твердим i непорушним строком. На такий саме строк було розрахова-
но i продукти, якi взяла експедицiя, i всi iншi запаси (не рахую-
чи, певна рiч, непорушного, аварiйного резерву).
Проте ми пробули на Венерi тiльки два з половиною мiсяцi
(точнiше, 82 днi) - i нам пощастило вiдшукати ультразолото та ще
до того вiдкрити iнфрарадiй. Звичайно, в цьому розумiннi нам ду-
же пощастило. Адже коли б астроплан не опинився в цьому мiжгiр'ї,
де ультразолото вийшло майже на поверхню Венери,- нам, можливо,
не вистачило б для його розшукiв i всiх 467 днiв. А з другого бо-
ку, нам дуже не пощастило, бо астроплан застряв у скелях мiжгiр'я
- i тепер невiдомо, як ми виберемося з них. Принаймнi Микола Пет-
рович усе ще не розв'язав цього складного питання... Втiм, зараз
не про це мова.
Так от, знайшовши ультразолото (не кажучи вже про
iнфрарадiй), експедицiя могла б вирушати назад. Але нiхто не мо-
же прискорити рух Венери по її орбiтi, i тому термiн зворотного
вильоту експедицiї також не можна змiнити, не можна вiдлетiти з
Венери ранiше, нiж через 467 днiв. А що нам тут робити далi?
Тiльки й лишається, що шукати засiб вибратися з скель... Безумов-
но, для науки дуже цiкаво i важливо вивчати оранжево-червону фло-
ру i божевiльнокомашину фауну Венери, я розумiю це. Втiм, менi
вже досить зустрiчей з отими гiгантськими комахами i павуками, що
населяють цю планету. Навiть Микола Петрович i той якось сказав:
- Дивовижний, чужий для нас свiт ми зустрiли на Венерi. Нiяк
не можу звикнути до нього. I що скорiше ми могли б полетiти
звiдси, то бiльше я був би радий... Вся ця сила-силенна комах, цi
кошлатi й крилатi страховища, мабуть, дуже зацiкавили б iнсекто-
логiв. Їм, як кажуть, тут були б i карти в руки... Але я в основ-
ному фiзик i охоче поступлюся мiсцем, вiддам дослiдницьку роботу
в цiй галузi спецiалiстам...
До речi, ми вже не раз сперечалися з приводу того, чому на
Венерi (чи, в усякому разi, на тiй її частинi, куди ми потрапили)
немає нiяких тварин типу iгуанодонiв i мегалозаврiв, а самi
тiльки комахи й павуки, та ще гiгантськi. Пiсля багатьох розмов i
припущень Вадим Сергiйович пояснив це так (Микола Петрович також
погодився з цим поясненням, тому я його i записала).
- Як вiдомо, на Землi пiд час юрського перiоду також було чи-
мало комах i взагалi членистоногих. Чому їх було так багато? Мож-
ливо, тому, що для їх iснування був сприятливий пiдвищений про-
цент вуглекислоти в повiтрi юрського перiоду. Те ж саме вiдбу-
вається i тут, на Венерi. Це стосується взагалi великої кiлькостi
комах i членистоногих. Проте на Венерi вуглекислого газу набагато
бiльше, нiж було його в атмосферi Землi за часiв юрського перiо-
ду. Така кiлькiсть вуглекислоти несприятлива для всiх тварин,
крiм членистоногих. I от у процесi боротьби за iснування членис-
тоногi на Венерi перемогли всiх iнших тварин, витiснили їх. А
дiставши можливiсть розвиватися без завад з боку iнших тварин,
деяка частина членистоногих набула навiть гiгантських форм. Яка
частина, якi саме членистоногi й таке iнше - це встановлять дос-
лiдники-спецiалiсти в цiй галузi. Але загальний шлях розвитку фа-
уни на Венерi менi уявляється саме такий.
Як я вже сказала, Микола Петрович погодився з такою теорiєю
Вадима Сергiйовича. А Ван Лун додав:
- Дуже сумно. Були гарнi тварини, зникли всi цiлком. Лишили-
ся самi гадини. Погана фауна, мисливцi сюди не їздитимуть. А як-
що вже треба вбивати цих тварюк, тодi iншими засобами. Не розрив-
ними кулями.
- А якими ж? - поцiкавився Микола Петрович.
- З хiмiчним порошком для комах. Дустом, чи що. Не знаю, яким
саме,- незворушно пояснив свою думку Ван Лун.
Ну, я вiдхилилася вiд основної моєї теми - про термiн вильо-
ту з Венери назад на землю. Повертаюся до неї.
На Землi вже знають, що нам пощастило знайти ультразолото.
