ла себе. I гвинтiвка здавалася їй надiйним помiчником, з яким со-
ромно було б розгублюватися. Адже тридцять патронiв в її магазинi
що-небудь таки важили!
Потвора добралася тепер до середини печери i чимсь зайнялася
там. Чим саме - Галя розгледiти не могла: синiй туман закривав
вiд її погляду центр печери. Хоча чому вона називає це туманом?
Не те, не те! Так тiльки здається, бо блакитнувате сяйво не поши-
рюється далеко вiд стiн i склепiння печери,
її середина занурена в темряву, i можна хiба що здогадуватися про
те, що дiється там. Ось ворушиться щось величезне - це сама пот-
вора. I бiля неї вовтузяться якiсь невеличкi тварини, їх кiлька.
Це вони скавчать i видають пронизливi гавкаючi звуки, метушаться
бiля потвори.
- Я попала до лiгва цiєї тварини,- остаточно вирiшила Галя.-
А маленькi -
її дитинчата. Ну й матiнку вони обрали собi, нiвроку, надзвичай-
но симпатичну!
Поступово становище прояснювалося. Величезна тварина, мабуть,
i пiдозри не мала про iснування Галi. Вона просто поспiшала до
своїх малят тим самим пiдземним ходом, яким попереду неї бiгла
Галя. I тепер вона так само не помiчала присутностi її в печерi.
Але що все це могло дати Галi? Нiчого хорошого... В неї лишалася
одна надiя на порятунок - дочекатися, доки гiгантська тварина
засне чи знову вирушить на поверхню Венери. Якщо вона засне, мож-
на буде спробувати обережно вибратися з печери в тунель, щоб пiти
звiдси. Так, проте коли ж ця тварина засне? Та чи й засне
взагалi? I як Галя зможе довiдатися про це?
Чекати, поки тварина знову пiде на поверхню? А коли це може
статися? Теж невiдомо. Тваринi можна лежати тут, у печерi,
скiльки їй завгодно, їй немає куди поспiшати. Iнша справа у Галi:
її час обмежений запасами оксилiту, що дає дiвчинi дорогоцiнний
кисень для дихання. На скiльки ж часу їй ще вистачить кисню?
Галя спробувала пiдрахувати, не вiдриваючи погляду вiд неяс-
них тiней, що вовтузилися всерединi печери. Вони всi разом, з Ван
Луном i Соколом, подорожували по Венерi близько двох годин. Потiм
бiгли до астроплана на заклик Миколи Петровича. Вона впала, поко-
тилася схилом мiжгiр'я. Далi - зустрiч з цiєю твариною. Друге
падiння. I бiг уздовж тунелю. Все це разом тривало не менше годи-
ни. Отже, вона дихає киснем з приладiв уже години три - три з по-
ловиною. Заряд оксилiту, як казав Ван Лун, розрахований на два-
надцять годин. У неї попереду ще бiльше восьми годин дихання...
Нi, менше! Адже, коли вона бiгла тунелем, дихання було прискоре-
не, її легенi поглинали значно бiльше кисню, нiж звичайно. Це та-
кож треба врахувати. Тодi запас, виявляється, значно менший. Ма-
буть, тiльки годин на п'ять-шiсть.
Якщо їй не пощастить через шiсть годин повернутися на астроп-
лан,- кiнець, їй не можна пасивно чекати, треба щось робити, дiя-
ти. Що? Галя гарячкове думала, але, як i ранiше, нiчого не могла
придумати.
Спробувати зараз пробратися до виходу з тунелю, ховаючись за
камiнням i купами грунту? Нi, тварина легко може помiтити її.
Вбити потвору? Але для цього треба насамперед добре знати, куди
саме стрiляти. Та й невiдомо, чи зашкодять вiдносно маленькi кулi
автоматичної гвинтiвки або електричного пiстолета такiй веле-
тенськiй тваринi... I де, до речi, розташованi її життєвi центри?
У головi чи в серцi?.. Нi, все це не пiдходить, не годиться! Ах,
як могла вона так легковажно зробити, коли, забувши про радiопе-
редавач, необачно вирушила в цю безглузду подорож уздовж пiдзем-
ного ходу! I взагалi, як то можна було не помiтити одразу, що пе-
редавач зiрвався зi спини пiд час падiння! Тепер уже не можна
розраховувати на допомогу товаришiв,- хiба ж можуть вони розшука-
ти її тут, у далекiй печерi пiд поверхнею Венери?.. Думки стриба-
ли, змiнювали одна одну в безладдi, i тiльки одна з них, найтри-
вожнiша, постiйно поверталася i подавляла решту:
"А час минає, час минає, кисню лиша-
ється менше й менше..."
Мама, мила мама, вона вже, напевно, одержала листа вiд Галi.
