте?  -  висловлював
побоювання, що ми можемо опинитися на тiй половинi  Венери,  яка,
сказати б, вiдвернута вiд Землi. Зрозумiло, це в  тому  разi,  як
вiн казав, коли перiод обертання Венери навколо
її осi дуже довгочасний. А ви й тодi йому заперечували...
    -  Так, бо за всiх умов Венера не може бути  завжди  обернена
до Землi тiльки одним боком,- пiдтвердив Сокiл.- В своєму русi по
орбiтi вона...
    -  От-от! - пiдхопив жваво Риндiн.- Навiть у цьому  разi  по-
боювання Власова були надто песимiстичними. Природно, у тi перiо-
ди, коли той бiк Венери, на якому перебуваємо ми, дивиться в нап-
рямi, протилежному Землi,- ми не можемо анi чути Землю, анi  самi
подавати їй сигнали. Радiоiмпульси поглинатимуться масою планети.
Це так. Але ж ми тепер знаємо, що перiод обертання  Венери  майже
цiлком такий самий, як  i  Землi.  Одна  доба,  всього-на-всього.
Отже, Венера кожної доби певний час обернена до Землi,  саме  тим
боком, на якому перебуває- мо ми. А звiдси один висновок...
    -  Зв'язок з Землею можливий, ви маєте цiлковиту рацiю, Мико-
ло Петровичу,- закiнчив за нього вже зацiкавлений Вадим Сокiл.
    -  I я так гадаю. Передавач наш усе ще несправний, ми не  мо-
жемо користуватися ним, доки не полагодимо. В наших силах подава-
ти за його допомогою тiльки отi умовнi хрипкi сигнали,  якими  ми
вiдповiдали Ван Луну. Проте приймати  радiопередачi  з  Землi  ми
могли б, це в наших силах. Чому ж ми їх не чуємо? Адже ж пробува-
ли робити це вже не раз.
    -  А й правда, чому? - замислився Сокiл.-  Може  статися,  ми
пробували приймати саме тодi, коли Земля  була  схована  вiд  нас
цiлою товщею Венери?
    -  Нi, ми пробували в рiзний час, i завжди, на жаль, марно. А
це, мабуть, тому, що ми намагаємося приймати на нашу звичайну ма-
леньку антену. Цього не досить, вона надто малочутлива для  слаб-
ких  радiоiмпульсiв,  якi  можуть  дiйти  до  неї  на  величезнiй
вiдстанi, що вiддiляє нас вiд Землi. Крiм  того,  на  послабленнi
сигналiв може позначитися ще й вiдомий нам ворог, те ж саме  кос-
мiчне промiння.
    -  Якщо це так, Миколо Петровичу,- заговорив  уже  захоплений
якоюсь думкою Сокiл,- то ми  маємо  добрий  засiб  посилити  чут-
ливiсть нашого приймача. Наш радiозонд...
    -  Саме про це я й подумав, Вадиме. Радий,  що  нашi  погляди
збiглися. I тому я хочу зараз-таки, не вiдкладаючи, привести зонд
у дiю... якщо ви не заперечує- те, га?
    -   Звичайно, Миколо Петровичу, це страшенно цiкаво!  I  рап-
том ми почнемо регулярно приймати сигнали Землi!
    -   Певен цього, друже мiй. Отже, до дiла.  Я  беру  на  себе
зонд, ви - трос i водневу установку. Залазьте в скафандр.
    -А ви як же, Миколо Петровичу?  -  вагаючись  спитав  Сокiл.-
Хiба ж ви маєте на увазi вийти з астроплана без скафандра?  Диха-
ти вуглекислотою?
    -  Не перебiльшуйте, мiй друже! Будь ласка, не хвилюйтеся,  я
знаю, що роблю. Навiть при тих п'ятнадцяти процентах  вуглекисло-
ти в атмосферi я вiльно i без будьякої шкоди  для  здоров'я  можу
провести зовнi хвилин принаймнi десять. Ну, буду трохи  глибше  й
важче дихати, тiльки й того. Почнемо роботу разом, адже  ви  самi
не впорає-  теся.  А  коли  закрiпимо  трос  i  зонд  наповниться
воднем,- я повернуся в астроплан, а ви закiнчите справу.  Одягай-
те скафандр, Вадиме! Шкода лише, що я не зможу вас чути. Ви буде-
те чути мене, а я вас - нi. Ну, нiчого, як-небудь  порозумiємося.
Одягайтеся!
    - А якщо нападуть якiсь хижi комахи? - висловив ще  одне  по-
боювання Сокiл.
    -  Цього не трапиться. Ми знаємо, що вони нападають тiльки  в
тiнi, з зараз - свiтлий день. Та не гайте часу, одягайтеся ж!
    Сокiл не пробував заперечувати  далi.  Якщо  Микола  Петрович
вирiшив, треба було виконувати. I вiн слухняно влiз  у  скафандр,
закрiпив шолом i вирушив з каюти, щоб узяти пристрiй  для  напов-
нення зонда воднем.
    Риндiн провiв Сокола до дверей каюти i напутив його,  поплес-
куючи по плечу скафандра:
    -  Я вийду слiдом за вами, Вадимо. Готуйтеся поки що.  Та  не
забувайте прислухатися до моїх слiв, пам'ятайте, що я не можу вас
почути.
    Залишившись на самотi, Микола Петрович полегшено зiтхнув. Ду-
же добре, що Сокiл, нарештi, висловився, вилив те, що зiбралося в
нього на душi. I дуже добре також, що Риндiну спало на думку зай-
нятися радiозондом, вдалося зацiкавити  Вадима.  Тепер  найголов-
нiше - не дати йому можливостi знову поринути у важкi  думки  про
Галю, не залишати його самого, примушувати працювати, дiяти.  То-
му Микола Петрович i вирiшив вийти разом з ним, хоча в цьому i не
було великої потреби, Сокiл упорався б i сам з запуском зонда.
    Ех, коли б сам Микола Петрович був певен у щасливому,  благо-
получному поверненнi дiвчини, як доводив вiн Соколу! Але мiркува-
ти про це зараз було нiколи, треба виходити, Вадим надто  знерво-
ваний.
    Риндiн зайшов до кладової, взяв оболонку зонда, що  лежала  в
запобiжному конвертi, котушку з найтоншим капроновим  тросом,  до
якого була вплетена ще тонша мiдна жилка. Вона  здавалася  просто
павутинкою, ця тонесенька дротинка! Далi вiн захопив ще  невелич-
кий причiпний пристрiй зонда i вийшов слiдом за Вадимом.
    Вiн пройшов шлюзовим люком назовнi-i мимоволi зупинився  бiля
драбинки, що вела вниз, на грунт. Яке чудове,  напоєне  пахощами,
незнайомими ароматами повiтря! Вологе, тепле -  трудно  повiрити,
що воно приховує в собi грiзну небезпеку, що воно, по  сутi,  от-
руєне надмiром вуглекислоти. А  ландшафт!  Надзвичайне  багатство
небачених оранжево-червоних барв i вiдтiнкiв, чудесна пишна  рос-
линнiсть, мальовничi густi заростi... так, але  i  в  них,  як  у
повiтрi Венери, як у всьому цьому сповненому несподiванок  свiтi,
також таяться, пiдступно пiдстерiгають мандрiвникiв  незнанi  не-
безпеки!..
    Свiжий вiтерець ворушив його сиве волосся, трохи пiдiймав по-
ли легкого пiджака. Нi, все ж таки неймовiрно  красивi  ландшафти
Венери, особливо отi заростi папоротi й цикадей, що розляглися по
схилах мiжгiр'я! Проте дихати таки важкувато, доводиться весь час
робити глибокi вдихи i видихи: повiтря здається разом i густим, i
щiльним, i дивно порожнiм. Бракує кисню!
    Риндiн зiйшов униз, до Сокола, який встиг уже вбити  в  грунт
мiцнi металевi кiлки i поставив бiля них балон iз стисненим  вод-
нем.
    -  Починаймо, Вадиме,- бадьоро окликнув його Микола Петрович,
складаючи свiй вантаж.
    Вiн акуратно розправив з допомогою Сокола i розклав на грунтi
дуже мiцну оболонку кулi-зонда, вийняту з  запобiжного  конверта,
з'єднав її шлангом з балоном. Потiм вони прикрiпили  до  оболонки
зонда причiпний пристрiй, який замкнувся пряжками, i кiнець  кап-
ронового троса.
    -   Редуктор включили, Вадиме? Це добре,  перевiрте  ще,  щоб
водень, виходячи пiд великим тиском, не пошкодив оболонку.
    Другий кiнець капронового троса, виведений з котушки назовнi,
був укрiплений на iзоляторах стяжки, яка зв'язувала вбитi в грунт
кiлки.
    -   Включайте балон!
    Почулося легке шипiння. Водень виходив з балона  пiд  сильним
тиском, що його гасив редуктор, i поступово  наповнював  оболонку
кулi-зонда. Вона наче жива заворушилася на грунтi i почала розду-
ватися. Спочатку це було щось безформне, схоже на плескатий i ши-
рокий розкинутий на грунтi гриб.  Потiм  шляпка  гриба  зросла  i
пiднялася над грунтом. А тодi вже оболонка почала набувати  форми
кулi.
    Звичайно, радiозондом цей дотепний прилад називали тiльки  за
звичкою, бо вiн був далекий родич,  праправнук  куль-радiозондiв,
яких випускали у верхнi шари атмосфери Землi  ще  в  сорокових  i
п'ятдесятих  роках  нашого  сторiччя.  Тi  зонди  являли    собою
пристрої, якi вiльно плавали в повiтрi  i  пiдiймалися  на  трид-
цять-сорок кiлометрiв. Вони автоматично передавали вниз по  радiо
данi про температуру, розрiдженiсть повiтря i рух горiшнiх  шарiв
земної атмосфери. За цим основним зразком був  сконструйований  i
зонд астроплана "Венера-1", але з iншими завданнями i  особливос-
тями.
    Наповнений воднем, зонд легко пiдiймався на  висоту  в  двад-
цять кiлометрiв, але лишався з'єднаним з поверхнею Венери найтон-
шим капроновим тросом. Цей трос, незважаючи на вплетену до  нього
мiдну павутинку-жилку, важив мiзерно мало. Проте вiн не  дозволяв
зонду пiти вище i разом з тим служив надiйною антеною, яка  лови-
ла радiоiмпульси в горiшнiх шарах атмосфери i передавала їх униз,
до чутливого приймача астроплана. Природно,  слабкi  iмпульси  не
могли пошкодити павутинну мiцну жилку. астроплана. Це займе всьо-
го кiлька хвилин, а тодi вже повернемося. Пройдемо  швиденько  до
корми!
    Сокiл стурбовано похитав головою, але пiдкорився.
    Вони йшли поряд - Вадим Сокiл у непроникному скафандрi,  який
закiнчувався зверху прозорим цилiндричним шоломом, i в  тому  шо-
ломi було напрочуд ясно видно його голову, i  академiк  Риндiн  у
своєму звичайному сiрому пiджаку i довгих брюках, без  шапки,  iз
схвильованим вiд незвичних вражень обличчям. Та й сказати тiльки,
вiн був першою людиною, яка дихала на повнi груди, хоча  й  трохи
утруднено, ароматним повiтрям Венери!
    Сокiл i Риндiн обiйшли навколо  астроплана.  Висновки  Миколи
Петровича були правильнi, на жаль. Корабель майже  занурився  но-
сом у скелястий грунт, пiдвiвши корму. Сопла дивилися пiд кутом у
небо. I неможливо було уявити собi зараз, яким  чином  мандрiвни-
кам пощастить вирiвняти астроплан.
    Вадим Сокiл уважно стежив за рухами Риндiна: вiн був  помiтно
занепокоєний. Минуло вже двадцять хвилин, а Микола  Петрович  усе
ще не виявляв намiру повертатися до астроплана. Проте Риндiн нiби
не помiчав занепокоєння свого супутника. Вiн пiдiйшов  ближче  до
корпусу корабля i погладив рукою глибокi подряпини на  супертита-
новiй його оболонцi:
    -  Якщо це не слiди ударiв об скелi,  Вадиме,  то  доводиться
визнати, що в тiєї тварини досить мiцнi пазури,- сказав вiн.-  Та
досить вам тривожно поглядати на мене! Зараз будемо  повертатися.
А що це за цiкава порода? Вiдбийте вашою киркою шматок для  зраз-
ка. В каютi роздивимося.
    Риндiн указував на велику скелю, яка  нависала  над  корпусом
астроплана. Мiж кораблем i скелею лишався тiльки вузький  прохiд.
Сокiл слухняно вдарив по краю скелi  киркою  i  пiдняв  з  грунту
скалку, що грала на зламi рiзнокольоровими блискiтками.
    -  Так,  цiкавий  зразок,-  повторив   Риндiн,    розглядаючи
скалку.- Не знаєте, що це таке, Вадиме, а? I  ще  кажуть,  що  ви
досвiдчений геолог! Ну, ховайте цей уламок, i ходiмо вже  до  ас-
троплана. Менi справдi стало важкувато. Стисло груди, руки поваж-
чали... нi, досить, повертаємося!
    I вiн рiшуче протиснувся мiж скелею  i  корпусом  астроплана.
Сокiл перечекав, доки Риндiн звiльнить прохiд, щоб iти слiдом  за
ним,- i почув вражений, майже зляканий вигук Миколи Петровича:
    -   Що це за чудисько? Вадиме, сюди!
    Сокiл кинувся в прохiд. Його  кирка,  зачепившись  за  виступ
скелi, впала, i геолог не встиг пiдiбрати її.  Вiн  глянув  туди,
куди дивився Риндiн, i також не стримався:
    -  Яка огидна iстота!
    На металевому щаблi, що вiв з грунту до  шлюзового  люка  ас-
троплана, сидiло невидане страховище, схоже на гiгантського паву-
ка. Воно було завбiльшки з велику  вiвцю.  Округле  кошлате  його
тiло було вкрите чорною жорсткою  шерстю,  крiзь  яку  проступали
бiлi й жовтi смуги. Скерована вперед кошлата голова страховища не
зводила з мандрiвникiв насторожених лютих очей. Щось  подiбне  на
два кривi дзьоби, що злилися в одну хижу пащу,  прикрашало  нижню
частину голови. Ця паща загрозливо ощерювалася, трохи  вiдкриваю-
чи свої зубчастi краї. Величезний чорний  павук  мiцно  сидiв  на
драбинцi, тримаючись за її перекладини п'ятьма парами кривих тов-
стих лап.  Так,  ця  iстота  була  павуком,  неймовiрно  великою,
страхiтливою подобою павука! Вiн  люто  дивився  на  людей.  Його
товстi лапи переступали з перекладини на перекладину.  Здавалося,
вiн першої-лiпшої митi готовий був кинутися на мандрiвникiв.
    -  Бридка iстота... i менi погано...- почув Сокiл голос  Рин-
дiна, слабiючий i уривчастий.
    Микола Петрович ледве знаходив у собi сили, щоб говорити. Вiн
задихався: отруєне вуглекислотою повiтря Венери, впливу якого вiн
довго не помiчав, тепер гостро давалося взнаки. Академiк хитався.
Його обличчя, перед тим розчервонiле, набуло зловiсного синювато-
го вiдтiнку. Сокiл розумiв: Риндiну  нема  чим  дихати,  вiн  от-
руюється вуглекислотою. Потрiбне хороше, багате  киснем  повiтря!
Проте що ж робити? Прокляття, знову винний вiн, Сокiл! Адже ж вiн
порушив сувору i обгрунтовану вимогу Ван Луна - i  вийшов  з  ас-
троплана, забувши взяти з собою зброю!.. Коли б у нього  був  бо-
дай пiстолет, не кажучи вже про гвинтiвку!
    Риндiн, напружуючи останнi сили, промовив:
    - Вадимо... женiть його геть... цього павука... проте обереж-
но... вiн може бути отруйний...
    Навiть у цю мить, задихаючись, Микола Петрович думав про  то-
вариша!
    Сокiл розгублено дивився на павука, який все ще сидiв нерухо-
мо на драбинцi, втупившись у людину в скафандрi, мов вивчаючи си-
ли противника. Але ось його кривi ноги напружилися i мiцнiше вче-
пилися в перекладини драбинки. Подвiйний дзьоб загрозливо  розту-
лився. Голова глибше втяглася в тулуб. Павук  приймав  свою  зас-
трашливу бойову позу, вирiшивши, мабуть, що перед ним якась  чер-
гова пожива, ще незнайома йому, але все-таки пожива.
    "Треба спробувати його налякати,- подумав Сокiл.- Адже ж  нам
тiльки й треба, щоб вiн покинув драбинку".
    Не зводячи очей з павука, щоб не бути  захопленим  зненацька,
бо страховище осьось могло само  кинутися  вперед,  Сокiл  ступив
крок назад, до проходу мiж скелею i корпусом астроплана. На  щас-
тя, йому вдалося зразу ж таки намацати позаду себе кирку, яку вiн
упустив перед тим. Це була зараз його єдина зброя. Чекати допомо-
ги вiн не мiг нi вiд кого, треба було дiяти, iнакше  загине,  за-
дихнеться Микола Петрович.
    Зiбравши всi сили, Сокiл з  несамовитим  вигуком  кинувся  до
драбинки, замахуючись киркою: геолог забув, що павук все одно  не
почує його.
    А проте чудовисько вiдступило, присiло нижче на товстi  лапи.
Але воно не зсунулося з мiсця, продовжуючи вперто сидiти на  дра-
бинцi. З  роззявленого  подвiйного  дзьоба  пролунало  загрозливе
шипiння. Довга чорна шерсть на тулубi здибилася. Павук не  здавав
позицiй, вiн готувався до бiйки.
    Сокiл оглянувся на Риндiна. Академiк насилу  стояв,  спершися
об скелю, i судорожно хапав повiтря широко вiдкритим  ротом.  Очi
його безсило приплющилися, груди важко пiдiймалися i  опускалися.
На лобi виблискували великi краплини поту. Вiн знемагав.
    Не пам'ятаючи себе вiд лютi, Сокiл  схопив  з  землi  великий
гострий камiнь i з силою жбурнув його в павука. Камiнь  влучив  у
голову потвори вище дзьобiв, вiдскочив i впав. Над дзьобами  вис-
тупила краплина густої бiлої рiдини. Чудисько було поранене.
    Стиснувши похололими руками кирку, Сокiл бачив, як павук заг-
розливо пiдвiв пару переднiх лап i на останнiх чотирьох парах по-
чав спускатися драбинкою. Кривi, вкритi рiдкою шерстю лапи з гос-
трими кiгтями на кiнцях мелькали  в  повiтрi,  готуючись  схопити
противника i пiдтягти його до роззявленої пащi.
    Сокiл забув про страх. Проте потвора була  такою  гидкою,  що
вiн проти волi вiдступив на крок. Вiн вiдчув, як його  лоб  вкри-
вається потом, як пальцi рук стають вологими й липучими. А павук,
розраховуючи кожен рух, сунув уперед, тримаючи переднi лапи напо-
готовi.
    Слабкий стогiн долинув  до  Вадима  Сокола.  Микола  Петрович
упав. Мабуть, павук теж почув цей стогiн: вiн  рвучко  повернувся
до Риндiна, заносячи вже над ним, над його  безсилим  тiлом  свої
кiгтистi лапи.
    Тодi Сокiл забув i про огиду, яку викликав у  нього  величез-
ний павук. Вигукуючи щось безладне, зцiпивши зуби, вiн кинувся на
страховище, замахуючись киркою. Павук зупинився. Кривi лапи прос-
тягнулися знову до геолога,  намагаючись  схопити  його.  Дзьобо-
подiбна паща клацнула, по її  краях  з'явилися  тьмянi  жовтуватi
згустки.
    "Мабуть, отрута,- встиг подумати Сокiл.- Ну й дiдько з нею!"
    Що було сили вiн ударив павука киркою по  головi.  I  тiєї  ж
митi вiдчув, як кривi переднi лапи чудиська ухопили його  тiло  з
обох бокiв нижче грудної клiтки, потягнули до себе. Сокiл спробу-
вав висмикнути кирку, щоб ударити ще раз. Але вона застряла i  не
пiддавалася. Лапи павука стискали тiло Вадима i  повiльно,  проте
наполегливо пiдтягували його до дзьобiв роззявленої пащi.
    Сокiл вiдчув, як його ноги вiдриваються вiд грунту. Вiн висiв
у повiтрi, затиснутий лапами страховища. I все-таки вiн не випус-
тив рукоятки кирки i намагався витягти
її. Перед його очима, вiддiлений вiд них  тiльки  прозорим  склом
шолома, майнув гострий дзьоб. Павуку вдалося пiдтягти геолога  до
пащi. Дзьоби роззявилися ще  ширше  i  охопили  шолом.  Пролунало
скреготiння. Гострi краї дзьобiв сковзалися  по  рiвнiй,  гладкiй
поверхнi товстого скла.
    -  Тiльки б витримало скло, тiльки  б  воно  витримало,-  ше-
потiли побiлiлi губи Сокола.
    Скреготiння  посилилося.  Павук  намагався  розгризти  шолом.
Жовтi цiвки густої рiдини поповзли склом: мабуть,  це  й  справдi
була отрута, яку випускали iз дзьобiв отруйнi залози чудиська.
    Тепер Вадим опинився в iще гiршому становищi: вiн  нiчого  не
бачив крiзь забруднене скло шолома. Ще раз вiн спробував  витягти
кирку. Але зусилля були марнi.
    I раптом скреготiння припинилося. З трiском дзьоб врiзався  в
тканину. У нiздрi Сокола вдарив огидний сморiд,-  такий  гострий,
що вiд нього засльозилися очi.
    "Розiрвалися трубки кисневого приладу!" -  з  одчаєм  вирiшив
Сокiл. Зiбравши всi сили, вiн ще раз шарпнув  рукоятку  кирки.  О
радiсть! Вона пiддалася. Ще одне шалене зусилля - i  вiн  висмик-
нув кирку. Тодi, вигинаючись у мiцних лапах павука,  Сокiл  почав
бити киркою навмання, майже нiчого не бачачи перед собою i тiльки
мимоволi вiдзначаючи, що кожного разу  кирка  впивалася  в  м'яке
тiло потвори.
    Скiльки ударiв вiн завдав, Сокiл не пам'ятав.  Але  ось  лапи
павука враз ослабли. Секунда, друга - i Сокiл вiдчув, що упав  на
вологий грунт, на сите листя папоротi. Геолог сидiв на  грунтi  i
протирав скло шолома рукою в рукавичцi.  Блискучими  вiд  радостi
очима вiн бачив, як павук повiльно вiдповзає  вбiк,  вiддаляється
вiд астроплана. Вiн припадав на кривi лапи, з  численних  ран  на
його кошлатому тулубi витiкала густа бiла рiдина.
    "А Микола Петрович?" - згадав зразу ж таки Сокiл.
    Риндiн лежав бiля скелi. Вiн не  ворушився.  Синi  його  губи
безсило напiввiдкрилися, груди не пiдiймалися. Вiн був або непри-
томний, або...
    Сокiл скочив на ноги.  Гострий  бiль  у  боцi  примусив  його
вiдразу зiгнутися. Проте що там бiль, треба рятувати Миколу  Пет-
ровича! Пересилюючи цей гострий, пекучий бiль, вiн  обхопив  тiло
Риндiна впоперек тулуба, пiдняв його i понiс до драбинки.  Тiльки
тут Сокiл знову похитнувся: наче розпечене залiзо вп'ялося йому в
бiк. Втiм, вiн втягнув Риндiна драбинкою до люка, вiдчинив його i
важко звалився разом iз своєю ношею всередину шлюзової камери.
    Пiдвестися у нього вже не вистачило сил.  Вiн  дотягнувся  до
кнопки керування люком, натиснув її: люк за ним  зачинився.  Тодi
Сокiл поплазував на боцi до внутрiшнiх дверей, тягнучи  за  собою
непритомного Риндiна. Сантиметр  за  сантиметром  вiн  просувався
вперед, доки не добрався до внутрiшнiх дверей, якi вели  до  цен-
тральної каюти. Останнiм вiдчайдушним зусиллям Сокiл вiдчинив  цi
дверi, вповз до каюти i втягнув за собою Миколу Петровича.
    Дверi з м'яким шумом автоматично зачинилися за ним.
    Тремтячими руками Сокiл вiдкинув шолом з голови. Не  знiмаючи
скафандра - чи ж до цього було йому зараз?..- вiн  нахилився  над
Риндiним, що лежав на пiдлозi.
    У нерухомому тiлi Миколи Петровича не можна було помiтити анi
найменшої ознаки життя. Вiн не дихав. Анi кровинки не  залишилося
на його блiдому, знеможеному обличчi. Посинiле i  враз  змарнiле,
воно байдуже дивилося в стелю своїми напiввiдкритими  затуманени-
ми очима.
    -  Миколо Петровичу!.. Миколо Петровичу!..- в одчаї  торсаючи
Риндiна, кликав Сокiл.
    Мовчання.
    -  Миколо Петровичу!..- ще раз скрикнув Сокiл, пiднiмаючи го-
лову академiка i з останньою надiєю заглядаючи  в  його  безживнi
очi.
    Риндiн нерухомо лежав на пiдлозi, не вiдповiдаючи Вадиму  Со-
колу анi жестом, анi словом, анi диханням.


         РОЗДIЛ ВОСЬМИЙ,

    що розповiдає про дальшi подiї  в  печерi,
    де  опинилися  Галя Рижко i Ван Лун,  який
    все-таки не  може  нi  розв'язати  загадку
    свiтних  камiнцiв,  нi  з'ясувати  причини
    дивної хвороби Галi.

    Галя ясно вiдчувала, як в її  лiвiй  скронi  поквапливо  сту-
котiв    малесенький    гострий    молоточок:      тук-тук-тук...
тук-тук-тук... Вкрите потом чоло торкалося холодного скла шолома.
Дiвчина знала: ось iще секунда - i кiнець. Грiзне рикання  навис-
ло над нею. I пiднята лапа з широкими зубцями... та невже ж це  -
останнє, що їй  доводиться  почути  i  побачити  в  її  короткому
життi?..
    Наче розiрванi шматки довгої кiнострiчки пробiгали,  мелькали
перед її очима. Уривки цi на мить зупинялися, затримувалися, спа-
лахували яскравими образами - i потiм  знову  зникали,  поступаю-
чись мiсцем для iнших. Скiльки людина може згадати протягом лiче-
них секунд, коли над нею нависла страшна, неминуча небезпека, ко-
ли, здається, прийшов усьому край? Протягом  цих  кiлькох  секунд
Галя встигла згадати чи не все своє життя, побачити його з сторо-
ни так виразно, нiби воно стояло прямо перед її очима.
    Ось вона, Галинка, зовсiм маленька, залiзла до  старої  шафи,
де зберiгалися завiтнi i пам'ятнi для всiєї родини  релiквiї,  що
лишилися вiд сивого дiдуся, якого Галя знала лише  за  вигорiлими
фотографiями, її прадiда,  учасника  далекої,  овiяної  легендами
громадянської вiйни, Нiхто не помiтив, як це трапилося,  але,  на
здивування всiх, Галинка раптом з'явилася  перед  рiдними  у  ви-
сокiй будьонiвцi з великою червоною зiркою; через плече в неї бу-
ла надiта шабля, яка тягнулася слiдом за дiвчинкою по пiдлозi.  I
як гiрко плакала Галя, коли в неї безжалiсно вiдiбрали цi надзви-
чайнi речi!
    А ось iспити в школi. Галина - вiдмiнниця, вона  завжди  дуже
добре вчилася, i мама пишалася нею. I от, вiдповiдаючи  на  iспи-
тах, вона раптом забула... найпростiшу формулу води! Смiшно, без-
глуздо, проте забула зовсiм, остаточно, немов нiколи й не  знала.
I не могла згадати, ковтала сльози, доки вчитель, зрозумiвши хви-
лювання дiвчини, не сказав: "Пiдiть заспокойтеся, Рижко!"  А  че-
рез хвилину-двi Галина знову вiдповiдала - i блискуче довела свої
глибокi знання.
    Школа... iнститут... лекцiї Вадима Сергi йовича...  все-таки,
напевно, вiн любить її, милий Вадим Сергiйович з вiчно скуйовдже-
ним волоссям. Хоча за весь час подорожi вiн не сказав їй  про  це
жодного слова, зовсiм не так, як було це там, на далекiй Землi...
    Всього кiлька секунд - i як багато спогадiв, думок про  мину-
ле, дороге, близьке! Воно зникало назавжди, це безповоротне  миле
минуле, воно тонуло в страшному ревiннi розлюченої  потвори,  яка
зараз настигне її.
    I раптом крiзь це ревiння  прорiзався  сухий  трiск.  Що  це,
пострiл? Нi, не може бути, звiдки?
    Втiм, слiдом за тим уже зовсiм близько, чи не над самою голо-
вою дiвчини пролунав другий пострiл, гучнiший, розкотистий,  схо-
жий на вибух. I страшна тварина оглушливо завила.
    "Допомога? Звiдки? Хто?"
    Галя поривчасто пiдвела голову, але туттаки  й  опустила  її,
почувши твердий, наполегливий голос Ван Луна:
    -  Дiвчино,  лежати,  не  ворушитися!  Нiяких  рухiв,  прошу.
Стрiляю розривними кулями. Можуть пошкодити. Не заважайте менi.
    Ван Лун стояв на виступi скелi, яка звисала з верхньої части-
ни печери, поблизу отвору пiдземного ходу. В його руцi була авто-
матична гвинтiвка, з дула якої  тягнулася  тоненька  цiвка  диму,
помiтна в промiннi нагрудного прожектора, що прорiзувало  темряву
печери. Ван Лун вглядався в те, що освiтлював на днi печери  його
прожектор.
    Величезне страховище, яке вже занесло було над  Галею  широку
зубчасту лапу, тепер шалено розмахувало нею  в  повiтрi.  Влучний
пострiл Ван Луна, який протягом долi секунди встиг прицiлитися  й
вистрiлити, розтрощив цю лапу. Твердий панцир лапи  луснув,  наче
яєчна шкаралупа, м'ясо в мiсцi розриву розлетiлося на шмаття -  i
лапа трималася тепер тiльки на вцiлiлих сухожиллях.  Тварина  вже
не ревiла, а дико вила, повiльно й незграбно повертаючись  назад.
Вона нiби тупо мiркувала: ось тiльки що ворог, який стрiляв,  ле-
жав перед нею, вiн був приречений - i зненацька  звуки  пострiлiв
лунають з iншого боку. Тварина оглядалася, шукаючи  другого  про-
тивника. Довгi
її вуса промацували повiтря. Потвора забула про Галю. Саме  цього
i хотiв Ван Лун.
    -  Дивись сюди, будь ласка,- бурмотiв  вiн,  тримаючи  голову
тварини на прицiлi.- Чекаю на тебе отут. Пiдходь  ближче,  прошу.
Дуже прошу!
    Легким рухом вiн скерував промiння нагрудного прожектора пря-
мо в очi тваринi. Вона шалено заревiла i, остаточно  забувши  про
Галю, рвонулася на промiння, що дратувало її. Проте рухатися пот-
вора могла тiльки повiльно, їй заважали пораненi лапи. Втупивши в
яскраве промiння дурнi очi, тварина повзла на нього,  тягнучи  по
землi важкий, неповороткий тулуб.
    -  Правильно, сюди,- нiби заохочував її Ван Лун.- Галю,  вва-
жаю, вам не треба бiльше боятися. Можете пiдвестися, якщо хочете.
Як почуваєте себе? - Вiн говорив таким спокiйним тоном, нiби нiя-
кої небезпеки взагалi не iснувало, нiби не  до  нього  пiдповзала
розлючена тварина. I його напружений стан видавала хiба що  особ-
лива уповiльненiсть, розмiренiсть мови. Здавалося, Ван  Лун  ста-
ранно пiдбирав кожне слово i надто вже чiтко вимовляв його.
    Галя пiдвела голову. Вона побачила  яскравий,  гострий,  наче
нiж, промiнь прожектора, що прорiзав морок печери.  Цей  слiпучий
промiнь з'єднував темну постать людини в  скафандрi  на  високому
виступi скелi i гiгантське страховище, яке з  ревiнням  плазувало
до неї.
    -  Чому не вiдповiдаєте, Галю? - як i ранiше, спокiйно й роз-
мiрено вiв далi Ван Лун.- Як почуваєте себе, питаю?  Надто  довго
мовчали, а? Побоююся, розучилися говорити, так?
    Слово честi, це було надзвичайно! Галя з захопленням  дивила-
ся на темний силует на скелi: до Ван Луна  пiдповзає  ця  страшна
потвора, вона ось зараз кинеться на нього,- а вiн ще жартує!
    -   Все в порядку, товаришу Ван,- обiзвалася дiвчина,  якомо-
га веселiше, найбадьорiшим тоном, на який тiльки вона була  здат-
на, їй страшенно хотiлося й самiй говорити  так  безтурботно,  як
звертався до неї Ван Лун.- Трошки втомилася. Надто вже  пристава-
ла до мене ця тварина.
    -   Втiм, нiчого. Ми зараз поставимо на нiй крапку.
    -   Тiльки ви обережнiше, товаришу Ван! Вона  може  зненацька
кинутися. I потiм вона панцирна. Кулi її не беруть, адже я  бага-
то стрiляла.
    -  Це яка куля, думаю... Дуже повiльно повзеш ти!
    Останнi слова Ван Луна стосувалися, зрозумiло,  тварини,  яка
доповзла до стiни i наче в нерiшучостi спинилася. Де ворог?  Вис-
туп скелi закривав вiд неї постать людини в скафандрi. Вуса  пот-
вори  вперто  шукали  в  повiтрi  противника,  обмацували  стiну,
пiднiжжя скелi. Мабуть, тварина чула, що ворог десь нагорi.  Вона
з силою шкрябала стiну, вириваючи з неї велике камiння  i  вiдки-
даючи його вбiк. Страховисько наче збиралося пiдвестися на  заднi
лапи i лiзти вгору.
    -  Е нi, так незручно,- процiдив Ван Лун, з поля  зору  якого
також зникла голова тварини. Вiн пересунувся ближче до краю  вис-
тупу.- Отак, вважаю, буде краще.- З цими словами вiн  звiв  гвин-
тiвку i, майже не прицiлюючись, натиснув на спуск.  Знову  пролу-
нав сухий пострiл, що вiдгукнувся луною в  печерi.  Проте  значно
гучнiше, нiж луна, струсонув повiтря короткий вибух: це  розiрва-
лася в тiлi тварини куля.
    її було б досить для  того,  щоб  покласти  на  мiсцi  першо-
го-лiпшого великого звiра на Землi. Але потвори Венери були влаш-
тованi iнакше. Заревiвши вiд  болю,  величезна  тварина  кинулася
вгору, чiпляючись лапами i щелепами за виступи  скелi  i  дряпаю-
чись туди, звiдки стрiляв Ван Лун. Шалене ревiння наповнило пече-
ру, часом воно переходило з пронизливе виття - i тодi було  чути,
як унизу, всерединi печери несамовито верещали її переляканi  ди-
тинчата.
    Галя зблiдла. А що, коли потвора встигне кинутися на Ван  Лу-
на?.. Але тут-таки вона побачила, як  Ван  Лун  спокiйно  вiдклав
убiк гвинтiвку, зняв з пояса одну з атомiтних гранат, повернув на
нiй запобiжник i замахнувся.
    -  Галю, сховайтеся, кидаю! - почула дiвчина його застережли-
вий голос.
    Рука мисливця майнула в повiтрi. I тiєї ж митi  вiн  зник  за
виступом скелi. А граната, мов маленький камiнець, полетiла вниз.
Галя припала до скелi.
    Великий сiрий клубок диму, прорiзаний гострими язиками слiпу-
чого полум'я, виник над головою тварини. Люте ревiння раптом  по-
тонуло в оглушливому гуркотi вибуху. Зверху, з  склепiння  печери
посипалися каменi, збитi повiтряною хвилею, яка вiдчутно штовхну-
ла i Галю.
    За кiлька секунд голова  Ван  Луна  показалась  над  виступом
скелi. Вiн уважно дивився вниз.
    Гiгантський тулуб його ворога важко осiв на грунт пiд скелею.
Широкi лапи судорожно сiпалися. Два довгi вiдростки на кiнцi  ту-
луба розсувалися i знову сходилися, наче леза величезних  ножиць.
Ось тулуб завмер - i лише час вiд  часу  уздовж  нього  пробiгали
конвульсiї, якi трохи пiдiймали то одну, то другу частину  панци-
ра. Хмари сiрого диму розходилися широкими клубами пiд склепiнням
печери. Вони розпливалися в повiтрi i осiдали на стiни й грунт.
    -  Втiм, крапку ми все-таки поставили, так, Галю? -  промовив
Ван Лун.- Як вважаєте?
    Так, Галя бачила жахливi наслiдки дiї атомiтної гранати. Там,
де щойно височiла грiзна панцирна  голова  потвори,-  тепер  були
безформнi скалки грубезного панцира, розворочене м'ясо, якась пе-
ремiшана каша. Потвора перестала бути небезпечною.
    -  Нiколи не думала, що атомiтна граната така сильна,-  чесно
призналася Галя.- Наче снаряд!
    -  Так, сила є,- незворушно погодився Ван Лун.-  Вважаю,  те-
пер треба повертатися додому, до товаришiв. Вони дуже турбуються,
майте на увазi. Мало знають про вас. Втiм, тепер i про мене  теж,
так. А як вам перебратися до мене? Дуже далеко ви забiгли вiд ту-
нелю... Ага. Ось так, заждiть трохи.
    Вiн зручнiше влаштувався на своєму виступi скелi i  зняв  мо-
ток капронового канатика, перекинутий  через  плече.  Досвiдченим
поглядом Ван Лун змiрив вiдстань, яка вiддаляла його вiд дiвчини,
i спритним, вмiлим кидком жбурнув моток в її бiк. Розгортуючись у
повiтрi, моток пролетiв над нерухомою твариною до Галi.
    -  Ловiть!
    Проте ловити не довелося. Решта мотка м'яко впала на  плеска-
ту скелю перед Галею - i їй лишилося тiльки простягнути руку, щоб
узяти канатик. Тонкий канатик з'єднував тепер  її  з  Ван  Луном,
який тримав у руцi другий кiнець.
    -  Дуже добре,- задоволено промовив мандрiвник, побачивши, як
Галя взяла кiнець каната.- Тепер обв'яжiть себе, як поясом.  Тре-
ба крiпко, мiцним вузлом. Вмiєте?
    -  Ще б пак! - радiсно вiдгукнулася дiвчина, зав'язуючи кана-
тик потрiйним вузлом.
    -  Дуже добре,- повторив Ван Лун.- А як тi, iншi тварини, во-
ни небезпечнi? Дуже багато верещать. Це дитинчата?
    -  Так, товаришу Ван. Менi здається, вони не можуть  зашкоди-
ти. Схожi на ведмежат, тiльки крупнiшi. А що менi тепер робити?
    -  Iти сюди. Тримайтеся за канат.
    Ван Лун хутко перебирав руками, пiдтягуючи до себе  канатиком
Галю, яка широкими кроками майже бiгла до нього, балансуючи рука-
ми; в однiй з них вони тримала свою гвинтiвку.  На  ходу  дiвчина
спитала професора:
    -  Товаришу Ван, чи помiтили ви, як вiдповiдають нам, коли ми
говоримо, оцi дивнi камiнцi?  Тiльки  щось  скажеш,  вони  одразу
свiтяться. Та ви подивiться самi. От вимкнiть на хвилинку прожек-
тор i побачите.
    -  Спочатку вiдзначу, з вами все гаразд.  Дуже  добре  йдете.
Значить, нiчого не пошкодили, правда?
    -  Так, так, товаришу Ван, зi мною все гаразд!
    -  Тодi можна говорити також i про камiнцi.  Як  ви  сказали,
вони вiдповiдають на розмову? Втiм, цiкаво...
    Вiн  виключив  прожектор.  Печеру  наповнювала   блакитнувата
пiвтемрява.
    -  Дивiться,- голосно сказала Галя,  заздалегiдь  насолоджую-
чись ефектом, який мусив викликати її вигук.
    I справдi,- вкрапленi в стiни камiнцi слухняно  вiдповiли  їй
яскравим блакитнуватим сяйвом, яке переливалося неспокiйними хви-
лями.
    -  Дуже-дуже цiкаво,- озвався Ван Лун, оглядаючись по  сторо-
нах.- I кожного разу так? Менi не було видно через свiтло прожек-
тора, мабуть?
    Кожна його фраза  викликала  новi  й  новi  хвилi  блакитного
свiтла, що починалися бiля нього i котилися далi, в глиб  печери,
i завмирали там.
    - Так, красиво,- пiдтвердив Ван Лун.- Втiм, зараз  мало  часу
розважатися. Iдiть мерщiй, Галю, треба повертатись.
    Ближче до середини печери iти Галi стало труднiше, їй перети-
нали дорогу купи вогкого  грунту  i  велике  камiння,  мiж  якими
дiвчина пробиралася вже значно повiльнiше. А далi на її шляху ко-
пирсалися схожi на ведмежат кошлатi тварини. Мабуть,  вони  також
помiтили наближення Галi Рижко, бо злякано  заверещали  i  почали
задкувати вiд неї. Дiвчина замахнулась на них гвинтiвкою - i  ди-
тинчата потвори слухняно поповзли вбiк. Вони не вiдзначалися  та-
кою войовничiстю, як їхня мати.
    - Гаразд, женiть їх,- схвалив Ван Лун, який зiрко стежив зго-
ри за рухами Галi.- А от далi вам буде складнiше, зауважу.
    Мiж дiвчиною i високою скелею, на якiй чекав її Ван Лун,  ле-
жало величезне тiло тварини. У свiтлi прожекторного промiння,  що
освiтлювало Галi дорогу, було видно, що життя ще не  покинуло  це
потворне тiло. Воно все ще час вiд часу здригалося i повiльно во-
рушило вцiлiлими лапами. Галя розгублено зупинилася,  не  знаючи,
як бути далi. Проте Ван Лун твердо сказав:
    -  На обходи немає часу, Галю. Прямо  по  тiлу  пiдiймайтеся.
Воно не пошкодить. Звичайно, треба подалi вiд лап. Щоб  випадково
не зачепили. Буду пiдтримувати вас. Смiливiше!
    Справдi, iншого виходу не лишалося, обходити було б надто да-
леко. Тiло тварини являло собою зараз немовби крутий схил високої
скелi. Не вагаючись, зiбравши всю рiшучiсть, дiвчина стрибнула на
тiло потвори.
їй здалося, що воно здригнулося пiд її ногами. Проте Ван Лун  вже
енергiйно пiдтягував Галю до себе, допомагаючи їй пiдiйматися  по
кошлатому тiлу. Ноги її сковзалися i плуталися в  густiй  шерстi,
що покривала тварину. Але Галя  йшла,  зцiпивши  зуби  i  думаючи
тiльки про одне - щоб не ухилитися вбiк i не опинитися  в  небез-
печнiй близькостi вiд величезних широких лап, якi все ще  воруши-
лися.
    - Добре, добре Галю,- пiдбадьорював
її Ван Лун.- Вже лишилося зовсiм  трошки.  Ледь-ледь  праворуч...
так! - Вiн стежив за кожним її кроком.
    Останнiм стрибком Галя опинилася пiд самою  скелею.  Ван  Лун
мiцнiше сперся ногами об камiння i сильно потягнув до себе  кана-
тик, який напнувся, як струна.
    -  Вгору, Галю!
    Майже лежачи спиною на петлi канатика, Галя переступала нога-
ми по стiнi, що круто пiдiймалася вгору. Вище, вище! Вона  вiдчу-
вала, як канат пiдтягує її; дiвчинi  лишалося  тiльки  допомагати
Ван Луновi, який швидкими, сильними рухами тягнув її до себе. На-
рештi Галя вхопилася за верхнiй край скелi.
    -  Так, дуже добре,- зауважив Ван Лун голосом, який  змiнився
вiд напруження.
    За кiлька секунд Галя стояла поряд з ним. Вона мiцно  стиску-
вала великi й сильнi руки Ван Луна, який врятував їй  життя:  без
його допомоги вона давно б  загинула.  Дiвчина  гарячково  шукала
якiсь особливi слова, що могли б висловити її вдячнiсть. Проте як
на зло всi слова, що спадали їй на думку, здавалися кволими, без-
барвними, невиразними! Ван Лун широко  посмiхався,  дивлячись  їй
прямо в очi. I, бачачи його енергiйне, мужнє, немовби вирiзане  з
каменю обличчя з примруженими лагiдними очима, вiдчуваючи  потиск
руки Ван Луна, Галя зрозумiла, що нiяких слiв подяки i не  треба,
що Ван Лун зробив так, як зробила б на його мiсцi  й  вона  сама,
прагнучи допомогти другу й товаришу, що попав у бiду.  Тому  вона
тiльки ще мiцнiше стиснула руки Ван Луна, намагаючись  вкласти  в
цей потиск всю свою подяку i повагу до нього. I  тiєї  ж  секунди
Галя сконфужено вiдвернулася: як несвоєчасно  i  невiдомо  навiщо
виступають на очi непроханi зрадницькi сльози!..
    Ван Лун з дружньою лагiднiстю обiйняв
її за плечi:
    - Це зовсiм нiчого, Галю, нiчого! Коли людина багато  пережи-
ла, нерви трохи не витримують. Потiм людина ледь-ледь вiдпочиває,
все стає хороше, веселе. Дуже цiкавлюся: як ви попали  сюди?  Ду-
мав, думав, не можу зрозумiти. Розкажiть, прошу.
    Спочатку вагаючись i нiяковiючи, потiм дедалi вiльнiше й  ве-
селiше, Галя коротко розповiла про свої пригоди  пiсля  того,  як
вона впала з схилу мiжгiр'я. Ван Лун уважно слухав, похитуючи го-
ловою. Вiн поглядав то на дiвчину, яка нiчого  не  приховувала  в
сво-
єму оповiданнi, то на чарiвнi камiнцi в стiнах i склепiннi  пече-
ри. Цi камiнцi весь час то яскраво спалахували, коли Галя говори-
ла швидко, то пригасали пiд час пауз, коли дiвчина  запиналася  i
знижувала голос, говорячи про свої необдуманi вчинки. А вислухав-
ши Галю до кiнця, Ван Лун сказав без тiнi посмiшки:
    -  Завжди людина робить сама собi труднiше. Загубили  переда-
вач - погано. Пiшли в тунель - ще гiрше. Чому не зачекали?  Давно
було б все добре. Тепер теж добре, нiчого,- поспiшив вiн  додати,
помiтивши, що Галя знову засмутилася: звичайно,
їй було i прикро, i соромно думати про те, скiльки  вона  завдала
тривоги товаришам.
    -  Товаришу Ван, я...- почала було Галя. Але Ван Лун  не  дав
їй закiнчити:
    -  Дуже розумiю все. Ще розповiдатимете  Миколi  Петровичу  i
Вадиму Сергiйовичу. Менi вже не треба. А ваш передавач  у  мене,-
вказав вiн собi за спину.- Зараз ще спробую сказати товаришам, що
вiдшукав вас. Якщо вони почують, то дадуть вiдповiдь.
    -  Як? - здивувалася Галя.- Адже передавач астроплана пошкод-
жено.
    -  Так, пошкоджено,- погодився Ван Лун.- Говорити не можна, а
подавати короткi  радiоiмпульси  можна.  Микола  Петрович  обiцяв
вiдповiдати менi так. Вiн натискає на ключ - у мене сильно  гуде.
Ви теж почуєте. Спробуємо, як це виходить.
    Вiн увiмкнув передавач i голосно, чiтко промовив:
    -  Миколо Петровичу! Ми повертаємося. Галя тут, зi мною.  Все
гаразд. Прошу, пiдтвердiть, що чуєте!
    Обидва напружено вслухалися, чекаючи вiдповiдi. Мовчання, Се-
кунда минала за секундою. Вiдповiдi не було. Галя  подивилася  на
Ван Луна:
    -  Мабуть, не чують, товаришу Ван?
    -  Мабуть,- похмуро погодився Ван Лун.- Тодi нам треба мерщiй
iти туди. Не люблю, коли довго не знаю, що там. Ходiмо, Галю.-  I
вiн швидко рушив до входу в тунель.
    Дiвчина слухняно пiшла слiдом за Ван Луном - i зразу  ж  таки
скрикнула. Гострий бiль наче ножом полоснув їй ногу.
    -  Що таке? - оглянувся Ван Лун.
    -  Не знаю... дуже болить нога... пече вогнем.
    -  Де? - Ван Лун був уже бiля неї. Галя вказала на лiве стег-
    но.
    -  Може, ви вдарилися цим мiсцем?
    -  Нi... i дуже пече.
    -  А як же ви щойно йшли, викараскувалися вгору?
    -  Не знаю. Тодi не болiло. А зараз... ой! Ван Лун задумався.
    Швидкими, впевненими  рухами  вiн  промацав  ногу  Галi,  пе-
ревiрив, чи вiльно вона згинається в суглобах. Дiвчина  з  трудом
стримувалася, щоб не застогнати, коли рука Ван Луна торкалася  її
стегна.
    -  Всерединi нiчого не болить, товаришу Ван,- сказала  вона.-
Це зверху... ну, нiбито я обпекла ногу.
    -  Дивуюся, зауважу. А як же бути? Чи можете ви все-таки йти?
Спробуйте!
    -  Я  постараюся,-  вiдповiла  Галя.  Вона  ступила    кiлька
крокiв.- Так, можу. Боляче, коли тканина тре ногу. Але нiчого,  я
йду.
    Вони вже вийшли з печери, коли Ван Лун, який пiдтримував  Га-
лю, спитав у неї:
    -  Можливо, це той клiщ? Куди вiн укусив вас, прошу?
    -  От сюди,- вказала Галя на колiно.
    -  А болить де?
    -  Значно вище. I зовсiм зовнi.
    -  Хм... якщо клiщ був отруйний, чому отрута пiшла вгору? Чо-
му тiльки вгору?
    Вони йшли тунелем. Галя шкутильгала на лiву ногу; сильний пе-
кучий бiль не  зникав,  а  часом  навiть  збiльшувався.  Ван  Лун
пiдтримував дiвчину пiд руку. Тепер вiн змушений був  вiдмовитися
вiд своєї звичної швидкої i легкої ходи.
    Галя з усiх сил  намагалася  стримувати  болiсний  стогiн.  I
все-таки iнодi вона, зцiпивши зуби, глухо стогнала. Тодi Ван  Лун
мiцнiше пiдтримував її i лагiдно говорив:
    -  Тримайтеся, тримайтеся, дiвчино. Нам уже недалеко. А  якщо
стане зовсiм погано, донесу вас. Гаразд?
    -  Ой, що ви, товаришу Ван! Цього  ще  бракувало!  Я  стiльки
завдала вам клопоту, та ще нести! Нi, нi, я дiйду сама!
    Проте йти їй було дуже, дуже важко. Галя йшла  повiльно  i  з
напругою, кожен рух мов обпiкав їй ногу. I кожен крок здавався
їй нестерпною мукою. Але вона йшла  i  йшла  вздовж  безконечного
пiдземного ходу.
    А навколо блакитнуватим сяйвом свiтилися, спалахували i  зга-
сали дивнi камiнцi в стiнах - ще одна загадка  таємничої  природи
невiдомої планети, яка приносила мандрiвникам новi  й  новi  нес-
подiванки.


        РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ,

    який, нарештi, проливає свiтло на вiдкрит-
    тя Галi Рижко в надрах  Венерн  i  пояснює
    читачам, що являє собою iнфрарадiй - невi-
    домий хiмiчний елемент,  який  е  потужним
    джерелом невичерпної енергiї.

    Все пливло i гойдалося перед стомленими очима Миколи Петрови-
ча Риндiна.  Здається, вiн у астропланi, здається, бiля нього Со-
кiл, який чомусь тривожно заглядає йому в очi. I Ван Лун... Проте
- що робить заклопотаний Ван,  навiщо тут лежать подушки  з  кис-
нем?.. А ось i Галя тут! Значить, усе благополучно, вона поверну-
лась.  Але тодi знову питання: чому дiвчина лежить у гамаку, чому
вона має теж стривожений вигляд, як i решта?
    -  Заждiть,- слабким, непевним голосом промовив  Риндiн.-  Що
тут вiдбува-
ється?
    Вiн спробував пiдвести голову.  Дуже  трудно...  Погляд  його
знову спинився на Галi Рижко. Дiвчина слабко посмiхалася,
    - Галю, дiвонько моя люба,-  заговорив  лагiдно  Риндiн,-  ви
тут? Як прекрасно, адже ми так хвилювалися! Чудово!
    Вiн знову заплющив очi. В усьому тiлi вiдчувалася втома,  та-
ка втома, яка буває хiба що пiсля тяжкої хвороби.
    - Все дуже-дуже добре, Миколо Петровичу,- заспокiйливо  заго-
ворив Ван Лун.- Ми з Галею щойно повернулися. Зустрiв її в  однiй
печерi, куди вона впала.
    - А чому ж так довго? - ледве чутно спитав Риндiн.
    Ван Лун посмiхнувся:
    - Були маленькi неприємностi. Трохи сперечалися з однiєю тва-
риною. Не зiйшлися характерами з нею. Їй сподобалася Галя, i  во-
на не хотiла вiдпускати нашу дiвчинку додому. Нiчого,  погодилася
потiм. Все в порядку, Миколо Петровичу.
    Риндiн поворушив кiнчиками пальцiв. На його обличчi  з'явила-
ся лагiдна задоволена усмiшка.
    - I в нас з Вадимом, знаєте, Ван, була також пригода. Мабуть,
вiн уже розповiв вам про  неї...  про  павука...  така  безглузда
iстота, з дзьобом... дуже неприємна.
    Галя Рижко вперше бачила Миколу Петровича  в  такому  станi,-
змученого, слабого, вкрай стомленого. Гаряча хвиля спiвчуття ско-
лихнула її душу. Дiвчина забула про пекучий, гострий бiль, що му-
чив її, вона через силу стримувала себе, щоб не кинутися до  Рин-
дiна,- так хотiлося їй допомогти Миколi Петровичу,  приголубитися
до нього, щось зробити, щоб вiн швидше одужав, став  таким,  яким
був завжди! Але Галя пам'ятала, як суворо попереджав її Ван Лун:
    -  Микола Петрович дуже втомлений. Розумiєте? Так  переживати
дуже трудно, коли людина немолода. Вiн  опритомнiє,-  треба  тодi
говорити добре, весело. Нiби  нiчого  не  сталося,  запам'ятайте,
прошу.
    Так говорив Ван Лун ще тодi, коли енергiйно розтирав  нерухо-
ме тiло Миколи Петровича, в якому стали помiтнi першi слабкi  оз-
наки життя. А перед тим як довго Ван Лун суворо мовчав, невтомно,
наче заведена машина, роблячи Миколi  Петровичу  штучне  дихання!
Галя пам'ятала тремтячi руки Вадима Сергiйовича, який подавав по-
душки  з  киснем  i  скеровував  цiвку  животворного   газу    до
напiввiдкритих закипiлих губiв Риндiна.  Тiльки  зрiдка  Ван  Лун
промовляв крiзь зуби:
    -  Ще  кисню,  Вадиме.  Так.  Ще,  прошу.  Натискувати  треба
мiцнiше. Бiльше кисню!
    А коли Вадим Сергiйович забарився, Ван Лун ущипливе зауважив:
    -  Треба було одразу розумiти. Просив вас не виходити назовнi
без пiстолета чи гвинтiвки?.. Бiльше кисню!
    I Сокiл, бiдолашний, нiчого не вiдповiдав, а тiльки  намагав-
ся якнайшвидше виконувати все, що вимагав вiд нього Ван Лун. Галi
було дуже шкода Вадима Сергiйовича, шкода любого Миколу  Петрови-
ча - i, звичайно, Ван Лун мав рацiю, йому нiчого не можна запере-
чити...
    Наполеглива, вперта боротьба за життя Миколи Петровича трива-
ла безконечно,- так здавалося Галi. Одна подушка з киснем замiня-
ла другу, Ван Лун розмiреними рухами пiдiймав i опускав  безживнi
руки Риндiна, зрiдка долонею струшуючи пiт з свого чола. Всi мов-
чали. Галя боялася поворушитися. В неї завмирало серце, коли  во-
на поглядала на посинiле блiде обличчя Миколи Петровича. I навiть
власний гострий бiль у стегнi вiдчувався менше, Галя забувала про
нього. Та й що там її бiль, коли перед нею без ознак життя  лежав
сам Микола Петрович!
    Галя пам'ятала ще, як раптом їй довелося напружити всi  сили,
щоб стримати судорожне здригання губiв i не дати ринути  потоковi
шалених слiз... Зате потiм! Як невтримно хотiлося дiвчинi стриба-
ти, танцювати й спiвати, коли з обличчя Миколи Петровича поступо-
во почала сходити зловiсна синява, коли вперше знову  поворушили-
ся його напiввiдкритi губи, ледве  помiтно  затремтiли  повiки...
Микола Петрович оживає, вiн житиме, житиме!
    I нарештi - радiсна мить, коли Ван Лун  полегшено  зiтхнув  i
коротко розпорядився:
    -  Досить кисню! Вистачить!
    Вони напружено чекали кiлька хвилин.  I  от  Микола  Петрович
розплющив очi i заговорив! Вiн запитує, вiн говорить не про себе,
а про неї, про Галю! I знову сльози готовi  були  ринути  з  очей
дiвчини: вона завдавала стiльки тривоги i смутку Миколi  Петрови-
чу, золотому, надзвичайному Миколi Петровичу!
    На змарнiлому обличчi Риндiна грала щаслива стомлена усмiшка.
Все було гаразд! Всi живi, здоровi, всi  знов  зiбралися  тут,  у
центральнiй каютi астроплана. I головне - дiвчину врятовано...
    -  Ага, Ван,- сказав вiн раптом, наче  згадавши,-  чи  знаєте
ви, що я майже задихнувся тут без вас? Звичайно, винуватити я мо-
жу тiльки самого себе: не треба було ризикувати i лишатися  довго
поза кораблем без скафандра. Проте, як бачите, все обiйшлося...
    Ван Лун через силу стримав посмiшку. "Майже задихнувся!" I це
каже людина, якiй мало не годину робили штучне дихання! Проте хай
Риндiн гадає зараз, що в нього була тiльки коротка непритомнiсть.
    -  Зате тепер, зауважу, все йде прекрасно, Миколо Петровичу,-
озвався вiн безтурботно. I спинився, замислившись: про  що  б  це
поговорити з Риндiним, що не хвилювало б його, а навпаки, вiдвер-
нуло, примусило забути про пережитi небезпеки?
    Ван Лун неуважливим жестом  вийняв  з  кишенi  свою  улюблену
люльку, набив її тютюном i закурив. Дим здався йому зараз надзви-
чайно смачним i приємним. Втiм, чого ж тут дивуватися:  адже  вiн
дуже давно не курив. Спочатку було взагалi не  до  курiння,  коли
зникла Галя; потiм - подорож в надра Венери, пригоди в  примарно-
му  свiтлi  тих  загадкових,   сяючих    блакитнуватим    свiтлом
камiнцiв... Ага, ось вона, тема для розмови з Миколою Петровичем!
Напевне, вона його зацiкавить.
    -  Миколо Петровичу,- почав Ван Лун, з  насолодою  випускаючи
клуби ароматного диму,- є одна пригода. Хотiв би розповiсти,  як-
що дозволите. Не знаю тiльки: думаю, чи  не  втомлю  вас?  I  ще:
навiщо це я закурив? Адже ж...
    -  Нi, нi, Ван, курiть, будь ласка. Менi навiть приємно  вди-
хати запах вашого тютюну, вiн такий ароматний.-  Микола  Петрович
знову всмiхнувся: справдi, в нього зараз напрочуд добрий настрiй,
якщо не зважати на втому. А Ван все-таки гасить люльку, бо-
їться пошкодити йому...- Ну, якщо не  хочете  курити,  тодi  роз-
повiдайте, що там у вас за пригода? Я охоче послухаю.
    -  Хотiв би знати вашу думку, Миколо  Петровичу,-  почав  Ван
Лун, ховаючи люльку.- У надрах, у печерi виявилося зовсiм не тем-
но. Там своє освiтлення, не жартую.- Вiн iз задоволенням  помiтив
вираз великої зацiкавленостi, що враз з'явилася на  обличчi  Рин-
дiна.- У стiнах, у склепiннi печери - всюди маленькi  камiнцi.  I
вони свiтяться. Гадав ранiше, що на пiвднi найяскравiшi свiтляки.
Нi, це камiння яскравiше. Можна добре бачити, коли воно свiтиться.
    -  Флуоресценцiя,- вставив Риндiн.- Таке явище  вiдоме  й  на
Землi.
    -  Не думаю, Миколо Петровичу,- вiв далi  Ван  Лун.  Спочатку
теж так вирiшив. Втiм, Галя помiтила iнше...
    -  Знову  Галина  Рижко  робить  вiдкриття,-  весело  озвався
Риндiн.  Йому  схотiлося  побачити,  як  дiвчина  знiяковiє,-   i
справдi, Галя враз почервонiла, густо залилася рум'янцем.
    -  Вважаю, правда, вiдкриття,- серйозно пiдтвердив  Ван  Лун,
примусивши цим Риндiна знову уважно прислухатися.- Камiння це ду-
же чутливе.
    -  Що ви хочете сказати, Ван? Як це - чутливе камiння? -  вже
зовсiм здивовано спитав Риндiн.- Ви чуєте, Вадимо? Це щось цiлком
нове в галузi мiнералогiї!
    -  Не розумiю,- вставив свою першу реплiку в  розмову  Сокiл,
який до того мовчав.- Мабуть, Ван пояснить, що саме  вiн  має  на
увазi?
    -  Зараз поясню,- незворушно вiв далi Ван Лун.- Камiнцi  весь
час трохи свiтяться...
    -  Флуоресцiюють,- повторив Риндiн.
    -  Гаразд, хай флуоресцiюють. Але коли ми  говорили,  камiнцi
чули. Одразу яскравiшали. Спалахували, так скажу.
    -  Камiння, що чує? - недовiрливо посмiхнувся Сокiл. Галя об-
ражено поглянула на нього, але промовила:
    -  Хай говорить Ван Лун!
    -  Так, пiдкреслюю, чує.  Тiльки  не  голос,  а  радiохвилi,-
пояснив так само спокiйно Ван Лун.
    -  Ви забули, Вадиме, що вони обоє були в скафандрах,-  додав
Риндiн.- Отож, в печерi голосiв не було чути,  а  випромiнювалися
радiохвилi.
    Тепер промовчав Сокiл.
    -  Коли  ми  розмовляли,-  розповiдав  далi  Ван  Лун,-  тодi
камiнцi свiтилися яскраво. Уздовж печери йшли  свiтнi  хвилi.  Ми
говоримо - камiння свiтиться. Ми мовчимо - воно трошки мерехтить,
наче свiтляки. Не можна зрозумiти. Навiть Галя не пояснила, що це
таке,- закiнчив вiн як звичайно жартом.
    -  Правда, Миколо Петровичу, все було саме так! -  пiдтверди-
ла Галя.- Ще одна загадка Венери, як ви кажете.
    Риндiн зацiкавлено дивився на неї i на  Ван  Луна.  Втiм,  не
менше був зацiкавлений i Вадим Сокiл: подiбних явищ земна мiнера-
логiя дiйсно не знала!
    -  Ви кажете - яскравiше свiтилися пiд час розмови? - в  роз-
думi перепитав Риндiн.- Так, це явище дуже незвичайне. Отже...
    Вiн замислився. Камiнцi свiтилися iнтенсивнiше тодi, коли Ван
Лун i Галя розмовляли. Отож, камiнцi реагували на радiовипромiню-
вання, на радiохвилi. Проте потужнiсть радiохвилi не залежить вiд
того, чи несе вона на собi модуляцiю, чи нi. Значить, справа не в
потужностi. Так, так... Що ж тодi? Передавачi в скафандрах, та  й
переносний також,-  ультракороткохвильовi,  вони  дiють  на  час-
тотнiй  модуляцiї.  Передаючи  звуки,  цi  передавачi  весь   час
змiнюють частоту коливань. Висновок один: загадковi камiнцi  реа-
гують на ту чи iншу частоту коливань... навiть, правильнiше  ска-
зати, на змiну частот. Саме так: вони реагують  активним  свiтло-
вим випромiнюванням на швидку змiну частот. Гм!  Це  щось  зовсiм
нове. Радiоактивнiсть? Нi, треба ще помiркувати...
    Риндiн неуважно обвiв поглядом каюту. Ага,  а  чому  це  Галя
весь час лежить в гамаку? Неймовiрно: при її експансивностi - во-
на жодного разу не встала. Що це може означати? Чи не  занедужала
дiвчина внаслiдок своєї подорожi в надрах Венери? Та й  вигляд  у
неї якийсь кволий, незвичний.
    -  Галю, в чому рiч? Чого ви весь час лежите?  Захворiли,  чи
що? - спiвчутливо звернувся до неї Микола Петрович.
    Ван Лун стривожено глянув на Галю, на Риндiна: ну  от,  i  не
вийшла спокiйна бесiда! Микола Петрович не заспокоїться, доки  не
довiдається про все. А тодi напевно буде хвилюватися. Що  сказати
йому? Втiм, Галя заговорила сама. Нiчого, вона дасть собi раду!
    - Трошки болить бiк,- сказала вона  найбезтурботнiшим  тоном,
нiби про щось не варте уваги,- не знаю,  з  якої  причини.  Шкiра
припухла  i  почервонiла,  тiльки  й  того.  Не  турбуйтеся,   це
дрiбницi,- додала вона самовiддано: насправдi ж лiва нога  горiла
в неї наче у вогнi.
    - Нi, ви скажiть точнiше,- наполягав  Микола  Петрович.-  Ви,
мабуть, забилися пiд час падiння?
    Ван Лун вирiшив втрутитися.
    - Вважаю, не те, Миколо Петровичу,- сказав вiн.- Тодi був би,
скажу, синець або вивих. Гадаю, це iнше. Галю вкусив клiщ, пам'я-
таєте? Може, вiн був отруйний. Тепер отрута вiд укусу  розiйшлася
по нозi. Яка ваша думка?
    Не вiдповiдаючи йому, Риндiн перевiв погляд на Сокола.
    -А як у вас, Вадиме? - спитав вiн.- Адже ж вас  також  укусив
клiщ. Як ви себе почуваєте? Чи є симптоми, схожi з тим, що вiдбу-
вається з Галею?
    -  Нi, Миколо Петровичу,- вiдповiв  Сокiл.-  Нiчого  схожого.
Спочатку мiсце укусу свербiло. А тепер я й думати про  це  кинув.
Тут щось iнше, менi здається.
    -  Ви помиляєтесь,- серйозно звернувся Микола Петрович до Ван
Луна, який, вагаючись, розвiв руками.- Клiщ тут нi до чого.  Див-
но, в чому ж тодi  справа?  Галю,-  звернувся  вiн  до  дiвчини,-
iдiть-но сюди. Молодi люди, ви можете зайнятися чимось, поки ми з
Галею побесiдуємо. Зрозумiло? Прошу вас пройти до  навiгаторської
рубки, наприклад, i зачинити за собою дверi. Подiлитися там  вра-
женнями вiд наших пригод. А ми з Галею займемося тут однiєю спра-
вою.
    Коли Сокiл i Ван Лун вийшли, Риндiн лагiдно, проте наполегли-
во сказав:
    -   Згадаймо, Галиночко, давнiй звичай. Вiн стосується, прав-
да, морських кораблiв, але ж i ми з вами - на кораблi? I  на  ко-
раблi такого далекого плавання, яке й не снилося звичайним  моря-
кам, чи не так? Ви, напевно, пам'ятаєте,  що  капiтан  корабля  в
разi потреби  завжди  виконує  обов'язки  лiкаря.  Ану,  покажiть
капiтановi мiжпланетного корабля, що i де саме у вас болить?
    Галя ледве вилiзла з гамака i, шкутильгаючи, пiдiйшла до Рин-
дiна. Вона насилу стримувалася, щоб не застогнати: гострий бiль у
нозi розтiкався ширше й ширше, наче  шкiру  обпалювало  розпечене
вугiлля.
    Риндiн уважно й зосереджено оглянув її ногу.  Справдi,  шкiра
припухла i багрово почервонiла. Але, крiм тiєї припухлостi i  по-
червонiння, не можна було встановити нiчого.
    -  Болить  тiльки  зовнi,  Миколо  Петровичу,-   поскаржилася
Галя.- Всерединi я не вiдчуваю нiякого болю.
    -  Так, нiби свiжий опiк. I чималий,- похитав занепокоєно го-
ловою академiк.- Чи добре ви пам'ятаєте, друже мiй, що не забили-
ся, падаючи? Особливо - цим мiсцем ноги?
    -  Не забилася, Миколо Петровичу, дуже добре пам'ятаю.
    -  А куди вкусив вас клiщ?
    -  Ось,- указала Галя. На мiсцi укусу  бiля  колiна  лишалася
    тiльки маленька червона крапка з  затвердiлим  струпиком.  Не
можна було й думати про зв'язок цiєї крихiтної невинної крапки  з
великим червоним опухом, що був значно вище на нозi, з зовнiшньо-
го її боку. Що то за дивне запалення - i таке сильне?
    -  Ван! - покликав Риндiн, коли Галя одяглася  i,  припадаючи
на лiву ногу, добралася нарештi до свого гамака.- Iдiтьно сюди!
    - Слухаю, Миколо Петровичу,- вiдгукнувся Ван Лун, входячи  до
каюти.
    - Може, Галя забула? Скажiть, чи  не  пам'ятаєте  ви  якогось
удару, який вона, можливо, зазнала там, у печерi?
    -  Нi, Миколо Петровичу.- Ван  Лун  бачив,  який  стурбований
Риндiн, i це було йому дуже не до вподоби: академiковi  потрiбний
зараз цiлковитий спокiй.  Тому  вiн  вирiшив  ще  раз  спробувати
вiдвернути його увагу: -  Галя  взагалi,  пiдкреслюю,  поводилася
надзвичайно. Дуже мужня дiвчина. Таких  бачив  рiдко.  Може  бути
справжнiм вiдважним мандрiвником. Навiть, скажу, дослiдником.
    -  Товаришу Ван, не треба,- сказала знiяковiло Галя.
    -  Чому не треба? Дуже треба,- впевнено вiдповiв той.-  Вона,
Миколо Петровичу, поводилася  як  справжнiй  вчений.  Небезпечно,
страшно, а Галя тим часом зiбрала для вас принаймнi з десяток тих
свiтних камiнцiв. Принесла сюди. Коли  йшли  назад,  шкутильгала,
було їй важко. Втiм, не кинула камiнцi, а донесла. Хотiла показа-
ти вам. Казала, буде iнтересно вам i Вадимовi.
    -  Ну й дiвчина,- вражено обiзвався Риндiн,- прямо герой!  Це
тi самi камiнцi, чутливi, Ван, як ви кажете?
    -  От-от! Гадаю, Галя вважає, що зробила нове вiдкриття.  То-
му й хотiла продемонструвати вам одразу. Що  ж,  може  й  справдi
вiдкриття. Камiнцi, на мою думку, дуже дивнi. Зараз  покажу  вам.
Вадиме, iдiть сюди й ви, прошу.
    Втiм, Сокiл був уже тут.  Його  як  геолога  i  мiнеролога  й
справдi цiкавили загадковi камiнцi. Але Риндiн цього разу  реагу-
вав зовсiм не так, як бажано було Ван Луну. Вiн  запитливо  поди-
вився на Галю i коротко спитав:
    -  Ви несли тi камiнцi з собою в сумцi?
    -  Так, Миколо Петровичу.
    -  I сумка, як звичайно, висiла на лiвому боцi?
    -  Так. Риндiн повiльно пiдвiвся, сiв,  важко  спираючись  на
    руки. Обличчя його було дуже серйозним  i  стурбованим,  коли
вiн заговорив:
    -  Галиночко, друже мiй, ось i розв'язання справи з вашою за-
гадковою хворобою. Ваш бiль є наслiдком опiку  вiд  радiоактивної
речовини. Очевидно, камiнцi, якi ви принесли, дуже  радiоактивнi.
Перебуваючи довгий час у сумцi, пiдвiшенiй бiля стегна, вони  об-
пекли ногу. Будемо сподiватися, що це тiльки поверхнева реакцiя...
    Ван Лун тихо присвиснув: он як оберта-
ється справа! Галя здивовано поглядала на Миколу Петровича,  який
вiв далi:
    -  I справдi, за зовнiшнiм виглядом це схоже на опiки.  Добре
принаймнi, що камiнцi опинилися ближче всього до ноги,  а  не  до
грудей або живота. Камiння безумовно радiоактивне! I якось  по-о-
собливому радiоактивне, якщо iнтенсивно реагує  на  змiну  частот
радiоколивань. А воно ж саме так, коли правильно те, що  ви  роз-
повiдали про нього, Ван.
    Ван Лун знизав плечима: адже ж вiн просто розповiв те, що ба-
чив на власнi очi.
    I саме цiєї хвилини пролунав незвичайно напружений,  схвильо-
ваний голос Вадима Сокола:
    -  Миколо Петровичу, невже це може бути... та нi, я  не  можу
повiрити! I все-таки...
    -  Що ви хочете сказати, Вадиме? - здивовано спитав Риндiн.
    - Я боюся навiть припустити, Миколо Петровичу... все  це  так
неймовiрно! Але разом з тим... а що, коли це - iнфрарадiй?
    Галина Рижко нiчого не розумiла. Iнфрарадiй? А  що  це  таке?
Проте вона бачила, як Риндiн вiдкинувся назад, вражений  тим,  що
сказав Вадим Сергiйович, як Ван Лун вийняв з рота свою  люльку  i
зацiкавлено дивився на геолога. Обидва вони  були  явно  враженi,
але зовсiм не так, як Галя. Якщо дiвчину дивувало  те,  що  Сокiл
так схвильовано заговорив раптом про якийсь невiдомий iнфрарадiй,
про який вона нiколи нiчого не чула, то Риндiн i Ван Лун,  здава-
лося, зосереджено зважували, в якiй мiрi Сокiл  мiг  мати  рацiю.
Очевидно, мова йшла про щось, хоча й суперечливе, але цiлком зро-
зумiле i добре вiдоме обом. Страшенно  погано  вiдчувати,  що  ти
знаєш значно менше вiд iнших!..
    А Вадим Сокiл так само збуджено, як i ранiше, доводив:
    -  Справдi, Миколо Петровичу, з якої речi вперто  сумнiватися
в iснуваннi сто двадцятого, коли вважати реальним  iснування  сто
одинадцятого? А сто одинадцятий iснує ж, i  ми  незабаром  вiдшу-
каємо його тут, на Венерi, я певен цього! Адже ж усi  данi  гово-
рять про це - i навiть  першi  зразки  порiд-супутникiв  пiдтвер-
джують, що ультразолото близько. Ви самi бачили тi зразки, я  по-
казував вам. Чому ж не бути сто двадцятому?
    -   Ви не лише зараз, а й  ранiше  завжди  були  прихильником
цiєї гiпотези,- вставив Риндiн.- Пам'ятаєте, Ван, дебати на  пре-
зидiї хiмiчного товариства?
    Ван Лун мовчки кивнув головою.
    -   Це не гiпотеза,- запротестував Сокiл iз  ще  бiльшою  за-
пальнiстю,- а цiлком обгрунтована iдея. В усякому разi,  не  менш
обгрунтована, нiж була свого часу теорiя iснування  ультразолота.
А зараз, Миколо Петровичу, прийшов час, коли й теоретизувати  не-
ма чого. Треба просто як  слiд  перевiрити  з  допомогою  точного
аналiзу. Адже ж ви самi погоджуєтеся,  що  жоден  мiнерал,  жоден
елемент на Землi - природний чи штучний - не має таких властивос-
тей активiзацiї, як цi зразки, принесенi Галею?
    -  Так,- задумливо погодився Риндiн,- явище цiлком  незвичай-
не... Що ж, давайте перевiримо, як ви гадаєте, Ван? Хтозна,  мож-
ливо, ми привеземо на Землю в подарунок нашiй Батькiвщинi  i  те,
чого там зовсiм не чекають. Певна рiч, це було б надзвичайно! Ру-
шайте негайно  до  лабораторiї,  Вадиме,  перевiрте.  Де  ж  вашi
камiнцi, Галю?
    Галя хотiла пiдвестися, щоб подати Риндiну  свою  сумку,  яка
лежала в кутку каюти, проте Ван Лун випередив її.
    -  Лежiть, дiвчино, буду ходити за вами,- сказав вiн, прямую-
чи до сумки.- Ось, Миколо Петровичу, ось вони.
    На його долонi лежали невеличкi зеленувато-сiрi камiнцi  неп-
равильної форми, схожi, як з прикрiстю подумала Галя, всього  ли-
ше на маленькi картоплинки. I нiчого надзвичайного,  нiчого  вра-
жаючого не було в їх виглядi. Чому ж навколо тих камiнцiв стiльки
хвилювання?
    Дивно, але й сам  Микола  Петрович  помiтно  хвилювався.  Вiн
уважно розглядав камiнцi, зважуючи на долонi, повертав то  одним,
то другим боком.
    -  I вага досить солiдна,- промовив вiн  нарештi.-  Так,  пе-
ревiрте, Вадиме. Зробiть розрiз, проаналiзуйте. I якщо...
    Сокiл уже не слухав. Захопивши з собою кiлька  камiнцiв,  вiн
хутко вийшов. Риндiн задумливо подивився йому вслiд i  потiм  по-
вернувся до Галi, яка все ще нiчого не розумiла:
    -  Якщо це так, якщо Вадим має рацiю... Галю, це буде виключ-
ним за важливiстю вiдкриттям у науцi! I честь того  вiдкриття  за
правом належатиме вам, мила дiвчинко. Та не бентежтеся ви, адже ж
це саме так. Адже ж не хтось iнший, а саме ви  знайшли  в  надрах
Венери цей мiнерал.
    -  Ми разом з товаришем Ван Луном,- сконфужено вiдповiла  Га-
ля: вона нiяк не наважувалася думати, що  Микола  Петрович  гово-
рить серйозно.
    -  О нi,- рiшуче спростував її слова Ван Лун,- вiдкриття  во-
на зробила сама, Миколо Петровичу, свiдчу найурочистiше! Я тiльки
потiм помiтив. Iнфрарадiй на Венерi - вiдкриття Галини Рижко. Ду-
же-дуже здорово!
    -  Миколо Петровичу, а що таке iнфрарадiй? -  боязко  спитала
Галя.- Ви всi розмовляєте про нього, а я нiчого не розумiю,-  до-
дала вона, червонiючи.
    -  Це  дуже  цiкаво!  -  розсмiявся  Риндiн.-  А  й  справдi,
оригiнальна картина, Ван. Дiвчина зробила, може статися,  найваж-
ливiше вiдкриття i не знає, в чому справа. Що ж,  доведеться  вам
пояснити. Понудьгуйте трохи, Ван, або займiться чимось  поки  що:
адже для вас у моїй розповiдi не буде нiчого нового, чи не  прав-
да? Ага, ось що. Покопайтеся краще в нашому радiопередавачi,  мо-
же пошкодження в ньому i не таке вже складне. I перевiрте, чи  не
вiдзначив автомат яких-небудь iмпульсiв з Землi.  Тепер,  коли  в
нас дiє зонд-антена, можна сподiватися, що зв'язок з Землею поно-
виться.
    -  Єсть, Миколо Петровичу,- озвався  Ван  Лун  i  вирушив  до
навiгаторської рубки.
    -  Отже, що таке iнфрарадiй, Галю? - Риндiн влаштувався зруч-
нiше в гамаку.
    - Щоб вiдповiсти на ваше запитання, треба  пригадати  таблицю
елементiв Менделєєва. Як ви, пам'ятаєте її?
    -  Звичайно, Миколо Петровичу! I навiть можу, заплющивши очi,
побачити перед собою всi її рядки,- переконано вiдповiла Галя.
    -  Чудово. Ви знаєте, що  ми  прагнемо  вiдшукати  на  Венерi
ультразолото. А як ми дiйшли до самої думки  про  його  iснування
взагалi? Це ви знаєте?
    -  Продовжили перiодичну систему Менделєєва i вирiшили, що  в
другiй половинi сьомого перiоду мусить  бути  елемент  номер  сто
одинадцять,  який  повторить  властивостi  золота,-  без  запинки
вiдповiла Галина Рижко.
    -  Прекрасно пам'ятаєте, дiвчино! Так от,  коли  спектральний
аналiз допомiг нам встановити, що ультразолото дiйсно iснує. нап-
риклад, на Сонцi,- деякi вченi, пiдбадьоренi  таким  пiдтверджен-
ням їх теорiї, висунули ще одну, навiть  смiливiшу  гiпотезу.  До
речi, палким її  захисником  був  наш  Вадим  Сергiйович,-  додав
Риндiн, посмiхаючись.- Тому вiн так пристрасно i доводив нам  за-
раз, що ви знайшли саме iнфрарадiй... Так, отже, в чому тут  рiч?
Як би це розповiсти вам коротше, але так, щоб ви все зрозумiли?
    Риндiн на мить задумався, потiм ляснув пальцями  i  заговорив
далi:
    -  От, насамперед,- взагалi про енергiю, люба моя Галю.  Люд-
ство витрачає величезну кiлькiсть енергiї - i вченi давно вже за-
мислювалися над загрозою її недостачi. Вугiлля,  нафта,  торф  та
iншi види палива - все  це  конденсована  енергiя,  яку  ми  без-
жалiсно витрачаємо сторiччями. Правда, ми  дедалi  бiльше  корис-
туємося iншими видами енергiї, одержуваної не  вiд  горiння.  Ви,
певна рiч, знаєте про  бiле  вугiлля  -  енергiю  води,  блакитне
вугiлля -  енергiю  вiтру,  жовте  вугiлля  -  енергiю  сонячного
промiння. А протягом останнiх десятирiч людство навчилося  широко
вживати атомну енергiю, яка покiрно працює на нас у котлах  атом-
них електричних станцiй та iнших промислових установок. I  все  ж
таки вченi продовжують думати про новi й новi джерела енергiї.
    -  Наче мало їм атомної енергiї,- заперечила Галя.- Адже ж це
така сила, така сила!
    -  Звичайно, атомна енергiя дала i ще дасть людству дуже  ба-
гато. Недаремно нашу епоху називають вiком атомної енергiї,-  по-
годився Риндiн.- Але доводиться визнати, що й тут не все  вiдкри-
то. Енергiя урану i плутонiю, яку ми використовуємо в нашому  на-
родному господарствi, не  кажучи  вже  про  енергiю  термоядерних
реакцiй,- потребує великих i складних промислових  влаштувань,  в
яких ми розщеплюємо атомнi ядра або створюємо новi. Тим  часом  -
як надзвичайно зручно  було  б  використовувати  енергiю  якогось
радiоактивного елемента, що сам, без нашого  втручання,  постiйно
випромiнює її! Ну от, скажiмо, коли б ми навчилися  користуватися
з енергiї чудесного елемента радiю. Якщо зiбрати  все  випромiню-
вання, яке дає безперервно радiй, то  вийде,  що  один  -  тiльки
один! - грам радiю випромiнює за 6 дiб тепло, достатнє для  того,
щоб скип'ятити склянку води. Всього  один  грам  радiю,  Галю!  I
отак, безперестанно розпадаючись, наш грам радiю буде  випромiню-
вати з себе енергiю понад 16 тисяч рокiв, доки не залишиться  вiд
нього мiзерна порошинка, менша однiєї тисячної частки. За цей час
наш грам радiю вилучить iз себе 2,8 мiльярда малих калорiй,  якщо
всю його енергiю перевести на тепло. Це стiльки ж тепла,  скiльки
дають при спалюваннi 425 кiлограмiв найкращого кам'яного вугiлля.
Ось що таке радiй, Галю, i прихована в ньому енергiя!
    Галя кивнула головою: це вона знала, хоча й не так точно.
    -  Проте ви знаєте також, що радiй розкладається  надзвичайно
повiльно, i наука не знає засобiв прискорити такий  розпад,-  вiв
далi академiк Риндiн.- I тому ми не можемо практично  використати
його енергiя. Наука навчилася користуватися нею, скажiмо, в меди-
цинi,- до речi, i ми  маємо  в  астропланi  маленьку  пробiрку  з
слiдами солей радiю. I от - виникає питання: чи не  може  бути  в
природi якогось подiбного до радiю елемента, що мiг би  розклада-
тися теж сам по собi, як радiй, проте значно швидше?  А  коли  це
можливо, то де шукати такий елемент?
    Галя слухала з цiкавiстю, яка дедалi зростала: Микола  Петро-
вич мав хист розповiдати про найскладнiшi речi надзвичайно  прос-
то, зрозумiло - i разом з тим дуже цiкаво!
    -  Тут ми й наближаємося до тiєї гiпотези, пристрасним захис-
ником якої є наш друг Вадим,- говорив Риндiн.- Вiн i  його  одно-
думцi з Всесоюзного хiмiчного товариства мiркували так.  Якщо  ви
припустили iснування елемента номер сто одинадцять, ультразолота,
розширивши для цього перiодичну таблицю елементiв  Менделєєва,  а
експерименти i спектральний  аналiз  довели  правильнiсть  такого
припущення,- то чому не пiти ще далi? Чому не  розширити  таблицю
Менделєєва за межi iснуючого сьомого ряду i не  припустити  iсну-
вання восьмого перiоду, пiдкореного тим самим законам, якi  дiють
у вже вiдомих нам семи перiодах? Треба визнати, що  ця  гiпотеза,
хоч i дуже смiлива, не така вже неймовiрна - особливо пiсля того,
як дослiднi данi пiдтвердили iснування  гiпотетичного  закiнчення
сьомого перiоду з його ультразолотом... Все розумiєте, Галю?
    -  Так, Миколо Петровичу,- пiдтвердила  дiвчина,  не  зводячи
захоплених очей з Риндiна. Проте вона була захоплена, якщо сказа-
ти правду, ще й iншим. Перед нею в новому свiтлi вималювався  Ва-
дим Сергiйович Сокiл - смiливий вчений, який, не  боячись  спере-
чань з противниками, висував свої науковi гiпотези i  наполегливо
захищав їх. Для цього, мабуть, треба страшенно багато знати i ро-
зумiти все-все, не так, як розумiє зараз Галя, саму  тiльки  вер-
хiвочку, та й то лише пiсля того,  як  Микола  Петрович  докладно
з'ясував їй все... а треба знати все  чисто,  вiд  початку  й  до
кiнця - i вмiти самiй придумувати новi теорiї... Нi, Галина  Риж-
ко обов'язково мусить стати такою самою вченою, щоб i вона  могла
не тiльки випадково щось збагнути, а крок за кроком,  обгрунтова-
но i розумно вiдкривати нове в науцi,  доводити  свою  правоту  i
свої гiпотези.
    -  Миколо Петровичу,- спитала вона,- а з  Вадимом  Сергiйови-
чем iншi вченi не погоджувалися, сперечались?
    -  Ого, будьте певнi, суперечок було  вдосталь,-  посмiхнувся
Риндiн.- Новi теорiї i гiпотези завжди викликають опiр  тих,  хто
звик iти уторованими стежками, це загальновiдомо, люба  дiвчинко,
хоча й досить сумно. Але Вадим, як ви знаєте, має досить  твердий
характер i переконання, вiн легко не здається,- за що я його,  до
речi, особливо люблю.  I  вiн  наполегливо  доводив,  що  восьмий
перiод таблицi Менделєєва  можливий,  що  не  слiд  спинятися  на
пiвдорозi, а треба смiливо просувати науку далi й далi.  За  його
гiпотезою виходило, що коли припустити iснування восьмого  перiо-
ду таблицi Менделєєва, то iснуючий  в  ньому  елемент  номер  сто
двадцять може повторити властивостi вже вiдомого нам радiю,  вия-
витися найближчим його родичем, проте  вже  iз  значно  яскравiше
виявленими особливостями радiоактивностi. Такий новий  уявлюваний
елемент Вадим i його  однодумцi  умовно  назвали  iнфрарадiєм.  I
твердили, що цей ще не вiдкритий елемент, iнфрарадiй, буде потуж-
ним джерелом енергiї. Iнфрарадiй, як припускав Вадим,  буде  вип-
ромiнювати енергiю в мiльйони разiв повiльнiше, нiж ядра урану чи
плутонiю, якi розщеплюються в ланцюговiй реакцiї. Бо там ми маємо
справу з вибухом, а не з розпадом, який протiкає постiйно i  пла-
номiрно. Втiм, енергiя iнфрарадiю мусить, за iдеєю  Сокола,  вип-
ромiнюватися в сотнi тисяч разiв активнiше, нiж енергiя  знайомо-
го нам звичайного радiю. Ви розумiєте, Галю, яким зручним  i  ко-
рисним джерелом енергiї мiг би бути такий елемент, як iнфрарадiй?
    -  I Вадим Сергiйович гадає тепер, що...- Галя Рижко не нава-
жувалася закiнчити своє запитання: надто вже все це  було  важли-
вим i серйозним, щоб її зеленувато-сiрi камiнцi,  такi  неприваб-
ливi на вигляд, могли бути могутнiм iнфрарадiєм!
    -   Так, вiн гадає, що ви вiдкрили  на  Венерi  iнфрарадiй...
вiрнiше сказати, якiсь солi iнфрарадiю. I дуже добре,  що  тiльки
солi, iнакше ви не вiдбулися б  вашим  опiком,-  закiнчив  Микола
Петрович. Вiн знову взяв у руки один з камiнцiв,  принесених  Га-
лею, i пiднiс його до очей, уважно розглядаючи.
    -   А на Землi немає iнфрарадiю? - спитала ще Галя.
    -   Це невiдомо,- неуважно обiзвався Риндiн, зосереджено роз-
глядаючи камiнець.- Якщо вiн i є на  нашiй  старенькiй,  якщо  не
розклався за мiльярди рокiв її iснування цiлком, то,  певна  рiч,
ховається вiд нас де-небудь у найглибших надрах Землi. I в  тако-
му разi - чи не його енергiя розiгрiває вогнища магми в цих  над-
рах i викидає вогняну лаву на поверхню Землi пiд час  вулканiчних
вибухiв?.. Ми не знаємо цього, Галю. I - ось що. Давайте  вiдкла-
демо подалi цi камiнцi. Важко сказати, чи мають  вони  вiдношення
до iнфрарадiю. Це встановить Вадим. Проте вони дуже активнi, Менi
от зараз здалося, що поверхнею камiнця пробiгають крихiтнi золотi
iскорки... i тiльки потiм я збагнув, що насправдi це - подразнен-
ня сiтчатки в моїх очах. А тепер от, як бачите, ще й сльози  вис-
тупили! Нi, вiдкладемо вашi камiнцi. Це - небезпечнi iграшки, нам
треба бути дуже обережними з ними... Що таке, Ван? Якiсь  новини?
- одразу  пожвавiшав  Риндiн,  побачивши  Ван  Луна,  який  хутко
увiйшов до каюти, тримаючи у руцi аркуш паперу.
    -  Дуже важливi новини, Миколо Петровичу,- промовив Ван Лун.-
Сигнали з Землi!
    Риндiн радiсно простягнув до нього руки:
    -  Дорогий Ван, це найкраще, що  ви  взагалi  могли  сказати!
Значить, зонд-антена дала свої наслiдки. Якi ж сигнали,  що  каже
Земля? Ви добре чули?
    -  Так, тiльки не мову, а радiограму. На Землi не  певнi,  що
ми можемо вiльно прийняти радiотелефонну передачу. I Земля  подає
сигнали за азбукою Морзе. Ось автомат записав, прошу.- I вiн  по-
дав Риндiну принесений аркуш паперу.
    -  "Венера-1", "Венера-1", слухайте нас, говорить Земля,- чи-
тав голосно Микола Петрович. Його голос уривався, академiк був не
в силах стримати радiсне хвилювання.-  Пiсля  одержання  поштової
ракети - знову не маємо вiд вас  нiяких  вiдомостей.  Безперервно
намагаємося зв'язатися з вами. Слухайте нас,  "Венера-1"!  Перей-
шли на азбуку Морзе, бо нема певностi, що простiр  не  перекручує
хвилi радiотелефону. Передавайте вiдповiднi сигнали на повнiй по-
тужностi вашого передавача, також за азбукою Морзе. Щойно одержи-
мо ваше пiдтвердження, зразу ж таки сповiстимо вам про новi  важ-
ливi данi вiдносно вашого зворотного старту з  Венери.  З'ясовано
можливiсть  значного  прискорення  вашого  вiдльоту.  Передавайте
вiдповiднi сигнали,  чекаємо!  "Венера-1",  вiдповiдайте!  Будемо
знову викликати вас, як i ранiше, через кожну годину. "Венера-1",
вiдповiдайте Землi".
    Риндiн пiдвiв очi на Ван Луна.
    -   Якi ж це можуть бути новi данi про  вiдлiт,  Ван?  Ви  не
здогадуєтесь?
    -   Нi, Миколо Петровичу. Важко сказати, вважаю.
    -   Втiм, навiщо я запитую? Зараз треба думати про  iнше.  Ви
перевiряли, що саме пошкоджено в нашому передавачi?
    -   Перевiряв, ще не знайшов, шкодую. Буду  шукати,  доки  не
знайду. Полагоджу, Миколо Петровичу, обiцяю.
    -   Треба поспiшати, Ван. Земля чекає нашої вiдповiдi. I над-
звичайно цiкаво, що то за новi данi?.. А що  там  Вадим?  Усе  ще
зайнятий аналiзом?
    -   Я зараз пiду довiдаюся,- трохи  пiдвелася  Галя.  Їй  так
хотiлося бути знову корисною! Проте Риндiн суворо спинив
її:
    -  Нiкуди ви не пiдете, люба моя. Лежiть у своєму гамаку i не
думайте встати. Ранiше нiж через доби двi-три я  не  дозволю  вам
рухатися.
    -  Ой! - незадоволено озвалася Галя.- Аж двi-три доби!
    -  Так, якщо не бiльше. Ми не знаємо ступеня активностi  цьо-
го мiнералу. Треба буде ще вимiряти, якщо  Вадим  не  зробив  уже
цього. Так чи iнакше, але ваше щастя, Галю, що  ви  були  в  ска-
фандрi, коли несли зразки. Металева  сiтка,  яка  вкриває  гумову
тканину скафандра, дещо нейтралiзувала радiоактивний вплив  мiне-
ралу. Iнакше було б значно гiрше. Отож лежiть i мовчiть. Вам про-
писаний постiльний режим!.. А, Вадиме! Нарештi! Якi наслiдки?
    Втiм, навряд чи треба було запитувати Сокола про наслiдки йо-
го дослiдження. Геолог не увiйшов, а влетiв до каюти.  Потiм  вiн
проробив кiлька неймовiрних танцювальних  рухiв,  що  закiнчилися
стрибком чи не пiд саму стелю. Його очi сяяли, нiс  i  одна  щока
були замащенi чорнилом i якимсь червоним хiмiчним реактивом. Зах-
линаючись вiд збудження, Сокiл вигукнув:
    -  Це iнфрарадiй, Миколо Петровичу! Сумнiвiв немає! Вага, ве-
личезна радiоактивнiсть, всi iншi показники свiдчать про  одне  й
те саме: Галя знайшла солi iнфрарадiю! Галиночко, чи ж  розумiєте
ви, що це означає? А, та що там казати!
    Вiн кинувся до  Галi  i  розцiлував  її.  Розгублена  дiвчина
тiльки руками змахнула:
    -  Вадиме Сергiйовичу, що ви робите! Ой Вадиме Сергiйовичу!
    Втiм, Сокiл не бачив i не чув нiчого. Вiн пiдбiг до  Риндiна,
який вже весело смiявся, i так само мiцно розцiлував його.  Потiм
спинився перед Ван Луном, хотiв було обiйняти i його, але тут-та-
ки махнув безнадiйно рукою:
    -  Все одно, Ван, ви нiчого не розумiєте в емоцiях. Нi,  менi
треба заспокоїтися, лишитися на самотi!
    Вiн вибiг за дверi, в коридор - i звiдти до товаришiв долину-
ли його переможнi вигуки:
    -  Є iнфрарадiй! Ура, є iнфрарадiй! Ура!


        РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ,

    що описує  дослiди  з iнфрарадiєм i небез-
    печний стан, в якому опинився Вадим Сокiл,
    що так i не навчився добре стрiляти:  крiм
    того,  роздiл розповiдає, як було знайдено
    ультразолото i як було викрадено Ван Луна.

    Галi Рижко довелося пролежати не двiтри, а цiлi п'ять  довгих
дiб: червоний опух спадав дуже повiльно, а головне  -  не  стихав
гострий бiль. Увечерi в дiвчини пiдвищувалася температура, i бiля
неї по черзi сидiли Риндiн i Ван Лун. Сокiл не виходив з  лабора-
торiї, вкрай  зайнятий  складними  дослiдженнями  властивостей  i
особливостей iнфрарадiю. Лише iнодi, коли в лабораторiї  протiка-
ли довготривалi реакцiї, якi не  потребували  спостереження,  вiн
сiдав коло Галi i з  захопленням  розповiдав  товаришам  про  хiд
своїх дослiджень.
    Доводиться визнати, що дiвчина багато чого не розумiла в  тих
розповiдях. Мова йшла про нейтрони i фотони, про альфа-, бета-  i
гама-частинки, про одиницi вимiру радiоактивностi, якi  називали-
ся кюрi i рентгенами. Мова  сучасної  фiзичної  хiмiї  виявлялася
надто складною для Галини Рижко, яка звикла була пишатися  своїми
знаннями.
    Та й взагалi, правду сказати, розмови про iнфрарадiй виклика-
ли в неї деяку досаду. Адже це вiн, знайдений нею в печерi  мiне-
рал, наче щоб вiдомстити, примусив її лежати без руху в той  час,
як усi учасники експедицiї напружено працювали. А Галi  доводило-
ся додержуватися постiльного режиму - не можна було й думати  про
те, щоб порушити розпорядження Миколи Петровича...
    Ван Лун полагодив, нарештi, великий радiопередавач  астропла-
на. I тепер регулярно через кожнi двi години вiн вистукував  клю-
чем кiлька разiв одну й ту ж саму радiограму, адресовану  далекiй
Землi:
    -  "Говорить "Венера-1", говорить "Вонера-1".  Слухайте  нас,
Земля! Вашу радiограму прийняли. У нас  усе  в  порядку.  Розшуки
ультразолота тривають. Знайдений новий елемент  номер  сто  двад-
цять - iнфрарадiй. Обмiрковуємо спосiб його  доставки  на  Землю,
оскiльки це утруднюється сильною радiоактивнiстю нового елемента.
Чекаємо ваших повiдомлень. Палкий привiт рiднiй Землi!"
    Це тривало вже кiлька днiв, але сигнали з  Венерн,  очевидно,
не доходили до Землi. Вiдповiдi на радiограму не було. Земля  все
ще наполегливо передавала той самий заклик до експедицiї Риндiна,
який вперше прийняв Ван Лун того пам'ятного дня, коли  мандрiвни-
ки знову зiбралися в каютi пiсля небезпечних пригод Галi i  Мико-
ли Петровича. Тим упертiше  Ван  Лун  передавав  свою  радiограму
Землi: адже Батькiвщина турбу-
ється за долю аргонавтiв Всесвiту.
    Крiм того перед мандрiвниками постало кiлька нових завдань, у
розв'язаннi яких могла допомогти тiльки Земля.  Насамперед  -  як
везти назад, на Землю, iнфрарадiй, який за всiма ознаками був ду-
же небезпечним вантажем. Адже ж нiхто не мiг сказати наперед,  як
саме впливатиме на новий  елемент  пiдступне  космiчне  промiння,
крiзь потужний потiк якого доведеться пролiтати мiжпланетному ко-
раблю по дорозi на Землю.
    А в тому, що iнфрарадiй надзвичайно небезпечний, Галя переко-
налася на власнi очi. Це трапилося наступного ж дня  пiсля  того,
як було встановлено, що знайдений нею мiнерал справдi  мiстить  у
собi солi iнфрарадiю.
    Дiвчинi дуже трудно було уявити собi, що в сiро-зелених непо-
казних камiнцях справдi може  ховатися  ота  величезна  кiлькiсть
енергiї, про яку твердив Сокiл. Як та енергiя може вийти назовнi,
привести щось у дiю, дати мiць машинам чи котлам?.. I Галя  чесно
розповiла про свої сумнiви товаришам, нiяково потупивши  очi:  їй
самiй було дещо соромно, як вона не знає  того,  що  цiлком  ясно
iншим,
    Сокiл усмiхнувся. Вислухавши дiвчину, вiн  поглянув  на  Рин-
дiна i вiдповiв стримано:
    -  Якщо Микола Петрович дозволить, я проведу малесенький  ек-
сперимент, який покаже Галi, з чим ми  маємо  справу.  Дозвольте,
Миколо Петровичу! Хай Галиночка довiдається, яку  величезну  мiць
їй пощастило вiдкрити в її печерi.
    -  А що саме ви хочете зробити, Вадиме? - спитав Риндiн.
    -  Маленьку активiзацiю мiлiграма солей  iнфрарадiю.  Адже  я
казав вам, що менi таки пощастило встановити це. Наштовхнуло  ме-
не на думку те, що iнфрарадiй активiзується змiною частот  радiо-
коливань. I я переконався, що альфа-частинки чинять на  нього  ще
бiльший вплив, ще бурхливiший. Якщо  ви  дозволите,  я  продемон-
струю це.
    Риндiн  погодився.  Сокiл  принiс  з  лабораторiї    тоненьку
пробiрку з слiдами радiю, якою вiн користувався пiд час  вивчення
iнтенсивностi космiчного промiння. Потiм вiн вiдокремив крихiтний
шматочок, крупинку вiд одного iз зеленувато-сiрих камiнцiв, що
їх принесла Галя з печери, i поклав  її  посеред  великої  грубої
дошки з твердої пластмаси, легкої, проте мiцної i щiльної, як той
мармур.
    - Ван, вам не буде шкода, якщо я трошки зiпсую один  з  ваших
шомполiв, якими ви чистите гвинтiвки? - звернувся  вiн  до  свого
друга.
    Дiставши дозвiл вiд зацiкавленого,  як  i  решта,  Ван  Луна,
Сокiл узяв тонкий мiдний шомпол i дiловитим тоном промовив:
    -  Зараз я активiзую цю маленьку частку солей iнфрарадiю, яка
лежить на  дошцi.  Менi  допоможуть  слiди  радiю,  ще  є  в  цiй
пробiрцi. Уважно дивiться, Галиночко. Це досить рiдкiсне  явище,-
в усякому разi, його ще нiхто на Землi нiколи не спостерiгав.
    Вiн на мить занурив кiнець шомпола у скляну пробiрку i  зразу
ж таки вийняв його.
    -  Вважаю, цього буде досить.  Iнфрарадiй  повинен  реагувати
дуже активно. Проте доведеться хвилинку заждати. Я не хочу  лиша-
ти пробiрку в небезпечному сусiдствi.
    Сокiл вiднiс пробiрку назад до лабораторiї. Повернувшись, вiн
перенiс грубу дошку з  пластмаси  разом  з  часткою  мiнералу  до
дальньої стiни каюти:
    -  Так буде безпечнiше!
    Потiм Вадим Сергiйович одiйшов вiд дошки  якнайдалi,  скiльки
дозволяла довжина шомпола i його витягненої руки.
    Вiн простягнув шомпол до бiлої дошки i пiднiс його кiнчик  до
крупинки мiнералу.
    -  Увага, товаришi, починаю!
    Вражена Галя прикрила заслiпленi очi рукою. На дошцi  раптово
спалахнуло неймовiрно яскраве свiтло, наче на нiй загорiвся  шма-
ток Сонця. Воно було яскравiшим вiд  вольтової  дуги,  яскравiшим
вiд якого завгодно потужного спалаху! Сухий спопеляючий жар, нiби
вiд розтопленого чавуну, поширився по каютi.
    -  Досить, Вадиме, досить! - вигукнув Риндiн.
    Пролунав сухий трiск: то луснула грубезна дошка з  пластмаси,
не витримавши жару. Вiд неї пiдiймалася сiра цiвка диму.  Вогнет-
ривка пластмаса починала горiти.
    Швидким рухом руки Сокiл вiдсмикнув  шомпол.  Слiпуче  свiтло
згасло так само раптово, як i виникло. Здавалося, що в каютi  од-
разу стало темно. Тiльки свiтився  розпечений  до  бiлого  кiнчик
мiдного шомпола, з якого повiльно падали на пiдлогу краплини роз-
плавленого металу, та дошка, що дуже  розiгрiлася,  вилучала  все
такий самий сухий жар.
    - Скажу, добра температура,- пробурмотiв Ван Лун, не  зводячи
погляду з дошки.- Вiдзначаю, що цей шматочок  цiлий,  не  згорiв!
Лежить на дошцi. Дивно, як це може бути, Вадиме?
    Сокiл задумливо скуйовдив своє кучеряве волосся:
    - Важко сказати поки що, Ван,- вiдповiв вiн.-  Очевидно,  тут
вiдбуваються зовсiм iншi процеси, вони не мають нiчого  спiльного
з горiнням, про яке ви кажете. Я навiть не думаю,  що  iнфрарадiй
розiгрiвається сам пiд час активiзацiї.  Можливо,  вiн  лишається
холодний i нагрiвається тiльки механiчно  вiд  речей,  що  знахо-
дяться поблизу нього.
    - Як лишається холодний? - здивувалася Галя.- А цей жар,  вiд
якого розтоплю-
ється мiдь? А свiтло?
    - Все це - наслiдок звiльнення енергiї iнфрарадiю. Пiд  впли-
вом випромiнювань радiю вiн починає розпадатися значно активнiше.
Можливо, коли б ми наблизили до нього не мiзернi слiди  радiю,  а
бiльше,- тодi виник би значно сильнiший ефект. Мабуть,  небезпеч-
ний для нас. А за таких умов...- Вiн замислився.- За таких  умов,
як я вважаю, ця крупинка iнфрарадiю сяяла б  безнастанно  i  вип-
ромiнювала б тепло протягом десяткiв рокiв.  Ось  вам  i  енергiя
iнфрарадiю, Галиночко. Тепер переконалися? Бачите, що це за мiне-
рал?
    Галя мовчала. Вона була вражена. Замiсть неї заговорив Риндiн
- в його голосi бринiли нотки занепокоєностi.
    -  Вадиме, ваш експеримент навiв мене на деякi роздуми,- ска-
зав вiн.- Насамперед, заберiть залишки мiнералу. I зберiгайте
їх з цiєї хвилини не iнакше як у свинцевiй шафi. Так буде безпеч-
нiше. Не треба ризикувати. Неприємнi  й  опiки,  як  отi,  що  їх
дiстала Галя; але можуть бути i ще неприємнiшi ускладнення. Вини-
кають ще й iншi труднощi. Певна рiч, ми мусимо привезти на  Землю
iнфрарадiй, i по можливостi, якнайбiльше, чи не так?
    -  Ще б пак! - палко вiдгукнувся Сокiл.
    -  Отож доведеться зробити кiлька вилазок по цей  мiнерал  до
печери. Але сумний досвiд Галi показує нам, що тут також потрiбнi
серйознi запобiжнi заходи, якi утруднять роботу. Почнемо з  того,
що переносити мiнерал доведеться в свинцевих сумках...
    -  їх можна зробити з наших свинцевих аркушiв,-  вставив  Ва-
дим Сокiл.
    -  Правильно. Але цього замало. Свинцевi сумки  нейтралiзують
вплив мiнералу пiд час переноски. Втiм, збирання його  також  не-
безпечне. Органiчне скло шоломiв  наших  скафандрiв  має  домiшок
свинцю, правда, дуже маленький, але я гадаю, його  вистачить.  Не
треба тiльки близько нахилятися до мiнералу. Ви говорили, Вадиме,
що iнфрарадiй випромiнює найбiльше альфа- i бета-частинок, а  га-
ма-частинок вiдносно дуже мало?
    -  Так, Миколо Петровичу. I альфачастинок лише трохи  бiльше,
нiж гама. Це одна з дивних його властивостей.
    -  Нам зараз це на руку. Альфа- i бетачастинки мають дуже не-
величку проникливу властивiсть - на  вiдмiну  вiд  гама-частинок.
Отже, буде досить захисту з свинцевих сумок i  домiшки  свинцю  в
склi шоломiв. Звичайно, важкi свинцевi сумки дуже утруднять робо-
ту i не дадуть можливостi скоротити кiлькiсть вилазок до  печери.
Проте iншого виходу я не бачу. Так, це питання ясне,  хоча,  зро-
зумiло, вам,  Вадиме,  доведеться  ще  раз  пильно  вимiряти  ак-
тивнiсть випромiнювання мiнералу, особливо - в печерi. Вiд цього,
як ви розумiєте,  залежатиме  тривалiсть  перебування  в  надрах.
Далi, скафандри доведеться тримати не  в  каютi,  а  в  одному  з
шлюзiв астроплана, їх зовнiшня поверхня пiд впливом альфа- i  бе-
та-частинок може стати радiоактивною i теж небезпечною для нас.
    -  Правильно... Миколо Петровичу,-  погодився  Сокiл.-  Треба
буде регулярно перевiряти i скафандри.
    -  То ж воно й є. Я зовсiм не хотiв би, щоб хтось з вас зане-
дужав на променеву хворобу... Тепер  далi.  Зберiгати  iнфрарадiй
поки що краще всього назовнi. В нашому мiжгiр'ї є чимало невелич-
ких печер. Подивимось, як вiн поводитиметься, коли  його  зiбрати
докупи: це також нез'ясоване питання. А от як везти iнфрарадiй на
Землю - остаточно не знаю,- засмучено  сказав  Риндiн.-  Космiчне
промiння може  влаштувати  нам  таку  реакцiю,  таку  активiзацiю
iнфрарадiю, що ми з вами i кiсток не зберемо... Судячи по  вашому
експерименту, Вадиме, можна чекати, що космiчне промiння буде ак-
тивiзувати iнфрарадiй ще дужче.
    -  Цiлком можливо. А коли захистити мiнерал  на  час  польоту
свинцем? - висловив припущення Сокiл.
    -  Ви забуваєте, що свинець знадобиться  нам  самим,  дорогий
мiй,- заперечив Риндiн.- Свинцю в нас не так уже багато.  Нi,  це
не пiдходить... Проте що можна вигадати ще? Не знаю... Можу  ска-
зати тiльки одне: якщо нам не  пощастить  знайти  спосiб  захисту
iнфрарадiю вiд космiчного промiння - доведеться вiдмовитися  вза-
галi вiд думки везти його на Землю. Так, так, Вадиме, я  розумiю,
що вам неприємно чути таке. Але ми  не  можемо  ризикувати  долею
цiлої експедицiї.
    -  Гадаю, слово "ризикувати" тут  надто  делiкатне,-  озвався
Ван Лун.- Вважаю, ми просто вибухнемо по  дорозi.  Якщо  не  упа-
куємо iнфрарадiй дуже-дуже добре.
    Сокiл мовчав. З його засмученого обличчя було видно, що  йому
важко  примиритися  з  думкою  про  неможливiсть  привезти  доро-
гоцiнний мiнерал, реальне пiдтвердження його  теоретичних  мiрку-
вань, на Землю. Але вiн навiть краще за iнших розумiв, що  Риндiн
має цiлковиту рацiю. Треба будь-що знайти, винайти засiб захисти-
ти iнфрарадiй вiд впливу космiчного промiння. Втiм, де той засiб?
У чому вiн полягає? Як його знайти?..
    Того вечора Галя Рижко довго не могла заснути. Вона лежала  в
гамаку i мiркувала. Яка страшна сила таїться в iнфрарадiї!  I  як
дивно, що вiн такий простенький, непоказний зовнi! Якiсь камiнцi.
Ну, свiтяться в темрявi, велике дiло! Звiсно, цiкаво, але...  Нi,
це просто досадно: якщо б  камiнцi  не  свiтилися,  вона,  певно,
пройшла б повз них i не звернула анi  найменшої  уваги.  Невже  i
ультразолото буде таке саме непомiтне? Нi, нi, такого не може бу-
ти! Адже ж сама назва яка приваблива:  ультразолото!  Цiкаво,  як
воно виглядає? I хто з них його знайде? Мабуть. Вадим Сергiйович,
вiн спецiально ж розшукує його, те ультразолото. I  навiть  каже,
що воно неодмiнно мусить бути десь поблизу...
    Фантазiя дiвчини розпалювалась. А чому не може трапитися так,
що ультразолото знайде також вона?  Скажiмо,  це  може  вiдбутися
так...
    Вони довго, цiлий мiсяць, копають глибоку шахту.  Вадим  Сер-
гiйович палко доводить, що  ультразолото  незабаром  знайдуть,  а
проте його все немає й немає. Вони  в  скафандрах  спускаються  в
шахту i шукають глибше й глибше.  Складнi  прилади  пiдтверджують
слова Вадима Сергiйовича: так, шукачi ультразолота на  правильно-
му шляху! Дедалi бiльше пiдвищується температура в шахтi. Ось уже
майже неможливо працювати, така жара. Мабуть, шукачi  наблизилися
до пiдземних вогнищ, де створюється магма. Так, певна рiч, тiльки
там можна ще знайти дорогоцiнний благородний метал, тiльки там, у
глибоких надрах Венери, збереглися його запаси. I спека, задушли-
ва спека!.. Хтось падає непритомний. Його виносять з  шахти,  але
Галя не кидає роботи. Вона знає, що саме їй треба бути  попереду,
завжди попереду! Галя обливається потом, вона вже ледве дихає,  в
головi стоїть гул, але вона вперто працює. Потiм ще хтось  непри-
томнiє. Проте не вона! Вона лишається сама.  На  нiй  лежить  уся
вiдповiдальнiсть, вiд неї залежить успiх дiла! Галя знає це  -  i
працює. I ось лунає грiм! Все навколо гуркотить i здригається, це
дуже страшно,- але iз отвору, який пробила останнiм ударом  Галя,
вже ллється  потiк  вогняного,  слiпучо-яскравого,  дорогоцiнного
розплавленого ультразолота! I тодi втомлена вкрай,  але  безмежно
щаслива Галя пiдiймається на поверхню i скромно доповiдає  Миколi
Петровичу, ультразолото знайдено!
    Або нi, навiть не так. Адже ж ультразолото зовсiм не обов'яз-
ково мусить бути розплавленим. I перед  очима  збудженої  дiвчини
вже виникла iнша, не менш фантастична, приваблива картина...
    Знову праця в шахтi. Обов'язково в шахтi, бо таємниче ультра-
золото мусить знаходитися десь глибоко пiд поверхнею Венери,  ад-
же ж це всiм вiдомо. I знову товаришi один за одним змушенi кину-
ти роботу, їм треба вiдпочити, їм бракує сил. Нiхто не може  бути
таким наполегливим i самовiдданим, як вона, цього Галя певна, хо-
ча, звiсно, нiколи i нiкому про це не скаже.  I,  звичайно,  вона
знову робить останнiй удар киркою. Перед нею вiдкривається  вели-
чезна печера. Зрозумiло, ця печера аж нiяк не  така  похмура,  як
та, з потворою... Вона залита яскравим свiтлом.  Посерединi  неї,
наче неймовiрний велетенський самоцвiт, в якому виблискує  золоте
полум'я, граючи всiма барвами райдуги,- лежить блискуча  багатог-
ранна брила ультразолота! До неї навiть не можна наблизитися, та-
ка вона сяюча, вона заслiплює  очi,  вiд  неї  в  усi  боки  роз-
лiтаються блискавки, синi, зеленi, червонi  холоднi  блискавки...
Ось воно яке, ультразолото! I Галя приводить Миколу Петровича  до
цiєї печери, показує йому: будь ласка, ультразолото знайдено, все
гаразд!..
    Легко зрозумiти, як страждала Галя Рижко протягом цих злощас-
них п'яти дiб, якi їй довелося провести в  каютi,  доки  не  зник
бiль i не спав опух. Адже решта працювали, тiльки вона сама лежа-
ла, нiчого не роблячи, i навiть заважала товаришам,  якi  змушенi
були ходити бiля неї. Втiм, усе минає,- минула  i  хвороба.  Галя
взяла, нарештi, участь в спiльнiй роботi.
    Вона допомагала Соколовi, який наполегливо шукав  ультразоло-
то, але нiколи не розповiдала Вадиму Сергiйовичу про  свої  мрiї,
пов'язанi з цим таємничим елементом, що досi вперто  ховався  вiд
них. За дорученням Миколи Петровича Галя збирала гербарiй зразкiв
рослинностi Венери - i це було дуже цiкаво. Колекцiя  рослин  юр-
ського перiоду! Кожен зразок, який  Галя  додавала  до  гербарiю,
збагачував не лише ботанiку, а й палеоботанiку - науку  про  най-
стародавнiшi, доiсторичнi рослини. Адже досi  наука  мала  справу
тiльки з скам'янiлими рештками подiбних рослин або з їх вiдбитка-
ми, що збереглися в нашаруваннях земної кори. А тепер ученi поба-
чать справжнi рослини юрського перiоду, якi зiрвала Галя  на  Ве-
нерi, справжнi оранжево-червонi  паростки,  бруньки,  рiзнобарвнi
квiти! Наукову цiннiсть такого гербарiю не можна  було  порiвняти
нi з чим. Галя чудово розумiла це - i захоплено збирала  рослини,
щиро радiючи,  коли  Микола  Петрович  хвалив  її  за  якийнебудь
рiдкiсний екземпляр.
    Але найчастiше вона подорожувала вдвох з Ван Луном до  "пече-
ри потвори", як називали вони  мiсце  пiдземної  бiйки  з  гiган-
тською вусатою твариною. Побоюючись повторення такої  бiйки,  Ван
Лун пiд час першого ж таки походу по iнфрарадiй  знищив  дитинчат
тварини, якi лишилися в печерi.
    - Могли зрости. Тепер безпечно,- лаконiчно повiдомив вiн Галi
пiсля того.
    Цi подорожi дуже втомлювали. Обережний Ван Лун стежив за тим,
щоб вони швидко збирали мiнерал, як розпорядився  Риндiн,  i  без
затримки переносили його до мiжгiр'я. Академiк побоювався  впливу
iнфрарадiю на органiзм людей. Iнодi Ван Лун буркотiв:
    -  Носимо, не знаю для чого. Забрати з собою на Землю не мож-
на, тiльки кладемо й кладемо. Для радостi Вадима, мабуть.
    Втiм,  таке  було  розпорядження  Риндiна,  який   сподiвався
все-таки знайти спосiб захисту iнфрарадiю вiд космiчного промiння.
    Думки про iнфрарадiй не давали Галi спокою. Її захопило  одне
цiкаве питання, пов'язане з цим дивовижним елементом.
    Iнфрарадiй сильно обпiк їй ногу. В  його  активностi  дiвчина
переконалася на власному досвiдi. Але ж вона зазнавала дiї iнфра-
радiю порiвняно недовго. Тодi як же та потвора  i  її  дитинчата?
Адже ж вони жили в печерi постiйно, хоч та печера була вкрай  на-
сичена випромiнюванням iнфрарадiю. I вiн нiяк не впливав на  них.
Чому? Потвора не тiльки не зазнавала  шкоди  вiд  випромiнювання,
але навiть, думала Галя, не помiчала його. Iнакше - хiба ж вибра-
ла б вона цю печеру для свого лiгва? А її дитинчата?  Припустiмо,
що iнфрарадiй не впливав на дорослу потвору, тому що на  нiй  був
товстий панцир: хто його знає, може, той панцир так само затриму-
вав випромiнювання, як свинець, Галя не знала цього. Проте на ди-
тинчатах панцира ще не було, їх укривала тiльки  кошлата  шерсть.
Чому ж iнфрарадiй не впливав i на них?..
    Галя подiлилася своїми думками з Ван Луном i Соколом.
    - Гадаю, тварини пристосувалися,- вiдповiв перший.- На  Землi
теж так, згадайте. Тигр боїться води, бобер не може жити без  во-
ди, наприклад.
    - Так то тигр, а то бобер,- заперечила  Галя.-  Зовсiм  рiзнi
тварини.
    -  Нагадаю: обидва, як це сказати?.. А,  ссавцi!  Тодi  можна
iнший приклад. Бурий ведмiдь живе в лiсi, бiлий - у водi.  Обидва
ведмедi. Пристосувалися до умов.
    Дiвчина була незадоволена з такої вiдповiдi. Певна рiч,  умо-
ви багато значать, це вiрно. Але дiя iнфрарадiю, який,  наче  во-
гонь, обпiкає шкiру,- якi вже тут умови!
    Тим часом Сокiл пiдтримав Ван Луна. Вiн додав:
    - Менi здається, ви маєте рацiю,  Ван.  Закон  пристосування,
добору дiє всюди, i тут, на Венерi, також. Тiльки, Галиночко,  це
не можна розумiти, як, скажiмо, просту звичку. Мовляв,  потрапила
якась тварина до певних умов, до нової  для  неї  обстановки,-  i
пристосувалася. Це було б надто наївно,  спрощено.  У  нових,  не
звичних для неї умовах тварина найчастiше просто гине, не  встиг-
нувши звикнути i пристосуватися. Пристосування до  умов  життя  -
справа дуже  довгого  часу,  багатьох  поколiнь.  З  роду  в  рiд
бiльшiсть тварин не витримувала якихось умов, гинула. Лишалися  в
живих тiльки наймiцнiшi окремi екземпляри. Вони давали  потомство
- i з нього  також  вимирала  бiльшiсть.  Так  тривало  тисячi  й
мiльйони рокiв. А внаслiдок такого жорстокого добору i  залишили-
ся тiльки тi тварини, тi  види,  якi  пристосувалися  до  трудних
умов. I тi, що лишилися,  пристосованi,  почувають  себе  за  цих
умов, за яких гинули мiльярди їхнiх предкiв, дуже непогано.
    -  Чого доброго, ви скажете ще, що тим вусатим потворам  було
навiть приємно в iнфрарадiєвiй печерi? - спитала недовiрливо Галя.
    - Певен, що i зручно, i приємно, коли щодо  них  можна  вжити
такi вислови,- пiдтвердив цiлком серйозно Сокiл.- I навiть бiльше
того, Галиночко. Можливо, цi тварини на сучаснiй стадiї  їх  роз-
витку навiть потребують того, щоб тепло,  яке  випромiнює  iнфра-
радiй, постiйно пiдiгрiвало їх або їхнiх дитинчат. А коли б  при-
мусово перевести їх до iншої печери, без iнфрарадiю, без додатко-
вого опалення, можливо, цi тварини, а особливо їхнi дитинчата, не
витримали б нових для них умов, загинули б.
    -  Одному добре, iншому погано,- глибокодумно сформулював ко-
роткий висновок Ван Лун.
    Галi Рижко лишалося тiльки прийняти таке пояснення: iншого  ж
не було. Та й Микола Петрович також пiдтвердив мiркування Сокола,
хоча й розсмiявся добродушно, коли Ван Лун несподiвано почав  не-
задоволено розвивати щойно зроблений ним висновок:
    -  Одному добре - це Вадимовi мiркувати. Iншому погано  -  це
менi займатися тут тваринами.
    -  Але чому, Ван? Ви нiбито вдосталь полюєте...
    -  "Полюю"? Таке слово звучить тут як насмiшка. Тут,  на  Ве-
нерi, пiдкреслю. Де iнтереснi, красивi  бронтозаври,  iгуанодони,
яких менi обiцяв Вадим? Де справжнi теплокровнi тварини, на  яких
приємно полювати?
    -  Ну, як на мою думку, то бронтозаврiв i iгуанодонiв  навряд
чи можна було б вважати красивими,  Ван,-  насмiшкувато  зауважив
Сокiл.- До того ж вони аж нiяк не теплокровнi.
    -  Все одно,- наполягав Ван Лун,-  вони  схожi  на  справжнiх
тварин. Чому обманули, Вадиме? Бачу на Венерi тiльки всiляких ко-
мах, павукiв та черв'якiв. Дуже погана фауна! Якщо  б  знав  таке
ранiше...
    -  То не полетiли б, Ван? Лишилися б на Землi?
    -  Нi, такого не казав. Проте взяв би з собою хiмiчнi  порош-
ки або рiдину для ваших комах. На них,  дозволю  собi  зауважити.
шкода витрачати чеснi кулi. Так!
    -  Втiм, товаришу Ван, хiба не стали в пригодi вашi кулi там,
у печерi? - вставила Галя Рижко.- Хiба та  потвора  не  страшнiша
вiд тигра чи якогось iншого великого хижака?
    Ван Лун зневажливо махнув рукою:
    -  Дiвчина не здатна  зрозумiти  краси  полювання!  Порiвнюю:
благородний тигр, смугаста блискавка,- i  незграбна  тварюка,  що
плазує на кошлатому черевi. Мисливцевi соромно слухати такi  сло-
ва. Тигр - красень; тварюка в печерi - кошлата гидота  з  кривими
лапами. Мисливцевi Ван Луну дуже неприємно, дуже погано...
    А проте дисциплiнований Ван Лун акуратно  виконував  одержане
ним розпорядження Риндiна i  сумлiнно  збирав  колекцiї  комах  -
представникiв своєрiдної фауни Венери, хоча  й  виразно  морщився
щоразу, демонструючи товаришам новi зразки. Його колекцiя була чи
не багатшою вiд гербарiю Галини Рижко.
    Втiм, не менш цiкавою була й  третя  колекцiя,  яку  старанно
збирав  Вадим  Сокiл,-  мiнералогiчнi  зразки  найрiзноманiтнiших
порiд, щедро представлених у мiжгiр'ї, де лежав астроплан.  Сокiл
охоче пояснював Галинi:
    -  Справдi, менi пощастило! Навiть не треба шукати  i  йти  в
розвiдку. Наше мiжгiр'я  само  по  собi  є  величезним  зiбранням
всiляких порiд - i було б просто соромно не зайнятися їхньою кла-
сифiкацiєю. Микола Петрович мав рацiю, як i завжди. Адже вiн  од-
разу, пiсля першої ж мандрiвки, зробив висновок, що  це  мiжгiр'я
виникло внаслiдок якоїсь великої сейсмiчної  катастрофи.  Нашару-
вання кори Венери зсунулися, наче хтось спецiально для нас  ножем
зрiзав їх. Як у музеї - пiдходь i вивчай будову  кори!  А  пам'я-
таєте, як старий найточнiше визначив з першого  погляду  напрямок
порiд-супутникiв ультразолота? Я, досвiдчений геолог, мiг  тiльки
позаздрити йому. Нi, в Миколи Петровича безумовно є якась  гостра
