структори зiткнулися з дуже високою температурою вибухiв атомiту.
Вона досягає 4000 градусiв. Такої температури неспроможнi були
витримати нiякi вогнетривкi матерiали, вони плавились - i двигун
виходив з ладу. Тому довелось створити нову жаростiйку речовину,
особливу пористу керамiку. З неї i зроблено камери згоряння дви-
гунiв.
Атомiт просочується крiзь найдрiбнiшi пори в керамiчних
стiнках камери i при цьому додатково охолоджує їх. Всерединi ка-
мер вiн вибухає з величезною силою i виштовхує з сопла ракети
продукти вибуху у виглядi слiпучо сяючих газiв iз швидкiстю
близько 12 кiлометрiв на секунду. Ось що таке атомiтi
...Фу, я дуже втомилася вiд докладних технiчних описiв! Ма-
буть, я ще чимало пропустила. I тi, хто читатиме колись мiй що-
денник (а це ж так i мусить бути, iнакше б я його взагалi не пи-
сала!), ще, чого доброго, скажуть, що їм не все тут зрозумiло.
Але я не можу краще розповiсти про астроплан i його обладнання, я
й так старалася з усiх сил. Попрошу Миколу Петровича переглянути
цi сторiнки, може, я десь наплутала...
А поки що розкажу про iнше. Як я вже писала, астроплан знову
лiг на правильний курс. Виявилось, що вiд удару метеорита вiн
вiдхилився на кiлька градусiв усередину вiд його напiвелiптичної
орбiти. Адже тут не можна говорити - на пiвдень чи на пiвнiч, на
схiд чи на захiд. У нас немає сторiн свiту. Весь час величезне
слiпуче Сонце заливає нас своїм гарячим промiнням лiворуч, з од-
ного боку, не змiнюючи свого положення на небозводi, чорному, як
вугiлля. Далеко позаду од нас ми бачимо нашу рiдну Землю, вона
весь час зменшується в розмiрах i тепер уже перетворилася на
спокiйну далеку зеленувату планету. Менi дуже хотiлось побачити
фази Землi - адже вона також, як i Мiсяць, проходить через рiзнi
фази. Але для цього треба було б летiти навколо Землi. А нам во-
на здається весь час майже повним диском, хоча Микола Петрович i
каже, що цей диск має потроху вищерблятися, бо ми переганяємо
Землю в її русi по орбiтi. Але я цього не помiчала, хоч як приг-
лядалась.
I пiвнiчне, i пiвденне небо, вживаючи земнi вислови, завжди
перед нами. Повертаючи дзеркала перископа, ми можемо бачити на
небi перше-лiпше сузiр'я в перший-лiпший час: адже нас не вiдго-
роджує вiд половини неба обрiй Землi. А сузiр'я ми бачимо так яс-
но, як їх не бачив жоден астроном з Землi. I це зрозумiло: адже
нам не заважає земна атмосфера. Тому ми зробили безлiч цiкавих
фотознiмкiв зоряного неба, це робила я сама, як фотооператор ас-
троплана Венера-1".
Проте в нас є один ворог, з яким на Землi не доводиться зус-
трiчатись. Це - космiчне промiння, яке пронизує майже все на сво-
єму шляху i йде звiдкись з глибини Всесвiту. Вадим Сергiйович
встановив, що головний потiк космiчного промiння лине з боку кра-
бовидної туманностi Тельця, але вiн не певен, що немає ще й iнших
напрямiв. Цей потiк дедалi дужчає i нинi спричиняє нам безлiч
неприємностей.
Вадим Сергiйович провадив свої дослiдження з самого початку
подорожi. Микола Петрович каже, що цi дослiдження - найважливiше
його завдання на першому етапi шляху корабля, бо експедицiя має
пролити свiтло на природу i походження загадкового космiчного
промiння. Спочатку це промiння день у день ставало активнiшим. А
тепер, кiлька днiв тому, воно досягло якогось максимуму. Сокiл
сказав тодi:
- Образно висловлюючись, ми летимо серед потоку космiчного
промiння, який аж нiяк не слабшає. Нiколи не гадав, що воно може
досягти такої iнтенсивностi!..
Ван Лун жартiвливо озвався:
- Шкодую, нема зонтика вiд такого дощу. Може, треба
винайти?..
