швидше, щоб до 16 лютого корабель був уже не в мiжгiр'ї, а на по-
верхнi моря.
Заклопотанiсть не сходила з обличчя Миколи Петровича протя-
гом усiх тих днiв. Вiн ясно уявляв собi всi труднощi, якi стояли
перед експедицiєю в зв'язку з новим, гранично стислим строком го-
тування до вильоту. Непокоїла його i погода, яка помiтно гiршала.
Якщо пiдiйти до Венери з земними мiрками, то було дуже схоже на
те, що наближався перiод злив. Небо набухало вологою, потемнiлi
хмари тягнулися важкою безнастанною чередою над мiжгiр'ям - i
здавалося, що з кожним днем вони нависають нижче й нижче. Кiлька
разiв проходили невеликi грози - i в цьому також могла таї- тися
серйозна небезпека.
- Якщо розпочнуться тривалi зливи,- дiлився своїми побоюван-
нями з товаришами Микола Петрович,- то ми будемо замкнутi в ас-
тропланi. Тодi нема чого й думати про роботу бiля греблi. А коли
до того ж природа Венери нагородить нас ще й мiцними грозами,
тодi становище, боюся, ще бiльш ускладниться. Блискавки можуть
бути дуже небезпечними для нас.
- Але ж тут, на днi мiжгiр'я, блискавки не дiстануть до ко-
рабля, Миколо Петровичу,- заперечила Галя Рижко.
- Справа не в цьому,- вiдповiв Риндiн.- Я не боюся прямого
удару блискавки в астроплан. Крiм усього iншого, ми маємо ще не-
поганий громовiдвiд - наш зонд-антену. Проте кожна блискавка -
складне i небезпечне для нас електричне явище. Пiд час грози в
повiтрi можуть з'являтися вiльнi блукаючi електричнi заряди. Хiба
ми знаємо, як вплинуть вони на зiбраний нами докупи iнфрарадiй?
- А наше ультразолото панцирування? Адже воно мусить захища-
ти iнфрарадiй вiд будь-яких стороннiх впливiв? - здивувалася Га-
ля, якiй здавалося, що тепер про iнфрарадiй взагалi нема чого го-
ворити.
- Сподiваюся, що буде саме так,- пiдтвердив Риндiн.- Проте
все це лише припущення, i ми повиннi до всього ставитися критич-
но, друже мiй. Краще помiркувати i зважити заздалегiдь, нiж опи-
нитися вiч-навiч з неприємною несподiванкою. В усякому разi доб-
ре, що ми майже впоралися з упакуванням iнфрарадiю, спасибi нашо-
му Вану!
Справдi, Ван Лун допомiг i тут своєю новою простою й дотеп-
ною пропозицiєю. Важке ультразолото виявилося дуже м'яким мета-
лом, його можна було легко кувати. Ван Лун установив бiля скелi
електричний молоток, пристосувавши до нього широкий наконечник.
Самородки ультразолота майже вмить розплющувалися пiд ударами
електричного молотка i перетворювалися на тонкi платiвки непра-
вильної форми, як своєрiднi млинцi. А тодi вже їх, знову-таки за
допомогою електричного молотка, зовсiм легко з'єднувати у великi
пласти. Такi пласти Ван Лун закрiплював уздовж стiн складу, куди
зносили iнфрарадiй, вистилав ними пiдлогу, викладав стелю.
- Ультразолота кiмната,- жартувала Галя Рижко.-Забавно: у
банках звичайне золото ховають у сейфах, а ми, навпаки, робимо
самi сейф з нашого ультразолота!.. Товаришу Ван, ви - великий ви-
нахiдник, слово честi!
- Втiм, не дуже великий,- теж жартiвливо вiдповiдав Ван Лун,
продовжуючи спорудження ультразолотого панцирного футляра для
iнфрарадiю.- Гумовi кружки на каблуках вигадав не я, зауважу.
Iнший винахiдник, дуже великий. Навчав мене ходити в астропланi,
так.
- Ну от, згадали,- вiдмахнулася Галя.- Ще й глузуєте з мене!
А от побачите, коли полетимо назад, знову ходитимете за моєю сис-
темою!
- От я й кажу: великий винахiдник не я, iнший. Несiть, до
речi, iнфрарадiй, Галю. Менше розмов, бiльше дiла, нагадаю.
Мерщiй закiнчувати треба, Микола Петрович квапить! Завтра зранку
треба йти до греблi, забули?
Перша ж таки вилазка до верхньої частини мiжгiр'я пiдтверди-
ла всi передбачення Ван Луна. Справдi, велика й глибока рiчка
круто завертала тут убiк. Вона розлилася широким повноводним озе-
ром, високий рiвень якого пiдтримувало титанiчне накопичення
скель, що замикали мiжгiр'я.
