ло нiкого.
Знову повiльно-повiльно (чи то лише здавалося менi так
звiдси?) до Ван Луна пiдiймався схилом хтось у скафандрi,- я,
звичайно, не могла розiбрати, хто саме. Проте потiм збагнула, що
це Вадим Сергiйович: адже Микола Петрович не мiг би так енер-
гiйно злiзати на скелi, щоб скоротити шлях. Молодець Вадим Сер-
гiйович, вiн пiдiймається не обхiдною легкою стежкою, а навпрос-
тець, кручею! А позаду, слiдом за ним поспiшає i Микола Петрович.
Ох, хоч би вони встигли, адже до Ван Луна ще далеко!
Я побачила, що товариш Ван знову впав - i знову трохи
пiдвiвся на руках, зiгнувшись, наче шолом став йому страшенно
важкий. I вiн уже не йшов далi, а повз на колiнах, спираючись на
руки. Вiн уже бiля найкрутiшого мiсця схилу... Що вiн робить? Си-
дячи на грунтi, притулившись до скелi, вiн знiмає шолом. Що це
означає? Навiщо? I майже зразу ж таки я зрозумiла:
- В шоломi дихати вже майже зовсiм нема чим. Ван Лун вирiшив
зняти його, бо навiть насичене вуглекислотою повiтря Венери за-
раз для нього краще, нiж отруєне повiтря в шоломi!
Ось вiн зняв шолом i безсило опустив його на грунт. Мабуть,
Ван Лун побачив товаришiв, якi поспiшали до нього. Вiн слабко
махнув рукою i неначе хотiв щось гукнути. Навiщо, навiщо витрача-
ти сили, товаришу Ван? Краще вже спускайтеся мерщiй!
Немов почувши мої думки, Ван Лун пiдвiвся на ноги, залишивши
шолом бiля скелi. Вiн усе ще хитався, проте почав спускатися на-
зустрiч Вадиму Сергiйовичу. Нi, краще б вiн лишався на мiсцi! Вiн
не втримався на крутому схилi, змахнув руками i упав. На щастя,
вiн не покотився вниз по гострому камiнню, яке могло б поранити
його не захищену тепер голову. Мабуть, вiн уже не мiг бiльше ру-
хатися. Йому потрiбне було свiже повiтря, а не вуглекислота Вене-
ри, потрiбний був кисень. Вiн лежав нерухомо, голова його звисла
набiк. Якщо вiн поворухнеться,- то може скотитися вниз, розбити-
ся... Вадиме Сергiйовичу, мерщiй! Ван Лун, мабуть, зовсiм зади-
хається! I темнi тiнi пробiгають дедалi частiше, зараз стане
зовсiм темно!
I от Вадим Сергiйович був уже бiля Ван Луна, що лежав без
нiяких ознак життя. Вiн нахилився, трохи пiдняв голову Вана.
Потiм почав стягувати його тiло вниз, не чекаючи наближення Мико-
ли Петровича. У цей момент небо, як i завжди тут на Венерi, май-
же вмить потемнiшало i все чисто вкрилося фiолетовим туманом. I я
вже бiльше нiчого не могла бачити. Проте все це не важливо, хай
зараз Вадим Сергiйович i Микола Петрович принесуть сюди Ван Луна,
все буде гаразд, треба тiльки освiтити їм дорогу.
Я увiмкнула зовнiшнiй прожектор. Скерувати його до них я не
вмiла, але ж головне полягало в тому, щоб вони виразно бачили, де
корабель. Потiм я швидко наповнила киснем з балона двi гумовi по-
душки (я добре запам'ятала, як робив це Вадим Сергiйович, коли
Ван Лун лiкував Миколу Петровича!), приготувала води, розiслала
на пiдлозi килим i поклала м'яку подушку. Менi здавалося, що все
це я зробила дуже швидко, але щойно я скiнчила, як почула важкi
кроки на сходах. Iдуть!
- Мерщiй, мерщiй, я приготувала все, що треба!
Микола Петрович i Вадим Сергiйович внесли Ван Луна. Вiн був
непритомний. Менi було страшно дивитися на його посинiле обличчя,
напiввiдкритi закипiлi губи. Микола Петрович побачив подушки з
киснем i, не знiмаючи шолома, приклав наконечник до губiв Вана. А
Вадим Сергiйович тим часом уже пiдiймав i опускав його руки,- вiн
теж добре пам'ятав, як Ван Лун тодi рятував Миколу Петровича.
Проте зараз штучне дихання не було потрiбне. Ван Лун спочат-
ку тихо, а потiм глибоко зiтхнув i здригнувся. А через кiлька се-
кунд вiн уже жадiбно й прискорено вдихав на повнi груди кисень з
подушки, яка швидко худiшала. Я тримала напоготовi другу. Облич-
чя Ван Луна прояснювалося, з нього почала сходити синява. Вiн
розплющив очi. I от на губах навiть з'явилася якась слабка тiнь
посмiшки. Вiн зробив iще кiлька глибоких вдихiв, а коли я хотiла
замiнити подушку з киснем, вiдсторонив її i рiшуче сказав ще кво-
лим голосом:
- Вважаю, не треба... вже гаразд. Коли навколо друзi, це та-
кож кисень... Друзi - це дуже, зовсiм добре.
