Але з того часу, як обiрвався радiозв'язок з Землею, ми
вiдчули себе значно далi вiд Батькiвщини. Адже ранiше кожного
дня, та й по кiлька разiв на день, ми чули голос Землi, знали, що
за нами турботливо стежать i завжди в разi потреби допоможуть. А
тепер зовсiм iнше...
У репродукторi чути саме набридливе трiскотiння i гуркiт роз-
рядiв: або немов цiлий десяток барабанщикiв безладно б'ють в сухi
оглушливi барабани, або немов прокочуються суцiльнi удари грому.
Репродуктор ми тепер навiть не пробуємо вмикати.
Ван Лун - дуже наполеглива людина. Вiн усе-таки щодня пробує
розшукати щонебудь у гуркотi розрядiв, хоча репродуктором також
не користується, вмикає навушники. Звичайно, йому не щастить
нiчого почути, крiм трiскотiння i шумiв космiчного промiння, але
вiн настiйливо знову й знову вмикає радiоустановку.
I вiн не тiльки слухає, а й пробує щодня передавати донесен-
ня на Землю!
- Навiщо ви робите це, Ван? - поцiкавився Вадим Сергiйович.-
Адже ясно, що Земля все одно не почує нас. Якщо до нас не дохо-
дять сигнали потужних земних радiопередавачiв, то як можна
сподiватися, що до Землi дiйдуть сигнали нашої слабенької
радiоустановки? Даремна праця!
Ван Лун незворушно вiдповiв:
- Я маю час. Там, на Землi, вдень i вночi вслухаються, че-
кають. Може, думаю, хоч на кiлька секунд почують нас. Уже добре.
Там турбуються. Нам не треба турбуватися: Земля в порядку. Ми
знаємо це навiть без її сигналiв. А от Земля не знає, що з нами.
Турбується дедалi бiльше. Вважаю, слiд пробувати.
- Так, ви маєте рацiю,- погодився Сокiл.- Навiть одне-два
слова, якi на Землi почули б вiд нас, заспокоїли б Батькiвщину.
Правильно, Ван, пробачте, не додумав!
Це буває дуже рiдко, щоб Вадим Сергiйович отак мирно i
покiрно погодився, коли чує заперечення. Але Ван Лун, певна рiч,
мiркує правильно.
А Микола Петрович - залiзна людина! Я б на його мiсцi давно
вже не витримала. Проте я ще не писала нiчого про це.
Зараз поясню все.
Ми маємо ще один спосiб дати про себе звiстку на далеку рiдну
Землю. Я вже згадувала, що на астропланi є малесенькi поштовi ра-
кети. За планом роботи експедицiї першу поштову ракету ми мусимо
надiслати з документами, фото- i кiноплiвкою, записами й листами
на Землю на сотий день подорожi. I Микола Петрович нiзащо не хо-
че порушити цей план. А як же на Землi зрадiли б нашiй поштовiй
ракетi! Особливо тепер, пiсля того як обiрвався радiозв'язок i
його нiяк не щастить поновити...
Коли я довiдалась про поштовi ракети, то дуже здивувалась.
Справдi, як це можна так нацiлити маленьку ракетку, вiдправлену з
астроплана, щоб вона знайшла в мiжпланетному просторi далеку Зем-
лю, яка наче загубилася у великому Всесвiтi?.. Адже ми не зможе-
мо виправляти її курс на вiдстанi, в нас немає таких складних
приладiв. Та й з Землi її не побачиш, вона крихiтна, всього
близько трьох метрiв завдовжки. Мабуть, поштову ракету могли б
вiдшукати в просторi радiолокатори,- але цьому, напевно, зава-
дить усе той самий набридливий потiк космiчного промiння...
Я подiлилася своїми побоюваннями з Вадимом Сергiйовичем
(пiсля того, як я вигадала гумовi кружки на каблуках, вiн майже
перестав кепкувати, i в нас знову добрi взає- мини, хоча про "о-
собисте" вiн чомусь нiчого не каже. Я думаю, це тому, що про "о-
собисте" можна говорити тiльки вiч-на-вiч, а тут ми весь час усi
вкупi. Але поглядає вiн на мене iнодi зовсiм так, як це було ще
на Землi, це я добре бачу!). Сокiл пояснив менi:
- Природно, Галиночко, тут е велика доля риску. Але я осо-
бисто певен, що поштова ракета долетить до Землi.
- Чому?
- Та ось чому. Насамперед, їй буде надано по можливостi най-
точнiший напрямок. Це зробити неважко. Потiм ракета полетить не
довгим елiпсом, а значно коротшим маршрутом, майже прямо на Зем-
лю, її маса невеличка, вона може витрачати вiдносно мало палива.