Навiть не маючи геологiчних знань i досвiду Сокола, можна бу-
ло легко уявити собi те, що вiдбулося тут за далеких минулих
часiв. Катастрофiчний землетрус зруйнував скелясту гору, ламанi
обрiї якої виднiлися високо над мiжгiр'ям. Величезнi уламки, цiлi
брили камiння звалилися вниз i загатили мiжгiр'я, яким колись
протiкала рiчка, спинили її течiю. Утворилася величезна запруда -
i вода, яка зiбралася в нiй, знайшла собi зрештою iнший вихiд,
проклавши нове рiчище в обхiд мiжгiр'я.
Пiднявшись схилом мiжгiр'я на гребiнь високої природної
греблi, мандрiвники мимохiть спинилися, враженi величною панора-
мою, що вiдкрилася перед їх очима. Лiворуч розкинулася широка
дзеркальна гладiнь повноводного озера, в якiй вiдбивалися важкi
хмари, що низько пливли в небi. Праворуч збiгало вниз круте урви-
ще - i високi цикадеї з червоним пiр'їстим листям, що росли бiля
його пiднiжжя, здавалися звiдси, згори, малесенькими деревцями,
якi нiби боязко ховалися в похмурiй глибинi мiжгiр'я. А ще далi
око могло розрiзнити довгу металеву сигарку, яка, тьмяно виблис-
куючи, лежала мiж високими скелями. То був затиснутий на днi
мiжгiр'я астроплан "Венера-1".
Вадим Сокiл провадив обмiри, старанно записуючи всi данi. Га-
ля Рижко старанно допомагала йому, хоча, правду кажучи, їй здава-
лися навiть зайвими всi цi копiткi вимiри глибини озера, висоти
скелястої греблi, ширини мiжгiр'я - та хiба мало ще промiрiв ро-
бив геолог? Галя ставила перед собою запитання: навiщо все це?
Адже ж i без того ясно було, що досить знищити скелясту перего-
родку - i вода бурхливим, стрiмливим потоком наповнить мiжгiр'я
вщерть, до самих країв. Вода величезного дзеркального озера... Як
чудово було б викупатися, поплавати, похлюпатися в нiй! А мiж
iншим, ця мрiя зовсiм не така вже нездiйсненна, якщо подумати.
Якi-небудь десять-п'ятнадцять хвилин, потрiбнi для купання, мож-
на було б провести i без скафандра, нiчого страшного в цьому не-
має...
Ван Лун помiтив, як Галя оглянулася i, вагаючись, подивилася
на нього. На здивування дiвчини, вiн, наче розумiючи, пiдморгнув
їй i посмiхнувся:
- Викупатися захотiлось, так?
- Але як ви довiдалися? Адже ж я нiчого не говорила...
- Не дуже трудно зрозумiти. Коли самому хочеться теж,-
вiдверто вiдповiв дiвчинi Ван Лун.
Очi Галi загорiлися:
- Значить, можна, товаришу Ван? Ван Лун заперечливо похитав
головою. Вiн уже не посмiхався, а, навпаки, з докором дивив-
ся на дiвчину.
- Помiчаю, ви забули мою розповiдь. Про те озеро в лiсi i
про його мешканцiв.
Галя здригнулася. Змiї, дивовижнi огиднi гади, п'явки... так,
звичайно, нiхто не знає, якi iстоти ховаються пiд зовнiшньо та-
кою привабливою дзеркальною поверхнею цього озера... Яка шкода!
Сокiл тим часом уже закiнчив вимiри. Хвилин десять вiн сидiв,
заглибившись у розрахунки. Потiм покликав до себе Ван Луна.
- Потрiбнi будуть три свердловини, Ван,- сказав вiн.- Давай-
те перфоратор, почнемо.
- Думаю, чи не мало? Гребля, звернiть увагу, дуже велика.
- Сила атомiту не менша, Ван. За розрахунками вистачило б i
двох свердловин. Я хочу зробити три для того, щоб уламки були
дрiбнiшi.- I Вадим Сокiл рiшуче взявся за перфоратор.
Галя здивовано спитала:
- А чому треба, щоб уламки були дрiбнiшими? Хiба це має для
нас якесь значення?
Натискуючи на перфоратор, що пiдстрибував в його руках, гео-
лог вiдповiв:
- Має... i досить велике значення, Галиночко. Цi скелi, як
бачите... дуже твердi. Перфоратор ледве бере їх. Взагалi, це не-
погано. Тверде середовище вчинить бiльший опiр атомiту, вибух бу-
де сильнiший. Але ж пiсля вибуху вода рине таким стрiмким пото-
ком, що понесе з собою уламки скель. А коли крупнi брили почнуть
бомбардувати астроплан, тодi що? Пробоїни! Нi, хай вже краще бу-
дуть дрiбнi уламки, атомiту в нас вистачить, можна не економити!..
