- Що думаєте?
Певна рiч, думати можна було все що завгодно, проте вiдповiдi
не мiг дати нiхто. Перший могутнiй звук, який почули мандрiвники
на Венерi, лишався для них загадкою, як i багато дечого iншого.
Ван Лун вiв товаришiв до високої i широкої скелi, яка ви-
сочiла напiвдорозi до величезного лiсу. Без особливих утруднень
всi вибралися на неї. Нiхто не запитував, навiщо Ван Лун привiв
їх сюди: було ясно, що з цiєї скелi вiдкривався найбiльш широкий
краєвид.
Так i було насправдi. Але мандрiвникам i звiдси не вдавалося
побачити нiчого дiйсно нового, якщо не зважати на те, що за оран-
жевою смугою лiсу, над яким здiймалися дене-де гордовитi вершини
велетнiв араукарiй i бенетитiв, вони помiтили далеку срiблясту
стрiчку великої рiки. Вона ясно вирiзнялася серед червоного моря
первiсного лiсу, що простягся аж до самого обрiю. Сокiл засмуче-
но зiтхнув:
- Скiльки води! Як хороше, як чудово було б нам знизитися
там. Адже ж з водної поверхнi можна стартувати цiлком безпечно.
- I до того ж ця рiчка зовсiм недалеко,- додала Галя.- Усьо-
го кiлометрiв п'ять чи десять, правда, Вадимо Сергiйовичу?
- Так, по прямiй - кiлометрiв вiсiм. Проте нам вiд цього не
легше,- ще раз зiтхнув Сокiл.- Астроплан туди не перетягнеш!
- А це що таке? - тривожно скинув до плеча гвинтiвку Ван Лун.
Галя одразу зробила те ж саме, намагаючись не видати свого
хвилювання.
Понад лiсом, не бiльше як в кiлькох сотнях метрiв вiд них,
над самими верхiвками дерев летiла якась дивовижна iстота. В неї
був довгий тулуб, величезнi крила, якi здавалися прозорими,- чи
то iстота так хутко махала ними?.. Вона летiла швидко, але
нерiвно, немов кидаючись з боку в бiк. I тому її нiяк не можна
було добре роздивитися. Так чи iнакше, дивна iстота була, очевид-
но, зайнята своїми власними справами, мандрiвники не привертали
її уваги, вона вiдлiтала далi й далi.
Швидким рухом Ван Лун опустив гвинтiвку i пiднiс до очей
бiнокль. Втiм, щоб користуватися ним крiзь прозоре скло шолома,
треба було старанно навести фокус. Тим часом дивовижний крилатий
незнайомець нiби поринув униз i зник за верхiвками дерев.
Ван Лун не стримав досади:
- Не встиг роздивитися. Що це було, хотiв би знати?
- В усякому разi, не лiтак,- вiдповiла Галя.
- Летючий ящiр,- висловив припущення Сокiл.
Як бачимо, дискусiя з цього приводу не обiцяла успiху.
Ван Лун запропонував:
- Далi заглиблюватися, вважаю, не варт. Час повертатися.
Давно вже ходимо.
-А чи не зайдемо ми на зворотному шляху на те мiсце, де ви з
Миколою Петровичем встановлювали прапор? - чи то спитала, чи то
попросила Галя Рижко, їй дуже хотiлося побувати бiля прапора
Батькiвщини, який майорiв над Венерою.
- Це можна,- погодився Ван Лун.- Скеля по дорозi. Тодi -
ходiмо!
Зворотний шлях здавався значно легшим. Та це було так i нас-
правдi, бо тепер не доводилося витрачати час i сили на розчищу-
вання дороги. Не минуло й пiвгодини, як мандрiвники опинилися на
скелi, яка панувала над мiжгiр'ям i була увiнчана червоним прапо-
ром. Сокола i Галю знову охопило хвилювання,- як тодi, коли вони
дивилися з астроплана на Риндiна i Ван Луна, що пiднiмали на цiй
скелi гордовитий прапор далекої Радянської Батькiвщини.
На невеличкiй дiлянцi поверхнi Венери наче навмисне зiбрали-
ся докупи представники рiзних i дуже вiддалених епох розвитку жи-
вої природи!
Навколо мандрiвникiв простягався густий лiс, незайманi оран-
жево-червонi хащi юрського перiоду, де привiльне зростали i пиш-
но квiтували рослини, яких не бачить i нiколи не побачить Земля.
Там, на Землi, вони давним-давно вимерли, поступилися мiсцем
iншим видам, знайомим людству. А в цих первiсних хащах ховаються
небаченi тварини, невiдомi звiрi, потворнi iстоти, схожi на дра-
конiв, летючих ящерiв, зубатих птахiв. Десь там, у непрохiдних
нетрях, вони причаїлися, щоб пiд покровом ночi вийти на розшуки
здобичi.