Швидкiсть її, зрозумiло, буде також дуже малою, бо ракета поле-
тить у бiк, протилежний нашому руховi. Але щойно вона вiдiрветься
вiд нас, щойно пролетить невеличку частину шляху,- ракета потра-
пить до зони притягання Землi, i це буде скеровувати її по-
дальший полiт. А як тiльки ракета вийде за межi потужного потоку
космiчного промiння, її зразу ж таки намацають земнi радiолокато-
ри i почнуть нею керувати так, щоб вона потрапила саме туди, де
на неї чекатимуть. Навiть бiльше того, її направлять, наскiльки я
пам'ятаю, у Чорне море, щоб опiр води загальмував її швидкiсть i
щоб ракета не розбилась об поверхню Землi. А з моря вона завжди
вирине, бо пiсля того, як буде витрачене її паливо, вона стане
втроє легша вiд води. Розумiєте?
Мабуть, усе це так. Втiм, коли я думав про величезну
вiдстань, яку мусить пролетiти малесенька ракета, щоб досягти
Землi,- в мене якось паморочиться в головi, i я нiчого вже не мо-
жу уявити собi ясно...
Так от, Микола Петрович категорично вiдмовився вiдправляти
першу поштову ракету ранiше намiченого за планом строку. Тут
нiчого не поробиш, вiн керiвник експедицiї, його слово - закон. I
ми терпляче ждемо, тим бiльше, що й взагалi до пуску першої раке-
ти за планом тепер уже лишилося небагато часу, всього кiлька
днiв. Перший етап нашого шляху кiнчається.
Венера сяє на чорному небозводi, як нiколи ранiше. Вивержен-
ня вулкана давно вже припинилося, i вся поверхня темної частини
планети знову стала однаково попелястою. Чекаючи дня пуску першої
поштової ракети, ми весь час повертаємося до однiєї надзвичайно
пекучої теми розмов - вiдсутностi радiозв'язку з Землею.
Сьогоднi пiсля снiданку Ван Лун вирiшив провести ще один ек-
сперимент з радiоустановкою астроплана, яка мiститься в навiга-
торськiй рубцi. Вiн попросив мене взяти запасний радiоприймач
(такий самий, як i в радiоустановцi) i сiсти з ним бiля самої
дальньої стiнки центральної каюти. Я мала уважно слухати переда-
чу Ван Луна i вiдзначати змiни чутностi. А вiн поступово зменшу-
ватиме потужнiсть передавача - з тим, щоб встановити, коли ця са-
ма потужнiсть так зменшиться, що я перестану чути його передачу
на цiй маленькiй вiдстанi. Шляхом якихось складних i малозро-
зумiлих менi обчислень Ван Лун потiм встановить, як далеко мо-
жуть поширюватися сигнали нашого передавача в мiжпланетному прос-
торi, аж доки їх не заглушить i остаточно не викривить потiк кос-
мiчного промiння.
Ми взяли запасний приймач на складi, i я влаштувалася з ним у
центральнiй каютi. Ван Лун подався в навiгаторську рубку до пере-
давача, а я настроїла приймач якнайточнiше на його хвилю,- ту са-
му, до речi, на якiй працювала завжди i Земля, надсилаючи нам
свої сигнали. Тiльки тепер вони не доходили до нас, застрявали у
павутиннi космiчних променiв.
Спочатку я добре чула голос Ван Луна, хоч i на такiй ма-
ленькiй вiдстанi в навушниках сильно трiщало. Потiм Ван Лун по-
чав зменшувати потужнiсть передавача. I одразу його голос почав
слабшати: менi здавалося, що вiн тонув у трiскотiннi розрядiв. Я
акуратно вiдзначала за секундомiром, як слабшала тучнiсть. Ось
голос Ван Луна вже ледь-ледь долинає до мене в навушниках, я на-
силу можу розiбрати окремi слова. Мабуть, далi не має рацiї слу-
хати.
Все-таки я ще раз пiдправила верньєри настроювання, щоб воно
було якомога точнiшим, i вирiшила слухати доти, доки голос Ван
Луна не зникне остаточно. А вiн терпляче подавав сигнали, повто-
рюючи однi й тi самi слова, якi ледве чутно долинали до мене в
навушниках:
- Алло... алло... говорить... "Венера-1"... слухайте... ал-
ло... алло... говорить... "Венера-1".. слухайте...
Цей голос то зовсiм зникав, то слабо-слабо виникав знову, не-
мов проштовхуючись крiзь трiскотiння космiчних променiв.
- Алло... алло... слухайте... слухайте нас, "Венера-1"...
слухайте, слухайте... "Венера-1", говорить Земля... слухайте...
слухайте нас...