Вони прийняли одну з радiограм Ван Луна. I там турбуються про
нас. Тому Земля сповiстила про важливе астрономiчне явище, яке
може дуже прискорити наш вилiт додому.- якщо, звичайно, ми впо-
раємося до того часу з роботою (а ми з нею вже впоралися, лишило-
ся тiльки знайти засiб вибратися iз скель!) I це прямо надзвичай-
но цiкаво: начебто сам Всесвiт вирiшив допомагати нам!
Справа ось яка. Ще перед нашим вильотом з Землi астрономи
вiдкрили нову велику комету, яка наближалася до Сонячної системи.
Я пам'ятаю, як мама розповiдала менi про це i казала, що в нової
комети незвично велика маса i що тому вона дуже й дуже
вiдрiзняється вiд усiх iнших комет, досi вiдомих науцi. Проте
тодi орбiта нової комети ще не була обчислена, що, мiж iншим, аж
нiяк не заважало їй з великою швидкiстю наближатися до Сонячної
системи. А тепер усе вже з'ясовано.
Виявилося, що нова комета проходить дуже близько (за астро-
номiчними масштабами, певна рiч!) до Сонця, якраз мiж орбiтою Ве-
нери i Сонцем. А потiм шлях нової комети перетинається з орбiта-
ми Венери i Землi i йде далi до невiдомих просторiв Всесвiту. Ку-
ди там нова комета та полетить потiм, я не знаю, та й самi астро-
номи, я певна, не знають також. Втiм, наш астроплан, як вияв-
ляється, може скористатися з її сили тяжiння так само, як i з си-
ли тяжiння Сонця, якою ми користалися пiд час польоту на Венеру i
збираємося користатися також i на зворотному шляху.
Нова комета перетне орбiти Венери i Землi незадовго до того,
як обидвi цi планети проходитимуть через точку такого пересiчен-
ня, Венера ранiше, а Земля пiзнiше. Мабуть, сила тяжiння комети
якось вплине i на рух Венери i Землi, вiдбудуться якiсь збурення,
не знаю, це стосується тiльки астрономiв; на Землi, крiм них,
нiхто i не помiтить отих збурень. Але найголовнiше полягає в то-
му, що комета своїм тяжiнням може вплинути на шлях нашого астроп-
лана, якщо ми своєчасно опинимося в потрiбнiй точцi простору.
Адже ж наш корабель зовсiм не те, що велика планета, вiн ней-
мовiрно маленький порiвняно з крупними небесними тiлами, i маса
комети буде сильно впливати на нього.
На Землi все точно обчислили i сповiстили нас радiограмою ось
про що.
Якщо ми зможемо вилетiти з Венери точно о 12 годинi дня 16
лютого (за земним обчисленням), себто рiвно через сорок два днi з
моменту одержання нами радiограми - то нова комета, перетинаючи
орбiти Венери i Землi, перерiже також i витягнений напiвелiпс,
яким летiтиме наш корабель. I перетне його на якийсь строк
пiзнiше, нiж у тiй точцi напiвелiпса опиниться астроплан. Iншими
словами, ми будемо в однiй точцi напiвелiпса, попереду, а комета
пройде в iншiй точцi напiвелiпса, позаду нас. Он як точно все
зважили i розрахували земнi астрономи!
А тодi комета своїм тяжiнням, по-перше, уповiльнить нашу
швидкiсть у просторi (адже ж вона буде позаду астроплана!) i,
подруге вiдхилить наш курс у бiк земної орбiти, намагаючись по-
тягти астроплан за собою. Тут довелося провести дуже складнi роз-
рахунки: треба було встановити, що вийде внаслiдок складання
рiзних швидкостей, тяжiнь i напрямiв руху. Це все так складно, що
я не можу навiть розповiдати про таке, бо й сама як слiд не
розiбралася. Пам'ятаю лише, що тут на астроплан мусять взаємно
впливати: його власна швидкiсть, тяжiння Сонця, тяжiння нової ко-
мети i тяжiння Землi. Внаслiдок усього цього астроплан так
змiнить свiй курс i швидкiсть, що вздовж якоїсь складної дуги
протягом вiсiмнадцяти днiв буде наближатися прямо до земної ор-
бiти i опиниться на нiй якраз тодi, коли в тiй точцi буде й сама
Земля. Мiжпланетному кораблю лишиться тiльки акуратно знизитися
на Землю!
Я спитала у Ван Луна, який пояснював менi все це:
- Ну, а коли щось вийде не так, коли астроплан, наприклад,
полетить убiк, пролине мимо Землi? Припустiмо, Земля не встигне
ще опинитися в тому мiсцi своєї орбiти або пройде по нiй, навпа-
ки, ранiше за нас,- тодi як?
