можна було б зменшити i запас палива. А головне - можна було б
використати велику власну швидкiсть супутника. Але поки що така
iдея лишається також нездiйсненною. Штучнi супутники Землi ще
надто маленькi, вони непридатнi для ролi мiжпланетних вокзалiв...
Була й iнша iдея,- створення ракетних поїздiв, складених ра-
кет. У такому поїздi задня ракета служить тiльки для зльоту в
земнiй атмосферi. Вона штовхає передню ракету, двигуни якої поки
що не працюють, розгонить її. А потiм, коли ця задня ракета вит-
ратить запас свого палива, вона вiдпадає вiд передньої ракети i
падає назад, на Землю. Тим часом перша летить далi: вона дiстала
вже певну швидкiсть, пройшла крiзь щiльнi шари атмосфери - i її
ракетним двигунам доводиться розганятися вже майже в умовах без-
повiтряного простору. Але й ця iдея виявилася досi практично май-
же нездiйсненною, хоча в нашому астропланi є дещо вiд неї. Я маю
на увазi ракетний вiзок, який винiс наш мiжпланетний корабель у
розрiдженi верхнi шари атмосфери пiд час старту з Землi.
Всi отi iдеї не розв'язували питання. Лишався тiльки один
реальний шлях: шукати паливо, в кого швидкiсть витiкання газiв
була б значно бiльша. Над цим конструктори та винахiдники й били-
ся багато рокiв.
- Що ж, вони досягли великих успiхiв, але всього цього було
замало для мiжпланетної подорожi,- задумливо похитав головою Ми-
кола Петрович.- Для земних перельотiв новi види палива прислужи-
лися добре, а для космiчних - вони лишалися все ще слабкими...
Ну, щодо земних перельотiв, то тут все гаразд, це я сама
знаю. Тепер ракетоплани i стратоплани лiтають з такою швидкiстю,
яка й не снилась у п'ятдесятих роках. Пасажирський ракетоплан
маршруту Москва - Владивосток, наприклад, долає весь шлях усього
за пiвгодини!
Я сказала про це Миколi Петровичу. Вiн ствердив:
- Так, так, це правильно. Швидкiсть витiкання газiв у раке-
топланi пiдвищилася до 4-5 кiлометрiв на секунду. Це велике до-
сягнення технiки. Але хiба така швидкiсть може задовольнити кон-
структорiв мiжпланетного корабля? Звичайно, нi.
I от коли. здавалося, було вичерпано вже всi можливостi, ко-
ли вченi переконалися, що iз звичайного палива не можна вижати
бiльшої швидкостi витiкання газiв,- на допомогу прийшла радян-
ська атомна технiка. Два науково-дослiдних iнститути, Ленiнград-
ський i Київський iнститути фiзичної хiмiї, майже водночас розро-
били новi типи атомного палива. Один з них, атомiт, вивiв кон-
структорiв з безнадiйного до того часу стану. Мiжпланетна подо-
рож стала реальнiстю!
Нове дивовижне атомне паливо, яке винайшли радянськi вченi,
дало можливiсть сконструювати ракетнi двигуни, з яких гази
витiкали з швидкiстю 12 кiлометрiв на секунду. Атомiт став
чарiвним ключем до дверей в мiжпланетний простiр (це не я вигада-
ла таке красиве порiвняння, так сказав Микола Петрович!).
На нашому астропланi "Венера-1" встановленi саме такi ракетнi
двигуни. Що це дало?
Ранiше, при старому ракетному паливi, його вага мусила б пе-
ревищувати вагу корабля в 5900 разiв (навiть писати не хочеться
такi неймовiрнi цифри!). А при атомiтi - вага палива перевищує
вагу самого корабля тiльки в 12 разiв. Певна рiч, це величезне,
вирiшальне досягнення технiки. Втiм, не слiд думати, що конструк-
торам нашого астроплана було дуже легко. Спiввiдношення I : 12
зовсiм не схоже з колишнiм, цiлком божевiльним 1 : 5900, але й
воно практично досить складне. Микола Петрович пояснив менi так -
i я одразу зрозумiла, як важко доводиться конструкторам астропла-
на:
- Чи тримали ви коли-небудь в руках, Галю, звичайну, най-
простiшу залiзну поливальницю?
- I навiть воду в нiй носила, поливала грядки на нашому го-
родi,- здивовано вiдповiла я.- Але при чому тут поливальниця?
