Якщо академiку Риндiну пощастить загальмувати рух астроплана,
можна буде спуститися на Азовському морi. Коли ж гальмування бу-
де утруднене, тодi посадочна швидкiсть буде надто велика i для
зниження доведеться обрати океанськi простори. Все це з'ясується
тодi, коли поновиться радiозв'язок з "Венерою-1", коли астроплан
опиниться у безпосереднiй близькостi до Землi.
Людство чекало.
I в цьому напруженому чеканнi Землю наче блискавка облетiло
перше повiдомлення, передане потужною московською радiостанцiєю,
яке сповiщало:
- Кримська обсерваторiя виявила в просторi мiжпланетний ко-
рабель "Венера-1"! Астроплан наближається до Землi! За обчислен-
нями обсерваторiї - вiн через дванадцять днiв зможе розпочати
кругове гальмування, облiтаючи Землю по елiпсах!
Протягом усiх тих дванадцяти дiб не було на земнiй кулi люди-
ни, яка не вдивлялася б ночами в зоряне небо, намагаючись вiдшу-
кати там нову крихiтну iскорку - корабель академiка Риндiна.
Втiм, природно, всi такi намагання були даремними, побачити ас-
троплан неозброєним оком було неможливо. Це знали всi - i все ж
таки наполегливо вдивлялися в небо: а може, пощастить помiтити?
Минали днi й ночi. Московське радiо передавало тепер короткi
бюлетенi:
- Мiжпланетний корабель "Венера-1" наближається. Його можна
спостерiгати вже через звичайнi телескопи!
- Вiд експедицiї одержано першу пiсля обриву радiозв'язку
радiограму. Академiк Риндiн сповiщає, що екiпаж астроплана почу-
ває себе добре. Ультразолоте вкриття iнфрарадiю вiд впливу кос-
мiчного промiння цiлком виправдало себе!
- Земнi пости керування встановили контроль над двигунами
астроплана. Академiку Риндiну лишається тепер тiльки керувати пiд
час спуску парашутним устроєм!
- Провiдний астроном Кримської обсерваторiї, доктор матема-
тичних наук Олена Костянтинiвна Рижко, яка провадить постiйнi
спостереження за рухом "Венери-1", висловлює припущення, що ас-
троплан зможе погасити швидкiсть у достатнiй мiрi для того, щоб
сiсти на Азовському морi!
У цьому комюнiке була одна особливiсть, зрозумiла всiм: за
наближенням мiжпланетного корабля стежила з допомогою потужного
телескопа матiр тiєї самої дiвчини, яка несподiвано появилася в
астропланi. А хiба ж не про Галину Рижко було стiльки безконеч-
них розмов i сперечань з того самого моменту, коли на Землi ста-
ло вiдомо з радiограми академiка Риндiна про її появу, яка так
вразила експедицiю?..
Нове повiдомлення:
- Астроплан "Венера-1" перебуває поблизу Землi! Вiн розпо-
чав гальмування i робить тепер перший елiпс навколо земної кулi,
гальмуючи швидкiсть за допомогою тертя в земнiй атмосферi.
Мiжпланетний корабель можна бачити, користуючись найпростiшими
приладами, як, наприклад, добрий бiнокль,- у нiчний час, у такi
години...
Радiо сповiщало про години, коли астроплан наближався до
Землi, описуючи навколо неї елiпси. Тепер "Венеру-1" бачили де-
сятки й сотнi тисяч спостерiгачiв.
Далеко-далеко в небi, серед мерехтливих зiрок, рухалася блис-
куча iскорка. Вона повiльно пропливала небозводом. Поблизу обрiю
її помiтити було майже неможливо. Потiм вона починала пiдiймати-
ся - i ставала притому дедалi яскравiшою. А потiм крихiтна iскор-
ка опускалася в протилежнiй сторонi небозводу, поступово меркла
i, гублячися в димцi, зникала зовсiм перед тим, як сховатися за
лiнiєю обрiю аж до наступної своєї появи.
Мiжпланетний корабель зменшував швидкiсть. Його елiпси скоро-
чувалися. I настав день, коли радiо сповiстило:
- "Венера-1", керована академiком Риндiним, погасила
швидкiсть до потрiбних норм. Остаточно вирiшено, що астроплан ся-
де на Азовському морi. Урочиста зустрiч експедицiї академiка Рин-
дiна вiдбудеться в Ахтарському лиманi, трохи вище сорок шостої
паралелi, вздовж якої буде знижуватися корабель, у середу, об
одинадцятiй годинi ранку!