I якщо вона навiть сердилася, докоряла своїй доньцi за те, що Га-
линка наперекiр усьому потай забралася до астроплана i вирушила в
мiжпланетну подорож, то, напевно, тепер уже давно пробачила їй. I
коли Галя потай готувалася до польоту i старанно вивчала все, що
стосувалося Венери i iнших планет,- мама повiрила, що її донька
справдi вирiшила стати астрономом, i охоче допомагала їй знайоми-
тися з iнструментами i складними приладами обсерваторiї. Бо мама
завжди дуже любила свою доньку i прощала їй рiзнi витiвки. I,
одержавши листа, також пробачила. I тепер навiть, можливо, пиша-
лася нею: Галинка - учасник мiжпланетної подорожi, її хвалить сам
академiк Риндiн. Галя пише, що допомагає академiку Риндiну в йо-
го науковiй роботi i всi в астропланi задоволенi нею... Так, за-
доволенi, куди там! Зараз ось розшукують її, турбуються - замiсть
того, щоб працювати... А вона лежить тут, i час минає, час минає,
кисню стає менше й менше!
Микола Петрович, мабуть, також дуже незадоволений, вiн сер-
диться... А що трапилося з ним самим в астропланi? Навiщо вiн
викликав їх вибухами? Ах, як погано все це сталося, яких дурниць
вона наробила! Замiсть того, щоб допомогти милому, доброму Миколi
Петровичу в якiйсь бiдi, вона сама ще полiзла в небезпеку, приму-
сила всiх турбуватися про неї... а час минає, час минає, i неза-
баром не буде чим дихати...
Зрозумiло, i Вадим Сергiйович, i Ван Лун розшукують її-i не
можуть знайти. Вадим Сергiйович хвилюється, куйовдить волосся -
вiн завжди запускає руку у волосся, коли починає хвилюватися.
Звичайно, Вадим Сергiйович частенько говорить їй неприємнi речi,
пускає рiзнi шпильки, але Галя чудово знає: вiн робить усе це
тiльки тому, що хоче приховати вiд iнших, як ставиться до неї
насправдi. Вона добре це знає, ще на Землi знала, коли Вадим Сер-
гiйович говорив з нею про "особисте", i завжди затинався при цьо-
му, i так смiшно, зворушливо червонiв. Неможливо зрозумiти, чому
вiн, вiдомий вчений, так ставиться до неї, звичайної студентки.
Ну, те, що їй вiн подобається, в цьому немає нiчого дивного: вiн
такий розумний, надзвичайний дослiдник, не кажучи вже про те, якi
в нього вдумливi очi i м'яке, лагiдне обличчя. А от що вiн знай-
шов у нiй?.. Просто жах, про що вона думає зараз, коли час минає
i минає, i запас оксилiту дедалi бiльше виснажується...
А Ван Луна вона завжди трошки боялася, ранiше бiльше, а те-
пер менше, але все одно ще боїться. Вiн такий серйозний i нас-
мiшкуватий, не такий, як Вадим Сергiйович, той наче сiрник: спа-
лахнув, покричав, посердився трохи - i заспокоївся одразу. Ван
Лун зовсiм не такий. Вiн дуже рiдко сердиться, але тодi Галя не
наважиться бодай словом заперечити йому. I дуже рiдко також
смiється, тому вона цiнує кожну його усмiшку. Спокiйний, незво-
рушний навiть тодi, коли дуже трудно... А коли б Ван Лун знав, де
вона зараз, вiн обов'язково врятував би її, вже давно допомiг би
їй, i не доводилося б думати, що час минає i витрачає- ться доро-
гоцiнний кисень...
I нiхто не довiдається, що сталося з нею i як вона попала сю-
ди, бiдолашна Галинка, i що то за дивнi, незрозумiлi камiнцi, якi
весь час свiтяться! Таких на Землi немає, навiть сам Вадим Сер-
гiйович не визначив би, що це таке. Дивовижнi камiнцi!
Рука Галi намацала бiля себе один з них. Дiвчина пiднесла
камiнець ближче до очей, стиснула пальцями в товстiй гумовiй ру-
кавичцi. Не дуже мiцний камiнець, навiть трошки кришиться, якщо
натиснути. I свiтиться. I, здається, навiть ледь-ледь теплий - чи
це тiльки враження таке, а не насправдi? Ну звичайно, адже ж
пальцi не вiдчувають нiякого тепла. Чому ж вона раптом вирiшила,
що камiнець теплий?