Три глибокi свердловини, зробленi у величезних скелях, що яв-
ляли собою немов мiцнi пiдвалини високої греблi, були наслiдком
першої вилазки.
Друга мандрiвка вiдiбрала значно бiльше часу, бо мандрiвни-
кам довелося нести з собою важкi металевi цилiндри з атомiтом i
тому не раз зупинятися по дорозi для вiдпочинку. Проте зовсiм не
вiд ваги вантажу i не вiд утоми Галя Рижко була цього разу нез-
вично мовчазна i задумлива. I навiть на запитання товаришiв вона
вiдповiдала односкладово i кволо, їй не хотiлося признаватися в
тому, що вона аж нiяк не може позбутися огидного почуття страху,-
страху перед атомiтом.
Так, звiсно, їй нiщо не загрожувало, атомiт у металевому
цилiндрi був мирний i спокiйний. Галя твердо знала, що атомiт за
нормальних умов може вибухати тiльки за допомогою електричної
iскри. Все це так. Але в ньому, що там не кажи, прихована така
страшна, гiгантська мiць! I хто знає, всякi там випромiнювання
iнфрарадiю або ще щонебудь...
Галi й самiй було соромно, що вона мiркує, як боягуз, вона
старанно вiдганяла вiд себе такi думки. Втiм, вони весь час по-
верталися до неї. I кожного разу, коли ноги дiвчини сковзалися на
кам'янистому гладкому грунтi або спотикалися об корiння дерев,
яке виступало де-не-де назовнi, її серце хололо, а потiм прихо-
див нестерпний сором за малодушнiсть, яку до того ж могли ще й
помiтити супутники...
Втiм, ось мандрiвка до греблi закiнчилася. Цилiндри з
атомiтом стояли бiля свердловин, Вадим Сокiл i Ван Лун перевiря-
ли електропроводку. Галя, вiдпочиваючи, сидiла на березi озера i
лiниво поглядала на його дзеркальну мирну поверхню, в якiй, як i
ранiше, вiдбивалися низькi хмари, що повiльно пливли в небi.
Облямоване високими скелястими схилами, якi надавали всiй мiсце-
востi дикого i суворого вигляду, озеро було напрочуд спокiйне,
нiщо не турбувало його рiвну поверхню.
Галя думала: невже ж i в цiй мирнiй, такiй прозорiй водi, пiд
її чистою, свiтлою поверхнею, якої не туманили навiть найменшi
жмурки,- невже й тут iснують якiсь страшнi тварини? Невже i ця
дзеркальна гладiнь ховає пiд собою небачених драконiв чи iнших
страховищ?
Красивий золотавий метелик пролетiв бiля дiвчини, трiпочучи в
повiтрi широкими строкатими крилами. Вiн покружляв над берегом,
мов не наважуючись пiдлетiти до води. А потiм все-таки полетiв
над нею, часом спускаючись до самої поверхнi озера, часом
пiдiймаючись вище. Метелик летiв далi й далi, виразно помiтний на
сiрому тлi неба.
Галя неуважливо стежила за ним таким самим лiнивим поглядом.
I раптом дiвчина здригнулася, їй здалося, що там, далеко вiд бе-
рега, де пролiтав тепер золотавий метелик, на поверхнi води щось
хлюпнуло. Що це?
Розбризкуючи воду, над тихою гладiнню озера з'явилася вели-
чезна плеската голова з довгим рогом промiж очей. Вона блискавич-
но висунулася з води, роззявила широку пащу, з якої вилетiв тон-
кий, мов стрiчка, звивистий язик,- i метелик зник.
- Товаришi! - скрикнула Галя.- Дивiться!
Через кiлька секунд обидва її супутники були вже на гребенi
бiля дiвчини. Сокiл вiдстебнув кришку кобури свого пiстолета -
уроки минулих пригод на Венерi не пройшли для нього даремно. В
руках Ван Луна була його вiрна автоматична гвинтiвка. Ледве чут-
но клацнув запобiжник.
Гiгантська iстота пливла озером. Довга гнучка шия її, роз-
подiлена на добре помiтнi кiльця, несла на собi плескату змiїну
голову з твердим рогом. Тулуб лишався схованим пiд водою. Твари-
на пливла вздовж берега, озираючись на всi боки опуклими блимаю-
чими очима. Час вiд часу над водою з'являвся тонкий хвiст з дво-
ма довгими вiдростками. Та ще можна було, придивившись, помiтити
широкi плавцi, що повiльно рухались У водi.
Гвинтiвка Ван Луна неквапливо пiдiймалася, ловлячи на мушку
плескату голову тварини. Але Сокiл ступив крок уперед i схопив
рукою ствол гвинтiвки Ван Луна. Той здивовано поглянув на нього:
