тися вiд дотику. Ван Лун усмiхнувся: неймовiрно, але це було са-
ме так, немає нiяких сумнiвiв.
- Знаю, хто ти,- сказав вiн, звертаючись до безмовного
вiбруючого тiла,- i власний голос здався йому хрипким i неприрод-
ним вiд збудження.- Ти, втiм, черв'як. Ти - дощовик, ось хто ти!
I тiкай геть з дороги, менi не до тебе!
Ван Лун з силою вдарив червонувате тiло прикладом гвинтiвки.
I воно поспiшило, заквапилося ще бiльше; кiльця, скорочуючись i
розправляючись, сковзалися вiд стiни до стiни дедалi швидше, нiби
намагаючись якнайскорiше сховатися в грунтi.
- Та лiзь, лiзь, не заважай менi,- пробурмотiв Ван Лун,- не
затримуй. Дощовик... скiльки часу вiн ще буде загороджувати менi
путь?
Гiгантське червонувате тiло, здавалося, було й справдi безко-
нечним. А головне - воно перегороджувало мандрiвниковi дальшу до-
рогу, помiж ним i склепiнням лишалося не бiльше як пiвметра
вiльного простору. Треба було щось робити.
Ван Лун вiдступив ще трохи назад, скинув гвинтiвку i, не
прицiлюючись, натиснув спуск. Короткий звук пострiлу розтанув у
повiтрi, поглинутий вологим грунтом. Куля пронизала тiло гiган-
тського дощовика. Проте на ньому залишилася малесенька темна
крапка - i це було все, всi наслiдки пострiлу. Ван Лун спантели-
чено поглянув на гвинтiвку.
"Може, я помилився? - подумав вiн.- Може, це була не розрив-
на куля?"
Вiн перевiрив магазин. Нi, вiн був заряджений розривними ку-
лями. Що ж трапилося? Чому куля не розiрвалася, а пронизала тiло
дощовика, не завдавши йому нiякiсiнької шкоди?.. Ах, так, зро-
зумiло,- i як вiн не передбачив цього заздалегiдь? Куля не зус-
трiла достатнього опору, вона пройшла нiби крiзь рiдкий
холодець...
Ван Лун вiдчув, як у ньому скипає лють. Йому треба поспiшати,
кожна хвилина затримки може коштувати Галi Рижко життя, а вiн
змушений стояти тут i чекати, доки пiде з його дороги ця мiзерна,
хоча й величезна iстота! Розрубати її, чи що, знищити? Рука ман-
дрiвника вже потягнулася до рукоятки короткого кинджала, який, як
i завжди, висiв на поясi скафандра. Але Ван Лун роздумав:
"Я можу розрубати дощовика пополам. Але це ж - черв'як! Все
одно його тiло не спиниться, буде й далi виповзати з стiни, ще
бiльше загороджуючи шлях. Нi, рубати не можна!"
Лишався тiльки один вихiд - перелiзти через пульсуюче тiло,
протиснутися мiж ним i склепiнням тунелю. Ван Лун розбiгся i
стрибнув. Його руки охопили кругле м'яке тiло, яке здавалося
слизьким i непiддатливим. Працюючи руками i ногами, Ван Лун вид-
ряпувався на спину дощовику, який напружено сiпався пiд ним, не-
мов намагаючись скинути мандрiвника з себе.
Але Ван Лун уже сидiв на ньому верхи. Ще мить - i вiн легко,
пружно зiскочив з другого боку, протиснувшись пiд склепiнням ту-
нелю. Не оглядаючись, Ван Лун швидко пiшов уперед: йому довелося
витратити тут надто багато часу.
I майже одразу новi звуки, значно гучнiшi i загрозливiшi,
оволодiли його увагою. Здаля долинало густе ревiння, хрипке й лю-
те. Йому вiдповiдали верескливi, гавкаючi голоси, немовби збудже-
но скавчали дитинчата. Ван Лун рвонувся вперед. Ревiння посилюва-
лося. Так мiг ревiти тiльки великий розлючений звiр, нападаючи на
ворога.
- Мерщiй, мерщiй! - пiдганяв себе Ван Лун.- Проклятий дощо-
вик! Затримав як... мерщiй, мерщiй!
Удалинi пролунав пострiл. Йому вiдповiла луна. Виходить, Га-
ля стрiляє не в пiдземному ходi?.. Ревiння стало ще гучнiше,
лютiше. Ван Лун мчав тунелем, який зробив ще один поворот i нес-
подiвано обiрвався. Перед мандрiвником вiдкрилася величезна тем-
на печера. Промiння його прожектора потонуло в її темнiй глибинi.
Де ж Галя?
Один за одним пролунало ще кiлька пострiлiв. Потiм пострiли
злилися в коротку автоматну чергу. Її вкрило все те саме розлюче-
не хрипке ревiння.
I потiм Ван Лун почув глухий стогiн. Це стогнала Галя Рижко,
то був її голос! Ван Лун уже вбiгав у печеру, яка чорним провал-
лям лежала значно нижче вiд пiдземного ходу. Наче у вiдповiдь на
стогiн дiвчини, величезна печера наповнилася мiнливим, хвилястим
блакитнуватим свiтлом. Промiння прожектора Ван Луна вихоплювало з
тремтливого присмерку окремi скелi, купи грунту, якихось тварин,
що вовтузилися посерединi печери. I нарештi Ван Лун побачив те,
що шукав.
Метрiв за п'ятнадцять-двадцять вiд нього, внизу, бiля стiни
печери, за плескатою скелею лежала людина в скафандрi. Вона без-
сило опустила голову в прозорому шоломi на руки, поряд лежала
гвинтiвка. Людина в скафандрi була нерухома, наче мертва. Галя!
I вздовж тiєї самої стiни до дiвчини пiдповзала величезна
потвора. Довгi тонкi вусашупальцi звивалися в повiтрi над Галею.
Ось тварина пiдняла передню лапу, вкриту гострими зубцями, схожу
на велетенську гребiнку.
Щупальце торкнулося нерухомої постатi в скафандрi. Широка
гребеневидна лапа блискавично замахнулася над прозорим шоломом
дiвчини...
РОЗДIЛ СЬОМИЙ,
де розповiдається, як академiк Риндiн i
Вадим Сокiл випускали за хмари Венери
зонд-антену для встановлення радiозв'язку
з Землею, а також про напад на мандрiвни-
кiв хижого павука.
Микола Петрович Риндiн вiдiрвався, нарештi, вiд складного ри-
сунка, який вiн довго i старанно викреслював на паперi. Вадим
Сокiл, що уважно стежив за рухами руки Риндiна, запитально погля-
нув на академiка.
- Отож,- нерiшуче промовив вiн,- виходить, що...
Риндiн перевiв погляд на нього, потiм поглянув iще раз на ри-
сунок. I тiльки пiсля того повiльно вiдповiв:
- Нiчого втiшного поки не виходить, дорогий Вадиме. Нiчого
втiшного!
Вiн неуважно провiв олiвцем по краю паперу кiлька широких ри-
сочок, мов пробуючи графiт. I продовжував, нiби пiдкреслюючи та-
кими самими штрихами кожне своє слово:
- Висновки ось якi. Дiйсно, астроплан мав ранiше положення,
при якому зворотний старт був можливий. Трудний, рискований
старт, але можливий. Галя...- вiн стримав мимовiльне зiтхання.-
Галя подала правильну iдею. Вона дуже кмiтлива, мила дiвчина!
Поштовх, певна рiч, був би дуже мiцний, заперечувати не можна.
Проте ми пiшли б на нього, бо iншого виходу не лишалося. Кiлька
добрячих вибухiв з усiх трьох двигунiв - i астроплан, рвонувшись
уперед, вилетiв би з мiжгiр'я. Ну, а там ми вже думали б i про
те, щоб установити правильний курс i лягти на нього. Все це було
можливим - аж до вiзиту вусатої потвори, яка чомусь вирiшила по-
бавитися з астропланом...
Пiд ударами її важких лап наш корабель змiнив своє положення.
Змiнив кардинально. Тепер вгору задерлася корма, а носова части-
на, навпаки, встромилася в грунт. Сопла двигунiв дивляться в не-
бо. Робити вибухи - значить застрягнути ще бiльше. Тепер зворот-
ний старт неможливий,- в усякому разi до того часу, як нам удас-
ться змiнити положення корабля. I от, всi мої спроби вжити за-
ходiв для цього, як бачите, лишаються безуспiшними.- Вiн указав
на свiй рисунок.-Як змiнити положення астроплана?..
Змiнити положення астроплана! I Сокiл, i Риндiн чудово ро-
зумiли, що зсунути з мiсця багатотонний мiжпланетний корабель,
опустити його корму i пiдняти носову частину можна тiльки за до-
помогою потужного пiдйомного механiзму. А його на кораблi не бу-
ло. Такi допомiжнi пристрої, хоч i не дуже складнi, але потужнi,-
їх, очевидно, треба було б спорудити самим. Але як, з чого?..
Наявнi на астропланi домкрати були надто слабкими для такої опе-
рацiї... Де ж вихiд?..
- Звичайно, нашi розмови - це тiльки припущення,- вiв далi
задумливо Риндiн.- Про зворотний шлях нам думати рано. Поки ми ще
нiчого не знайшли на Венерi... якщо не загубили. Так, друже мiй,
треба тверезо дивитися на речi.
