хоча й дуже велика, все ж була в значнiй мiрi погашена тим, що ми
летiли в тому ж напрямi. Але курс вiн все-таки дещо змiнив, цей
мiжпланетний снаряд... Земнi пости керування вже вiдзначили неп-
риємну пригоду, запитували мене. Я розповiв те, що знав i що мiг
гадати. На Землi вже вирахували наше вiдхилення i зараз почнуть
виправляти курс. Але це може спричинитися до затримки... можливо,
доведеться знову запускати нашi двигуни. А поки що ми летимо
вбiк, трохи ухиляючись в глибину Сонячної системи.
- Проте це ж означає...- нерiшуче сказав Сокiл.
- Нiчого ще не означає,- вiдрубав Риндiн.- Якщо б не iснува-
ло земних постiв керування, нам було б значно важче. А зараз...
Ван Лун, ходiмо до карт. Ми повиннi самi точно встановити вiдхи-
лення i допомогти Землi виправити наш курс. Дорога кожна
секунда!..
РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ,
що являє собою щоденник Галини Рижко, в
якому вона розповiдає про обладнання мiжп-
ланетного корабля, про те, чому в подорож
можна було взяти дуже мало води, про мiк-
роакумулятори i здобуття енергiї за раху-
нок Сонця - i про багато iнших важливих
речей.
...Чому я вирiшила вести щоденник? Не знаю й сама. Може,
вплинуло зауваження Миколи Петровича. Вчора, вiдiрвавшись вiд
своїх обчислень i протираючи запаленi, почервонiлi повiки, вiн
сказав менi:
- А шкода, що нiхто на астропланi не веде свого особистого
щоденника. Звичайно, особливих пригод у нас не дуже багато, якщо
не рахувати головного удару метеорита, з наслiдками якого ми нiяк
не впораємося. Так, пригод у нас ще менше, нiж у звичайного ко-
рабля, який пливе десь в Атлантичному чи Тихому океанi, анi бур,
анi штормiв... I все-таки непогано було б потiм, у майбутньому,
повернувшись додому, на Землю, почитати такий щоденник. Одне дiло
- офiцiальний службовий журнал з його записами, i зовсiм iнше -
записи особистi, вiд душi, з iндивiдуальними враженнями. Як ви
гадаєте, Галю?
Проте моєї вiдповiдi Микола Петрович i не чекав, а тут-таки
знову заглибився в обчислення. Ось уже третю добу вiн майже не
спить, як i товариш Ван Лун. Вони перевiряють курс, побоюючись
найменшої помилки в розрахунках. Це все пiсля зустрiчi з гидким
метеоритом, про який я не можу думати спокiйно. Стiльки накоїти!
Микола Петрович i Ван Лун вiдриваються вiд працi тiльки на лiченi
хвилини, щоб поснiдати i пообiдати.
Яка вiн надзвичайна людина, наш Микола Петрович, i як я люб-
лю його! Я все ладна зробити для нього - рiшуче все, тiльки б вiн
усмiхнувся в свої короткi сивi вуса, у нього така лагiдна, добра
усмiшка! I як це вiн може бути завжди турботливий, як знаходить
час навiть думати про наш настрiй, жартує, вигадує всякi речi,
щоб нiхто з нас не хвилювався. Наприклад, учора вiн запропонував
нам влаштувати змагання, турнiр стрiльцiв з електричного пiстоле-
та. "Переможець,- сказав вiн,- дiстане звання кращого снайпера
астроплана i цiлої Венери, оскiльки,- засмiявся вiн,- ми навряд
чи зустрiнемо там когось, хто спробував би вiдвойовувати таке
звання". Мiж iншим, посправжньому змагатися доведеться тiльки
менi i товаришу Ван Луну (я нiяк не звикну називати його просто
Ваном, як iншi, вiн такий завжди глузливий, хоча теж дуже хоро-
ший i пiклується про мене). На iнших зважати не доводиться, особ-
ливо на Вадима Сергiйовича, який, на мою думку, зовсiм не вмiє
стрiляти. А проте Ван Лун iронiчно зауважив, що Вадим Сергiйович
все-таки може сподiватися потрапити до кращої четвiрки стрiльцiв
астроплана! Ну, втiм, зараз не до жартiв.
Всi ми дуже занепокоєнi. Земнi пости керування нiяк не виве-
дуть наш астроплан на точний курс. Щось заважає. Микола Петрович
побоюється, що це трапляється через перекручення радiосигналiв,
якi ми приймає- мо. Щось, пов'язане з космiчним промiнням, а що
саме, я ще не зрозумiла. Як зрозумiю - обов'язково запишу. А по-
ки що знаю тiльки, що з кожним днем радiозв'язок з Землею гiршає.
