ник "Диск-2" видно з рiзних точок Землi щодня в певному напрямi в
той же самий час. Регулярно о восьмiй годинi вечора, наприклад,
вiн опиняється над Москвою. Звичайно, спостерiгати цей супутник
можна тiльки в умовах обсерваторiї, бо для такої великої
вiдстанi, яка вiддiляє його вiд Землi, "Диск-2" вiдносно дуже ма-
лий. Але разом iз своїм братом, "Диском-1", вiн вiрно служить
науцi. За допомогою штучних супутникiв ми уточнюємо метеоро-
логiчнi спостереження, зокрема вивчає- мо поширення i характер
хмарного покрову Землi; супутники допомагають нам стежити за ру-
хом криги в Арктицi i Антарктидi, а також у сумiжних з ними
океанських смугах; автоматично дiючi на штучних супутниках
радiоустановки попереджають нас про виникнення лicових пожеж у
малонаселених мiсцевостях. Нарештi, супутник "Диск-2" служить ще
й ретрансляцiйною станцiєю для ультракороткохвильових радiопере-
дач; за його допомогою передачi потужного московського телецен-
тру бачить уся наша величезна країна i разом з нею - цiла
Європа. Зокрема i зараз моя доповiдь передається по Радянському
Союзу за допомогою "Диска-2".
Усiх оплескiв, якi спалахнули пiсля цiєї фрази, академiк
Риндiн не чув, бо зараз аплодували сотнi тисяч i мiльйони телег-
лядачiв, якi належно оцiнили це його повiдомлення.
- Досить давно ми вiдрядили перший радянський ракетний ко-
рабель на Мiсяць. Певна рiч, вiн летiв без пасажирiв. Корабель
"Мiсяць-1" мусив послужити лише практичнiй .перевiрцi наших
складних розрахункiв. У носовiй частицi корабля був вибуховий
пристрiй, своєрiдна бомба. Природно, вибух цiєї бомби не мiг
нiкому пошкодити, бо вже давно було встановлено, що на Мiсяцi не-
має нiякого життя. Що ж, "Мiсяць-1" виправдав усi сподiвання, що
покладалися на нього, блискуче ствердив нашi розрахунки. Точно в
передбачений час ракетний снаряд досягнув Мiсяця, подавши тим са-
мим урочистий сигнал: мiжпланетне сполучення вiдкрито!
Знову буря оплескiв пролинула по залу.
- Згодом з Землi вилетiв другий ракетний мiжпланетний кора-
бель "Мiсяць-2". Уряд i Комунiстична партiя наполягали на тому,
щоб i цей полiт вiдбувся без пасажирiв. У першому експеримен-
тальному перельотi Земля - Мiсяць - Земля, що був генеральним
iспитом автоматичних приладiв керування, не можна ще було ризику-
вати життям учених. Астроплан "Мiсяць-2" було обладнано найсучас-
нiшими тодi автоматичними установками, сконструйованими в наших
наукових iнститутах. Цi установки керували двигунами апарата, ко-
регували його рух, приймаючи радiоiмпульси з Землi. Вченi стежи-
ли за польотом цього корабля i вивчали данi, якi передавалися з
нього автоматично по радiо. Своєрiдна мандрiвка вдосконалених ав-
томатичних установок пройшла блискуче. Керований по радiо з Землi
апарат облетiв навколо Мiсяця i, повернувшися на Землю, благопо-
лучно знизився в призначеному районi. Ви всi знаєте про це. Ви
бачили чудовi фотографiї, зробленi за командою з Землi, з "Мiся-
ця-2". До речi, вони встановили, що Мiсяць i з того боку не
вiдрiзняється нiчим iстотним. Але, ясно, не тiльки заради цих
цiкавих фотографiй "Мiсяць-2" було вiдправлено у мiжпланетний пе-
релiт. Ця подорож автоматичних установок i апаратiв пiдтвердила
ще раз можливiсть пасажирських польотiв у свiтовому просторi. Те-
пер радянська наука має практичний досвiд зореплавання, астро-
навiгацiї. Ми маємо право тепер здiйснити полiт на Венеру! Радян-
ський уряд i Комунiстична партiя дали згоду на те, щоб радянськi
вченi здiйснили мiжпланетну подорож, а водночас i спробували
вiдшукати на Венерi ультразолото. Ось чому величезний колектив
наукових iнститутiв Радянського Союзу i народнодемократичних рес-
публiк наполегливо працював усi останнi роки над тим, щоб
всебiчно пiдготувати нашу подорож, забезпечити
її успiх. Сконструювали астроплан науковцi Московського iнститу-
ту мiжпланетних сполучень. Нове атомне паливо для наших ракетних
двигунiв - атомiт - створено в Ленiнградському iнститутi фiзичної
хiмiї. Оптичнi прилади астроплана виготовлено Укра-
їнським iнститутом експериментальної оптики. Складну систему здо-
бування пiд час подорожi електричної енергiї розроблено й
здiйснено вченими Мiжнародного iнституту енергетичних проблем.