Галя збагнула: дивне вiдчуття тепла, яке немов випромiнює
камiнець, виникає тодi, коли вона пiдносить його зовсiм близько
до очей. Тодi здається, що прямо в очi ллється тонке, приємне
тепло. Дивовижнi камiнцi! Треба буде обов'язково показати їх Ми-
колi Петровичу i Вадиму Сергiйовичу... так, показати, а от як це
зробити? I час минає, час минає... от, якщо б вона не загубила
радiопередавач, тодi так легко було б покликати на допомогу...
Цiкаво, чи ж далеко вона зараз перебуває вiд астроплана? А
може, хтось iз товаришiв ходить, розшукуючи її, поверхнею Венери,
там, нагорi, прямо над нею... Стоп! Чому вона ранiше про це не
подумала? Адже Галя прекрасно пам'ятає, як добре вона чула пiд
час мандрiвки в лiсi i Сокола, i Ван Луна на досить великiй
вiдстанi. А тодi ж вона не включала переносного радiопередавача,
вони обходилися маленькими, вмонтованими в скафандри... Значить,
тi маленькi радiоустановки в скафандрах дiють не тiльки зовсiм
зблизька... а тодi... тодi, виходить... ну, ясно, чому б їй не
спробувати покликати товаришiв? Може, вони почують її, якщо пере-
бувають десь недалеко! Особливо коли пiдвищити напругу в радiоус-
тановцi - вона пам'ятала, як говорив їй Ван Лун:
- Якщо чомусь стане погано чути, Галю, це означає, що змен-
шилася напруга вiд мiнiакумуляторiв. Тодi треба її пiдвищити. Ось
тут, бiля пояса, прикрита клапаном, е маленька ручка. Переведiть
її направо - i напруга пiдвищиться. До речi, таке пiдвищення
збiльшує й радiус дiї установки.
Уникаючи зайвих чи рiзких рухiв, Галя вiдшукала цю ручку i
перевела її до краю праворуч. Скавчання дитинчат тварини всере-
динi печери стало майже одразу гучнiше. Ага, це при пiдвищенiй
напрузi приймач у скафандрi бiльше посилює звуки. Все правильно.
До речi, як добре, що звуки її голосу не вийдуть з шолома - пот-
вора нiчого не почує, адже ж у неї немає приймача!..
- Товаришi, чи чуєте ви мене? - голосно вимовила Галя, вкла-
даючи в цi простi слова всi свої надiї.- Товаришi, це я, Галина,-
вела вона далi i враз спинилася, до краю вражена.
Мiнливе, але яскраве блакитнувате свiтло раптом залляло всю
печеру. Кожен камiнець, який до того вилучав рiвне i спокiйне
слабке сяйво, тепер видавав яскравi iмпульсуючi хвилi блакитнува-
того свiтла. Це свiтло тремтiло, змiнювало свою силу, то прига-
саючи, то знову спалахуючи, воно наче вiдповiдало своїми коливан-
нями на слова дiвчини. Кожне її слово викликало новi й новi
свiтловi хвилi. Щойно Галя змовкла - камiнцi в стiнах i склепiннi
печери, незчисленнi блакитнi лiхтарики, одразу заспокоїлися, при-
гасли i знову лише м'яко миготiли в темрявi, немов крупнi свiтля-
ки.
Зацiкавлена Галя повторила ще кiлька разiв одне й те ж саме
слово:
- Товаришi!.. Товаришi!..
Камiнцi знову спалахнули, хвилi блакитнуватого свiтла линули
вiд стiн i склепiння, вихопивши з мороку найдальшi кутки печери.
I Галя виразно побачила на мить те, що дiялося посерединi її.
Там лежала величезна тварина, та, яка бiгла слiдом за нею
вздовж пiдземного ходу. Вона повiльно ворушила в повiтрi своїми
довгими i тонкими вусами-щупальцями. А бiля неї на грунтi копир-
салося iз десяток маленьких тварин завбiльшки з крупного собаку.
Вони трохи були схожi на ведмежат,- такi ж самi жовто-бурi,
круглi, незграбнi. Проте загадковi хвилi свiтла, що залляли пече-
ру, зникли так само раптово, як i з'явилися. Вусата потвора ра-
зом зi своєю родиною знову занурилася в темряву, ще непроник-
ливiшу пiсля яскравого свiтла.
- Товаришi! - ще раз голосно мовила Галя. Вона так зацiкави-
лася дивовижним свiтловим явищем, що навiть на час забула про не-
безпеку, яка загрожувала їй.
Знову яскравi блакитнуватi хвилi свiтла прокотилися по всiй
печерi - i знову згасли. Проте Галя цього разу встигла помiтити,
як занепокоєна незвичним мiнливим свiтлом потвора тривожно заво-
рушилася, її довгi щупальцi.збуджено звились у повiтрi. Дiвчина
почула, як загрозливо заревiла потвора, побачила, як вона пiдве-
ла голову, озираючись.