Вiн iнодi дуже смiшно говорить, професор Ван Лун. I по-нашо-
му, i не зовсiм понашому. I жартує так серйозно, що не вiдразу
зрозумiєш. Але менi вiн страшенно подобається, такий розумний,
стриманий. Не так, як Вадим Сергiйович, який може зопалу нагово-
рити всякої всячини. Сподобаються йому, наприклад, чиїсь очi, вiн
i почне говорити рiзнi красивi слова: i якi тi очi глибокi, i в
них, мовляв, є щось загадкове, таємниче. особливо пiд пухнастими
бровами, i як вони заглядають у душу... Тодi його навiть важко
спинити, та й не дуже хочеться, бо кожнiй дiвчинi приємно, коли
про її очi говорять щось приємне. Тiльки все це вiн, звичайно,
вигадує. Я навмисно роздивлялася свої очi в дзеркалi, нiчого в
них немає анi глибокого, анi загадкового, а тим бiльше таємничо-
го, i нi в яку душу вони не заглядають, звичайнiсiнькi собi очi,
слово честi... Втiм, це я вже не про те.
Так от, Ван Лун пожартував щодо зонтика, яким можна було б
прикритися вiд космiчного промiння; йому i на думку тодi не спа-
дало, як нам доведеться ще згадувати його слова...
Насамперед, космiчне промiння позбавило нас радiозв'язку з
Землею i вiдрiзало астроплан вiд земних постiв керування.
Сталося саме те, чого боявся Микола Петрович, i тепер нам до-
водиться уважно стежити за курсом корабля i, якщо треба, то вже
самим виправляти його.
Я вже писала, що кiлька днiв тому радiозв'язок з Землею рiзко
погiршав. Чiткий i ясний до того голос диктора Землi почав тону-
ти в трiскотiннi i шумах електричних розрядiв. У мене було таке
враження, нiби десь поблизу вдарила мiцна гроза, яка заважає нам
чути радiопередачу з Землi. Спочатку це були окремi потрiскуван-
ня й удари - як вiд гуркотiння грому. Потiм у репродукторi
здiйнявся суцiльний гуркiт, голосу диктора вже не можна було чу-
ти, вiн немов з трудом пробивався крiзь хвилi того гуркоту.
Микола Петрович спробував слухати, надiвши навушники, але до-
велося кинути їх. Голос диктора зник зовсiм.
З останнiх уривчастих фраз, якi долинули до нас, було зро-
зумiло, що й на Землi перестали чути нашу передачу. Тiльки там не
було отих набридливих розрядiв, а просто сигнали астроплана поча-
ли слабшати, затухати - i зрештою зникли зовсiм. Ну, та це зро-
зумiло, адже наша радiостанцiя слабенька, її потужнiсть не йде нi
в яке порiвняння з потужнiстю земних передавачiв. I нашi сигнали
зникали: не могли пробити потiк космiчного промiння. А земнi сиг-
нали, можливо, i проходили, але космiчне промiння так спотворюва-
ло їх, що не можна було розiбрати.
Так чи iнакше, радiозв'язок з Землею втрачено. Добре, що хоч
справно працювали нашi радiолокатори, встановленi в носовiй час-
тинi корабля для виявлення зустрiчних метеоритiв. На iнших чутли-
вих зеленуватих сяючих екранах кожен, навiть найдрiбнiший дале-
кий ще метеорит раптом викликає скривлювання яскравої лiнiї, яка
перетинає екран. I тодi одразу автоматично починає дiяти той чи
iнший ракетний двигун на крилах астроплана, корабель трохи повер-
тає вбiк, скривлювання лiнiї на екранi зникає, i астроплан знову,
так само автоматично, лягає на правильний курс, обiйшовши метео-
рит. Нi, зустрiчних метеоритiв ми зовсiм не боїмося, доки працює
цей надзвичайний, чутливiший вiд якого завгодно телескопа апарат,
що дiє, як каже Вадим Сергiйович, "швидше вiд думки".
Нас трохи захищає вiд космiчного промiння шар електрично об-
робленого свинцю, прокладений в оболонцi корабля пiд супертита-
ном. Проте виявилось, що цього надто мало. I незабаром нам дове-
лося переконатись у цьому.
Вперше ми вiдчули на собi вплив загадкового космiчного
промiння цiлком несподiвано, зненацька, два днi тому, на двад-
цять третiй день подорожi. Сталося це так.
Ми спокiйно сидiли в центральнiй каютi пiсля вечерi i вiдпо-
чивали. Ван Лун закурив свою люльку; вiн дуже рiдко робить це,
намагаючись економити повiтря. Але двi люльки на добу - його нор-
ма, яку визначив Микола Петрович. I всi ми звикли до того, що
пiсля обiду i пiсля вечерi Ван Лун урочисто закурює при допомозi
Вадима Сергiйовича чи мене: адже йому важко зробити це самому, бо
хтось повинен обмахувати запалений сiрник, iнакше вiн погасне.
Завжди така процедура викликає веселi жарти, i ми смiємося; до
того ж тютюн Ван Луна дуже приємно пахне. Одне слово, всi ми
звикли, i люлька Ван Луна нiкого не дратує.
