всiх нас,- пристрасно вiв далi Сокiл.- Вiдповiдальнiсть i святий
обов'язок перед Батькiвщиною, якiй ми мусили вiддати всi свої си-
ли, всi знання. Я не мав права думати про любов. I не мав права
користуватися з того, що був єдиним близьким знайомим Галi серед
нас. Це було б нечесно, я не мiг так, ви розумiєте, Миколо Петро-
вичу? I я мiцно тримав себе в руках. Жодного слова про любов я не
сказав Галi з того часу, як побачив її в астропланi... навiть iз
тих небагатьох, якi наважувався говорити їй на Землi, ранiше. Це
було трудно, але iнакше я не мiг. А тепер... тепер, коли вона в
такiй небезпецi... якщо вона ще жива... я теж не можу... не можу
заспокоїтися, не можу! Адже ж я люблю Галю, Миколо Петровичу,- з
одчаєм вигукнув Сокiл.
Риндiн поклав йому на плече руку: Вадимовi треба було допо-
могти, заспокоїти його.
- Я все розумiю, любий Вадиме,- сказав Риндiн тихо й пере-
конливо.- Те, що ви розповiли, не такий вже секрет для мене. Так,
так, не дивуйтеся! Я давно вже помiтив те, що ви почуваєте до
Галi. I схвалював вашу стриманiсть. Та iнакше й бути не мог-
ло,-пiдкреслив вiн упевнено.- Я знаю вас, Вадиме. Ви хороша, чес-
на людина - i за це я люблю вас так само, як поважаю за ваш та-
лант ученого i дослiдника. I Галю я полюбив за час нашої
подорожi. Слово честi, я був навiть радий, що вона опинилася ра-
зом з нами, хоча її поява i мала дещо, гм, своє- рiдний характер.
I знаєте що, Вадиме? Ми ще погуляємо на вашому весiллi, друже
мiй! Ви вiрите менi?
- Так, Миколо Петровичу, завжди, всiєю душею, ви знаєте це
без моїх слiв!
- Так от, заявляю вам твердо: я певен, що Ван Лун через дея-
кий час приведе до нас сюди вашу Галю, живу, неушкоджену i таку ж
точнiсiнько життєрадiсну, як i ранiше. I вона обов'язково роз-
повiсть нам про якiсь свої вiдкриття, зробленi нею в той час, ко-
ли ми отак турбувалися про неї. I вам, друже мiй, доведеться зно-
ву приховувати вiд неї вашi почуття, якщо зможете, певна рiч. А
пiсля повернення на Землю вам доведеться запросити мене на
весiлля, нiчого не поробиш, Вадиме, цього я також певен!
- Ви втiшаєте мене, Миколо Петровичу. Але ж ви не маєте
пiдстав для такої певностi. Ви не знаєте, що саме думає Галя... i
як вона поставиться, коли раптом довiда-
ється, що я...
Риндiн голосно розсмiявся:
- Ну, Вадиме, я бачу, що все в порядку! У вас лишилися тiльки
однi сумнiви - вiдносно того, як саме вiдповiсть вам Галя. А що-
до її благополучного повернення з Ван Луном - ви вже погодилися
зi мною. Не вiдмовляйтеся, не сперечайтеся: ви знаєте, що я не
люблю, коли менi заперечують без достатнiх пiдстав.
- Миколо Петровичу, та я...
- Мовчiть, мовчiть! I давайте зразу ж таки обговоримо одну
рiч, яка спала менi на думку. Вадиме Сергiйовичу, ви прекрасно
розумiєте, як потрiбний нам зв'язок з Землею! Пам'ятаєте, ще за-
довго до старту ми мiркували: чи зможе Земля зв'язуватися з нами
на Венерi по радiо? Професор Власов - пригадуєте? - висловлював
побоювання, що ми можемо опинитися на тiй половинi Венери, яка,
сказати б, вiдвернута вiд Землi. Зрозумiло, це в тому разi, як
вiн казав, коли перiод обертання Венери навколо
її осi дуже довгочасний. А ви й тодi йому заперечували...
- Так, бо за всiх умов Венера не може бути завжди обернена
до Землi тiльки одним боком,- пiдтвердив Сокiл.- В своєму русi по
орбiтi вона...
- От-от! - пiдхопив жваво Риндiн.- Навiть у цьому разi по-
боювання Власова були надто песимiстичними. Природно, у тi перiо-
ди, коли той бiк Венери, на якому перебуваємо ми, дивиться в нап-
рямi, протилежному Землi,- ми не можемо анi чути Землю, анi самi
подавати їй сигнали. Радiоiмпульси поглинатимуться масою планети.
Це так. Але ж ми тепер знаємо, що перiод обертання Венери майже
цiлком такий самий, як i Землi. Одна доба, всього-на-всього.