Слова ледве чутно, такий гуркiт у репродукторi. А тут iще це
вiдхилення вiд курсу!..
В усьому винний, певна рiч, метеорит, який пробив стiну ко-
рабля i вплинув своїм ударом на наш напрямок. Як це могло трапи-
тись? Як могла статися така неприємнiсть?
Адже кожному вiдомо, що такий випадок пiд час мiжпланетної
подорожi взагалi є винятковим. Науковi працiвники в переважнiй
бiльшостi вважали, що при розрахунках подорожi на небезпеку
зiткнення з метеоритом можна просто не зважати. Ми розмовляли про
цей самий наш метеорит з Вадимом Сергiйовичем i з Ваном (нарештi
я назвала товариша Ван Луна, як i всi!). Ось як вiдбувалася наша
бесiда.
- Пам'ятаю таке: тiльки одного разу пiд час обговорень май-
бутнього польоту ми натрапили на одного чи двох песимiстiв,- пох-
муро зауважив Ван,- якi мiркували про метеоритну небезпеку. I як
їх тодi розгромили! Особливо того маленького кандидата наук, як
його?.. Та ви його знаєте, Вадиме.
- Так, так,- озвався Вадим Сергiйович,- маленький, худорля-
вий, в старомодному пенсне. Як же! Вiн ще сипав цифрами про се-
редню кiлькiсть метеоритiв, яку щосекунди викидає Космос на Зем-
лю. А що ж, i вiд нього була користь. Адже це пiсля тих супере-
чок Iнститут мiжпланетних сполучень та Iнститут радiозв'язку вже
остаточно вирiшили обладнати астроплан протиметеоритними радiоло-
кацiйними установками. I дуже добре зробили!
- Так... i, незважаючи на тi установки, метеорит все-таки
врiзався в нас,- так само похмуро додав Ван.
- Вiд цього також є користь. У подальшому астроплани будуть
обладнанi круговими радiолокацiйними установками, от побачите! -
закiнчив свої заперечення Сокiл.
Скажу просто - нам здорово не пощастило. Наскочити в свiтово-
му просторi на метеорит вважається майже неможливим. За пiдрахун-
ками астрономiв навiть у найгустiших метеоритних потоках, так
званих Леонiдах, найближчi твердi частини потоку вiддаленi одна
вiд одної на сто десять кiлометрiв!
Бiльше того, я пам'ятаю навiть таку фразу з однiєї астро-
номiчної книжки в маминiй бiблiотецi: "Кожен метеорит у звичайно-
му потоцi вiддалений од свого сусiди принаймнi на п'ятсот кiло-
метрiв". I це ж-у потоцi!
У мiкрофiльмовiй бiблiотецi нашого корабля, у книжцi професо-
ра Оберта я знайшла такi слова:
"Ракета мусить мандрувати по Всесвiту принаймнi п'ятсот трид-
цять рокiв, доки зустрiнеться бодай з одним метеоритом. У цьому
розумiннi мандрiвка в мiжпланетному кораблi в усякому разi менш
небезпечна, нiж, наприклад, поїздка в звичайному автомобiлi. До-
водячи це, вченi вирахували навiть, що можливiсть зустрiчi раке-
ти з метеоритом пiд час подорожi Земля - Мiсяць обчислюється
спiввiдношенням 1:100 000 000".
Одна можливiсть на сто мiльйонiв, один шанс iз ста мiльйонiв
- i цей єдиний шанс випав на нашу долю. От уже справдi надзвичай-
не "щастя"!
Ну, взагалi все обiйшлося благополучно, якщо не зважати на
те, що астроплан вiдхилився вiд свого курсу. Проте й це незаба-
ром лiквiдується,- так обiцяє Микола Петрович. Я буду дуже рада,
вiн хоч вiдпочине трохи.
За цi три доби я ще краще ознайомилася з нашим чудовим
мiжпланетним кораблем, яким не втомлююся захоплюватись. I тiльки
тепер я зрозумiла, яка величезна праця багатьох i багатьох науко-
вих iнститутiв потрiбна була для його створення. Скiльки вчених
працювало над його конструюванням, як сумлiнно i продумано зроб-
ленi всi його деталi, все обладнання! I душа всього цього - наш
дорогий i милий Микола Петрович.
Спробую стисло описати тут астроплан i його конструкцiю так,
як я встигла зрозумiти.
"Венера-1" - гiгантська блискуча, загострена спереду сигара.
Завдовжки вона має понад тридцять метрiв, а в дiаметрi, в най-
ширшiй її частинi,- бiля семи метрiв. З обох бокiв астроплана
мiстяться маленькi крильцята, а на них по невеличкому ракетному
двигуну. На хвостi астроплана - три стабiлiзатори, схожi на
плавцi риби; мiж ними отвiр головного ракетного двигуна, так зва-
не сопло.