Але цього разу, щойно голубуватий димок люльки поплив у
повiтрi, Вадим Сергiйович раптом розсердився i гукнув:
- Пiд три чорти вашу люльку, Ван! Набридла вона менi! Не хо-
чу!
Ми здивовано поглянули на нього: це було таким незвичайним,
таким дивним з боку м'якого, соромливого Вадима Сергiйовича. Про-
те виявилось, що несподiванки тiльки починаються. Важко уявити
собi, якi враженi були Микола Петрович i я, коли i професор Ван
Лун, завжди такий стриманий i ввiчливий, ладний в усiх випадках
пожартувати, як вiн це вмiє, тонко i дотепно,- раптом пiдвiвся
з-за столу i повернув до Сокола нахмурене, роздратоване обличчя.
Вiн гостро сказав:
- Вважаю, краще замовчiть. Ви менi теж набридли.
Сокiл спалахнув, його обличчя почервонiло. Вiн закричав:
- Це що за брутальнiсть? Та я.. Але Ван Лун не дав йому
закiнчити фразу. Вiн уже стояв бiля Вадима Сергiйовича з за-
несеною рукою, великий i грiзний. Крiзь зцiпленi зуби вiн люто
прошипiв:
- Просив краще замовчати. Iнакше знiмайте окуляри. Вони мо-
жуть зараз розбитися.
Ще мить - i Ван Лун мiг вдарити Вадима Сергiйовича. Проте
цього не трапилося, бо Сокiл справдi зовсiм несподiвано
заплакав... Не можна було зрозумiти, що трапилось. Я, витрiщивши
очi, дивилася на обох. Сокiл дiйсно плакав; у нього на очах з'я-
вилися сльози, вiн плакав, мов дитина. Потiм вiн опустив голову
на руки i монотонно заговорив:
- Мене ображають... загрожують... ображають...
Вiн повторював однi й тi ж самi слова скривдженим голосом, в
якому бринiли сльози. А Ван Лун стояв бiля нього з занесеним ку-
лаком i лютим, роздратованим обличчям,- i в нього рухались м'язи
на вилицях. Це було прямо страшно, i, головне, нiчого не можна
було зрозумiти: за що вони розсердилися один на одного, що трапи-
лось?..
- Миколо Петровичу, що це таке? - спитала я. Слово честi,
менi було дуже страшно.
Микола Петрович мовчав, i його обличчя не заспокоювало мене,
на ньому було помiтне сильне напруження. Вiн лише зробив менi
знак, щоб я не втручалась: нехай, мовляв, вони самi вгамуються! А
потiм уже нахилився до мене i сказав:
- У кожної людини можуть бути такi моменти, коли на неї зсе-
редини, так би мовити, натискають враження вiд сильних пережи-
вань i розстроюються нерви. Ми надто багато працювали останнiми
днями. Це, менi здається, бурхлива реакцiя.
- Але їх треба заспокоїти! - вигукнула я. А Микола Петрович,
навiть не вiдповiвши менi, зацiкавлено вдивлявся в обличчя Ван
Луна. I взагалi те, що вiн сказав менi, було зовсiм незрозумiле:
нiколи ранiше Микола Петрович не лишався б осторонь, якщо б Сокiл
i Ван Лун посварилися. В цей час Ван Лун нахилився до Сокола i
загрозливо мовив:
- Менi гидко дивитись на вас. Ви не чоловiк, вас треба вчи-
ти. Прошу встати i вiдповiдати по-чоловiчому. Я допоможу вам сам!
Ван Лун мiцно схопив Сокола за комiр. Вадим Сергiйович навiть
не опирався. Безвiльно звiсивши голову, вiн усе ще плакав. А Ван
Лун сiпав його з боку в бiк, i той хитався в повiтрi, як велика
лялька.
Я не витримала:
- Та що ж ви робите, товаришу Ван Лун? Перестаньте! Це ж бо-
жевiлля!
Але Ван Лун тiльки похмуро покосився на мене i так само люто
процiдив крiзь зуби:
- Мовчати, дiвчино. Коли розмовляють чоловiки, дiвчата -
геть! Не їхня це справа!
В одчаї я кинулась до Миколи Петровича,- i остовпiла, поба-
чивши дивний, незнайомий вираз його обличчя. Очi його горiли, гу-
би ворушилися, i брови сiпались, коли вiн, немов увi снi, говорив:
- Зрозумiло, Ван Лун наб'є йому... Ну, давайте, давайте,
Лун! Проте... подивимося, може, краще, щоб Вадим?.. Ану, подиви-
мось!
Я схопила його за руку:
- Миколо Петровичу, що з вами? Невже i ви... так само...
