кiнця!
А голос у навушниках повторював все одне й те ж саме повiдом-
лення. Вiн лунав нiби спокiйно, розмiрено; але в цьому спокiйно-
му i чiткому голосi нам вчувалася тривога. Та й як не тривожити-
ся, якщо там, на Землi, вже стiльки часу нiчого не знають про
нас. Говори, рiдний, милий голос Землi, говори, голос Батькiвщи-
ни!..
Ван Лун, Сокiл i я пройшли до складу, де лежала поштова раке-
та. Це була блискуча металева сигара три метри завдовжки, зробле-
на з того самого супертитана, що й весь наш астроплан. Та вона i
за формою нагадувала його: така ж довга, витягнута, гостроноса, з
маленькими крильцятами в заднiй частинi корпусу. Але на її
крильцятах не було додаткових ракетних двигунiв. Поштова ракета
мала тiльки один, центральний, двигун з отвором на хвостi. Вона
була повнiстю заряджена атомiтом, лишалося тiльки вкласти в неї
вантаж i вiдправити.
Вадим Сергiйович викрутив гвинти на боцi ракети i вiдкрив не-
величкi дверцята:
- Готово, Миколо Петровичу!
Уважний i зосереджений Микола Петрович, який приєднався тим
часом до нас, принiс з собою грубезний пакет: адже записи i доне-
сення на Землю давно вже були готовi! Вiн пильно оглянув ракету:
все було в порядку. I тут я наважилася на те, про що давно хотiла
попросити.
- Миколо Петровичу,- звернулась я до нього,- дозвольте менi...
- Що саме, Галю?
- Надiслати i мого листа... вiн маленький... менi дуже хо-
четься заспокоїти маму...
Лагiдна усмiшка освiтила обличчя Миколи Петровича.
- А я вже дивувався: i чому це Галя нiчого не каже про лист
додому? Почав було думати, що ви забули про маму.
- Ой, Миколо Петровичу, що ви кажете! Значить, можна? Я за-
раз!
Звичайно, мiй лист також був давно готовий. От що я написала
в ньому:
"Мила моя, дорога мамусю! Не сердься на свою навiжену дочку!
Я знаю i розумiю, що зробила дуже погано, приховавши вiд тебе
свої намiри. Мамуню, прости мене! Адже ж тепер все благополучно,
i ми незабаром долетимо до Венери. I ще, мила мамусю, знай, що
всi в астропланi до мене дуже добре ставляться i я намагаюсь бу-
ти корисною. В мене вже є свої обов'язки, i я навiть зробила
деякi маленькi вiдкриття. Тобi не доведеться червонiти за мене,
мамуню! А з Венери я привезу тобi надзвичайнi подарунки, ось по-
бачиш. Ще раз, не сердься, мамусю, а частiше дивися на Венеру в
твiй великий телескоп. Коли ти одержиш цього листа, Галинка буде
вже на нiй. Мiцно-мiцно тебе цiлую.
Твоя Галя". Мого листа було
покладено разом з великим пакетом i iншими листами на Землю.
Вадим Сергiйович знову пригвинтив дверцята поштової ракети.
- Приготуйтеся,- розпорядився Микола Петрович.- Одягаймося,
Вадиме!
Вони надiли скафандри. А тодi Микола Петрович натиснув кноп-
ку керування пiдйомником, на якому лежала поштова ракета,- i ме-
талева платформа з нею повiльно почала пiдiйматися вгору через
великий
люк, що вiдчинявся перед нею в стелi складу. Микола Петрович,
простеживши, як дверi люка знову зачинилися, подав знак Вади-
мовi Сергiйовичу - i вони обидва вирушили назовнi, як звичай-
но, через шлюзовi люки. А ще за кiлька хвилин ми з Ван Луном
вiдчули ледве помiтний поштовх. Поштова ракета вiдiрвалася
вiд астроплана i полинула на Землю.
Дзеркало телескопа у нас уже було повернуте туди, куди мусив
летiти космiчний листоноша. I ми з Ван Луном побачили вогняну
хмарку, що швидко вiддалялась вiд нас: це працював ракетний дви-
гун нашого листоношi. Лише кiлька секунд - i хмаринка зникла,
розтанула. Все! I тiльки голос диктора Землi в навушниках все ще
нагадував нам про надзвичайну подiю. Iнодi цей голос майже зни-
кав, iнодi його було чути краще. Ми слухали все тi самi слова i
радiсно поглядали одне на одного: Батькiвщина пам'ятає i тур-
бується про нас, її посланцiв у мiжпланетному просторi!..