iнту-
їцiя, яка допомагає йому  розбиратися  в  найскладнiших  питаннях
швидше вiд нас усiх, разом узятих! Надзвичайно свiтла голова!
    Галя й сама давно вже переконалася в цьому. Вона завжди,  мов
зачарована, слухала розповiдi i пояснення  академiка,  який  умiв
про все говорити просто i страшенно цiкаво. Для неї Микола Петро-
вич був чимсь на взiрець доброго, лагiдного чарiвника, який  роз-
кривав перед нею невичерпнi багатства науки,  показував  шлях  до
розв'язання найскладнiших i найзаплутанiших задач i  загадок,  що
раз у раз поставали перед мандрiвниками. Перше-лiпше явище,  пер-
шулiпшу подiю Микола Петрович умiв поставити на належне,  немовби
призначене їм мiсце в ланцюгу iнших явищ i подiй. I виходило,  що
в усьому тому не було нiчого загадкового або таємничого, що рiшу-
че все було пов'язане з попереднiми явищами i фактами,  обумовлю-
валося ними - i навiть просто не могло не вiдбутися!  Треба  було
завжди тiльки зрозумiти, врахувати, зважити. А тодi- передбачити,
бути напоготовi до подальшого, хоча б воно i не вiщувало  новi  й
новi нiбито несподiванки. Це правило, це гасло академiка  Риндiна
нiде не могло бути точнiшим i дiйовiшим, нiж у складних умовах їх
життя на незнанiй планетi.
    -  А для того, щоб бути до всього  готовими,  треба  прагнути
кожної хвилини попоповнювати свої знання, нiчого  не  пропускати,
все враховувати i науково аналiзувати,- пiдкреслював завжди Мико-
ла Петрович.
    Ще кiлька днiв тому академiк Риндiн сказав пiсля вечерi,  ко-
ли мандрiвники за звичкою обмiнювалися перед сном своїми  думками
i враженнями:
    -  Ми, друзi мої, як на мою думку, має- мо тепер всi  пiдста-
ви припускати, що ультразолото  мiститься  десь  зовсiм  близько.
Зразки  порiд-супутникiв,  а  особливо  тi,  якi  Вадим    принiс
сьогоднi,- всi цi зразки, починаючи з того, який був  здобутий  в
день бiйки з дзьобастим павуком, свiдчать про близькiсть  ультра-
золота. Немає лиха без добра! Ми вже не раз скаржилися i  сумува-
ли з приводу того, що доля закинула нас до цього дикого  мiжгiр'я
з його скелями й урвищами. А тим часом - саме  тут  нам  найлегше
вiдшукати ультразолото, бо природа  Венери  приготувала  нам  тут
глибокi зрiзи порiд, чи не так, Вадиме? Пам'ятаєте, Галю,  дитячу
казочку про те, як колобок закотився за скриньку,  лежить  там  i
смiється: я тут, я близько, ану, вiдшукайте  мене!..  От  i  наше
ультразолото зараз ховається вiд нас, наче отакий чарiвний казко-
вий колобок. Вадиме, на вашому мiсцi  я  не  дозволив  би  навiть
ультразолоту смiятися з нас, а мерщiй вiдшукав би його!
    Вадим Сокiл нiяково заклiпав короткозорими добродушними  очи-
ма: слово честi, вiн докладав усiх зусиль до того, щоб його пошу-
ки увiнчалися успiхом. Протягом минулих тижнiв вiн склав  доклад-
ний план залягання порiд у мiжгiр'ї, простежив виходи  жил-супут-
никiв, що красномовно говорили про близькiсть ультразолота. Втiм,
дорогоцiнний елемент усе ще ховався вiд геолога. Вiн був десь тут
- ясно. Але де саме?..
    Iнодi з  астроплана  виходив  i  сам  Микола  Петрович,  хоча
здебiльшого вiн весь час сидiв, поринувши в розрахунки, в навiга-
торськiй рубцi, намагаючись знайти розв'язання найважчого завдан-
ня - зворотного вильоту на Землю. Проте воно тiкало  вiд  Риндiна
так само, як ультразолото вiд Сокола. Жартуючи, академiк говорив,
що вiн усе ж таки має виправдання: адже у геолога  були  принаймi
жили-супутники, за якими той  мiг  визначити  потрiбний  напрямок
розшукiв, тодi як у Миколи Петровича - самi скелi, серед яких  на
днi мiжгiр'я лежав мiжпланетний корабель.
    Пiсля пам'ятної пригоди з велетенським павуком навiть  Сокiл,
що  не  дуже  любив  зброю,  яка  обтяжувала  його  i    заважала
працювати,- навiть вiн виходив з корабля не iнакше, як  захопивши
з собою великий автоматичний пiстолет з розривними кулями.  Такий
самий пiстолет брав з собою, виходячи назовнi, i Микола Петрович.
Грiзна зброя висiла на поясi Риндiна i, як здавалося Галi, зовсiм
не гармонiювала з мирним виглядом академiка, з  його  добрим  ус-
мiхненим обличчям, його лагiдною, м'якою манерою говорити. Але  -
що поробиш? Життя на Венерi насичене небезпеками, це розумiв  ко-
жен. Коли завгодно, першої-лiпшої хвилини з густих оранжевих  за-
ростей, що оточували астроплан, могла з'явитись якась нова потво-
ра,- хiба мало було їх на цiй чужiй i загадковiй планетi?
    Ось чому Вадим Сокiл, навiть захопившись працею,  раз  у  раз
тривожно оглядався на всi боки. I почував себе найкраще тодi, ко-
ли поблизу вiд нього був хтось з товаришiв.
    Незабаром пiсля снiданку Микола Петрович визирнув з  верхньо-
го люка астроплана, побачив недалеко Сокола, який  з  захопленням
працював киркою, i гукнув йому:
    -   Вадиме, я вирушаю до складу. А Ван Лун i  Галя  незабаром
мусять повернутися з печери з iнфрарадiєм. Може, ви зробите неве-
личку перерву, вiдпочинете? Не люблю я, коли ви лишаєтесь самi.
    Вадим Сокiл обернувся в бiк Риндiна i замiсть вiдповiдi пока-
зав на свiй заряджений пiстолет: не турбуйтеся, мовляв, усе  буде
в порядку!
    -  Ну, гаразд, дивiться!
    Геолог почув, як захлопнувся за  Миколою  Петровичем  люк,  i
знову взявся до роботи. Сьогоднi, як йому  здавалося,  вiн  майже
зовсiм  "спiймав  за  хвiст"  таємниче  ультразолото.  Воно  було
близько, воно знаходилось буквально за кiлька крокiв од  Сокола,-
про це свiдчили всi ознаки. Жила породи-супутника певно  вказува-
ла на величезну кам'яну брилу, що звисала  над  схилом  мiжгiр'я.
Саме тут, пiд цiєю брилою, мусило ховатися ультразолото!
    Сокiл на мить замислився. Звичайно, легше за все було б виса-
дити в повiтря цю важку брилу i не копатися пiд нею. Але пiд  час
вибуху скалки могли пошкодити стiнки  мiжпланетного  корабля.  Не
годиться! Можна було б iще зробити серiю дрiбних вибухiв,  руйну-
вати брилу по частинах. Але це забрало б силу-силенну часу;  крiм
того, невiдомо, на якiй глибинi, з  якого  боку  брили  ховається
ультразолото, що вперто тiкало вiд геолога.
    Зiтхнувши, Сокiл знову взявся за кирку.  Треба  спробувати  з
боку жили-супутника. Якщо його припущення здiйснюватимуться, тодi
можна буде вжити електричний перфоратор,  вiн  допоможе.  А  коли
брила виявиться надто твердою, тодi вже доведеться обмiркувати  з
товаришами, як розподiлити дрiбнi вибухи. А  раптом  йому  пощас-
тить - i самородки ультразолота виявляться саме  в  цьому  мiсцi?
Те, що ультразолото мусить бути в цiй системi порiд саме  у  виг-
лядi самородкiв, Сокiл вирiшив давно, так  пiдказував  йому  весь
досвiд бувалого геолога-розвiдника.
    Вiн встиг зробити пiсля вiдходу Риндiна  всього  лише  кiлька
енергiйних ударiв киркою, як у нього виникло  неприємне  вiдчуття
незручностi. Воно зв'язувало його рухи.  Соколовi  здавалося,  що
позаду хтось стоїть i уважно, набридливо вдивляється йому в  спи-
ну. Це вiдчуття було таке реальне,  що  вiн  вирiшив:  повернувся
хтось з товаришiв. Не оглядаючись, вiн роздратовано сказав:
    - Що то за дурна манера - пiдiйти ззаду i мовчки стояти.
    I зразу ж таки вiн збагнув: та ж не могли ще Ван Лун  i  Галя
так швидко повернутися з печери! Дурниця яка, ясно, чому нiхто не
вiдповiдає. Сокiл нервово обернувся - i зацiпенiв.
    Дивна, незграбна i огидна iстота пiдповзала до  нього  знизу.
Геолог мимоволi вiдсахнувся до кам'яної брили,  яка  височiла  за
ним. В нього втупилися холоднi прозорi очi, наче вдавленi  в  ко-
ричневий панцир голови. З обох її бокiв повiльно,  вигинаючись  у
повiтрi, рухалися довгi жовтi  щупальцi.  Величезнi,  розташованi
горизонтально щелепи, схожi на кривi  гострi  шаблi,  розсувалися
дедалi ширше, готовi схопити, розсiкти надвоє свою здобич.
    Сокiл здригнувся: та чи не той це  фантастичний  дракон,  про
появу якого так наполегливо розповiдала Галя, коли вона  опритом-
нiла пiсля падiння на поверхню Венери?..
    Правда, правда, нiколи й нiде земна палеонтологiя не знаходи-
ла в шарах юрського перiоду решток, якi бодай вiддалено нагадува-
ли таку тварину. Втiм, хiба хоча б одна з зустрiнутих  мандрiвни-
ками на Венерi потвор, включаючи сюди i гiгантського павука,  бу-
ла знайома земнiй палеонтологiї?
    Звiдки взявся тут цей дракон? Мiркувати про це довго не дово-
дилося: напрям, в якому вiн рухався, сам давав вiдповiдь на запи-
тання. Очевидно, вiн виповз iз заростей внизу, приваблений  чимсь
у мiжгiр'ї. Виповз обережно i  безшумно,  як  хижак,  що  пiдкра-
дається.
    На добрий десяток метрiв тягнулося тiло дракона,  розподiлене
на  безлiч  сегментiв.  Воно  звивалося,  пiдтримуване    великою
кiлькiстю дрiбних, хутких нiжок, i повiльно  просувалося  вперед,
немовби пливло на тих нiжках. Щупальцi дедалi неспокiйнiше  вору-
шилися в повiтрi, i роззявленi щелепи нацiлювалися на здобич.
    Якiсь нечiткi, неяснi спогади пролинали в  головi  похололого
вiд жаху Сокола. Де вiн бачив щось подiбне? Коли це було? Таке  -
i разом з тим не таке, iнше?..
    Нарештi геолог згадав. Неслухняними  пальцями  вiн  вiдстiбав
кришку кобури, в якiй був автоматичний пiстолет, i нечутно, трем-
тячими губами шепотiв:
    -  Сколопендра... гiгантська сколопендра!
    Так, цей дракон був би дуже схожий на земну хижу багатонiжку,
якщо б її збiльшити в сотнi раз! Так от яке чудисько бачила  Галя
Рижко i Ван Лун в iлюмiнаторi астроплана першої ночi  їх  перебу-
вання на Венерi, ось який дракон заглядав тодi всередину  мiжпла-
нетного корабля...
    Сколопендра пiдповзла до Сокола, якого вона, очевидно,  давно
вже обрала собi жертвою, i тепер не сумнiвалася  в  успiху.  Вона
невмолимо насувалася, не зводячи з нього  гiпнотизуючого  погляду
холодних безжалiсних очей. Нарештi Соколу вдалося вихопити пiсто-
лет.
    Прихилившися спиною до кам'яної брили, яка не дозволяла  йому
вiдступати, геолог спробував прицiлитися прямо в голову сколопен-
дри, мiж її немигаючими очима. Проте нiколи в своєму життi  Вадим
Сокiл не був хоча скiльки-небудь вмiлим стрiльцем, нiколи не при-
ваблювали його анi полювання, анi спортивна стрiльба. Не  навчив-
ся вiн стрiляти i пiд час польоту в мiжпланетному просторi,  хоча
Ван Лун не раз нагадував йому про  це.  Тим  бiльше  не  мiг  вiн
стрiляти тепер, коли заважало хвилювання i ствол пiстолета  стри-
бав перед його очима. Геолог перехопив праву руку лiвою, щоб спи-
нити тремтiння. Це не допомагало, пiстолет i далi стрибав у руцi.
Тодi вiн, уже не намагаючись цiлитися, з одчаєм натиснув на спуск
пiстолета. Вiн забув, що автоматична зброя стрiляє,  як  кулемет,
випускає кулi одна за одною, якщо натиснуто її спуск.
    Частий дрiб пострiлiв пролунав у  мiжгiр'ї  i  замовк.  Сокiл
опам'ятався тiльки тодi, коли пiстолет  перестав  стрiляти,  хоча
геолог все ще одчайдушне натискував на спуск.
    "Що ж я наробив!..  Адже  в  пiстолетi  вже  немає  куль!"  -
прорiзала свiдомiсть Сокола страшна думка.
    Пiстолет тепер не мiг допомогти: Вадим Сокiл навiть не  захо-
пив з собою з астроплана запасних обойм з патронами.
    Геолог безпорадно озирнувся. Вiдступати  немає  куди.  Велика
кам'яна брила перегороджувала шлях. Вона з трьох  бокiв  замкнула
Сокола своєю вдавленою холодною поверхнею. Тiльки  внизу,  промiж
брилою i вологим грунтом, лишалася вузька щiлина, куди можна  бу-
ло б втиснутися. Але - хiба не знайдуть його i там  довгi  щелепи
дракона?
    Потвора повiльно, неквапливо пiдповзала. Її  кругле  блискуче
тiло звивалося,  уздовж  нього  пробiгали  внутрiшнi  хвилi,  якi
пiдiймали по черзi твердi сегменти - вiд хвоста, що  закiнчувався
двома вигнутими вiдростками, до широкої плескатої голови з страш-
ними шелепами. Холоднi безжалiснi очi не вiдривалися вiд людини в
скафандрi, що причаїлася, завмерши, до кам'яної брили,  вони  все
ще гiпнотизували її своїм немигаючим пильним  поглядом.  Так  ро-
бить беззахисною свою жертву удав перед тим, як схопити її.
    Сокiл притиснувся до кам'яної брили. Вiн  вiдчув,  як  товсте
скло його шолома треться об камiння. I тiєї ж митi  вiн  побачив,
як усього метрах у двох вiд нього  зiмкнулися  в  повiтрi  щелепи
дракона.
    - Що робити? Що робити? - несвiдомо шепотiв Сокiл,  стискаючи
єдину зброю, яка залишалася в нього,- кирку.
    Проте якщо вона могла ще  допомогти  йому  в  боротьбi  проти
гiгантського павука з його м'яким тiлом, то на що  придатна  була
кирка проти велетенської сколопендри з її закутим у панцир  тулу-
бом?
    Геолог ще раз озирнувся, безнадiйно подивився вгору. Над  ним
нависала кам'яна брила, висока i гладка, без будь-яких  виступiв,
по яких можна було б видертися нагору. I раптом Сокiл, не  вiрячи
очам,  побачив  угорi,  високо  над  собою,  постать  людини    в
скафандрi. Людина ця стояла на краю скелi, вона немовби замахува-
лася правою рукою. Хто це?
    -  Лягайте!  Лягайте,  Вадиме  Сергiйовичу!  -  почув  геолог
дзвiнкий, напружений голос Галi Рижко.
    Навiщо лягати?.. Втiм, роздумувати було нiколи. Сокiл  кинув-
ся на грунт i протиснувся до вузької щiлини мiж брилою i грунтом.
    Секунда загрозливої, тривожної тишi - i заглушений гуркiт ви-
буху струсонув його тiло. I знову стало  тихо,  тiльки  осипалося
десь зовсiм близько вiд нього дрiбне камiння, стривожене вибухом.
Порятунок? Нi! Ось ще ближче, нiж камiння,  що  осипається,  сухо
клацнули щелепи сколопендри. Значить, її не вбито, зараз вона до-
тягнеться до нього, нiщо вже не допоможе, не врятує...
    "Кiнець!" - майнуло в головi Сокола.
    Проте минула секунда, друга, третя - i нiчого не вiдбувалося.
В шоломi знову залунав голос Галi Рижко - тепер уже зовсiм iнший,
радiсно схвильований!
    -  Кiнець! Вилазьте, Вадиме Сергiйовичу! Вилазьте! Кiнець!
    I зразу потому - знову звук щелепiв, що зiмкнулися.
    Сокiл нiчого не розумiв: ось бiля самої його голови паща ско-
лопендри, а Галя кричить - "вилазьте!". Куди?
    А дiвчина кликала його й далi:
    -  Та вилазьте, нарештi, Вадиме Сергiйовичу! Що  ви,  знепри-
томнiли, чи що?
    Зусиллям волi Сокiл примусив себе трохи пiдвести голову i ви-
зирнути iз щiлини. I зразу ж таки вiн здригнувся. Прямо перед ним
була роззявлена паща сколопендри, живої i, як i ранiше,  грiзної,
її щелепи судорожне змикалися i розмикалися. Але, як це не дивно,
голова потвори не посувалася до нього. I  холоднi  немигаючi  очi
втупилися вже не в нього, а кудись убiк.
    Обережно, крадькома, щоб рухливi гострi  щелепи  не  зачепили
його, Сокiл видряпався з вузької щiлини, пiдвiвся на ноги, все ще
притримуючись за кам'яну брилу.
    Бiля самої скелi корчилось гiгантське тiло в блискучому  пан-
цирi, але на мiсцi голови  на  тулубi  була  широка  рвана  рана.
Вiдiрвана голова була вiдкинута вибухом гранати. Потвора не вмер-
ла одразу. Тулуб з незчисленними маленькими нiжками жив iще своїм
власним життям. Жила i вiдiрвана голова. Вона все ще ворушила ще-
лепами, немов i зараз намагалася схопити, вбити i  розтрощити  на
шмаття здобич, на яку полювала тiльки хвилину тому.
    -  От живуча голова! - пролунав голос Галi Рижко,  яка  хутко
спускалася схилом мiжгiр'я до Сокола.- Дивiться, Вадиме  Сергiйо-
вичу, їй вiдiрвало голову, а вона все ще живе! Обережнiше,  Вади-
ме Сергiйовичу, не пiдходьте близько, бо вона зненацька може  за-
чепити вас... Треба сфотографувати цю штуку, адже ж це буде прек-
расний зразок для колекцiї Ван Луна. От шкода, що  не  було  часу
сфотографувати її живою i непошкодженою! Втiм, i так непогано. Ну
й дракон, ну й страховисько!
    Дiвчина явно наслiдувала в поведiнцi манери її кумира в  мис-
тецтвi полювання i влучної стрiльби, безстрашного Ван Луна.  Вона
вдавала, нiби взагалi не трапилося нiчого,  вартого  уваги:  так,
мовляв, дрiбничка, маленький випадковий епiзод, тiльки i всього...
    Але Сокiл уже не слухав її. Та вiн i нездатний був зараз вза-
галi нiчого почути. Вiн дивився на кам'яну брилу, пiд якою  щойно
ховався. Вiд вибуху атомiтної гранати брила  луснула,  розсiклася
на двi частини. А шматочок її бiля самого пiднiжжя розсипався ве-
ликими i дрiбними уламками.  I  серед  тих  уламкiв  тьмяно,  ме-
талiчно виблискували якiсь округлi камiнцi. Скалок  було  багато,
вони рясно вкривали грунт, вони розкотилися в усi боки. I всюди в
них виблискували свiтло-жовтi металiчнi вкраплення!
    Забувши про сколопендру, про її грiзнi щелепи, якi все ще ру-
халися, про все, що зараз трапилося, не чуючи Галi,  Вадим  Сокiл
кинувся знову до брили: вiн бачив i усвiдомлював тiльки тi вкрап-
лення.
    -  Обережнiш, Вадиме Сергiйовичу... голова! - вигукнула Галя,
яка вже збиралася фотографувати свого дракона.
    Голова сколопендри, немов роблячи останнє зусилля,  сiпнулася
назустрiч Соколу, що пробiгав повз неї. Геолог не бачив i  цього.
Вiн нахилився над виблискуючими самородками. Паща зiмкнулася  над
його шоломом - i встигла схопити пiднесену кирку,  яку  тримав  у
руцi Сокiл.
    Пролунав сухий i рiзкий трiск. Щелепи  миттю  перетерли,  мов
сiрник, дубову рукоятку кирки - i пiсля того бiльше вже не  руха-
лися, витративши останнi  сили.  Сокiл  неуважно  поглянув  туди,
звiдки долинув трiск. Вiн дивився на голову сколопендри, на  свою
покалiчену кирку, наче щось пригадуючи. Але ось погляд його  зно-
ву впав на металевi самородки. Тодi вiн роздратовано вигукнув:
    -  Моя кирка! Адже ж вона менi зараз необхiдна!
    Вiн нахилився до величезної голови, вихопив з її щелеп  кирку
з вiдламаною рукояткою. Не звертаючи бiльше нi на що уваги,  гео-
лог знову схилився над шматком брили, вiдбиваючи вiд  неї  киркою
вкрапленi самородки.
    -  Та що там у вас трапилося, Вадиме Сергiйовичу? - дивувала-
ся Галя Рижко.
    Сокiл, як i ранiше, нiчого не  чув.  Вiн  обтирав  тремтячими
пальцями шматок свiтложовтого металу, зчищав з нього  порох,  пе-
рекладав з руки на руку, мов живу iстоту, нiжно  й  любовно.  Ось
вiн повернувся до свiтла i почав ще уважнiше розглядати цей  шма-
ток металу, що виблискував тепер уже яскравiше.
    -   Вадиме, що сталося? Начебто, зауважу, був вибух,-  почула
спантеличена Галя голос Ван Луна.  Мисливець  спускався  сюди  до
неї, несучи важку свинцеву сумку з iнфрарадiєм.
    Вiн зняв сумку, з полегкiстю поклав її на грунт.  Потiм  оки-
нув швидким поглядом убиту потвору, в якої  все  ще  ворушилися,-
правда, зовсiм кволо,- незчисленнi нiжки, Вадима Сокола, який  не
звернув i на нього уваги, поглянув на пояс Галi Рижко, де  звиса-
ла порожня петля вiд атомiтної гранати, i задоволено вимовив:
    -  Вiдзначу: хороша  робота,  дiвчино.  Вiдмiнно  випробували
гранату. Iнтересно: знову зустрiли вашого дракона? Дуже-дуже доб-
ре. Вадим, гадаю, тепер не буде сперечатися: чи був,  чи  не  був
тодi дракон?.. Тисну руку, дiвчино. Прекрасно зроблено,  повторюю
ще раз. Так!
    I вiн урочисто потиснув маленьку руку Галi своєю великою  ру-
кою, що здавалася ще бiльшою в товстiй гумовiй рукавичцi  скафан-
дра. Галя не могла приховати щасливої усмiшки: це  ж  не  хто-не-
будь, а сам Ван Лун хвалив i поздоровляв її. Тут уже не прихова-
єш збудження пiд незалежним, зовнi байдужим виглядом!
    Добре хоч, що їй не довелося мiркувати над вiдповiддю Ван Лу-
ну, її виручив Сокiл. Вiн побачив Риндiна, який  вийшов  знову  з
люка  астроплана.  Академiк  також  здивовано  оглядався.  Вибуху
атомiтної гранати вiн, iзольований стiнками мiжпланетного  кораб-
ля, не чув, проте бачив зараз збудженого геолога i хотiв  довiда-
тися, в чому полягає причина такого збудження. Вадим Сокiл кинув-
ся до нього:
    -  Миколо Петровичу, слухайте!  Миколо  Петровичу!  -  кричав
вiн, зовсiм забувши про те, що Риндiн не зможе  все  одно  почути
його.- Ультразолото! Його знайдено! Ось воно! Я певен, що це  во-
но! Дивiться!
    Геолог згарячу дiйсно забув, забув про все, що передувало йо-
го знахiдцi. Вiн перестрибнув через голову  сколопендри,  з  роз-
бiгу перескочив i через її круглий тулуб  i  пiдбiг  до  Риндiна,
простягаючи йому один iз свiтло-жовтих самородкiв. Микола  Петро-
вич, втiм, i не потребував пояснень, хоча, певна рiч, вiн не  чув
нiчого iз схвильованих вигукiв  Сокола.  Вiн  спустився  драбиною
вниз i взяв самородок.  Двi  голови  схилилися  над  дорогоцiнним
шматком металу - одна в прозорому шоломi i  друга,  непокрита,  з
шапкою сивого волосся, що розвiвалося по вiтру. Обидва щось гово-
рили, перебиваючи один одного. Риндiн поплескав Сокола  по  плечу
скафандра, геолог блаженно i радiсно всмiхнувся.
    Ван Лун виразно поглянув на Галю, пiдморгнув їй:
    -  Новина, зауважу, дуже iнтересна. Хочу подивитися  теж,  а?
Коли сфотографуєте цю милу тваринку, Галю, приходьте. А сумка хай
поки що полежить тут.
    -  Гаразд, гаразд,- вiдповiла Галя, готуючи фотоапарат.
    Ван Лун рушив до астроплана. А Галя лишилася бiля вбитої пот-
вори, зайнята фотографуванням. I в той же час вона чула  схвильо-
ваний голос Сокола, який не кидав  доводити  Риндiну,  хоча  ака-
демiк нiчого й не заперечував, тим бiльше, що вiн не чув  жодного
слова геолога:
    - Адже ж це самородок, Миколо Петровичу! I  ясно,  що  це  не
звичайне золото. Та й який же ще метал мiг би мати такий  вигляд?
Спробуйте, наскiльки вiн важчий вiд звичайного золота! Воно,  на-
ше ультразолото, тут, пiд цiєю брилою,  як  ми  й  гадали.  Я  ще
вранцi остаточно визначив напрямок жил-супутникiв. Зараз я побiжу
до лабораторiї, проаналiзую, хоча й без того знаю,  сумнiву  бути
не може.
    I раптом Галя Рижко стривожено пiдвела голову, їй здалося, що
десь поза скелями, що оточували мiжгiр'я, знову лунає  той  самий
дивний гул, який вони чули пiд час першої вилазки, першого дня їх
знайомства з природою Венери, там, у густих хащах, де вони проби-
ралися, прокладаючи собi шлях  електроножем.  Дивний  гул,-  нiби
низько пролiтав лiтак...
    Цей гул долинав з-за  скель,  вiн  дедалi  гучнiшав,  наче  й
справдi з боку лiсу летiв великий лiтак.
    Галя не встигла навiть зiбратися з думками, як  над  високими
скелями з'явилося щось  велике  й  довге,  оточене  переливчастим
срiблястим сяйвом. У тому сяйвi око ледве розрiзняло швидкий  рух
мелькаючих прозорих крил. Дивовижна iстота пролетiла понад скеля-
ми i повисла майже нерухомо в повiтрi над астропланом. Все напов-
нилося низьким тремтячим гулом, немов над  мiжгiр'ям  безнастанно
гудiла одна, найтовстiша струна  величезного  контрабаса.  Iстота
висiла в повiтрi над мiжпланетним кораблем, вона мала довге круг-
ле тiло, велику голову з величезними виряченими  очима  i  широкi
прозорi сiтчастi крила, якi з неймовiрною швидкiстю мелькали  над
нею, зливаючись в одне срiблясте блимаюче сяйво.
    -  Бабка! Гiгантська бабка! - закричала Галя Рижко.
    Iз заглушливим дзижчанням бабка рвонулася  вбiк.  Мандрiвники
завмерли вiд несподiванки. Довге тiло бабки досягало не менше  як
п'ять-шiсть метрiв. Мiцнi сухi
її лапи з гострими кiгтями були пiдiбганi.
    Бабка пролетiла зовсiм низько над Галею Рижко, обдавши її по-
ривом вiтру вiд блискучих прозорих крил. Дiвчина  вiдсахнулася  i
схопилася за гвинтiвку. Проте бабка вже пролетiла над  нею.  Вона
летiла знову до астроплана,  описуючи  широке  коло.  Галя  Рижко
прицiлилася, але бабка знову рвонулася вбiк.
    Нарештi Галя вистрiлила. Промах!.. Ще пострiл, ще! Бабка,  не
зменшуючи швидкостi польоту, зненацька впала,  наче  камiнь,  ку-
дись униз. Її низьке уривчасте дзижчання заглушило всi iншi  зву-
ки. В Галi завмерло серце.
    -  Невже влучила? - Вона машинально опустила гвинтiвку.
    Падаючи вниз, бабка випустила свої довгi лапи.  Тiльки  тепер
Галя збагнула, що вона падає прямо на Ван Луна, який бiг до това-
ришiв.
    -  Товаришу Ван, бережiться! Вона падає на вас!  -  закричала
на весь голос Галя. Але було вже пiзно.
    Бабка, наче шулiка, впала вниз. Вона не була  поранена,  вона
падала не тому, що в неї влучили кулi Галi Рижко. Бабка  кинулася
вниз на здобич, обравши своєю жертвою самотню постать людини,  що
бiгла мiжгiр'ям.
    Упавши зверху на Ван Луна, бабка схопила його своїми  мiцними
сухими лапами впоперек тулуба, пiдтягла  до  себе  i  блискавично
знялася знову в повiтря, несучи мандрiвника з собою i  наповнюючи
повiтря нестерпним  для  людського  вуха  пронизливим  переможним
дзижчанням.
    Галя скинула гвинтiвку до плеча. Стрiляти? Проте це було  не-
можливо, куля могла влучити у Ван Луна, який  висiв  пiд  тулубом
бабки.
    -  А, проклята! - з безсилою люттю застогнала дiвчина,  опус-
каючи гвинтiвку.
    Широко розплющеними  очима,  застигнувши  на  мiсцi,  люди  в
мiжгiр'ї дивилися в небо.
    Бабка поступово перетворювалася на маленьку чорну крапку.  Ще
кiлька секунд - i вона зникла за скелями  над  густими  червоними
заростями. I тiльки її могутнє переможне дзижчання лунало ще нав-
круги довго-довго.
    Нарештi затихло i воно.