- А от при чому. Звичайнiсiнька поливальниця важить усього
тiльки в сiм разiв менше, нiж вода, яку в неї налили. Поливальни-
ця й вода дають спiввiдношення I : 7. У нас, в нашому кораблi,
спiввiдношення мiж вагою складного астроплана з усiма його ме-
ханiзмами, устаткуванням i пасажирами i вагою запасу палива дося-
гає 1 : 12. По вiдношенню до ваги взятого палива астроплан му-
сить бути легший, нiж поливальниця по вiдношенню до налитої в неї
води. Розумiєте?
- Але як же цього можна досягти? - ще бiльше здивувалась я.
Микола Петрович знизав плечима:
- Конструктори виконали своє завдання, тiльки й усього.
Труднощi, бачте, iснують, на мою думку, тiльки для того, щоб їх
перемагати. Над цим працюємо, до речi, i ми з вами...
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ,
в якому Галина Рижко продовжує свiй щоден-
ник i закiнчує розповiдь про обладнання
астроплана "Венера-1"; у цьому роздiлi та-
кож йдеться про те, яким пiдступним i не-
безпечним ворогом може бути в мiжпланетно-
му просторi загадкове космiчне промiння.
...Кiлька днiв я не брала щоденника - було дуже багато важли-
вих справ. Зате тепер, коли життя в астропланi увiйшло, як ка-
жуть, у звичайну колiю,- хочу швиденько надолужити прогаяне. Тим
бiльше, що Микола Петрович, довiдавшись про мiй щоденник (я,
звiсно, сказала йому, що пишу), зауважив:
- Дуже добре, Галю. Досi вашi обов'язки на кораблi були де-
що невизначеними. Нi, нi,- поспiшив вiн мене заспокоїти, бо я вже
вiдкрила рота, щоб заперечити,-я знаю, ви робите чимало корисно-
го i важливого. I їжу готуєте, i господарство ведете, i допома-
гаєте Ван Луновi стежити за приладами повiтроочищувальної систе-
ми, i стали непоганим фотооператором... Але тепер я вважатиму ва-
шим головним обов'язком - вести докладний щоденник. Ви ж ро-
зумiєте: потiм, коли ми повернемося, можна буде об'єднати мої
службовi записи i ваш щоденник. Хiба це не буде цiкаво? Пишiть,
Галю, записуйте все!
Так от, спочатку про найголовнiше: ми знову летимо пра-
вильним курсом. Микола Петрович i професор Ван Лун розрахували i
вивiрили все. А земнi пости керування пiдтвердили їх розрахунки.
Потiм ракетнi двигуни виправили курс. Тепер усе гаразд, метеори-
товi не пощастило збити нас з курсу! I у всiх нас дуже добрий
настрiй, хоча виявилося, що метеорит завдав нам ще однiєї значної
неприємностi, на жаль, непоправної.
Саме в тому мiсцi, де вiн пробив зовнiшню стiнку астроплана,
в однiй з шаф у складi зберiгався запасний четвертий скафандр,-
той самий, який наче за долею призначався менi. Хоча, звiсно, це
я жартую: просто вiн був запасним, на всякий випадок, коли б один
iз скафандрiв чомусь вибув з ладу. Зрештою, так воно й вийшло.
Метеорит пробив цей скафандр навскоси, починаючи з прозорого шо-
лома. Скафандр безнадiйно вийшов з ладу - i навiть полагодити йо-
го з допомогою запасних частин, якi є в головному складi, теж не-
можливо. Тепер, коли ми працюватимемо на Венерi, з астроплана не
можна буде виходити всiм одразу, бо нас четверо, а скафандрiв ли-
шилося тiльки три... А може статися, що на Венерi i не так вже
багато вуглекислоти в атмосферi, як пророкував той професор
Акiмов?.. Не знаю, побачимо...
Минулого разу я не закiнчила розповiдь про астроплан i його
двигуни. Доведеться дописати про це, спробую коротше.
Я спинилась на спiввiдношеннi ваги астроплана з вагою
атомiтного палива - 1 : 12. Навiть за умов найбiльшої економiї
палива - злiт з рейкової дорiжки за допомогою вiзка з додаткови-
ми ракетними двигунами, початок роботи наших власних двигунiв у
розрiдженому повiтрi вершини Казбеку, використання швидкостi
обертання Землi i багато чого iншого - астроплан довелося заван-
тажити дуже великою кiлькiстю палива. Iнакше не можна було!
При зльотi з Землi корабель важив близько 650 тонн. З них -
не слiд лякатись. адже я все пояснила ранiше,- на паливо припадає
600 тонн, близько 40 тонн важить корпус астроплана, двигуни i
примiщення для атомiту. I тiльки 10 тонн корисний вантаж. Ось з
чого вiн складається (це все без мене, я в розрахунки не вдавала-
ся. Ну, зараз це не важливо, бо все обiйшлося), щоб було яснiше,
випишу стовпчиком, так буде зрозумiлiше.