...Вже вкладаючись спати (я, як i ранiше, сплю прямо в
повiтрi, тiльки прив'язуюсь до стiнки пiд свинцевими аркушами,- i
це дуже зручно!), я спитала Сокола, який цiєї ночi був на вахтi:
- Вадимо Сергiйовичу, розкажiть, будь ласка, як ви вiдправ-
ляли поштову ракету i як ви самi не вiдiрвалися вiд корабля: ад-
же один лише крок... брр, менi страшно думати, що можна було за-
лишитися там, зовнi, у холодному, мертвому просторi... а наш ас-
троплан мчить так швидко, хiба його потiм доженеш? Розкажiть про
вiдправлення ракети!
У нашiй каютi панувала сутiнь, але з тону, яким вiдповiдав
менi Сокiл, я зрозумiла, що вiн усмiхається.
- Нiчого особливого, Галю. Коли ми вийшли на палубу астроп-
лана, поштова ракета вже лежала там, на своїй платформi, мiж роз-
чиненими дверима вантажного люка, наче в колисцi. Ну, ми встано-
вили її в потрiбному напрямi, як показав Микола Петрович. Потiм
запустили двигун, а самi вiдiйшли вбiк. I вона майже одразу рво-
нулась i полетiла назад, до Землi. Тiльки i всього.
Я була невдоволена. Така важлива подiя - а вiн так сухо роз-
повiв про неї! Та Вадим Сергiйович, трохи помовчавши, додав, нiби
розмiрковуючи вголос:
- Нi, мабуть, не все. Мушу сказати, Галиночко, що менi й
справдi стало моторошно, коли з дюзи поштової ракети вирвалася
розпечена хмарка газiв. Ми стояли, як я вже сказав, осторонь. I
все-таки мене трохи штовхнуло. Я вiдчув, що мене вiдносить вбiк
од астроплана. Немов щось тягне в простiр. I не те, щоб я падав,
нi, не так. А немовби одпливаю, одпливаю повiльно, проте нестрим-
но... i схопитися нема за що, i пливти нема в чому... це тобi не
вода, а порожнеча! Це було, правда, страшнувате вiдчуття. Власне
кажучи, нiчого небезпечного,- вiв вiн далi, нiби виправдуючись,-
адже ми з Миколою Петровичем зачепилися тонкими тросами за гачки
бiля верхнього люка, отож нам нiщо не загрожувало. Та, крiм того,
мало вплинути i власне притягнення астроплана, яке обов'язково
потягло б мене назад, до корпусу астроплана. Все це я розумiв.
Але, як я тепер добре бачу, можна ясно розумiти i все-таки пiдда-
ватися емоцiйним вiдчуттям, особливо, коли вони незвичнi... Так,
мабуть, я довго пам'ятатиму цю хвилину!
Дивно, але цього разу навiть насмiшкуватий Ван Лун не вiдгук-
нувся яким-небудь жартом. Вiн задумливо сказав:
- Думаю, це правда. Людина - жива, вона багато вiдчуває. Ро-
зум не завжди зверху. Машина нiколи не боїться, людина може хви-
люватися. Це так.
Всi змовкли. А я уявила собi, що стою на корпусi астроплана,
в темнiй порожнечi... навколо тiльки далекi холоднi зiрки... i от
мене вiдносить убiк, i трос вiдчепився... i я лечу в чорний, без-
межний простiр... i астроплан все далi й далi вiд мене... i я за-
лишаюся сама в цiй порожнечi... Нi, це надто страшно! Фу, навiть
пiт на лобi виступив! Краще думати про щось iнше. I я спитала Ван
Луна:
- А чому все-таки ми почули сьогоднi Землю, товаришу Ван
Лун? Чому космiчне промiння пропустило до нас передачу Землi, а
не заглушило її, як ранiше?
Ван Лун, помовчавши трохи, мовив:
- Це дуже важко сказати. Вважаю, можливо, Микола Петрович
пояснить. Сам не знаю. Тiльки якщо Микола Петрович не спить.
Голос Миколи Петровича лунав мрiйливо, коли вiн вiдповiв:
- Нi, Ван, я не сплю. Але думаю не про те, про що ви запиту-
вали. Мене, мабуть, дуже схвилював голос нашої рiдної Землi, який
ми так хотiли почути, так чекали весь час. I ось ми почули його,-
дбайливий, стривожений... Менi згадалися нашi розмови перед стар-
том: це коли ви, Вадимо, казали про те, що ми надовго прощаємося
з Землею, вiдриваємося вiд неї. Пам'ятаєте?
- Так, пам'ятаю,- трохи нiяково вiдгукнувся Сокiл.
- Як бачите, ви помилилися, Вадимо. Ми не вiдiрвалися вiд
Землi, вона з нами завжди й скрiзь, наша Батькiвщина. Навiть у
безмежних просторах Всесвiту. Де б ми не опинились, наш народ i
Батькiвщина думають i пiклуються про нас. Як це прекрасно, друзi
мої! Яке щастя бути сином Радянської Вiтчизни!..