Отже, Венера кожної доби певний час обернена до Землi, саме тим
боком, на якому перебуває- мо ми. А звiдси один висновок...
- Зв'язок з Землею можливий, ви маєте цiлковиту рацiю, Мико-
ло Петровичу,- закiнчив за нього вже зацiкавлений Вадим Сокiл.
- I я так гадаю. Передавач наш усе ще несправний, ми не мо-
жемо користуватися ним, доки не полагодимо. В наших силах подава-
ти за його допомогою тiльки отi умовнi хрипкi сигнали, якими ми
вiдповiдали Ван Луну. Проте приймати радiопередачi з Землi ми
могли б, це в наших силах. Чому ж ми їх не чуємо? Адже ж пробува-
ли робити це вже не раз.
- А й правда, чому? - замислився Сокiл.- Може статися, ми
пробували приймати саме тодi, коли Земля була схована вiд нас
цiлою товщею Венери?
- Нi, ми пробували в рiзний час, i завжди, на жаль, марно. А
це, мабуть, тому, що ми намагаємося приймати на нашу звичайну ма-
леньку антену. Цього не досить, вона надто малочутлива для слаб-
ких радiоiмпульсiв, якi можуть дiйти до неї на величезнiй
вiдстанi, що вiддiляє нас вiд Землi. Крiм того, на послабленнi
сигналiв може позначитися ще й вiдомий нам ворог, те ж саме кос-
мiчне промiння.
- Якщо це так, Миколо Петровичу,- заговорив уже захоплений
якоюсь думкою Сокiл,- то ми маємо добрий засiб посилити чут-
ливiсть нашого приймача. Наш радiозонд...
- Саме про це я й подумав, Вадиме. Радий, що нашi погляди
збiглися. I тому я хочу зараз-таки, не вiдкладаючи, привести зонд
у дiю... якщо ви не заперечує- те, га?
- Звичайно, Миколо Петровичу, це страшенно цiкаво! I рап-
том ми почнемо регулярно приймати сигнали Землi!
- Певен цього, друже мiй. Отже, до дiла. Я беру на себе
зонд, ви - трос i водневу установку. Залазьте в скафандр.
-А ви як же, Миколо Петровичу? - вагаючись спитав Сокiл.-
Хiба ж ви маєте на увазi вийти з астроплана без скафандра? Диха-
ти вуглекислотою?
- Не перебiльшуйте, мiй друже! Будь ласка, не хвилюйтеся, я
знаю, що роблю. Навiть при тих п'ятнадцяти процентах вуглекисло-
ти в атмосферi я вiльно i без будьякої шкоди для здоров'я можу
провести зовнi хвилин принаймнi десять. Ну, буду трохи глибше й
важче дихати, тiльки й того. Почнемо роботу разом, адже ви самi
не впорає- теся. А коли закрiпимо трос i зонд наповниться
воднем,- я повернуся в астроплан, а ви закiнчите справу. Одягай-
те скафандр, Вадиме! Шкода лише, що я не зможу вас чути. Ви буде-
те чути мене, а я вас - нi. Ну, нiчого, як-небудь порозумiємося.
Одягайтеся!
- А якщо нападуть якiсь хижi комахи? - висловив ще одне по-
боювання Сокiл.
- Цього не трапиться. Ми знаємо, що вони нападають тiльки в
тiнi, з зараз - свiтлий день. Та не гайте часу, одягайтеся ж!
Сокiл не пробував заперечувати далi. Якщо Микола Петрович
вирiшив, треба було виконувати. I вiн слухняно влiз у скафандр,
закрiпив шолом i вирушив з каюти, щоб узяти пристрiй для напов-
нення зонда воднем.
Риндiн провiв Сокола до дверей каюти i напутив його, поплес-
куючи по плечу скафандра:
- Я вийду слiдом за вами, Вадимо. Готуйтеся поки що. Та не
забувайте прислухатися до моїх слiв, пам'ятайте, що я не можу вас
почути.
Залишившись на самотi, Микола Петрович полегшено зiтхнув. Ду-
же добре, що Сокiл, нарештi, висловився, вилив те, що зiбралося в
нього на душi. I дуже добре також, що Риндiну спало на думку зай-
нятися радiозондом, вдалося зацiкавити Вадима. Тепер найголов-
нiше - не дати йому можливостi знову поринути у важкi думки про
Галю, не залишати його самого, примушувати працювати, дiяти. То-
му Микола Петрович i вирiшив вийти разом з ним, хоча в цьому i не
було великої потреби, Сокiл упорався б i сам з запуском зонда.
Ех, коли б сам Микола Петрович був певен у щасливому, благо-
получному поверненнi дiвчини, як доводив вiн Соколу! Але мiркува-
ти про це зараз було нiколи, треба виходити, Вадим надто знерво-
ваний.