Стрiмкi скелястi схили вели звiдси вниз, до дна мiжгiр'я. I
на скелi, яка пiдносилася вище iнших, пiд великим маючим черво-
ним прапором з золотими серпом i молотом - стояло троє людей у
скафандрах. М'якi блiки свiтла грали на товстому органiчному склi
їхнiх цилiндричних шоломiв, тьмяно вiдсвiчували темнi металевi
прилади на скафандрах.
А ще нижче, на днi мiжгiр'я, серед скель нерухомо лежала дов-
гаста металева сигара з маленькими крильцями, мiжпланетний кора-
бель аргонавтiв Всесвiту,- найостаннiше досягнення людського ро-
зуму i винахiдливостi, астроплан "Венера-1", який принiс сюди, на
чужу i далеку планету, перекинув до хащ юрського перiоду чо-
тирьох мандрiвникiв.
Араукарiї, цикадеї, бенетити - i вдосконаленi скафандри з
радiоустановками. Доiсторичнi потвори, дракони, ящери - i ракет-
ний мiжпланетний корабель!
Кожен з трьох товаришiв, що стояли на скелi, вiдчував незви-
чайнiсть, напiвфантастичнiсть цього контрастного становища. I нi
Ван Лун, нi Галя не здивувалися, почувши пiднесений голос Вадима
Сокiла:
- Бракує слiв, щоб сказати про те, що переповнює душу! Наче у
фантастичнiй машинi часу ми досягли далекого минулого природи - i
тепер спостерiгаємо те, чого не бачила нiколи ранiше жодна люди-
на. Дикий, надзвичайний, нi з чим не зрiвняний пейзаж! Але як вiн
приваблює погляд саме цiєю своєю дикою своєрiднiстю...
Раптом вiн замовк, не зводячи широко вiдкритих очей з астроп-
лана, що лежав на вiдстанi близько кiлометра вiд них. З бокових
сопел корабля вихопилися двi хмарки розпечених газiв. I вже пото-
му до товаришiв долинули гучнi звуки двох вибухiв.
Мандрiвники на мить завмерли. Невже це сигнал небезпеки? Так,
вибухи не могли означати нiчого iншого. Два вибухи один за одним
збирався зробити Микола Петрович в разi небезпеки, в разi, коли
його супутникам треба буде негайно повертатися. Що ж сталося?..
- Погляньте! - вигукнула Галя, вказуючи на астроплан.
Ван Лун i Сокiл побачили, як бiля корми корабля майнув серед
скель величезний темний силует. Майнув - i зник.
- Униз, за мною! - скомандував Ван Лун i кинувся бiгти.
Перестрибуючи велике камiння, ламаючи на шляху соковите лис-
тя папоротi, товаришi бiгли вниз, до астроплана, куди їх кликали
тривожнi сигнали Миколи Петровича Риндiна.
РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ,
де пояснюється причина тривожних сигналiв
академiка Миколи Петровича Риндiна, якi
вiн подавав з астроплана, але виникає сер-
йозне занепокоєння за долю Галини Рижко,
мiсцеперебування якої стає остаточно невi-
домим.
Залишившись в астропланi, Микола Петрович уважно слухав усе,
що Галя розповiдала йому за допомогою свого переносного радiопе-
редавача. Вiн наносив на аркуш паперу, де була накреслена схема
корабля, акуратнi позначки про пошкодження: хоча про старт з Ве-
нери, звичайно, поки що не могло бути й мови, проте академiку
хотiлося мати точне уявлення про стан астроплана i умови, в яких
лежав вiн на днi скелястого мiжгiр'я.
Потiм розвiдники подалися вгору, схилом до лiсу. Спочатку Га-
ля ще сповiщала Миколу Петровича короткими фразами про свої вра-
ження, але потiм, захопившись дивовижними картинами, що вiдкрива-
лися перед
її очима, просто забула про обiцянку. Микола Петрович тiльки пос-
мiхнувся. Вiн не сердився. Академiк подумав: яка надзвичайна по-
ра життя - бадьора, схильна захоплюватися юнiсть! Вiк, коли все
навколо людини спiває, грає i смiється, коли все здається зовсiм
не таким, яким бачить це людина потiм, у зрiлому вiцi,- не кажу-
чи вже про похилий вiк, про старiсть...
У Миколи Петровича все ще трохи болiла голова. Рiзкий удар об
пульт пiд час падiння астроплана на Венеру давався взнаки. Риндiн
поправив перев'язку на головi. Нiчого, ще доба-двi, i все буде
гаразд. До речi, виявляється, на Венерi можна говорити "доба" в
тому ж розумiннi, що й на Землi: тривалiсть дня i ночi тут прак-
тично дорiвнювала земнiй.