Вiн замовк. Нiхто з нас не насмiлювався порушити мовчання,
завадити думкам Миколи Петровича. Та й самi ми були також
схвильованi його словами, теплими й зворушливими. Батькiвщино,
наша Радянська Батькiвщино, ти з нами!
Але от Микола Петрович заговорив знову:
- Тепер щодо вашого запитання, Галю. Вiдповiдь на нього мо-
же бути зовсiм не така складна, як вам здається.
- Та що ви!
- Ось послухайте. Це, звичайно, тiльки попереднi думки, во-
ни ще потребують перевiрки. Проте справа уявляється менi такою.
Потужний потiк космiчного промiння, до якого ми попали незабаром
пiсля вильоту з Землi, має свої межi. Можливо, що космiчне
промiння поширюється не суцiльно, а окремими потоками, такими ши-
рокими рукавами. Довгий час ми летiли, прорiзаючи такий потужний
потiк, який, судячи з спостережень Вадима, iде вiд крабовидної
туманностi Тельця. I цей потiк заглушав усi радiосигнали. А те-
пер, як менi здається, ми вилетiли з того потоку, принаймнi з
найбiльш iнтенсивної його частини. Тут, у цьому районi космiчно-
го простору, в якому ми перебуває- мо тепер, потiк промiння слаб-
ший, вiн менше викривлює i заглушає радiосигнали. Хоча в навушни-
ках i чути трiскотiння та гуркiт, але, як ви помiтили самi, вони
стали значно слабшi. I ми дiстали можливiсть розбирати сигнали з
Землi. Ну, можливо також, що й у нас на Землi збiльшили по-
тужнiсть передавача, точнiше, його скерували в наш бiк... Повто-
рюю, все це тiльки мої здогади: хiба можна сказати зараз щось
певне? От завтра Вадим проведе новi спостереження, вимiрить
iнтенсивнiсть, силу потоку космiчного промiння. I, може статися,
наслiдки цих нових спостережень ствердять мої думки. Довiдаємося
завтра.
- Ще одна загадка,- вставив Вадим Сергiйович.
- Назвемо це краще ще одним завданням, яке нам доведеться
розв'язати,- поправив його Микола Петрович.
- Будь ласка, хай буде завдання,- погодився Сокiл.- Перед
нами їх стiльки, що й не злiчити... i одне важливiше за друге.
- Вважаю, це дуже добре,- втрутився Ван Лун.- А то навiщо б
нам летiти на Венеру? Туристи просто подорожують, а нам треба
працювати, розв'язувати завдання.
- Та хiба я заперечую? - жваво озвався Сокiл.- Це само собою
зрозумiло, Ван. В мене були зовсiм iншi думки, i ви їх пiдкрiпи-
ли своїм зауваженням, дорогий Друже.
- Якi думки? Скажiть, прошу.
- Уявiть собi, про фантастику.
- Про яку фантастику? - в один голос здивовано поцiкавились
i Ван Лун, i Микола Петрович. Вражена була i я.
- А от про яку,- раптом захоплено заговорив Сокiл.- Ось ми з
вами летимо в мiжпланетному просторi, летимо на Венеру. Це безу-
мовний факт - i разом з тим, з погляду людей, якi жили ще в неда-
лекому минулому, ну, скажiмо, у п'ятдесятих роках нашого
столiття,- це така ж фантастика.
- При чому тут п'ятдесятi роки нашого столiття? - заперечи-
ла я.- Вони минулися, тi роки, i нiякої фантастики в нашiй подо-
рожi немає.
- Правильно, правильно, Галиночко, i я ж так кажу. Але ось я
згадую, як описували в минулому мiжпланетнi подорожi. I дивуюсь.
Менi довелося прочитати чимало науково-фантастичних романiв на цю
тему - i я завжди дивувався.
- З чого?
- А з того, що коли судити за цими романами, то мiжпланетнi
подорожi завжди виникали i здiйснювалися випадково, без нiякої
потреби. Отак, вирiшили - i полетiли. А навiщо? З якою метою?
Невiдомо. За словами Ван Луна - як туристи.
- Та про що ви, Вадиме? - вже нетерпляче спитав Микола Пет-
рович.
- Зараз усе поясню. Ось я нагадаю вам кiлька найпопуляр-
нiших у свiй час науковофантастичних романiв про мiжпланетнi по-
дорожi, звичайно. Почнемо з уславленого роману прекрасного
письменника Жюля Верна "З Землi на Мiсяць". Чудовий роман, ним
зачитувалися цiлi поколiння людей! I можна тiльки захоплюватися