        РОЗДIЛ ОДИНАДЦЯТИЙ,

    який розповiдає  про  вимушений  полiт Ван
    Луна в кiгтях велетенської бабки,  про те,
    як  вiн  врятувався  вiд крилатого хижака,
    але втратив можливiсть  знайти,  зворотний
    шлях до товаришiв, i як йому допомогла Га-
    ля Рижко.

    "Гвинтiвка... моя гвинтiвка лишилася внизу, в мiжгiр'ї!"
    Це було першим, про що подумав  Ван  Лун.  Так,  вiн  упустив
гвинтiвку вiд рiзкого поштовху i не мiг пробачити собi цього.
    Схоплений мiцними жилавими лапами впоперек  тулуба,  Ван  Лун
висiв пiд тiлом гiгантської бабки.  Руки  й  ноги  його  лишалися
вiльними, вiн мiг рухати ними,- як мiг би робити це чоловiк, при-
чеплений за пояс до стелi. Ван Лун помiтив, що вiн мимоволi  роз-
махує руками й ногами, машинально намагаючись зберегти рiвновагу.
Дурне, навiщо? Адже бабка i без того мiцно тримала його i не зби-
ралася випускати.
    Як сталося, що вiн попав у таке становище? Як вiн  дав  бабцi
схопити себе? Ван Луну доводилося признатися, що вiн менш за  все
чекав нападу летючого хижака. Йому думалося тодi, що бабка проле-
тить над мiжгiр'ям i зникне. Потiм  вiн  почув  пострiли  Галi  i
вирiшив, що дiвчина пiдбила бабку i хижак, поранений, падає вниз.
    А вийшло зовсiм, зовсiм не так!
    Його рвонуло вгору, вiн випустив вiд несподiванки гвинтiвку i
спочатку не мiг збагнути, що сталося. Ясно зрозумiв  вiн  те,  що
трапилося, лише тодi, коли вже згори побачив  мiжпланетний  кора-
бель, який оддалявся вiд нього, товаришiв,  мiжгiр'я,  що  одразу
немов розсунулося i стало довгим i широким,- i  червоний  прапор,
який так само спокiйно майорiв на високiй скелi. Вiтер линув  йо-
му назустрiч, вiн  розумiв  це,  чуючи  безнастанне  свистiння  в
мiкрофонi  шолома,  свистiння,  яке  змiшувалося  з   набридливим
низьким дзижчанням бабр:и. Хижак був задоволений, вiн наче спiвав
якусь, лише йому самому зрозумiлу пiсню перемоги.
    Все це трапилося так блискавично, так несподiвано... Удар  по
плечах, ривок угору - i все.
    Ван Луна огорнула лють.  Його,  досвiдченого,  бувалого  ман-
дрiвника i мисливця, схопила гiгантська бабка, як хапає сова  ма-
леньке мишеня! Та хай вона хоч яка величезна, все одно це  тiльки
бабка, якась комаха! I вона несе зараз його кудись в повiтрi, ба-
жає ним поснiдати, чи що?.. Все це вiдбулося на  очах  товаришiв,
яких  саме  вiн,  Ван  Лун,  зобов'язаний  був   оберiгати    вiд
небезпеки... Уберiг, нема чого сказати! Ганьба! Що ж робити тепер?
    Пересилюючи лють, опановуючи себе, вiн перевiрив  зброю,  яка
лишилася при ньому. З ним був кинджал,  його  улюблений  короткий
кинджал у пiхвах. На поясi висiли двi атомiтнi гранати. I  в  ко-
бурi - невеличкий автоматичний пiстолет з розривними  кулями.  Не
дуже багато, особливо для такого випадку, але все ж таки...
    Швидким рухом Ван Лун вийняв з  кобури  пiстолет.  Перше,  що
спало йому на думку, було - випустити кiлька куль у тiло бабки  i
в її голову. Але тут-таки вiн збагнув, що це було  б  рiвнозначно
самогубству. Вбити бабку легко; якщо навiть  не  вбити,  то  при-
наймнi поранити, налякати пострiлами. Тодi вона, звичайно, випус-
тить його iз своїх цупких лап. Втiм...
    Вiн подивився вниз. Пiд ним повiльно пропливали верхiвки  ви-
соких дерев, непрохiднi заростi тропiчних рослин.  Он  з  оранже-
во-червоного листя виглядає гостра скеля, ще, ще... можна подума-
ти, що такi гострокiнцевi скелi розкиданi всюди, по всiй поверхнi
Венери! Бабка летiла на височинi метрiв двiстi.  Падати  з  такої
височини на верхiвки дерев, на скелi,- нi, на  таке  Ван  Лун  не
згодний!
    Лють поступово вщухала, замiсть неї виникав холодний  спокiй,
який завжди був властивий Ван Луну в хвилини серйозної небезпеки.
Розум його працював чiтко i ясно,  автоматично  вiдзначаючи  най-
меншi змiни в станi тiла, найнепомiтнiшi рухи хижака.
    Мисливець виразно вiдчував, як час вiд часу лапи  гiгантської
бабки мiцнiше стискають його,- нiби хижак перевiряв, чи цiла  йо-
го здобич. Нiчого не вдiєш, хай перевiряє. Лишається тiльки чека-
ти. Головне, щоб бабка не надто цiкавилася ним пiд час  польоту,-
проте й не губила iнтересу зовсiм, не випустила його з лап.  Адже
ж коли-небудь вона сяде! Тодi... о, тодi Ван Лун не упустить мож-
ливостi поговорити з нею як  слiд.  А  поки  що  треба  зберiгати
цiлковитий спокiй, не дратувати хижака, не опиратися жодним рухом.
    Ван Лун зовсiм ослабив м'язи, дав вiльно повиснути i рукам, i
ногам. Вiн не ворушився. Вся його енергiя переключилася на  робо-
ту мозку.
    Хотiлося ще хоча б раз поглянути на астроплан, на  товаришiв,
якi лишилися далеко внизу. Проте мiжпланетного корабля вже не бу-
ло видно, вiн зник за скелями. Тим бiльше не  було  видно  людей.
Тiльки червона крапка прапора на жовтiй скелi ще виднiлася  дале-
ко позаду.
    Зате тепер Ван Лун дуже добре бачив все мiжгiр'я. Воно розки-
нулося неправильною дугою. Нагромадження високих скель  закривало
вихiд з мiжгiр'я з одного боку. За ними яскравим срiблом  виблис-
кувала широка рiчка -чи не її мандрiвники  бачили  здаля  в  день
першої вилазки?.. Ця рiчка протiкала  майже  поряд  з  мiжгiр'ям.
Далi, праворуч, вона впадала до величезного  моря,  береги  якого
ледве вирiзнялися на обрiї. I  до  моря  спускалися  крутi  схили
мiжгiр'я, що й справдi здавалося звiдси старим руслом рiчки,  яка
чомусь змiнила свою течiю.
    Цупкi лапи бабки  знову  мiцнiше  стиснули  тулуб  Ван  Луна,
пiдтягаючи його ближче до величезної голови. Ван Лун не опирався.
Вiн лише уважно стежив крiзь прозоре скло шолома, як повiльно по-
вертає- ться до нього голова  бабки.  Ось  вiн  побачив  зцiпленi
твердi краї пащi хижака, широкi зуби, що кiлькома гострими  леза-
ми оточували пащу. Голова хижака нахилилась. Бабка, очевидно, ба-
жала якнайкраще роздивитися свою незвичну здобич.
    Її лапи присунули людину вперед, ще ближче до голови. Ван Лун
побачив, як повернулося до нього величезне  зелене  прозоре  око.
Вiрнiше сказати, то це було не око, а  безлiч  маленьких  опуклих
очок, блискучих i прозорих, у кожному з яких вiддзеркалювався йо-
го цилiндричний шолом. Усi цi маленькi оченята,  розташованi  мов
стiльниковi чашечки, i складали одне величезне вирячене око.
    Бабка повертала голову направо, налiво, розглядаючи Ван Луна.
Можна було подумати, що вона вражена незвичним виглядом схопленої
нею поживи. Та й справдi,- хiба тримали колись її лапи людину, та
ще й зодягнену в скафандр з прозорим цилiндричним шоломом?..
    "Дуже не подобаєшся менi,-  подумав  Ван  Лун,  холоднокровно
дивлячись прямо в очi хижака.- От, коли б i я тобi так! Тодi б ти
не торкнулася мене, певен!"
    Проте цим i обмежилась його реакцiя на дiї бабки. Руки i  но-
ги Ван Луна, як i ранiше, спокiйно й нерухомо звисали  вниз.  Вiн
вичiкував, твердо вирiшивши; нiякої боротьби в  повiтрi,  нiякого
опору, доки є ще надiя, що бабка не збирається шкодити йому. Ста-
ра приказка вiрно радила: "Не треба стрибати в воду,  поки  човен
ще не перекинувся!"
    Величезнi  сiтчастi  крила  хутко  мелькали  над  ним.  Бабка
збiльшувала швидкiсть польоту: мабуть,  у  неї  були  якiсь  свої
мiркування.
    Пiд Ван Луном все так само пропливали червоний лiс,  оранжевi
густi заростi, де-не-де прорiзанi ручаями i невеличкими  озерами.
Первiсна, незаймана природа встлала всю поверхню молодої  планети
розкiшним килимом багатющої рослинностi. Тим незвичнiшою  здалася
Ван Луну дивна темна пляма, яку вiн помiтив унизу.  Серед  густої
оранжево-червоної рослинностi Венери та  коричнева,  майже  чорна
пляма була просто дивовижною, скидалася на згарище, випалену  по-
жежею дiлянку лiсу. Як могла виникнути пожежа? Хiба що вiд  блис-
кавки...
    Проте, придивившись уважнiше, Ван Лун вiдмовився i вiд  тако-
го припущення. Коли б темна пляма була згарищем, то вона  була  б
цiлком чорною, випаленою вщент. Тим часом зверху ясно було  видно
темно-коричневi стовбури дерев, навiть гiлки. Втiм, на деревах не
було звичайного  для  рослинностi  Венери  червоного  листя,  вся
дiлянка тому, очевидно, i набула дивного темно-коричневого кольо-
ру. Чому дерева втратили листя - i лише на однiй цiй дiлянцi?
    Ще одна незрозумiла пляма в яскравому  оранжевому  рослинному
килимi. Це вже щось подiбне до великої галявини.  Дивно  само  по
собi: адже ж досi Ван Луну не доводилося бачити  нiяких  галявин,
уся поверхня планети була вкрита густими  заростями,-  крiм,  ма-
буть, тiльки скелястих мiсць, усiяних  гострим  камiнням.  А  тут
виднiлася широка свiтло-оранжева галявина, немов  вкрита  високою
травою. Нi, не лише травою! На галявинi можна побачити якiсь  ок-
ремi свiтлi плямки... наче на травi лежать купи великого  кругло-
го камiння, що їх нiби навмисно зiбрала чиясь рука. Знову  нез'я-
сована загадка, яку Ван Лун навiть не встиг обмiркувати, бо  баб-
ка круто повернула вбiк, зробила над лiсом велике пiвколо - i по-
чала опускатися.
    Ван Лун вiдчув, як мiцно, прискорено застугонiло його  серце;
наближався час вирiшальної бiйки. Вiн обережно поклав праву  руку
на пiстолет: чи не час? Проте через кiлька  секунд  вiн  вирiшив:
"Бабка, навiть дуже велика, все одно комаха. Проб'ю їй кулею  го-
лову: буде так само мiцно тримати мене лапами. Так, пам'ятаю: ла-
пами комах керує не голова. Вони мають нервовi центри десь у гру-
дях". Вiн не був певен цього, Ван Лун нiколи спецiально  не  вив-
чав комах, але десь у пам'ятi лишилися обривки  давнiх,  можливо,
ще шкiльних знань.
    Вiн вийняв пiстолет i переклав його до лiвої руки -  Ван  Лун
стрiляв лiвою не гiрше, нiж правою. Так само обережно вiн  вийняв
з пiхов свiй улюблений широкий кинджал.
    Тим часом гiгантська бабка обрала для себе мiсце в  лiсi.  Її
дзижчання посилилося. Вона впевнено опускалася на верхiвку  вели-
чезного старого дерева, що височiло над  лiсом,  наче  гiгантська
свiчка. Тепер Ван Луна тримали тiльки двi  переднi  лапи  хижака.
Двi заднi пари витяглися вниз, готовi ухопитися за дерево.  Крила
майже нерухомо застигли в повiтрi, створюючи над Ван Луном прозо-
рий блискучий намет, на якому переливалися всi кольори райдуги.
    Приготувавшись мов для стрибка, напружуючи всi м'язи, Ван Лун
чекав. Час ще не настав. Ясно, що хижак нiчого не зробить з  ним,
доки не сяде.
    I от бабка сiла на верхiвку дерева. Заднi
її лапи ухопилися за гiлки. Дерево захиталося пiд вагою  величез-
ного хижака. Бабка переступила кiлька  разiв  лапами,  вмощуючись
зручнiше. Верхiвка дерева все ще хиталася, але вже  менше.  Бабка
зручно i цупко трималася за гiлки.
    її голова знову повернулася правим оком до  Ван  Луна.  Хижак
нацiлювався на свою здобич. Зубаста паща  повiльно  роззявлялася.
Переднi лапи, що мiцно тримали  тiло  Ван  Луна,  повернули  його
набiк i почали пiдiймати вгору, шоломом до роззявленої пащi.
    Ван Лун побачив груди хижака,  вкритi  жовтим  шаром  хiтину.
Окремi сегменти i пластинки хiтину з'єднувалися вузенькими  смуж-
ками шкiри, якi дозволяли їм вiльно рухатися. Пiд  тонкою  шкiрою
щось ритмiчно пульсувало, переливалося.
    Шолом Ван Луна опинився вже пiд самою пащею бабки  -  i  лапи
невблаганно пiдтягали його ближче й ближче.
    -  Час настав!
    Вiдчайдушним рiзким ривком Ван Лун перевернувся в лапах хижа-
ка. Тепер вiн немовби лежав на спинi,  повернувшись  обличчям  до
вкритого хiтином тiла. Бабка, здивована несподiвано рiзким  рухом
своєї жертви, зiмкнула пащу, але зразу ж таки знову роззявила  її
i знову потягла Ван Луна до себе.
    Зморшкувата смужка шкiри мiж двома сегментами хiтину опинила-
ся перед очима Ван Луна. Не цiлячись, вiн мiцним ударом  встромив
кинджал у цю смужку. Лезо легко проштрикнуло шкiру i увiйшло гли-
боко в тiло хижака. Ван Лун рвучко повернув кинджал i, не виймаю-
чи його з глибокої рани, одним крутим рухом розiтнув груди  хижа-
ка вiд краю до краю.
    Тiєї ж митi Ван Лун вiдчув, як здригнулися  лапи  гiгантської
бабки, що тримали його.
    Очевидно, йому вдалося пошкодити нервовi центри. Крила  бабки
шалено забилися в повiтрi, здiймаючи цiлий вихор, збиваючи  листя
i ламаючи тонке гiлля. Бабка пiдстрибнула,  намагаючись  злетiти,
але не випускала людину з лап.
    - Настав час!
    Ван Лун пiдняв пiстолет i випустив пiдряд кiлька куль в хижа-
ка, в його розiтнутi груди. I кожен пострiл вiдповiдав  йому  ко-
ротким глухим вибухом: то розривалися в тiлi летючої потвори  йо-
го кулi. Тепер Ван Лун уже нiчого не бачив. Скло його шолома  бу-
ло залiплене густою  масою,  яка  вилiтала  з  розiрваних  грудей
гiгантської бабки пiсля кожного пострiлу. Проте лапи все ще  цуп-
ко тримали його.
    Втiм, ось вони знову здригнулись. Одна з них безсило повисла.
Тiло Ван Луна лишалося притиснутим до тулуба  хижака  тiльки  од-
нiєю сухою лапою. Ще секунда - i так само безсило повисла,  втра-
тивши силу, i вона. Перекидаючись в повiтрi,  нiчого  не  бачачи,
але не випускаючи з рук зброї, Ван Лун падав униз, ударяючись  об
гiлки дерева, якi м'яко нiби перекидали його одна на одну, нижче,
нижче...
    Густий червоний морок поглинув його. Ван Лун чув трiск гiлок,
що ламалися пiд вагою його тiла, вiдчував, як ударяється об  них,
але спинитися не мiг, не мiг нi за що ухопитися, бо в його  руках
була зброя. Ще удари, вже значно м'якшi. Пролунав уже не трiск, а
соковите хрумтiння. I нарештi Ван Лун упав на  грунт,  на  вологе
листя, що вкривало його.
    Секунду чи двi вiн лежав, збираючись з  силами.  Потiм  трохи
пiдвiвся на лiктях. Здається, все благополучно,  немає  нi  пере-
ломiв, нi вивихiв, ноги й руки цiлi. Болiло тiльки  плече  -  ма-
буть, внаслiдок удару об товсту гiлку.
    Навпомацки Ван Лун вiдшукав i зiрвав якесь широке хрумке лис-
тя i протер ним скло шолома. Тепер вiн мiг бачити.
    Невисокi густi заростi папоротi. М'який вологий грунт,  укри-
тий опалим листям. Навкруги  зводяться  могутнi  стовбури  дерев,
їхнi крони тiсно переплiтаються, зливаються в одне суцiльне  чер-
воне склепiння, таке щiльне, що крiзь нього не видно неба.  Пора-
нена чи вбита гiгантська бабка залишилася десь там,  угорi.  Тут,
унизу, було тихо i спокiйно. Ван Лун був вiльний, вiн мiг  повер-
татися до товаришiв, до мiжпланетного корабля.
    Це було дуже легко сказати, тiльки сказати.  Як  повернутися,
куди? Нiякий компас не мiг допомогти Ван Луну. Проклята бабка пiд
час польоту кiлька разiв змiнювала напрям.  Мандрiвник  мiг  бути
зараз усього в кiлькох кiлометрах вiд мiжгiр'я, де лежав  астроп-
лан; проте ця вiдстань могла бути i вдвоє, втроє  бiльшою.  Втiм,
не це головне, справа не у вiдстанi.
    Куди iти - от головне питання. Всюди однакова оранжева  хаща,
усюди лiс дерев з червоним листям, усюди заростi чагарника i  па-
поротi. Направо, налiво, прямо, назад? Невiдомо. Зв'язатися з то-
варишами по радiо? Проте маленький передавач у скафандрi Ван  Лу-
на перекривав дуже невеличку вiдстань - всього бiля кiлометра. На
всяк випадок Ван Лун граничне посилив напруження передавача i го-
лосно промовив:
    - Товаришi! Чи чуєте ви мене? Вiдгукнiться!..
    Як i слiд було чекати, вiдповiдi вiн не почув. Передавач  був
надто слабкий.
    Притулившись  до  дерева,  Ван  Лун  обмiркував    становище.
Справдi, що робити? Куди б вiн не вирушив, який  би  напрямок  не
обрав,- все одно у дев'яноста дев'яти  випадках  iз  ста  вiн  не
знайде мiжгiр'я i астроплана. Це все одно, що  йти  наослiп,  без
будьяких орiєнтирiв, в невiдомому напрямi. Чекати  тут?  Проте  -
чого? Хто може вiдшукати його тут, хто мiг би  вирушити  за  ним,
хто знає, куди занесла його гiгантська бабка?  Чекати,  марнувати
час було так само безглуздо.
    Марнувати час?.. Нова тривожна думка майнула у Ван  Луна:  на
скiльки йому ще вистачить кисню?
    Вiн замiнив резервуари з оксилiтом сьогоднi вранцi. Пiсля то-
го йому не довелося жодного разу навiть зняти шолом. Робота  поза
мiжпланетним кораблем розпочалася о десятiй ранку.  Тепер  -  вiн
поглянув на годинник, прикрiплений до рукава скафандра,-  пiв  на
четверту. Отож, вiн витрачав кисень протягом  п'яти  з  половиною
годин. Лишалося ще шiсть з половиною годин  дихання.  Не  багато,
зовсiм не багато в його становищi.
    -  Шiсть з половиною годин, потiм - кiнець,- пробурмотiв  Ван
Лун.- Непогано б закурити.
    Становище було безнадiйне. Ван Лун стояв бiля дерева  i  неу-
важно поглядав, як погойдувалося перед ним мережане широке  оран-
жеве листя папоротi. Усюди папороть! I в мiжгiр'ї, де лежить  ас-
троплан, його листя погойдується так само байдуже,  як  i  тут...
Нi, це остаточне безглуздя! Врятуватися вiд  страшної  небезпеки,
визволитися з кiгтiв летючого хижака, вирватися буквально з  його
пащi - щоб загинути тут, у невiдомих нетрях первiсного лiсу Вене-
ри, задихнутися вiд браку кисню?.. I це тодi, коли експедицiя  не
тiльки виконала своє основне  завдання,  розшукала  ультразолото,
але й приготувала Батькiвщинi  новий,  несподiваний  подарунок  -
вiдкрила невiдомий досi елемент iнфрарадiй?.. Нi, з цим не  можна
було погодитися, все єство  людини  протестувало  проти  подiбної
несправедливостi!
    Краще, нiж будь-хто iнший, Ван Лун розумiв, що подiбнi мiрку-
вання не можуть нiчого дати, вони тiльки  шкодять,  бо  забирають
дорогоцiнний час. Кожна хвилина бездiяльностi  вiдбирає  у  нього
якусь частку кисню, що лишався в запасi. I якщо вiн нiчого не ро-
бить, не береться за щось, не використовує  цю  хвилину  розумно,
свiдомо для того, щоб знайти вихiд iз становища,- вiн сам  набли-
жає неминучий кiнець.
    Так, Ван Лун розумiв усе це.
    -  Стоп! - сказав вiн сам собi, стрепенувшись.- Товаришу Ван,
треба дуже добре думати. Вирiшувати нарештi, що робити.
    Певна рiч, треба. Треба i думати, i вирiшувати.  Проте  -  що
саме вирiшувати? Припустiмо, людина заблукала в лiсi.  Вона  може
все ж таки спробувати визначити, в якiй сторонi пiвнiч,  пiвдень,
захiд i схiд чи то по небу, чи по стовбурах дерев. Визначити  бо-
дай грубо, зробити з цього необхiднi висновки - i вирушити в яко-
мусь певному напрямi. А що мiг зробити Ван Лун? Хiба вiн мiг  хо-
ча б приблизно уявити собi, в якому напрямi вiд  нього  мiститься
мiжгiр'я? Нi, вiн не знав нiчого. Пiвнiч не обiцяла йому порятун-
ку, так само як i пiвдень, як захiд i схiд. Усюди, з  усiх  бокiв
його чекало незнайоме, загрозливе, непевне, вороже. Цi  величезнi
дерева з червоним листям, пальми, оранжева папороть, це  безупин-
не дзижчання i стрекотiння незчисленних комах -  все  було  чуже,
ховало в собi незнанi небезпеки, все  тiльки  пiдкреслювало  його
вiдiрванiсть вiд товаришiв, друзiв, якi могли б йому допомогти. А
головне - тiльки шiсть з половиною годин дихання... нi, вже  мен-
ше на кiлька хвилин, витрачених на безплiднi мiркування.
    Великий синьо-червоний метелик покружляв над його  головою  i
сiв  на  листя  папоротi.  Його  нiжнi  крильцята  здригалися   i
трiпотiли, розписанi примхливими вiзерунками, що увiбрали в  себе
чи не найчудовiшi барви з багатющої палiтри природи. Метелик зак-
лопотано пересувався широким листям, наче  розшукуючи  щось.  Ван
Лун все так само неуважно дивився на нього - i раптом здригнувся.
Йому здалося, наче з-за дерева, на коричневому тлi якого  яскраво
вирiзнялися мереживнi барвистi крила метелика, визирнула i  зразу
ж сховалася якась iстота. Вiн насторожено пiдвiв пiстолет.
    Втiм, за стовбуром дерева не було нiчого.  Мабуть,  випадкове
погойдування листя папоротi пiд слабкими подувами вiтру, що луна-
ло помiж деревами, обмануло око Ван Луна. Метелик, зляканий рвуч-
ким рухом людини, спурхнув i поквапливо вiдлетiв. Ван Лун просте-
жив за ним поглядом, доки вiн не зник за деревами,  i  криво  ус-
мiхнувся.
    -  Нерви у вас не в порядку, товаришу Ван,-  сказав  вiн  сам
собi докiрливо.- Пустують, зауважу. Галюцинацiя - це дуже погано,
коли  людина  сама.  Коли  їй  треба  дiяти  до  того  ж.   Треба
спокiйнiше, товаришу Ван, дуже прошу.
    Але чому йому здалося, наче його хтось кликав? Ван  Лун  зни-
зав плечима. Мабуть, справдi нерви... I все ж таки - вiн ясно чув:
    -  Товаришу Ван!.. Товаришу Ван!..
    Нi, вiн-таки марить! Адже ж це голос Галi  Рижко,  тривожний,
квапливий,- Ван Лун упiзнав би його дзвiнкi  нотки  серед  тисячi
iнших голосiв. Звiдки може бути тут, у  первiсному  лiсi,  далеко
вiд астроплана, вiд мiжгiр'я, голос Галi, та ще звернений до ньо-
го? А голос продовжував лунати зовсiм близько, вiн кликав Ван Лу-
на, вiн явно звертався до нього:
    -  Товаришу Ван! Чи чуєте ви мене?  Товаришу  Ван,  слухайте,
слухайте! Ми дуже турбуємося про вас. Побоюємося, що вам може  не
вистачити кисню. Слухайте мене, товаришу Ван, iдiть до нас, я до-
поможу вам знайти шлях! Ми певнi,  що  ви  врятувались,  товаришу
Ван, слухайте, слухайте!..
    Це був її голос, голос милої дiвчини! Як же вона...
    -  Ми чекаємо вас, товаришу Ван! Пеленгуйте мої  сигнали.  Ми
настроїли головний передавач астроплана на  вашу  хвилю,  ми  шу-
каємо вас по радiо, товаришу Ван! Пеленгуйте нас!
    Нi, вiн справдi чує Галю Рижко. Настрої- ли передавач на  йо-
го хвилю? На хвилю приймача скафандра? Чудово!
    -  Згадайте, товаришу Ван, ви самi пояснювали менi, як  треба
пеленгувати. Висувайте рамку позаду шолома. Пеленгуйте нас, я бу-
ду весь час подавати сигнали, прислухайтеся, iдiть  у  потрiбному
напрямi! Ми ждемо вас, поспiшайте!..
    Чудесна, люба дiвчино! Ти врятовуєш Ван Луна, простягаєш  йо-
му здаля провiдну нитку, що зв'яже його з мiжпланетним  кораблем,
з товаришами, якi прагнуть допомогти йому, визволити його з бiди.
Мила, смiшна Галя, ти нагадуєш Ван Луну, як поводитися  з  пелен-
гацiйною рамкою скафандра, нiби вiн сам прекрасно не знає цього,-
вiн, який навчав тебе!
    Ван Лун випростався. Вiн висунув ззаду, з-за  шолома,  тонкий
шарнiрний стрижень, який дзвiнко клацнув i  розкрився  у  виглядi
ромба, що пiдiймався гострим кутом над його головою. Два тупi йо-
го кути були скерованi вперед i назад. Ромб  скидався  на  вiдому
кожному радiолюбителю приймальну рамку-антену, укрiплену за шоло-
мом скафандра перпендикулярно до плечей людини. Голос Галi  Рижко
залунав трохи голоснiше. Так. Будемо пеленгувати!
    Обережно, уважно прислухаючись до  звучання  голосу  дiвчини,
Ван Лун почав повертатися. Голос послабшав,  вiн  ледве  долинав.
Далi, далi... Ван Лун повертався, начебто намацуючи  рамкою  нап-
рям. Голос знову погучнiшав. Ще гучнiше,  ще!  I  ось  вiн,  пра-
вильний напрям! Рамка-антена повернута прямо на мiжгiр'я, на  пе-
редавач астроплана, його випромiнювання пробiгають уздовж рамки i
чiтко, ясно  приймаються.  Якщо  повернутися  вбiк,  рамка-антена
змiнить становище, стане менш чутливою  до  сигналiв  передавача.
Завдання одне: рухатися вперед, стежачи весь  час  за  потужнiстю
сигналiв, що їх приймає рамка. Як тiльки  сигнали  послабiшають,-
треба знову шукати потрiбний напрям, сигнали незмiнно вкажуть йо-
го. Вперед!
    А Галя Рижко кликала його все тим самим стривоженим  голосом,
квапливо промовляючи фрази й слова:
    -  Iдiть до корабля, товаришу Ван! Пеленгуйте  мене!  Я  буду
безперервно говорити. Прислухайтеся до мого голосу. Ми дуже  тур-
буємося, що вам може не вистачити кисню, поспiшайте!..
    Вперед, до мiжгiр'я, до мiжпланетного корабля, до  товаришiв!
Шлях указано, треба швидко йти в напрямi провiдної нитки,  другий
кiнець якої тримає в своїх руках Галя Рижко. О,  славна  дiвчино,
тодi, в печерi, Ван Лун виручив тебе,- тепер ти  врятовуєш  його,
надiйний, добрий товариш!
    Збуджена знервованiсть зникла, наче її й не було. На змiну їй
прийшов звичний для Ван Луна, такий необхiдний йому зараз спокiй.
Тепер нiщо вже не спинить його!
    Широкими, впевненими кроками мандрiвник iшов туди,  куди  вiв
його дзвiнкий дiвочий голос, який вказував вiрний  шлях.  Оранже-
во-червонi хащi Венери змикалися навколо нього, дикi цупкi росли-
ни перетинали шлях людинi в скафандрi, незчисленнi комахи з  наб-
ридливим дзижчанням налiтали на його шолом, билися об нього,  па-
пороть i повзучi лiани чiплялися за ноги в гумових чоботях, зава-
жали йти, не пускали людину, намагались затримати  її  в  лiсових
нетрях. Проте Ван Лун впевнено йшов i йшов уперед.
    Вiн поспiшав. Вiн чув тiльки голос Галi i поспiшав до  нього,
намагаючись використати кожну хвилину i не ухилятися анi на  сан-
тиметр вiд правильного шляху. Адже кисню в його запасах  лишалося
не бiльше як на шiсть  годин  -  i  вiн  не  знав,  яка  вiдстань
вiддiляє його вiд товаришiв.
    Лише одного разу Ван Лун зупинився  на  мить,  побачивши,  як
повз нього пролiтає великий синьо-червоний метелик  з  строкатими
вiзерунками на крилах. Можливо, це не той, а вже  iнший  метелик?
Нi, вiн упiзнав його по трохи пошкодженому правому  крилу.  Мете-
лик пролетiв над Ван Луном, випередив його i безтурботно  сiв  на
оранжевий лист папоротi, що високо пiдносився над грунтом. I  Ван
Лун подумав:
    "Бувай здорова, грацiозна iстото!  Ти  про  мене  не  згадаєш
нiколи, знаю. А я пам'ятатиму тебе завжди. Дивився на тебе -  по-
чув голос, що вказав менi путь. Прощавай, лети далi!"
    Вiн змахнув рукою. Метелик вiдлетiв, трiпочучи в повiтрi  яс-
кравими крилами.
    А Ван Лун рушив далi своєю неквапливою, проте швидкою  ходою,
впевнено обираючи шлях мiж розлогими кущами папоротi i  стовбура-
ми дерев.
    У його шоломi бадьоро лунав голос Галi Рижко, який безнастан-
но кликав його i вказував йому напрям:
    -  Поспiшайте, товаришу Ван! Ми ждемо вас, ми дуже  турбуємо-
ся про вас!


         РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ,

    де читач знайомиться з небезпечними приго-
    дами Ван Луна пiд  час  його  мандрiвки  у
    первiсних хащах Венери i його зустрiчами з
    загадковими тваринами.

    Лiс здавався безкраїм: втiм, хiба не був  вiн  такий  i  нас-
правдi? У цьому Ван Лун переконався ще тодi, коли  його  несла  в
своїх жилавих лапах гiгантська бабка. Але тодi  цей  грандiозний,
безконечний оранжево-червоний лiс був для нього тiльки чимсь сто-
роннiм, чимсь таким, на що Ван Лун лише  неуважно  дивився  униз.
Зате тепер лiс перетворився на хитрого, пiдступного ворога,  який
наступав на Ван Луна одразу з усiх сторiн. Лiс стежив за ним  ти-
сячами очей своїх невидимих  мешканцiв,  лiс  таїв  у  собi  нес-
подiванки i таємницi, якi чекали людину на кожному кроцi, щоб за-
вадити їй, затримати її, збити з правильного шляху.
    Грубезнi, височеннi дерева, увiнчанi густими кронами червоно-
го листя, самi по собi мало заважали Ван Луну. Вiн легко  обходив
їх, весь час перевiряючи напрям, в якому лунав голос Галi  Рижко.
Проте надто вже часто йому доводилося з труднощами пробиратися  в
суцiльних заростях оранжевого чагарника i тропiчних лiан.
    Цупкi виткi рослини переплiталися щiльним  мереживом,  зiтка-
ним з мiцних живих канатiв. Такi канати звисали з великих  дерев,
обвивались один навколо одного, раз у  раз  створюючи  непролазну
живу завiсу. Перекидаючись з одного  дерева  на  друге  i  третє,
виткi рослини сплiталися в одну суцiльну сiтку, яка тягнулася  на
сотнi метрiв. Обходити такi живi загородження було б надто довго,
i Ван Луну доводилося вишукувати прикритi рясним  оранжевим  лис-
тям вузькi проходи, крiзь якi  насилу  можна  було  протиснутися,
розрубуючи тоншi рослини кинджалом,- щоб за кiлька хвилин  опини-
тися перед новою перепоною, ще труднiшою, ще нездоланнiшою.
    Справа була б значно легшою, коли б Ван Лун  мав  електронiж,
яким легко можна було б прокладати собi  шлях  серед  найгустiших
заростей. Втiм,- хiба ж мiг мисливець передбачити, що йому  дове-
деться сьогоднi блукати в цих непрохiдних хащах,  де  став  би  в
пригодi електронiж?
    Нерiвна мiсцевiсть, перерiзана ярами,  перетята  горбами,  то
вела Ван Луна вгору, де, здавалося, пiд самими хмарами  здiймали-
ся до неба стрункi пальми i кипариси, то  примушувала  спускатися
вниз, до густих заростей оранжевої папоротi, до грузького болота,
яке засмоктувало ноги, одразу робило
їх важкими, наче навiшуючи на них якийсь тягар.
    Але траплялись i легкi дiлянки, де Ван Лун швидко  просувався
вперед  i  навiть  висвистував  нескладну  мелодiю  пiсеньки,  що
невiдомо звiдки виникла в його пам'ятi.
    Вже не раз йому доводилося радiти,  що  на  ньому  зодягнений
скафандр,  який  виявився  рятiвником  у  цiй  довгiй  i   важкiй
подорожi. Так, тiльки скафандр виручав його в багатьох випадках i
дозволяв порiвняно вiльно рухатися там, де без скафандра шлях був
би непрохiдний.
    Уперше вiн по заслузi оцiнив мiцний i надiйний скафандр,  ко-
ли вибирався з болотистої низини, ламаючи соковите величезне лис-
тя папоротi i видираючись вгору крутим схилом глибокого яру. Щось
майнуло зненацька перед його очима, наче  вертка  яскраво-червона
стрiчка, впало на ногу, обвило її i примусило зупинитися.
    Ван Лун насилу втримався на ногах. Це була довжелезна i  тон-
ка червона змiя. Мабуть, вiн, не пiдозрiваючи того, злякав i роз-
дратував її своєю появою. Обвившись навколо ноги Ван  Луна,  змiя
люто шипiла, її маленька трикутна голова припала до тканини  ска-
фандра, намагаючись прокусити її  довгими  витягненими  зубами  i
змочуючи скафандр отруйною рiдиною, яка сочилася з них.
    "Якщо прокусить тканину скафандра, буде дуже погано",-  поду-
мав Ван Лун, пiднiмаючи над змiєю кинджал.
    Проте тут-таки вiн збагнув, що навiть гострим  зубам  плазуна
не пiд силу простромити щiльну металеву сiтку, яка вкривала зовнi
гумову тканину скафандра i захищала
її вiд пошкоджень. Це заспокоїло  його.  Нi,  укуси  навiть  най-
лютiшої змiї не страшнi йому! Вклавши кинджал до пiхов,  Ван  Лун
спокiйно схопив змiю рукою в щiльнiй рукавичцi просто бiля  лютої
шиплячої трикутної голови, стягнув плазуна  з  ноги,  перехопивши
його в'юнке тiло ближче до хвоста, i розтрощив плескату голову об
стовбур найближчого дерева.
    Удруге вiн оцiнив скафандр, коли дорогу йому  перетяло  неве-
личке вузьке озерце. В ньому буяло дивовижне,  несхоже  з  земним
життя. Дивнi iстоти мешкали в цьому озерi,  вони  вистрибували  з
каламутної, мулистої води одна слiдом  за  одною,  падали  назад,
пiдiймаючи бризки, хлюпалися бiля  берегiв.  Мабуть,  лише  хвора
фантазiя якогось божевiльного художника здатна  була  б  вигадати
такi неймовiрнi риси i сполучення властивостей тварин, якi  бачив
перед собою вражений Ван Лун.
    Ось пливе величезний чорний жук,  за  яким  тягнеться  довгий
жовтий членистий хвiст. I цей хвiст  загрозливо  задертий  вгору,
вiн закiнчується гострим кривим жалом немов у скорпiона -  i  так
само, як у скорпiона, це жало впивається в тiло здобичi,  невиди-
мої для Ван Луна пiд поверхнею води.
    Ось оранжева, вкрита великими бородавками жаба  завбiльшки  з
людську голову. Проте замiсть широкого жаб'ячого  рота  -  в  неї
твердий кривий дзьоб мiж великими виряченими очима. I  це  робить
жабу подiбною до сови. Жаба, не рухаючись з мiсця, дiловито  клю-
нула якусь iстоту, що пропливала повз неї, розтерла її кривим ро-
том i миттю проковтнула. В її дзьобi, що розтулився  на  секунду,
Ван Лун устиг помiтити гострi й нерiвнi зуби.
    Коричнева змiя з маленькими нiжками i  високим  гребенем  уз-
довж спини, звиваючись, вистрибнула з каламутної води, злетiла  в
повiтря i стрiлою впала на оранжеву жабу з совиним дзьобом.  Змiя
тугою петлею обвила широку й товсту шию жаби i туттаки вжалила її
в спину. Жаба звалилася, судорожно сiпаючи перетинчастими лапами.
Вона була ще жива, коли коричнева змiя квапливо вже почала  жерти
її, вiдриваючи вiд жаби шматок за шматком.
    Ван Лун на хвилину забув навiть, що вiн не має часу для спос-
тережень. Вiн мов застиг на березi озера i, вражений, дивився  на
цю люту боротьбу за iснування, на  жорстоке  життя,  що  буяло  в
водi. Але тут-таки вiн схаменувся: треба йти!
    Втiм, куди? Обходити озеро навкруги - надто довго, воно  тяг-
лося на добрих кiлька сот метрiв, це забере принаймнi з  пiвгоди-
ни. Перейти вбрiд? Звичайно, це  неважко,  озеро  було  вузьке  i
мiлке. Але ж усi тi тварини, що населяли його, могли  напасти  на
Ван Луна... от як та коричнева змiя, наприклад.
    -  Е, хай спробують!
    Пiднявши лiвою рукою пiстолет, а в правiй тримаючи напоготовi
кинджал, Ван Лун рiшуче ступив у воду. Грузьке дно,  вкрите  гру-
безним шаром мулу й перегнилими рослинами, не дозволяло йти швид-
ко. Безглуздi, дивовижнi тварини вистрибували з води  перед  ним,
шипiли й булькали, загрожували зубами i  гострими  жалами,  проте
жодна з них не насмiлилася напасти.
    Каламутна вода пiдiймалася вище й вище. Вона  дiйшла  вже  до
пояса i пiдступала до грудей. Ван Лун iшов обережно, кожного  ра-
зу спочатку намацуючи надiйне мiсце, куди  можна  було  поставити
ногу. Раптом вiн вiдчув, нiби щось затримало його. Немовби  чиясь
мiцна рука схопила його лiву ногу i не пускала її далi.  Ван  Лун
через силу тяг ногу пiд водою. На щастя, протилежний берег  озера
був уже близько.
    -  Дивуюся: озеро маленьке. А схопила велика тварина.  Iнакше
- звiдки б така мiць? Дуже важко йти, тягне,  наче  тягар,-  бур-
мотiв незадоволено Ван Лун.
    Напружуючи всi сили, вiн видерся,  нарештi,  на  берег.  Його
лiва нога тягла слiдом за собою якусь незграбну чорну  колоду,  з
якої скочувалася вода. Ван Лун придивився - i пiдняв кинджал.
    Чорна, товста i блискуча п'явка завбiльшки  з  крупного  сома
присмокталася до його лiвої ноги. Проте присмоктувалася  вона  не
лише своїм круглим ротом, як роблять це  земнi  маленькi  п'явки.
Вся нижня половина її тiла була  вкрита  такими  самими  круглими
присосками, кожна з яких прилипла до тканини скафандра.  От  чому
було так важко вибиратися на берег! Бридка iстота навiть тут,  на
березi, не бажала вiдпустити свою жертву. Вона звивалася, притис-
куючись мiцнiше до ноги, намагалася пересуватися вище, щоб вiдшу-
кати вразливе мiсце на скафандрi.
    -  Не вийде, зауважу, не пробуй,- крiзь зуби процiдив Ван Лун
i швидким помахом широкого кинджала  розпоров  п'явку  вздовж  її
круглого тiла.
    Одна за одною вiдпали присоски - i величезна п'явка,  все  ще
звиваючись, звалилася з ноги на берег. I одразу ж на неї  накину-
лися iншi водянi хижаки, що тут-таки вистрибнули з води, наче во-
ни тiльки й чекали цiєї митi.
    -  Поспiшайте, товаришу Ван, ми  дуже  турбуємося  про  вас,-
знову залунав у шоломi Ван Луна тривожний голос Галi Рижко.- Адже
ж вам може не вистачити кисню... поспiшайте!
    Ван Лун поглянув на годинник. Кисню в резервуарах лишалося ще
на три години. Чи встигне вiн за цей час добратися  до  мiжгiр'я,
до корабля?..
    Вiн кинув останнiй погляд на озеро, в якому, як  i  до  того,
боролися за iснування великi й малi хижаки, i вирушив  у  дальший
шлях, намагаючись ступати якнайширше.
    Iти стало легше. Мiсцевiсть пiдiймалася  дедалi  вище,  грунт
сухiшав. Тут зростали тiльки великi старi цикадеї, якi  створюва-
ли своїми кронами суцiльну червону стелю, в якiй  не  можна  було
помiтити жодного просвiту. Напiвтемрява первiсного лiсу  панувала
тут - i жодна рослина, крiм оранжевої папоротi, не могла витрима-
ти вiдсутностi свiтла. А папороть мало заважала  Ван  Луну,  який
швидко йшов уперед i вперед, прислухаючись машинально  до  голосу
Галi. Три години дихання... тiльки три години.  Чи  вистачить  їх
йому?
    -   Поспiшайте, поспiшайте, товаришу Ван! Ми нiчим бiльше  не
можемо допомогти вам. Чи чуєте ви мене?  Перевiряйте  напрям,  не
збивайтеся з шляху! - говорила i говорила Галя.
    Дiвчина, мабуть,  страшенно  втомилася:  адже  вона  ось  уже
близько трьох годин безупинно викликає його. Близько трьох  годин
вона веде Ван Луна крiзь джунглi Венери, повторюючи  турботливим,
стривоженим голосом свої заклики. Ван Лун ясно уявив собi те,  що
вiдбувається зараз в астропланi.
    Микола Петрович i Вадим Сокiл, мабуть, вивчають щойно знайде-
не ультразолото, не кидають роботи анi на хвилину.  Звичайно,  це
не означає, що вони забули про свого товариша, викраденого крила-
тим хижаком. Вони радi були б зробити все можливе для  того,  щоб
допомогти йому. Проте вони безсилi, в їх розпорядженнi  є  тiльки
радiопередавач, бiля якого чергує Галя Рижко. I обидва вони з го-
ловою поринули в працю,- можливо, i для того також, щоб не  такою
вже нестерпною була тривога за Ван Луна, щоб вiдвернути увагу вiд
важких думок, примусити себе не мучитися визнанням  своєї  безси-
лостi.
    А Галя Рижко сидить бiля передавача i  викликає,  викликає...
Вона знає, що без її допомоги Ван Лун не зможе знайти  дорогу  до
друзiв. Дiвчино, дорога Галю, Ван Лун прекрасно розумiє, як  тобi
важко, як це боляче - повторювати весь час одне й те ж  саме,  не
знаючи, чи чує той, кому ти прагнеш допомогти, чи ти даремно вит-
рачаєш сили!..
    Ван Лун не помилився, гадаючи так. Галя Рижко  й  справдi  не
вiдходила вiд апарата. Вона сидiла бiля нього, втомлена i  блiда,
змiнюючи час вiд часу тiльки руку, на яку опиралася її голова. Не
зводячи очей з мiкрофона, вона повторювала:
    -  Пеленгуйте нас, товаришу Ван, пеленгуйте!..  Чи  чуєте  ви
мене? Ми дуже турбує- мося про вас, поспiшайте!
    Якщо Ван Лун врятувався i почув її,- вона не мала права  при-
пиняти сигнали анi на хвилину, iнакше вiн зiб'ється з шляху,  за-
губить напрямок. I Галя кликала, кликала голосом, повним надiї...
    Цей закличний голос весь час звучав у шоломi Ван  Луна,  який
прокладав собi шлях в оранжево-червоних нетрях  джунглiв  Венери.
Вiн звик уже швидкими й  точними  ударами  кинджала  перерубувати
товстi й липучi нитки павутиння, яке, наче  навмисно,  простягали
на його шляху величезнi кошлатi павуки, рiднi брати злобної iсто-
ти, вбитої ним ще першого дня їх перебування на Венерi. Вiн  звик
за невловимими ознаками вiдшукувати непомiтнi проходи  в  оранже-
вих стiнах повзучих рослин,  що  переплiталися  мiж  собою.  Звик
навiть не звертати уваги на безлiч змiй, якi з шипiнням вiдповза-
ли вбiк, побачивши людину, або навпаки, люто кидалися на неї. Все
це було вже знайомим, все це не лякало його.
    Тiльки одного побоювався Ван Лун  -  зустрiчi  з  яким-небудь
страховищем на зразок дракона-сколопендри або панцирного  страхо-
вища, яке нападало на мiжпланетний корабель. Та хiба ж  тваринний
свiт, свiт крупних хижакiв Венери  обмежувався  лише  тими  двома
гiгантськими виродками? Безумовно, нi: кожної хвилини Ван Лун мiг
зустрiти ще якусь невiдому йому неймовiрну iстоту!
    У великiй сибiрськiй тайзi, у жарких джунглях Iндiї  Ван  Лун
почував себе спокiйнiше, впевненiше. Адже ж там  вiн  заздалегiдь
знав би, яких саме хижакiв, нехай навiть  найнебезпечнiших,  може
зустрiти на своєму шляху. Зрештою, для досвiдченого мисливця  не-
має нiчого особливо страшного навiть у  великому  тигрi-людожерi,
якщо знати його звички, засоби нападати, властивi  йому  повадки.
Але як готуватися до зустрiчi з невiдомою тобi потворою,  яку  ти
навiть уявити собi не можеш? До того ж, хiба ж можна  вважати  за
надiйну зброю при таких зустрiчах пiстолет,  бодай  i  заряджений
розривними  кулями,  або  короткий  кинджал?  Щоправда,  були  ще
атомiтнi гранати, втiм,- тiльки двi. А найголовнiше, Ван  Лун  не
мав при собi  його  звичної  i  по-справжньому  надiйної  скорос-
трiльної автоматичної гвинтiвки, яка лишилася там, бiля астропла-
на...
    Ще один невеличкий пiдйом мiж гiгантськими деревами, що нага-
дували земнi кипариси.
    Швидкими кроками Ван Лун  пiдiймався  схилом,  поглядаючи  на
хмарне небо, яке виднiлося тут у просвiтах мiж високими  струнки-
ми деревами, що росли окремими групами. Його  турбувала  ще  одна
думка: чи не смеркає ще?.. Звичайно, прожектор на грудях Ван  Лу-
на працював бездоганно, а радiохвилi, за якими вiн  орiєнтувався,
поширюються однаково i вдень i вночi. Проте - все  ж  таки  краще
йти цим дивовижним оранжево-червоним лiсом  при  денному  свiтлi.
Адже в темрявi побачиш лише те, на що падає яскравий промiнь про-
жектора: а по контрасту з тим - навколо  все  стає  ще  темнiшим.
Крiм того, це яскраве промiння може вночi  привертати  увагу  хи-
жакiв...
    Отже, про сутiнки. День  на  Венерi  майже  дорiвнює  земному
лiтньому. Зараз - близько сьомої. Сутiнки настануть ще не  скоро.
Втiм, чи не почне тут, у лiсi, темнiшати ранiше?.. Зараз Ван  Лун
готовий був пошкодувати, що на  дiлi  не  ствердилися  припущення
частини земних астрономiв, прихильникiв теорiї про повiльне обер-
тання Венери навколо її осi. Тодi  б  тут  темнiшало  не  близько
дев'яти годин вечора, а значно пiзнiше... i це було б йому на ру-
ку.
    Пiдйом скiнчився. Ван Лун ступив кiлька останнiх крокiв  вго-
ру схилом i помiтив,  що  за  крайнiми  цикадеями  значно  бiльше
свiтла, наче лiс там взагалi обривався. Невже це та простора  га-
лявина, яку вiн бачив зверху, висячи в жилавих лапах  гiгантської
бабки? Ще кiлька десяткiв метрiв - i Ван Лун побачив.
    Нi, це не просто галявина, а велике просторе плато: тодi зго-
ри вiн не мiг уявити собi його справжнiх розмiрiв. Тут справдi не
було жодного дерева. Лiс вiдступав направо i  налiво,  до  самого
обрiю. Тiльки трава, висока i густа свiтло-оранжева трава вкрива-
ла тут грунт; не було видно навiть звичної на  Венерi  всюдисущої
папоротi. Але не це вражало.
    Дивнi, фантастичнi споруди, безформнi купи  виднiлися  там  i
тут, вони пiдiймалися з густої  трави,-  незграбнi,  незрозумiлi,
рiзнi за кольором: жовтi, коричневi, сiрi, рожевi. I всi вони ру-
халися! Так, вони не лишалися на одному мiсцi, вони повiльно  пе-
ресувалися, наближаючись одна до одної, розходилися,  розпадалися
на частини i знову зросталися. Це було щось  цiлком  незбагненне,
нi на що не схоже, неймовiрне!
    - Може, я сплю на ходу? I це менi сниться? -  мовив  уражений
Ван Лун.
    Дивнi споруди коливалися, вони прямо на очах  змiнювали  свої
форми. Немовби вони складалися з окремих найпростiших  геометрич-
них тiл - куль, цилiндрiв з круглими обрисами. I кожна така куля,
кожен цилiндр рухався, перекочувався, наче прилипаючи до iнших  i
потiм знову вiдпадаючи. Ось - Ван Лун ясно бачить це недалеко вiд
себе! - жовто-золотава висока конiчна купа довгастих м'яких  тiл,
подiбних до товстих напiвпрозорих ковбас. Купа цих тiл лежить  на
травi. I вона ворушиться, вона пересува-
ється кудись убiк, стикається з  iншими  купами,  що  складенi  з
свiтло-зелених пульсуючих куль, зроблених немов з м'якого  холод-
цю. Кулi значно меншi вiд ковбас. Перша купа перекидається, падає
на другу, накриває її, i обидвi розсипаються, перекочуються в ви-
сокiй травi. А за кiлька секунд  на  цьому  мiсцi  знову  виникає
конiчна купа округлих цилiндрiв. Вони, здається, стали  бiльшими,
нiби потовстiшали. А свiтло-зелених куль  уже  немає,  вони  без-
слiдно зникли.
    "Тварини?.. Тодi чому вони нагромаджуються одна на одну?  Ко-
махи? Зовсiм не схоже,- вагався Ван Лун, остерiгаючись  вийти  на
загадкове плато.- Але, скажу, теж хижаки. Думаю, кулi не  зникли,
їх  пожерли  тi  жовтi  ковбаси.  Напали  i  пожерли.  А  як?  Не
розумiю..."
    Рух на простому i широкому плато не припинявся анi на  хвили-
ну. Тепер Ван Луну здавалося, що всi цi кулi й цилiндри були  ду-
же легкi, немовби наповненi повiтрям: чи ж не вiтер переносить їх
з мiсця на мiсце? Але тодi в них немає нiякої небезпеки для  ньо-
го, немає рацiї витрачати час на їх розглядання.
    -  Поспiшайте, товаришу Ван, поспiшайте! Ми чекаємо вас i ду-
же турбуємося,- повторював тривожний голос  Галi  Рижко.-  Чи  не
збилися ви з напрямку? Пеленгуйте нас!..
    Цей вiрний напрям пролягає прямо через широке плато, вiд краю
до краю заселене незнаними дивовижними живими iстотами.  Обходити
плато - ого, це, мабуть, кiлька зайвих кiлометрiв, не годиться! У
Ван Луна надто мало кисню, надто мало часу.  Треба  йти  навпрос-
тець. Хiба тiльки скласти, сховати висувну рамку антени:  хоч  цi
iстоти i здаються легкими, але - хто їх знає? А якщо раптом нале-
тять на нього i пошкодять рамку? Нi, обачливiсть не завадить.
    Ван Лун намiтив точний напрямок через плато - по прямiй лiнiї
до далекого старого кипариса на тому боцi: цей орiєнтир буде доб-
ре видно з першої-лiпшої точки плато. Голос Галi Рижко  послабшав
i тепер був ледве чутний, хоч як не повертався Ван Лун.
    "Нiчого, Галю, на рiвному плато не  зiб'юся  з  шляху.  Потiм
знову перевiрю. Вперед!"
    Дивнi iстоти не звертали нiякої уваги на людину в  скафандрi,
що наближалася до них. Вони все так само рухалися i перекочували-
ся по травi. Ван Лун прискорив  кроки,  здивовано  поглядаючи  на
незрозумiлi iстоти, повз якi вiн швидко проходив. Що ж  це  таке,
зрештою?
    Драглистi, пульсуючi тiла їх  були  зодягненi  у  зморшкувату
щiльну плiвку, часом блискучу, часом тьмяну.  Вони  не  мали  анi
голiв, анi кiнцiвок - i все-таки вони поводилися, наче живi iсто-
ти, жодної  митi  не  лишаючись  нерухомими.  Наче  великi  пухкi
пузирi, вони накочувалися одна  на  одну,  обмiнювалися  мiсцями,
горiшнi зiсковзували з нижнiх,  знову  нагромаджувалися  в  купи.
Очевидно, саме так вони й пересувалися по плато,
    Здалеку їх купи здавалися невеличкими. А тепер Ван Лун бачив,
що найменша з тих куп сягала йому по плече. Вiдстань мiж  окреми-
ми купками то збiльшувалася, то зменшувалась, i тодi мiж ними ли-
шалися дуже вузькi проходи. Що далi йшов Ван Лун, то бiльше  зус-
трiчав таких куп - i час вiд часу змушений був квапливо  пробiга-
ти в проходах мiж ними, поки вони не зiмкнулися.
    Ван Лун уже не йшов, а бiг:  шукати  проходи  ставало  дедалi
важче, треба було раз у раз звертати лiворуч чи праворуч,  стежа-
чи за рухом куп. Ось вiн не розрахував напряму - i  велике  скуп-
чення блiдо-рожевих куль штовхнуло його в бiк.
    -  Ого! - вражено вигукнув Ван Лун, насилу зберiгши рiвновагу.
    Незрозумiлi iстоти  виявилися  зовсiм  не  такими  легкими  i
повiтряними, як це здавалося здаля. Навпаки, кожна з них мала до-
сить значну вагу, немовби  тi  пухирi  були  наповненi  водою.  I
вiдштовхнути вiд себе купу, що рухалася, не змiг би навiть силач.
    На щастя, блiдо-рожеве скупчення лише трохи натиснуло на  Ван
Луна, який вiдскочив i побiг далi, стараючись  не  ухилятися  вiд
намiченої ним лiнiї - до далекого кипариса на  тому  боцi  плато.
Проте вiн встиг помiтити, що купи дивних iстот чомусь почали  пе-
ресуватися хуткiше. Вони поквапливо перекочувалися по травi, сти-
калися i вiдповзали вбiк, наче щось шукали на плато.
    Iншим часом Ван Лун спинився б i, вiдiйшовши подалi, зацiкав-
лено спостерiгав би це надзвичайне видовище. Дивнi iстоти виявля-
ли всi ознаки збудження, їх забарвлення змiнювалося, переходило з
одного блiдого вiдтiнку в iнший. Вони  метушилися,  перекидалися,
падали, знову наповзали одна на одну. Кiлька невеличких куп  поб-
лизу Ван Луна зiткнулися, з'єдналися в одну величезну, i так  са-
мо швидко та нова купа розпалася, розсипалася на дрiбнiшi.
    Втiм, зараз у Ван Луна не було часу  для  спостережень.  Його
значно бiльше непокої- ло, що проходи мiж купами дедалi  вужчали,
йому доводилося насилу протискуватися ними. Складалося  враження,
що кожна з куп тiльки й чекала наближення Ван Луна, щоб перекину-
тися на нього усiєю своєю вагою. Вже два чи три рази  йому  ледве
удавалося проскочити повз них, високi купи перекинулися  не  далi
як за пiвметра вiд нього, розсипавшись м'якими важкими кулями.
    -  Зауважу, ролi перемiнилися,- пробурмотiв  Ван  Лун,  криво
усмiхаючись.- Полюю вже не я. Вони полюють на мене, хай
їм чорт!
    Так, було схоже, що Ван Лун не  помилявся.  Дивовижнi  iстоти
наче вiдчували його наближення, їх скупчення намагалися  перетяти
йому шлях, заплутати його.  Вони  насувалися  на  людину  з  усiх
бокiв, вони метушилися бiльше й бiльше. Щойно Ван Лун  вiдшукував
прохiд i кидався в нього, як цей прохiд раптом зникав:  назустрiч
Ван Луну лавиною котилися кулi й округлi цилiндри.  Вiн  вiдбiгав
убiк, до iншого проходу, проте й цей замикався перед ним, i  зно-
ву на мандрiвника наповзали драглистi кулi й цилiндри,  нагромад-
жуючись суцiльною рухливою стiною.
    Ван Лун на мить зупинився. Це набувало загрозливого  характе-
ру. Ось уже добрих чверть години вiн змарнував,  даремно  бiгаючи
мiж купами, анi на метр не наблизившись до своєї  мети,  далекого
кипариса на тому боцi плато.
    Що ж робити? Стрiляти? Втiм, їх всiх не перестрiляєш, тут  не
вистачить нiяких патронiв. Пробиватися за допомогою кинджала? Теж
безнадiйна думка, їх надто багато. Кулi й  цилiндри  котилися  на
нього важкими хвилями, якщо вони наваляться,  то  задушать  його,
вiн не встигне навiть ворухнути рукою. Пробити собi  шлях  грана-
тою? Але ж у Ван Луна було всього двi атомiтнi гранати. I  витра-
чати цей маленький запас йому дуже не хотiлося.
    Тим часом вiдстань мiж  ним  i  хвилею  збуджених  драглистих
iстот, що насувалися на нього, дедалi скорочувалась. Вони котили-
ся на Ван Луна широким фронтом. Ван подивився праворуч, лiворуч -
i звiдти йшов такий самий наступ. Назад? Нi, рухливi купи замкну-
лися навколо, вiдступати нема куди... i не  можна  вже  вiдшукати
мiж ними жодної щiлини, вони злилися в суцiльну непрохiдну  пере-
пону.
    I раптом найближча велика, вища вiд людини купа  розсипалася.
Великi синюватi кулi покотилися по травi пiд ноги Ван  Луна.  Ще,
ще... Вони котилися напрочуд швидко, вдарялися, штовхали  його  з
усiх бокiв, збивали з нiг. Блiдий Ван Лун, зцiпивши зуби,  вiдби-
вався з усiєї сили, завдаючи кулям удари ногами,  руками,  розби-
ваючи їх. Вони лускалися пiд його ударами, вкриваючи траву i ска-
фандр драглистою речовиною, якою були  наповненi  їх  зморшкуватi
оболонки. Боротьба тривала лише кiлька секунд,  сили  були  надто
нерiвними. Посковзнувшись на мокрiй травi, залiпленiй  драглистою
речовиною, Ван Лун упав, змахнувши руками.
    Десятки, сотнi важких м'яких куль i цилiндрiв  навалилися  на
нього зверху. Ван Лун не припиняв опору. Вiн розривав щiльнi обо-
лонки руками, краяв їх кинджалом. Вiн був уже цiлком з голови  до
нiг залитий тiєю драглистою  речовиною,  яка  заважала  рухатися,
заслiплювала його,- i все ж таки рубав i розривав на шмаття  нез-
численних ворогiв. Проте на змiну знищеним на нього  навалювалися
новi й новi десятки. Ван Лун зрозумiв нарештi,  що  подальша  бо-
ротьба стає безглуздою: ворогiв було надто багато, не було  рацiї
даремно витрачати  сили...  Не  опираючись  далi,  вiн  лежав  на
слизькiй травi, гарячково мiркуючи: що ж буде вiдбуватися  тепер?
Чого треба вiд нього цим недоладним кулям i цилiндрам? Зжерти йо-
го вони не можуть,- цього Ван Лун був певен, вiн був занадто неп-
ридатною їжею для них. Але що ж тодi?
    Тiло  Ван  Луна  було  придавлене  величезною  вагою   сотень
пульсуючих куль i цилiндрiв, якi нагромаджувалися на  ньому.  Те-
пер вiн не мiг навiть поворухнутися. Нема чого й думати, щоб про-
битися назовнi, визволитися, спробувати проповзти  по  травi  пiд
цiєю вагою, яка невпинно збiльшувалася, дедалi мiцнiше натискува-
ла на нього. Ставало важко дихати.
    "Погано.  Вони можуть задушити мене",- майнуло в  головi  Ван
Луна.
    Йому здалося, що вiн крiзь скафандр вiдчуває холод, нiби  во-
роги, якi навалилися на нього, були холоднi, мов  крига.  I  вага
давила дедалi бiльше.
    "Задушать, проклятi!"
    I саме цiєї секунди, коли в нього вже майже перехопило дихан-
ня, майнула несподiвана думка.  Грiлка!  Електрична  грiлка,  яка
звичайно зiгрiває скафандр! Якщо дати на неї велику напругу,  во-
на нагрiватиметься дедалi бiльше. У мiжпланетному просторi  тепла
цiєї потужної грiлки вистачало навiть на те, щоб  перемогти  кос-
мiчний холод. Значить, тут...
    З величезним зусиллям, вiдвойовуючи мiлiметр  за  мiлiметром,
рука Ван Луна дотяглася до маленької рукоятки, яка включала елек-
трогрiлку i регулювала її нагрiв, i повернула її  вкрай  направо.
Майже зразу ж таки тепло рiвномiрно  поширилося  по  всьому  його
тiлу. Певна рiч, така раптова дiя пояснювалася тим, що на  грiлку
було подано найбiльше напруження. Скафандр швидко нагрiвався. Ось
уже стало жарко. На лобi Ван Луна виступили краплини поту.
    "Схоже, наче в лазнi,- через силу  всмiхнувся  Ван.-  Гаразд.
Буду терпiти. А як вони?.."
    Скафандр  розiгрiвався,  немов  електрична  пiчка.  Ван   Лун
вiдчув, як мiцними i рвучкими поштовхами б'ється його серце.  Нi,
це вже не схоже на лазню, вiн буквально пiдсмажується!  Втiм,  не
можна анi зменшувати нагрiв, анi, тим  бiльше,  вимикати  грiлку.
Вона повинна зробити своє дiло!
    Єсть! Ван Лун вiдчув рiзкий поштовх. Слiдом  за  ним  другий,
третiй... Шари й кулi, що навалювалися зверху,  почали  енергiйно
рухатися, вони штовхали його з усiх бокiв -  чи,  може,  навпаки,
намагалися вiдштовхнутися вiд нього?
    Тканина скафандра найбiльше обпiкала руки - мабуть, тому,  що
рукавички були найтоншими i крiзь них проходило  найбiльше  тепла
вiд металевої сiтки, яка вкривала весь скафандр i,  нагрiваючись,
служила грiлкою.
    "Спалю руки, надто пече",- сердито думав Ван Лун,  стараючись
витягти пальцi з рукавичок, придавлених вагою живих  пузирiв,  що
неспокiйно рухалися. Раптом вiн помiтив, що пальцi легко звiльни-
лися.
    Крiзь  залiплене  драглистою  масою  скло  шолома   пробилося
свiтло! I стало легко, можна було вже не тiльки зiтхнути на повнi
груди, але й рухатися. Поквапливим рухом руки Ван Лун протер скло
шолома. Так, пульсуючi кулi й цилiндри вiдкотилися вiд нього! Во-
ни не витримали, розпечена металева сiтка  скафандра  вiдстрашила
їх. Мабуть, не тiльки вiдстрашила: он на травi лежить кiлька  тих
неподобних iстот, вони вже не рухаються, на їх зморшкуватiй  обо-
лонцi помiтнi бурi плями - слiди опiкiв. Прекрасно, Ван Луну вда-
лася його витiвка. Вони  вiдступили,  вони  вiдкочуються  далi  й
далi, наче переляканi!
    Полегшено Ван  Лун  повернув  рукоятку  грiлки  назад,  украй
налiво. Вiн ледве дихав, обливаючись потом. Тепловий захист чима-
ло коштував йому самому. Зняти б розпечений скафандр, освiжитися,
вiдпочити... Втiм, про це не могло бути й мови. Вiн пiдвiвся, бе-
зуспiшно спробував прочистити скло шолома. Нi, присохлу  драглис-
ту масу треба буде старанно вiдмивати потiм, а  зараз  доведеться
миритися з брудним склом; добре, що хоча що-небудь  видно.  Отже,
де намiчений високий кипарис?  Он  вiн  -  далеко  ще,  далеко!..
Мерщiй вперед, там можна буде знову точно орiєнтуватися!
    Не лише бiгти, але й просто швидко йти було дуже важко:  жара
в розпеченому скафандрi заважала дихати, а охолоджувався вiн  ду-
же повiльно. Вперед, вперед, поки е ще сили!..
    До кипариса лишалося вже зовсiм недалеко, коли Ван Лун  почув
за собою легкий шум, нiби од вiтру, що пролинув по високiй травi.
Вiн хутко озирнувся. Знову те ж саме!
    Сотнi й тисячi пухких рiзнобарвних куль i цилiндрiв  котилися
слiдом за ним, вони майже наздоганяли його. Як  вони  можуть  так
швидко пересуватися, навiть пiдстрибувати на травi?  Втiм,  зараз
не в цьому справа, зараз не до мiркувань. Ван Лун поглянув на ки-
парис: нi, вiн не встигне добiгти до нього, набридливi iстоти до-
женуть його. А боротися з ними заново, вiдбиватися вiд куп  живих
важких пузирiв, що навалюються,- нi, на це не вистачить сил.  Га-
разд, вiн спинить цю рухливу хвилю. Але поки що треба виграти  ще
трохи вiдстанi.
    Зiбравши всю енергiю, Ван Лун побiг до кипариса, час вiд  ча-
су оглядаючись: чи не  пора  вже?  До  кипариса  лишалося  тiльки
метрiв двадцять, коли переднi драглистi кулi  почали  наздоганяти
Ван Луна, немов прагнучи знову звалити його. Нi, нi, цього вiн не
припустить, стоп!
    Ван Лун спинився i повернувся лицем до живої хвилi, що  насу-
валася на нього. Як i минулого разу, кулi й цилiндри рухалися ши-
роким фронтом, а частина їх вiдкочувалася налiво i направо,  нiби
намагаючись замкнути його з флангiв.
    -  Наступають, наче армiя,- бурмотiв  Ван  Лун.  Примруженими
очима вiн вимiряв вiдстань до перших рядiв незвичайного противни-
ка.- Пiдходьте, пiдходьте. Мало грiлки, буде iнша закуска! -  Вiн
вичiкував, щоб завдати вирiшального удару.- Втiм, наполегливi ви,
кулi! Звiдки взялися такi? Нiколи не думав, що таке може  бути...
нiколи не бачив навiть схожих...
    Нiколи? Чи це так?.. У пам'ятi Ван  Луна,  бездоганно  чiткiй
пам'ятi, якою вiн завжди славився, виникло невеличке яскраво  ос-
вiтлене коло на темному фонi. I в тому колi повiльно  пропливали,
рухалися такi ж самi кульки, округлi цилiндрики, товстi палички й
ковбаси. Де й коли це було? Так, тепер вiн ясно згадав: таку кар-
тину вiн бачив пiд мiкроскопом,  розглядаючи  культури  мiкробiв.
Там вони збиралися купками, ланцюжками, в яскравому свiтлому колi
окуляра... Так що ж це виходить? Це  також  бактерiї?  Безглуздо,
неймовiрно, нiхто нiколи не чув  про  подiбне  явище,  не  уявляв
собi, що можуть iснувати гiгантськi бактерiї... Нi, нi,  це  щось
iнше!
    А жива хвиля куль i цилiндрiв, наповнених переливчастою драг-
листою речовиною, все наближалася. До неї лишалось не бiльше  де-
сяти метрiв... Пора!
    -  Ну, тримайся!
    Спритним помахом Ван Лун жбурнув  у  гущу  хвилi  заздалегiдь
приготовану атомiтну гранату - i одразу впав  на  землю.  Граната
описала в повiтрi широку дугу i зникла посеред загадкових  iстот.
Наступної митi вгору звилася сiра хмара диму. Вона виникла  вели-
чезним грибом з товщi живої хвилi -  i  разом  з  нею  злетiли  в
повiтря кулi й цилiндри, що лускалися й  розривалися  на  шмаття.
Гуркiт вибуху струсонув повiтря, заглушив Ван Луна,  який  навiть
не став дивитися на наслiдки дiї гранати, а скочив i побiг до ки-
париса. Геть з цього плато, геть!
    Позаду нього лускалося, трiщало, гудiло. Але вiн бiг не огля-
даючись. Ось вiн, високий кипарис, оточений iншими деревами! Тре-
ба ще  далi,  до  чагарникових  хащ,  там  можна  буде,  нарештi,
уповiльнити ходу...
    Рятiвна сутiнь оранжевого лiсу поглинула Ван  Луна,  плато  з
його огидними мешканцями лишилося позаду.  Ван  обливався  потом.
Його погляд упав на годинник - i вiн зрозумiв, що не може  затри-
муватися нi на хвилину: попереду лишалася тiльки одна година  ди-
хання. Рамка-антена, яку  вiн  висунув  знову,  одразу  допомогла
зорiєнтуватися, почути стурбований, як i ранiше, вже дуже стомле-
ний голос Галi Рижко. Дiвчина не припиняла кликати свого  товари-
ша, який потрапив у бiду...
    I знову почалася безконечна мандрiвка лiсом.  Тепер  Ван  Лун
свiдомо намагався не звертати уваги нi на що. Його життя  залежа-
ло вiд того, чи встигне вiн протягом короткої години, що  залиши-
лася, дiстатися до астроплана. Час вiд  часу  там,  де  дозволяли
умови, вiн переходив на бiг. Це, певна рiч,  збiльшувало  витрату
кисню, а проте компенсувалося швидкiстю,  з  якою  вiн  перебiгав
легкi дiлянки. Так, тепер Ван Лун був певен, що пiд час польоту в
кiгтях гiгантської бабки вiн бачив згори саме те плато, яке  уяв-
лялося йому  тодi  мирною  тихою  оранжевою  галявиною  з  купами
камiння на травi. А виявилося... Що ж ще чекає  його  попереду  в
нетрях первiсного лiсу?
    Вiн збiг з горба вниз. Потiм,  перестрибнувши  через  мулисту
канаву, знову почав вибиратися вгору. Тут лiс був значно  рiдший,
у далечинi можна було бачити вже темнiюче небо. I на його свiтло-
му тлi Ван Лун помiтив раптом мережаний вiзерунок голих,  безлис-
тих гiлок. Невже ж це та сама дiлянка темно-коричневого, наче об-
паленого лiсу, яку вiн також бачив пiд  час  вимушеного  польоту?
Гаразд, хай буде так, на цiй дiлянцi його не може  чекати  нiчого
небезпечного, навпаки, там легше йти, нiщо не завадить.
    Проте вже через кiлька хвилин Ван Лун упевнився, що на  диво-
вижнiй дiлянцi вiн не помiчає нiяких слiдiв  пожежi.  Правда,  на
деревах не було листя, та й на грунтi не лишалося нiяких  оранже-
вих рослин, жодного куща папоротi: голi коричневi стовбури похму-
ро зводилися з такого ж голого бугристого грунту, усипаного сухи-
ми гiлками, що впали згори. Мертва дiлянка, така  незвичайна  се-
ред пишної оранжево-червоної природи Венери. Що трапилося тут?
    Хоча Ван  Лун  i  не  спинявся,  його  спостережливий  погляд
помiтив рух угорi, на голому вiттi дерев.  Там  перелiтали  якiсь
iстоти. Та невже ж на Венерi можна все-таки зустрiти птахiв? Тодi
це будуть першi теплокровнi тварини серед усiєї фауни, з якою йо-
му довелося тут стикатися.
    На стовбурах дерев Ван Лун побачив також величезних  гусениць
- кошлатих i товстих. Вони повiльно  повзали  вгору  i  вниз,  не
звертаючи нiякої уваги на людину,-  i  це  було  дуже  добре,  бо
зiткнення з ними, великими, наче тi колоди, забрало б чимало  до-
рогоцiнного часу. А Ван Лун поспiшав, поспiшав, як нiколи!
    Його втомленi ноги спотикалися i сковзалися - чого з  ним  не
траплялося ранiше навiть за дуже трудних умов.  Ось  вiн  ще  раз
спiткнувся об камiнь i схопився за найближче дерево, щоб  утрима-
тися на ногах. Дерево здригнулося, захиталося - i Ван Лун вiдсах-
нувся вiд нього: йому здалося, що сухий стовбур загудiв, як бджо-
линий рiй. Знову якесь чортовиння?..
    То гудiв не стовбур. З пронизливим писклявим дзижчанням з го-
лих гiлок дерева злетiло кiлька iстот, яких  Ван  до  цього  часу
вважав за птахiв. Вони були рiзними за величиною - вiд маленьких,
з кулак, до дуже великих, довжиною близько пiвметра. Вони дзижча-
ли i лiтали, розмахуючи крилами, над головою Ван Луна.
    -  Знову проклятi комахи! - не стримав роздратованого  вигуку
Ван Лун.- Ну i чорт з ними, менi нiколи. Поспiшаю!
    Втiм, крилатi iстоти  не  вiдставали  вiд  нього.  Наповнюючи
повiтря пронизливим писком i дзижчанням, вони  кружляли  над  ним
дедалi нижче й нижче, нiби збиралися напасти, їх  ситi  тулуби  з
довгими вiдростками позаду, великi м'якi крила, членистi ноги, як
у коникiв, мелькали перед Ван Луном,- i все  це  не  викликало  у
нього нiякого страху. Але голови, голови примушували його кидати-
ся вбiк кожного разу, як проносилися в повiтрi перед склом шолома!
    По два вигнутi роги з кривими вiдростками стирчали на  кожнiй
такiй головi. Двi пари щупальцiв пiд  палаючими  люттю  червоними
очима наче батоги розсiкали повiтря,  звивалися  навколо  гострих
серповидних зазубрених щелеп. I  до  всього  того  -  пронизливий
писк, з яким чудиська металися над ним.
    Ван Лун розумiв, що для нього зараз  небезпечний  не  стiльки
самий напад лютих комах,- вони все одно  не  змогли  б  пошкодити
цупку тканину скафандра, як витрата часу, затримка в дорозi.  Ли-
шалися лiченi хвилини, кисень кiнчався.
    Ховаючись за товстими стовбурами дерев, перебiгаючи  з  мiсця
на мiсце, вiн змушений був посуватися в потрiбному напрямi зигза-
гами, раз у раз витрачаючи час на орiєнтацiю. I разом з тим,  Ван
Лун свiдомо уникав зiткнення з комахами. Вiн не мiг витрачати  на
це час. Проте крилатi вороги не хотiли вiдставати. Одна  з  круп-
них комах зненацька впала на шолом i вчепилася в антену  кiгтями.
Ван Лун вiдчув, як вона сiпає, намагається розiрвати дротяну рам-
ку.
    -  Нi, це не годиться! Геть! Забирайся!
    Вiн махнув над головою кинджалом, щоб скинути комаху з  шоло-
ма. Секундної затримки було досить для того, щоб  його  буквально
облiпили iншi комахи. Вони насiдали на нього, впивалися у  ткани-
ну скафандра гострими кiгтями, їх м'якi крила билися об скло  шо-
лома, не даючи Ван Луну нiчого бачити  навколо.  Гострий  кинджал
мандрiвника мелькав у повiтрi, завдавав удар  за  ударом,  вбивав
набридливих ворогiв. Наштовхуючись на стовбури, Ван  Лун  все  ще
бiг, вiдбиваючись у той же час вiд комах. Становище  ставало  де-
далi загрозливiшим.
    Двi крупнi комахи з силою вдарилися зверху об його шолом, ма-
ло не збивши Ван Луна з нiг. А якщо й  справдi  зiб'ють?..  Напад
ставав жорстокiший, кинджал уже не допомагав,- треба було  знищи-
ти принаймнi найбiльших ворогiв, якi могли звалити його на грунт.
Ван Лун зупинився. Вiн обперся спиною об стовбур дерева i  вийняв
пiстолет:
    -  Ну, гаразд, ось вам, маєте! - Обравши цiль,  вiн  натиснув
на спуск. Звук пострiлу заглушив на мить  огидний  писк.  Одна  з
найбiльших комах завдовжки мало не пiвметра впала  на  грунт.  Ще
пострiл... ще... три великi крилатi хижаки билися в судорогах се-
ред сухого гiлля, що встилало грунт. Безпосередню небезпеку  було
лiквiдовано. Можна було бiгти  далi,  у  повiтрi  зараз  мелькали
тiльки меншi комахи, це не так страшно.
    Далеко за голими коричневими деревами вiдкривався  знову  яс-
кравий оранжево-червоний ландшафт. Що це? Та невже  ж  i  справдi
Ван Лун бачить там, у далечинi, над лiсом високу  жовту  скелю  i
маленький червоний прапор, який майорить над нею?.. Мiжгiр'я, ас-
троплан,  товаришi!  Прапор  здавався  звiдси  зовсiм  маленьким,
крихiтним, але то був вiн!
    А дихати ставало дедалi важче й важче. А що як раптом не вис-
тачить кисню вже перед самим мiжгiр'ям i вiн впаде, не добiгши до
товаришiв? Мерщiй, мерщiй!
    Новий удар в спину. Ван Лун iз злiстю оглянувся. Ще двi вели-
чезнi комахи напали на нього ззаду.  Прокляття!  Вони  затримують
його, а кисню майже немає!
    Два пострiли пролунали один за одним. Тiльки  тепер  Ван  Лун
зрозумiв, як вiн втомився, як бракує його легеням свiжого повiтря
i як виснажилися його сили. Так, вiн збив тiльки одну комаху, яка
звалилася на грунт. У другу вiн навiть не влучив,- вiн,  уславле-
ний, вправний стрiлець!
    - Так ось тобi, ось, ось!
    Три пострiли пiдряд звалили люту комаху.
    - Товаришу Ван, поспiшайте! Ми ждемо вас,- лунав у шоломi го-
лос Галi Рижко. Проте тепер вiн доходив до  вух  Ван  Луна,  наче
крiзь товстий шар вати. Голова налилася свинцем, кров стугонiла у
скронях. Нi, не можна, не може бути, щоб  вiн  упав,  знеможений,
тут, бачачи рiдний червоний прапор! Уперед! Хай спотикаються  но-
ги, хай безпорадно  виснуть  обважнiлi  руки,  хай  безсило  схи-
ляється голова, все одно - вперед!
    Хитаючись, хапаючись руками за гiлки, кволо вiдмахуючись  вiд
комах, Ван Лун, напружуючи останнi сили, iшов далi.  Вiн  не  чув
уже голосу Галi, не чув писку розлючених комах, не бачив  нiчого,
крiм маленького червоного прапора попереду. Червона крапка дедалi
збiльшувалася, вона кликала його до себе, притягала,  примушувала
забувати про втому. До неї, до неї!
    Ван Лун повiльно, ледве пересуваючи ноги, брiв  уперед.  Кин-
джал випав з його руки - i вiн не пiдняв його, вiн не мiг нахили-
тися.
    Спотикаючись, мало не падаючи на кожному кроцi,  вiн  йшов  i
йшов до мiжгiр'я, до товаришiв, не зводячи очей з червоного  пра-
пора на високiй жовтiй скелi.


        РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ,

    який являє собою знову щоденник Галi  Риж-
    ко,  де розповiдається не тiльки про новий
    маршрут,  що його  мандрiвники  дiстали  з
    Землi,  але  й про незвичну пропозицiю Ван
    Луна, котрий знайшов спосiб визволити аст-
    роплан iз скель; крiм того, в цьому роздi-
    лi з'ясовуються рiзнi загадки, якi виника-
    ли ще перед експедицiєю.

    Тепер, коли все, пов'язане з гiгантською бабкою, вже  лишило-
ся позаду, я знову можу взятися за щоденник. А записати менi тре-
ба дуже багато, i не тiльки дiлового, а й особистого.
    Не буду розповiдати, як ми хвилювалися весь цей день до само-
го вечора. Повернувшись до астроплана, Микола Петрович (я  нiколи
ще не бачила його таким похмурим i засмученим) сказав нам -  i  я
помiтила, що йому було важко говорити:
    -  Немає рацiї, друзi мої, втiшати себе наївними надiями.  Не
знаю, не уявляю собi, яким чином мiг би врятуватися Ван...
    -  I все одно вiн врятується i повернеться до нас! - не стри-
малась я.- Адже товариш Ван...
    -  Заждiть, Галю, i не перебивайте  мене,-  суворо  заперечив
Микола Петрович.- Я, мабуть не гiрше вiд вас знаю, на що  здатний
Ван Лун з його вiдвагою, розсудливiстю i досвiдом. Проте зараз не
треба  обманюватися.  Вiн  перебуває  в  страшному,  неймовiрному
станi... якщо вiн ще живий. Ми нiчим, зовсiм нiчим не можемо  до-
помогти йому,- принаймнi доти,  доки  Вану  не  пощастить  якимсь
невiдомим нам засобом врятуватися i звiльнитися з кiгтiв  хижака.
Я хочу вiрити, друзi мої, що йому пощастить це зробити, я був  би
безконечно радий, готовий був би на все, аби допомогти йому... як
i ви всi, звичайно, я знаю це,- додав вiн  пiсля  тяжкої  паузи.-
Проте такої можливостi немає анi в мене, анi  у  вас.  Ми  можемо
тiльки сподiватися, що вiн врятується сам. Надiя ця не  згасає  в
мене, хоч я й розумiю, що для неї є надто мало пiдстав. I все-та-
ки - я вiрю у вiдвагу i кмiтливiсть нашого Вана,- так, Галю, вiрю
не менше, нiж ви або Вадим. Втiм, якщо навiть Ван Лун  врятується
вiд тiєї жахливої бабки,- чи подумали ви про те, як може вiн  по-
вернутися до нас? У нього лишилося мало кисню, я  пiдрахував,  не
бiльше як на шiсть-сiм годин. I вiн не знає, куди йти, де  знахо-
диться наш корабель.
    Менi стало страшно: про це я й не подумала!
    -  I якщо ми не можемо нiчим допомогти Ван Луну, доки вiн пе-
ребуває в кiгтях крилатого хижака,- тим бiльше ми зобов'язанi до-
помогти, коли вiн звiльниться вiд нього... адже ж ми  вiримо,  що
звiльниться, правда?
    -  Вiримо! - палко вiдгукнулися ми з Вадимом Сергiйовичем.
    -  Тому треба негайно настроїти наш передавач на  хвилю  його
приймача. I розпочати подавати йому сигнали. Вiн добре  умiє  пе-
ленгувати з допомогою рамочної антени в скафандрi. Ми  допоможемо
нашому Вану повернутися до нас... якщо вiн зможе почути нас...
    Через десять-п'ятнадцять хвилин, щойно  великий  радiопереда-
вач астроплана був настроєний на потрiбну хвилю, Микола  Петрович
вимовив першi слова заклику до товариша Вана. Але його голос ури-
вався, хвилювання не давало йому говорити. I тому  Микола  Петро-
вич одразу ж таки дозволив менi  замiнити  його  бiля  мiкрофона.
Спочатку менi було також дуже важко, i я ледве  не  заплакала:  я
кличу Ван Луна, розповiдаю йому, як знайти шлях до  нас,  а  вiн,
можливо, чує мене i  не  може  рушити  з  мiсця,  як  я  тодi,  в
печерi... або зовсiм уже не  чує...  Нi,  нi,  смiливий  Ван  Лун
обов'язково врятується-i я допоможу йому повернутися!
    Що робили Микола Петрович i Вадим Сергiйович весь цей час - я
навiть як слiд не знала, я могла думати тiльки про товариша Вана.
Сидячи бiля великого iлюмiнатора центральної каюти,  звiдки  було
видно весь схил мiжгiр'я, за яким зникла огидна бабка, я  кликала
Ван Луна i дивилася, дивилася - чи  не  з'явиться  вiн?..  Минали
хвилини, десятки хвилин, години, проте товариша Вана не було, а я
все кликала (я забула сказати, що Микола Петрович  дозволив  менi
перенести  мiкрофон  на  довжелезному  шнурi  вiд  передавача  до
iлюмiнатора, щоб я могла дивитися назовнi).
    I от уже почали спускатися сутiнки. Вони тут зовсiм не  такi,
як на Землi. Свiтлi сiрi хмари поза мiжгiр'ям починають укривати-
ся фiолетуватим серпанком - i чомусь усi червонi дерева,  оранже-
ва папороть, жовтi скелi вимальовуються тодi рiзкiше,  яскравiше,
нiж удень. Наче їх хтось навмисно пiдфарбував.  Так  триває  бiля
пiвгодини, в повiтрi пропливають свiтлi й темнi  тiнi,  нiби  вiд
хмар, що швидко линуть у небi. А видно все  так  само  прекрасно.
Втiм, тiней стає дедалi бiльше й бiльше, вони пробiгають частiше.
I коли вони бiжать уже зовсiм одна за одною,- небо раптом  одразу
темнiшає, i все навколо поринає в дивнi фiолетовi  присмерки.  Це
також iще не нiч, але щойно лягли тi присмерки,-  уже  нiчого  не
побачиш i за десять крокiв, усi контури стають розпливчастi,  ту-
маннi й неяснi.
    Так от, вже зовсiм починали спускатися присмерки. Я розумiла:
ще пiвгодини - i Ван Луну буде дуже  важко  знайти  наш  корабель
навiть за допомогою безнастанних радiосигналiв. I  я  вже  хотiла
попросити Вадима Сергiйовича включити  зовнiшнiй  прожектор,  щоб
товариш Ван бачив здаля корабель. коли все навколо  зануриться  в
фiолетовий туман, але не встигла.
    Менi здалося, що на далекому схилi мiжгiр'я,  на  горi,  бiля
того мiсця, де на скелi майорiв наш червоний прапор,  я  побачила
постать, яка рухалася. Я затиснула рот рукою, щоб не закричати, я
боялася, що це менi тiльки здалося, що я даремно  примушу  Миколу
Петровича хвилюватися ще бiльше. Проте нi, це був Ван Лун! Тодi я
закричала що було сили:
    -  Ван iде! Ван iде! Я бачу його!  Миколо  Петровичу,  Вадиме
Сергiйовичу, Ван iде, дивiться!
    Вже не пам'ятаю, що саме я кричала ще. Микола Петрович дивив-
ся в iлюмiнатор тiльки хвилинку. I одразу ж таки вiн скомандував:
    -  Вадиме, скафандри! Йому погано, вiн, мабуть, задихається.
    I знову я спочатку не зрозумiла, що саме хоче  робити  Микола
Петрович, а потiм було вже пiзно. Вiн i Вадим  Сергiйович  швидко
одягли скафандри i пiшли назустрiч Ван Луну. Якби я зрозумiла од-
разу, то замiсть Миколи Петровича пiшла  б  я:  звичайно,  непра-
вильно, що вони залишили мене в каютi! Проте я не встигла  нiчого
сказати... це було дуже досадно!
    Товариш Ван був iще далеко, але я чiтко бачила його силует на
фiолетовому тлi хмар. Вiн живий, вiн повертається, наш вiдважний,
надзвичайний Ван Лун! Та хiба ж я бодай на  хвилинку  могла  сум-
нiватися в тому, що вiн повернеться? I сльози чомусь  котилися  в
мене по щоках, хоч я тодi зовсiм не вiдчувала їх, а  тiльки  зго-
дом помiтила, що обличчя в мене мокре... Як дивно: людина  радiє,
вона стрибає i смiється, а з очей котяться сльози, цього нiяк  не
можна зрозумiти!
    Ван Лун пiдходив усе ближче, вiн уже спускався схилом.  Проте
чому вiн хитається, спотикається, хапається руками за дерева? Так
утомився?.. Звичайно, втомився, але головне  -  йому  вже  бракує
кисню, вiн задихається. Ой, вiн майже впав! Утримався  на  ногах,
ступив кiлька крокiв - i знову захитався... Упав! Сперся на  руки
на грунтi, сiв, намагається пiдвестися - i знову падає! Жах,  вiн
не може навiть сидiти, вiн весь час хилиться набiк...
    -  Ван задихається! Треба поспiшати йому на допомогу, вiн  не
може сам дiйти! - кричала я невiдомо кому, бо в кораблi ж не  бу-
ло нiкого.
    Знову  повiльно-повiльно  (чи  то  лише  здавалося  менi  так
звiдси?) до Ван Луна пiдiймався схилом  хтось  у  скафандрi,-  я,
звичайно, не могла розiбрати, хто саме. Проте потiм збагнула,  що
це Вадим Сергiйович: адже Микола Петрович не  мiг  би  так  енер-
гiйно злiзати на скелi, щоб скоротити шлях. Молодець  Вадим  Сер-
гiйович, вiн пiдiймається не обхiдною легкою стежкою, а  навпрос-
тець, кручею! А позаду, слiдом за ним поспiшає i Микола Петрович.
Ох, хоч би вони встигли, адже до Ван Луна ще далеко!
    Я побачила, що  товариш  Ван  знову  впав  -  i  знову  трохи
пiдвiвся на руках, зiгнувшись, наче  шолом  став  йому  страшенно
важкий. I вiн уже не йшов далi, а повз на колiнах, спираючись  на
руки. Вiн уже бiля найкрутiшого мiсця схилу... Що вiн робить? Си-
дячи на грунтi, притулившись до скелi, вiн знiмає  шолом.  Що  це
означає? Навiщо? I майже зразу ж таки я зрозумiла:
    - В шоломi дихати вже майже зовсiм нема чим. Ван Лун  вирiшив
зняти його, бо навiть насичене вуглекислотою повiтря  Венери  за-
раз для нього краще, нiж отруєне повiтря в шоломi!
    Ось вiн зняв шолом i безсило опустив його на  грунт.  Мабуть,
Ван Лун побачив товаришiв, якi поспiшали  до  нього.  Вiн  слабко
махнув рукою i неначе хотiв щось гукнути. Навiщо, навiщо витрача-
ти сили, товаришу Ван? Краще вже спускайтеся мерщiй!
    Немов почувши мої думки, Ван Лун пiдвiвся на ноги,  залишивши
шолом бiля скелi. Вiн усе ще хитався, проте почав спускатися  на-
зустрiч Вадиму Сергiйовичу. Нi, краще б вiн лишався на мiсцi! Вiн
не втримався на крутому схилi, змахнув руками i упав.  На  щастя,
вiн не покотився вниз по гострому камiнню, яке могло  б  поранити
його не захищену тепер голову. Мабуть, вiн уже не мiг бiльше  ру-
хатися. Йому потрiбне було свiже повiтря, а не вуглекислота Вене-
ри, потрiбний був кисень. Вiн лежав нерухомо, голова його  звисла
набiк. Якщо вiн поворухнеться,- то може скотитися вниз,  розбити-
ся... Вадиме Сергiйовичу, мерщiй! Ван Лун, мабуть,  зовсiм  зади-
хається! I темнi тiнi  пробiгають  дедалi  частiше,  зараз  стане
зовсiм темно!
    I от Вадим Сергiйович був уже бiля Ван  Луна,  що  лежав  без
нiяких ознак життя. Вiн  нахилився,  трохи  пiдняв  голову  Вана.
Потiм почав стягувати його тiло вниз, не чекаючи наближення Мико-
ли Петровича. У цей момент небо, як i завжди тут на Венерi,  май-
же вмить потемнiшало i все чисто вкрилося фiолетовим туманом. I я
вже бiльше нiчого не могла бачити. Проте все це не  важливо,  хай
зараз Вадим Сергiйович i Микола Петрович принесуть сюди Ван Луна,
все буде гаразд, треба тiльки освiтити їм дорогу.
    Я увiмкнула зовнiшнiй прожектор. Скерувати його до них  я  не
вмiла, але ж головне полягало в тому, щоб вони виразно бачили, де
корабель. Потiм я швидко наповнила киснем з балона двi гумовi по-
душки (я добре запам'ятала, як робив це  Вадим  Сергiйович,  коли
Ван Лун лiкував Миколу Петровича!), приготувала  води,  розiслала
на пiдлозi килим i поклала м'яку подушку. Менi здавалося, що  все
це я зробила дуже швидко, але щойно я скiнчила, як  почула  важкi
кроки на сходах. Iдуть!
    -  Мерщiй, мерщiй, я приготувала все, що треба!
    Микола Петрович i Вадим Сергiйович внесли Ван Луна.  Вiн  був
непритомний. Менi було страшно дивитися на його посинiле обличчя,
напiввiдкритi закипiлi губи. Микола Петрович  побачив  подушки  з
киснем i, не знiмаючи шолома, приклав наконечник до губiв Вана. А
Вадим Сергiйович тим часом уже пiдiймав i опускав його руки,- вiн
теж добре пам'ятав, як Ван Лун тодi рятував Миколу Петровича.
    Проте зараз штучне дихання не було потрiбне. Ван Лун  спочат-
ку тихо, а потiм глибоко зiтхнув i здригнувся. А через кiлька се-
кунд вiн уже жадiбно й прискорено вдихав на повнi груди кисень  з
подушки, яка швидко худiшала. Я тримала напоготовi другу.  Облич-
чя Ван Луна прояснювалося, з нього  почала  сходити  синява.  Вiн
розплющив очi. I от на губах навiть з'явилася якась  слабка  тiнь
посмiшки. Вiн зробив iще кiлька глибоких вдихiв, а коли я  хотiла
замiнити подушку з киснем, вiдсторонив її i рiшуче сказав ще кво-
лим голосом:
    -  Вважаю, не треба... вже гаразд. Коли навколо друзi, це та-
кож кисень... Друзi - це дуже, зовсiм добре.
    Спираючись на руки, вiн трохи пiдвiвся i сiв.  Микола  Петро-
вич, який уже зняв шолом, злякано скрикнув:
    -   Ван, обережнiше! Не треба сiдати.  Ви  ще  надто  слабкi,
вiдпочиньте!
    Втiм, Ван тiльки посмiхнувся. Вiн уже сидiв i дивився на  нас
очима, що дивно виблискували. Ось його погляд спинився на менi. I
мене вразила надзвичайна теплота, з якою  вiн  дивився  на  мене,
якийсь зовсiмзовсiм незнайомий вираз його обличчя.
    -   Дiвчино... Галинко, спасибi,- сказав вiн повiльно  i  по-
дав менi руку.- Не вмiю  багато...  говорити.  Врятували  мене...
спасибi! Все.
    Слово честi, ще трошечки - i я розревiлася б, бачачи, що  Ван
Лун, завжди такий стриманий i незворушливий, навiть суворий,  за-
раз хвилюється i затинається. Я стискала руку  Вана,  дивилася  в
його розумнi очi i мовчала, не знаючи, що сказати.  А  вiн  трохи
згодом промовив:
    -   З лiсу вивели, добре. Тепер допоможiть ще встати.
    Вiн сперся на мою руку i пiдвiвся на  ноги.  Ступнув  два-три
кроки. Сили поверталися до нього з кожним  новим  вдихом  чистого
повiтря, з кожною хвилиною.
    -  Трохи хочеться обiдати,- сказав вiн, посмiхаючись.- Чи ве-
черяти, все одно.
    О, адже ж Ван Лун не їв нiчого з самiсiнького ранку! Як це  я
не подумала сама!
    Через кiлька хвилин вiн уже сидiв за столом i з апетитом  ве-
черяв. А коли Ван, вiдсунувши тарiлку, оглянувся на всi боки, на-
че розшукуючи щось, Вадим  Сергiйович  уже  подавав  йому  набиту
люльку, а я пiдносила запалений сiрник. Микола Петрович розсмiяв-
ся:
    - Мабуть, є рацiя перетерпiти деякi небезпеки, щоб  за  тобою
потiм отак ходили, а, Ван?
    Ван Лун також засмiявся i, з  помiтною  насолодою  випускаючи
клуби диму, вiдповiв:
    - Самi вирiшите, Миколо Петровичу. Розповiм - дiзнаєтеся. Бу-
ло iнодi не дуже весело.
    Вiн стисло розповiв нам про те, що вiдбулося з ним,  як  йому
пощастило врятуватися вiд гiгантської бабки i як вiн добирався до
нас. Я не пишу тут про все те, бо розповiдь Ван Луна записана Ми-
колою Петровичем у його журналi. Можу сказати тiльки  ось  що:  я
певна, що нiхто з  нас  не  витримав  би  такого  напруження,  як
вiдважний товариш Ван! А вiн спокiйно закiнчив, немов  iшлося  не
про нього, не про страшнi небезпеки, якi вiн щойно пережив, а про
якiсь звичайнi спостереження:
    -  Лишилося два питання. Думав, сам не вирiшив. Цi живi  кулi
й цилiндри - що це таке?  Може,  гiпертрофованi  бактерiї?  Пожи-
рають одна одну, живуть купами. Дуже дивно.  Як  гадаєте,  Миколо
Петровичу?
    -  Що ж я можу вам сказати, Ван? - задумливо  озвався  Микола
Петрович.- Вагаюся так само, як i ви. Коли б я  почув  таку  роз-
повiдь на Землi, то, каюся, просто не повiрив би. Адже ж з  нашо-
го звичайного погляду не можна уявити  собi  бактерiї,  цю  нижчу
форму живого iснування, у виглядi таких великих iстот. Та ще  та-
ких, що дiють отак активно, як ви описали. Втiм, тут, на  Венерi,
пiсля всього, що нам довелося побачити... життя набуло тут  таких
своєрiдних форм, що важко наполягати на чомусь, висловлювати пев-
ну думку. Прийде час, коли слiдом за  нами  тут  з'являться  iншi
дослiдники - в даному разi,  спецiалiсти-бiологи,-  вони  зберуть
бiльше матерiалу для висновкiв. А ми не будемо квапитися, обмежи-
мося в цiй галузi тими фактами, якi нам довелося бачити на власнi
очi. Що iще, Ван?
    -  Друге - це лiс без листя. Теж не розумiю. Чому  такий  го-
лий? Якщо б пожежа, тодi було б ясно. Але то не пожежа.  I  папо-
ротi також не залишилося. Чому так, запитаю?
    -  Ну, це значно простiше. Ван,- вiдгукнувся  Вадим  Сергiйо-
вич.- Адже ви самi казали, що бачили гусениць?
    -  Так, бачив. Величезнi, повзали по деревах.
    -  I хмари комах, якi нападали на вас?
- Теж бачив. I вiдчув, пiдкреслю,- погодився Ван.
    -  Найприроднiше припустити, що то був перiод, коли  гусеницi
перетворювалися на дорослих комах. Вони об'їли все листя  на  тiй
дiлянцi лiсу, пожерли всю папороть. Бiльшiсть з них уже  перетво-
рилася на великих комах, а деяка частина ще не встигла.
    Ван Лун замислився.
    -  Мабуть, так,- вiдповiв вiн нарештi.- Поспiшав,  не  здога-
дався сам. Не було часу думати. Шкодую,  що  утруднив  вас  таким
простим питанням.
    Менi здалося, начебто Ван Луну справдi трохи досадно, що  вiн
не змiг сам пояснити це явище. Але я не встигла  помiркувати  над
цим, бо Вадим Сергiйович уже вiв далi. I те, що вiн сказав,  бук-
вально вразило мене не менше, нiж Ван Луна.
    -  Дорогий Ван,- заговорив вiн радiсно,- зате  ми  з  Миколою
Петровичем приготували вам такий подарунок, що ви ахнете! Ну,  як
ви гадаєте, що саме?
    Ван Лун знизав плечима:
    -  Як я можу знати? Прошу, скажiть.
    -  Ось, читайте! - I Вадим  Сергiйович  урочисто  подав  йому
списаний з верху до низу аркуш паперу. Ван Лун почав читати  -  i
справдi, ахнув. Недовiрливо поглянув на Вадима  Сергiйовича,  пе-
ревiв погляд на Миколу Петровича. Той стверджувально кивнув голо-
вою:
    -  Так, Ван, радiограма з Землi. I дуже важлива. Читайте!
    Виявляється, в той час, коли я сидiла бiля мiкрофона i клика-
ла товариша Вана, радiоавтомат  астроплана  записав  нову  велику
радiограму з Землi. I я нiчого про це  не  знала!  А  радiограма,
дiйсно, була дуже важлива. Вона змiнювала плани й розрахунки  на-
шого зворотного вильоту. Втiм, про це  треба  розповiсти  доклад-
нiше, щоб усе стало зрозумiлим. Тут двома словами  не  обiйдешся,
бо справа стосується астронавiгацiї, складної науки про  зорепла-
вання. Менi самiй довелося довго слухати пояснення Миколи  Петро-
вича i товариша Вана для того, щоб зрозумiти. Не знаю, як у  мене
тут вийде, але я спробую викласти все ясно i коротко.
    Наша експедицiя за всiма розрахунками мусила провести на  Ве-
нерi рiвно 467 днiв за земним обчисленням (яке збiгалося,  як  ми
встановили, з обчисленням часу й на Венерi). Чому саме стiльки, а
не на кiлька днiв бiльше чи менше?
    Микола Петрович нагадав, як вiн розказував менi про  небесний
маршрут нашого астроплана. Ми вилетiли з Землi в  той  самий  мо-
мент, коли Венера вiдстала на своїй орбiтi вiд Землi на 54,5 гра-
дуса. Це було зроблено тому, що Венера рухається по своїй  орбiтi
швидше вiд Землi. I поки ми вздовж нашого  напiвелiптичного  мар-
шруту долетiли до орбiти Венери,- вона якраз встигла до цього мо-
менту опинитися на тiй точцi орбiти, куди домчав наш астроплан. А
Земля тим часом вiдстала вiд Венери на власнiй орбiтi на 36  гра-
дусiв.
    Ми лишилися на Венерi. А Земля, яка рухається по своїй орбiтi
повiльнiше вiд Венери, продовжувала  вiдставати  вiд  неї  дедалi
бiльше.
    Як же нам бути, якщо ми хочемо вирушити  з  Венери  назад  на
Землю за таким самим напiвелiптичним маршрутом,- до речi,
єдино можливим для нашого мiжпланетного корабля з його  обмежени-
ми запасами палива? Адже за час нашого нового перельоту Земля  ще
бiльше вiдiйде вiд Венери, ми не знайдемо нашу  рiдну  планету  в
тiй точцi її орбiти, куди нас приведе напiвелiпс. Вихiд є  тiльки
один. Нам треба чекати на Венерi  до  того  часу,  коли  Земля  в
своєму русi не опиниться попереду Венери на тi  ж  самi  36  гра-
дусiв. Тодi ми, описуючи напiвелiпс, встигнемо  якраз  наздогнати
її. А коли ж це станеться, коли Венера вiдiйде вiд  Землi  на  36
градусiв?
    Для цього за точними розрахунками має минути рiвно 467  днiв.
I саме через 467 днiв пiсля того, як ми прилетiли на Венеру,  анi
на один день не пiзнiше, так само, як нi на один день не ранiше,-
астроплан мусить вилетiти у зворотний шлях. Iнакше, якщо  поруши-
ти план, не витримати  термiн,-  ми  загубимося  в  мiжпланетному
просторi, i нам не вистачить нiяких запасiв палива, щоб  добрати-
ся до Землi, шукаючи її на орбiтi. Отже, цi 467 днiв були для нас
твердим i непорушним строком. На такий саме строк було розрахова-
но i продукти, якi взяла експедицiя, i всi iншi запаси (не рахую-
чи, певна рiч, непорушного, аварiйного резерву).
    Проте ми пробули на Венерi  тiльки  два  з  половиною  мiсяцi
(точнiше, 82 днi) - i нам пощастило вiдшукати ультразолото та  ще
до того вiдкрити iнфрарадiй. Звичайно, в цьому розумiннi нам  ду-
же пощастило. Адже коли б астроплан не опинився в цьому мiжгiр'ї,
де ультразолото вийшло майже на поверхню Венери,-  нам,  можливо,
не вистачило б для його розшукiв i всiх 467 днiв. А з другого бо-
ку, нам дуже не пощастило, бо астроплан застряв у скелях мiжгiр'я
- i тепер невiдомо, як ми виберемося з них. Принаймнi Микола Пет-
рович усе ще не розв'язав цього складного питання... Втiм,  зараз
не про це мова.
    Так  от,  знайшовши  ультразолото  (не   кажучи    вже    про
iнфрарадiй), експедицiя могла б вирушати назад. Але нiхто не  мо-
же прискорити рух Венери по її орбiтi, i тому  термiн  зворотного
вильоту експедицiї також не можна змiнити, не можна  вiдлетiти  з
Венери ранiше, нiж через 467 днiв. А  що  нам  тут  робити  далi?
Тiльки й лишається, що шукати засiб вибратися з скель... Безумов-
но, для науки дуже цiкаво i важливо вивчати оранжево-червону фло-
ру i божевiльнокомашину фауну Венери, я розумiю  це.  Втiм,  менi
вже досить зустрiчей з отими гiгантськими комахами i павуками, що
населяють цю планету. Навiть Микола Петрович i той якось сказав:
    -  Дивовижний, чужий для нас свiт ми зустрiли на Венерi. Нiяк
не можу звикнути до нього. I  що  скорiше  ми  могли  б  полетiти
звiдси, то бiльше я був би радий... Вся ця сила-силенна комах, цi
кошлатi й крилатi страховища, мабуть, дуже зацiкавили б  iнсекто-
логiв. Їм, як кажуть, тут були б i карти в руки... Але я в основ-
ному фiзик i охоче поступлюся мiсцем, вiддам дослiдницьку  роботу
в цiй галузi спецiалiстам...
    До речi, ми вже не раз сперечалися з приводу  того,  чому  на
Венерi (чи, в усякому разi, на тiй її частинi, куди ми потрапили)
немає нiяких тварин  типу  iгуанодонiв  i  мегалозаврiв,  а  самi
тiльки комахи й павуки, та ще гiгантськi. Пiсля багатьох розмов i
припущень Вадим Сергiйович пояснив це так (Микола Петрович  також
погодився з цим поясненням, тому я його i записала).
    - Як вiдомо, на Землi пiд час юрського перiоду також було чи-
мало комах i взагалi членистоногих. Чому їх було так багато? Мож-
ливо,  тому,  що для їх iснування був сприятливий пiдвищений про-
цент  вуглекислоти  в повiтрi юрського перiоду.  Те ж саме вiдбу-
вається i тут, на Венерi. Це стосується взагалi великої кiлькостi
комах i членистоногих. Проте на Венерi вуглекислого газу набагато
бiльше,  нiж було його в атмосферi Землi за часiв юрського перiо-
ду.  Така  кiлькiсть  вуглекислоти  несприятлива для всiх тварин,
крiм членистоногих.  I от у процесi боротьби за iснування членис-
тоногi  на  Венерi перемогли всiх iнших тварин,  витiснили їх.  А
дiставши можливiсть розвиватися без завад з  боку  iнших  тварин,
деяка  частина членистоногих набула навiть гiгантських форм.  Яка
частина,  якi саме членистоногi й таке iнше - це встановлять дос-
лiдники-спецiалiсти в цiй галузi. Але загальний шлях розвитку фа-
уни на Венерi менi уявляється саме такий.
    Як я вже сказала, Микола Петрович погодився з  такою  теорiєю
Вадима Сергiйовича. А Ван Лун додав:
    -  Дуже сумно. Були гарнi тварини, зникли всi цiлком. Лишили-
ся самi гадини. Погана фауна, мисливцi сюди не їздитимуть. А  як-
що вже треба вбивати цих тварюк, тодi iншими засобами. Не розрив-
ними кулями.
    - А якими ж? - поцiкавився Микола Петрович.
    - З хiмiчним порошком для комах. Дустом, чи що. Не знаю, яким
саме,- незворушно пояснив свою думку Ван Лун.
    Ну, я вiдхилилася вiд основної моєї теми - про термiн  вильо-
ту з Венери назад на землю. Повертаюся до неї.
    На Землi вже знають, що нам  пощастило  знайти  ультразолото.
Вони прийняли одну з радiограм Ван Луна.  I  там  турбуються  про
нас. Тому Земля сповiстила про важливе  астрономiчне  явище,  яке
може дуже прискорити наш вилiт додому.- якщо, звичайно,  ми  впо-
раємося до того часу з роботою (а ми з нею вже впоралися, лишило-
ся тiльки знайти засiб вибратися iз скель!) I це прямо надзвичай-
но цiкаво: начебто сам Всесвiт вирiшив допомагати нам!
    Справа ось яка. Ще перед нашим  вильотом  з  Землi  астрономи
вiдкрили нову велику комету, яка наближалася до Сонячної системи.
Я пам'ятаю, як мама розповiдала менi про це i казала, що в  нової
комети  незвично  велика  маса  i  що  тому  вона  дуже  й   дуже
вiдрiзняється вiд усiх iнших комет,  досi  вiдомих  науцi.  Проте
тодi орбiта нової комети ще не була обчислена, що, мiж iншим,  аж
нiяк не заважало їй з великою швидкiстю наближатися  до  Сонячної
системи. А тепер усе вже з'ясовано.
    Виявилося, що нова комета проходить дуже близько  (за  астро-
номiчними масштабами, певна рiч!) до Сонця, якраз мiж орбiтою Ве-
нери i Сонцем. А потiм шлях нової комети перетинається з  орбiта-
ми Венери i Землi i йде далi до невiдомих просторiв Всесвiту. Ку-
ди там нова комета та полетить потiм, я не знаю, та й самi астро-
номи, я певна, не знають також. Втiм,  наш  астроплан,  як  вияв-
ляється, може скористатися з її сили тяжiння так само, як i з си-
ли тяжiння Сонця, якою ми користалися пiд час польоту на Венеру i
збираємося користатися також i на зворотному шляху.
    Нова комета перетне орбiти Венери i Землi незадовго до  того,
як обидвi цi планети проходитимуть через точку такого  пересiчен-
ня, Венера ранiше, а Земля пiзнiше. Мабуть, сила  тяжiння  комети
якось вплине i на рух Венери i Землi, вiдбудуться якiсь збурення,
не знаю, це стосується тiльки астрономiв;  на  Землi,  крiм  них,
нiхто i не помiтить отих збурень. Але найголовнiше полягає в  то-
му, що комета своїм тяжiнням може вплинути на шлях нашого астроп-
лана, якщо ми своєчасно опинимося  в  потрiбнiй  точцi  простору.
Адже ж наш корабель зовсiм не те, що  велика  планета,  вiн  ней-
мовiрно маленький порiвняно з крупними небесними тiлами,  i  маса
комети буде сильно впливати на нього.
    На Землi все точно обчислили i сповiстили нас радiограмою ось
про що.
    Якщо ми зможемо вилетiти з Венери точно о 12  годинi  дня  16
лютого (за земним обчисленням), себто рiвно через сорок два днi з
моменту одержання нами радiограми - то нова  комета,  перетинаючи
орбiти Венери i Землi, перерiже також  i  витягнений  напiвелiпс,
яким летiтиме наш  корабель.  I  перетне  його  на  якийсь  строк
пiзнiше, нiж у тiй точцi напiвелiпса опиниться астроплан.  Iншими
словами, ми будемо в однiй точцi напiвелiпса, попереду, а  комета
пройде в iншiй точцi напiвелiпса, позаду нас.  Он  як  точно  все
зважили i розрахували земнi астрономи!
    А тодi комета  своїм  тяжiнням,  по-перше,  уповiльнить  нашу
швидкiсть у просторi (адже ж вона  буде  позаду  астроплана!)  i,
подруге вiдхилить наш курс у бiк земної орбiти,  намагаючись  по-
тягти астроплан за собою. Тут довелося провести дуже складнi роз-
рахунки: треба було  встановити,  що  вийде  внаслiдок  складання
рiзних швидкостей, тяжiнь i напрямiв руху. Це все так складно, що
я не можу навiть розповiдати про таке,  бо  й  сама  як  слiд  не
розiбралася. Пам'ятаю лише, що тут на  астроплан  мусять  взаємно
впливати: його власна швидкiсть, тяжiння Сонця, тяжiння нової ко-
мети i  тяжiння  Землi.  Внаслiдок  усього  цього  астроплан  так
змiнить свiй курс i швидкiсть, що  вздовж  якоїсь  складної  дуги
протягом вiсiмнадцяти днiв буде наближатися прямо до  земної  ор-
бiти i опиниться на нiй якраз тодi, коли в тiй точцi буде й  сама
Земля. Мiжпланетному кораблю лишиться тiльки  акуратно  знизитися
на Землю!
    Я спитала у Ван Луна, який пояснював менi все це:
    -   Ну, а коли щось вийде не так, коли астроплан,  наприклад,
полетить убiк, пролине мимо Землi? Припустiмо, Земля  не  встигне
ще опинитися в тому мiсцi своєї орбiти або пройде по нiй,  навпа-
ки, ранiше за нас,- тодi як?
    Проте Ван Лун заспокоїв мене:
    -  Забули, Галю, одразу кiлька  речей.  Нашi  астрономи  дуже
добре лiчать. Це раз.
    -  I все-таки хiба вони не можуть хоча б раз помилитися?
    -  Тодi все виправлять земнi пости керування. Це два. Ми  бу-
демо близько вiд Землi, вони вiдшукають астроплан у  просторi.  I
допоможуть нам. Це три. Четвертого вже, може, не  треба,  а?  До-
сить i трьох, Галю?
    -  А є ще й четверте, що я забула?
    -  Четверте - це ми самi. Ми теж вмiє- мо лiчити  i  керувати
астропланом. Думаю, у вас мало поваги...
    -  До кого? - здивувалася я.
    -  До штурмана i капiтана астроплана. Значить, до мене  i  до
Миколи Петровича, пiдкреслю.
    Тут менi вже зовсiм не було чого заперечити...
    I от виходить, що коли ми зможемо вилетiти з Венери о 12  го-
динi 16 лютого, через сорок два днi,- термiн  нашого  перебування
тут скоротиться майже в чотири рази! I ми  повернемося  на  Землю
несподiвано швидко, хiба це не чудово?
    Так, усе це дуже добре. Свої завдання експедицiя  перевикона-
ла (я маю на увазi знайдений нами iнфрарадiй). Ми можемо  вируши-
ти в зворотний шлях у призначений Землею новий строк - i в той же
час не можемо. Адже ж астроплан лежить у мiжгiр'ї,  в  скелях.  I
якщо ми не знайдемо засобу витягти його з тих скель, тодi не  ви-
летимо звiдси анi 16 лютого, анi  в  старий  строк  -  через  467
днiв...
    Написала я це - i дуже засмутилася. Що ж нам робити? Якщо вже
Микола Петрович досi нiчого не придумав, то навряд чи тут взагалi
можна допомогти справi. В мене
є, правда, одна думка, тiльки вона  дуже  складна,  навiть  надто
складна. Я подумала: а що коли Земля надiшле слiдом за нами  дру-
гий астроплан сюди, на Венеру? Адже вiн може спецiально  взяти  з
собою пiдйомнi устрої або, в крайньому разi, просто  забрати  нас
звiдси?
    Втiм, коли я наважилася сказати про це Ван Луну,  вiн  одразу
вiдповiв менi:
    -  Не годиться.
    -  Але чому? - наполягала я.
    -  Треба надто довго чекати. Доки Венера знову не буде  поза-
ду Землi на п'ятдесят чотири з  половиною  градуси.  Тiльки  тодi
зможе полетiти другий астроплан. Знову забули  небесну  механiку,
дiвчино?
    -  А не може допомогти ще якась комета?
    -  Перше: комети проходять крiзь Сонячну систему не дуже час-
то. А в потрiбному напрямi ще рiдше. Скажу, разiв у тисячу рiдше.
Можу додати ще й друге. Якщо прилетить, скажiмо,  другий  астроп-
лан, де вiн шукатиме нас? Венера - це не мiсто, де є вулицi й но-
мери будинкiв. Комахи не скажуть, де ми, в якому  саме  мiжгiр'ї.
Карт тут теж немає. Не встигли скласти. I потiм...
    Чомусь Ван Лун одразу обiрвав розмову, наче про  щось  раптом
згадав. I пiшов, навiть забувши запалити люльку,  яку  вiн  щойно
набив тютюном. Я нiчого не могла зрозумiти: це вперше вiн обiрвав
розмову зi мною так несподiвано рiзко.  А  головне,  потiм  цiлий
вечiр Ван Лун не сказав бiльше нiкому жодного слова. Вiн ходив по
каютi i щось бурмотiв про себе, вiдмахуючись вiд будь-яких  запи-
тань. Навiть Миколi Петровичу вiн коротко вiдповiв:
    -  Хочу трошки подумати. Згадую одну рiч. Потiм  скажу,  про-
бачте.
    А вже перед самим сном Ван Лун пiшов до навiгаторської  рубки
i хвилин десять сидiв там. Ми вже лягли спати, коли  вiн  хуткими
кроками вийшов звiдти i сказав якось особливо значуще:
    -  Миколо Петровичу, чи не можна трохи  зачекати  спати?  Ма-
ленька думка, пробачте. Трудно вiдкласти на ранок, ледь-ледь хви-
лююся, знаєте...
    Як тут було не зацiкавитися? Ван Лун - i раптом говорить  сам
про себе, що хвилюється, хоча й "ледь-ледь"!
    -  Слухаю, Ван,- вiдповiв Микола Петрович.- У чому рiч?
    -  Може бути, дуже помиляюся. Не знаю. Прошу подивитися.  Ось
на це.- Вiн поклав на стiл папiр, на якому був накреслений якийсь
план.
    -  Схоже на грубу карту,- проронив Микола Петрович.- Втiм, що
на нiй зображено? Пояснiть, Ван.
    I Вадим Сергiйович, i я уже вп'ялися в принесений  Ван  Луном
план. Що ж справдi на ньому?
    -Це  от-  наше  мiжгiр'я,-  заговорив  Ван  Лун,    показуючи
пальцем.- Пробачте, поспiшав, вийшло не дуже чiтко. Мiжгiр'я  iде
пiвколом сюди й сюди. З цього боку - багато скель. Бачите, гадаю?
З iншого боку воно робить ще  два,  як  це  сказати?..  Так,  два
колiна.  I  тут  протiкає  ручай.  Все  це  недалеко.  Гадаю,   в
двох-трьох кiлометрах вiд астроплана. Ручай впадає  в  море.  Тут
показано. Тiльки воно дуже велике, це море, не влiзло на рисунок.
Йде за обрiй, таке велике.
    Не тiльки Микола Петрович i Вадим Сергiйович, але навiть i  я
дивилася на рисунок, вагаючись.  Це  було  майже  як  карта.  Але
звiдки Ван Лун мiг довiдатися про всi тi ручаї, скелi,  море?  Як
вiн мiг накреслити цю карту? А вiн вiв далi:
    -   Ще не все про море, зауважу. У нього впадає не тiльки ру-
чай з мiжгiр'я. Оця рiчка також. Широка,  багато  води.  Мiжгiр'я
йде пiвколом, рiчка також. Прямо поряд. Багато  думав,  чому  так
мiжгiр'я й рiчка поряд? Весь час думав, знаєте.
    -   Г що ж, Ван? Що ви надумали? Чому це так вас  зацiкавило?
- спитав здивований Микола Петрович.
    -  Дуже важливо, Миколо  Петровичу.  Якщо  не  помиляюся,  не
знаю, звичайно. Тут, з одного боку мiжгiр'я, сказав  уже,  багато
великих скель. Наче  вiд  землетрусу,  скажiмо.  Висока  стiна  з
скель. А злiва вiд неї - мiжгiр'я. А справа -  та  велика  рiчка.
Гадаю, рiчка ранiше, дуже давно, протiкала нашим мiжгiр'ям. Потiм
стався землетрус. Обвалилося багато скель. Вони перегородили шлях
рiчцi. Як гребля. Тодi рiчка потекла iншим рiчищем, поряд.  Отут.
I прийшла, як i ранiше, до моря. Пробачте, дуже багато говорю...-
Ван Лун перевiв дух.
    Вiн уже збирався розповiдати далi, але Микола Петрович,  який
слухав Ван Луна дедалi уважнiше й уважнiше, раптом широко розплю-
щив очi, подивився на нього i вигукнув:
    -  Ван, це надзвичайно! Якщо все, що ви тут накреслили i роз-
повiли нам, правильно...
    -  Вважаю так, Миколо Петровичу,-  пiдтвердив  Ван  Лун,  уже
всмiхаючись.
    -  Тодi... тодi все дуже просто! Ми можемо полетiти з Венери!
I навiть полетiти в новий строк! Ван, ви... ви...- Микола  Петро-
вич не знаходив слiв. А я, все ще нiчого не розумiючи,  поглядала
то на одного, то на другого.
    -  Тодi, значить, помилки немає. Якщо ви  також  дотримуєтеся
подiбної думки,- закiнчив Ван Лун, задоволене беручись за люльку.
    -  Та яка там помилка, Ван! - збуджено вигукнув ще раз  Мико-
ла Петрович.- Вадиме, Галю, дивiться!
    Вiн узяв олiвець i знову схилився над рисунком.
    -  Очевидно,- говорив Микола  Петрович,  показуючи  олiвцем,-
досить усунути оцю перепону, вашу кам'яну стiну,-  вiн  перекрес-
лив накопичення скель, нарисоване Ван  Луном  у  верхнiй  частинi
мiжгiр'я,- як вода з рiчки рине старим  рiчищем.  Вона  наповнить
мiжгiр'я до країв i винесе з нього наш астроплан.  Корабель  опи-
ниться на морi - i ми зможемо вiльно стартувати з його  поверхнi.
Кращого i бажати не можна, друзi мої!
    Ван Лун мовчки кивнув головою: мабуть вiн вважав,  що  сказав
уже все, тепер буде вирiшувати Микола Петрович...
    Того вечора ми довго не лягали спати. В  астропланi  точилися
нескiнченнi розмови - i про що тiльки не говорили ми,  наелектри-
зованi  можливiстю  швидкого  повернення  на  Землю,  що  раптово
вiдкрилася перед нами! Звичайно, я не можу тут  записати  всього;
але дещо сказати необхiдно.
    Насамперед, мене дуже цiкавило, звiдки Ван Лун мiг  довiдати-
ся про рiчку, яка протiкає поруч з нашим мiжгiр'ям, про завал  iз
скель, що перетинав шлях рiчцi, про море, в  яке  впадає  рiчка,-
одним словом, як вiн мiг накреслити свою карту? А виявилося,  все
дуже просто, за старим росiйським прислiв'ям "лихо не без добра".
    Все це Ван Лун бачив згори, пiд час свого вимушеного польоту,
коли його несла  в  кiгтях  гiгантська  бабка.  Тодi  вiн  просто
помiтив своєрiднi обриси рiчки, мiжгiр'я i моря, проте не мав анi
часу, анi можливостi обмiрковувати i робити висновки.  А  наштов-
хнула його на щасливу думку, як це не дивно, я сама,  хоча  й  не
пiдозрювала про таке. От коли ми розмовляли з ним про другий  ас-
троплан, який мiг би прилетiти за нами на Венеру, Ван Лун сказав,
що нас важкувато було б вiдшукати тут. I додав, що  карти  Венери
ще не складенi. А сказавши це, вiн раптом  замовк  i  замислився.
Вiн згадав про свої спостереження з повiтря!
    Пам'ять Ван Луна дивовижна. Менi здає- ться, що вiн прямо  не
може будь-що забути. Iнодi вiн нагадує нам про такi дрiбницi, якi
менi, наприклад, навiть важко було б узагалi згадати, хоча  бачи-
ли ми їх разом з ним. Тiльки я не звертала на них нiякої уваги, а
вiн усе, цiлком усе вiдзначав у  своїй  надзвичайнiй  пам'ятi.  I
цього разу вийшло теж так.  Ван  Лун  згадав  про  панораму,  яка
вiдкрилася перед нашими очима пiд час  першої  вилазки,  коли  ми
опинилися на високiй скелi. I пов'язав тодiшнi враження з тим, що
побачив пiд час польоту в кiгтях бабки. А тодi почав обмiрковува-
ти: чому рiчка протiкає поруч з мiжгiр'ям? I зрештою додумався до
того, що течiя цiєї багатоводної рiчки може допомогти нам  визво-
лити астроплан iз скелястого мiжгiр'я. Тепер менi  страшенно  хо-
четься стати такою самою спостережливою i кмiтливою,  як  товариш
Ван. Втiм, це не дуже легко, як я бачу...
    Друге, що менi треба записати в щоденнику,- це про наш  пано-
рамний радiолокатор, на який Микола  Петрович  так  покладався  i
який так пiдвiв нас. Адже ми весь час роздумували: як могло  тра-
питися, що цей радiолокатор, який бездоганно дiяв на Землi,  рап-
том тут, на Венерi, вiдмовився  працювати?  Що  ближче  астроплан
пiдлiтав до Венери, то гiрше дiяв панорамний радiолокатор; а  над
хмарами Венери, коли його допомога була  найбiльш  потрiбною  для
благополучної посадки, вiн i зовсiм вiдмовився працювати. В  чому
тут рiч?
    Тепер з'ясувалося i це. В усьому  винний  iнфрарадiй  з  його
сильним випромiнюванням. На Венерi багато  iнфрарадiю  -  i  його
випромiнювання обгортає планету так само,  як  i  хмарна  пелена.
Промiння нашого панорамного радiолокатора через це перекручувало-
ся тим бiльше, чим ближче ми пiдлiтали до поверхнi  Венери.  Тому
на екранi радiолокатора i з'явився той блакитнуватий мiнливий ту-
ман, який кiнець кiнцем i затягнув собою цiлком видиме  зображен-
ня. Микола Петрович сказав з цього приводу:
    -  Майбутнiм експедицiям на Венеру доведеться користатися для
посадки мiжпланетних кораблiв не радiолокаторами, якi  не  можуть
добре дiяти там, де багато випромiнювання  iнфрарадiю.  Вони,  тi
майбутнi  експедицiї,  користуватимуться  замiсть  радiолокаторiв
приладами з iнфрачервоним  промiнням,  невидимим  для  звичайного
ока. За конструкцiєю вони схожi на радiолокатор,  але  iнфрарадiй
їм уже не завадить.
    I нарештi, треба записати ще трохи про самий iнфрарадiй i про
те, як зрадiв Вадим Сергiйович.
    Уже пiзно вночi Ван Лун звернув увагу на характерне  постуку-
вання, яке долинало з навiгаторської рубки. То працював  автомат,
що записував радiопередачi з Землi.
    -  Нова радiограма!
    Скажу коротко. Земля допомогла нам i в тому, що  чи  не  най-
бiльше непокоїло й хвилювало Вадима Сергiйовича. Радянськi  вченi
у вiдповiдь на наше прохання провели складнi теоретичнi розрахун-
ки i сповiстили  нас  про  те,  як  знешкодити  вплив  космiчного
промiння на iнфрарадiй пiд час перельоту Венери  -  Земля!  Вияв-
ляється, ми маємо в руках надiйний  захист  iнфрарадiю  вiд  кос-
мiчного промiння,- i зовсiм не подумали про це. Ультразолото!
    Воно ще краще вiд свинцю затримує космiчне промiння. Адже  це
дуже важкий елемент, непроникливий майже для будь-якого промiння,
будь-яких електрочастинок, навiть найшвидших. Чим бiльше ми  змо-
жемо взяти з собою ультразолота, тим  бiльше  вiзьмемо  i  iнфра-
радiю, он як виходить!
    Iнфрарадiй треба укласти так, щоб його з усiх бокiв  закривав
шар ультразолота, i тодi до  нього  не  проникне  нiяке  космiчне
промiння, ми можемо бути цiлком певнi...
    Коли б я була письменником, можливо, i описала б радiсть  Ва-
дима Сергiйовича в той момент, як  вiн  прочитав  цю  радiограму.
Втiм, я не вмiю так барвисто писати, та й не хочу багато  говори-
ти про це. Тим бiльше, що Вадим Сергiйович мiг би й сам подумати,
як менi доводиться нiяковiти через нього.
    Виходить так, що коли в нього трапляє- ться якась радiсть, то
перше, що вiн робить, це кидається мене цiлувати. Можливо, я й не
казала б нiчого, не заперечувала, бо я розумiю, як це буває,  ко-
ли трапляється щось дуже приємне i просто не пам'ятаєш  себе  вiд
радостi. Але не можна бути таким божевiльним, нiби вiн  тiльки  й
чекав слушного випадку!..
    I як тут не  знiяковiти  (хай  воно  менi  навiть  i  приємно
самiй!), якщо товариш Ван пiсля таких вихваток Вадима  Сергiйови-
ча раптом говорить:
    -  Iнфрарадiй - дуже добре. Пакування ультразолотом  -  також
добре. Роблю нове наукове вiдкриття, Миколо Петровичу.
    -  Яке саме, Ван? -посмiхнувся Микола Петрович,  наче  зазда-
легiдь знаючи, в чому рiч.
    -  Моє  вiдкриття,  скажу,-  iнфрапоцiлунок.  Не  жартую.  Як
тiльки є новини з iнфрарадiєм, Вадим радiє - цiлує Галиночку. Чо-
му так? Чому не мене, не вас, Миколо Петровичу, а лише її? А  то-
му, що вона вiдкрила iнфрарадiй. Значить, вiн i впливає на  Вади-
ма. Поцiлунок, отож, наслiдок впливу iнфрарадiю. Наукова назва  -
iнфрапоцiлунок. Запишiть моє вiдкриття до журналу, шанобливо про-
шу.
    Певна рiч, Микола Петрович розсмiявся.
    Ну, а менi як?..


        РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ,

    який за задумом автора мусив бути  заключ-
    ний,  бо  вiн  описує не тiльки пiдготовку
    експедицiї до повернення на Землю,  але  й
    вилiт астроплана з Венери.