Що за дивнi жарти? Чому це Ван Лун заговорив так, немов це
слова Землi? I чому його голос почав звучати по-iншому, немов
став зовсiм не тим? Так, так, голос дуже змiнився, це добре
помiтно, незважаючи навiть на гуркiт розрядiв. Що таке?..
- Слухайте, слухайте, "Венера-1", говорить Земля... Гово-
рить Земля!.. Алло, Земля викликає "Венеру-1"!..
Ой, чи не збожеволiла я? Може, це знову якийсь пiдступний
вплив космiчного промiння, адже я зараз не в тiнi, не пiд свинце-
вим прикриттям. Але це ж не голос Ван Луна, а зовсiм iнший, нев-
же... невже це Земля?
- Галю, люба, що з вами? Ви раптом так зблiдли. Прямо на се-
бе не схожi! Що таке?
До мене пiдiйшов стурбований Микола Петрович. Вiд хвилювання
менi наче зацiпило, я нiчого не могла вiдповiсти. Замiсть того я
подала йому навушники. Микола Петрович поглянув на мене здивова-
но i навiть з якимсь побоюванням: мабуть, вiн i справдi подумав,
що я марю пiд впливом космiчного промiння! Але вiн узяв навушни-
ки, надiв їх i прислухався. Тепер уже я дивилася на нього зi
страхом: а що, коли менi й справдi тiльки почувся голос Землi?
Що, коли дiйсно це наслiдок якогось нервового збудження через
космiчне промiння?..
Але ось на напруженому обличчi Миколи Петровича з'явився ви-
раз безмежного здивування. Обома руками вiн щiльно притиснув до
голови навушники. Вiн жадiбно слухав. Отже менi не здалось, що я
чула Землю?.. Нi, звичайно, нi! От я i зараз чую:
- Слухайте, слухайте нас, "Венера-1"! Говорить Земля, гово-
рить Земля! Слухайте нас, слухайте нас! Дуже турбуемося про вас.
Пiсля обриву радiозв'язку деякий час тримали вас у полi зору
радiолокаторiв... Слухайте нас, "Венера-1"! Потiм вiдмовили й
радiолокатори. Намагання вiдшукати вас за допомогою потужних те-
лескопiв не дали успiху. Слухайте нас, "Венера-1"! Сповiстiть про
ваш стан, самопочуття, курс. Говорить круглодобовий потужний пе-
редавач "Земля"! Чи чуєте нас, "Венера-1"?.. Якщо чує- те, поси-
лайте поштову ракету на Землю з докладним повiдомленням про вашi
справи. Слухайте, слухайте нас, "Венера-1"! Говорить Земля, гово-
рить Земля! Слухайте, слухайте, вiдповiдайте! Дуже турбуемося про
вас...
Передавач Землi повторював весь час одне й те саме повiдом-
лення. Адже там, на Батькiвщинi, не знали, чи почули ми його. I
диктор повторював i повторював без кiнця тi ж самi слова заклику
до нас. Турботлива, рiдна Радянська Батькiвщина не забувала про
нас! А ми з Миколою Петровичем не вiдривалися вiд навушникiв i
слухали, слухали як зачарованi любий голос Землi. Тепер нам було
однаково, що саме вiн говорив, важливо було слухати, слухати да-
леку i в той же час таку близьку нашому серцю Землю!..
- Що слухаєте? Зрозумiти не можна! Давно вже вимкнув переда-
вач, нагадую,- здивовано сказав Ван Лун, пiдходячи до нас.
Замiсть вiдповiдi Микола Петрович зняв навушники i простяг-
нув їх Ван Луновi. Той недовiрливо взяв, надiв i... Я нiколи ще
не бачила Ван Луна таким збентеженим i радiсним. Вiн вiдкрив рот
i знову закрив його, конвульсивно дихнув i завмер на мiсцi, по-
чувши голос Землi. Вiн схопив мене за плече i стиснув його.
- Ой, товаришу Ван Лун, менi боляче!
Ван Лун не чув мене. А Микола Петрович уже наказував:
- Вадиме, Ван Лун, готуйте листи i матерiали! Я зараз зберу
записи i закiнчу коротку доповiдь. За годину вiдправлятимемо пош-
тову ракету.
Яке це щастя, яка радiсть - слухати далекий голос рiдної Ра-
дянської країни! Батькiвщино, дорога наша Батькiвщино! Чи зна-
єш ти, як ми любимо тебе? Чи знаєш ти, якими мiцними, енергiйни-
ми, такими, що не бояться нiкого й нiчого, стали ми одразу, щой-
но почули твiй турботливий голос?.. Твiй голос - це значить, що
ми знову разом з тобою, ми не вiдiрванi вiд тебе, рiдна! Говори,
говори ще далi, милий голос Землi! Говори, ми готовi слухати без