1. Три пасажири 210 кiлограмiв.
2. Запас продуктiв (туди i назад, заокруглено по 200 днiв, а
всього на дорогу - 400 днiв; перебування на Венерi-467 днiв;
усього продуктiв на 3 чоловiки по 1 кiлограму на день - 2 тисячi
595 кiлограмiв та ще резервний запас їжi - 405 кiлограмiв) -
усього продуктiв 3000 кiлограмiв.
3. Вода 1000 кiлограмiв. (от як мало води: проте я ранiше
докладно розповiла про роботу конденсаторiв, якi повертають на-
зад воду, видiлену нашими органiзмами у виглядi пари).
4. Рiдкий кисень 500 кiлограмiв. (адже й кисень також повер-
тається нам назад з продуктiв дихання, отож нам потрiбен дуже ма-
ленький додаток).
Усього: 4710 кiлограмiв. До цього треба додати
ще дуже багато: запас рiдкого повiтря, установки для того,
щоб очищати й переробляти повiтря, прилади опалення, охолодження,
конденсатори води, енергетична система в стiнках корабля, одяг,
скафандри, посуд, аптечка, рiзнi iнструменти i апарати, радiос-
танцiя, радiолокатори, кiно- i фотокамери, рiзнi прилади, зброя
та припаси до неї, мiкрофiльмова бiблiотечка, поштовi ракети (про
них я розповiм згодом) i ще всiляке дрiбне обладнання. Все це ва-
жить понад 5 тонн - дуже мало, якщо врахувати, скiльки всього по-
виннi взяти пасажири для тривалої мiжпланетної подорожi. Ну, i ще
я. В менi ваги тiльки 56 кiлограмiв, зовсiм дрiбниця. Звiсно,
продукти доводиться витрачати й на мене... проте це я вже про
iнше заговорила.
Отож, 10 тонн корисного вантажу при 40 тоннах ваги самого ко-
рабля i 600 тоннах ваги палива - це, кожен погодиться, не дуже
вигiдне спiввiдношення. Ми немовби мандруємо на величезнiй цис-
тернi з паливом, у верхню частину якої вбудованi двi порiвняно
маленькi каютки!.. Але й таке спiввiдношення було нездiйсненним
для людей, якi жили ще в п'ятдесятих роках нашого столiття, коли
ще не був винайдений атомiт.
Так, тепер ще про атомiт i нашi двигуни, щоб покiнчити з усiм
цим.
Уся центральна i задня частина астроплана є величезним скла-
дом нового атомного палива, атомiту. Це - темно-бура масляниста
рiдина, яка не замерзає навiть пiд впливом найнижчих температур.
I ще вона майже зовсiм позбавлена в'язкостi: атомiт надтекучий,
вiн вiльно просочується крiзь найщiльнiшi фiльтри, якими б
дрiбними не були їхнi пори. Це дуже важливо!
Атомiт зберiгається в баках, з яких тонкими трубками надхо-
дить пiд тиском до камери згоряння, їх у нас три: одна, цен-
тральна, в хвостовiй частинi астроплана, i двi маленькi на кiнцях
крил. Центральна камера - потужний двигун, який розгонить кора-
бель, а двi маленькi служать для керування, для поворотiв i ма-
неврування в мiжпланетному просторi.
В атмосферi й стратосферi керувати астропланом можна за допо-
могою стабiлiзаторiв - це такi крильцята на зразок плавцiв на
хвостовiй частинi корабля, вони дiють зовсiм так, як кермо на
водi. Але ними користуватися можна лише там, де є атмосфера,- над
Землею чи над Венерою. А в мiжпланетному просторi стабiлiзатори
безсилi. Тут кораблем керують за допомогою маленьких ракетних
двигунiв.
Припустiмо, нам треба повернути праворуч. Коли б ми були в
човнi, звичайному рiчковому човнi, то для цього досить було б
мiцнiше натиснути на лiве весло - i човен, пiдштовхнутий злiва,
поверне праворуч. Приблизно так i з нашими маленькими ракетними
двигунами, вони нiби замiнюють нам весла. Якщо ми хочемо поверну-
ти ракетний корабель праворуч, то приводимо в дiю лiвий двигун.
Вiн пiдштовхує лiву частину корабля - i повертає його праворуч.
Дуже просто!
Значно складнiша будова самого ракетного двигуна. Тут кон-