Спираючись на руки, вiн трохи пiдвiвся i сiв. Микола Петро-
вич, який уже зняв шолом, злякано скрикнув:
- Ван, обережнiше! Не треба сiдати. Ви ще надто слабкi,
вiдпочиньте!
Втiм, Ван тiльки посмiхнувся. Вiн уже сидiв i дивився на нас
очима, що дивно виблискували. Ось його погляд спинився на менi. I
мене вразила надзвичайна теплота, з якою вiн дивився на мене,
якийсь зовсiмзовсiм незнайомий вираз його обличчя.
- Дiвчино... Галинко, спасибi,- сказав вiн повiльно i по-
дав менi руку.- Не вмiю багато... говорити. Врятували мене...
спасибi! Все.
Слово честi, ще трошечки - i я розревiлася б, бачачи, що Ван
Лун, завжди такий стриманий i незворушливий, навiть суворий, за-
раз хвилюється i затинається. Я стискала руку Вана, дивилася в
його розумнi очi i мовчала, не знаючи, що сказати. А вiн трохи
згодом промовив:
- З лiсу вивели, добре. Тепер допоможiть ще встати.
Вiн сперся на мою руку i пiдвiвся на ноги. Ступнув два-три
кроки. Сили поверталися до нього з кожним новим вдихом чистого
повiтря, з кожною хвилиною.
- Трохи хочеться обiдати,- сказав вiн, посмiхаючись.- Чи ве-
черяти, все одно.
О, адже ж Ван Лун не їв нiчого з самiсiнького ранку! Як це я
не подумала сама!
Через кiлька хвилин вiн уже сидiв за столом i з апетитом ве-
черяв. А коли Ван, вiдсунувши тарiлку, оглянувся на всi боки, на-
че розшукуючи щось, Вадим Сергiйович уже подавав йому набиту
люльку, а я пiдносила запалений сiрник. Микола Петрович розсмiяв-
ся:
- Мабуть, є рацiя перетерпiти деякi небезпеки, щоб за тобою
потiм отак ходили, а, Ван?
Ван Лун також засмiявся i, з помiтною насолодою випускаючи
клуби диму, вiдповiв:
- Самi вирiшите, Миколо Петровичу. Розповiм - дiзнаєтеся. Бу-
ло iнодi не дуже весело.
Вiн стисло розповiв нам про те, що вiдбулося з ним, як йому
пощастило врятуватися вiд гiгантської бабки i як вiн добирався до
нас. Я не пишу тут про все те, бо розповiдь Ван Луна записана Ми-
колою Петровичем у його журналi. Можу сказати тiльки ось що: я
певна, що нiхто з нас не витримав би такого напруження, як
вiдважний товариш Ван! А вiн спокiйно закiнчив, немов iшлося не
про нього, не про страшнi небезпеки, якi вiн щойно пережив, а про
якiсь звичайнi спостереження:
- Лишилося два питання. Думав, сам не вирiшив. Цi живi кулi
й цилiндри - що це таке? Може, гiпертрофованi бактерiї? Пожи-
рають одна одну, живуть купами. Дуже дивно. Як гадаєте, Миколо
Петровичу?
- Що ж я можу вам сказати, Ван? - задумливо озвався Микола
Петрович.- Вагаюся так само, як i ви. Коли б я почув таку роз-
повiдь на Землi, то, каюся, просто не повiрив би. Адже ж з нашо-
го звичайного погляду не можна уявити собi бактерiї, цю нижчу
форму живого iснування, у виглядi таких великих iстот. Та ще та-
ких, що дiють отак активно, як ви описали. Втiм, тут, на Венерi,
пiсля всього, що нам довелося побачити... життя набуло тут таких
своєрiдних форм, що важко наполягати на чомусь, висловлювати пев-
ну думку. Прийде час, коли слiдом за нами тут з'являться iншi
дослiдники - в даному разi, спецiалiсти-бiологи,- вони зберуть
бiльше матерiалу для висновкiв. А ми не будемо квапитися, обмежи-
мося в цiй галузi тими фактами, якi нам довелося бачити на власнi
очi. Що iще, Ван?
- Друге - це лiс без листя. Теж не розумiю. Чому такий го-
лий? Якщо б пожежа, тодi було б ясно. Але то не пожежа. I папо-
ротi також не залишилося. Чому так, запитаю?
- Ну, це значно простiше. Ван,- вiдгукнувся Вадим Сергiйо-
вич.- Адже ви самi казали, що бачили гусениць?
- Так, бачив. Величезнi, повзали по деревах.
- I хмари комах, якi нападали на вас?
- Теж бачив. I вiдчув, пiдкреслю,- погодився Ван.
- Найприроднiше припустити, що то був перiод, коли гусеницi
перетворювалися на дорослих комах. Вони об'їли все листя на тiй
дiлянцi лiсу, пожерли всю папороть. Бiльшiсть з них уже перетво-
рилася на великих комах, а деяка частина ще не встигла.
Ван Лун замислився.
- Мабуть, так,- вiдповiв вiн нарештi.- Поспiшав, не здога-
дався сам. Не було часу думати. Шкодую, що утруднив вас таким
простим питанням.
Менi здалося, начебто Ван Луну справдi трохи досадно, що вiн
не змiг сам пояснити це явище. Але я не встигла помiркувати над
цим, бо Вадим Сергiйович уже вiв далi. I те, що вiн сказав, бук-
вально вразило мене не менше, нiж Ван Луна.
- Дорогий Ван,- заговорив вiн радiсно,- зате ми з Миколою
Петровичем приготували вам такий подарунок, що ви ахнете! Ну, як
ви гадаєте, що саме?
Ван Лун знизав плечима:
- Як я можу знати? Прошу, скажiть.
- Ось, читайте! - I Вадим Сергiйович урочисто подав йому
списаний з верху до низу аркуш паперу. Ван Лун почав читати - i
справдi, ахнув. Недовiрливо поглянув на Вадима Сергiйовича, пе-
ревiв погляд на Миколу Петровича. Той стверджувально кивнув голо-
вою:
- Так, Ван, радiограма з Землi. I дуже важлива. Читайте!
Виявляється, в той час, коли я сидiла бiля мiкрофона i клика-
ла товариша Вана, радiоавтомат астроплана записав нову велику
радiограму з Землi. I я нiчого про це не знала! А радiограма,
дiйсно, була дуже важлива. Вона змiнювала плани й розрахунки на-
шого зворотного вильоту. Втiм, про це треба розповiсти доклад-
нiше, щоб усе стало зрозумiлим. Тут двома словами не обiйдешся,
бо справа стосується астронавiгацiї, складної науки про зорепла-
вання. Менi самiй довелося довго слухати пояснення Миколи Петро-
вича i товариша Вана для того, щоб зрозумiти. Не знаю, як у мене
тут вийде, але я спробую викласти все ясно i коротко.
Наша експедицiя за всiма розрахунками мусила провести на Ве-
нерi рiвно 467 днiв за земним обчисленням (яке збiгалося, як ми
встановили, з обчисленням часу й на Венерi). Чому саме стiльки, а
не на кiлька днiв бiльше чи менше?
Микола Петрович нагадав, як вiн розказував менi про небесний
маршрут нашого астроплана. Ми вилетiли з Землi в той самий мо-
мент, коли Венера вiдстала на своїй орбiтi вiд Землi на 54,5 гра-
дуса. Це було зроблено тому, що Венера рухається по своїй орбiтi
швидше вiд Землi. I поки ми вздовж нашого напiвелiптичного мар-
шруту долетiли до орбiти Венери,- вона якраз встигла до цього мо-
менту опинитися на тiй точцi орбiти, куди домчав наш астроплан. А
Земля тим часом вiдстала вiд Венери на власнiй орбiтi на 36 гра-
дусiв.
Ми лишилися на Венерi. А Земля, яка рухається по своїй орбiтi
повiльнiше вiд Венери, продовжувала вiдставати вiд неї дедалi
бiльше.
Як же нам бути, якщо ми хочемо вирушити з Венери назад на
Землю за таким самим напiвелiптичним маршрутом,- до речi,
єдино можливим для нашого мiжпланетного корабля з його обмежени-
ми запасами палива? Адже за час нашого нового перельоту Земля ще
бiльше вiдiйде вiд Венери, ми не знайдемо нашу рiдну планету в
тiй точцi її орбiти, куди нас приведе напiвелiпс. Вихiд є тiльки
один. Нам треба чекати на Венерi до того часу, коли Земля в
своєму русi не опиниться попереду Венери на тi ж самi 36 гра-
дусiв. Тодi ми, описуючи напiвелiпс, встигнемо якраз наздогнати
її. А коли ж це станеться, коли Венера вiдiйде вiд Землi на 36
градусiв?
Для цього за точними розрахунками має минути рiвно 467 днiв.
I саме через 467 днiв пiсля того, як ми прилетiли на Венеру, анi
на один день не пiзнiше, так само, як нi на один день не ранiше,-
астроплан мусить вилетiти у зворотний шлях. Iнакше, якщо поруши-
ти план, не витримати термiн,- ми загубимося в мiжпланетному
просторi, i нам не вистачить нiяких запасiв палива, щоб добрати-
ся до Землi, шукаючи її на орбiтi. Отже, цi 467 днiв були для нас