Проте Ван Лун заспокоїв мене:
- Забули, Галю, одразу кiлька речей. Нашi астрономи дуже
добре лiчать. Це раз.
- I все-таки хiба вони не можуть хоча б раз помилитися?
- Тодi все виправлять земнi пости керування. Це два. Ми бу-
демо близько вiд Землi, вони вiдшукають астроплан у просторi. I
допоможуть нам. Це три. Четвертого вже, може, не треба, а? До-
сить i трьох, Галю?
- А є ще й четверте, що я забула?
- Четверте - це ми самi. Ми теж вмiє- мо лiчити i керувати
астропланом. Думаю, у вас мало поваги...
- До кого? - здивувалася я.
- До штурмана i капiтана астроплана. Значить, до мене i до
Миколи Петровича, пiдкреслю.
Тут менi вже зовсiм не було чого заперечити...
I от виходить, що коли ми зможемо вилетiти з Венери о 12 го-
динi 16 лютого, через сорок два днi,- термiн нашого перебування
тут скоротиться майже в чотири рази! I ми повернемося на Землю
несподiвано швидко, хiба це не чудово?
Так, усе це дуже добре. Свої завдання експедицiя перевикона-
ла (я маю на увазi знайдений нами iнфрарадiй). Ми можемо вируши-
ти в зворотний шлях у призначений Землею новий строк - i в той же
час не можемо. Адже ж астроплан лежить у мiжгiр'ї, в скелях. I
якщо ми не знайдемо засобу витягти його з тих скель, тодi не ви-
летимо звiдси анi 16 лютого, анi в старий строк - через 467
днiв...
Написала я це - i дуже засмутилася. Що ж нам робити? Якщо вже
Микола Петрович досi нiчого не придумав, то навряд чи тут взагалi
можна допомогти справi. В мене
є, правда, одна думка, тiльки вона дуже складна, навiть надто
складна. Я подумала: а що коли Земля надiшле слiдом за нами дру-
гий астроплан сюди, на Венеру? Адже вiн може спецiально взяти з
собою пiдйомнi устрої або, в крайньому разi, просто забрати нас
звiдси?
Втiм, коли я наважилася сказати про це Ван Луну, вiн одразу
вiдповiв менi:
- Не годиться.
- Але чому? - наполягала я.
- Треба надто довго чекати. Доки Венера знову не буде поза-
ду Землi на п'ятдесят чотири з половиною градуси. Тiльки тодi
зможе полетiти другий астроплан. Знову забули небесну механiку,
дiвчино?
- А не може допомогти ще якась комета?
- Перше: комети проходять крiзь Сонячну систему не дуже час-
то. А в потрiбному напрямi ще рiдше. Скажу, разiв у тисячу рiдше.
Можу додати ще й друге. Якщо прилетить, скажiмо, другий астроп-
лан, де вiн шукатиме нас? Венера - це не мiсто, де є вулицi й но-
мери будинкiв. Комахи не скажуть, де ми, в якому саме мiжгiр'ї.
Карт тут теж немає. Не встигли скласти. I потiм...
Чомусь Ван Лун одразу обiрвав розмову, наче про щось раптом
згадав. I пiшов, навiть забувши запалити люльку, яку вiн щойно
набив тютюном. Я нiчого не могла зрозумiти: це вперше вiн обiрвав
розмову зi мною так несподiвано рiзко. А головне, потiм цiлий
вечiр Ван Лун не сказав бiльше нiкому жодного слова. Вiн ходив по
каютi i щось бурмотiв про себе, вiдмахуючись вiд будь-яких запи-
тань. Навiть Миколi Петровичу вiн коротко вiдповiв:
- Хочу трошки подумати. Згадую одну рiч. Потiм скажу, про-
бачте.
А вже перед самим сном Ван Лун пiшов до навiгаторської рубки
i хвилин десять сидiв там. Ми вже лягли спати, коли вiн хуткими
кроками вийшов звiдти i сказав якось особливо значуще:
- Миколо Петровичу, чи не можна трохи зачекати спати? Ма-
ленька думка, пробачте. Трудно вiдкласти на ранок, ледь-ледь хви-
лююся, знаєте...
Як тут було не зацiкавитися? Ван Лун - i раптом говорить сам
про себе, що хвилюється, хоча й "ледь-ледь"!
- Слухаю, Ван,- вiдповiв Микола Петрович.- У чому рiч?
- Може бути, дуже помиляюся. Не знаю. Прошу подивитися. Ось
на це.- Вiн поклав на стiл папiр, на якому був накреслений якийсь
план.
- Схоже на грубу карту,- проронив Микола Петрович.- Втiм, що
на нiй зображено? Пояснiть, Ван.
I Вадим Сергiйович, i я уже вп'ялися в принесений Ван Луном