Сокiл схилив голову i нiчого не вiдповiв. Риндiн розумiв, як
важко його молодому товаришевi. Можливо, його вiдверне вiд сум-
них думок жарт? I Микола Петрович заговорив знову:
- Кожен день приносить нам стiльки несподiванок, любий Вади-
ме, що перед нами раптово можуть вiдкритися новi можливостi. От
уявiть собi, що наш вусатий знайомець, ця сама величезна потвора,
знову повернеться сюди. Припустiмо, що астроплан справив на неї
незабутнє враження. Тварина знову вирiшить побавитися - i в про-
цесi своєї розваги так штовхне корабель, що вiн знову стане в та-
ке саме положення, як i ранiше. Уявляєте собi? I тодi ми зможемо
без особливих перешкод вилетiти назад. Як вам подобається така
перспектива?
Втiм, Сокiл, як i ранiше, не вiдповiдав. Вiн сидiв навпроти
Миколи Петровича, пригнiчений i похмурий,- такий, яким був весь
цей час, з того моменту, як Ван Лун пiшов на розшуки Галi Рижко.
Риндiн бачив, як Сокiл безнадiйно куйовдить своє кучеряве волос-
ся, як вiн знiмає i в котрий раз протирає окуляри, думаючи про
одне й те ж саме - про долю Галини.
- Послухайте мене, Вадиме,- серйозно промовив Риндiн.- Я ро-
зумiю, в чому рiч. Розумiю, що вам важко. Але ж i я також повний
тривоги за Галю. Втiм, хiба ж ми допоможемо справi, якщо будемо
сидiти i роз'ятрювати себе? Ви поводитеся неправильно, друже мiй!
Треба намагатися вiдвертати увагу вiд цього, зайнятися чимсь,
зрозумiйте! Ми зробили все, що могли. Ван Лун вирушив на розшуки.
Ви чули, вiн спустився до цього пiдземного ходу. Нiхто з нас не
може бути бiльш корисним зараз у розшуках Галi, нiж Ван. Так, ду-
же погано, що ми не можемо далi чути його: мабуть, грубезний шар
грунту гасить радiосигнали. Що вдiєш? Отож, нам лишається тiльки
чекати i тримати себе в руках.
- Чекати! Тримати себе в руках! - глухо повторив Сокiл. Вiн
пiдвiв голову i подивився на Риндiна очима, якi дивно виблискува-
ли. Його голос тремтiв i уривався вiд хвилювання.- Чекати! Трима-
ти себе в руках! Миколо Петровичу, не можу я! Якби ви знали...
Скiльки разiв я вже проклинав себе за те, що тодi, одразу пiсля
того, як побачив, що вона впала i покотилася пiд укiс, не кинув-
ся слiдом за нею i не допомiг їй... Адже ж тодi нiчого б не тра-
пилося, все було б гаразд!..
- Проте цими розмовами справi не допоможеш, Вадиме!
- Я знаю, я все розумiю, Миколо Петровичу. Але не можу поз-
бутися цих думок! Ви кажете, що сповненi тривоги за Галю. Але,
мабуть, не так, як я! Миколо Петровичу, ви знаєте, що я не можу
нiчого приховувати вiд вас, я надто поважаю вас, ваш свiтлий ро-
зум. I зараз я також мушу сказати вам щиро, Миколо Петровичу, ад-
же ж я люблю Галю!
- Знаю, Вадиме,- тихо й лагiдно озвався Риндiн.- I вона,
менi здається, теж...
- Не знаю, нiчого не знаю! - палко перебив його Сокiл.- Я
нiколи не запитував її про це, i сам також не говорив їй, що люб-
лю. Не вмiю говорити про таке! Але люблю давно,- з того самого
часу, як уперше побачив її, почув її голос i одразу вiдчув, що
для мене вона єдина дiвчина на цiлiй землi. I часом менi важко
було думати про те, що я полечу з вами, а вона лишиться... Ма-
буть, тому я й говорив їй про те, як хотiв би, щоб i вона по-
летiла з нами... Я жартував тодi, звичайно, i нiколи й на думцi
не мав, не мiг навiть уявити собi, що Галя зробить так, адже ви
вiрите менi, Миколо Петровичу?
- Вiрю, звiсно, вiрю, Вадиме.
- Ну, а потiм... коли вона з'явилася в астропланi, менi бу-
ло i радiсно, i важко. Радiсно,- адже ж вона була з нами, зi
мною. Важко,- адже ж я розумiв, що попереду багато небезпек...
нi, не тiльки це! Я зрозумiв, що не матиму тепер права говорити
Галi про те, що люблю її, i не дозволяв собi навiть думати про
таке. I нiкому не казав, приховував од усiх... i вiд вас теж...
Риндiн стримав усмiшку: так, Вадим приховував, правда. Проте
хiба можна приховати глибоке, мiцне почуття, яке прозирає з усьо-
го? Наївний Вадим, вiн певен, що нiхто не помiчав цього!..
- Я розумiв вiдповiдальнiсть, яка лежала на менi, як i на
