- Миколо Петровичу! Миколо Петровичу! Iдiть сюди!
- Що трапилось? - почула я бiля себе його стурбований голос.
- Дивiться! Микола Петрович кiлька хвилин уважно вдивлявся,
поправляючи наводку окуляра. Я помiтила, як його пальцi нер-
вово стискували бронзове кiльце окуляра.
- Що це, Миколо Петровичу?
Бiля нас уже стояли зацiкавленi Ван Лун i Сокiл.
Микола Петрович, вагаючись, знизав плечима:
- Не знаю, що й думати... Досi нiхто нiчого подiбного на Ве-
нерi не спостерiгав... Схоже, нiби на поверхнi планети вiдбу-
вається вибух вулкана - i ми бачимо його вiдблиски крiзь густу
атмосферу Венери, крiзь хмари. Це єдине, що я можу припустити.
Спробуємо перевiрити. Вадимо, увiмкнiть панорамний радiолокатор!
Я зрозумiла, чого хоче Микола Петрович. Дотепний прилад, що
називався панорамним радiолокатором, давав можливiсть бачити
вiддаленi речi, навiть схованi вiд спостерiгача пiд густими хма-
рами, пеленою пари чи туману. Але цей прилад добре дiяв тiльки на
якiйсь певнiй, не надто великiй вiдстанi. З Землi, наприклад, Ве-
неру за його допомогою спостерiгати було неможливо. Значить, Ми-
кола Петрович гадає, що тепер,. коли ми вже близько до Венери,
панорамний радiолокатор дiятиме i допоможе нам побачити, що саме
вiдбувається пiд суцiльними хмарами.
Але цi сподiвання не виправдалися. Хоч як ми всi вдивлялися в
зображення Венери на екранi панорамного радiолокатора,- нам не
пощастило побачити нiчого нового. Мабуть, планета була ще далеко,
прилад не допомагав,- хiба що яскравiшою стала освiтлена пляма,
от i все. Це було дуже прикро, принаймнi для мене: адже менi
страшенно хотiлося, щоб загадкове явище, яке менi пощастило
помiтити, тут-таки дiстало своє наукове пояснення. Тодi я знала
б, що саме вiдкрила на Венерi! А так - виходило зовсiм не науко-
ве вiдкриття, а просто якесь випадкове спостереження...
Мабуть, Микола Петрович помiтив, що я засмутилась. Вiн
лагiдно торкнувся мого плеча i сказав:
- Нiчого, Галю, я думаю, що не помилився. Iншого пояснення
не може бути. Так я i запишу в нашому журналi спостережень. Ви
можете вважати, що вам належить честь бути першою людиною, якiй
пощастило. спостерiгати вибух вулкана на Венерi!
- I коли-небудь люди, вивчаючи iсторiю Венери, шанобливо чи-
татимуть в астрономiчних книжках: "Уперше це явище спостерiгала в
такому-то роцi молодий, але талановитий науковий працiвник Гали-
на Рижко",- пiдхопив насмiшкувато Сокiл.
От який вiн! Обов'язково йому треба пустити шпильку. Це, пев-
на рiч, тому, що не вiн, а я помiтила вибух вулкана. Зовсiм iнша
людина - професор Ван Лун. Адже саме йому могло б i справдi ста-
ти неприємно: скiльки вiн перед тим стежив за Венерою i нiчого не
виявив. А менi пощастило. I всетаки Ван Лун нiчого такого не ска-
зав, а лише потиснув менi руку. Я навiть зашарiлася вiд нес-
подiванки - нiяк не одвикну вiд цiєї дурної звички! А Вадим Сер-
гiйович просто не може обiйтися без шпильок, гадає, що дуже до-
тепно. Ну, я йому ще покажу, на що здатна Галина Рижко! А якщо
вiн знову почне заводити розмови зi мною про "особисте", як вiн
говорить,- я його зразу обрiжу. Бо коли людиною цiкавишся, навiть
ще не любиш її, а просто цiкавишся, то нiяк не можна говорити їй
весь час неприємностi, пускати гострi шпильки... Це кожен знає...
А зате в мене є така iдея, що... Проте зараз не говоритиму.
Спочатку вроблю, перевiрю, а тодi вже... Ну, тримайся, Вадиме
Сергiйовичу!..
...Два днi пiдряд я вигадувала час, щоб перевiрити свої дум-
ки, оту iдею. Дуже трудно що-небудь робити по секрету в за-
гальнiй каютi. Обов'язково зацiкавляться i почнуть приставати з
запитаннями - не той, так iнший:
- Що це ви майструєте, Галю?
- Це що, новий винахiд, Галю?
- Товаришi, готується сенсацiйне наукове вiдкриття в галузi
гумової промисловостi!
Звичайно, цю останню фразу сказав Вадим Сергiйович. I
знов-таки гадає, що дуже дотепно!
Але я нiкому нiчого не пояснила, а робила своє дiло. Зараз
розповiм, яке саме.
Склянки й чашки в нашому буфетi стоять у спецiальних гнiздах,
у пружних затискувачах. Це для того, щоб вони не розбилися при
поштовхах,- ну, зрозумiло, не пiд час польоту, коли все спокiйне
i навiть не гойднеться, а, наприклад, при зльотi чи посадцi. I в
тих гнiздах є цупкi гумовi прокладки. Вони круглi, з одного боку
плескатi, а з другого - вдавленi, як маленькi блюдечка, щоб
склянка або чашка мiцнiше трималась у гнiздi. От я i взяла два
таких гумових кружки i почала робити з ними дослiди, щоб пе-
ревiрити мою iдею. Певна рiч, нiхто не розумiв, у чому справа. А
я не пояснювала. Всi мої припущення виявились правильними! Тодi я
розшукала кiлька шурупiв та викрутку i приховала їх до ночi. А
вночi я закiнчила свою роботу i перевiрила мiй винахiд уже в дiї.
Здорово вийшло! Прямо краще й не треба! Можна було спокiйно ляга-
ти спати, хоча, правду кажучи, менi страшенно трудно було дочека-
тися ранку: хотiлося одразу розбудити всiх i показати. Але я,
зрозумiло, стрималась.
Зате ранком я пiдвелась ранiше вiд усiх, зодяглась i трохи ще
попрактикувалась, щоб вiдчувати себе певнiше. I якраз, коли я
вирiшила, що можна будити товаришiв,- Ван Лун прокинувся сам. Вiн
сiв у гамаку i побачив мене бiля дверей. Нi, Ван Лун нiчого не
сказав, хоч я й помiтила, що вiн дуже здивувався. А я спокiйно,
немов нi на що не звертаючи уваги, ступнула ще крок, другий,
третiй... Ван Лун простягнув руку i штовхнув Сокола, який усе ще
спав у сусiдньому гамаку:
- Вадиме, тут якесь чудо! Мабуть, менi сниться. Погляньте,
уклiнно прошу!
Вадим Сергiйович, протираючи окуляри, подивився в мiй бiк. А
я незворушно йшла по пiдлозi каюти, роблячи широкi кроки. Дiйшла
до однiєї стiни, повернула назад - i знову пiшла по пiдлозi. I
навiть жодного разу не посмiхнулась, i взагалi не дивилась в
їх бiк, хоч i боялась, щось ось-ось пирсну зо смiху.
Вадим Сергiйович надiв окуляри i здивовано вигукнув:
- Та що це, насправдi? Скiнчилася невагомiсть, чи що? Галю,
як це ви умудряє- теся ходити по пiдлозi? Ван, ви що-небудь ро-
зумiєте?
- Нi,- вiдповiв Ван Лун.- Прошу вас пояснити.
- Що пояснювати, коли я сам нiчого не розумiю? Дивiться, iде
немов по Землi! Хода, правда, трохи дивнувата, так ходять, ка-
жуть, кавалеристи, похитуючись i широко розставляючи ноги, але
все ж таки вона йде! Миколо Петровичу, дивiться, що наша Галя ро-
бить!
- Справдi, Галю, як це у вас виходить? - здивувався розбуд-
жений голосами товаришiв Микола Петрович.
- Нiчого особливого, Миколо Петровичу,- скромно вiдповiла
я.- Маленький пристрiй, навiть не вартий уваги.
- Оце ловко! - шумно обурився Сокiл.- Винайшла спосiб ходи-
ти по пiдлозi в невагомому свiтi i каже, що не варто уваги.
- У вас, Галю, вважаю, талант винахiдника,- сказав Ван Лун,
знизуючи плечима.
- Але скажiть все-таки, як ви зробили це, Галю? - повторив
Микола Петрович.- Навчiть i нас.
- Дуже просто, Миколо Петровичу. Ось, будь ласка. Я взяла
два гумовi кружки з гнiзд для склянок. Вибрала такi, якi пiдiйшли
менi за розмiром. I пригвинтила їх до каблукiв.
- I що ж?
- I ходжу, як бачите.
- Товаришi, вона глузує з нас! - вже зовсiм обурився Вадим
Сергiйович.- При чому тут гумовi кружки на каблуках? Що у нас,
липуча пiдлога, чи що?
- Стривайте, стривайте, Вадиме,- спинив його Микола Петро-
вич.- Я, здається, починаю догадуватись. Ван, ви розумiєте?
- Ледь-ледь. Треба ще послухати Галю,- озвався той.
- Галю, ану, пройдiться ще! - розпорядився Микола Петрович.-
I скажiть яснiше, в чому тут рiч. Присоски?