    Днi пiдготовки до подорожi  на  Землю  проходили  незбагненно
швидко,- мабуть, тому, що з самого ранку i до пiзньої  ночi  вони
були сповненi напруженої, як нiколи, роботи.  Мандрiвники  знали,
що за короткий строк, який лишився, їм треба не  тiльки  виконати
все, що входило взагалi в коло їхнiх обов'язкiв, але ще й  визво-
лити астроплан iз скель, якi мiцно тримали його на днi мiжгiр'я.
    Для того, щоб здiйснити несподiвано  смiливу  пропозицiю  Ван
Луна, треба було попередньо з'ясувати  дуже  багато  речей.  Який
рiвень води в тому мiсцi  рiчки,  де  її  старе  рiчище  перетяте
кам'яним  пасмом;  який  характер  i  структура  самої  скелястої
греблi, що мiцно стримувала натиск води; як зруйнувати цю природ-
ну греблю в потрiбний момент, щоб уся маса води стрiмливо  напов-
нила мiжгiр'я i, виштовхнувши астроплан з пастки, створеної  ске-
лями, винесла його в море?.. Та й взагалi, чи вистачить у  рiчцi,
бодай i великiй, води для виконання ризикованого плану? Адже  мо-
ва йшла не про човен, не про якусь невеличку рiч, а  про  великий
мiжпланетний корабель та ще й затиснутий скелями.
    Сприятливою була тiльки  одна  обставина.  Скелi  затискували
кормову, вужчу частину астроплана, який лє:кав у мiжгiр'ї так, що
його нiс було скеровано у море. Якщо потiк води буде  досить  по-
тужний, тодi, вдаривши в кормову частину  корабля,  вiн  вiдносно
легко виштовхне астроплан iз скель i понесе його мiжгiр'ям  далi,
до моря. Втiм, усе це поки що лишалося  тiльки  припущенням,  яке
треба було пiдкрiпити точними розрахунками. А розрахунки  вимага-
ли ретельного вивчення  скелястої  греблi,  вимiрiв  рiвня  води,
пiдтримуваного нею, i багатьох iнших спостережень.
    Тому в першi  ж  таки  днi  пiдготовки  до  верхньої  частини
мiжгiр'я вирушив озброє- ний загiн дослiдникiв  у  складi  Вадима
Сергiйовича Сокола, Ван Луна i Галини Рижко. Завдання, яке поста-
вив перед ним академiк Риндiн, зводилось ось до чого:
    -  Не вiдволiкаючись нi на якi побiчнi спостереження, вимiря-
ти природну греблю, зробити промiри води,  визначити  найзручнiшi
засоби висадження греблi в потрiбний, заздалегiдь призначений мо-
мент. I, звичайно, пiдготувати все для такого  висадження  якнай-
швидше, щоб до 16 лютого корабель був уже не в мiжгiр'ї, а на по-
верхнi моря.
    Заклопотанiсть не сходила з обличчя Миколи  Петровича  протя-
гом усiх тих днiв. Вiн ясно уявляв собi всi труднощi, якi  стояли
перед експедицiєю в зв'язку з новим, гранично стислим строком го-
тування до вильоту. Непокоїла його i погода, яка помiтно гiршала.
Якщо пiдiйти до Венери з земними мiрками, то було дуже  схоже  на
те, що наближався перiод злив. Небо набухало  вологою,  потемнiлi
хмари тягнулися важкою безнастанною чередою  над  мiжгiр'ям  -  i
здавалося, що з кожним днем вони нависають нижче й нижче.  Кiлька
разiв проходили невеликi грози - i в цьому також могла таї-  тися
серйозна небезпека.
    -  Якщо розпочнуться тривалi зливи,- дiлився своїми побоюван-
нями з товаришами Микола Петрович,- то ми будемо замкнутi  в  ас-
тропланi. Тодi нема чого й думати про роботу бiля греблi. А  коли
до того ж природа Венери нагородить нас  ще  й  мiцними  грозами,
тодi становище, боюся, ще бiльш  ускладниться.  Блискавки  можуть
бути дуже небезпечними для нас.
    -  Але ж тут, на днi мiжгiр'я, блискавки не дiстануть до  ко-
рабля, Миколо Петровичу,- заперечила Галя Рижко.
    -  Справа не в цьому,- вiдповiв Риндiн.- Я не  боюся  прямого
удару блискавки в астроплан. Крiм усього iншого, ми маємо ще  не-
поганий громовiдвiд - наш зонд-антену. Проте  кожна  блискавка  -
складне i небезпечне для нас електричне явище. Пiд  час  грози  в
повiтрi можуть з'являтися вiльнi блукаючi електричнi заряди. Хiба
ми знаємо, як вплинуть вони на зiбраний нами докупи iнфрарадiй?
    -  А наше ультразолото панцирування? Адже воно мусить захища-
ти iнфрарадiй вiд будь-яких стороннiх впливiв? - здивувалася  Га-
ля, якiй здавалося, що тепер про iнфрарадiй взагалi нема чого го-
ворити.
    -  Сподiваюся, що буде саме так,- пiдтвердив  Риндiн.-  Проте
все це лише припущення, i ми повиннi до всього ставитися  критич-
но, друже мiй. Краще помiркувати i зважити заздалегiдь, нiж  опи-
нитися вiч-навiч з неприємною несподiванкою. В усякому разi  доб-
ре, що ми майже впоралися з упакуванням iнфрарадiю, спасибi нашо-
му Вану!
    Справдi, Ван Лун допомiг i тут своєю новою простою  й  дотеп-
ною пропозицiєю. Важке ультразолото виявилося дуже  м'яким  мета-
лом, його можна було легко кувати. Ван Лун установив  бiля  скелi
електричний молоток, пристосувавши до нього  широкий  наконечник.
Самородки ультразолота майже  вмить  розплющувалися  пiд  ударами
електричного молотка i перетворювалися на тонкi  платiвки  непра-
вильної форми, як своєрiднi млинцi. А тодi вже їх, знову-таки  за
допомогою електричного молотка, зовсiм легко з'єднувати у  великi
пласти. Такi пласти Ван Лун закрiплював уздовж стiн складу,  куди
зносили iнфрарадiй, вистилав ними пiдлогу, викладав стелю.
    -  Ультразолота кiмната,- жартувала  Галя  Рижко.-Забавно:  у
банках звичайне золото ховають у сейфах, а  ми,  навпаки,  робимо
самi сейф з нашого ультразолота!.. Товаришу Ван, ви - великий ви-
нахiдник, слово честi!
    -  Втiм, не дуже великий,- теж жартiвливо вiдповiдав Ван Лун,
продовжуючи спорудження  ультразолотого  панцирного  футляра  для
iнфрарадiю.- Гумовi кружки на каблуках  вигадав  не  я,  зауважу.
Iнший винахiдник, дуже великий. Навчав мене ходити в  астропланi,
так.
    -  Ну от, згадали,- вiдмахнулася Галя.- Ще й глузуєте з мене!
А от побачите, коли полетимо назад, знову ходитимете за моєю сис-
темою!
    - От я й кажу: великий винахiдник не  я,  iнший.  Несiть,  до
речi, iнфрарадiй,  Галю.  Менше  розмов,  бiльше  дiла,  нагадаю.
Мерщiй закiнчувати треба, Микола Петрович квапить! Завтра  зранку
треба йти до греблi, забули?
    Перша ж таки вилазка до верхньої частини мiжгiр'я  пiдтверди-
ла всi передбачення Ван Луна. Справдi,  велика  й  глибока  рiчка
круто завертала тут убiк. Вона розлилася широким повноводним озе-
ром, високий  рiвень  якого  пiдтримувало  титанiчне  накопичення
скель, що замикали мiжгiр'я.
    Навiть не маючи геологiчних знань i досвiду Сокола, можна бу-
ло легко уявити собi те, що  вiдбулося  тут  за  далеких  минулих
часiв. Катастрофiчний землетрус зруйнував скелясту  гору,  ламанi
обрiї якої виднiлися високо над мiжгiр'ям. Величезнi уламки, цiлi
брили камiння звалилися вниз i  загатили  мiжгiр'я,  яким  колись
протiкала рiчка, спинили її течiю. Утворилася величезна запруда -
i вода, яка зiбралася в нiй, знайшла собi  зрештою  iнший  вихiд,
проклавши нове рiчище в обхiд мiжгiр'я.
    Пiднявшись  схилом  мiжгiр'я  на  гребiнь  високої  природної
греблi, мандрiвники мимохiть спинилися, враженi величною  панора-
мою, що вiдкрилася перед їх  очима.  Лiворуч  розкинулася  широка
дзеркальна гладiнь повноводного озера, в якiй  вiдбивалися  важкi
хмари, що низько пливли в небi. Праворуч збiгало вниз круте урви-
ще - i високi цикадеї з червоним пiр'їстим листям, що росли  бiля
його пiднiжжя, здавалися звiдси, згори,  малесенькими  деревцями,
якi нiби боязко ховалися в похмурiй глибинi мiжгiр'я. А  ще  далi
око могло розрiзнити довгу металеву сигарку, яка, тьмяно  виблис-
куючи, лежала мiж високими скелями.  То  був  затиснутий  на  днi
мiжгiр'я астроплан "Венера-1".
    Вадим Сокiл провадив обмiри, старанно записуючи всi данi. Га-
ля Рижко старанно допомагала йому, хоча, правду кажучи, їй здава-
лися навiть зайвими всi цi копiткi вимiри глибини  озера,  висоти
скелястої греблi, ширини мiжгiр'я - та хiба мало ще промiрiв  ро-
бив геолог? Галя ставила перед собою запитання:  навiщо  все  це?
Адже ж i без того ясно було, що досить знищити  скелясту  перего-
родку - i вода бурхливим, стрiмливим потоком  наповнить  мiжгiр'я
вщерть, до самих країв. Вода величезного дзеркального озера... Як
чудово було б викупатися, поплавати, похлюпатися  в  нiй!  А  мiж
iншим, ця мрiя зовсiм не така вже  нездiйсненна,  якщо  подумати.
Якi-небудь десять-п'ятнадцять хвилин, потрiбнi для купання,  мож-
на було б провести i без скафандра, нiчого страшного в цьому  не-
має...
    Ван Лун помiтив, як Галя оглянулася i, вагаючись,  подивилася
на нього. На здивування дiвчини, вiн, наче розумiючи,  пiдморгнув
їй i посмiхнувся:
    -  Викупатися захотiлось, так?
    -  Але як ви довiдалися? Адже ж я нiчого не говорила...
    -  Не дуже  трудно  зрозумiти.  Коли  самому  хочеться  теж,-
вiдверто вiдповiв дiвчинi Ван Лун.
    Очi Галi загорiлися:
    -  Значить, можна, товаришу Ван? Ван Лун заперечливо  похитав
    головою. Вiн уже не посмiхався, а, навпаки, з докором  дивив-
ся на дiвчину.
    -  Помiчаю, ви забули мою розповiдь. Про те озеро  в  лiсi  i
про його мешканцiв.
    Галя здригнулася. Змiї, дивовижнi огиднi гади, п'явки... так,
звичайно, нiхто не знає, якi iстоти ховаються пiд  зовнiшньо  та-
кою привабливою дзеркальною поверхнею цього озера... Яка шкода!
    Сокiл тим часом уже закiнчив вимiри. Хвилин десять вiн сидiв,
заглибившись у розрахунки. Потiм покликав до себе Ван Луна.
    -  Потрiбнi будуть три свердловини, Ван,- сказав вiн.- Давай-
те перфоратор, почнемо.
    -  Думаю, чи не мало? Гребля, звернiть увагу, дуже велика.
    -  Сила атомiту не менша, Ван. За розрахунками вистачило б  i
двох свердловин. Я хочу зробити три для  того,  щоб  уламки  були
дрiбнiшi.- I Вадим Сокiл рiшуче взявся за перфоратор.
    Галя здивовано спитала:
    -  А чому треба, щоб уламки були дрiбнiшими? Хiба це має  для
нас якесь значення?
    Натискуючи на перфоратор, що пiдстрибував в його руках,  гео-
лог вiдповiв:
    -  Має... i досить велике значення, Галиночко. Цi  скелi,  як
бачите... дуже твердi. Перфоратор ледве бере їх. Взагалi, це  не-
погано. Тверде середовище вчинить бiльший опiр атомiту, вибух бу-
де сильнiший. Але ж пiсля вибуху вода рине таким  стрiмким  пото-
ком, що понесе з собою уламки скель. А коли крупнi брили  почнуть
бомбардувати астроплан, тодi що? Пробоїни! Нi, хай вже краще  бу-
дуть дрiбнi уламки, атомiту в нас вистачить, можна не економити!..
    Три глибокi свердловини, зробленi у величезних скелях, що яв-
ляли собою немов мiцнi пiдвалини високої греблi,  були  наслiдком
першої вилазки.
    Друга мандрiвка вiдiбрала значно бiльше часу,  бо  мандрiвни-
кам довелося нести з собою важкi металевi цилiндри з  атомiтом  i
тому не раз зупинятися по дорозi для вiдпочинку. Проте зовсiм  не
вiд ваги вантажу i не вiд утоми Галя Рижко була цього  разу  нез-
вично мовчазна i задумлива. I навiть на запитання товаришiв  вона
вiдповiдала односкладово i кволо, їй не хотiлося  признаватися  в
тому, що вона аж нiяк не може позбутися огидного почуття страху,-
страху перед атомiтом.
    Так, звiсно, їй нiщо  не  загрожувало,  атомiт  у  металевому
цилiндрi був мирний i спокiйний. Галя твердо знала, що атомiт  за
нормальних умов може вибухати  тiльки  за  допомогою  електричної
iскри. Все це так. Але в ньому, що там не  кажи,  прихована  така
страшна, гiгантська мiць! I хто знає,  всякi  там  випромiнювання
iнфрарадiю або ще щонебудь...
    Галi й самiй було соромно, що вона мiркує,  як  боягуз,  вона
старанно вiдганяла вiд себе такi думки. Втiм, вони весь  час  по-
верталися до неї. I кожного разу, коли ноги дiвчини сковзалися на
кам'янистому гладкому грунтi або спотикалися  об  корiння  дерев,
яке виступало де-не-де назовнi, її серце хололо, а  потiм  прихо-
див нестерпний сором за малодушнiсть, яку до того ж  могли  ще  й
помiтити супутники...
    Втiм,  ось  мандрiвка  до  греблi  закiнчилася.  Цилiндри   з
атомiтом стояли бiля свердловин, Вадим Сокiл i Ван Лун  перевiря-
ли електропроводку. Галя, вiдпочиваючи, сидiла на березi озера  i
лiниво поглядала на його дзеркальну мирну поверхню, в якiй, як  i
ранiше, вiдбивалися низькi хмари,  що  повiльно  пливли  в  небi.
Облямоване високими скелястими схилами, якi надавали всiй  мiсце-
востi дикого i суворого вигляду, озеро  було  напрочуд  спокiйне,
нiщо не турбувало його рiвну поверхню.
    Галя думала: невже ж i в цiй мирнiй, такiй прозорiй водi, пiд
її чистою, свiтлою поверхнею, якої не  туманили  навiть  найменшi
жмурки,- невже й тут iснують якiсь страшнi тварини?  Невже  i  ця
дзеркальна гладiнь ховає пiд собою небачених  драконiв  чи  iнших
страховищ?
    Красивий золотавий метелик пролетiв бiля дiвчини, трiпочучи в
повiтрi широкими строкатими крилами. Вiн покружляв  над  берегом,
мов не наважуючись пiдлетiти до води. А  потiм  все-таки  полетiв
над  нею,  часом  спускаючись  до  самої  поверхнi  озера,  часом
пiдiймаючись вище. Метелик летiв далi й далi, виразно помiтний на
сiрому тлi неба.
    Галя неуважливо стежила за ним таким самим лiнивим  поглядом.
I раптом дiвчина здригнулася, їй здалося, що там, далеко вiд  бе-
рега, де пролiтав тепер золотавий метелик, на поверхнi води  щось
хлюпнуло. Що це?
    Розбризкуючи воду, над тихою гладiнню озера  з'явилася  вели-
чезна плеската голова з довгим рогом промiж очей. Вона блискавич-
но висунулася з води, роззявила широку пащу, з якої вилетiв  тон-
кий, мов стрiчка, звивистий язик,- i метелик зник.
    -  Товаришi! - скрикнула Галя.- Дивiться!
    Через кiлька секунд обидва її супутники були вже  на  гребенi
бiля дiвчини. Сокiл вiдстебнув кришку кобури  свого  пiстолета  -
уроки минулих пригод на Венерi не пройшли для  нього  даремно.  В
руках Ван Луна була його вiрна автоматична гвинтiвка. Ледве  чут-
но клацнув запобiжник.
    Гiгантська iстота пливла озером. Довга гнучка  шия  її,  роз-
подiлена на добре помiтнi кiльця, несла на собi  плескату  змiїну
голову з твердим рогом. Тулуб лишався схованим пiд водою.  Твари-
на пливла вздовж берега, озираючись на всi боки опуклими  блимаю-
чими очима. Час вiд часу над водою з'являвся тонкий хвiст з  дво-
ма довгими вiдростками. Та ще можна було, придивившись,  помiтити
широкi плавцi, що повiльно рухались У водi.
    Гвинтiвка Ван Луна неквапливо пiдiймалася, ловлячи  на  мушку
плескату голову тварини. Але Сокiл ступив крок  уперед  i  схопив
рукою ствол гвинтiвки Ван Луна. Той здивовано поглянув на нього:
    - Чого хочете, Вадиме? В чому рiч?
    - Не треба стрiляти, Ван, прошу вас.
    - Чому, дозволю собi спитати? - поцiкавився Ван Лун.
    - Наша робота наближається до кiнця, Ван.  Хто  знає,  чи  не
викличе наш пострiл уваги ще якихось потвор... i це завадить нам,
не дасть закiнчити справу сьогоднi... Не стрiляйте, дорогий  Ван,
дiдько з нею, цiєю твариною, хай пливе, куди їй завгодно!
    Сокiл мав рацiю. Мандрiвникам нiщо зараз не загрожувало, тва-
рина не збиралася нападати на них. Ван  Лун  опустив  долу  гвин-
тiвку i засмучено дивився, як невiдома iстота неквапливо  вiдпли-
вала далi й далi. Вперше вiн побачив тут щось нiбито придатне для
полювання -i як на зло йому доводилося утриматися вiд пострiлу!
    Нарештi рогата тварина зникла, сховалася за мисом.  Ван  Лун,
наче згадавши щось, обернувся до Галi. Його  очi  були  вже  нас-
мiшкувато примруженi.
    -  Ну як, хочеться викупатися, спитаю вас? Є весела компанiя,
чи неправда? - Вiн показав рукою в бiк озера.
    Галя сердито вiдмахнулася вiд нього: i навiщо iронiзувати?..
    Мандрiвники  закiнчили  заряджати  свердловини.  Перелитий  у
довгi стальнi трубки атомiт був закладений в скелi; отвори  Сокiл
забив металевими пробками. Лише тонкий чорний провiд, що  виходив
з-пiд тих пробок, указував тепер мiсце, де  були  потужнi  заряди
атомiту, якi мусили висадити в повiтря важке кам'яне тiло греблi.
    Тонкi чорнi проводи, що виходили з  свердловин,  з'єднувалися
разом у маленькiй круглiй коробцi - i звiдси, дном мiжгiр'я помiж
скелями тягнувся мiцний просмолений зверху  кабель  у  металевому
панцирi. Цей кабель був прокладений  на  вiдстанi  майже  пiвтора
кiлометра до мiжпланетного корабля. Схованi в ньому проводи  спо-
лучалися з контактним пристроєм на пультi керування  астропланом.
Отже, роботи по пiдготовцi вирiшальної операцiї  -  висадження  в
повiтря скелястої греблi - були закiнченi.
    Ще кiлька днiв вiдняла перевiрка небезпечного вантажу  кораб-
ля i його пакування. Микола  Петрович  власними  руками  промацав
кожне з'єднання ультразолотих пластин, якi  захищали  iнфрарадiй,
вимiрив дозиметром випромiнювання поза стiнами складу. Сокiл  за-
непокоєно стежив за кожним рухом академiка, за виразом  його  об-
личчя: та невже ж Микола Петрович виявить  якийсь  промах,  якусь
неточнiсть?.. Втiм, нi, академiк Риндiн був задоволений.  Зробле-
но все, передбачене розрахунками i точним розпорядком  пiдготовки
до зворотного вильоту. I Сокiл полегшено зiтхнув: експедицiя  та-
ки привезе на Землю знайдений нею на Венерi iнфрарадiй.
    Увечерi того ж дня Риндiн звернувся до товаришiв:
    -  Друзi мої, як i ранiше, я  не  хочу  приховувати  вiд  вас
навiть найменших моїх побоювань. Завтра вранцi  ми  висаджуємо  в
повiтря греблю. Ми сподiваємося, що бурхливий  потiк  води,  який
рине внаслiдок цього до мiжгiр'я, виштовхне наш корабель iз скель
i винесе його потiм у море. Все це так. Навiть зараз,  навантаже-
ний, наш астроплан легший вiд води, вiн  повинен  сплисти,-  якщо
звiльниться iз скель. От про це саме  "якщо"  я  й  вважаю  своїм
обов'язком попередити вас.
    У мовчаннi вiн вiдпив води iз склянки, яка стояла перед  ним,
i вiв таким самим серйозним тоном:
    -   Ми сподiваємося, повторюю, що  все  це  вiдбудеться  саме
так. Втiм, ви знаєте, що ми позбавленi можливостi перевiрити роз-
рахунками те, що станеться пiсля  висадження  греблi.  Цiлковитої
певностi в тому, що потiк води звiльнить наш корабель, немає i не
може бути. Не виключена, строго кажучи, i iнша перспектива, знач-
но менш райдужна. Натиск води може бути недостатнiм для того, щоб
виштовхнути астроплан iз скель. Тодi вiн, природно, не спливе.  А
через те, що  течiя  рiчки  в  подальшому  пiде  старим  рiчищем,
мiжгiр'ям, астроплан лежатиме на днi рiчки, пiд водою.  В  такому
разi - ми вiдрiзаємо  для  себе  будь-яку  можливiсть  зворотного
старту... Лишиться тiльки одне - висаджувати пiд водою скелi, якi
затримують корабель. А така  операцiя  бiльше  нiж  небезпечна...
Отож я виклав вам мої побоювання. Скажiть, що ви думаєте з приво-
ду всього цього. Ви  мусите  зрозумiти,  що  зараз  нам  потрiбне
спiльне тверде рiшення.
    Микола Петрович замовк, чекаючи вiдповiдi. Перший  вiдгукнув-
ся Вадим Сокiл.
    -  Але ж те, що ми збираємося  здiйснити,  Миколо  Петровичу,
нам так чи iнакше треба зробити? Навiть коли б ми спробували  за-
раз висаджувати скелi,- корабель все одно не зможе  стартувати  з
мiжгiр'я, з цiєї  кам'яної  пастки.  Значить,  так  чи  iнакше  -
мiжгiр'я треба наповнити водою,  щоб  астроплан  сплив.  Я  -  за
рiшучi дiї!
    -  Гадаю, Вадим правильно сказав,- обiзвався i Ван Лун.- Мож-
на, звiсно, спочатку висадити скелi навколо корабля. Це небезпеч-
но, вважаю. Краще спробувати воду. А  тодi,  якщо  буде  потреба,
взятись i за скелi. Моя думка така. Iнакше не можна, пiдкреслю.
    -  А ви, Галю? Я хочу чути й ваш голос,- повернувся  академiк
Риндiн до Галi Рижко.- Ви давно вже стали повноправним членом на-
шої експедицiї, чому ж ви мовчите?
    -  Вадим Сергiйович i товариш Ван  уже  все  сказали,  Миколо
Петровичу,- збентежено вiдповiла Галя. Що вона могла  додати  ще?
Хiба тiльки одне,- що їй страшенно хотiлося якнайшвидше  вирушити
назад, на Землю? Втiм, це й без того всi знають.
    -  Тодi - ухвалено. Завтра вранцi вирiшиться  все,-  закiнчив
Риндiн.- А зараз - спати, друзi. Ранок ми мусимо зустрiти  мiцни-
ми i бадьорими, попереду великi випробування!..
    Проте як могла Галина заснути, знаючи,  що  тiльки  одна  нiч
вiддiляє її вiд вирiшальної подiї? Як зупинити, заспокоїти думки,
якi весь час тривожно нагадують про те, що говорив Микола  Петро-
вич? Мiнливий фiолетовий присмерк глибокого мiжгiр'я,- невже ж  i
справдi сьогоднi вона бачить його востаннє? А якщо завтра все бу-
де в порядку, якщо астроплан вийде на поверхню величезного  моря,
куди впадає рiчка,- тодi пiслязавтра буде дано зворотний старт  з
Венери на далеку рiдну Землю... Батькiвщина, мама, друзi - як хо-
роше! I, звичайно ж, таки Галя не помiтила, як охопив  її  глибо-
кий рiвний сон. Дiвчинi здавалося, що вона лише на хвилинку  зап-
лющила очi, як одразу почула гучний голос Миколи Петровича:
    -  Аргонавти Всесвiту, ранок! Вставайте! Час  не  жде,  треба
швиденько поснiдати-i до дiла.  Галю,  не  ховатися  пiд  ковдру!
Пiдйом!
    Снiданок Галя їла мовчки i  тiльки  за  обов'язком:  ну  яка,
справдi, може бути їжа, коли ось зараз вирiшуватиметься їхня  до-
ля! Вона раз у раз поглядала в iлюмiнатор, на звичнi  вже  гострi
скелi, стрункi цикадеї з яскравим червоним листям, ажурне оранже-
ве листя папоротi, їй пригадувалося, як здивовано  i  зацiкавлено
вона дивилася в iлюмiнатор тодi, першого дня  їх  перебування  на
Венерi. Яким тодi все здавалося незвичайним, загадковим, страшен-
но цiкавим. А зараз  -  хоча  б  уже  мерщiй  додому,  назад,  на
Землю... додому!
    Нарештi Микола Петрович скомандував;
    -  По гамаках, друзi! Будемо починати. I  прошу  прив'язатися
так само мiцно, як перед справжнiм стартом. Надходять серйознi  i
небезпечнi хвилини.
    Вiн спинився на мить i потiм додав так м'яко  й  лагiдно,  як
мiг говорити тiльки вiн, турботливий старший друг i товариш:
    -  Зараз - геть усi побоювання. Ми вiримо, твердо вiримо,  що
все буде гаразд. Iнакше не може бути!
    Уважний погляд Миколи Петровича перевiрив, чи  все  готове  в
центральнiй каютi, чи не лишилося щось  неприбране,  забуте.  Вiн
iще раз подивився на товаришiв, якi опускали  гамаки,  задоволено
кивнув головою i вийшов до навiгаторської рубки. А Галя Рижко  не
стрималася, пiдбiгла ще до iлюмiнатора i на хвилинку  притиснула-
ся до нього. Нi, не червонолистi пальми, не цикадеї  та  папороть
хотiлося їй побачити наостанку! Високо в хмарному небi над  краєм
мiжгiр'я, мiж двома застиглими, наче вартовi, кипарисами, так са-
мо, як i ранiше, гордовито  майорiв  червоний  прапор  Радянської
Батькiвщини, червоний прапор о золотими серпом i молотом!
    Пролунав легкий шум. Автоматичний механiзм засував  металеви-
ми заслiнками водночас усi iлюмiнатори центральної каюти.  Одразу
стало темно. Лише один великий екран перископа свiтиться в центрi
стелi перед очима принишклих мандрiвникiв.
    Скелi, що ясно вирiзнялися на ньому, наче самi повiльно пере-
сувалися, вiдпливали вбiк. Микола Петрович у навiгаторськiй рубцi
регулював перископ, повертав його у потрiбному напрямi. I от кар-
тина на екранi нарештi завмерла. Галя впiзнала цi могутнi,  вели-
чезнi скелi. То була верхня частина  мiжгiр'я,  природна  кам'яна
гребля, що замикала його. Звiдси мусила ринути вода.
    -  Увага! Вмикаю струм! - пролунав у каютi гучний суворий го-
лос Риндiна.
    Рiзко задзеленчав сигнальний дзвiнок. Починається! Вибух!
    Проте тривожна тиша не  порушувалася  нiчим.  Анi  найменшого
звуку, нiякого руху. Очi мандрiвникiв не вiдривалися вiд  екрана.
Галя мимоволi рахувала про себе:
    -  Раз... два... три...
    Над скелями виникла чорна хмара. Вона швидко  поширювалася  в
усi боки, закриваючи небо. I майже одразу серед скель, що  розва-
лювалися, блиснула вода. Ще мить - i скель уже не  було.  Замiсть
них виникла вертикальна свiтло-сiра водяна стiна, вiд одного схи-
лу мiжгiр'я до другого.
    Ця стiна спочатку нiби завмерла  нерухомо  -  i  потiм  цiлою
своєю громадою рвонулася вперед. Вона сунула  неймовiрно  швидко,
не зменшуючись у висотi. Галя розширеними очима дивилася  на  ек-
ран перископа, її серце завмирало вiд тривожного чекання.
    Ось верхня частина водяної стiни, яка досягала  у  висоту  не
менш двадцяти - двадцяти п'яти метрiв, наче  обвалилася  кип'ячим
бурхливим водоспадом. Проте не  встигла  ще  ця  хвиля  водоспаду
впасти i до половини стiни, як цiла маса води з новою силою рину-
ла вперед, обвалюючися на скелi i зриваючи їх з мiсця. Здавалося,
зараз вона всiєю своєю вагою перекинеться на корабель.
    -  Ох! - не стримала вигуку Галя.
    Потужний удар струсонув астроплан. I зразу-таки на екранi все
зникло, згасло в сiрому туманi. Корабель  здригнувся,  захитався.
Його кормова частина трохи пiднялася - i знову впала  назад.  Но-
вий удар.
    Астроплан тремтiв i сiпався. Гумовi троси, на яких висiли га-
маки, грубезнi амортизатори розтягувалися i знову  скорочувалися.
Гамаки виписували в повiтрi нерiвнi кривi. З буфета в стiнi випа-
ла i покотилася пляшка. А корабель важко розхитувався,  задираючи
i опускаючи корму, немовби намагаючись протаранити скелi.
    -  Та невже ж не виштовхне його? - прошепотiла Галя.
    Пролунав глухий, неприємний скрегiт. Астроплан повiльно  зсу-
нувся вперед. Вiн терся боками супертитанового корпусу об  скелi,
вiн продирався мiж ними, захоплений потужним потоком води.  Судо-
рожне, ривками, раз у раз зупиняючись i завмираючи, корабель повз
по дну мiжгiр'я. Тепер уже  не  було  поштовхiв  ззаду:  навпаки,
вiдчувалося, як корпус астроплана переборює численнi перепони  на
своєму шляху.
    I раптом корабель зупинився. Глухе скреготiння  перетворилося
на дивний дзвiнкий гул. Астроплан не посувався далi, вiн уперся в
якусь мiцну перепону. Все його металеве тiло напружено  тремтiло,
ця вiбрацiя i створювала гул, вiд якого дзвенiло у вухах.  I  так
само вiбрували й дзвенiли всi чисто речi в каютi. Корабель не ру-
хався! Водяний потiк не виштовхнув його, астроплан знову лежав на
днi мiжгiр'я, затиснутий скелями.
    "Пiд водою... пiд водою...",- стукотiло серце Галi Рижко.
    I знову пролунав короткий сильний удар. Щось загуркотiло, пе-
рекочуючись по зовнiшнiй стiнцi астроплана бiля корми.  Цей  удар
одiзвався дзвоном по всiй каютi, наче весь корпус астроплана зас-
тогнав вiд болю.
    Галя почула, як Сокiл крикнув, пересилюючи гул:
    -   Все-таки вдарив якийсь уламок  скелi!  Астроплан  ще  раз
    сильно гойднуло. Чи не той  удар  допомiг  йому  зсунутися?..
Знову  почалися  поштовхи  ззаду,  нерiвнi,  судорожнi.  Корабель
сiпався вперед, зупинявся, знову рухався, вiн повз  уперед,  наче
жива iстота, наослiп намацуючи собi  шлях  мiж  скелями  в  кала-
мутнiй бурхливiй водi. Хотiлося пiдштовхнути його  руками,  допо-
могти йому вибратися з цупких скель. I от, нiби звiльнившись, ас-
троплан з силою рвонувся вперед i вгору.  Вiн  повернувся  набiк,
каюта немов сказилася, її стеля зненацька опинилася внизу, гамак,
в якому лежала Галя, жбурнуло вбiк, потiм вiн  повиснув  сторчма,
поставивши дiвчину вниз  головою.  Корабель  перевертався  кормою
вгору... Секунду чи двi вiн стояв у водi на носi, потiм  повiльно
почав опускати корму, розгойдуючись з боку на бiк. Але вiн  плив,
плив!
    На екранi перископа майнуло свiтло.
    -   Небо! Небо! - радiсно закричала Галя. Так, на екранi  по-
казалося сiре, хмарне небо Венери. З важких  темних  хмар  кожної
хвилини готовий був ринути дощ. Безрадiсне, низьке, присмеркове,-
проте все ж таки небо! I навколо астроплана вже не було видно ви-
соких схилiв скелястого мiжгiр'я. Вiн плив  по  бурхливiй  рiчцi,
вiн плив кормою вперед, захоплений потоком  води,  яка  заповнила
мiжгiр'я.
    -   Ура! Ура! - кричала, забувши все на  свiтi,  Галя  Рижко,
яка тепер уже знову нiчого не  боялася.-  Пливемо  по  рiчцi,  по
рiчцi! Ура!
    Вадим Сокiл i Ван Лун схвильовано посмiхалися, поглядаючи  на
дiвчину, яка не пам'ятала себе вiд радостi.
    Погойдування астроплана зменшувалося. Його величезний  корпус
поступово заспокоювався на поверхнi води, що несла корабель  далi
й далi до моря. Галя вiдчувала, що вона не може бiльше  залишати-
ся на одному мiсцi. Треба було щось робити, знайти  вихiд  щастю,
яке переповнювало її! I вона нарештi не витримала.
    Забувши про суворi розпорядження Риндiна, про непорушну  дис-
циплiну екiпажу астроплана, Галя  вiдстебнула  пряжки  запобiжних
ременiв, зiскочила з гамака на пiдлогу  i,  з  трудом  зберiгаючи
рiвновагу на незвично хиткiй пiдлозi, кинулася до  навiгаторської
рубки все з тим же самим переможним вигуком "ура!".
    Услiд їй линули здивованi голоси Сокола i Ван Луна:
    -  Галиночко, куди ви? Не можна!
    -  Галю, порядку немає! Буде погано! Але вона не чула нiчого.
    Наче куля, влетiла вона до навiгаторсько рубки,  пiдбiгла  до
    здивованого, враженого Риндiна i, нiби не помiчаючи  суворого
виразу його нахмуреного обличчя,  обхопила  з  розбiгу  шию  ака-
демiка i дзвiнко поцiлувала його:
    -  Ой Миколо Петровичу, дорогий, золотий, яка я щаслива,  Ми-
коло Петровичу, як хороше жити на свiтi! Як я люблю вас!
    Риндiн навiть не намагався зберегти суворого виразу. Похитую-
чи докiрливо головою, вiн посмiхався i повторював:
    -  Ай, пустунка! Ай, недисциплiноване дiвчисько!  Та  хiба  ж
можна так? От я вам задам!..
    Але Галя бачила, що його очi зволожилися, пiдозрiло  заблища-
ли. Академiк обiйняв однiєю рукою дiвчину за  плечi  i  повчально
промовив:
    -  I, будь ласка, не думайте продовжувати... А  то  ще,  чого
доброго, вiд хвилювання хлюпати почнете, знаю я вас... Стривайте,
менi якась смiтинка в око попала, треба прочистити. Де моя  носо-
ва хустинка, га?..
    Притиснувшись щокою до плеча Миколи Петровича, Галя  дивилася
разом з ним на екран перископа, на якому швидко пропливали незна-
йомi крутi береги, увiнчанi червоними  кронами  цикадей  i  кипа-
рисiв, зарослi густим оранжевим чагарником. Цi береги  вiдступали
далi й далi, поверхня пiнявої води ставала ширшою й  ширшою,  за-
повнюючи собою весь чисто виднокруг.
    Астроплан випливав у море, величезне море, тьмяне срiбло яко-
го зливалося з сiрим обрiєм. Хвилi м'яко  погойдували  мiжпланет-
ний корабель, до половини занурений у воду. Сопла  його  ракетних
двигунiв дивилися пiд кутом униз, нiс був трохи  пiдведений.  Рух
корабля поступово уповiльнювався  -i  нарештi  корабель  спинився
зовсiм.
    Риндiн обома руками  повернув  до  себе  схвильоване  обличчя
Галi, нiжно поцiлував
її в чоло i сказав:
    -  Iдiть, дiвчинко моя. Щастя не зрадило нас,- чи не ваша  це
щаслива зiрка виручає нас, а?.. Iдiть, скажiть Вадиму i Ван Луну,
що я прошу їх ретельно оглянути всi примiщення корабля. Треба пе-
ревiрити всi його куточки, всi чисто механiзми,- чи не зiпсувало-
ся щось через цi пiдводнi штовхання й удари,  яких  зазнавав  ас-
троплан. Адже ж завтра  ми  вилiтаємо  в  зворотний  шлях,  треба
встигнути все зробити. Iдiть, iдiть, Галю.  I  не  забувайте  про
дисциплiну. Дивiться, щоб бiльше не траплялося таких витiвок,  як
от сьогоднi. Чуєте, розбишако?
    Це прозвучало суворо - i очi Миколи Петровича дивилися на Га-
лю з-пiд насуплених брiв теж дуже суворо... Втiм, скiльки б  цьо-
го дня погляд тих очей не спинявся  на  життєрадiсному,  веселому
обличчi дiвчини,- в них свiтилася ласка, а  голос  академiка  ми-
мохiть лагiднiшав. Звичайно, розбишака, навiжене  дiвчисько,  яке
треба тримати в руках, усе це так. I Вадиму часом доведеться  ли-
ше над силу справлятися з її експансивнiстю, це також вiрно.  Але
Микола Петрович тепер ще бiльше розумiв молодого геолога i  радiв
за нього...
    А наступного дня, 16 лютого, точно виконуючи вказiвки  Землi,
експедицiя була напоготовi до вильоту в зворотну мiжпланетну  по-
дорож. За кiлька хвилин до пiвдня Галя Рижко, як i  її  товаришi,
вже лежала в своє- му гамаку, мiцно закрiпивши пряжки  запобiжних
ременiв.
    В iлюмiнатори центральної каюти лилося фiолетувате свiтло Ве-
нери - примарне тьмяне свiтло планети, населеної дивовижними пот-
ворними iстотами, планети, яка ховала в своїх  нетрях  i  печерах
дорогоцiннi iнфрарадiй i ультразолото. З м'яким шумом  засунулися
металевi заслiнки iлюмiнаторiв, ховаючи за собою те примарне фiо-
летувате свiтло i далекi береги, вкритi пишною  оранжево-червоною
рослиннiстю.
    У каютi пролунав голос Риндiна:
    -  Увага! За хвилину даю старт.
    -  I не попрощалися як слiд з Венерою,- сказала засмучено Га-
ля.- Вчора нiколи було, i сьогоднi не встигли...  Бiльше  уже  не
побачимо її.- Вона сказала це тихо, про себе. Але Риндiн почув її.
    -  Не побачимо ми, побачать iншi,- вiдповiв вiн твердо.-  На-
ша подорож сюди не остання, Галю, а перша.  На  планетi  майорить
наш рiдний радянський прапор. Шлях на Венеру вiдкрила наша експе-
дицiя - i тим шляхом  полетять  десятки  iнших  мiжпланетних  ко-
раблiв. Увага, товаришi, увага!
    Руки академiка Риндiна лежали  на  пультi  керування.  Микола
Петрович поглянув на екран перископа, на сiрi хмари неба  Венери,
якi пливли по ньому, на циферблат годинника. Дванадцять!
    -  Даю старт!
    ...Стривожена громоподiбними вибухами, якi гуркотiли над  мо-
рем, занепокоєна хвилями, якi бурхливо набiгали  на  береги,  над
червоними верхiвками струнких цикадей,  над  незайманими  нетрями
Венери пiдвелася плеската голова невiдомої потвори.
    Величезними виряченими очима потвора подивилася на море, без-
глуздо втупилася в небо, побачила там малесеньку  темну  рисочку,
яка блискавично майнула пiд свинцевими  хмарами  i  зникла  в  їх
густiй товщi,- i, нiчого не зрозумiвши, сховалася знову за черво-
но-оранжевими деревами, в гущавину i присмерк вологого  первiсно-
го лiсу...


        ЕПIЛОГ,

    написаний автором на вимогу  читачiв,  якi
    бажали  довiдатися,  як мiжпланетний кора-
    бель "Венера-1" повернувся на Землю.

    Земля чекала.
    Увага всього людства була зосереджена на  одному:  експедицiя
академiка Риндiна, успiшно виконавши завдання, залишила Венеру  i
летить у мiжпланетному просторi, повертається на Батькiвщину. Так
сповiщало урядове повiдомлення,  передане  всiма  радiостанцiями,
опублiковане всiма газетами свiту. Астроплан  "Венера-1"  перебу-
вав на шляху додому, на Землю,
    Це знали всi, про це сповiщала i коротенька радiограма з бор-
ту "Венери-1", вiдправлена ще пам'яткого дня 16 лютого. Проте нею
i обмежувалися вiдомостi про астроплан. Ця  радiограма  виявилася
останньою, яку пощастило прийняти радiостанцiям  Землi.  З  цього
моменту зв'язок з астропланом обiрвався знову.
    Могло статися, що експедицiя Риндiна i чула радiосигнали, якi
безперервно надсилали в мiжпланетний простiр потужнi радiостанцiї
Землi;  можливо  також,  що  й  передавач  астроплана    акуратно
вiдповiдав на цi сигнали. Проте вiдповiдi експедицiї  Риндiна  не
досягали  Землi,-  очевидно,  заглушенi    потоками    космiчного
промiння, в сферi якого пролiтав мiжпланетний корабель.  Операто-
рам Землi не могли допомогти тут навiть найчутливiшi приймачi.
    Повторювалося те ж саме, що вiдбувалося пiд час  польоту  ас-
троплана з Землi на Венеру, коли радiозв'язок з  експедицiєю  та-
кож надовго обривався через неподоланнi космiчнi  перешкоди.  Але
тепер становище було значно тривожнiше.
    Тодi астроплан летiв за найпростiшим маршрутом, який розроби-
ли ще першi ентузiасти мiжпланетних подорожей на  початку  нашого
вiку. То був час, коли польоти  в  свiтовий  простiр  вiдбувалися
хiба що в науково-фантастичних романах, а вченi,  якi  виношували
цю смiливу iдею в тишi  своїх  кабiнетiв,  примушенi  були  задо-
вольнятися лише теоретичними розрахунками. Такi  розрахунки  дуже
прислужилися в подальшому.
    Напiвелiптичний маршрут польоту Земля  -  Венера,  наприклад,
логiчно витiкав iз взаємного розташування орбiт цих планет,  iдея
його була цiлком правильною, як довели  всi  подальшi  перевiрки.
Мiжпланетний корабель, вилетiвши за цим маршрутом  i  встановивши
правильний курс у Всесвiтi, обов'язково мусив досягти  Венери.  I
завадити йому, привести до  iншої  точки  мiжпланетного  простору
могла б тiльки виключна, катастрофiчна причина.
    Зовсiм iншою була картина тепер.
    До споконвiчної схеми i спiввiдношення небесних свiтил  втру-
тилася нова сила - комета, яка пролiтала крiзь  Сонячну  систему.
Астроплан, вилетiвши з Венери, потрапляв до сфери  її  тяжiння  i
мусив описати в просторi складну криву, яка кiнець кiнцем  приве-
де його на  Землю.  Докладнi  розрахунки,  проведенi  найновiшими
швидкiсними електронними обчислювальними машинами, свiдчили  саме
так. Астрономи на пiдставi таких розрахункiв розробили для експе-
дицiї академiка Риндiна новi строки  вильоту  з  Венери  i  новий
курс. Зрозумiло, як важливо було тепер стежити  за  польотом  ас-
троплана за тим новим маршрутом!
    Втiм, через те, що мiжпланетний  корабель  академiка  Риндiна
залишався невловимим навiть для найпотужнiших земних телескопiв i
радiолокацiйних установок, астрономи  могли  б  стежити  за  його
польотом виключно за радiограмами  з  астроплана.  Мiж  тим,  цей
зв'язок обiрвався, i тепер нiхто на Землi не знав про дiйсне ста-
новище i мiсцеперебування корабля.
    Грунтуючись на розрахунках, астрономи, певна рiч, могли  пер-
шого-лiпшого дня i першої-лiпшої секунди  визначити  на  небеснiй
картi ту точку, в якiй мусив  перебувати  мiжпланетний  корабель.
Але все це були тiльки теоретичнi розрахунки. I хоч би якими точ-
ними i переконливими вони були, все одно вони не  могли  замiнити
собою практичних вiдомостей, реальних повiдомлень про долю  живих
людей, перших вiдважних посланцiв Землi в мiжпланетний простiр!
    Людство хвилювалося з кожним днем бiльше. Астрономи не  вихо-
дили з обсерваторiй. Вони вiдривалися вiд телескопiв лише для то-
го, щоб у тисячний раз знову зануритися в перевiрку обчислень,  i
припиняли обчислення тiльки для того, щоб знову припасти до  оку-
лярiв телескопiв.  Оператори  встановили  безперервнi  чергування
бiля радiолокаторiв  i  найчутливiших  радiоприймальних  устроїв.
Астроплан лишався невидимим i нечутним. Мiж тим,  наближався  вже
час, коли можна було б сподiватися помiтити його на  небозводi  у
виглядi найдрiбнiшої виблискуючої  iскорки,  принаймнi  у  найпо-
тужнiшi земнi телескопи Кримської обсерваторiї.
    I ще одне питання хвилювало Землю: де  спуститься  мiжпланет-
ний корабель? Московський iнститут мiжпланетних  сполучень  опуб-
лiкував комюнiке, в якому йшлося про те, що мiсце спуску остаточ-
но ще не визначено. Могли бути два варiанти.
    Якщо академiку Риндiну пощастить загальмувати рух астроплана,
можна буде спуститися на Азовському морi. Коли ж гальмування  бу-
де утруднене, тодi посадочна швидкiсть буде надто  велика  i  для
зниження доведеться обрати океанськi простори. Все це  з'ясується
тодi, коли поновиться радiозв'язок з "Венерою-1", коли  астроплан
опиниться у безпосереднiй близькостi до Землi.
    Людство чекало.
    I в цьому напруженому чеканнi Землю наче  блискавка  облетiло
перше повiдомлення, передане потужною московською  радiостанцiєю,
яке сповiщало:
    -  Кримська обсерваторiя виявила в просторi мiжпланетний  ко-
рабель "Венера-1"! Астроплан наближається до Землi! За  обчислен-
нями обсерваторiї - вiн через  дванадцять  днiв  зможе  розпочати
кругове гальмування, облiтаючи Землю по елiпсах!
    Протягом усiх тих дванадцяти дiб не було на земнiй кулi люди-
ни, яка не вдивлялася б ночами в зоряне небо, намагаючись  вiдшу-
кати там нову крихiтну  iскорку  -  корабель  академiка  Риндiна.
Втiм, природно, всi такi намагання були даремними,  побачити  ас-
троплан неозброєним оком було неможливо. Це знали всi - i  все  ж
таки наполегливо вдивлялися в небо: а може, пощастить помiтити?
    Минали днi й ночi. Московське радiо передавало тепер  короткi
бюлетенi:
    -  Мiжпланетний корабель "Венера-1" наближається. Його  можна
спостерiгати вже через звичайнi телескопи!
    -  Вiд експедицiї одержано першу  пiсля  обриву  радiозв'язку
радiограму. Академiк Риндiн сповiщає, що екiпаж астроплана  почу-
ває себе добре. Ультразолоте вкриття iнфрарадiю вiд  впливу  кос-
мiчного промiння цiлком виправдало себе!
    -  Земнi пости керування встановили  контроль  над  двигунами
астроплана. Академiку Риндiну лишається тепер тiльки керувати пiд
час спуску парашутним устроєм!
    -  Провiдний астроном Кримської обсерваторiї, доктор  матема-
тичних наук Олена Костянтинiвна  Рижко,  яка  провадить  постiйнi
спостереження за рухом "Венери-1", висловлює припущення,  що  ас-
троплан зможе погасити швидкiсть у достатнiй мiрi для  того,  щоб
сiсти на Азовському морi!
    У цьому комюнiке була одна особливiсть,  зрозумiла  всiм:  за
наближенням мiжпланетного корабля стежила з  допомогою  потужного
телескопа матiр тiєї самої дiвчини, яка несподiвано  появилася  в
астропланi. А хiба ж не про Галину Рижко було  стiльки  безконеч-
них розмов i сперечань з того самого моменту, коли на Землi  ста-
ло вiдомо з радiограми академiка Риндiна про її  появу,  яка  так
вразила експедицiю?..
    Нове повiдомлення:
    -  Астроплан "Венера-1" перебуває поблизу Землi!  Вiн  розпо-
чав гальмування i робить тепер перший елiпс навколо земної  кулi,
гальмуючи  швидкiсть  за  допомогою  тертя  в  земнiй  атмосферi.
Мiжпланетний корабель можна  бачити,  користуючись  найпростiшими
приладами, як, наприклад, добрий бiнокль,- у нiчний час,  у  такi
години...
    Радiо сповiщало про  години,  коли  астроплан  наближався  до
Землi, описуючи навколо неї елiпси. Тепер "Венеру-1"  бачили  де-
сятки й сотнi тисяч спостерiгачiв.
    Далеко-далеко в небi, серед мерехтливих зiрок, рухалася блис-
куча iскорка. Вона повiльно пропливала небозводом. Поблизу  обрiю
її помiтити було майже неможливо. Потiм вона починала  пiдiймати-
ся - i ставала притому дедалi яскравiшою. А потiм крихiтна iскор-
ка опускалася в протилежнiй сторонi небозводу,  поступово  меркла
i, гублячися в димцi, зникала зовсiм перед тим, як  сховатися  за
лiнiєю обрiю аж до наступної своєї появи.
    Мiжпланетний корабель зменшував швидкiсть. Його елiпси скоро-
чувалися. I настав день, коли радiо сповiстило:
    -  "Венера-1",  керована  академiком    Риндiним,    погасила
швидкiсть до потрiбних норм. Остаточно вирiшено, що астроплан ся-
де на Азовському морi. Урочиста зустрiч експедицiї академiка Рин-
дiна вiдбудеться в Ахтарському лиманi, трохи  вище  сорок  шостої
паралелi, вздовж якої буде знижуватися  корабель,  у  середу,  об
одинадцятiй годинi ранку!
    Анi поїзди, анi гiгантськi експреснi ракетоплани не  в  змозi
були вмiстити тисячi й тисячi захоплених людей, якi поспiшали  до
середи опинитися якщо не в самому мiстечку  Приморсько-Ахтарсько-
му, куди мусив пiдiйти астроплан, то бодай в  районi  Ахтарського
лиману, звiдки можна  було  спостерiгати  наближення  астроплана.
Шляхи були вкритi безперервними потоками автомобiлiв.  Здавалося,
вся Радянська країна прийшла в рух i прямувала до  тихих  берегiв
лиману. Люди мчали сюди з усiх кiнцiв.
    Своїх представникiв  надсилали  Сибiр,  Середня  Азiя,  Хаба-
ровськ i Камчатка. Стратосфернi ракетоплани  привозили  гостей  з
iнших країн свiту, їхали вченi й журналiсти з країн Європи, Азiї,
Америки, Африки i Австралiї, якi поспiшали, щоб  бути  присутнiми
пiд час подiї, яка хвилювала весь свiт.
    Ранкове сонце, визирнувши з-за моря, здивувалося:  нiколи  ще
не доводилося йому бачити на спокiйних i тихих берегах Ахтарсько-
го лиману такого пожвавлення! Береги змiнили свiй звичайний  виг-
ляд. Не було видно анi золотавого пiску, анi зеленої трави,- без-
краї натовпи людей закрили все.
    У чистому синьому небi не залишилося жодної хмаринки,- свiжий
вiтер вiдiгнав їх вночi на пiвдень. Сяюче радiсне сонце неквапли-
во пiдiймалося вище й вище над срiблястою поверхнею моря.  Заспо-
коївся i вiтер; хвилi косою чередою набiгали на берег i  залишали
на пiску вологi широкi слiди.
    Усi знали, що астроплан уже розпочав знижуватися.  Але  де  ж
вiн? "Венера-1" мала показатися iз захiдної сторони небозводу,  з
боку далекого, схованого за обрiєм Сиваша. Десятки тисяч бiноклiв
жадiбно вдивлялися в голубий небосхил.
    Та у прозорому небi нiчого не було видно.
    -  Де ж астроплан?.. Крiзь гул багатотисячного натовпу  доли-
нув звук сирени, встановленої на вишцi в  Приморсько-Ахтарському.
Цей довгожданий сигнал був зрозумiлий  всiм:  мiжпланетний  кора-
бель помiчений в небi!
    -  Де ж вiн? Де?
    Минуло лише кiлька секунд - i бiля самого обрiю, далеко-дале-
ко в небi з'явилася ледве помiтна темна рисочка. Вона наче повис-
ла в прозорiй синявi на якусь мить i враз почала пiдiйматися. Ви-
ще й вище, вона нiби сковзалася по прозорiй перекинутiй чашi  не-
ба. Здавалося, що ця малесенька рисочка  ось-ось  зникне,  розчи-
ниться в сяючiй синявi. Проте нi, вона помiтно збiльшувалася, во-
на наближалася!
    Рисочка завершила свiй уявлюваний пiдйом небозводом. Вона те-
пер явно змiнила напрям i мчала немовби пiд кутом,  вниз  до  по-
верхнi моря. От уже видно, що це не рисочка, а загострена  сигар-
ка. Астроплан, астроплан, це вiн!
    I слiдом за ним тягнуться кiлька зовсiм маленьких темних три-
кутничкiв. Так, це - викинутi астропланом конiчнi парашути, за
їх  допомогою  корабель  уповiльнює  свою  швидкiсть,  гальмує  в
повiтрi.
    Астроплан зростав прямо па очах. Ще мить - i вiн косо промай-
нув у повiтрi i зарився носом у хвилi, зник пiд  поверхнею  моря,
як стрiла, випущена з лука. Високi  сплески  вказували  мiсце,  в
якому мiжпланетний корабель поринув у море.
    Цi сплески вiдвернули увагу спостерiгачiв,- а  астроплан  тим
часом встиг уже виринути з-пiд води i швидко плив в напрямi бере-
га, погойдуючись на хвилях. Вiд нього здiймалися хмари бiлої  па-
ри, вiн цiлком був оповитий ними. Вода скипала навколо його  кор-
пусу, який розжарився вiд тертя в атмосферi.
    Астроплан описував на поверхнi моря широке пiвколо,  весь час
уповiльнюючи  свою  швидкiсть.  Вiн  наближався до Приморсько-Ах-
тарського, пропливаючи повз усiянi людьми береги. Повiльнiше, по-
вiльнiше  - i ось вiн зовсiм спинився.  Його вiддiляло вiд берега
не бiльше ста метрiв.
    Гримнула музика. Проте її звуки заглушила буря  радiсних  ви-
гукiв, привiтань, оплескiв, якими люди зустрiчали перший в  свiтi
пасажирський космiчний корабель, що повернувся з далекої подорожi.
    У верхнiй частинi астроплана вiдчинився люк. Зараз,  зараз  з
нього вийдуть учасники експедицiї!
    Втiм, з люка нiхто не з'являвся. Люди на  березi  завмерли  в
напруженому чеканнi. Одразу стало так  тихо,  що  звуки  оркестру
здалися вже неймовiрно гучними. Лише хвилi плюскотiли бiля  вели-
чезного тiла астроплана. Чому нiхто не виходить з корабля?..
    Проте ось з вiдчиненого люка астроплана висунулася тонка щог-
ла. Бона  пiдносилася  вище  й  вище.  Широке  червоне  полотнище
повiльно пропливло вгору вздовж щогли. Над астропланом розгорнув-
ся червоний прапор з золотими серпом  i  молотом.  Вiн  переможно
маяв у повiтрi, як вiтання Батькiвщинi вiд мандрiвникiв,  що  по-
вернулися з глибин свiтового океану.
    Над люком з'явилася сива  голова  Миколи  Петровича  Риндiна.
Академiк вийшов на верхнiй мiсток астроплана,  вiн  простягав  до
берега, до радянської землi руки, немов прагнучи  обiйняти  всiх,
хто зустрiчав експедицiю. А слiдом за ним виходили вже  його  су-
путники - Вадим Сокiл, який даремно намагався приховати своє хви-
лювання, стриманий, проте цього разу усмiхнений Ван Лун i розчер-
вонiла, радiсна Галя Рижко.
    I тепер уже справдi не можна було почути нiчого: анi  музики,
яка марно намагалася прорватися крiзь ураган вiтальних вигукiв  i
оплескiв, анi самих вiтань,- нiчого!  Все  чисто  змiшалося,  все
злилося в один радiсний гул, який, не припиняючись анi на  секун-
ду, об'єднував почуття десяткiв i. сотень тисяч людей.
    Радянська країна зустрiчала своїх героїв,  вiдважних перемож-
цiв свiтового простору, перших людей, якi побували на далекiй Ве-
нерi, смiливих i безстрашних аргонавтiв Всесвiту!

1935-1958

ДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДД

             ВОЛОДИМИР ВЛАДКО
          (Бiографiчна довiдка)

    Володимир Миколайович Владко народився 26 грудня 1900 року  в
Ленiнградi,  в родинi службовця. Закiнчив Iнститут народної освi-
ти.  З 1917 року почав працювати в газетах та журналах, друкувати
нариси,  фейлетони,  рецензiї.  Багато подорожував по Радянському
Союзу,  а в повоєннi роки i за кордоном.  Цi поїздки знайшли своє
вiдображення у багатьох нарисах, статтях та книгах ("Донбас - зо-
лота країна", "Тракторобуд", "Троє за одним маршрутом", "Запряже-
не  сонце",  "Наше завтра" та iншi).  Вважається основоположником
української радянської наукової фантастики. Першим твором у цьому
жанрi була повiсть "Iдуть роботарi" (1929). В наступнi роки вийш-
ли повiстi "Чудесний генератор",  "Ощадкаса часу",  романи "Арго-
навти Всесвiту",  "Нащадки скiфiв",  оповiдання.  Пiд час Великої
Вiтчизняної вiйни працював у Саратовi на українськiй радiостанцiї
як постiйний полiтичний коментатор.  Потiм був спецiальним корес-
пондентом Радiнформбюро,  власним  кореспондентом  Радiнформбюро,
власним кореспондентом газети "Правда",  начальником Головреперт-
кому УРСР,  завiдував українським вiддiленням "Литературной газе-
ты". У пiслявоєннi роки написав роман "Сивий капiтан" (1959), по-
вiстi "Позичений час" (1961),  "Фiолетова загибель" (1963), видав
збiрку "Чарiвнi оповiдання". Його твори чимало разiв видавалися в
перекладах на росiйську мову (Москва, Ростов-на-Дону), мови брат-
нiх  радянських  народiв (Мiнськ,  Вiльнюс),  мови соцiалiстичних
країн (Варшава,  Кракiв, Познань, Софiя, Будапешт, Берлiн, Прага,
Белград, Загреб), японську мову (Токiо). Нагороджений двома орде-
нами "Знак Пошани",  Почесною грамотою  Президiї  Верховної  Ради
УРСР, Почесною грамотою газети "Правда", двома Почесними грамота-
ми ЦК ЛКСМУ i медалями.  Удостоєний Вищої нагороди  за  творчiсть
"Золотий Космонавт", присудженої Мiжнародним жюрi з'їзду письмен-
никiв-фантастiв соцiалiстичних країн у Познанi.  Помер письменник
1974 року.

          ДДДДДДДДДДДДД  кiнець  ДДДДДДДДДДД

Ваша оценка:	Подпишусь под каждым словом (+3) Понравилось (+2) Нормально (+1) Посредственно (-1) Ерунда какая-то (-2) Чушь собачья (-3)
Комментарий:
Подпись:	(Чтобы комментарии всегда подписывались Вашим именем, можете зарегистрироваться в Клубе читателей)
Сайт:

Комментарии (1)