во блiднули, немов танули на чорному небозводi. А навколо цих
смуг яскраво горiли великi спокiйнi зiрки!
- I зовсiм не треба поспiшати з спостереженнями, як на
Землi,- сказав Вадим Сергiйович.- Там сонячну корону можна роз-
дивлятися тiльки хвилину-двi, доки Мiсяць не почне вiдкривати со-
нячний диск. А ми можемо спостерiгати корону цiлими добами i тиж-
нями, скiльки завгодно, доки будемо закривати диск Сонця екраном
з паперу. I все це тому, що нам не заважає земна атмосфера, яка
розсiює свiтло! Ну, Галю, можете зробити серiю фотографiй соняч-
ної корони. Це дуже цiнно для вивчення хромосфери Сонця. Я думаю
навiть ось що. Коли б нам не пощастило нiчого знайти на Венерi...
- Хiба таке може бути? - перебила я його.
- Нi, я певен, що ми вiдшукаємо на Венерi ультразолото. Але
навiть якщо припустити, що ми не знайшли б його, то й тодi наших
спостережень у мiжпланетному просторi, фотографiй i матерiалiв
кiнозйомок досить було б для того, щоб цiлком виправдати подорож.
От побачите, як зустрiнуть усе це на Землi, коли ми повернемося.
"Коли ми повернемося..." Про це, менi здається, думати ще
надто рано. Перед нами ще стiльки роботи! Ну от, я знову вiдхили-
лася вiд теми: i завжди так бувало зi мною, навiть коли я ще пи-
сала класнi твори. Недисциплiнованiсть це, чи що?..
Дуже цiкаво дивитися в телескоп Сокола i милуватися грiзним
Сонцем. Але, слово честi, i в другому телескопi, бiля якого чер-
гуємо я i Ван Лун, видовище не менш красиве. Правда, тут немає
величезних i страшних вогняних бур, у нас все значно спокiйнiше,
просто-таки дуже мирне. От я спробую описати те, що ми спос-
терiгаємо вже другу добу (до речi, в мене е час, я зараз вiдпочи-
ваю, а чергує бiля телескопа Ван Лун).
В окулярi телескопа вiдкривається велике коло, нiби затягну-
те найчорнiшим оксамитом. Коло спокiйне i нерухоме. Якiсь да-
лекi-далекi iскорки горять в його глибинi. I тiльки коли уважно
придивишся, бачиш, що цей чорний оксамит розстилається кудись
страшно глибоко i далеко, сягає навiть за блискучi iскорки. Але
це тiльки якщо придивитися. А на перший погляд - коло в окулярi
немов зовсiм близько. Чорний оксамит, здається, розiсланий прямо
перед самiсiньким телескопом.
I на його непроникливiй поверхнi, як блискучий дорогоцiнний
камiнь, нерухомо й спокiйно лежить Венера. Її нiяк не можна наз-
вати за земною звичкою нi вечiрньою, нi ранковою зiркою. Це - ве-
личезне небесне свiтило, яке ми зараз бачимо, на жаль, не цiлком,
а тiльки у фазi. Тому воно має вигляд серпа з гострими довгими
рiжками, повернутими у бiк, протилежний Сонцю. Нi, я написала
неправильно: ми бачимо Венеру цiлком, але яскраво освiтлений на
нiй тiльки цей серп, що охоплює її лiворуч. Помiж краями серпа -
темний диск, оточений ореолом, який слабо свiтиться. Цей ореол -
атмосфера Венери.
Як давно вивчають науковцi Венеру - i як вона все-таки мало
вивчена! Я уважно читала ще на Землi все, що можна було знайти в
маминiй бiблiотецi про Венеру. А тут, в астропланi, знову пере-
дивлялася мiкрофiльми, довiдники й книжки, слухала те, .що роз-
повiдали про Венеру Микола Петрович, Вадим Сергiйович i Ван Лун.
Тепер я змогла б i сама прочитати лекцiю про Венеру, от правда! I
навiть спробую записати тут те, що знаю про нашу сусiдку, проте,
певна рiч, коротко. Iнакше мiй щоденник вийде надто довгим. А ко-
ротенько можна, я гадаю.
З дев'яти планет сонячної системи Венера i найближча до Землi
i схожа на Землю бiльше, нiж iншi. Її розмiр i маса тiльки трохи
меншi, нiж у нашої планети. I людина мусить почувати себе на Ве-
нерi майже як вдома, майже зручно.