Дивно, як швидко вiн умiє в усьому чисто розiбратись! Я сту-
пила ще кiлька крокiв i вiдповiла:
- Звичайно, присоски, Миколо Петровичу. Пiдлога в каютi
рiвна, гумова. Я натискую однiєю ногою, тримаючись за стояк. Кру-
жик сплющується, видавлює повiтря мiж своєю ввiгнутою поверхнею i
пiдлогою. А тодi зовнiшнiй тиск притискує мою ногу до пiдлоги. Я
ставлю другу ногу, притискую
її вже без стояка, тримаючись на однiй, першiй, нозi. Вона теж
немов прилипає до пiдлоги. Тодi я трошечки вiдхиляю вбiк першу
ногу, краєчок гумового кружка вiдстає, мiж ним i пiдлогою вхо-
дить повiтря - i нога вiдклеїлась, можна робити дальший крок. Ну,
звiсно, треба трохи попрактикуватися. Але все дуже просто.
- Втiм, як ви додумалися до цього, дiвчинко? - все ще здиво-
вано допитувався Микола Петрович.- Адже це страшенно дотепно - i
розв'язує проблему ходiння за умов невагомостi.
- Я згадала недавно, коли ми з товаришем Ван Луном стрiляли
в цiль, про одну напiвзабуту рiч. Менi стало шкода кульок, якi ми
витрачаємо пiд час стрiльби в цiль, i я згадала, як у мене в ди-
тинствi був iграшковий пiстолетик з присоском. Вiн стрiляв де-
рев'яною паличкою з плескатим гумовим кружком на кiнцi. Той кру-
жок прилипав до стiни, i паличкою можна було стрiляти скiльки
завгодно. От я й подумала, що...
- Молодець, Галю! Це чудова iдея, яка чомусь не спала на
думку жодному з iнженерiв, що займались устаткуванням нашого ко-
рабля,- засмiявся Микола Петрович.- Надзвичайно простий i дотеп-
ний винахiд!
- Думаю, тi iнженери були надто дорослими. Забули про дитячi
iграшки. А треба пам'ятати. Корисно iнодi,- висловив свою думку
Ван Лун.- Проситиму Галю навчити мене теж, будь ласка.
I навiть Вадим Сергiйович цього разу не пустив нiякої
шпильки. Вiн похитав головою i просто сказав:
- Так, Галю, це ви справдi здорово вигадали. Доведеться нам
усiм повчитися у вас. Навчите, Галиночко?
Я кивнула головою. Оце зовсiм iнша справа! Коли Вадим Сер-
гiйович не глузує, я ладна його слухати цiлий день: вiн одразу
стає таким милим, гарним... I хай навiть говорить про своє улюб-
лене "особисте"...
Того ж таки дня гумовi кружки були пригвинченi до каблукiв. I
тепер ми ходимо по пiдлозi каюти майже так само вiльно, як ходи-
ли на Землi. А я вiдкрила ще одну рiч.
Виявляється, що в астропланi за допомогою тих гумових кружкiв
на каблуках можна ходити не тiльки по пiдлозi, а й по стiнах i по
стелi,- звiсно, там, де вони не оббитi м'якою тканиною, а твердi
й рiвнi. Зовсiм так, як мухи ходять, смiшно, але цiкаво! Втiм, це
я так записала, мiж iншим, нам ходити по стiнах i по стелi нi до
чого.
А винахiд - i корисний! - все-таки у мене вийшов!
РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ,
що розповiдає про ге, як астронавти вiд-
ряджали на Землю поштову ракету i якi пiс-
ля того в них виникли думки, пов'язанi з
мiжпланетними подорожами взагалi; цим таки
роздiлом закiнчуються уривки з щоденника
Галини Рижко.
Дуже нам погано без радiозв'язку з рiдною Землею!
Спочатку Ван Лун (вiн краще вiд усiх знає радiо) сподiвався,
що потiк космiчного промiння не лишатиметься весь час таким
рiвним i мiцним. I якщо ми пролетимо крiзь його головне рiчище,
то потiм, може статися, радiозв'язок поновиться. Проте цi
сподiвання не справдились. Потiк лишається i далi все таким же
сильним, iнтенсивним.
Через те, що нам доводиться час вiд часу виходити з-за свин-
цевого укриття, кожен змушений уважно стежити за своїм станом. I
коли вiдчує якийсь неспокiй, роздратування - треба одразу кидати
справи i ховатися знову пiд свинцевими аркушами. Гамаки давно вже
висять пiд стiною, яка вкрита свинцем. Космiчне промiння - дуже
небезпечний i пiдступний ворог, про нього весь час треба пам'ята-
ти.
З усiм цим ми вже звиклися i навчились бути обережними.
Астроплан летить правильним курсом, це стверджують щоденнi пе-
ревiрки, якi робить Ван Лун (Микола Петрович тепер не бере участi
в цьому, впевнившись, що Ван точно й акуратно робить усi обчис-
лення). Отже, ракетнi двигуни запускати не доводиться.