Анi поїзди, анi гiгантськi експреснi ракетоплани не в змозi
були вмiстити тисячi й тисячi захоплених людей, якi поспiшали до
середи опинитися якщо не в самому мiстечку Приморсько-Ахтарсько-
му, куди мусив пiдiйти астроплан, то бодай в районi Ахтарського
лиману, звiдки можна було спостерiгати наближення астроплана.
Шляхи були вкритi безперервними потоками автомобiлiв. Здавалося,
вся Радянська країна прийшла в рух i прямувала до тихих берегiв
лиману. Люди мчали сюди з усiх кiнцiв.
Своїх представникiв надсилали Сибiр, Середня Азiя, Хаба-
ровськ i Камчатка. Стратосфернi ракетоплани привозили гостей з
iнших країн свiту, їхали вченi й журналiсти з країн Європи, Азiї,
Америки, Африки i Австралiї, якi поспiшали, щоб бути присутнiми
пiд час подiї, яка хвилювала весь свiт.
Ранкове сонце, визирнувши з-за моря, здивувалося: нiколи ще
не доводилося йому бачити на спокiйних i тихих берегах Ахтарсько-
го лиману такого пожвавлення! Береги змiнили свiй звичайний виг-
ляд. Не було видно анi золотавого пiску, анi зеленої трави,- без-
краї натовпи людей закрили все.
У чистому синьому небi не залишилося жодної хмаринки,- свiжий
вiтер вiдiгнав їх вночi на пiвдень. Сяюче радiсне сонце неквапли-
во пiдiймалося вище й вище над срiблястою поверхнею моря. Заспо-
коївся i вiтер; хвилi косою чередою набiгали на берег i залишали
на пiску вологi широкi слiди.
Усi знали, що астроплан уже розпочав знижуватися. Але де ж
вiн? "Венера-1" мала показатися iз захiдної сторони небозводу, з
боку далекого, схованого за обрiєм Сиваша. Десятки тисяч бiноклiв
жадiбно вдивлялися в голубий небосхил.
Та у прозорому небi нiчого не було видно.
- Де ж астроплан?.. Крiзь гул багатотисячного натовпу доли-
нув звук сирени, встановленої на вишцi в Приморсько-Ахтарському.
Цей довгожданий сигнал був зрозумiлий всiм: мiжпланетний кора-
бель помiчений в небi!
- Де ж вiн? Де?
Минуло лише кiлька секунд - i бiля самого обрiю, далеко-дале-
ко в небi з'явилася ледве помiтна темна рисочка. Вона наче повис-
ла в прозорiй синявi на якусь мить i враз почала пiдiйматися. Ви-
ще й вище, вона нiби сковзалася по прозорiй перекинутiй чашi не-
ба. Здавалося, що ця малесенька рисочка ось-ось зникне, розчи-
ниться в сяючiй синявi. Проте нi, вона помiтно збiльшувалася, во-
на наближалася!
Рисочка завершила свiй уявлюваний пiдйом небозводом. Вона те-
пер явно змiнила напрям i мчала немовби пiд кутом, вниз до по-
верхнi моря. От уже видно, що це не рисочка, а загострена сигар-
ка. Астроплан, астроплан, це вiн!
I слiдом за ним тягнуться кiлька зовсiм маленьких темних три-
кутничкiв. Так, це - викинутi астропланом конiчнi парашути, за
їх допомогою корабель уповiльнює свою швидкiсть, гальмує в
повiтрi.
Астроплан зростав прямо па очах. Ще мить - i вiн косо промай-
нув у повiтрi i зарився носом у хвилi, зник пiд поверхнею моря,
як стрiла, випущена з лука. Високi сплески вказували мiсце, в
якому мiжпланетний корабель поринув у море.
Цi сплески вiдвернули увагу спостерiгачiв,- а астроплан тим
часом встиг уже виринути з-пiд води i швидко плив в напрямi бере-
га, погойдуючись на хвилях. Вiд нього здiймалися хмари бiлої па-
ри, вiн цiлком був оповитий ними. Вода скипала навколо його кор-
пусу, який розжарився вiд тертя в атмосферi.
Астроплан описував на поверхнi моря широке пiвколо, весь час
уповiльнюючи свою швидкiсть. Вiн наближався до Приморсько-Ах-
тарського, пропливаючи повз усiянi людьми береги. Повiльнiше, по-
вiльнiше - i ось вiн зовсiм спинився. Його вiддiляло вiд берега
не бiльше ста метрiв.
Гримнула музика. Проте її звуки заглушила буря радiсних ви-
гукiв, привiтань, оплескiв, якими люди зустрiчали перший в свiтi
пасажирський космiчний корабель, що повернувся з далекої подорожi.
У верхнiй частинi астроплана вiдчинився люк. Зараз, зараз з
нього вийдуть учасники експедицiї!
Втiм, з люка нiхто не з'являвся. Люди на березi завмерли в
напруженому чеканнi. Одразу стало так тихо, що звуки оркестру
здалися вже неймовiрно гучними. Лише хвилi плюскотiли бiля вели-
чезного тiла астроплана. Чому нiхто не виходить з корабля?..
Проте ось з вiдчиненого люка астроплана висунулася тонка щог-
ла. Бона пiдносилася вище й вище. Широке червоне полотнище
повiльно пропливло вгору вздовж щогли. Над астропланом розгорнув-
ся червоний прапор з золотими серпом i молотом. Вiн переможно
маяв у повiтрi, як вiтання Батькiвщинi вiд мандрiвникiв, що по-
вернулися з глибин свiтового океану.
Над люком з'явилася сива голова Миколи Петровича Риндiна.
Академiк вийшов на верхнiй мiсток астроплана, вiн простягав до
берега, до радянської землi руки, немов прагнучи обiйняти всiх,
хто зустрiчав експедицiю. А слiдом за ним виходили вже його су-
путники - Вадим Сокiл, який даремно намагався приховати своє хви-
лювання, стриманий, проте цього разу усмiхнений Ван Лун i розчер-
вонiла, радiсна Галя Рижко.
I тепер уже справдi не можна було почути нiчого: анi музики,
яка марно намагалася прорватися крiзь ураган вiтальних вигукiв i
оплескiв, анi самих вiтань,- нiчого! Все чисто змiшалося, все
злилося в один радiсний гул, який, не припиняючись анi на секун-
ду, об'єднував почуття десяткiв i. сотень тисяч людей.
Радянська країна зустрiчала своїх героїв, вiдважних перемож-
цiв свiтового простору, перших людей, якi побували на далекiй Ве-
нерi, смiливих i безстрашних аргонавтiв Всесвiту!
1935-1958
ДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДД
ВОЛОДИМИР ВЛАДКО
(Бiографiчна довiдка)
Володимир Миколайович Владко народився 26 грудня 1900 року в
Ленiнградi, в родинi службовця. Закiнчив Iнститут народної освi-
ти. З 1917 року почав працювати в газетах та журналах, друкувати
нариси, фейлетони, рецензiї. Багато подорожував по Радянському
Союзу, а в повоєннi роки i за кордоном. Цi поїздки знайшли своє
вiдображення у багатьох нарисах, статтях та книгах ("Донбас - зо-
лота країна", "Тракторобуд", "Троє за одним маршрутом", "Запряже-
не сонце", "Наше завтра" та iншi). Вважається основоположником
української радянської наукової фантастики. Першим твором у цьому
жанрi була повiсть "Iдуть роботарi" (1929). В наступнi роки вийш-
ли повiстi "Чудесний генератор", "Ощадкаса часу", романи "Арго-
навти Всесвiту", "Нащадки скiфiв", оповiдання. Пiд час Великої
Вiтчизняної вiйни працював у Саратовi на українськiй радiостанцiї
як постiйний полiтичний коментатор. Потiм був спецiальним корес-
пондентом Радiнформбюро, власним кореспондентом Радiнформбюро,
власним кореспондентом газети "Правда", начальником Головреперт-
кому УРСР, завiдував українським вiддiленням "Литературной газе-
ты". У пiслявоєннi роки написав роман "Сивий капiтан" (1959), по-
вiстi "Позичений час" (1961), "Фiолетова загибель" (1963), видав
збiрку "Чарiвнi оповiдання". Його твори чимало разiв видавалися в
перекладах на росiйську мову (Москва, Ростов-на-Дону), мови брат-
нiх радянських народiв (Мiнськ, Вiльнюс), мови соцiалiстичних
країн (Варшава, Кракiв, Познань, Софiя, Будапешт, Берлiн, Прага,
Белград, Загреб), японську мову (Токiо). Нагороджений двома орде-
нами "Знак Пошани", Почесною грамотою Президiї Верховної Ради
УРСР, Почесною грамотою газети "Правда", двома Почесними грамота-
ми ЦК ЛКСМУ i медалями. Удостоєний Вищої нагороди за творчiсть
"Золотий Космонавт", присудженої Мiжнародним жюрi з'їзду письмен-
никiв-фантастiв соцiалiстичних країн у Познанi. Помер письменник
1974 року.
ДДДДДДДДДДДДД кiнець ДДДДДДДДДДД