Риндiн зайшов до кладової, взяв оболонку зонда, що лежала в
запобiжному конвертi, котушку з найтоншим капроновим тросом, до
якого була вплетена ще тонша мiдна жилка. Вона здавалася просто
павутинкою, ця тонесенька дротинка! Далi вiн захопив ще невелич-
кий причiпний пристрiй зонда i вийшов слiдом за Вадимом.
Вiн пройшов шлюзовим люком назовнi-i мимоволi зупинився бiля
драбинки, що вела вниз, на грунт. Яке чудове, напоєне пахощами,
незнайомими ароматами повiтря! Вологе, тепле - трудно повiрити,
що воно приховує в собi грiзну небезпеку, що воно, по сутi, от-
руєне надмiром вуглекислоти. А ландшафт! Надзвичайне багатство
небачених оранжево-червоних барв i вiдтiнкiв, чудесна пишна рос-
линнiсть, мальовничi густi заростi... так, але i в них, як у
повiтрi Венери, як у всьому цьому сповненому несподiванок свiтi,
також таяться, пiдступно пiдстерiгають мандрiвникiв незнанi не-
безпеки!..
Свiжий вiтерець ворушив його сиве волосся, трохи пiдiймав по-
ли легкого пiджака. Нi, все ж таки неймовiрно красивi ландшафти
Венери, особливо отi заростi папоротi й цикадей, що розляглися по
схилах мiжгiр'я! Проте дихати таки важкувато, доводиться весь час
робити глибокi вдихи i видихи: повiтря здається разом i густим, i
щiльним, i дивно порожнiм. Бракує кисню!
Риндiн зiйшов униз, до Сокола, який встиг уже вбити в грунт
мiцнi металевi кiлки i поставив бiля них балон iз стисненим вод-
нем.
- Починаймо, Вадиме,- бадьоро окликнув його Микола Петрович,
складаючи свiй вантаж.
Вiн акуратно розправив з допомогою Сокола i розклав на грунтi
дуже мiцну оболонку кулi-зонда, вийняту з запобiжного конверта,
з'єднав її шлангом з балоном. Потiм вони прикрiпили до оболонки
зонда причiпний пристрiй, який замкнувся пряжками, i кiнець кап-
ронового троса.
- Редуктор включили, Вадиме? Це добре, перевiрте ще, щоб
водень, виходячи пiд великим тиском, не пошкодив оболонку.
Другий кiнець капронового троса, виведений з котушки назовнi,
був укрiплений на iзоляторах стяжки, яка зв'язувала вбитi в грунт
кiлки.
- Включайте балон!
Почулося легке шипiння. Водень виходив з балона пiд сильним
тиском, що його гасив редуктор, i поступово наповнював оболонку
кулi-зонда. Вона наче жива заворушилася на грунтi i почала розду-
ватися. Спочатку це було щось безформне, схоже на плескатий i ши-
рокий розкинутий на грунтi гриб. Потiм шляпка гриба зросла i
пiднялася над грунтом. А тодi вже оболонка почала набувати форми
кулi.
Звичайно, радiозондом цей дотепний прилад називали тiльки за
звичкою, бо вiн був далекий родич, праправнук куль-радiозондiв,
яких випускали у верхнi шари атмосфери Землi ще в сорокових i
п'ятдесятих роках нашого сторiччя. Тi зонди являли собою
пристрої, якi вiльно плавали в повiтрi i пiдiймалися на трид-
цять-сорок кiлометрiв. Вони автоматично передавали вниз по радiо
данi про температуру, розрiдженiсть повiтря i рух горiшнiх шарiв
земної атмосфери. За цим основним зразком був сконструйований i
зонд астроплана "Венера-1", але з iншими завданнями i особливос-
тями.
Наповнений воднем, зонд легко пiдiймався на висоту в двад-
цять кiлометрiв, але лишався з'єднаним з поверхнею Венери найтон-
шим капроновим тросом. Цей трос, незважаючи на вплетену до нього
мiдну павутинку-жилку, важив мiзерно мало. Проте вiн не дозволяв
зонду пiти вище i разом з тим служив надiйною антеною, яка лови-
ла радiоiмпульси в горiшнiх шарах атмосфери i передавала їх униз,
до чутливого приймача астроплана. Природно, слабкi iмпульси не
могли пошкодити павутинну мiцну жилку. астроплана. Це займе всьо-
го кiлька хвилин, а тодi вже повернемося. Пройдемо швиденько до
корми!
Сокiл стурбовано похитав головою, але пiдкорився.
Вони йшли поряд - Вадим Сокiл у непроникному скафандрi, який
закiнчувався зверху прозорим цилiндричним шоломом, i в тому шо-
ломi було напрочуд ясно видно його голову, i академiк Риндiн у
своєму звичайному сiрому пiджаку i довгих брюках, без шапки, iз
схвильованим вiд незвичних вражень обличчям. Та й сказати тiльки,