Оболонка корабля зроблена з найлегшого сплаву металiв - су-
пертитана; вiн легкий, проте дуже мiцний i твердий. Шлiфований
супертитан вкриває весь корпус астроплана. А вiдшлiфований вiн
для того, щоб зменшити тертя астроплана в атмосферi пiд час
польоту чи зниження. Пiд шаром супертитана прокладенi ще два ша-
ри - штучної мiнеральної шерстi i гуми. Це - теплова iзоляцiя, бо
пiд час польоту в атмосферi астроплан страшенно нагрiвається вiд
тертя. А пiд час польоту в мiжпланетному просторi - ще важче: з
одного боку, освiтленого Сонцем, астроплан дуже нагрiвається, а з
iншого, тiньового, навпаки, сильно охолоджується. I, мабуть, гу-
ма ще може i пом'якшити удар, коли ми пiд час посадки стукнемося
об щось. Не знаю, це я сама придумала...
Ну, пiд усiм цим є ще шар свинцю. Вiн якось особливо елек-
тричне оброблений, щоб пропускати менше космiчного випромiнюван-
ня. Микола Петрович говорив менi, що вiн довго заперечував проти
свинцю, адже це дуже збiльшило вагу корабля. Проте нiчого не мож-
на було зробити, i вiн зрештою погодився, бо космiчне промiння
може виявитися в просторi небезпечним ворогом.
Така зовнiшня оболонка астроплана. На вiдстанi близько
пiвметра вiд неї iде внутрiшня стiнка корабля - друга оболонка.
Цi двi оболонки з'єднанi мiцними переборками: так роблять на мор-
ських кораблях i пiдводних човнах, щоб було мiцнiше. I виходить,
нiби два кораблi встромленi один в другий. Це також важливо на
випадок аварiї. Тiльки уявити собi, що могло статися, коли б на
астропланi не було внутрiшньої оболонки, зробленої, до речi, та-
кож з мiцного й твердого супертитана!.. Метеорит пробив би тодi
обидвi стiнки корабля, з каюти одразу ж таки вийшло б усе
повiтря, i ми задихнулися б, навiть не встигши одягти нашi ска-
фандри. Страшно i подумати про таке! Тепер у космiчному просторi
летiв би мертвий, освiтлений зсередини астроплан, а в ньому, за
пробитими стiнами, лежали б замерзлi трупи мандрiвникiв... Фу,
навiть думати про таке не хочу!
За внутрiшньою супертитановою стiнкою починаються нашi во-
лодiння. Мiж iншим, двi каюти - загальна i навiгаторська рубка -
займають на астропланi найменше мiсця. Потiм я поясню, чому це
так. Обидвi каюти розмiщенi в носовiй частинi зверху (я вживаю
цей неточний вислiв "зверху" тiльки за звичкою). Їх з'єднують ши-
рокi дверi, якi можна герметично зачиняти. Круглий люк у пiдлозi
загальної каюти веде вниз. (знову неточний вислiв!), до примiщен-
ня, де зберiгаються запаси їжi, води, стисненого повiтря i таке
iнше. Цi складськi примiщення куди бiльшi вiд обох кают. А ще
далi, до центра корабля,- запаси вибухового атомного матерiалу.
Вiн служить для роботи ракетних двигунiв, вiн-таки може стати нам
у пригодi пiд час шукань ультразолота на Венерi. Поблизу
зберiгаються iнструменти i запаснi прилади. Поруч - кладова непо-
рушного харчового запасу.
Ще далi, в нижнiй частинi корабля, розмiщено машинний вiддiл.
Там стоять машини, якi переробляють зiпсоване повiтря. Вони заби-
рають з нього вуглекислоту i шкiдливi гази, якi видiляє людина
пiд час дихання, i збагачують повiтря свiжим киснем. До речi, це
надзвичайнi прилади, вперше застосованi на нашому астропланi!
Особливо вражаючим є те, що вони дозволили нам взяти з собою ней-
мовiрно мало води. Я спочатку навiть не повiрила, що таке може
бути.
Тiльки уявити собi: людинi треба на добу близько двох з поло-
виною кiлограмiв води! Скiльки ж це треба було б узяти в подорож
води на три чоловiки на сто сорок шiсть днiв, не кажучи вже про
зворотний шлях i про непорушний аварiйний запас! Та цiлi цистер-
ни! А в наших баках - тiльки аварiйнi запаси: нам вода не пот-
рiбна! Як так? А отак! Та нашi апарати, виявляється, можуть ще й