Внутрiшнє обладнання астроплана створено на дослiдних заводах
Варшавського iнституту гiгiєни. Свою частку внесли також науковi
iнститути Софiї й Берлiна. Як бачите, наш астроплан "Венера-1"
справдi створений зусиллями вчених i iнженерiв усього великого
демократичного табору народiв свiту! Вченi розрахували все, зва-
жили всi можливостi, якi тiльки можна було передбачити. I я те-
пер смiливо можу заявити: ми озброєнi знанням, досвiдом, натхненi
довiр'ям до нас з боку великої Радянської Батькiвщини i дружнiх
народiв демократичного табору i зробимо все для того, щоб викона-
ти нашi завдання!..
Виразним жестом академiк Риндiн вгамував оплески.
- Друзi i товаришi, не поспiшайте. Прибережiть оплески до
нашого повернення. Перед нами - велика, важка i тривала подорож
по незнаному океану Всесвiту. З цього приводу менi згадується
красива стародавня казка, вiдомий поетичний грецький мiф про ар-
гонавтiв. Пам'ятаєте його? Цей мiф розповiдає про вiдважних каз-
кових героїв, старогрецьких морякiв, якi на малесенькому корабли-
ку вирушили в далеку подорож на розшуки золотого руна, шкури чу-
десного барана, яка мала, як вони вiрили, чарiвнi властивостi. На
своєму маленькому кораблi, що називався "Арго", моряки подолали
Егейське море, подолали невiдоме їм до того часу грiзне Чорне мо-
ре, яке здавалося мандрiвникам загадковим, таким, що ховає в собi
невiдомi небезпеки. Древнiй мiф розповiдає, як вiдважнi моряки
вийшли переможцями з смiливого поєдинку з грiзними силами приро-
ди i знайшли своє золоте руно в Колхiдi, як називалося тодi наше
Закавказзя. Героїчнi мандрiвники на кораблi "Арго", славнi арго-
навти перемогли!
Думаючи про нашу подорож, я завжди згадую цю красиву i наївну
казку... Я думаю: адже й ми, подiбно старогрецьким аргонавтам,
попливемо по невiдомому безкрайому океану Всесвiту, долаючи його
бурхливi ефiрнi хвилi, можливi, хоча й не знанi нами ще бурi й
шторми, борючися з могутнiми силами космiчних стихiй i намагаю-
чись вiдшукати наше золоте руно, наше ультразолото... Сучаснi ар-
гонавти Всесвiту сподiваються досягти не менших успiхiв, нiж ста-
родавнi аргонавти грецького мiфа!
Академiк Риндiн спинився схвильований. Потiм вiн пiдвiв руку,
наче заспокоюючи i себе, i слухачiв:
- А проте це, звичайно, тiльки поетичне порiвняння. Друзi
мої, пробачте менi його; повiрте, вченi також дуже люблять
поезiю! Отже, сьогоднi, дорогi товаришi, ми надовго прощаємося з
вами. Як ви вже знаєте, через кiлька дiб ми вилiтаємо з першої в
iсторiї людства мiжпланетної станцiї бiля пiднiжжя Казбеку. Чому
обране це мiсце для старту нашого корабля? Ви знаєте, що для
вильоту в свiтовий простiр, у Космос, астроплан мусить розвинути
так звану космiчну швидкiсть,- для Венери вона дорiвнює одинадця-
ти i п'яти десятим кiлометра на секунду. Це величезна швидкiсть,
а розвинути її треба надзвичайно хутко, витративши при цьому ду-
же багато палива. I ось ми насамперед використали швидкiсть обер-
тання самої Землi з заходу на схiд. Астроплан стартує в районi
Центрального Кавказу на сорок третiм градусi пiвнiчної широти.
Швидкiсть обертання Землi на цьому градусi складає близько трьох-
сот сорока метрiв на секунду. Можна вважати, що цi триста сорок
метрiв на секунду є нашим прямим виграшем, чи не так? Адже ми по-
летимо в напрямi з заходу на схiд, себто використає- мо цю гото-
ву швидкiсть. Далi, ми розгонимо астроплан уздовж злiтної рейко-
вої дорiжки, яка веде на вершину Казбеку i там обрива-
ється. Що це дає нам? Астроплан аж до кiнця злiтної дорiжки не
витратить жодного грама власного палива: його потягне за собою
ракетний вiзок. Ракетнi двигуни вiзка швидко розгонять астроплан
i виведуть його на вершину Казбеку, на висоту близько п'яти кiло-
метрiв, де опiр повiтря майже вдвоє менший, нiж на рiвнi моря. Це
буде тривати всього двадцять п'ять секунд, але за цей час астроп-
лан дiстане швидкiсть шiстсот метрiв на секунду, як бачите, дуже
чималу. Ца вершинi Казбеку, де обривається злiтна рейкова
дорiжка, вiзок скотиться по рейках назад, униз, витративши цiлком
свiй запас палива. А звiльнений астроплан полетить далi, продов-
жуючи прискорювати полiт, бо в той момент, як вiн вiддiлиться вiд
вiзка, почнуть працювати його власнi ракетнi двигуни.
Академiк Риндiн знову зробив паузу. I тепер, коли вiн загово-
рив пiсля неї, голос його зазвучав м'яко i проникливе: так гово-
рять про друзiв, про справжнiх, випробуваних товаришiв.
- Три чоловiки будуть пасажирами астроплана "Венера-1". На
мене покладено керiвництво експедицiєю, моїми товаришами є вiдо-
мий геолог i хiмiк Вадим Сергiйович Сокiл i визначний вчений-е-
нергетик Ван Лун. Нас, як бачите, дуже мало. Тому кожному з нас
доведеться виконувати цiлий комплекс обов'язкiв. З цiєї причини
нам довелося всерйоз вивчити й новi спецiальностi - в додаток до
тих, якими ми володiли ранiше. Професор Ван Лун несе додатково
обов'язки штурмана нашого корабля, радиста, фото- i кiнооперато-
ра. Крiм того, на нього покладено фiзiологiчнi дослiдження пiд
час польоту, а також вiдповiдальнiсть за наш побут, яку вiн
подiляє з Вадимом Сергiйовичем Соколом: обидва вони позмiнно ви-
конуватимуть ще й обов'язки кухаря астроплана. Правда, керiвниц-
тво в цьому важливому для нас дiлi належить товаришевi Ван Луну,
найдосвiдченiшому мандрiвниковi. Так чи iнакше, навантаження то-
вариша Ван Луна - не з малих. Вадим Сергiйович Сокiл, природно,
буде зайнятий фiзичними i хiмiчними дослiдами i бiологiчними дос-
лiдженнями, збиранням мiнералогiчних i петрографiчних зразкiв; на
ньому ж лежать метеорологiчнi спостереження - i вiн є запасним
водiєм астроплана. Втiм, товариш Ван Лун теж зумiє в разi потре-
би зайняти мiсце за пультом керування: адже ми понад рiк тренува-
лися, готуючись до польоту. До речi, я хотiв би тут вiдзначити
одну, хоча й випадкову, але дуже важливу для нас обставину, яка
виявилася виключно позитивною для експедицiї. Радянський уряд
охоче включив до складу експедицiї нашого друга професора Ван Лу-
на. За його проектом iнститут енергетичних проблем створив для
астроплана "Венера-1" оригiнальну й цiнну систему здобування
електроенергiї пiд час перельоту. Це радикально розв'язало одну з
найважливiших проблем, яка стояла перед конструкторами астропла-
на. Ми забезпеченi тепер електроенергiєю з моменту вильоту кораб-
ля i до моменту повернення на Землю. Цей блискучий винахiд нале-
жить професору Ван Луну. Але, крiм того, виявилося, що цей видат-
ний учений, який увiйшов до складу нашої експедицiї, ще й дос-
вiдчений мандрiвник i пристрасний мисливець. Досить сказати, що
професор Ван Лун об'їздив половину свiту, беручи участь i керую-
чи деякими дослiдницькими експедицiями Всесоюзного географiчного
товариства. Ви, звичайно, чули й читали, що на Венерi нашiй ек-
спедицiї доведеться, можливо, зустрiтися з небезпечними хижаками.
Ми повиннi бути готовi до всього - навiть до зустрiчi з доiсто-
ричними потворами, якi можуть виявитися на Венерi. Ця молода пла-
нета, як ви знаєте, значно молодша вiд Землi, там не може ще бу-
ти людей. Проте на Венерi можуть бути невiдомi нам тварини, мож-
ливо - хижаки. Якщо це так,- товариш Ван Лун буде нашим надiйним
захисником. Його досвiд мандрiвника й мисливця дуже згодиться ек-
спедицiї. Ну, звiсно, ми можемо тiльки пошкодувати, що наш ас-
троплан попри свої велетенськi розмiри все-таки неспроможний
вмiстити в собi бодай одного з представникiв тваринного свiту Ве-