Ось чому така незначна рiзниця температур мiж освiтленим i
неосвiтленим Сонцем боками Венери, що завжди дивувало астрономiв!
Справдi, температура освiтленої сторони Венери не пiдiймалася, як
давно вже встановили вченi, вище 50-60 градусiв. Зате й темпера-
тура тiньової сторони нiколи не була нижче мiнус 25 градусiв.
Причини цього, як виявлялося, простi: час обертання Венери навко-
ло своєї осi не перебiльшував, як i на Землi, однiєї доби - 24
годин. Але на вiдмiну вiд земної - атмосфера Венери, а тим бiльше
її поверхня, схована густою пеленою хмар, не встигала анi дуже
нагрiтися, анi дуже охолонути. Це було цiлком природним.
Так, чим же зайнятися зараз? Адже Галя Рижко мовчить i нi про
що не повiдомляє...
Найбiльше Миколу Петровича непокоїв склад повiтря на Венерi.
Чи не сталося всетаки якоїсь помилки пiд час аналiзу? П'ятнад-
цять процентiв вуглекислоти в атмосферi - надзвичайно важлива об-
ставина, яка граничне ускладнює експедицiї всю її роботу на Ве-
нерi.
Що ж, поки є вiльний час, треба повторити аналiз.
Це зайняло в академiка Риндiна бiля пiвгодини напруженої
працi. Закiнчивши аналiз, Микола Петрович вiдкинувся на спинку
крiсла i задумливо постукав пальцями по столу. Нiчого втiшного,
аж нiчогiсiнько!
Щоправда, у повiтрi Венери не було нiяких особливих домiшок
порiвняно з земними. Тi ж самi, що i в атмосферi Землi, кисень,
вуглекислота, азот, дуже незначнi домiшки аргону, неону, крипто-
ну. Нiчого нового, все цiлком знайоме. Але вуглекислота!
Кiлькiсть вуглекислоти!
Повiтря Землi має в своєму складi тiльки 0,03 процента вугле-
кислого газу. Три сотих... А в повiтрi Венери, як остаточно вста-
новив Риндiн, вуглекислоти було 15,5 процента! Жахлива кiлькiсть,
яка перевищує всi припущення.
Хоча, з iншого боку, хто знає: може, за доiсторичних часiв i
в атмосферi Землi було не менше вуглекислоти? Геологи i палеонто-
логи, очевидно, мають рацiю, коли твердять, що в атмосферi Землi
в епоху зародження i первiсного розвитку живих iстот вуглекисло-
го газу було значно бiльше, нiж тепер. Протягом багатьох де-
сяткiв i сотень тисячолiть рослини поступово поглинали вуглекис-
лоту з повiтря i, навпаки, збагачували його киснем, доки не вста-
новився сучасний, звичний для людини склад атмосфери. Чи не так
само вiдбувається i на Венерi? Зрештою, можливо, що все це -
цiлком закономiрний процес у гiгантськiй природнiй хiмiчнiй лабо-
раторiї живих iстот, якою є молода планета.
Гаразд, хай усе це так. Проте як бути людям? Людина може ди-
хати таким повiтрям тiльки дуже обмежений час. Явища повиннi роз-
виватися так.
Дихаючи повiтрям Венери, людина весь час буде вiдчувати гос-
трий брак кисню. Вона робитиме глибокi, майже конвульсивнi вдихи
i видихи. Так може тривати, скажiмо, хвилин п'ятнадцять. А
потiм... потiм органiзм людини, якому хронiчно бракує кисню, поч-
не отруюватися вуглекислотою. Виникне так звана асфiксiя - уду-
шення. Спочатку затуманиться розум, притупиться чутливiсть, по-
гаснуть рефлекси, припиниться дихання i, нарештi, зупиниться
дiяльнiсть серця. От i все.
Схиливши голову на руки i неуважно поглядаючи в iлюмiнатор,
Риндiн напружено розмiрковував. Звичайно, взагалi з астроплана
без скафандра вийти можна,- якщо на короткий час. Людинi буде ли-
ше важко дихати. Втiм, тiльки на десять-п'ятнадцять хвилин, не
бiльше. Бо тодi почнуть наближатися i невблаганно прогресувати
явища страшної асфiксiї. Отож, всi роботи на Венерi доведеться
проводити в скафандрах - незважаючи на всю незручнiсть цього.
Природно, така система дуже ускладнить розшуки ультразолота.
Думки академiка Риндiна йшли далi й далi. Так, Сокiл не поми-
лявся, коли рiшуче наполягав, що на Венерi мусить протiкати
перiод розвитку життя, аналогiчний земному юрському. Рослиннiсть