Ще в 1761 роцi великий росiйський учений М.В.Ломоносов вия-
вив за допомогою телескопа свiтловий обiдок навколо Венери - ко-
ли вона проходила по диску Сонця. Ломоносов тодi вже зробив вис-
новок, який свiдчив про його велику наукову передбачливiсть. Вiн
пояснив це явище саме тим, що на Венерi iснує атмосфера. Справдi,
коли Венера, пiдходячи до Сонця, повернута неосвiтленим боком до
Землi, земний спостерiгач бачить її як темний диск з свiтлим
ореолом, який i є атмосферою планети, освiтленої Сонцем.
Це цiкаве явище спостерiгали астрономи останнього разу 1882
року - i повторення його передбачається тiльки в 2004 роцi. Як
бачите, ореол Венери можна спостерiгати з Землi дуже рiдко.
Довгий час ученi думали, що хмари на Венерi створенi з водя-
ної пари, яка добре вiддзеркалює сонячне промiння. Але потiм пог-
ляди на склад атмосфери Венери дуже розiйшлися. Чимало вчених
вважало i вважає, що в найвищих шарах атмосфери цiєї планети не-
має анi водяної пари, анi кисню i що вони мiстять, головним чи-
ном, вуглекислоту. Iншi вченi твердили, що разом з вуглекислотою
в атмосферi Венери є й водяна пара, i кисень. Але всi сходилися
на одному, що на Венерi дуже багато вуглекислоти.
(От тому наша експедицiя i взяла з собою скафандри. Iнакше
нiхто з учасникiв, можливо, не мiг би взагалi вийти на поверхню
Венери. I яка шкода, що один з них, запасний, мовби самою долею
призначений для мене, виведено з ладу тим гидким метеоритом! Як я
тепер виходитиму з астроплана на Венерi без скафандра?..)
Крiм того, вченi вважають, що атмосфера Венери за своєю будо-
вою аналогiчна земнiй, хоча, можливо, вона має бiльшу висоту, нiж
земна, i її тиск бiля поверхнi планети може бути в два-три рази
бiльший, нiж на Землi. Саме це нам i доведеться перевiрити.
Не встановила наука досi i перiоду обертання Венери навколо
своєї осi. Тут ученi все ще сперечаються. Частина астрономiв вва-
жає, що цей перiод складає 68 годин. Iншi твердять, що день на
Венерi дорiвнює земному. А третi заперечують i тi, i iншi погля-
ди, заявляючи, що перiод обертання Венери навколо своєї осi
дорiвнює перiоду її обертання навколо Сонця, себто 224 добам. А
хто має рацiю - знов-таки повинна встановити наша експедицiя.
Не прийшли вченi до спiльного висновку i про те, пiд яким ку-
том нахилений екватор Венери до її орбiти. А вiд цього залежать
змiни довжини дня й ночi протягом року. Деякi астрономи кажуть,
наприклад, що одну пiвкулю Венери постiйно освiтлено Сонцем, а
зате друга так само постiйно занурена у вiчну темряву. Зовсiм
так, як у нашого астроплана.
А якщо це так, тодi виходить, на однiй половинi Венери зав-
жди спека, а на iншiй - дуже низька температура. I лише на
вузькiй напiвосвiтленiй смужцi, яка проходить мiж освiтленою i
затем'неною пiвкулями, клiмат планети Венери можна вважати
помiрним.
Отож взагалi я, як не спецiалiст, можу сказати, що по-справ-
жньому про Венеру ще нiхто нiчого не знає. Суперечок бiльше, нiж
дiйсного знання,- хоча астрономи, звичайно, дуже образилися б на
мене за такi непоштивi слова. Але ж я не винна. Я нiчого не вига-
дувала, а чесно розповiла тут все те, що твердять рiзнi вченi. I
виявляється - самi суперечки!..
Що стосується вiдстанi Венери вiд Землi, то тут становище яс-
нiше. Середня вiдстань мiж цими двома планетами дорiвнює вiдстанi
Землi вiд Сонця - близько 150 мiльйонам кiлометрiв. Але iнодi во-
на буває майже в чотири рази меншою, а iнодi приблизно в один i
три чвертi раза бiльшою.
Хтось мiг би подумати, що наш астроплан вирушив у подорож як-
раз у той час, коли вiдстань мiж Венерою i Землею найкоротша, ко-
ли через це на полiт пiде менше часу? А от зовсiм i не так, а
навпаки!
Певна рiч, можна було б летiти i за найкоротшим маршрутом,
коли Венера перебуває в так званому "нижньому сполученнi" з Зем-
лею. I тодi наш астроплан був би в дорозi всього-на-всього 41 до-
бу, а не 146 дiб, як тепер. Чому ж не взято цей короткий маршрут,
а вибрано наш, довгий, який в чотири рази довший вiд найкоротшої
вiдстанi мiж планетами? Правда, це здається дуже дивним?
