маю, треба сказати вам. Ось подивiться!
Вiн простягнув руку. На його смуглявiй жовтуватiй долонi ле-
жав звичайний чорний гудзик, одiрваний вiд одягу разом з ма-
леньким шматочком темно-синьої тканини. Риндiн здивовано погля-
нув на гудзик.
- Що це значить? - спитав вiн.
- Миколо Петровичу, в астропланi хтось був,- переконано
вiдповiв Ван Лун.- Знайшов це сьогоднi на пiдлозi. Синя тканина -
не наша. У нас немає такого одягу. Гудзик залишив хтось сто-
роннiй. Вiн поспiшав, зачепився за щось, обiрвав гудзика. Навiть
не помiтив цього. Значить, дуже поспiшав.
Професор Ван Лун говорив з м'яким, ледве чутним акцентом, ко-
роткими, енергiйними фразами, iнодi з помiтним трудом пiдбираючи
потрiбнi слова. I вiд цього його мова здавалася ще виразнiшою.
Сокiл неуважно махнув рукою:
- Нема про що говорити, Миколо Петровичу. Я оглянув усi
примiщення корабля. Нiкого, звiсно, немає. Скорiш за все, цього
гудзика загубив хтось з механiкiв чи прибиральникiв. Адже в них
саме такi синi комбiнезони. А Ван завжди перебiльшує!
Ван Лун мовчки поглянув на Сокола, i ледве помiтна iронiчна
посмiшка трохи пiдняла кiнчики його повних губ. Ця посмiшка, що
наче завжди ховалася у вузьких очах професора, ладна була пер-
шої-лiпшої хвилини оживити вуглуватi риси його тонкого розумного
обличчя. Ван Лун рiдко посмiхався, ще рiдше смiявся; глибокi
зморшки на його молодому обличчi i сиве пасмо у гладкому, блиску-
чому чорному волоссi красномовно говорили спостережливiй людинi
про суворi й важкi випробування, яких довелося йому зазнати в
життi.
Микола Петрович похитав головою. Стурбоване обличчя ака-
демiка свiдчило про те, що несподiвана пригода непокоїть його.
Кiлька секунд вiн також мовчав, мiркуючи, а потiм вимовив:
- Доводиться приєднатися до вашого припущення, Вадиме. Нав-
ряд чи хтось стороннiй мiг опинитися в астропланi, та й нема йо-
му тут чого робити.
Ван Лун промовчав. Сокiл з готовнiстю кивнув головою.
- А зараз - прошу по мiсцях,- продовжував Риндiн твердо.-
Через десять хвилин старт. Ви прекрасно знаєте, що час нашого
вильоту точно обумовлено взаємним розташуванням Землi й Венери,
яке повториться не скоро. Хвилина запiзнення потягне за собою ус-
кладнення пiд час шляху, зрив розрахункiв, змiну маршруту. Земля
i Венера не ждуть, по мiсцях!
Риндiн задоволене вiдзначив, як бездоганно точно, наче на
тренуваннi, виконали його команду обидва помiчники, як вони
спокiйно й швидко пiдiйшли до пневматичних гамакiв, уляглися в
них, закрiпилися широкими ременями. Пружини й гумовi амортизато-
ри гамакiв натяглися пiд вагою людей.
- Ми готовi! - пролунали одночасно голоси Сокола i Ван Луна.
- Чудово,- вiдгукнувся Риндiн i пройшов у передню, навiга-
торську каюту, що мiстилася на самому носi корабля.
Десятки тисяч бiноклiв стежили за ракетним кораблем з висо-
ких схилiв долини: кожному з людей, що зiбралися тут, хотiлося
помiтити перший його рух. Проте астроплан лишався нерухомим, ле-
жачи в жолобi ракетного вiзка, який мав понести його на вершину
Казбеку i звiдти, наче катапульта, жбурнути у простiр. I стрiлка
годинника нестерпно повiльно повзла до намiченого, вiдомого кож-
ному строку - дванадцятої години дня. Час завмер, час немов спи-
нився!
Академiк Риндiн спокiйним i зосередженим поглядом окинув ще
раз таку знайому йому навiгаторську рубку. Праворуч i лiворуч
крiзь два широкi круглi iлюмiнатори з товстого органiчного скла,
яке не поступалося за мiцнiстю сталi, було видно чисте голубе не-
бо. Риндiн пiдiйшов до iлюмiнатора, подивився в далечiнь. Вiн по-
бачив рейкову злiтну дорiжку, яка йшла до Казбеку i, немов най-
тонша нитка, губилася далеко пiд самою вершиною гори.
- Так,- промовив вiн, вiдходячи од iлюмiнатора.
Широке зручне крiсло прийняло його тiло в свої обiйми. У цьо-
му крiслi не було жодного твердого виступу; м'якi, наповненi
повiтрям подушки оточували Риндiна з трьох бокiв, пiдтримували
його спину й голову. Здавалося, що тiло просто висить у повiтрi,
не спираючись нi на що. Коли астроплан стрiмливо набиратиме
швидкiсть, перевантаження тiла стане надто велике, його треба
всiма засобами пом'якшити. Ван Лун i Сокiл у своїх еластичних га-
маках мусили вiдчувати себе добре, незважаючи на триразове пере-
вантаження, зрештою не страшне для мiцної, здорової людини.
Риндiн не мiг користуватися гамаком у вiдповiдальний момент зльо-
ту: попри цiлковиту автоматизацiю роботи двигунiв, попри телекон-
троль з Землi,- вiн все ж таки зобов'язаний був стежити за iнди-
каторами i нi на хвилину не залишати прилади без догляду. Тому
вiн користувався крiслом, певна рiч, не таким зручним, як широ-
кий гамак, але таким, що давало можливiсть бачити прилади i. при
необхiдностi вдаватися до пульта керування.
Впевненим рухом Микола Петрович поклав руку на цей цен-
тральний пульт, увiмкнув струм до сiтки двигунiв. Спалахнула зе-
лена контрольна лампочка - маленьке очко посерединi пульта. Все
було гаразд. Потiм вiн поглянув на оранжеву кнопку, яка вмикала
ракетнi двигуни на вiзку. Щойно її буде натиснуто - двигуни вiзка
почнуть працювати i, з величезним прискоренням штовхаючи астроп-
лан уздовж рейкової дорiжки, винесуть його на вершину Казбеку. I
в той момент, коли корабель вiддiлиться од вiзка, продовжуючи за
iнерцiєю свiй рух у розрiдженому повiтрi гiрських висот, автома-
тично ввiмкнуться його власнi потужнi ракетнi двигуни, що пра-
цюють уже на атомному паливi - атомiтi. Прискорення триватиме
далi й далi, аж поки астроплан не досягне космiчної швидкостi.
I на весь цей перiод, з моменту запуску двигунiв вiзка i до
досягнення космiчної швидкостi, екiпаж корабля мiг бути вiльний.
Двигуни астроплана працювали автоматично, а всi корективи до їх
роботи мали вносити iнженери з поверхнi Землi, якi стежили за
польотом астроплана за допомогою радiолокацiйних установок; а в
мiру потреби
вони по радiо можуть впливати на роботу двигунiв. Цi ж самi спос-
терiгачi стежитимуть i за виходом астроплана на курс у земнiй iо-
носферi.
Все, безсумнiвно, було в повному порядку. Микола Петрович
пiдвiв угору зосереджене обличчя. Погляд його спинився на безлiчi
iндикаторiв, циферблатiв i шкал, якi заповнювали собою не тiльки
весь простiнок мiж iлюмiнаторами, а й стiни вище i нижче їх. Це
було дуже складне господарство. Сюди сходилися проводи з усiх
частин корабля, вiд усiх його автоматично працюючих приладiв.
Навiгатор, сидячи в своєму крiслi, мiг бачити, як точно й справ-
но працює кожен прилад, кожен апарат; в разi найменшої несправ-
ностi пiд циферблатом чи шкалою, якi говорили про роботу апарата,
спалахувала тривожна червона лампочка.
Прямо перед Риндiним рiвним зеленкуватим свiтлом сяяв прямо-
кутний дзеркальний екран перископа астроплана, який дозволяв
навiгаторовi, знову-таки не сходячи з мiсця, бачити все, що
вiдбувалося навколо корабля: йому треба було тiльки легким натис-
ком руки повертати перископ у потрiбному напрямi. Бистрим погля-
дом Риндiн пробiг по циферблатах i шкалах. I тут все було в по-
рядку. Отже...
Годинник показав, що до дванадцятої години лишається хвилина
- всього одна хвилина! Рука Риндiна наблизилася до оранжевої
кнопки, яка вмикала допомiжнi ракетнi двигуни вiзка. Рiзкий
дзвiнок попередив Сокола i Ван Луна, якi лежали в центральнiй
каютi, про старт. Обличчя Риндiна набуло суворого, рiшучого вира-
зу, очi звузилися. Ось вiн, вирiшальний, вiдповiдальний момент!
Рука Миколи Петровича, що лежала на пультi, ледве помiтно
напружилась, натискаючи оранжеву кнопку.
I тiєї ж митi здригнулися десятки тисяч людей на високих схи-
лах гiрської кавказької долини. Крiзь скло бiноклiв вони побачи-
ли пiд кораблем тонкi, прозорi цiвки диму. Спочатку це нагадува-
ло всього лише звичайний димок з вихлопних труб автомобiля чи мо-
тоцикла. Але це була тiльки одна мить. Слiдом за тим з чотирьох
сопел вiзка вихопилися майже прямi туманнi струменi сiрого диму.
Мiжпланетний корабель м'яко рушив уздовж рейкової дороги. Стру-
менi диму перетворилися на скаженi вихори, що безнастанно крути-
лися. I астроплан, з кожною миттю прискорюючи рух, ринув уперед.
Тiльки тепер до людей на схилах долинули звуки лютого шипiння,
яке переходило у високий свист, наче хтось розривав величезний
шмат полотна.
Секунда, двi, три... Астроплана вже не було в долинi, вiн ви-
летiв на рейкову дорогу i мчав уздовж неї до Казбеку. Але його
прискорення було таке стрiмке, рух так наростав, що вiн майже
зразу-таки зник, немов розчинився в повiтрi. Тiльки хмара сiрого
диму, що повiльно розпливалася в стривоженому повiтрi, нагадува-
ла про шлях, яким пролинув мiжпланетний корабель уздовж рейкової
злiтної дороги. Лише спостерiгачi на спецiальних вишках, де стоя-
ли стереоскопiчнi пiдзорнi труби, заздалегiдь наведенi на верши-
ну Казбеку, вiдзначили, як в одну невловиму мить над нею промай-
нула крихiтна темна рисочка, що вiдiрвалася вiд рейкової дороги,
i зникла за обрiєм. Та ще на екранах радiолокацiйних приладiв,
ледь здригаючись, позначалася свiтлова крива лiнiя польоту ас-
троплана "Венера-I", який покидав земну атмосферу...
У каютi корабля не було чути звукiв ракетних двигунiв вiзка.
Микола Петрович вiдчув лише, як поважчало його тiло, як воно по-
чало глибше втискуватися в еластичнi подушки крiсла. Це було
тiльки початком. Потiм тiло наче налилося свинцем, подушки крiсла
натиснули на нього з усiх бокiв. Напруження дедалi збiльшувалося,
швидкiсть наростала. Треба терпiти, це неминуче, швидкiсть дiйде
до передбаченої норми i спиниться на нiй, треба чекати i освоюва-
тися...
Риндiн спробував поворушити рукою. Вона майже Не слухалася,
обважнiла так, немов на нiй повисли гирi. Перед очима пливли фiо-
летовi кола, переплiтаючись i розпливаючись. А як почувають себе
Сокiл i Ван Лун?..
Напружуючи всi сили, вiн дотягнувся рукою до пульта i натис-
нув на одну з кнопок. Спалахнуло жовте очко сигнальної лампочки:
увiмкнулася гучномовна телефонна установка.
- Як почуваєте себе, друзi? - промовив Риндiн напруженим го-
лосом, який дивно змiнився.
- Все гаразд, Миколо Петровичу,- почув вiн голос Ван Луна,
що також змiнився i був дивно напружений.- Гадав, буде важче.
Очевидно, добре допомагають гамаки. Вони прогинаються дедалi
бiльше. Вiдтягуються назад.
- Незабаром все це скiнчиться,- спробував сказати цiлком не-
вимушено й безтурботно Риндiн.- Ми йдемо вже на наших власних
двигунах. Вiдчуваєте вiбрацiю?
- Аякже! Скiльки набрали?
- Майже п'ять тисяч метрiв на секунду,- вiдповiв Риндiн, гля-
нувши на шкалу покажчика.- Ну, тихо! Мовчимо!
Швидкiсть наростала. Яка все-таки страшна рiч це переванта-
ження! Якщо воно перевищить припустимi межi, то дiятиме руйнiвно
на нервову i серцево-судинну системи людини, на органи слуху й
зору. Академiк Риндiн знав, що перевантаження пiд час прискорен-
ня астроплана буде не бiльше як потрiйним. Але й в цьому разi па-
сажири змушенi деякий час вiдчувати потроєну важкiсть. Його влас-
не тiло, яке важить за звичайних умов сiмдесят п'ять кiлограмiв,
зараз, у перiод прискорення, потягнуло б на вагах цiлих двiстi
двадцять п'ять кiлограмiв.
I це вiдчувається помiтно, навiть надто помiтно!
Серце б'ється рiзкими поштовхами, ледве справляючись з масою
кровi, вiдкинутою прискоренням назад. Тiло вiдчувається, наче
неймовiрно важка кам'яна брила... а прискорення все триває!
Стрiлка покажчика швидкостi вже пiдходить до позначки 9,0, ас-
троплан пронизує iоносферу... вiн поступово входить у найвищi,
найрозрiдженiшi її шари... стрiлка наближається до позначки
10,0... прекрасно!.. Тiльки б менше було перед очима цих набрид-