А якщо розiбратися, то все стає зрозумiлим. Щоб полетiти пря-
мо на Венеру за таким коротким маршрутом,- потрiбна була б
швидкiсть не 11,5 кiлометра на секунду, як у нас, коли ми весь
час наче пливемо вздовж течiї земної орбiти, лише поступово
вiдходячи вiд неї, а значно бiльша - 31,8 кiлометра на секунду. I
скiльки б довелося витратити палива у ракетних двигунах для того,
щоб розiгнати астроплан до такої швидкостi! Я не хочу пiдрахову-
вати, але скажу тiльки, що навiть при потужностi атомiту, при
швидкостi витiкання газiв 12 кiлометрiв на секунду,- таку ракету
не можна було б збудувати. Ось чому для нас вибрано довгий
напiвелiптичний маршрут: на ньому астроплан не мусить погашати
величезну швидкiсть руху Землi по її орбiтi навколо Сонця i дуже
економить паливо.
Ну, хоча маршрут i довгуватий, проте астроплан справно лине
до Венери, долаючи велетенськi астрономiчнi вiдстанi i неухильно
наближаючи нас до мети. I ми з Ван Луном по черзi стежимо за виг-
лядом Венери у телескопi. Микола Петрович нагадав нам ще раз:
- Темна частина Венери ще важливiша для спостережень, нiж
освiтлена. Прошу не забувати про це.
Ми, звичайно, не забуваємо, але досi не помiтили на тiй
темнiй частинi нiчого цiкавого. Вона вся цiлком однакова, яко-
гось невиразного попелястого кольору. Рiвна сiра поверхня - i
бiльше нiчого. На яскравiй частинi Венери, на освiтленому Сонцем
серпi, я справдi помiтила неясний рух. Здавалося, що там пливли
якiсь ледве помiтнi тiнi. Ми з професором Ван Луном думаємо, що
це пересуваються великi скупчення хмар в атмосферi Венери. Мико-
ла Петрович теж на хвилинку задумався - i погодився з нами. Але
крiм цього - протягом всiєї першої доби ми не помiтили
нiчогiсiнько.
Пiсля вечерi, повернувшись до телескопа i замiнивши Ван Луна,
я знову припала до окуляра, намагаючись роздивитися найменшi под-
робицi. I майже тiєї ж хвилини я скрикнула вiд несподiванки: та,
може, менi це мариться? Нi, не мариться, не здається. Це - факт!
На верхньому рiжку серпа Венери виникло нiжне блакитнувате
сяйво. Немов тендiтна прозора квiтка з найтоншими свiтлими пелюс-
тками розкрилася на самому кiнчиковi яскравого рiжка. Чи, можли-
во, це було щось подiбне до китички з тонкого шовку. Вона гойда-
лась, вона тремтiла на чорному тлi небозводу, вигиналася вниз,
але кожного разу вiдхилялась назад, немов боялася торкнутися по-
пелястої поверхнi темної частини Венери. Як зачарована, спос-
терiгала я це дивне видовище... Ще кiлька секунд - i все зникло,
немов i не було цього нiжного примарного сяйва. Воно зникло так
само несподiвано, як i з'явилося.
Я хотiла було бiгти до Миколи Петровича, щоб розповiсти йому
про загадкове явище, але згадала, як вiн попереджав, що пiд час
чергування вiд телескопа вiдходити нi в якому разi не можна, ко-
ли немає замiни.
- Ви стоїте на науковiй вахтi,- казав вiн,- i кожна секунда
спостереження може несподiвано стати найцiннiшою!
Яку вiн мав рацiю! Як хороше, що я згадала про його поперед-
ження.
Минуло не бiльше пiвхвилини - i в мене знову перехопило по-
дих од хвилювання. Внизу, праворуч, бiля самого краю темної попе-
лястої поверхнi Венери, з боку, полярно протилежного тому, де не-
щодавно виникло i зникло перше сяйво, щось почало свiтитися. Спо-
чатку я побачила, як пiд сiрим попелом зажеврiла тьмяна червону-
вата цятка, як то буває у згаслому вогнищi, коли пiд попелом ли-
шаються жеврiючi вуглинки. Потiм на сiрiй поверхнi ясно позначи-
лася свiтла червона плямка. Вона свiтилася зсередини, наче прос-
вiчувала крiзь попiл. Потому плямка зробилася яскравiшою i розши-
рилась, посерединi її спалахнув зовсiм яскравий червоний вогник.
I пiсля цього пляма вже не яскравiшала далi. Лишаючись все такою
самою, вона наче переливалася хвилями, по нiй пробiгали темнi
тiнi i свiтлi вiдблиски, як буває це у загравi вiд пожеж.
Не вiдриваючись вiд окуляра, я закричала:
